Рішення від 26.05.2025 по справі 908/775/25

номер провадження справи 34/42/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2025 Справа № 908/775/25

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

розглянувши у письмовому провадженні, без виклику сторін, справу № 908/775/25

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАЙД ФУДЗ», ідентифікаційний код юридичної особи 37046318 (вул. Круглоуніверситетська, буд. 7, офіс 26/1, м. Київ, 01024)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельна компанія «Економ Плюс», ідентифікаційний код юридичної особи 34268112 (вул. Фортечна, буд 10а, м. Запоріжжя, 69002)

про стягнення 84 968 грн 95 коп

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАЙД ФУДЗ» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельна компанія «Економ Плюс» 84 968 грн 95 коп., з яких:

- основна сума заборгованості у розмірі 57 945,45 грн;

- інфляційні втрати в розмірі 5162,83 грн;

- 3% річних від простроченої суми у розмірі 884,42 грн;

- пеня у розмірі 20 976,25 грн.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 525, 526, 530, 625 ЦК України та умов договору поставки від 08.01.2024 №08/01 і обгрунтовано тим, що на виконанні умов договору поставки, ТОВ «ДРАЙД ФУДЗ» здійснило поставку товару, згідно даних накладних, на загальну суму 69 866,40 грн. Відповідачем сплачено за даний товар лише 11 920,95 грн, а тому прострочена заборгованість за Договором від 08.01.2014 №08/01 відповідача перед позивачем складає 57 945,45 грн. На підставі п. 7.2. Договору поставки та ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано відповідачеві інфляційні втрати в розмірі 5162,83 грн; 3% річних від простроченої суми у розмірі 884,42 грн та пеню у розмірі 20 976,25 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2025 справу № 908/775/25 передано на розгляд судді Науменку А.О.

Розглянувши матеріали вищезазначеної позовної заяви, господарський суд ухвалою від 24.03.2025 залишив позов без руху.

Ухвалою суд роз`яснив заявникові, що в разі не усунення недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається позивачу на підставі п. 4 ст. 174 ГПК України.

27.03.2025 позивач виправив недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.03.2025 у справі № 908/775/25 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Сторони належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Ухвала суду отримана позивачем та відповідачем в електронному кабінеті, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 27.03.2025.

Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Згідно ст. 165, 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

26.05.2025 судом ухвалено рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ «ДРАЙД ФУДЗ» (далі - постачальник, позивач) та ТОВ «Торговельна Компанія «Економ Плюс» (далі - покупець, відповідач) було укладено договір поставки від 08.01.2024 №08/01 (далі Договір поставки).

Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник зобов`язується передати у встановлені терміни товар у власність покупця відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість.

На виконання вимог Договору поставки ТОВ «ДРАЙД ФУДЗ» ТОВ «Торговельна Компанія «Економ Плюс» поставлено товар за видатковими накладними:

- видаткова накладна №2841 від 20.05.2024 на суму 12 356,40 грн (прибуткова накладна від 22.05.2024 №ЭП00-020792);

- видаткова накладна №2949 від 27.05.2024 на суму 3 420,00 грн (прибуткова накладна від 29.05.2024 №ЭП00-021834);

- видаткова накладна №3301 від 10.06.2024 на суму 4 462,80 грн (прибуткова накладна від 14.06.2024 №ЭП00-024484);

- видаткова накладна №3488 від 17.06.2024 на суму 7 193,40 грн (прибуткова накладна від 19.06.2024 №ЭП00-025205);

- видаткова накладна №3489 від 17.06.2024 на суму 1 680,30 грн (прибуткова накладна від 20.06.2024 №ЭП08-002161);

- видаткова накладна №3615 від 24.06.2024 на суму 4 284,60 грн (прибуткова накладна від 26.06.2024 №ЭП00-026119);

- видаткова накладна №3878 від 08.07.2024 на суму 2 752,80 грн (прибуткова накладна від 10.07.2024 №ЭП00-028458);

- видаткова накладна №4127 від 15.07.2024 на суму 20 281,20 грн (прибуткова накладна від 18.07.2024 №ЭП00-029880);

- видаткова накладна №4129 від 15.07.2024 на суму 1 605,00 грн (прибуткова накладна від 17.07.2024 №ЭП10-009920);

- видаткова накладна №4261 від 22.07.2024 на суму 4 216,80 грн (прибуткова накладна від 24.07.2024 №ЭП00-030841);

- видаткова накладна №4428 від 29.07.2024 на суму 1 478,70 грн (прибуткова накладна від 31.07.2024 №ЭП10-010647);

- видаткова накладна №4414 від 29.07.2024 на суму 6 134,40 грн (прибуткова накладна від 31.07.2024 №ЭП00-032115).

Всього ТОВ «ДРАЙД ФУДЗ» здійснило поставку ТОВ «Торговельна Компанія «Економ Плюс» товару, згідно даних накладних, на загальну суму 69 866,40 грн.

Платіжними інструкціями №45374 від 26.11.2024, №43670 від 12.11.2024, №33161 від 23.08.2024 відповідачем здійснено часткове погашення саме за видатковими накладними, у розмірі 11 920,95 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем направлялась на адресу ТОВ «Торговельна Компанія «Економ Плюс» претензія від 25.02.2025 з вимогою сплатити заборгованість.

Дана претензія залишилась без відповіді та задоволення.

Заборгованість за Договором поставки в сумі 57 945,45 грн відповідачем позивачеві не сплачена, що стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельна компанія «Економ Плюс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАЙД ФУДЗ» 84 968 грн 95 коп., з яких: основна сума заборгованості у розмірі 57 945,45 грн, інфляційні втрати в розмірі 5162,83 грн, 3% річних від простроченої суми у розмірі 884,42 грн, пеня у розмірі 20 976,25 грн було предметом позовних вимог у даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Спірні правовідносини сторін є господарськими.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні приписи містить ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Спірні правовідносини сторін виникли за Договором поставки № 08/01 від 08.01.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору поставки, позивачем поставлено відповідачеві поставлено товар за видатковими накладними:

- видаткова накладна №2841 від 20.05.2024 на суму 12 356,40 грн (прибуткова накладна від 22.05.2024 №ЭП00-020792);

- видаткова накладна №2949 від 27.05.2024 на суму 3 420,00 грн (прибуткова накладна від 29.05.2024 №ЭП00-021834);

- видаткова накладна №3301 від 10.06.2024 на суму 4 462,80 грн (прибуткова накладна від 14.06.2024 №ЭП00-024484);

- видаткова накладна №3488 від 17.06.2024 на суму 7 193,40 грн (прибуткова накладна від 19.06.2024 №ЭП00-025205);

- видаткова накладна №3489 від 17.06.2024 на суму 1 680,30 грн (прибуткова накладна від 20.06.2024 №ЭП08-002161);

- видаткова накладна №3615 від 24.06.2024 на суму 4 284,60 грн (прибуткова накладна від 26.06.2024 №ЭП00-026119);

- видаткова накладна №3878 від 08.07.2024 на суму 2 752,80 грн (прибуткова накладна від 10.07.2024 №ЭП00-028458);

- видаткова накладна №4127 від 15.07.2024 на суму 20 281,20 грн (прибуткова накладна від 18.07.2024 №ЭП00-029880);

- видаткова накладна №4129 від 15.07.2024 на суму 1 605,00 грн (прибуткова накладна від 17.07.2024 №ЭП10-009920);

- видаткова накладна №4261 від 22.07.2024 на суму 4 216,80 грн (прибуткова накладна від 24.07.2024 №ЭП00-030841);

- видаткова накладна №4428 від 29.07.2024 на суму 1 478,70 грн (прибуткова накладна від 31.07.2024 №ЭП10-010647);

- видаткова накладна №4414 від 29.07.2024 на суму 6 134,40 грн (прибуткова накладна від 31.07.2024 №ЭП00-032115).

Всього позивачем здійснено поставку відповідачеві товару, згідно даних накладних, на загальну суму 69 866,40 грн.

При цьому, суд враховує, що прибуткові накладні свідчать про отримання покупцем товару за видатковими накладними та містять електронні підписи сторін.

Згідно з п. 5.5 Договору поставки, покупець здійснює розрахунки на умовах відстрочки платежу терміном 45 (сорок п`ять) календарних днів з моменту отримання товару з урахуванням платіжних днів покупця (вівторок, середа та п`ятниця є платіжними днями, а понеділок, четвер є неплатіжними днями) та з урахуванням неможливості здійснення розрахунків впродовж святкових, вихідних і неробочих днів. Дія даного пункту на кожний новий відкритий магазин починається з моменту офіційного відкриття магазину.

Платіжними інструкціями №45374 від 26.11.2024, №43670 від 12.11.2024, №33161 від 23.08.2024 відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості саме за вищевказаними видатковими накладними, у розмірі 11 920,95 грн.

При цьому, відповідачем були здійснені оплати без прив`язки до конкретних накладних, тому суми позивачем зараховані в рахунок погашення заборгованості в порядку черговості відвантаження товару. У платіжних інструкціях, наданих суду на загальну суму 15 000,00 грн упризначені вказано лише посилання на договір. Як зазначає позивач, частина цієї суми покрила минулі періоди заборгованості, та частину за спірними видатковими накладними, а саме у розмірі 11 920,95 грн.

Доказів сплати залишку заборгованості в сумі 57 945,45 грн не надано.

Згідно з положеннями статей 73, 74, 76 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач жодним чином не спростовував доводи позивача щодо наявності у відповідача перед позивачем простроченої заборгованості у заявленій до стягнення сумі.

На підставі викладеного, враховуючи доведеність позовних вимог в частині стягнення суми основної заборгованості, судом задовольняються вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 57 945 грн 45 коп. основної суми заборгованості.

Також, на підставі п. 7.2. Договору поставки та ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано відповідачеві інфляційні втрати в розмірі 5162,83 грн; 3% річних від простроченої суми у розмірі 884,42 грн та пеню у розмірі 20 976,25 грн.

Згідно зі ст. 549, ст. 551 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст. 231 вказаного кодексу:

4. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

6. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі ст. 232 Господарського кодексу України:

6. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 Договору поставки сторони передбачили пеню за безпідставну несвоєчасну оплату поставленого товару в розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

На підставі вказаного пункту Договору поставки, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 20 976 грн 25 коп. пені за період з 13.09.2024 по 12.03.2025.

Відповідно ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом перевірено розрахунок заявленої до стягнення суми пені за допомогою ІПС «Законодавство» та визнано обгрунтованими та правомірно заявленими вимоги в цій частині в розмірі 7 411 грн 21 коп.

При цьому суд врахував за явлені у позові періоди нарахування пені, часткові оплати, положення ч.6 ст. 232 ГК України щодо шестимісячного строку нарахування пені з дня, коли зобов`язання мало бути виконано щодо кожної поставки та з урахуванням дати початку та кінець нарахування суми пені, визначеної позивачем та облікову ставку Національного банку України.

Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України регламентує, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачеві інфляційні втрати в розмірі 5162,83 грн за період з вересня 2024 по лютий 2025 та 3% річних від простроченої суми у розмірі 884,42 грн за період з 13.09.2024 по 17.03.2025.

Судом перевірено розрахунки заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних за допомогою ІПС «Законодавство» та визнано обґрунтованими та правомірно заявленими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 4 230 грн 20 коп. інфляційних втрат за період з жовтня 2024 по лютий 2025 та 3% річних від простроченої суми у розмірі 860 грн 67 коп. за період з 18.09.2024 по 17.03.2025.

При цьому, судом враховано п. 5.5 Договору поставки, згідно з яким, покупець здійснює розрахунки на умовах відстрочки платежу терміном 45 (сорок п`ять) календарних днів з моменту отримання товару з урахуванням платіжних днів покупця (вівторок, середа та п`ятниця є платіжними днями, а понеділок, четвер є неплатіжними днями) та з урахуванням неможливості здійснення розрахунків впродовж святкових, вихідних і неробочих днів.

З урахуванням вказаного пункту Договору поставки та дат нарахування, вказаних позивачем, правильною є дата початку нарахування (з дати закінчення терміну для оплати останньої накладної, про що зазначено у позові) - 18.09.2024 (31.07.2024 дата останньої прибуткової накладної, за якою відповідачем отримано товар + 45 календарних днів, з урахуванням платіжних днів покупця та вихідних днів).

Враховуючи викладене, позові вимоги задоволено судом частково. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 57 945 грн 45 коп. основної суми заборгованості, 7 411 грн 21 коп. пені, 4 230 грн 20 коп. інфляційних втрат, 860 грн 67 коп. 3% річних.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 13 565 грн 04 коп. пені, 932 грн 63 коп. інфляційних втрат, 23 грн 75 коп. коп. 3% річних суд відмовляє, як у необгрунтовано заявлених до стягнення.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за позовом відноситься на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись 129, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельна компанія «Економ Плюс», ідентифікаційний код юридичної особи 34268112 (вул. Фортечна, буд 10а, м. Запоріжжя, 69002) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАЙД ФУДЗ», ідентифікаційний код юридичної особи 37046318 (вул. Круглоуніверситетська, буд. 7, офіс 26/1, м. Київ, 01024) 57 945 (п`ятдесят сім тисяч дев`ятсот сорок п`ять) грн 45 коп. основної суми заборгованості, 7 411 (сім тисяч чотириста одинадцять) грн 21 коп. пені, 4 230 (чотири тисячі двісті тридцять) грн 20 коп. інфляційних втрат, 860 (вісімсот шістдесят) грн 67 коп. 3% річних та 2 510 (дві тисячі п`ятсот десять) грн 51 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 26.05.2025.

Суддя А.О. Науменко