Ухвала від 19.05.2025 по справі 916/439/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про розгляд вимог кредитора

"19" травня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/439/25Господарський суд Одеської області у складі судді Грабован Л.І.,

за участі секретаря судового засідання Васильєвої К.О.,

дослідивши матеріали заяви (вх. №3-188/25 від 10.03.2025 р.) Акціонерного товариства Східно-Український Банк „ГРАНТ про визнання грошових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБОТИНСЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС" у справі,

за заявою кредитора: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОН Інвествент" (65049, м. Одеса, вул. Палубна, буд. 9/4; код ЄДРПОУ: 43957727),

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБОТИНСЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС" (65009, м. Одеса, Французький бульвар, 60-Д, оф. 702; код ЄДРПОУ: 44921969),

про визнання банкрутом,

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін та учасників:

від заявників: Акціонерного товариства Східно-Український Банк „ГРАНТ Іваненко Євген Володимирович (приймав участь у судовому засіданні поза межами приміщення суду);

розпорядник майном боржника: не з`явився;

Судове засідання 19.05.2025 р. проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.02.2025 р. відкрито провадження у справі №916/439/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБОТИНСЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС"; визнано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОН Інвествент" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБОТИНСЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС" в сумі 600 000,00 грн. із задоволенням у четверту чергу вимог кредиторів; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБОТИНСЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС" строком на 170 календарних днів до 01 серпня 2025 року; розпорядником майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБОТИНСЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС" призначено арбітражного керуючого Чульського Олександра Сергійовича (свідоцтво про здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора №87 від 08.02.2013 р.).

12.02.2025 р. господарським судом в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" в електронній формі сформовано повідомлення про відкриття провадження у справі №916/439/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБОТИНСЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС".

Протягом 30 (тридцяти) денного строку, встановленого ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, до господарського суду надійшла заява (вх. №3-188/25 від 10.03.2025 р.; т. 2 а.с. 1-137) Акціонерного товариства Східно-Український Банк „ГРАНТ про визнання грошових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБОТИНСЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС", у якій просить суд: визнати грошові вимоги до боржника у загальному розмірі 88 165 706,08 грн., які забезпечені заставою майна боржника; визнати судові витрати кредитора у справі №916/439/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБОТИНСЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС" в сумі 269 341,92 грн., які не є грошовими вимогами, однак є витратами, пов`язаними з провадженням у справі про банкрутство та складаються з: 264 497,12 грн. витрати на професійну правничу допомогу; 4 844,80 грн. витрати зі сплати судового збору.

У заяві з грошовими вимогами, Банк посилається на невиконання боржником умов кредитного договору №1 від 16.03.2023 р. з додатковою угодою №1 від 10.08.2023 р. щодо повернення частини перерахованої за договором суми кредиту, частини нарахованих за цим договором процентів, пені за прострочення строків повернення кредиту та штрафу за невиконання умов договору в частині подання банку звітності та відомостей щодо зміни адреси реєстрації. Крім того банк повідомляє про забезпечення його вимог іпотекою майна боржника.

На підтвердження вимог кредитором надано: кредитний договір №1 від 16.03.2023 р.; додаткову угоду №1 від 10.08.2023 р. до кредитного договору №1 від 16.03.2023 р.; виписки з банківських рахунків; розрахунок простроченої заборгованості по кредиту і процентам; розрахунок пені; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 07.03.2025 р.; інформацію з офіційного веб-сайту Національного банку України щодо офіційного курсу валют на дату подання заяви з грошовими вимогами; іпотечний договір нерухомого майна №1/1юр від 16.03.2023 р.; договір №1 від 10.08.2023 р. про зміну умов іпотечного договору нерухомого майна від 16.03.2023 р.; інформацію з ДРРПНМО; договір про правову допомогу №АБ-07.2025 від 14.02.2025 р.; специфікацію №1 до Договору №АБ-07.2025 від 14.02.2025 р.; попередній розрахунок витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.02.2025 р. оголошено перерву в попередньому засіданні суду у справі №916/439/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБОТИНСЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС" та розгляді заяв Акціонерного товариства Східно-Український Банк „ГРАНТ, Товариства з обмеженою відповідальністю СДН-Політрейд та Товариства з обмеженою відповідальністю ОН Інвестмент з грошовими вимогами до боржника до "19" травня 2025 р. о 16:00 год., про що повідомлено учасників справи.

Боржник у відзиві на заяву банку (вх. №11780/25 від 11.04.2025 р.) вимоги банку визнає частково в сумі 67 367 749,24 грн. суми повернення кредиту та 2 119 444,62 грн. заборгованості за користування кредитом. Суму пені в розмірі 457 727,72 грн. та штрафу у розмірі 18 220 784,51 грн. боржник не визнає, посилаючись на порушення принципу справедливості та розумності, з огляду на наступні обставини. Починаючи з 24.02.2022 р., у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, здійснення господарської на території України значно ускладнено; боржник має адресу реєстрації та фактично розташоване на території Харківської області, де воєнні дії та постійні обстріли з боку Російської Федерації є доволі інтенсивними; підприємство на даний час не має можливості здійснювати нормальну господарську діяльність та виконувати прийняті на себе зобов`язання, що пов`язано із нехваткою фахівців, частина з яких переселилась на більш безпечні території, частина захищає країну на фронті; частина постачальників та замовників також зупинили свою господарську діяльність. Через постійні обстріли майно підприємства було частково пошкоджено. Наведені обставини унеможливлюють нормальне функціонування боржника як суб`єкта господарювання та призводять до неможливості виконання прийнятих на себе зобов`язань.

Розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Чульський Олександр Сергійович у відзиві на заяву банка (вх. №11888/25 від 14.04.2025 р.) частково визнає вимоги Банка в сумі, яка складається із 67 367 749,24 грн. суми повернення кредиту та 877 091,61 грн. заборгованості за користування кредитом.

Решту суми процентів за кредитом 1 242 353,01 грн. не визнає, посилаючись на те, що надіславши боржнику повідомлення-вимогу №5-1.2-3949/2024 від 04.12.2024 р., банк змінив строк виконання зобов`язань за кредитним договором та припинив подальше кредитування, посилається на позицію ВП ВС від 05.04.2023 р. у справі №910/4518/16 щодо припинення нарахування процентів за користування кредитом після пред`явлення такої вимоги.

Суму пені в розмірі 457 727,72 грн. та штрафу у розмірі 18 220 784,51 грн. розпорядник майна не визнає, посилаючись на дію норм п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо звільнення від відповідальності та списання цих сум.

Окремо зазначає про відхилення 264 497,12 грн. на правову допомогу з огляду на нерозумність, невиправданість, наводить позиції ВП ВС у справах №922/1964/21 від 16.11.2022р. та 904/4507/18 від 12.05.2020 р.

У запереченнях/відповіді на відзив (вх. №12949/25 від 23.04.2025 р.) АТ Східно-Український Банк „ГРАНТ вважає, що норми п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до спірних правовідносин не застосовуються оскільки підстава нарахування штрафу полягає не у простроченні боржником виконання грошового зобов`язання, а у не здійсненні дій за п.4.7, 4.9 кредитного договору; обов`язок сплати пені у разі прострочення строків повернення кредиту визначений у п.7.1,7.2 кредитного договору укладеному 16.03.2023р., а розділ ЦК був доповнений п. 18 Законом України від 15.03.2022р., тобто до укладення договору; боржником не було доведено, що вищезазначені порушення були допущені ним саме у зв`язку із впливом повномасштабної військової агресії на його господарську діяльність.

Розглянувши матеріали справи, заяву кредитора, відзиви боржника та розпорядника майном боржника з доданими до них документами/доказами, заслухавши учасників справи, суд встановив:

За умовами п. 1.1 Кредитного договору №1 від 16.03.2023 р., укладеного між Банком та ПАТ "ЛЮБОТИНСЬКИЙ ЗАВОД" "ПРОДТОВАРІВ", Банк на умовах цього Договору зобов`язується відкрити Позичальникові (ПАТ "ЛЮБОТИНСЬКИЙ ЗАВОД" "ПРОДТОВАРІВ") відновлювальну кредитну лінію з максимальним загальним лімітом 1 530 000,00 доларів США (один мільйон п ятсот тридцять тисяч доларів США 00 центів) на термін по 15 (п ятнадцяте) березня 2028 (дві тисячі двадцять восьмого року) року включно, на рефінансування поточної заборгованості та поточні потреби, зі сплатою 5% (п ять процентів) річній за користування кредитними коштами, а при простроченні повернення кредитних коштів - 10% (десять процентів) річних (надалі за текстом «кредит»).

Позичальник приймає, зобов`язується належним чином використати та повернути Банку отриманий ним кредит в повному обсязі, а також сплатити відповідні проценти і виконати всі інші зобов`язання за цим Договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору, кредит надається за письмовою заявою Позичальника після набуття чинності.- цього Договору та за умови укладення відповідних договорів, вказаних в п.2.1 цього Договору, щодо забезпечення виконання зобов`язань Позичальником за цим Договором.

Кредит (транші) надається шляхом перерахування грошових коштів з рахунку Банку, вказаного в п. 1.5 цього Договору, на відповідний поточний рахунок Позичальника, відкритий у Банку, в межах суми, зазначеної в п.1 1 цього Договору.

Днем надання кредиту (траншів) вважається день перерахування Позичальнику грошових коштів на відповідний рахунок Позичальника, відкритий в Банку.

П. 1.3. Договору визначено, що погашення кредиту здійснюється Позичальником шляхом перерахування грошових коштів з рахунку Позичальника на відповідний рахунок Банку, вказаний у п. 1,5 цього Договору, та на інших умовах, визначених цим Договором, у такі розміри та строки: відповідно до графіку погашення кредитного договору №1 від 16 березня 2023 року, що є додатком №2 до цього кредитного договору. Кінцевий строк повернення кредиту визначено 15 березня 2028 року.

Відповідно до п. 1.4 Кредитного Договору, Позичальник сплачує проценти за користування кредитом у валюті кредиту щомісяця з 20-го по останнє число кожного поточного календарного місяця на відповідний рахунок, вказаний в п. 1.5 цього Договору. При несплаті процентів в такий строк, вони вважаються простроченими з першого дня наступного календарного місяця.

Нарахування Банком процентів за користування кредитом та сплата їх Позичальником за цим Договором здійснюється за період: з моменту (дня) надання (видачі) кредиту Позичальнику по день, що передує фактичному дню повернення кредиту Банку повному розмірі. Нарахування процентів за кредитом здійснюється щомісячно в останній робочий день місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця до останнього робочого дня поточного місяця, виходячи з 360 (триста шістдесяти) днів у році, за фактичний період користування кредитом.

10.08.2023 р. між Банком та ПАТ "ЛЮБОТИНСЬКИЙ ЗАВОД" "ПРОДТОВАРІВ" укладена Додаткова угода №1 до кредитного договору №1 від 16.03.2023 р., відповідно до умов якої викладені в новій редакції пункти 1.1 1.3 кредитного договору, а саме:

« 1.1. Банк на умовах цього Договору зобов?язується відкрити Позичальникові відновлювальну кредитну лінію з максимальним загальним лімітом 1 665 000,00 доларів США (один мільйон шістсот шістдесят п?ять тисяч доларів США 00 центів) на термін по 15 (п?ятнадцяте) березня 2028 (дві тисячі двадцять восьмого року) року включно, на рефі-насування поточної заборгованості та поточні потреби, зі сплатою 5 (п?ять процентів) річних за користування кредитними коштами, а при простроченні повернення кредитних коштів - 10 (десять процентів) річних (надалі за текстом - „кредит"). Позичальник приймає, зобов`язується належним чином використати та повернути Банку отриманий ним кредит в повному обсязі, а також сплатити відповідні проценти і виконати всі інші зобов?язання за цим Договором.

1.2. Кредит надається за письмовою заявою Позичальника після набуття чинності цього Договору та за умови укладення відповідних договорів, вказаних в п.2.1 цього Договору, щодо забезпечення виконання зобов`язань Позичальником за цим Договором.

Кредит (транші) надається шляхом перерахування грошових коштів з рахунку Банку, вказаного в п.1.5 цього Договору, на відповідний поточний рахунок Позичальника, відкритий у Банку, або за заявою Позичальника на поточні рахунки відкриті в інших банках в межах су-ми, зазначеної в п.1.1 цього Договору.

Днем надання кредиту (траншів) вважається день перерахування Позичальнику грошових коштів на відповідний рахунок Позичальника, відкритий в Банку.

Погашення кредиту здійснюється Позичальником шляхом перерахування грошових коштів з рахунку Позичальника на відповідний рахунок Банку, вказаний у п. 1.5 цього До-говору, та на інших умовах, визначених цим Договором, у такі розміри та строки: відповідно до графіку погашення кредитного договору, що є додатком №2 від 10 серпня 2023 року до цього Договору (п. 1.3.)».

На виконання умов кредитного договору Банком були перераховані на рахунок Позичальника грошові кошти у валюті кредиту (кредит), що підтверджується випискою з банківського рахунку НОМЕР_1 , в загальній сумі 1 665 000,00 доларів США, з яких повернуто у строк лише 32 800 доларів США, а інша частина суми станом на 12.02.2025 року залишається неповернутою, та становить 1 632 200,00 доларів США. Виписка додається. З залишку кредиту простроченою є заборгованість в сумі 97 600,00 доларів США.

Банком нараховані проценти Позичальнику у відповідності до умов Кредитного договору були нараховані проценти в загальному розмірі 171 009,55 дол. США, з яких сплачені лише 119 659,20 доларів США. Залишок несплачених прострочених процентів станом на 12.02.2025 року складає 51 350,35 доларів США. Розрахунок простроченої заборгованості додано до заяви.

П. 7.1 Кредитного договору визначено, що у разі, прострочення Позичальником строків повернення кредиту/траншів (частин кредиту), строків сплати процентів за користування ним чи строків сплати інших платежів згідно умов цього Договору, передбачених у п.1.1, 1.3, 1.4, 4.3, 4.4; 5.4, 5.5. цього Договору, Банк має право стягнути з Позичальника за весь фактичний час прострочення виконання цих зобов?язань, окрім встановленої процентної ставки за прострочення повернення грошових коштів, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період, за який стягується пеня, по сумах невиконаних зобов?язань.

Відповідно до п. 7.2 Кредитного договору у разі порушення Позичальником вимог п. 4.1, 4.7 4.9 цього Договору, Банк має право стягнути з Позичальника штраф у розмірі 3 (три) проценти від суми кредиту, визначеної п. 1.1 цього Договору, за кожний випадок такого порушення на рахунок Банку № НОМЕР_2 , код банку 351607 у національній валюті України.

П. 4.7, 4.9 Кредитного договору передбачений обов`язок Позичальника щокварталу, але не пізніше за 25-е число першого місяця наступного за звітним кварталом, надавати Банку достовірні документи, які підтверджують платоспроможність Позичальника, і іншу інформацію й документи, визначені Банком та необхідні для аналізу його фінансового стану. При внесенні змін в реєстраційні дані Позичальника, а також при зміні адреси реєстрації, поштової адреси або місця фактичного місцезнаходження, номеру телефону та/або виникнення будь-яких інших обставин, які можуть вплинути на виконання Позичальником зобов`язань за цим Договором, останній зобов`язаний в триденний термін повідомити про ці зміни в Банк з наданням відповідних документів, що їх підтверджують; а також надавати інші фінансові документи на вимогу Банку.

Позичальником допущені порушення п. 4.7 та п. 4.9 Кредитного договору, жодне з вищенаведених порушень не усунуте.

На підтвердження порушення п. 4.9 Кредитного договору (неповідомлення Банку про зміну адреси реєстрації Позичальника в триденний термін) надано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07.03.2025 за кодом доступу 497416739676, відповідно до якого 03.02.2025 року боржник змінив місцезнаходження з Харківської області, Харківський район, місто Люботин, вул. Слобожанська, 53 на, Одеську область, місто Одеса, Французький бульвар, 60-Д, оф. 702.

16.03.2023 р. між Банком та Боржником (ТОВ "ЛЮБОТИНСЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС") укладений Іпотечний договір нерухомого майна № 1/1юр, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мірошниченко Т. П. за реєстровим номером 355, з одночасною реєстрацією заборон у ДРРПНМО, які посвідчені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мірошниченко Т.П. за реєстровими номерами 356, 357, 358, 359, 360, 361, 362, 363 та 364.

П. 1 Іпотечного договору визначено, що за кредитним договором №1 від 16.03.2023 р. Іпотекодержатель зобов?язується відкрити Позичальнику відновлювальну кредитну лінію з максимальним загальним лімітом у розмірі 1 530 000,00 доларів США (один мільйон п?ятсот тридцять тисяч доларів США 00 центів), на рефінансування, поточної заборгованості та поточні потреби, на термін по 15 (п?ятнадцяте) березня 2028 (дві тисячі двадцять восьмого, року) року включно, зі сплатою 5 (п?ять відсотків) річних за користування кредитними коштами, а при простроченні повернення кредитних коштів 10 (десять відсотків) річних (надалі за текстом - „кредит"). Позичальник приймає, зобов?язується належним чином використати та повернути Іпотекодержателю отримані кредитні кошти в повному обсязі, а також сплатити відповідні відсотки і виконати всі інші зобов?язання за кредитним договором на наступних умовах:

- кредит надається траншами (окремими частинами) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позичальника у Іпотекодержателя в межах суми, зазначеної в підпункті 1.1 кредитного договору. Днем надання кредиту (траншу) вважається день перерахування Іпотекодержателем Позичальнику грошових коштів на відповідний поточний рахунок Позичальника, вказаний у підпункті 1.5 кредитного договору, та на інших умовах визначених цим кредитним договором;

- погашення кредиту (частини кредиту) здійснюється Позичальником шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку Позичальника на відповідний рахунок Іпотекодержателя, вказаний у підпункту 1.5 кредитного договору, та на інших умовах, визначених цим кредитним договором, відповідно до графіку погашення кредитного договору, що є додатком 2 до цього кредитного договору;

- кінцевий строк повернення кредиту - 15 березня 2028 року;

- сплата відсотків за користування кредитними коштами здійснюється Позичальником шляхом внесення готівкових грошей через касу Іпотекодержавтеля чи перерахування грошових коштів з поточного рахунку Позичальника на відповідний рахунок Іпотекодержателя, вказаний у підпункті 1.5 кредитного договору, у валюті кредиту, та на інших умовах, визначених цим кредитним договором, у валюті кредиту, щомісяця з 20 го по останнє число кожного поточного календарного місяця. При несплаті відсотків в такий строк, вони вважаються простроченими з першого дня наступного календарного місяця. Нарахування відсотків за користування кредитом та сплата їх Позичальником за кредитним договором здійснюється за період: з моменту (дня) надання (видачі) кредиту Позичальнику по день, що передує фактичному дню повернення кредиту Іпотекодержателю у повному розмірі. Нарахування відсотків за кредитом здійснюється щомісячно в останній робочий день місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця до останнього робочого дня поточного місяця, виходячи з 360 (триста шістдесяти) днів у році, за фактичний період користування кредитом;

- грошові кошти, що надійшли на погашення заборгованості за кредитним договором, у першу чергу спрямовуються для сплати відсотків за користування кредитними коштами. Сума, шо залишилася, спрямовується для погашення кредиту. Вказана черговість погашення заборгованості діє незалежно від того, які цілі платежу вказує Позичальник у платіжних документах, проводячи розрахунки з Іпотекодержателем за кредитним договором;

- за порушення строків повернення кредиту (частин кредиту), строків сплати відсотків за користування кредитом чи строків сплати інших платежів за кредитним договором, Іпотекодержатель має право стягнути з Позичальника за весь фактичний час, прострочення виконання цих зобов?язань, окрім встановленої відсоткової ставки за прострочення повернення кредитних коштів, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період, за який стягується пеня по сумах невиконаних зобов?язань;

- у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником умов кредитного договору, Іпотекодержатель вправі вимагати від Позичальника дострокового виконання своїх зобов?язань за кредитним договором у повному обсязі (погашення кредиту (частин кредиту) в повній сумі, сплати відсотків за користування кредитними коштами, а також можливих штрафних санкцій та інших платежів, передбачених цим кредитним договором). Сторони домовились, що інші умови кредитного договору розповсюджуються на цей Договір.

Таким чином, ТОВ "ЛЮБОТИНСЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС", як іпотекодавець, прийняв на себе акцесорні іпотечні зобов`язання з повного погашення з боку ПАТ "ЛЮБОТИНСЬКИЙ ЗАВОД "ПРОДТОВАРИ" кредиту, процентів, пені та інших можливих штрафних санкцій.

За умовами Іпотечного Договору, предметом іпотеки є:

комплекс виробничих будівель загальною площею 6542,5 кв.м., що складається (опис об?єкта) із: нежитлова будівля літ. А-1 загальною площею 111,2 кв.м.; нежитлова будівля літ. Б-1 загальною площею 248,7 кв.м.; нежитлова будівля літ. В-1 загальною площею 1263,1 кв.м.; нежитлова будівля літ. Д-1 загальною площею 1758,3 кв.м.; нежитлова будівля літ. Є-1 загальною площею 84,7 кв.м.; нежитлова будівля літ. Ж-1 загальною площею 119,4 кв.м.; нежитлова будівля літ. З-1 загальною площею 278,8 кв.м.; нежитлова будівля літ. І-1 загальною площею 44,3 кв.м.; нежитлова будівля літ. Л-1 загальною площею 24,1 кв.м.; нежитлова будівля літ. М-1 загальною площею 91,9 кв.м.; нежитлова будівля літ. О-1 загальною площею 226,5 кв.м.; нежитлова будівля літ. Н-1 загальною площею 261,5 кв.м.; нежитлова будівля літ. П-1 загальною площею 165,6 кв.м.; нежитлова будівля літ. Р-1 загальною площею 776,7 кв.м.; нежитлова будівля літ. С-1 загальною площею 910,8 кв.м.; нежитлова будівля літ. Т-1 загальною площею 28,1 кв.м.; нежитлова будівля літ. У-1 загальною площею 20,9 кв.м.; нежитлова будівля літ. Ч-1 загальною площею 102,4 кв.м.; нежитлова будівля літ. Ш-1 загальною площею 25,5 кв.м., який розташований за адресою: Харківська область, місто Люботин, вулиця Шмідта, 63;

земельна ділянка площею 2,141 гектарів, кадастровий номер 6311200000:26:045:0009, за цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка розташована за адресою: Харківська область, місто Люботин, вулиця Шмідта, 63;

комплекс виробничих будівель заг.пл. 2255,10 кв.м., щоскладається (опис об`єкта) із: нежитлової будівлі літ. Б-2 заг. пл. 1732,10 кв.м., нежитлової будівлі літ. В-1 заг. пл. 122,0 кв.м., нежитлової будівлі літ. Г-1 заг. пл. 401,0 кв.м., який розташований за адресою: Харківська обл., Харківський р., м. Люботин, вулиця Слюсарна, будинок 13-25 / Театральний в`їзд, будинок 13-25;

земельна ділянка площею 0,909 гектарів, кадастровий номер 6311200000:26:008:0054, за цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка розташована за адресою: Харківська обл., Харківський р., м. Люботин, вулиця Слюсарна, 13-25 / Театральний в`їзд, 13-25;

нежитлові будівлі, що складаються (додаткові відомості) із: нежитлова будівля літ. А- 1 загальною площею 85,8 кв.м., нежитлова будівля літ. Б-1 загальною площею 50,7 кв.м., нежитлова будівля літ. Д-1 загальною площею 69,3 кв.м., нежитлова будівля літ. Л-1 загальною площею 172,1 кв.м., які розташовані за адресою: Харківська обл., м. Люботин, вулиця Слобожанська, будинок 57;

земельна ділянка площею 0,177 гектарів, Кадастровий номер: 6311200000:26:008:0034, за цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, яка розташована за адресою: Харківська обл., м. Люботин, вулиця Слобожанська, 57;

житловий будинок загальною площею 66,7 м.кв., житловою площею 36,9 м.кв., що складається (опис об`єкта) із: житловий будинок з прибудовами літ. А-1 , загальною площею 66,7 кв.м., житловою площею 36,9 кв.м., та споруди: огорожа № 1, вигрібна яма № 3, що розташований за адресою: Харківська обл., Харківський р., м. Люботин, провулок Слюсарний, будинок 7;

земельна ділянка площею 0,0705 гектарів, кадастровий номер: 6311200000:26:008:0026, за цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: Харківська обл., Харківський р., м. Люботин, провулок Слюсарний, 7;

земельна ділянка площею, 0,1 гектарів, кадастровий номер: 6311200000:26:008:0039, за цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: Харківська обл., Харківський р., м. Люботин, в`їзд Театральний, 14.

До заяви додані Інформаційні довідки з РРП щодо належності боржнику вищезазначених предметів іпотеки на праві власності, державної реєстрації обтяження речових прав іпотекою та забороною.

У зв`язку із внесенням 10.08.2023 р. змін до Кредитного договору, 10.08.2023 р. між Банком і Боржником укладений Договір №1 про зміну умов іпотечного договору нерухомого майна №1/1 юр, що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мірошниченко Т.П. за реєстровим номером 355, яким пункт 1 Іпотечного Договору викладений в новій редакції.

За результатами вищевказаних змін боржник, як іпотекодавець, прийняв на себе акцесорні іпотечні зобов`язання з повного погашення кредиту, процентів, пені та інших можливих штрафних санкцій на умовах Кредитного договору з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 10.08.2023 року до Кредитного договору.

Узгоджена сторонами заставна вартість майна за Іпотечним договором з урахуванням змін до нього становить 43 006 428 00 грн.

Норми права, що підлягають застосуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Ч. 6 ст. 12 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абз. 13 ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Грошове зобов`язання (борг), згідно абз. 5 ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства це зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Адміністратор за випуском облігацій, який діє як конкурсний кредитор, подає заяву з вимогами до боржника з урахуванням вимог статті 93-1 цього Кодексу. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Приписами ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим. Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею.

Відповідно до ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше 70 календарних днів, а в разі великої кількості кредиторів - не пізніше трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду. Про попереднє засідання суду повідомляються сторони, а також інші учасники провадження у справі про банкрутство, визнані такими відповідно до цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч. 1 ст. 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання. У разі необхідності господарський суд може оголосити перерву в попередньому засіданні.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Ч. 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що у разі якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики

Ч. 1 ст. 572 Цивільного кодексу України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості. (ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

У ст. 1. Закону України «Про іпотеку» визначені терміни боржник - іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання.

Іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом; іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання свого зобов`язання або зобов`язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; іпотекодержатель - кредитор за основним зобов`язанням; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи боржника.

У ст. 3 цього Закону визначено, що Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно із ч.ч.1,2 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання.

За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави (ч.2 ст. 589 ЦК України, ст. 19 Закону України "Про заставу").

Визначення забезпеченого зобов`язання та, відповідно, вимог забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, має здійснюватися з урахуванням положень законодавства, яке регулює забезпечення зобов`язань, зокрема статей 572, 575, 589 ЦК України, Законів України "Про заставу", «Про іпотеку» (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 902/492/17).

Забезпечений кредитор у цій справі заяви про відмову від забезпечення не подавав.

Ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Ст. 77 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 91 ГПК України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Суд враховує усталені правові висновки Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження за якими:

- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16);

- обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16);

- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16);

- у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18);

- завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів на підставі поданих заявниками доказів існування та обґрунтованості цих вимог (подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16).

Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:

- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;

- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;

- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19).

Розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу приписів статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання ( висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18).

Системний аналіз цих приписів засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст.78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України).

Надані кредитором докази свідчать про наявність заборгованості боржника по тілу кредиту в сумі 67 367 749,24 грн. за договором кредиту що визнано у відзивах боржника та розпорядника майна.

Щодо вимог по нарахованим відсотків, суд зазначає наступне.

У справі містяться вимоги про дострокове погашення заборгованості, додані до заяв розпорядника майна про вжиття заходів до забезпечення вимог кредиторів. Так, Акціонерним товариством "СХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ БАНК "ГРАНТ" було вручено Приватному акціонерному товариству "ЛЮБОТИНСЬКИЙ ЗАВОД" "ПРОДТОВАРІВ" вимоги, у яких Іпотекодержателем в 30-ти (тридцятиденний) денний строк з дня отримання вимоги, вимагає у боржника добровільно у повному обсязі погасити існуючу заборгованість за кредитним договором №1 від 16.03.2023 р. у сумі 1 658 160,57 доларів США, та попередженно ПАТ "ЛЮБОТИНСЬКИЙ ЗАВОД "ПРОДТОВАРІВ", що у разі не сплати існуючої заборгованості, буде вимушено розпочати процедуру примусового звернення стягнення на іпотечне майно, а саме:

- вимога №5-1.2-3949/2024 від 04.12.2024 р. про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором №1 від 16.03.2023 р. в порядку ст., ст. 611, 1050 УК України у зв`язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору;

- вимога №5-1.2-4090 від 23.12.2024 р. про усунення порушення за кредитним договором №1 від 16.03.2023 р. та іпотечним договором № 1/2юр від 16.03.2023 р. в порядку ст. 35 ЗУ "Про іпотеку".

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Ч. 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що у разі якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Водночас, за ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Аналогічні висновки щодо застосування статей 625 та 1048 ЦК України у їх взаємозв`язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц, від 04.02.2020 у справі №912/1120/16, постанові Верховного суду від 07.06.2023 р. по справі №916/3704/20(916/4693/15).

Наведені вище (у описовій частині цієї постанови) фактичні обставини свідчать про те, що пред`явлення Банком вимоги про дострокове виконання зобов`язань за Кредитним договором в порядку частини другої статті 1050 ЦК України мало наслідком припинення права останнього нараховувати передбачені цим Договором відсотки за користування кредитом після настання терміну повернення, який зазначений у відповідному повідомленні-вимозі.

Великої Палатою Верховного Суду сформовано сталу правову позицію, викладену у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, у якій досліджувалось питання різного підходу щодо визначення періоду нарахування процентів за користування кредитом, застосованого (підходу) у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 та від 18.01.2022 у справі №910/17048/17.

Так, у вказаній постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, касаційне провадження до розгляду якої зупинялось у цій справі №916/3704/20(916/4693/15), Велика Палата Верховного Суду наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 зазначила про відсутність підстав для відступу від наведених висновків, викладених раніше у її постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

З цих підстав, суд вважає слушними заперечення розпорядника майна в частині невизнання суми процентів за кредитом 1 242 353,01 грн., нарахованих банком після надсилання боржнику повідомлення-вимоги від 04.12.2024 р. та зміни строку виконання зобов`язань за кредитним договором, тому не визнає вимоги в цій частині.

Щодо застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до спірних правовідносин

Так, розпорядник майна у відзиві на грошові вимоги Кредитора посилається на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу , та вважає, що штраф та пеня підлягають списанню.

Згідно Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Заперечення в частині нарахування штрафу судом не приймаються, оскільки не враховують правову природу нарахування відповідних штрафних санкцій, на підставі чого п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не підлягає до застосуванню у спірних правовідносинах, оскільки підставою для звільнення позичальника від обов`язку сплати на користь кредитодавця штрафу пов`язане саме із простроченням ним виконання грошового зобов`язання за договором. Формулювання прострочив, використане у п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України змістовно відсилає до ст. 612 ЦК України, згідно з якою боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Щодо розуміння поняття грошового зобов`язання Кредитор звертається до ст. 1 КУзПБ), відповідно до якої грошове зобов`язання зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Згідно із п. 7.2 Кредитного договору № 1 від 16 березня 2023 року у разі порушення Позичальником вимог п. 4.1, 4.7 4.9 цього Договору, Банк має право стягнути з Позичальника штраф у розмірі 3 (три) проценти від суми кредиту, визначеної п. 1.1 цього Договору, за кожний випадок такого порушення у національній валюті України.

Пунктом 4.7 Кредитного договору передбачений обов`язок позичальника щокварталу, але не пізніше за 25-е число першого місяця наступного за звітним кварталом, надавати Банку достовірні документи, які підтверджують платоспроможність Позичальника, і іншу інформацію й документи, визначені Банком та необхідні для аналізу його фінансового стану. Пунктом 4.9 Кредитного договору передбачено, що при внесенні змін в реєстраційні дані Позичальника, а також при зміні адреси реєстрації, поштової адреси або місця фактичного місцезнаходження, номеру телефону та/або виникнення будь-яких інших обставин, які можуть вплинути на виконання Позичальником зобов`язань за цим Договором, останній зобов`язаний в триденний термін повідомити про ці зміни в Банк з наданням відповідних документів, що їх підтверджують; а також надавати інші фінансові документи на вимогу Банку. У заяві з грошовими вимогами Кредитором було обґрунтовані обставини порушення Позичальником (Боржником) п. 4.7 та п. 4.9 Кредитного договору, що надає Банку право застосувати до Позичальника штраф в загальній сумі 441 457,00 доларів США що, за офіційним курсом станом на 07.03.2025 року становило 18 220 784,51 грн.

При цьому, зазначені обов`язки Боржника за п. п. 4.7 та 4.9 Кредитного договору не мають грошового характеру, а полягають у обов`язку останнього вчинити відповідні дії, а саме: надати достовірні документи, що підтверджують платоспроможність Позичальника, інші документи, необхідні для аналізу його фінансового стану, повідомити про зміни у реєстраційних даних тощо.

Враховуючи вищевикладене, підстава нарахування штрафу у загальній сумі 18 220 784,51 грн. полягає не у простроченні Боржником виконання грошового зобов`язання за договором, а у нездійсненні ним відповідних дій за п. 4.7 та п. 4.9 Кредитного договору, підстави для застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України відсутні.

Суд не приймає до уваги заперечення боржника та розпорядника майна в частині нарахування штрафу та визнає його правомірним.

Щодо нарахування пені за прострочення строку повернення кредиту.

Обов`язок Боржника зі сплати пені у разі прострочення строків повернення кредиту закріплений у п. 7.1 Кредитного договору, згідно з яким у разі, прострочення Позичальником строків повернення кредиту/траншів (частин кредиту), строків сплати процентів за користування ним чи строків сплати інших платежів згідно умов цього Договору, передбачених у п.1.1, 1.3, 1.4, 4.3, 4.4; 5.4, 5.5. цього Договору, Банк має право стягнути з Позичальника за весь фактичний час прострочення виконання цих зобов`язань, окрім встановленої процентної ставки за прострочення повернення грошових коштів, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період, за який стягується пеня, по сумах невиконаних зобов`язань.

Посилання розпорядника майна на положення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в частині доводів про звільнення від відповідальності, визначеної ст. 652 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення та списання кредитодавцем (позикодавцем) цієї суми обґрунтовані, оскільки таке звільнення та списання стосується саме випадку нарахування пені за несвоєчасне виконання позичальником грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком та не залежить від дати укладення договору та доведення наявності додаткових підстав.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.05.2025 р. у справі №916/389/25, що набрала законної сили 14.05.2025 р., визнано частково грошові вимоги Акціонерного товариства Східно-Український Банк „ГРАНТ до Приватного акціонерного товариства "ЛЮБОТИНСЬКИЙ ЗАВОД" "ПРОДТОВАРІВ" в сумі 85 588 533,75 грн., (заборгованість по тілу кредиту 67 367 749,24 грн.; штраф 18 220 784,51 грн.), як вимоги, що забезпечені заставою майна боржника та 877 091,61 грн. (заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом), із задоволенням у 4 (четверту) чергу вимог кредиторів. Решту грошових вимог Акціонерного товариства Східно-Український Банк „ГРАНТ до Приватного акціонерного товариства "ЛЮБОТИНСЬКИЙ ЗАВОД" "ПРОДТОВАРІВ" в сумі 457 727,72 грн. (пеня) та 1 242 353,01 грн. (проценти за користування кредитом) відхилено, які ґрунтуються на тих же підставах, що і заява, яка розглядається судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Факти, установлені в прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиційний характер. Преюдиційність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиційність у процесуальному праві виражена як обов`язок суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів факти, які раніше вже були встановлені набутим законної сили судовим рішенням або вироком у будь-якій іншій справі. Преюдиційність дозволяє уникнути ухвалення суперечливих судових фактів щодо одного й того ж питання та вирішувати справи з найменшими витратами часу та засобів.

Преюдиційними є факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення й окреслюється його суб`єктивними і об`єктивними межами, згідно з якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їхні правонаступники, не можуть знову оскаржувати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.09.2022 р. по справі №640/10625/21).

З урахуванням встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що грошові вимоги Акціонерного товариства Східно-Український Банк „ГРАНТ до Приватного акціонерного товариства "ЛЮБОТИНСЬКИЙ ЗАВОД" "ПРОДТОВАРІВ" в сумі 85 588 533,75 грн., (заборгованість по тілу кредиту 67 367 749,24 грн.; штраф 18 220 784,51 грн.), як вимоги, що забезпечені заставою майна боржника та 877 091,61 грн. (заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом), із задоволенням у 4 (четверту) чергу вимог кредиторів.

Вказаний висновок обумовлений нормами ч. 2 ст. 549 ЦК України, ст.ст.1,3,7,11 Закону України Про іпотеку щодо права іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки на момент задоволення вимог, тобто дійсних на цей момент, які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором).

Приймаючи до уваги те, що грошові вимоги є забезпеченими вимогами, документально підтвердженими та обґрунтованими, суд їх визнає в сумі, що забезпечені іпотекою майна та підлягають окремому внесенню до реєстру кредиторів

Решту грошових вимог Акціонерного товариства Східно-Український Банк „ГРАНТ до Приватного акціонерного товариства "ЛЮБОТИНСЬКИЙ ЗАВОД" "ПРОДТОВАРІВ" в сумі 457 727,72 грн. (пеня) та 1 242 353,01 грн. (проценти за користування кредитом) відхилити.

Щодо витрат на професійну допомогу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 64 КУзПБ витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді, які понесені і не сплачені до відкриття ліквідаційної процедури задовольняються у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута.

Системний аналіз норм ст. 123 ГПК України, ст. 64 КУзПБ свідчить, що витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство, у розумінні ст. 1 КУзПБ не вважаються зобов`язанням боржника перед кредитором, а є витратами, здійсненими в процесі розгляду грошових вимог кредитора, які мають спеціальний порядок відшкодування, передбачений нормами ГПК України. Тому такі витрати є поточними вимогами та належать згідно з п. 1 ч. 1 ст. 64 КУзПБ до першої черги задоволення вимог кредиторів.

Однак, враховуючи стадію розгляду справи про банкрутство, у якій проводиться процедура розпорядження майном боржника, правову природу цих витрат, суд вважає, розгляд цих вимог передчасним.

Керуючись ст. ст. 1, 45, 46, 47, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 120, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Визнати частково грошові вимоги Акціонерного товариства Східно-Український Банк „ГРАНТ (61001, м. Харків, вул. Данилевського, 19; код ЄДРПОУ: 14070197) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБОТИНСЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС" (65009, м. Одеса, Французький бульвар, 60-Д, оф. 702; код ЄДРПОУ: 44921969) в сумі 85 588 533,75 грн., (заборгованість по тілу кредиту 67 367 749,24 грн.; штраф 18 220 784,51 грн.), як вимоги, що забезпечені заставою майна боржника та 877 091, 61 грн. (заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом), із задоволенням у 4 (четверту) чергу вимог кредиторів.

Решту грошових вимог Акціонерного товариства Східно-Український Банк „ГРАНТ до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБОТИНСЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС" в сумі 457 727,72 грн. (пеня) та 1 242 353,01 грн. (проценти за користування кредитом) відхилити.

Ухвала є підставою для внесення відомостей до реєстру вимог кредиторів у відповідності до ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвала набирає законної сили 19 травня 2025 року та не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Повну ухвалу складено 26 травня 2025 року.

Копію ухвали надіслати до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд": розпоряднику майном боржника арбітражному керуючому Чульському О.С.; ТОВ "ЛЮБОТИНСЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС"; АТ Східно-Український Банк „ГРАНТ; представнику АТ Східно-Український Банк „ГРАНТ Іваненку Є.В.; ТОВ "ОН Інвествент"; ТОВ СДН-Політрейд.

Суддя Л.І. Грабован