Ухвала від 26.05.2025 по справі 911/2395/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"26" травня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2395/24

за позовом Першого заступника керівника Київської обласної прокуратури, м. Київ, в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, м.Київ,

до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю Нова Конча-Заспа Делюкс, с. Ходосівка Києво-Святошинського району Київської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс», смт Іванків Іванківського району Київської області

про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння

та скасування державної реєстрації земельних ділянок

Суддя О.В. Конюх,

за участю представників:

від прокуратури:не з`явились;

від позивача: Новицька А.О., в порядку самопредставництва, відомості з ЄДР;

від відповідача: Правдюк В.М., адвокат, довіреність від 05.06.2023;

Дашкевич А.Є., адвокат, довіреність від 05.06.2023;

від третьої особи: не з`явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.04.2025 відкрито провадження у справі №911/2395/24 за позовом Першого заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Конча-Заспа Делюкс», у якій прокурор просить суд:

витребувати на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ТОВ «Нова Конча-Заспа Делюкс» земельні ділянки з кадастровим номером 3222487000:03:001:0953 площею 2 га та з кадастровим номером 3222487000:03:001:0958 площею 1,9239 га, які розташовані в межах Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області;

скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровим номером 3222487000:03:001:0953 площею 2 га та з кадастровим номером 3222487000:03:001:0958 площею 1,9239 га, які розташовані в межах Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області;

стягнути з відповідача на користь Київської обласної прокуратури судові витрати.

Цією ж ухвалою від 21.04.2025 суд залучив до участі у справі в якості третьої особи ДП «СЛГП «Київоблагроліс».

Прокурор у позові посилається на те, що статтями 387, 388 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ТОВ «Нова Конча-Заспа Делюкс» набув спірні земельні ділянки

кадастровий номер 3222487000:03:001:0953 площею 2 га за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу земельної ділянки від 22.10.2019 №754, укладеним з ТОВ «Центр розвитку земельних відносин»;

кадастровий номер 3222487000:03:001:0958 площею 1,9239 га за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу земельної ділянки від 28.09.2018 №666, укладеним з ТОВ «Центр розвитку земельних відносин».

Прокурор в позові твердить, що відповідно до частини 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача, зокрема у разі якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не є їхньої волі іншим шляхом.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 23.11.2021 у справі №359/3373/16, прокурор твердить, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку ст. 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності.

Власник із дотриманням вимог ст. 388 ЦК України може витребувати належне йому иайно від особи, яка є його останнім набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У таких випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 та 388 ЦК України, є неефективними.

З викладеного Прокурор робить висновок про те, що ефективним способом захисту інтересів держави у спірних правовідносинах є заявлення до суду віндикаційного позову у порядку, визначеному ст. 388 ЦК України щодо витребування з чужого незаконного володіння відповідача спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення.

06.05.2025 від представника відповідача ТОВ «Нова Конча-Заспа Делюкс» через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог прокурора повністю, судові витрати покласти на сторону позивача.

Суд звертає увагу, що частина документів, доданих до відзиву, подані в нечитабельних копіях, що унеможливлює встановлення їх змісту.

14.05.2025 від Київської обласної прокуратури через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, у якій прокурор просить суд врахувати доводи відповіді на відзив, долучити до матеріалів справи копію розпорядження Києво-Святошинської РДА від 30.09.2010 №4062. 22.05.2025 відповідь від 14.05.2025 №12/2-481вих-25 на відзив надійшла від прокуратури в паперовому вигляді поштою.

21.05.2025 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач просить долучити до матеріалів справи заперечення на відповідь на відзив, відмовити у задоволенні вимог прокурора повністю.

21.05.2025 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про залишення позовної заяви у справі №911/2395/24 без руху з підстав невнесення стороною позивача суми грошових коштів на депозитний рахунок суду, яка б відповідала еквіваленту вартості земельних ділянок, які заявлені до витребування.

Клопотання обґрунтоване тим, що станом на 09.04.2025 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» №4292-ІХ, відповідно до якого суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Окрім того, було доповнено ст. 164 ГПК України частиною 6, відповідно до якої у разі подання позову органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена у порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви. Також доповнено ст. 174 ГПК України абзацом, відповідно до якого якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок позивача внести відповідну грошову суму.

Відповідач твердить, що норми Закону України №4292-ІХ були чинними на дату постановлення ухвали про відкриття провадження у справі, крім того, в силу пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення наведені норми мають зворотну дію в часі, отже за висновком відповідача, до позову прокурором має бути додано документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.

Крім того, у заявленому клопотанні представник відповідача звертає увагу суду, що при подачі позовної заяви прокурором було суттєво занижено ціну позову для розрахунку суми судового збору, який підлягав визначенню залежно від вартості майна, що витребовується.

Відповідно до доданих до позовної заяви довідок про оціночну вартість об`єкта нерухомості, сформованих 30.07.2024, оціночна вартість земельної ділянки з кадастровим номером 3222487000:03:001:0958 становить 242 493,11 грн., земельної ділянки з кадастровим номером 3222487000:03:001:0953 251 831,14 грн.

З метою підтвердження того, що прокурором було долучено до позовної заяви документи про суттєво занижену вартість земельних ділянок, відповідач надав власні, самостійно сформовані довідки про оцінку вартості земельних ділянок за станом на 21.05.2025, відповідно до яких вартість земельної ділянки з кадастровим номером 3222487000:03:001:0958 становить 1 528 558,15 грн., земельної ділянки з кадастровим номером 3222487000:03:001:0953 1 588 997,15 грн.

Відтак, відповідач твердить, що прокурор не доплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 39 348,16 грн. (46 763,02 грн. за дві вимоги майнового характеру мінус 7 414,86 грн. сплаченого судового збору за дві вимоги майнового характеру).

Також 21.05.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про зобов`язання учасника справи надати докази на підтвердження існування події (в порядку частини 2 ст. 74 ГПК України), у якому відповідач просить суд зобов`язати прокуратуру надати докази, що підтверджують подію погодження та затвердження центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства відповідно матеріалів лісоупорядкування 2006, 2008 років Києво-Святошинського державного агролісництва ДП «СЛГП «Київоблагроліс» у вигляді владно-розпорядчих наказів про згадане погодження та затвердження від означених органів державної влади.

23.05.2025 через систему «Електронний суд» відповідач подав заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності за вимогами позовної заяви у господарській справі №911/2395/24.

26.05.2025 через систему «Електронний суд» представник третьої особи пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, в яких ДП «СЛГП «Київоблагроліс» просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Суд зазначає, пояснення третьої особи всупереч положень ч. 3 ст. 168 та ч.6 ст.165 ГПК України не місять доказів їх направлення іншим учасникам справи, натомість містять доказ направлення вказаних пояснень представником Бабенком В.В. до електронного кабінету самої третьої особи ДП «СЛГП «Київоблагроліс» (квитанція №3543471 від 26.05.2025).

У підготовче судове засідання 26.05.2025 з`явились представники позивача та відповідача. Прокурор та третя особа не з`явились, повноважних представників для участі в судовому засіданні не направили, про причини неявки суд не повідомили, про судове засідання були повідомлені належним чином.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання відповідача про залишення позовної заяви у справі №911/2395/24 без руху з підстав невнесення стороною позивача суми грошових коштів на депозитний рахунок суду, яка б відповідала еквіваленту вартості земельних ділянок, які заявлені до витребування, суд зазначає таке.

По-перше, чинний ГПК України не передбачає можливості залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження у справі, а передбачає можливість постановлення ухвали із зазначенням підстав для залишення позовної заяви без руху. Так, відповідно до частини 11 ст. 176 ГПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

По-друге, твердження відповідача про невідповідність поданої позовної заяви вимогам ст. 162 ГПК України матеріалами справи спростовується.

Так, частина 3 ст. 162 ГПК України встановлює, що позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Вказані вимоги прокурор у позовній заяві виконав. Прокурор зазначив у позовній заяві ціну позову та обґрунтував її розмір із посиланням на вартість земельних ділянок відповідно до довідок про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 30.07.2024 №201-20240730-0008164461 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222487000:03:001:0958 та від 30.07.2024 №201-20240730-0008164481 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222487000:03:001:0953.

Суд зазначає, що на стадії прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд не надає оцінку обґрунтованості визначення ціни позову. Вказана оцінка проводиться судом на стадії розгляду справи по суті. У разі, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість доказів відповідача, які надані на спростування зазначеної прокурором у позовній заяві ціни позову, суд вправі прийняти відповідне процесуальне рішення про визначення та розподіл судових витрат (пункт 5 частини 1 ст. 237 ГПК України).

Щодо невнесення прокурором суми грошових коштів на депозитний рахунок суду, суд зазначає таке.

09.04.2025 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» (далі Закон №4292-ІХ)

Так, вказаним законом доповнено статтю 390 Цивільного кодексу України частиною п`ятою такого змісту:

« 5. Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.

Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».

Статтю 391 Цивільного кодексу України доповнено частиною другою такого змісту:

« 2. Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу».

Статтю 164 ГПК України доповнено частиною шостою такого змісту:

« 6. У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».

Статтю 238 доповнено частиною тринадцятою такого змісту:

« 13. У разі відмови у задоволенні позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду суд вирішує питання про повернення позивачу внесених ним на депозитний рахунок суду грошових коштів як компенсації вартості майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, а у разі задоволення позову - про перерахування грошових коштів на користь добросовісного набувача»

Тобто, вказаним законом держава регламентувала порядок звернення органів державної влади, органів місцевого самоврядування та прокурорів до суду з позовами, направленими на вилучення майна з приватної власності інших осіб, шляхом визначення спеціального порядку звернення, що включає забезпечення прав відповідача через внесення депозиту у розмірі вартості майна, а також регламентувала дії суду у разі задоволення або відмови у задоволенні позовних вимог про витребування майна у добросовісного набувача, шляхом компенсації вартості майна або шляхом повернення позивачу внесених ним на депозитний рахунок суду грошових коштів.

При цьому, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4292-ІХ передбачено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.

Із змісту позовної заяви від 01.04.2024 №12/2-321вих.25 вбачається, що прокурор, звертаючись із вимогами про витребування на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ТОВ «Нова Конча-Заспа Делюкс» земельних ділянок з кадастровим номером 3222487000:03:001:0953 площею 2 га та з кадастровим номером 3222487000:03:001:0958 площею 1,9239 га, які розташовані в межах Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області, посилається на положення статті 387 Цивільного кодексу України право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння та на положення статті 388 ЦК України право власника на витребування майна від добросовісного набувача.

Суд зазначає, що вказані норми закону є взаємовиключними. Разом із тим, суд позбавлений права визначати замість позивача (або позивачів) позовні вимоги, оскільки відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України)

Тобто, посилання прокурором на положення обох статей ЦК України (387 та 388), як підстави для витребування спірних земельних ділянок, виключає можливість суду твердити про те, що на вказані правовідносини не розповсюджуються положення Закону №4292-ІХ щодо посилення захисту прав добросовісного набувача.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 5 статті 12 Цивільного кодексу України, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Зазначена норма закріплює презумпцію добросовісності та розумності поведінки особи, яка реалізує своє суб`єктивне право, що може бути спростована лише на підставі встановлених судом обставин у відповідному процесуальному порядку.

У контексті норм Господарського процесуального кодексу України, спростування зазначеної презумпції можливе виключно на стадії судового розгляду справи по суті, оскільки лише на цій стадії суд: досліджує надані сторонами докази, встановлює обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, а також здійснює правову оцінку поведінки сторін у межах реалізації ними тих чи інших прав.

Вказане відповідає також загальним засадам господарського судочинства, зокрема принципам змагальності сторін та рівності учасників процесу перед законом і судом, передбаченим статтями 7 та 13 ГПК України.

Суд також звертає увагу, що прокурор звернувся до суду із позовною заявою від 04.09.2024 №12/2-737вих-24 10.09.2024, тобто до прийняття та набрання чинності Законом №4292-ІХ.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно ч. 3 статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2023 у справі №924/1277/20 зазначив, що особливістю дії у часі норм процесуального права є те, що така дія має негайний характер і це означає обов`язок застосування норми, яка була чинною на момент здійснення відповідної процесуальної дії (більш пізня норма процесуального права скасовує дію попередньої норми, яка регулює ті самі відносини).

Ухвала про відкриття провадження у справі постановлена судом 21.04.2025, тобто після того, як положення Закону №4292-ІХ набрали чинності.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4292-IX прямо передбачено зворотну дію норм закону в часі у частині умов та порядку компенсації вартості нерухомого майна добросовісному набувачеві у справах, у яких на момент набрання чинності цим Законом не ухвалено рішення судом першої інстанції про витребування майна.

Відтак, оскільки станом на день набрання чинності Законом № 4292-IX у даній справі не ухвалено рішення про витребування майна, то у справі №911/2395/24 мають бути застосовані норми зазначеного Закону, якими зокрема включені до частини 6 статті 164 ГПК України положення, що вимагає долучення до позовної заяви підтверджуючих документів про внесення коштів на депозитний рахунок суду.

Матеріали справи не містять підтверджуючих документів внесення прокурором на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірних земельних ділянок, експертно-грошова оцінка яких здійснена у порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, що є підставою для залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частин 11-13 ст. 176 ГПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Враховуючи викладене, керуючись частинами 11-13 ст. 176, ст.ст. 164, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання відповідача ТОВ «Нова Конча-Заспа Делюкс» від 21.05.2025 про залишення позовної заяви у справі №911/2395/24 без руху задовольнити частково.

2. Зобов`язати Першого заступника керівника Київської обласної прокуратури у строк, який не може перевищувати п`яти днів з отримання цієї ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме:

- подати документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду:

назва установи Господарський суд Київської області; код ЄДРПОУ 03499945; реєстраційні рахунки UA578201720355269002000014298 (депозитний); установа банку ДКСУ місто Київ,

грошових коштів у розмірі вартості спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 3222487000:03:001:0953 та 3222487000:03:001:0958, експертно-грошова оцінка яких здійснена в порядку, визначена законом, чинна на дату подання позовної заяви (10.09.2024).

3. Попередити прокурора, що відповідно до частини 13 ст. 176 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

4. Копію ухвали направити учасникам справи.

5. Інформацію по справі сторони можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (http://court.gov.ua/fair/) а також за номером телефону (099) 385-76-80.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому частиною 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Суддя О.В. Конюх