Повістка

від 20.05.2025 по справі 908/3198/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 3/124/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2025Справа № 908/3198/24

м. Запоріжжя, Запорізька область

Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І.,

за участю секретаря судового засідання Данилейко К.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНФІНІТІ ГРУП» вх.№9682/08-08/25 від 12.05.2025 про ухвалення додаткового рішення у справі №908/3198/24

за позовом: ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНФІНІТІ ГРУП» (б. Парковий, будинок 1А, місто Запоріжжя, Запорізька область, 69006; ідентифікаційний код юридичної особи 33918351)

до відповідача: Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради в особі Правобережного відділу освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (вул. Незалежної України, буд. 39Б, м. Запоріжжя, 69037; ідентифікаційний код юридичної особи 37573094)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Запорізька міська рада (просп. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105; ідентифікаційний код юридичної особи 04053915)

про стягнення коштів у розмірі 1 558 006,12 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Приладишева Наталія Геннадіївна, адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №860 від 31.03.2011, ордер серії АР №1041601 від 20.06.2024;

від відповідача: Боряков Тімур Вячеславович, довіреність №08.01-24/28 від 02.12.2024, виписка ЄДР, наказ №359 від 02.12.2024;

від третьої особи: не з`явився;

вільний слухач: Литовченко Яна Юріївна.

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ.

06.12.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНФІНІТІ ГРУП» (скорочене найменування ТОВ «ІНФІНІТІ ГРУП») до відповідача Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради в особі Правобережного відділу освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради про стягнення заборгованості за договором з послуги оренди від 26.01.2021 №6/21 в розмірі 1 347 904,00 грн, пені в розмірі 138 798,23 грн, трьох процентів річних в розмірі 15 991,35 грн та інфляційних втрат в розмірі 55 312,54 грн. Судові витрати у справі просить покласти на відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2024 справу №908/3198/24 передано на розгляд судді Педоричу С.І.

Ухвалою суду від 10.12.2024 відкрито провадження у справі №908/3198/24; присвоєно справі номер провадження 3/124/24; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 08.01.2025 10:30 год. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Рішенням господарського суду від 06.05.2025 позов задоволено частково: стягнуто з Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради в особі Правобережного відділу освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (вул. Незалежної України, буд. 39Б, м. Запоріжжя, 69037; ідентифікаційний код юридичної особи 37573094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФІНІТІ ГРУП» (б. Парковий, будинок 1А, місто Запоріжжя, Запорізька область, 69006; ідентифікаційний код юридичної особи 33918351) суму 1 299 066,77 грн (один мільйон двісті дев`яносто дев`ять тисяч шістдесят шість гривень 77 коп.) основного боргу, 13 315,00 грн (тринадцять тисяч триста п`ятнадцять гривень 00 коп.) пені, 15 443,73 грн (п`ятнадцять тисяч чотириста сорок три гривні 73 коп.) три проценти річних, 55 312,54 грн (п`ятдесят п`ять тисяч триста дванадцять гривень 54 коп.) інфляційних втрат; в іншій частині позову відмовлено; стягнуто з Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради в особі Правобережного відділу освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (вул. Незалежної України, буд. 39Б, м. Запоріжжя, 69037; ідентифікаційний код юридичної особи 37573094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФІНІТІ ГРУП» (б. Парковий, будинок 1А, місто Запоріжжя, Запорізька область, 69006; ідентифікаційний код юридичної особи 33918351) суму18 036,10 грн (вісімнадцять тисяч тридцять шість гривень 10 коп) витрат по сплаті судового збору; зобов`язано Департамент освіти і науки Запорізької міської ради (69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39-Б, ідентифікаційний код 37573094) в особі Правобережного відділу освіти Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (69096, м. Запоріжжя, вул. Сагайдачного Петра, буд. 1А, ідентифікаційний код 37611401) подати до Господарського суду Запорізької області звіт про виконання судового рішення протягом 120 календарних днів з дня набрання рішенням законної сили.

12.05.2025 через систему «Електронний суд» представником позивача подано заяву про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 45 000,00 грн.

Ухвалою суду від 13.05.2025 заяву про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу прийнято до розгляду, призначено судове засідання на 20.05.2025 об 11:00 год.

Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк до 19.05.2025 для надання суду обґрунтованих письмових заперечень на заяву позивача.

13.05.2025 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшли заперечення про відшкодування позивачеві 45 000,00 грн витрат на правничу допомогу. Вважає заявлену сумою надуманою, неспівмірною та необґрунтованою.

У судовому засіданні 20.05.2025 технічна фіксація здійснювалась за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку: vkz.court.gov.ua.

Представник позивача вимоги заяви про ухвалення додаткового рішення підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти вимог, зазначених у заяві, просить зменшити розмір витрат на професійну допомогу, відмовивши у задоволенні заяви позивача повністю.

У судовому засіданні 20.05.2025 суд визнав наявні документи достатніми для об`єктивного та всебічного розгляду заяву про ухвалення додаткового рішення, внаслідок чого, в порядку статей 240, 244 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), проголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення, повідомлено, що повне додаткове рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин додаткового рішення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Під час подання позовної заяви позивачем було вказано орієнтовний розмір суми судових витрат на правничу допомогу. Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат позивача на правову (правничу) допомогу становив суму 45 000,00 грн. Також позивачем зазначено, що витрати на професійну правничу допомогу, докази понесення яких буде надано протягом п`яти днів після винесення судового рішення у справі.

У заяві про ухвалення додаткового рішення просить покласти на відповідача витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу в розмірі 45 000,00 грн.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач заперечує про відшкодування позивачеві 45 000,00 грн витрат на правничу допомогу. Вважає заявлену сумою надуманою, неспівмірною та необґрунтованою.

ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 1312 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

У силу дії пункту 12 частини 3 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Частинами першою та другою статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Розгляд справи №908/3198/24 здійснювався в порядку загального позовного провадження.

При цьому суд враховує, що позивачем дотримано процесуального строку подачі доказів на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

У позові вказано орієнтовний розмір судових витрат у вигляді правничої допомоги, які позивач очікував понести при розгляді справи, в розмірі 45 000,00 грн.

Рішення у справі ухвалено 06.05.2025.

Заяву про понесені судові витрати на професійну правничу допомогу сформовано позивачем в системі «Електронний суд» 11.05.2025, зареєстрована службою діловодства суду у наступний робочий день 12.05.2025.

До заяви на підтвердження понесених витрат надано: копію договору про надання правничої допомоги б/н від 20.06.2024, копію додатку №1 до договору про надання правничої допомоги б/н від 20.06.2024, копію акту приймання-передачі виконаної роботи від 06.05.2025, копію квитанції до прибуткового касового ордеру №06/05 від 06.05.2025 про внесення ТОВ «ІНФІНІТІ ГРУП» 45 000,00 грн за договором про надання правничої допомоги б/н від 20.06.2024.

Також у матеріалах справи міститься ордер серії АР №1216006 від 07.01.2025 про надання правничої допомоги, виданий на підставі договору про надання правничої допомоги б/н від 07.01.2025 на ім`я адвоката Пакуло В.С., а також ордер серії АР №1041601 від 20.06.2024, виданий на підставі договору про надання правничої допомоги б/н, б/д на ім`я адвоката Приладишевої Н.Г.

Чинне процесуальне передбачає надання попереднього розрахунку судових витрат, в тому числі щодо правничої допомоги, а докази понесення цих витрат подаються до закінчення судових дебатів у справі, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Позивачем строки подачі доказів понесених судових витрат дотримано, про що зазначено вище.

Позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача 45 000,00 грн витрат на професійну (правничу) допомогу.

Суд, розглянувши заяву позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши представників сторін, зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.ч. 3, 4ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява N19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI).

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (п. п. 130-132, 134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

У постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Так, 20.06.2024 між ТОВ «ІНФІНІТІ ГРУП» (Клієнт) та адвокатом Приладишевою Наталією Геннадіївною укладено договір про надання правничої допомоги, згідно з п. 1.1. якого Адвокат надає правову допомогу Клієнтові з приводу представництва та захисту його інтересів, зокрема, у Господарському суді Запорізької області.

За умовами п. 2 Договору про надання правничої допомоги Адвокат наділений усіма процесуальними правами сторони згідно із ст.ст. 42, 46 ГПК України.

За змістом п. 3 Договору Сторони дійшли згоди, що обсяг і вартість правової допомоги за цим договором визначається у розмірі, що визначена Додатком №1 до даного договору. На підтвердження виконаної роботи Адвокат надає Клієнту акт виконаних робіт та квитанцію до прибуткового касового ордеру.

У Додатку №1 до договору від 20.06.2024 Сторони вирішили встановити фіксовану вартість послуг Адвоката за надання правничої допомоги про стягнення заборгованості за договором оренди від 26.01.2021 №21 в розмірі 45 000,00 грн, що включає усі процесуальні дії в суді першої інстанції, в тому числі складання процесуальних документів, участь у судових засіданнях.

06.05.2025 між Клієнтом та Адвокатом підписано акт приймання-передачі наданих послуг.

В акті сторони погодили, що Адвокат надав Клієнтові юридичні послуги, Клієнт, в свою чергу, надані послуги прийняв та сплатив в розмірі 45 000,00 грн відповідно до додатку №1 до Договору від 20.06.2024 у справі №908/3198/24. Жодних претензій по якості, повності, строках та обсягу виконаних робіт та наданих послуг Клієнт до Адвоката не має.

З матеріалів справи убачається, що правничу допомогу у цій справі у вигляді представництва інтересів в суді надано позивачу адвокатом Приладишевою Н.Г. на підставі ордеру серії АР №1041601 від 20.06.2024, який було видано позивачем для представництва та захисту інтересів позивача у Господарському суді Запорізької області на підставі договору про надання правової допомоги.

Отже, сума гонорару сторонами була встановлена у фіксованому обсязі в розмірі 45 000,00 грн.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно з статтею 74 ГПК України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Відповідач просить зменшити витрати на професійну правничу допомогу, відмовивши у задоволенні заяви. Відповідач вважає заявлену суму витрат надуманою, неспівмірною та необґрунтованою.

Щодо заперечень позивача суд зазначає таке.

Зокрема, згідно з положеннями частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд бере до уваги, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо).

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду в постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Еast/West Аlliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Правова позиція, наведена вище, викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.10.2019 року у справі №905/1795/18.

Отже, співставляючи вартість наданих юридичних послуг адвокатом в межах даної справі, беручи до уваги наведені відповідачем доводи щодо неспівміроності заявленої суми, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до відшкодування судові витрати на правову допомогу у загальному розмірі 45 000,00 грн не відповідають критеріям розумності, співмірності щодо участі адвоката Приладишевої Н.Г.

Зокрема, суд враховує, що між сторонами вже вирішувався подібний спір у справі №908/252/24 щодо стягнення боргу за інший спірний період, отже підготування та подання даного позову не потребувало від адвоката істотних витрат часу, професійних здібностей та значних зусиль.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги розумну необхідність судових витрат безпосередньо для даної справи, завищену, як на думку суду, вартість наданих послуг, а також беручи до уваги часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткової відмови стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат в сумі 30 000,00 грн, та, відповідно, не покладає такі витрати на позивача.

Також, проаналізувавши наведений у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу опис наданих позивачу послуг та подані документи, врахувавши, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, суд вважає за можливе не присуджувати на користь позивача заявлену суму в повному обсязі.

Оскільки заявлена вартість послуг не повністю відповідає критеріям їхньої реальності та розумності, суд дійшов висновку, що позивачу підлягає відшкодуванню 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, які покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236 242, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНФІНІТІ ГРУП» вх.№9682/08-08/25 від 12.05.2025 про ухвалення додаткового рішення у справі №908/3198/24 задовольнити частково.

Стягнути з Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради в особі Правобережного відділу освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (вул. Незалежної України, буд. 39Б, м. Запоріжжя, 69037; ідентифікаційний код юридичної особи 37573094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФІНІТІ ГРУП» (б. Парковий, будинок 1А, місто Запоріжжя, Запорізька область, 69006; ідентифікаційний код юридичної особи 33918351) суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень 00 коп.). Видати наказ.

У решті вимог заяви відмовити.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 26.05.2025.

Направити додаткове рішення суду учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси в електронній формі із застосуванням ЄСІТС.

СуддяС.І. Педорич