Рішення від 19.05.2025 по справі 910/2022/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.05.2025Справа № 910/2022/25Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участю секретаря судового засідання Голуба О.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «Вольтаж»

про стягнення 13 350 562, 33 грн.

За участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 19.05.2025.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Керівник Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «Вольтаж» про стягнення 13 350 562, 33 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем передбаченого договором обов`язку щодо вчасної поставки товару за договором від 30.05.2024 № 73 про закупівлю товарів або послуг за державні кошти, в наслідок чого прокурор в інтересах військової частини звернувся до відповідача з позовом про стягнення штрафних санкцій у загальному розмірі 13 350 562, 33 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче провадження у справі призначено на 24.03.2025.

13.03.2025 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити прокурору в задоволені позову в частині стягнення 13 350 561, 33 грн. До відзиву на позовну заяву відповідач додав клопотання про зменшення розмірі штрафних санкцій до 1 гривні.

24.03.2025 від прокурора до суду надійшли заперечення на клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, в яких прокурор просив відмовити в задоволенні вказаного клопотання відповідача.

Крім того, 24.03.2025 від прокурора до суду надійшли додаткові пояснення у справі, в яких прокурор просив позовні вимоги задовольнити в заявленому розмірі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 розгляд справи призначено на 14.04.2025.

02.04.20254 від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач заперечив проти доводів прокурора проти клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2024 продовжено строк підготовчого провадження по справі. Розгляд справи відкладено на 05.05.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2025 закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті на 12.05.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 оголошено перерву в судовому засіданні на 19.05.2025.

Прокурори в судовому засіданні 19.05.2025 надали пояснення суду та підтримали позовні вимоги у повному обсязі, просили їх задовольнити.

Представник позивача в судове засідання 19.05.2025 не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засідання 19.05.2025 надав пояснення суду та просив в задоволенні позову відмовити, а в разі його задоволення зменшити штрафні санкції до однієї гривні.

В судовому засіданні 19.05.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

30.05.2024 між Військовою частиною (замовник/позивач) та ТОВ «Вольтаж» (виконавець/відповідач) укладено договір № 73 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти, за яким виконавець зобов`язався поставити та передати у 2024 році замовнику обладнання і предмети довгострокового користування в кількості, строки і за ціною, зазначеною у Специфікації, що є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1), а замовник прийняти та оплатити таку продукцію - Акумуляторні батареї (п. 1.1. Договору).

Загальна ціна договору згідно п. 3.1. становить 21 171 422, 60 грн.

Строк поставки продукції до 30.06.2024 року включно (п. 5.1. Договору).

Вказана сума договору та строк поставки товару вказана і в Специфікації, яка є Додатком № 1 до вказаного договору.

Відповідно до п. 6.3.1 Договору, виконавець зобов`язаний забезпечити поставку продукції у строки, встановлені договором.

Згідно з п. 7.1 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством та цим договором.

Прокурор вказує, що постачальником у визначений договором строк до 30.06.2024 згідно видаткової накладної № 231 від 13.06.2024 здійснено поставку продукції лише на суму 1 696 389, 68 грн.

Решта замовленої продукції була поставлена відповідачем не в строки та не в повному обсязі, а саме: ВН № 248 від 02.07.2024 поставлено на суму 1 788 248, 88 грн, ВН № 309 від 12.08.2024 поставлено на суму 1 724 217, 60 грн, ВН № 348 від 13.09.2024 поставлено на суму 1 727 238, 60 грн, ВН № 420 від 05.11.2024 поставлено на суму 1 889 760, 00 грн, ВН № 426 від 07.11.2024 поставлено на суму 1 889 760, 00 грн, ВН № 444 від 15.11.2024 поставлено на суму 1 693 203, 64 грн, товару на суму 8 762 604, 20 грн відповідачем позивачу не поставлено.

Прокурор зазначає, що враховуючи, що відповідачем невчасно здійснено поставку товару позивачу за договором, з метою захисту порушених інтересів держави, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій у сумі 13 350 562, 33 грн, з яких 8 388 779, 61 грн пеня та 4 961 782, 73 грн штраф за період з 01.07.2024 по 31.12.2024.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що відповідачем порушено строки поставки товару визначені умовами договору, про, що не заперечує сам відповідач у відзиві на позовну заяву.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною 2 ст. 231 ГПК України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, зокрема у таких розмірах, за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0, 1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно п. 7.2.1. Договору, за порушення строку поставки товару замовнику, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0, 1 % від вартості продукції, з якої допущено прострочення постачання за кожен день прострочення. За прострочення поставки продукції понад 30 днів виконавець додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вартості непоставленої продукції за кожен місяць прострочення.

Велика Палата Верховного Суду від 16.10.2024 у своїй постанові № 911/952/22 вказала, що незалежно від того, які правовідносини урегульовано конкретними нормами права, наразі в законодавстві сформований єдиний підхід до застосування пені як виду неустойки (штрафної санкції), конститутивною ознакою якої є її нарахування за кожен день прострочення виконання зобов`язання. Нарахування пені є ознакою, яка вирізняє її серед інших видів неустойки (штрафних санкцій) та визначає механізм обчислення (визначення розміру) пені. Тобто вжитий законодавцем у цьому випадку займенник «кожний (кожен)» пояснює формулу обчислення пені, за якою загальна сума пені визначається шляхом множення ставки пені на кількість днів прострочення (п. 75 - 77 Постанови).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Правовий аналіз вказаних норм законодавства свідчать про те, що пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення виконання зобов`язання, а день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені (постанова Верховного Суду від 08.05.2019 № 910/9078/18).

Дослідивши розрахунок прокурора по пені, Господарський суд міст Києва дійшов висновку про його неточність, а саме прокурор, хоч і зменшував суму первісної заборгованості з кожною зі здійснених відповідачем поставок продукції, однак щоразу нараховував пеню з 01.07.2024 року, тобто з першого дня прострочення.

Прокурор нарахував пеню за одні й ті самі дні прострочення по декілька разів з різними сумами, хоча після кожної зі здійснених поставок пеня мала нараховуватися на зменшену внаслідок цієї поставки суму боргу за період, який починався з наступного дня після дати такої поставки, а не з першого дня прострочення (01.07.2024 року).

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва, здійснивши власний математичний розрахунок пені по заявленим позивачем періодам, дійшов висновку, що вимога прокурора про стягнення з відповідача пені за порушення зобов`язання за умовами договору підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 2 530 087, 69 грн.

Крім того, прокурором заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача 4 961 782, 73 грн штрафу.

Відповідно до п. 7.2.1. Договору, за порушення строку поставки товару замовнику, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0, 1 % від вартості продукції, з якої допущено прострочення постачання за кожен день прострочення. За прострочення поставки продукції понад 30 днів виконавець додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вартості непоставленої продукції за кожен місяць прострочення.

Господарський суд міста Києва зазначає, що з урахуванням аналізу абз. 2 ч. 2 ст. 231 ГК України, частини 2, 3 ст. 549 ЦК України відмінність між пенею та штрафом полягає в тому, що пеня нараховується за певний встановлений і повторюваний проміжок часу (як правило, календарний день), тоді як штраф має одноразовий характер і не може нараховуватися чи збільшуватися протягом певного строку.

Верховний Суд у п. 62 постанови від 31.07.2019 № 910/3692/18 вказав, що неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов`язання. Аналогічний висновок вказаний у п. 81 постанови Верховного Суду від 18.01.2024 № 916/410/23.

Верховний Суд у постанові від 25.07.2018 № 922/4400/17 вказав, що «Пеня може обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання не лише за кожен день прострочення виконання, а й місяць (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у п. 73 постанови у справі № 444/9519/12)».

Отже, розмір погодженої сторонами у мировій угоді штрафної санкції, обрахованої у відсотковому розмірі за кожен місяць прострочення відповідає поняттю «пеня». Зазначення в мировій угоді неустойки (пені) як штрафу не перетворює її в штраф і не є підставою для відмови у стягненні неустойки (пені) у випадку прострочення виконання зобов`язання (сплати коштів)».

У п. 112 постанови Верховного Суду від 24.10.2019 № 904/3315/18 вказано, що для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді штрафної санкції забезпечення належного виконання зобов`язання.

На відміну від пені, штраф застосовується одноразово у випадку порушення боржником зобов`язання (постанова Верховного Суду від 19.03.2019 № 917/889/17.

З урахуванням викладеного, Господарський суд міста Києва прийшов висновку, що прокурор під час заявлення вимоги про стягнення з відповідача на підставі пункту 7.2.1 Договору «штрафу» в розмірі 7 % вартості непоставленої продукції за кожен місяць прострочення, який за своєю правовою природою є помісячною пенею, не врахував, що пеня за цей же період в розмірі 0, 1 % за кожен день прострочення (в межах тих самих місяців прострочення) вже була нарахована прокурором. Задоволення вимоги прокурора про стягнення штрафу на умовах п. 7.2.1. Договору призведе до подвійного застосування до боржника одного виду юридичної відповідальності, що буде суперечити положенням статті 61 Конституції України щодо неможливості повторного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи викладене, суд відмовляє прокурору в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафу заявленого на підставі п. 7.2.1. Договору у розмірі 4 961 782, 73 грн.

Відповідачем до відзиву на позовну заяву додано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, в якому відповідач просить застосувати положення ст. 233 ГК України до заявлених позовних вимог і зменшити штрафні санкцій до 1 гривні.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.04.2023 № 199/3152/20 вказала, що для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, провадження № 12-79гс19 (пункт 8.24) та від 28 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, провадження № 14-623цс18 (пункт 85)).

Наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Водночас, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки, оскільки положеннями цивільного законодавства право суду щодо зменшення неустойки не обмежено встановленням певних обставин, а пов`язано із встановленням істотності цих обставин.

У клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій відповідач зазначає, що прокурором не надано жодного доказу понесення позивачем збитків за невчасну поставку товару за договором.

З відомостей фінансової звітності відповідача вбачається, що його прибуток за 2024 рік склав 2, 65 мільйона гривень.

Відповідач вказує, що практично вся сума прибутку інвестована у закупівлю комплектуючих та сировини для можливості подальшого виробництва продукції. У разі задоволення позову, відповідач зазнає значних фінансових втрат, які поставлять під загрозу його подальшу господарську діяльність. Внаслідок порушення відповідачем строків виконання зобов`язань за Договором позивач не поніс жодних майнових втрат і не оплатив продукції, яка не була поставлена відповідачем, оскільки умовами Договору не передбачено авансу чи будь-яких інших платежів до моменту отримання продукції. Зупинка діяльності відповідача може мати негативні наслідки для оборонно-промислового комплексу України, адже станом на сьогодні відповідач знаходиться на стадії виконання договорів, укладених із бронетанковими заводами, Головним центром капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України, тощо, що підтверджується довідкою від 12.03.2025 № 68.

Також відповідач вказує на те, що до моменту укладення Договору між сторонами було укладено два договори (№ 61 від 27.10.2023 та № 12 від 09.03.2024), які були виконані в повному обсязі і у належні строки, а тому прострочення за Договором є винятковим випадком, не характерним для відносин сторін та зумовленим об`єктивними причинами, а саме: масованими атаки на енергетичну інфраструктуру та різке збільшення споживання електроенергії в країні влітку 2024 року призвели до тривалих щоденних відключень електроенергії та, як наслідок, до переривання і затягування виробничого процесу. Підприємство відповідача забезпечує повний цикл виготовлення акумуляторних батарей, а відтак перебої в роботі одного цеху спричиняє неминучий простій кожного наступного, тому систематичні відключення світла призводили до часткової зупинки процесу виробництва; після укладення Договору зросла (і практично постійно продовжувала зростати) закупівельна ціна на основні сировинні складові акумуляторних батарей - це сурма, свинець, електроенергія; мобілізацією плавильника свинцевих сплавів, функціональними обов`язками якого було відливання свинцевих пластин для акумуляторів, що також вплинуло на здатність відповідача безперебійно здійснювати виробничу діяльність.

Відповідач також звертає увагу суду на те, що як добросовісна сторона Договору, звертався до позивача з листом від 04.07.2024 № 121 з поясненням затримки постачання та проханням внести зміни до Договору щодо строку поставки товару. Однак, позивач листом від 16.07.2024 № 2848 відмовив у задоволенні вказаного прохання з посиланням на відсутність сертифікату ТПП про форс-мажорні обставини. Просить врахувати його добросовісність, численні подяки від підрозділів і частин ЗСУ, а також врахувати те, що незважаючи на всі труднощі, відповідач продовжував виконувати умови Договору та виконав більш як 60 % обсягу замовленої продукції, допоки позивач листом № 902 від 10.03.2025 не повідомив про припинення закупівлі недопоставленої продукції.

Господарський суд міста Києва зазначає, що неустойка має подвійну правову природу. Вона є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником. Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання. Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності. Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості. При цьому законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, і дане питання вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вказане вище, суд зазначає, що обставини, якими відповідач мотивує підставу для зменшення розміру пені, докази, долучені на підтвердження його майнового стану, винятковості випадку порушення відповідачем строків постачання продукції, причин неналежного виконання ним зобов`язання, відсутності майнових втрат у позивача, невідповідності розміру стягуваної неустойки наслідкам порушення зобов`язання при прибутку відповідача за 2024 рік у розмірі 2, 65 мільйони грн, а також непропорційності шкоді господарській діяльності відповідача в разі застосування штрафних санкцій, що може призвести до повної зупинки діяльності останнього та невиконанні інших контрактів в оборонно-промисловому комплексі України, Господарський суд міста Києва вважає, що в даному конкретному випадку є можливим зменшення розміру задоволеної до стягнення з відповідача на користь позивача пені на 50 % від задоволеної суми, а саме у розмірі 1 265 043, 84 грн (2 530 087, 69 грн х 50 %).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ВОЛЬТАЖ» (03124, місто Київ, БУЛЬВАР ГАВЕЛА ВАЦЛАВА, будинок 21Б, квартира 7; ідентифікаційний код 40370723) на користь ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) пеню у розмірі 1 265 043 (один мільйон двісті шістдесят п`ять тисяч сорок три) грн 84 коп.

3. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ВОЛЬТАЖ» (03124, місто Київ, БУЛЬВАР ГАВЕЛА ВАЦЛАВА, будинок 21Б, квартира 7; ідентифікаційний код 40370723) на користь СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ ПРОКУРАТУРИ У СФЕРІ ОБОРОНИ ЦЕНТРАЛЬНОГО РЕГІОНУ (01014, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОЛБОЧАНА ПЕТРА, будинок 8, ідентифікаційний код 38347014) витрати зі сплати судового збору у розмірі 15 180 (п`ятнадцять тисяч сто вісімдесят) грн 53 коп.

4. В іншій частині в задоволені позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 26.05.2025

Суддя І.В. Алєєва