Рішення від 08.05.2025 по справі 906/291/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/291/25

Господарський суд Житомирської області

Суддя Нестерчук С. С.

за участю секретаря судового засідання: Бугайова І. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності

«Укрінтеренерго»

до Приватного акціонерного товариства «Ярунська сільгосптехніка»

про стягнення 482 920,66 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Атаманюк В. В. (в порядку самопредставництва, в режимі відеоконференції)

від відповідача: не з`явився

І. СУТЬ СПОРУ

1. Стислий виклад позиції позивача

06.03.2025 Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі позивач, постачальник) звернулося до Господарського суду Житомирської області (далі - суд) з позовом до ПАТ «Ярунська сільгосптехніка» (далі відповідач, споживач) про стягнення 482 920,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань з оплати за спожиту в період березень грудень 2023 електричну енергію по Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» в зв`язку з цим виникла заборгованість у розмірі 369 886,22 грн, та за невиконання Договору постачальника «останньої надії» нараховано 15% річних 65 626,04 грн та інфляційні втрати 22 358,34 грн, а також за невиконання Договору про реструктуризацію нараховано 15% річних у розмірі 12 745,42 та інфляційні втрати 12 304,64 грн.

2. Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому статтею 165 ГПК України.

У судовому засіданні представник відповідача визнав факт наявності заборгованості, зазначивши, що її не було сплачено у зв`язку з тяжким фінансовим становищем підприємства, яке з 2012 року не здійснює господарської діяльності, а його майно наразі використовується військовою частиною у зв`язку з воєнним станом. Водночас представник відповідача заперечив проти нарахованих процентів в розмірі 15 % річних.

ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання

Ухвалою від 11.03.2025 Суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Перше судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 31.03.2025.

Відповідач був належним чином повідомлений про судове засідання засобами поштового зв`язку, ухвалу про відкриття провадження отримав 04.04.2025.

30.03.2025 представник відповідача адвокат Швець А. А. через підсистему «Електронний суд» направив заяву про відкладення розгляду справи з повідомленням причин неявки в засідання.

31.03.2025 Суд визнав поважними причинами неявки представника відповідача та відклав розгляду справи по суті на 01.05.2025.

Головуючий суддя в період з 11.04.25 по 26.04.25 перебувала у відпустці.

У судовому засіданні 01.05.2025 Суд заслухав пояснення представників сторін, досліджено наявні у матеріалах справи докази та відклав ухвалення рішення на 08.05.2025.

Зважаючи на достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, а також принципи змагальності та диспозитивності господарського судочинства (ст. 13, 14, 74 ГПК України), суд вважає, що було створено належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав.

08.05.2025 у судовому засіданні проголошено скорочене рішення.

Затримка у виготовленні повного тексту рішення у цій справі на незначний строк обумовлена об`єктивними причинами, а саме через тимчасову непрацездатність головуючого судді у період з 12.05.2025 по 16.05.2025.

ІІІ. Фактичні обставини справи

Спір у справі виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань:

за Договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що призвело до утворення заборгованості та нарахування 15 % річних і інфляційних втрат;

а також за Договором про реструктуризацію заборгованості, невиконання якого стало підставою для нарахування 15 % річних і інфляційних втрат.

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:

1. Наявність правовідносин між сторонами;

2. Факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати за спожиту електроенергію та наявність заборгованості;

3. Правильність нарахування 15 % річних і інфляційних втрат за порушення умов:

а) Договору постачальника «останньої надії»;

б) Договору про реструктуризацію.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що між, позивачем, Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", що діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 06.11.2018 № 1344, та відповідачем, ПАТ «Ярунська сільгосптехніка», був укладений договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Розпорядженням КМУ від 12.12.2018 №1023-р (зі змінами) визначено державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго постачальником останньої надії з 1 січня 2019 р. до 31 грудня 2025 р. відповідно до вимог Закону України Про ринок електричної енергії.

Позивач зазначає, що на виконання вимог Закону України Про ринок електричної енергії на своєму офіційному вебсайті у мережі Інтернет за адресою: https://uie.kiev.ua/ розміщено публічну оферту: Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; Порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" та ін.\

Позивач стверджує, що Відповідач перебував на постачанні електричної енергії у постачальником "останньої надії" понад 90 днів, а саме у період з березня по грудень 2023. При цьому зазначив, що збільшений термін постачання електричної енергії відбувався на підставі дії наказу Міністерства енергетики України від 13.04.2022 №148 Про врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану.

Так зі змісту вказаного наказу вбачається, що постачальник «останньої надії» у період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування (крім випадку зміни постачальника за ініціативою споживча в порядку глави 6.1 розділу VI Правил роздрібного ринку електричної енергії) здійснює постачання електричної енергії тим споживачам, у яких відсутній електропостачальник, в тому числі яким станом на 04 березня 2022 року постачання електричної енергії здійснював постачальник «останньої надії».

Наказ Міністерства енергетики України від 13.04.2022 №148 втратив чинність 06.12.2023.

Відповідно до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312, типовий договір постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» визначено у Додатку 7 до зазначених Правил.

Цей Договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (далі - Договір) є публічним договором приєднання споживача (далі - Споживач) до цього Договору і регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (далі - Постачальник) Споживачу, у разі, якщо обраний Споживачем електропостачальник неспроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання Споживачем нового електропостачальника або до припинення постачання у передбачених чинним законодавством чи цим Договором випадках. Цей Договір укладається сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до цього Договору.

Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів України.

Відповідно до п. 2.1. за цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 3.4. Договору передбачено, що електрична енергія постачається до електроустановок Споживача протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Якщо після закінчення зазначеного строку постачання електричної енергії Споживач не розпочав процедуру зміни електропостачальником, постачання електричної енергії на об`єкт призупиняється.

Відповідно до п. 3.5. Договору з першим рахунком за електричну енергію, який надає Постачальник Споживачу, Постачальник має надати Споживачу інформацію про, зокрема, ціни (тарифи) та термін дії договору (не більше 90 діб).

Початок постачання електричної енергії Споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ (пункт 3.6 Договору).

Згідно з п. 5.1. Договору споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є додатком до цього Договору (далі - комерційна пропозиція).

Відповідно до п. 5.7. Договору ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися Постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни.

Пунктом 5.8. Договору передбачено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Згідно з п. 5.10. Договору оплата виставленого Постачальником рахунка за цим Договором має бути здійснена Споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання Споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені Сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційної веб-сторінки для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Пунктом 5.11. Договору передбачено, що якщо Споживач не здійснив оплату за цим Договором в строк, передбачений комерційною пропозицією, Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Постачальник має право вимагати сплати пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим Договором. Споживач має сплатити за вимогою Постачальника пеню у розмірі, яка зазначається в комерційній пропозиції.

Відповідно до п. 5.12. Договору у разі наявності у Споживача заборгованості за цим Договором та при відсутності можливості здійснити оплату з технічних чи економічних причин, Споживач має право звернутися до електропостачальника щодо укладення договору про реструктуризацію заборгованості. Укладення договору про реструктуризацію заборгованості не звільняє Споживача від обов`язку здійснювати поточні платежі за цим Договором. При укладенні та виконанні договору про реструктуризацію заборгованості Сторони керуються ПРРЕЕ, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України.

Згідно з п. 9.2. Договору постачальник має право вимагати від Споживача відшкодування збитків, а Споживач відшкодовує збитки, понесені Постачальником, виключно у разі: порушення Споживачем термінів розрахунків з Постачальником - в розмірі, погодженому Сторонами в цьому Договорі.

Цей Договір приєднання Споживача набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між Сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб (пункт 13.1. Договору).

09.10.2024 між Позивачем та Відповідачем було укладено договір про реструктуризацію заборгованості №44/6-106 (далі - Договір про реструктуризацію), умовами якого передбачено таке.

п. 1.2. Сторони підтверджують, що у споживача перед постачальником станом на дату укладення цього договору існує заборгованість за договором (договорами) про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" за березень-грудень 2023 року на загальну суму 457 870,60 грн, з них:

- 95 889,41 грн (з ПДВ) заборгованість по рахунку N?000000903728/05/003/46069 від 10.04.2023 за спожиту в березні 2023 року електричну енергію по зоні оператора системи розподілу АТ «ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО»;

- 59 152,34 грн (з ПДВ) заборгованість по рахунку N? 000000903728/05/004/47322 від 10.05.2023 за спожиту в квітні 2023 року електричну енергію по зоні оператора системи розподілу АТ «ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО»;

- 30 540,75 грн (з ПДВ) заборгованість по рахунку N?00000903728/05/К05/52302 від 11.08.2023 за спожиту в травні 2023 року електричну енергію по зоні оператора системи розподілу АТ «ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО»;

- 18 006,94 грн (з ПДВ) заборгованість по рахунку N?000000903728/05/006/50191 від 07.07.2023 за спожиту в червні 2023 року електричну енергію по зоні оператора системи розподілу АТ «ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО»;

- 19 247,36 грн (з ПДВ) заборгованість по рахунку N?000000903728/05/007/51734 від 09.08.2023 за спожиту в липні 2023 року електричну енергію по зоні оператора системи розподілу АТ «ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО»;

- 21 327,12 грн (з ПДВ) заборгованість по рахунку N?000000903728/05/008/53073 від 12.09.2023 за спожиту в серпні 2023 року електричну енергію по зоні оператора системи розподілу АТ «ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО»;

- 23 986,40 грн (з ПДВ) заборгованість по рахунку N?000000903728/05/009/54250 від 10.10.2023 за спожиту у вересні 2023 року електричну енергію по зоні оператора системи розподілу АТ «ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО»;

- 32 725,43 грн (з ПДВ) заборгованість по рахунку N?000000903728/05/010/55590 від 08.11.2023 за спожиту у жовтні 2023 року електричну енергію по зоні оператора системи розподілу АТ «ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО»;

- 53 581,31 грн (з ПДВ) заборгованість по рахунку №000000903728/05/011/57731 від 08.12.2023 за спожиту в листопаді 2023 року електричну енергію по зоні оператора системи розподілу АТ «ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО»;

- 15 229,16 грн (з ПДВ) заборгованість по рахунку №000000903728/05/012/59327 від 11.01.2024 за спожиту в грудні 2023 року електричну енергію по зоні оператора системи розподілу АТ «ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО»;

- 87 984,38 грн майнових втрат Постачальника (інфляційних втрат та 15% річних) нарахованих відповідно до положень Комерційної пропозиції для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», а саме:

- інфляційні нарахування (втрати) на заборгованість Споживача за спожиту в березні-грудні 2023 року електричну енергію постачальника «останньої надії», станом на 31.08.2024, становлять 22 358,34 грн;

- 15% річних, що нараховані на заборгованість Споживача за спожиту в березні-грудні 2023 року електричну енергію постачальника «останньої надії», станом на 08.10.2024, становлять 65 626,04 грн.

п. 2.1. Сторони дійшли згоди реструктурувати заборгованість за березень-грудень 2023 року в сумі 457 870,60 грн на умовах, викладених в п. 2.2. цього договору.

п. 2.2 Постачальник надає споживачу розстрочку на погашення заборгованості з дня підписання цього договору до 10.11.2024, а споживач зобов`язується погасити заборгованість, зазначену в п. 1.2. цього договору шляхом перерахування грошових коштів на зазначені постачальником рахунки та здійснювати поточну оплату спожитої електроенергії в порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", відповідно до такого графіку погашення заборгованості та інших платежів за цим договором, а саме:

до 17.10.2024 - інфляція та 15 % річних у сумі 87 984,38 грн;

до 31.10.2024 - заборгованість за електричну енергію у сумі 184 973,11 грн;

до 10.11.2024 - заборгованість за електричну енергію у сумі 184 973,11 грн.

Відповідно до пп 3.2.5. п. 3.2. договору про реструктуризацію, постачальник має право нарахувати споживачу інфляційні втрати та 15 % річних від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу відповідно до графіку (грошове зобов`язання споживача), встановленого положенням п. 2.2. цього договору, враховуючи день фактичної сплати.

Згідно з пп 4.1.1 п. 4.1 договору про реструктуризацію, споживач зобов`язується своєчасно та в строки визначені пунктом 2.2 цього договору здійснювати платежі з погашення заборгованості.

Згідно з пп 4.1.3 п. 4.1 договору про реструктуризацію, споживач зобов`язується сплатити штрафні санкції за невиконання графіку погашення заборгованості, встановлено п.2.2 Договору, а також інфляційні нарахування та 15% річних від суми несплачених відповідно до графіку платежів.

Відповідно до п. 3.4. договору про реструктуризацію, нарахування пені та інших видів відповідальності, що визначені законом та цим договором (15 % річних, інфляційних втрат) за невиконання або неналежне виконання споживачем грошового зобов`язання за цим договором починається на наступний день після закінчення терміну або термінів, встановлених п. 2.2. цього договору.

Пунктом 6.2. договору про реструктуризацію передбачено, що за несплату або за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених п. 2.2. цього договору, споживач сплачує постачальнику інфляційні втрати та 15 % річних за кожний день прострочення платежу по цьому договору, враховуючи день фактичної оплати.

Додатком до Договору про реструктуризацію заборгованості є розрахунок майнових втрат Постачальника (інфляція та 15 % річних) за період 21.04.2023 по 08.10.2024 на загальну суму 87 984,38 грн, з яких 65 626,04 грн - % річних та 22 358,34 грн - інфляція.

До позовної заяви також долучено протокол розрахунку за типом заборгованості пеня, % річних та інфляція за період 01.11.2024 по 28.01.2025 на загальну суму 25 050,06 грн, що нараховані згідно п. 3.2.5 Договору про реструктуризацію, а саме: 12 745,42 грн - % річних та 12 304,64 грн - інфляція.

ІV. МОТИВИ СУДУ

1. Норми права, які застосував суд

Згідно із ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі статтею 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За змістом статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Приписами статті 64 Закону України Про ринок електричної енергії (далі - Закон № 2019) передбачено, що постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі:

1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника;

2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або припинення дії ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника;

3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам;

4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником;

5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.

Постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів, крім випадків, визначених цим Законом. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживача.

Постачальник "останньої надії" має повідомити споживачу умови постачання, ціни на електричну енергію, а також про право споживача на вибір електропостачальника. Постачальник "останньої надії" зобов`язаний оприлюднити зазначену інформацію на своєму офіційному веб-сайті.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до положень частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

2. Правова оцінка суду

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює надані сторонами докази відповідно до статей 76-79, 86 ГПК України на підставі свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 3.5 Типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», договір між споживачем і постачальником "останньої надії" вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії.

Згідно з положеннями Правил роздрібного ринку електричної енергії, факт споживання електричної енергії постачальником "останньої надії" після припинення попереднього постачання, підтверджує укладення договору у формі приєднання до його умов.

Отже, договірні правовідносини між постачальником "останньої надії" і споживачем виникають у силу закону з моменту фактичного отримання електричної енергії, за умови наявності факту споживання.

Суд зазначає, що наявність факту споживання та тривалість такого періоду має підтверджуватись належними доказами.

Так відповідно до положень пункту 4.12 розділу IV ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Факт споживання електричної енергії споживачем підтверджується даними комерційного обліку (обсяги), що надає постачальнику "останньої надії" оператор системи розподілу/передачі, відповідно до положень пункту 10 постанови НКРЕКП від 28.12.2019 № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" та згідно з Тимчасовим порядком визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період, затвердженим постановою НКРЕКП від 28.12.2018 № 2118 (із змінами, далі - Тимчасовий порядок).

Позивач не подав до суду доказів, які б однозначно підтверджували факт приєднання відповідача до публічного договору про постачання електричної енергії постачальником останньої надії.

Водночас суд враховує, що факт укладення між сторонами договору про реструктуризацію заборгованості свідчить про визнання відповідачем факту споживання електричної енергії в березнігрудні 2023 року та погодження суми основного боргу у розмірі 369 886,22 грн. Вказаний договір містить посилання на період споживання, рахунки та суму щомісячних платежів.

Крім того, у судовому засіданні представник відповідача не заперечував проти розміру основного боргу чи періоду постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" протягом строку, який перевищує 90 днів.

Отже, факт існування основної заборгованості в сумі 369 886,22 грн є встановленим і визнаним сторонами. У зв`язку з цим, вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення 87 984,38 грн майнових втрат (інфляційних втрат у розмірі 22 358,34 грн та 15% річних у сумі 65 626,04 грн) за невиконання Договору постачальника «останньої надії», суд зазначає таке.

Умовами Типового Договору визначено, що Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії щомісячно. При цьому відповідно до п. 5.10 Типового договору, оплата виставлених рахунків має здійснюватися: (1) в строки, визначені в рахунку, але не менше ніж через п`ять робочих днів з дати його отримання або (2) протягом п`яти робочих днів від строку, зазначеного у прийнятій Комерційній пропозиції. Крім того, платіжні документи повинні містити погоджені сторонами дані про суму, строки та порядок оплати.

Водночас, у матеріалах справи відсутні як рахунки виставлені Постачальником, з яких би можливо встановити настання строку оплати, так і комерційна пропозиція, що унеможливлює перевірку підстав і обґрунтованості заявленого до стягнення розміру нарахувань майнових втрат Постачальника.

При цьому нарахована сума 87 984,38 грн включена до договору про реструктуризацію з посиланням на положення Комерційної пропозиції для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії». Однак, сам текст цієї пропозиції до справи не долучено, а також позивач не зазначив її умов в обґрунтування своїх вимог.

Відповідно до статті 14 ГПК України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд зазначає, що приписи статті 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з ненаданням позивачем комерційної пропозиції підстав для нарахування процентів в розмірі 15% річних не встановлено.

Суд, з огляду на відсутність належних доказів, позбавлений можливості перевірити відповідність розміру майнових втрат постачальника принципам справедливості, розумності та пропорційності, що унеможливлює ухвалення в цій частині законного й обґрунтованого рішення.

За таких обставин, позивач не довів правові та фактичні підстави для стягнення 87 984,38 грн майнових втрат. У цій частині позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Суд відхиляє аргументи представника позивача, що відповідач погодився з нарахованими інфляційними втратами та процентами в розмірі 15 % річних, підписавши договір про реструктуризацію.

Так відповідно до п. 5.12. Типового договору укладення договору про реструктуризацію заборгованості передбачено у разі наявності у Споживача заборгованості та відсутності можливості здійснити оплату з технічних чи економічних причин. При укладенні та виконанні договору про реструктуризацію заборгованості Сторони керуються ПРРЕЕ, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України.

Суд зазначає, що договір про реструктуризацію не створює нового зобов`язання, а змінює існуюче грошове зобов`язання (борг) у частині строків та порядку його виконання.

Зі змісту договору про реструктуризацію заборгованості №44/6-106 від 09.10.2024 вбачається, що сторони узгодили поетапне погашення заборгованості протягом одного місяця (по 184 973,11 грн у два платежі) зі включенням до нього платежів інфляційних втрат та 15% річних (89 984,38 грн).

Водночас суд вважає, що умови про виплату в першочерговому порядку інфляційних втрат та 15% річних в межах одномісячного строку реструктуризації не відповідає принципам добросовісності, справедливості та розумності. Такий підхід фактично покладає на споживача непропорційний тягар і спотворює мету реструктуризації, яка має сприяти полегшенню виконання основного зобов`язання, а не ускладненню його умов.

До того ж у матеріалах справи відсутні докази узгодження відповідачем розрахунку майнових втрат Постачальника.

При цьому вимоги позивача ґрунтуються на збільшеному розмірі процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, у зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання за договором постачання електричної енергії постачальником останньої надії.

Зазначений договір є публічним договором приєднання.

Умови договору приєднання встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Відтак відповідач був позбавлений можливості погоджувати умови договору, зокрема строки виконання зобов`язань, порядок розрахунків та міру відповідальності за їх несвоєчасне виконання.

Крім того позивач є постачальником "останньої надії", що надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у визначених випадках протягом 90 днів.

Проценти, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора, що визначено законом, у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов`язань.

Разом з тим за частиною третьою статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд зазначає, що цивільне законодавство поряд із засадою свобода договору (пункт 3 частини 1 статті 3 ЦК України) також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6), які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що включення до структури заборгованості суми 87 984,38 грн майнових втрат не відповідає вказаним принципам і не може вважатися обґрунтованим.

Крім того, умовами договору про реструктуризацію встановлено відповідальність споживача за неналежне виконання зобов`язань за цим договором, а саме за порушення строків здійснення платежів відповідно до встановленого графіку погашення.

Щодо вимог про стягнення 15% річних у розмірі 12 745,42 та інфляційні втрати 12 304,64 грн за невиконання Договору про реструктуризацію суд зазначає таке.

Відповідно до положень ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, з урахуванням критеріїв принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Крім того, у пункті 72 постанови від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, зокрема: «…, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення".

Тобто у вказаних постановах Великою Палатою Верховного Суду було сформульовано правові висновки щодо застосування приписів статті 625 ЦК України до відносин про стягнення відсотків річних, невиконанням грошових зобов`язань та зроблені загальні висновки про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України. У тому числі і висновки про те, що в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 виснувала таке: "7.25. Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Суд зважає, що зменшення неустойки є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення відсотків річних як міри відповідальності за прострочення грошового зобов`язання направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

Отже виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу) до її розумного розміру (див. постанову КГС ВС від 21.01.2022 у справі № 903/91/21 (№ в ЄДРСР 102854642)

Враховуючи сталу судову практику, з огляду на необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін спору в умовах воєнного стану, запровадженого у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що суттєво вплинуло на господарську діяльність та фінансовий стан усіх суб`єктів підприємництва, у тому числі відповідача, майно якого використовується військовою частиною;

беручи до уваги, що позивач застосував ставку річних у розмірі 15%, яка перевищує розмір, визначений частиною другою статті 625 ЦК України, у п`ять разів, що є істотним перевищенням, суд дійшов висновку про доцільність зменшення розміру процентів річних як компенсаційної міри відповідальності до 3% законодавчо визначеного мінімального рівня.

З урахуванням наведеного підлягає зменшенню розмір вимог про стягнення процентів річних за невиконання Договору про реструктуризацію із заявлених у сумі 12 745,42 грн до розрахованих судом за ставкою 3% річних - 2 549,09 грн.

Такий підхід забезпечує розумний баланс інтересів сторін та є економічно обґрунтованим з урахуванням платоспроможності відповідача.

Провівши арифметичний розрахунок інфляційних втрат за невиконання Договору про реструктуризацію, суд дійшов висновку про обгрунтованість вимог в цій частині.

V. Висновки Суду

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, позовні вимоги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» підлягають частковому задоволенню. Обґрунтованими є вимоги про стягнення:

369 886,22 грн - основного боргу за спожиту електричну енергію в період березень грудень 2023;

2 549,09 грн - 3% річних нарахованих за період прострочення з 01.11.2024 - 28.01.2025;

12 304,64 грн - інфляційні втрати за листопад - грудень 2024.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення 87 984,38 грн майнових втрат (інфляційних втрат та 15% річних), нарахованих за невиконання Договору постачальника «останньої надії», слід відмовити у зв`язку з недоведеністю.

У частині вимог про стягнення 15% річних у сумі 12 745,42 грн за невиконання Договору про реструктуризацію, суд, керуючись дискреційними повноваженнями, зменшив розмір річних до 3%, що становить 2 549,09 грн. Таким чином, судом здійснено зменшення розміру позовних вимог на суму 10 196,33 грн.

VІ. Судові витрати

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів, та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із загальної суми заявлених позовних вимог у розмірі 482 920,66 грн задоволено 384 739,95 грн, що становить 79,67 % від загального розміру позовних вимог.

Згідно наявної в матеріалах справи платіжної інструкції № 145 від 12.02.2025 позивач при поданні позовної заяви сплатив судовий збір на суму 7 243,81 грн.

Враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 5 771,10 грн.

Відповідно до статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, на підставі ухвали суду у випадках, зокрема, зменшення розміру позовних вимог.

У зв`язку із зменшенням судом частини заявлених до стягнення процентів річних, позивач має право звернутися з відповідним клопотанням про повернення частини сплаченого судового збору в сумі 154,94 грн.

У матеріалах справи відсутні докази понесення сторонами інших судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи.

Керуючись статтями 2, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, Суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Ярунська сільгосптехніка» на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» :

- 369 886,22 грн (триста шістдесят дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят шість гривень 22 копійки) - основного боргу;

- 12 304,64 грн (дванадцять тисяч триста чотири гривні 64 копійки) - інфляційні втрати за листопад - грудень 2024;

- 2 549,09 грн (дві тисячі п`ятсот сорок дев`ять гривень 09 копійок) - 3% річних;

- 5 771,10 грн (п`ять тисяч сімсот сімдесят одна гривня 10 копійок) - судові витрати зі сплати судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Позивач: Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (код ЄДРПОУ 19480600; вул. Кирилівська, буд. 85, м. Київ, 04080)

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Ярунська сільгосптехніка» (код ЄДРПОУ 00903728, вул. Ярунська, буд. 1, с. Степове, Звягельський р-н, Житомирська обл., 11760)

Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку це рішення протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 23.05.2025

Суддя С. НЕСТЕРЧУК