Рішення від 09.04.2025 по справі 911/1/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1/25

Господарський суд Київської області у складі судді Мальованої Л.Я. за участю секретаря судового засідання Бабяка Д.С. розглянувши справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Петролеум Плюс, м. Полтава

до Державного підприємства Чайка, Київська обл.., Бориспільський р-н, с. Дударків.

про стягнення 146 103,21 грн.

Суддя Мальована Л.Я.

Представники сторін:

позивача Гуревич М.Г.;

відповідача не з`явився.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю Петролеум Плюс звернулось до суду з позовом до Державного підприємства Чайка про стягнення заборгованості у розмірі 146 103,21 грн., з яких: 90 000,00 грн. основного боргу, 38 928,23 грн. пені, 13 301,21 грн. інфляційних втрат та 3 873,77 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином грошові зобов`язання по договору поставки нафтопродуктів № 114 від 07.09.2023 року.

29.01.2025 року представником відповідача через систему «Електронний суд» подано відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що умовами договору передбачено поставку товару тільки по попередній оплаті.

Відповідно до п. 3.1 договору передбачена заявка, у якій визначається обсяг та найменування товару. Оскільки позивач в обґрунтування позовних вимог заявку, погоджену відповідачем не надає, останній вважає, що позивачем не доведено факту дійсної поставки товару та реальності господарської операції, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Також відповідач у відзиві просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, оскільки вважає їх надмірно великими, порівняно із сумою боргу.

04.02.2025 року представником позивача через систему «Електронний суд» подано відповідь на відзив, в якому зазначає про те, що доводи відповідача про можливість поставки товару за договором лише після проведення передоплати суперечать змісту договору. Наявність або відсутність факту проведення передоплати сама по собі не свідчить про наявність або відсутність факту поставки товару, адже фактична поставка товару позивачем та його отримання відповідачем підтверджується не проведенням передоплати (що є лише однією з можливих та необов`язкових передумов для поставки), а відповідними документами, передбаченими законом та договором товарно-транспортна накладна, видаткова накладна (п.3.5, 3.6 договору), а також фактичними діями сторін, якими засвідчується фактичне виконання зобов`язання однією стороною та його фактичне прийняття іншою стороною.

У зв`язку з цим відсутність письмової заявки на поставку товару сама по собі також не свідчить про те, що відповідний товар не було поставлено відповідачу і ним отримано.

Позивач звертає увагу суду на те, що в матеріалах справи містяться підписані сторонами видаткова накладна № 1002 від 07.09.2023р. та товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 1002 від 07.09.2023р., в яких зазначено номенклатуру та кількість поставленого позивачем та отриманого відповідачем товару. Також до позовної заяви додано рахунок на оплату № 1013 від 7.09.2023р. за товар (найменування та кількість якого відповідає видатковій та товарно-транспортній накладним), а також виписку з банківського рахунку позивача, згідно якої відповідач протягом періоду з 12.09.2023р. по 05.01.2024р. здійснював на користь позивача часткові оплати за дизельне паливо саме згідно рахунку № 1013 від 7.09.2023р., тоді як позов подано саме з підстав неповної оплати (тобто оплати не в повному обсязі) відповідачем на користь позивача за поставлений товар.

Крім того, у зв`язку зі здійсненням на адресу відповідача поставки товару за договором позивачем була складена податкова накладна № 1071 від 07.09.2023р., яка була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання товарів на користь другої сторони (замовника), може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Ухвалою суду від 05.03.2025 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в засідання суду не з`явився, про час та місце судового засідання був належним чином повідомлений судом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

07.09.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Петролеум Плюс» (постачальник) та Державним підприємством «Чайка» (покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів № 114 відповідно до п. 1.1. умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити нафтопродукти, іменовані надалі товар, відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 1.5. договору орієнтована сума договору складає 480 000,00 грн.

Згідно п. 3.3. договору постачальник забезпечує відвантаження товару в семиденний термін з моменту одержання передоплати за товар.

Перехід права власності на товар та ризиків відбувається в момент фактичної передачі товару. Товар за кількості та якістю вважається переданим в момент підписання накладних про його отримання покупцем. Передача (приймання здача) товару здійснюється в пункті призначення (п. 3.6. договору).

Покупець зобов`язується здійснити 100% передоплату за товар, або оплачує вартість поставленого товару в перебігу терміну 5 банківських днів з моменту підписання накладних про їх отримання покупцем (п. 4.2. договору).

Договір набирає чинності з дати його укладання та діє до 31 грудня 2023 року, а в частині розрахунків до його повного проведення. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати договір або змінити даний договір за 1 (один) місяць до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік (п. 9.1. договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу паливо дизельне Energy-ДП-Л-Євро5-ВО в кількості 8115 т (9,86 тис.л) на загальну суму 473280,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1002 від 07.09.2023 р. та товарно-транспортною накладною.

За отриманий товар відповідач розрахувався частково, в сумі 383280,00 грн., а тому у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 90000,00 грн.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 90 000 грн. 00 коп. є обґрунтованими, а тому підлягають судом задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача 13 301 грн. 21 коп. інфляційних втрат та 3 873 грн. 77 коп. 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 13 301 грн. 21 коп. інфляційних втрат та 3 873 грн. 77 коп. 3% річних.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 38 928 грн. 23 коп.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п. 6.4. договору встановлено, що у випадку несплати або несвоєчасної оплати вартості товару в строк, обговорений у договорі, покупець оплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу від суми неоплаченого або несвоєчасно оплаченого товару

Розрахунок пені відповідає матеріалам справи та підлягає судом задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача суму витрат з надання правової допомоги в розмірі 13 290 грн. 00 коп.

17.10.2024 року між позивачем (клієнт) та адвокатським об`єднанням був укладений договір про надання правничої допомоги № 91, відповідно до п. 1.1. якого адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надати правничу допомогу щодо стягнення на користь клієнта боргів, зокрема, основної заборгованості, інфляційних втрат, процентів, штрафних санкцій тощо з боржників клієнта, в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, а клієнт зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити їх в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно рахунку-фактури № 26 від 29.11.2024 року загальна вартість наданих послуг складає 13 290 грн.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом ст. 126 ГПК України можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ст. 129 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

З огляду на вищевикладені обставини, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 13 290 грн. 00 коп. обґрунтованою та правомірною.

У зв`язку тим, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатися з позовом до суду та здійснювати додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого ч. 9 ст. 129 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13 73-92, 129, 236-240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Чайка» (08330, Київська обл., Бориспільський р-н., с. Дударків, вул. Гоголя, 62А, код 31245250) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Петролеум Плюс» (36010, м. Полтава, вул. Чумацький шлях, буд. 64в, кім. 2, код 43907660) 90 000 (дев`яносто тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 38 928 (тридцять вісім тисяч дев`ятсот двадцять вісім) грн. 23 коп. пені, 13 301 (тринадцять тисяч триста одну) грн. 21 коп. інфляційних втрат, 3 873 (три тисячі вісімсот сімдесят три) грн. 77 коп. 3 % річних, 13 290 (тринадцять тисяч двісті дев`яносто) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 26.05.2025 року.

Суддя Л.Я. Мальована