Рішення від 23.05.2025 по справі 916/5058/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" травня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5058/24

За позовом: Департамента розвитку об`єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради (73003, м. Херсон, просп. Незалежності, буд. 37, код ЄДРПОУ 44279728)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Харп-Плюс» (73003, м. Херсон, вул. Лютеранська, буд. 14А, код ЄДРПОУ 43375829)

про розірвання договору та стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Шпак І.А.

Представники сторін:

Від позивача: Миронюк В.О. - в порядку самопредставництва;

Від відповідача: Петренко Н.О. на підставі орднра серії ВТ №1057463 від 09.01.2025р.

Суть спору: Департамент розвитку об`єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Харп-Плюс» про:

- розірвання договору оренди комунального майна міської територіальної громади №2149 від 21.01.2020р., укладеного між Управлінням комунальної власності Херсонської міської ради, правонаступником якого є Департамент розвитку об`єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради, та ТОВ «Харп-Плюс»;

- стягнення з ТОВ «Харп-Плюс» на користь Департаменту розвитку об`єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради заборгованості за договором оренди комунального майна міської територіальної громади №2149 від 21.01.2020р. у розмірі 409 551 грн 03 коп.

19 листопада 2024р. ухвалою суду залишено позовну заяву без руху. 27 листопада 2024р. від позивача надійшла заява про усунення недоліків вх.№42823/24 від 27.11.2024р.

Ухвалою суду від 02.12.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/5058/24, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.12.2024р. Ухвалою суду від 27.12.2024р. підготовче засідання відкладено на 21.01.2025р. Ухвалою суду від 21.01.2025р. призначено підготовче засідання на 11.02.2025р. Ухвалою суду від 11.02.2025р. призначено підготовче засідання на 04.03.2025р. Ухвалою суду від 04.03.2025р. відкладено підготовче засідання на 01.04.2025р.

10 березня 2025р. на адресу суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх.№7766/25 від 10.03.2025р.) щодо зазначення в прохальній частині позовної заяви про те, що договір оренди комунального майна міської територіальної громади № 2149 від 21.01.2020 посвідчено приватним нотаріусом та зареєстровано в реєстрі за № 52.

Протокольною ухвалою суду від 01.04.2025р. закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 24.04.2025р. Протокольною ухвалою суду від 24.04.2025р. судове засідання відкладено на 13.05.2025р. Ухвалою суду від 13.05.2025р. оголошено перерву в судовому засіданні до 23.05.2025р.

Представник позивача в судовому засіданні позовну заяву підтримує, наполягає на її задоволенні з підстав, викладених у позовній заяві, додаткових поясненнях, які надійшли до суду 03.03.2025р.

Відповідач - ТОВ «Харп-Плюс» проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 16.01.2025р.

Суд вважає за необхідне також зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Закон України Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).

Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.

У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.

При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».

Враховуючи викладене, матеріали справи, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.

Позивач у справі зазначив, що між Управлінням комунальної власності Херсонської міської ради, правонаступником якого є Департамент розвитку об`єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради, та ТОВ «Харп-Плюс» 21.01.2020 року укладено Договір оренди комунального майна міського територіальної громади №2149.

Строк дії Договору №2149 визначено до 21.01.2055 року.

Відповідно до вказаного Договору №2149 Орендарю передано у строкове платне користування будівлі та споруди за адресою: м. Херсон, вул. Преображенська (до перейменування Декабристів), буд. №30, що складаються з адміністративної будівлі літ. «А», загальною площею 458, 3 кв.м., гаражні бокси літ. «Д», загальною площею 57, 4 кв. м., склад літ. «В», туалет літ. «И», навіс літ. «З», ворота №1, вимощення І.

Договір було посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріальнго округу Живцовою Н.В. 21.01.2020р. та зареєстровано в реєстрі за №52.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що вступ Орендаря у користування майном настає одночасно з підписанням сторонами цього Договору та акта прийняття-передачі вказаного майна з орендодавцем.

Позивач зазначає, що Акт прийняття-передачі об`єкта комунальної власності міської територіальної громади від балансоутримувача суб`єкту підприємницької діяльності підписано сторонами Договору 21.01.2020 р. Будь-яких зауважень у вказаному Акті прийняття-передачі сторонами не відображено, а це свідчить про те, що Орендар фактично вступив у кристування майном з 21.01.2020р. та взяв на себе зобов`язання, визначені умовами Договору.

Розділом 5 Договору №2149 передбачено певні обов`язки орендаря, серед яких використовувати орендоване майно за цільовим призначенням та відповідно до умов цього договору та своєчасно й у повному обсязі вносити до бюджету (Орендодавцю) орендну плату.

Проте, на твердження позивача, в супереч вказаним обов`язкам, Орендарем порушено істотні умови Договору №2149, а саме: з січня по грудень 2020 року, з січня по грудень 2021 року, з січня по лютий 2022 року та з січня по грудень 2023 року орендна плата до бюджету Орендодавця не надходила, у звязку з чим, за розрахунком позивача, у відповідача виникла заборгованість щодо сплати орендної плати в розмірі 409 551 грн 03 коп.

Позивач уточнив, що у період з 24 лютого 2022р. по грудень 2022р. відповідач був звільнений від сплати орендної плати відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022р. №634.

Позивач також зазначив, що згідно з актом обстеження від 21/24 від 23.02.2024 р. приміщення не використовуються, загальний стан задовільний, доступ до приміщення відсутній.

Разом з тим, на адресу відповідача позивачем було направлено вимогу щодо розірвання Договору оренди комунального майна (№01-23-1060-вих. від 31.07.2024 року), проте дана вимога не вручена через відсутність адресата за адресою направлення вимоги, що позивач вважає порушенням п. 5.10 Договору №2149.

Позивач також не погоджується з тим, що викладені відповідачем обставини та зміст рішень судів, на які він посилається у відзиві на позовну заяву, мають вплив на його обов`язок за Договором № 2149 від 21.01.2020р. щодо своєчасного й у повному обсязі внесення до бюджету (Орендодавцю) орендної плати.

В першу чергу, позивач звертає увагу на те, що як на момент укладення Договору № 2149 від 21.01.2020р. так і до теперішнього часу нерухоме майно, що є об`єктом оренди за цим Договором, належить до комунальної власності Херсонської міської територіальної громади, що підтверджується інформацією з Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Позивач зазначає, що рішенням Херсонського окружного адміністративного лише скасовано рішення Херсонської міської ради від 02.11.2018р. № 1702 "Про скасування рішень міської ради від 25.10.2012 № 844 та від 26.03.2013 № 997" та від 20.12.2019р. № 2256 "Про затвердження переліку об`єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності Херсонської міської територіальної громади та підлягають приватизації" в частині включення п. 19 додатку нерухомого майна, а саме будівель та споруд, що знаходяться за адресою: м. Херсон, вул. Преображенська, 30.

Тобто, на твердження позивача, після скасування за рішенням суду в певній частині рішень Херсонської міської ради від 02.11.2018р. № 1702 та від 20.12.2019р. № 2256, відновило чинність рішення Херсонської міської ради від 25.10.2012р. № 844 "Про згоду на передачу до державної власності та управління Державної судової адміністрації України нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Херсон,вул. Декабристів, 30.

Втім, саме у момент укладення Договору № 2149 від 21.01.2020р. рішення Херсонської міської ради від 25.10.2012р. № 844 не було чинним.

Водночас, на думку позивача, аналіз змісту рішення Херсонської міської ради від 25.10.2012р. № 844 свідчить, що ним лише надано згоду на передачу майна до державної власності, але жодних обмежень щодо розпорядження майном до моменту фактичної передачі не встановлено.

Позивач заявляє, що зважаючи на відсутність факту складання та підписання акту приймання-передачі та проведення державної реєстрації права державної власності за Державною судовою адміністрацією України, зазначене нерухоме майно залишається у комунальній власності Херсонської міської територіальної громади, яка, у розумінні ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, продовжує мати повне право володіння, користування та розпорядження цим майном, у тому числі шляхом передачі його в оренду. Між Херсонською міською радою та Державною судовою адміністрацією не підписувався акт приймання-передачі з комунальної у державну власність об`єкта нерухомості за адресою м. Херсон, вул. Преображенська, 30.

Щодо звільнення відповідача від сплати орендної плати, позивач зазначає, що конкретні населені пункти Херсонської області, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, у період спірних правовідносин, визначено та уточнено із врахуванням положень інших нормативно-правових актів: наказу Міністерства юстиції України від 01.04.202р.2 № 1307/5, наказу Міністерства юстиції України від 17.11.2022р. № 5152/5, наказу Міністерства юстиції України № 5840/5, постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022р. № 1364, постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2022р. № 209 та наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022р. № 309.

Відтак, оскільки законодавець розрізнив період звільнення орендарів від сплати орендної плати залежно від території розміщення майна, а в період з 18.11.2022р. до 31.12.2023р. територія Херсонської міської територіальної громади, та зокрема, м. Херсон, не належали до територій на яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, в умовах воєнного стану, тому застосування положень п.п1 п.1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" N 634 від 27.05.2022 р. (у редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) не є релевантним до правовідносин, що склалися між сторонами даного спору протягом періоду, за який у відповідача існує заборгованість з оплати за оренду переданого йому за Договором комунального майна, за період з 01.01.2023р. до 31.12.2023р.

Згідно з п. 7.3 Договору Орендодавець має право відмовитись від Договору у разі, якщо заборгованість Орендаря з орендної плати становить загалом не менше ніж три місяці.

Поряд з цим, як зазначає позивач, згідно з наданим розрахунком орендної плати відповідачем було порушено зобов`язання щодо сплати орендної плати, що є істотним порушенням умов Договору оренди, яке триває з 21.01.2020р. по 23.02.2022р. та у період з 01.01.2023р. до 31.12.2023р.

На підставі вищевказаного, посилаючись на норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна», позивач просить розірвати Договір оренди комунального майна міської територіальної громади №2149 від 21.01.2020 р. та стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 409 551 грн 03 коп.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що згідно розділу 1 Договору оренди комунального майна міської територіальної громади №2149 від 21.01.2020 р. майно належить Орендодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 09.09.2010 р. Херсонською міською радою на підставі рішення виконавчого комітету від 18.05.2010 р. № 297, зареєстрованого Херсонським державним бюро технічної інвентаризації 13.10.2010 р.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 29.05. 2020 р. у справі № 540/497/20 встановлено, що Рішенням ХХІV сесії VI скликання Херсонської міської ради внесено зміни до рішення міської ради від 25.10.2012 р. № 844 "Про згоду на передачу до державної власності та управління Державної судової адміністрації України нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м.Херсон, вул.Декабристів, 30", виклавши пункт 1 у наступній редакції: "1. Дати згоду на передачу до державної власності та управління Державної судової адміністрації України будівель та споруд, а саме: адміністративної будівлі - А, загальною площею 458,3 кв. м; гаражних боксів - Д, загальною площею 57,4 кв. м.; складу - В; туалету - И; навісу - З; воріт № 1; вимощення № 1, розташованих за адресою: м.Херсон, вул.Декабристів, 30, що належать територіальній громаді м. Херсона, в особі Херсонської міської ради".

02 листопада 2018р. Херсонською міською радою прийнято рішення №1702 "Про скасування рішень міської ради від 25.10.2012р. № 844 та від 26.02.2013р. №997".

Відповідно до рішення від 20.12.2019р. №2256 затверджено перелік об`єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності Херсонської міської територіальної громади та підлягають приватизації. Згідно п.19 додатку до рішення до об`єктів малої приватизації включено будівлі та споруди: адміністративна будівля (літ.А); гаражні бокси (літ.Д); склад (літ.В); туалет (літ.И); навіс (літ.З); ворота № 1; вимощення № 1, які знаходяться за адресою: вул.Преображенська (колишня назва вуд.Декабристів), 30.

На твердження відповідача, нерухоме майно, розташоване за адресою: вул.Преображенська (колишня вуд.Декабристів), 30 дійсно належало Херсонській міській раді на підставі права власності. Проте, своїм власним рішенням Херсонська міська рада вирішила передати даний об`єкт до державної власності, а саме Державній судовій адміністрації України.

Проте, як зазначає відповідач, у подальшому Херсонська міська рада вирішила скасувати власне рішення, яким передала об`єкт до державної власності, та повернути собі таким чином нерухоме майно з метою включення його до переліку об`єктів малої приватизації

Відповідач звертає увагу, що рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 р. у справі № 540/497/20 було скасовано рішення Херсонської міської ради від 02.11.2018 р. № 1702 "Про скасування рішень міської ради від 25.10.2012 р. № 844 та від 26.02.2013 р. № 997" та від 20.12.2019 р. № 2256 "Про затвердження переліку об`єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності Херсонської міської територіальної громади та підлягають приватизації" в частині включення до п.19 додатку нерухомого майна, а саме будівель та споруд, що знаходяться за адресою: м.Херсон, вул.Преображенська, 30.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2020 р. рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 29.05. 2020 р. у справі № 540/497/20 залишено без змін та підтверджено, що «з моменту надання Херсонською міською радою згоди на передачу приміщень за адресою: м.Херсон, вул.Преображенська (Декабристів), 30, до ДСА України перейшли обов`язки щодо утримання цього приміщення в належному стані, оплати комунальних послуг, обслуговування прилеглої території, а також вчинення дій щодо оформлення у державну власність земельної ділянки, на якій знаходиться приміщення.»

Окрім того, судами адміністративної юрисдикції встановлено, що з 2012 року дані приміщення займалися та використовувалися Державною судовою адміністрацією в Херсонській області.

Таким чином, на твердження відповідача, нерухоме майно, розташоване за адресою: м.Херсон, вул. Преображенська (Декабристів), 30, передано до державної власності Державній судовій адміністрації. При цьому, новий користувач почав оформлення власності, чому активно сприяла Херсонська міська рада.

На думку відповідача, оскільки в даному випадку Орендарю фактично не було передано у користування майно визначене Договором оренди комунального майна № 2149 від 21.01.2020 р., користування майном здійснювалося іншим суб`єктом, позивач по справі не вчинив жодних дій щодо звільнення майна, то обов`язок сплати орендної плати у відповідача не виник.

Крім того, відповідач звернув увагу нате, що п. 3.2 Договору оренди закріплено, що орендна плата становить 7 606 грн. 67 коп. згідно з рішенням міської ради від 28.12.2011 р. № 499 та перераховується орендарем управлінню комунальної власності на р/р UA238201720355149001001078147 Держказначейська служба України м. Київ, код 820172, ЄДРПОУ 37465469, не пізніше 25 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції і податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства.

Проте, 18.06.2021р. Херсонською міською радою прийнято рішення №346 «Про внесення змін до рішень міської ради від 26.02.2021 № 73, від 16.03.2021 №144 та визнання такими, що втратили чинність, рішень міської ради», яким вирішено припинити юридичну особу, виконавчий орган Херсонської міської ради - Управління комунальної власності Херсонської міської ради, реорганізувавши шляхом приєднання до Департаменту розвитку об`єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради (код ЄДРПОУ 44279728), який, є правонаступником його прав та обов`язків.

Тобто, як зазначає відповідач, було змінено Орендодавця та підлягали зміні реквізити для оплати.

Відповідно до п. 5.10 Договору оренди Орендар зобов`язаний у разі зміни назви, телефону, юридичної адреси та платіжних реквізитів повідомляти про це Орендодавця у тижневий строк.

Однак, як зазначає відповідач, позивач не повідомив відповідача про зміну адреси, зміну назви юридичної особи та зміну розрахункового рахунку, що є порушенням зобов`язань взятих на себе позивачем по справі за договором оренди.

Таким чином, відповідач вважає, що не повідомлення про зміну юридичної особи, її реквізитів, не направлення рахунків на його адресу є неналежним виконанням обов`язків Орендодавцем за Договором, що призвело до формування заборгованості за спірним Договором оренди, тому посилання позивача на неналежне виконання відповідачем взятих на себе обов`язків є необґрунтованим.

Крім того, відповідач по справі не визнає заборгованість щодо нарахування орендної плати за період з 01.01.2023 р. до 31.12.2023 р., посилаючись на пп.1 п.1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» №634 від 27.05.2022р. у редакції, чинній на час існування спірних правовідносин.

Щодо вимоги про розірвання договору відповідач зазначає, що вважав та вважає себе звільненим від сплати орендної плати за комунальне майно, яке знаходиться в місті Херсоні. При цьому, зауважує, що йому не надсилалися ні рахунки на оплату, ні змінені реквізити для оплати за спірним договором.

Саме тому відповідач вважає, що вимога про розірвання договору оренді, яка є фактично похідною від вимоги про стягнення заборгованості, є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Розглянув матеріали справи, виходячи з пояснень представників сторін, суд встановив, що 21.01.2020р. між Управлінням комунальної власності Херсонської міської ради (Орендодавець) та ТОВ «Харп-Плюс» (Орендар) укладено Договір №2149 оренди комунального майна міської територіальної громади (далі Договір), відповідно до абз. 1 розділу 1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування будівлі та споруди, за адресою: м. Херсон, вул. Преображенська (до перейменування Декабристів), буд. №30, що складаються з: адміністративної будівлі літ. «А», загальною площею 458, 3 кв.м., гаражні бокси літ. «Д», загальною площею 57, 4 кв. м., склад літ. «В», туалет літ. «И», навіс літ. «З», ворота №1, вимощення І, вартість яких визначено відповідно до незалежної оцінки, виконаної ФОП Броніним А.О., які необхідні йому для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Для розміщення центру надання побутових послуг, згідно з протоколом постійно діючої комісії з питань оренди обєктів комунальної власності від 02.08.2019 №147, затвердженого наказом начальника управління 02.08.2019 №172.

Згідно абз.3 розділу 1 Договору, майно належить Орендодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 09.09.2010 Херсонською міською радою, на підставі рішення виконавчого комітету від 18.05.2010 № 297, зареєстрованого Херсонським державним бюро технічної інвентаризації 13.10.2010 номер запису: 3825 в книзі: 11, реєстраційний номер: 31451600.

Договір оренди посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріальнго округу Живцовою Н.В. 21.01.2020р. та зареєстровано в реєстрі за №52. Дані про виникнення іншого речового права (право користування (найму (оренди)) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх частинами) внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:50739414 від 21.01.2020р., номер запису про інше речове право: 35119158 (спеціальний розділ).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав вланості на нерухоме майно станом на 03.03.2025р. будівлі та споруди, за адресою: м. Херсон, вул. Преображенська (до перейменування Декабристів), буд. №30, що складаються з: адміністративної будівлі літ. «А», загальною площею 458, 3 кв.м., гаражні бокси літ. «Д», загальною площею 57, 4 кв. м., склад літ. «В», туалет літ. «И», навіс літ. «З», ворота №1, вимощення І, на праві комунальної власності належать територіальній громаді м.Херсона в особі Херсонської міської ради.

За приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Отже, між сторонами за Договором №2149 оренди комунального майна міської територіальної громади склалися орендні правовідносини.

Враховуючи те, що об`єкт оренди відповідно до наявних у справі матеріалів є комунальною власністю територіальної громади м. Херсон, на правовідносини, що склалися між сторонами за Договором №2149 оренди комунального майна міської територіальної громади розповсюджуються положення Закону України Про оренду державного та комунального майна.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, що була чинною станом на дату укладення Договору) оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 2.1. Договору №2149 вступ Орендаря у користування майном настає одночасно з підписанням сторонами цього Договору та акта прийняття-передачі вказаного майна з Орендодавцем.

Передача майна в оренду не спричиняє передачу Орендарю права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається міська територіальна громада, а Орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.2. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, Акт прийняття-передачі об`єкта комунальної власності міської територіальної громади від балансоутримувача суб`єкту підприємницької діяльності від 21.01.2020 року підписано сторонами та скріплено печатками без зауважень.

Отже, відповідач у справі вступив у користування майном 21.01.2020р.

Судом встановлено, що 18.06.2021р. Херсонською міською радою прийнято рішення №346 «Про внесення змін до рішень міської ради від 26.02.2021 №73, від 16.03.2021 №144 та визнання такими, що втратили чинність, рішень міської ради», яким вирішено припинити юридичну особу, виконавчий орган Херсонської міської ради - Управління комунальної власності Херсонської міської ради, реорганізувавши шляхом приєднання до департаменту розвитку об`єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради (код ЄДРПОУ 44279728), який, відповідно до пункту 8 даного рішення, є правонаступником управління в частині забезпечення безперервності виконання функцій місцевого самоврядування щодо прав та зобов`язань виконавчих органів Херсонської міської ради, викладено Положення про департамент в новій редакції.

Таким чином, господарський суд погоджується з доводами Департаменту розвитку об`єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради, що він є правонаступником Управління комунальної власності Херсонської міської ради та відповідно має право вимоги за Договором №2149.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України обов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 10.1. Договору він діє з 21.01.2020р. до 21.01.2055р.

За умовами п. 3.1. Договору №2149 орендна плата визначається відповідно до Положення про розрахунок та порядок використання плати за оренду обєктів комунальної власності міської територіальної громади, затвердженого рішенням міської ради від 28.12.2011 №499, і становить 91 280 грн 06 коп. без ПДВ за рік (додаток 1).

Згідно з п. 3.2. Договору орендна плата становить 7 606 грн 67 коп. (базовий грудень 2019 року) згідно з рішенням міської ради від 28.12.2011р. №499 перераховується Орендарем управлінню комунальної власності на р/р UA238201720355149001001078147 Держказначейська служба України м. Київ, код 820172, ЄДРПОУ 37465469 не пізніше 25 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції і податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2. Договору Орендар зобов`язується використовувати орендоване майно за цільовим призначенням та відповідно до умов цього договору та своєчасно й у повному обсязі вносити до бюджету (Орендодавцю) орендну плату.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Крім того, відповідно до ч. 1, 4 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором, орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

У відповідності до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Частиною 3 ст. 285 Господарськго кодексу України визначено, що орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

За приписами ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач у позовній заяві зазначив, що у період з 24 лютого 2022р. по грудень 2022р. відповідач був звільнений від сплати орендної плати відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 27.05.2022р. №634.

Водночас, на твердження позивача, у відповідача за період з 21.01.2020р. по 23.02.2022р. та з 01.01.2023р. по 31.12.2023р. виникла заборгованість у розмірі 409 551 грн 03 коп.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 р. у справі №540/497/20, залишеним в силі постановою Пятого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2020р., позовні вимоги Державної судової адміністрації України до Херсонської міської ради про визнання незаконними та скасування рішень Херсонської міської ради 02.11.2018р. №1702 та від 20.12.2019р. №2256 задоволено, скасовано рішення Херсонської міської ради від 02.11.2018р. № 1702 "Про скасування рішень міської ради від 25.10.2012р. № 844 та від 26.03.2013р. № 997" та від 20.12.2019 № 2256 "Про затвердження переліку об`єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності Херсонської міської територіальної громади та підлягають приватизації" в частині включення п. 19 додатку - нерухомого майна, а саме будівель та споруд, що знаходяться за адресою: м. Херсон, вул. Преображенська, 30.

Окрім того, вищезазначеним рішенням встановлено, що в даному приміщенні з року надання відповідачем згоди на його передачу до державної власності та управління ДСА здійснює свою діяльність ТУ ДСА в Херсонській області, яке провело ремонт приміщення, сплачує всі комунальні послуги згідно додаткової угоди до договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення від 14.02.2017 р., договору про закупівлю товарів (постачання електричної енергії) від 17.02.2017 р. № 120-17, договору про закупівлю послуг з центрального опалення та гарячого водопостачання за державні кошти від 04.04.2017 р. № 148-17, додаткової угоди № 1 до договору на подачу холодної води і послуги по прийому та очищенню стічних вод від 12.02.2018 р., договору про закупівлю послуг з центрального опалення від 18.01.2018 р. № 4-18, договору про закупівлю товарів (постачання електричної енергії) від 05.02.2018 р. № 26-18, додаткової угоди № 1 до договору про подачу холодної води і послуги по прийому та очищення стічних вод від 04.02.2019 р., договору про закупівлю центрального опалення від 18.02.2019 р. № 60-19, договору про закупівлю електричної енергії від 04.02.2019 р. № 30-19.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2020 р. у справі №540/497/20 підтверджено, що з моменту надання Херсонською міською радою згоди на передачу приміщень за адресою: м.Херсон, вул.Преображенська (Декабристів), 30 до ДСА України перейшли обов`язки щодо утримання цього приміщення в належному стані, оплати комунальних послуг, обслуговування прилеглої території, а також вчинення дій щодо оформлення у державну власність земельної ділянки, на якій знаходиться приміщення.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 5 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 по справі №910/9823/17.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

У пунктах 60, 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ющенко та інші проти України» (заяви №№ 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) констатовано: «… право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61)»; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець завершене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності.

При цьому суд зазначає, що преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008).

Як вбачається із зазначених вище преюдиційних фактів, матеріалів справи, фактично на час укладення Договору оренди та до моменту винесення постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2020 р. у справі №540/497/20, обєкт оренди знаходився у користуванні Державної судової адміністрації України.

Частиною 1 ст. 5, ч. 5 ст. 7 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» чітко визначено, що передача об`єктів права державної та комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування та оформлюється актом приймання-передачі, що підписується сторонами.

За ч. 6 ст. 7 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» право власності на об`єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі, а у випадках, передбачених законом, - з дня державної реєстрації такого права.

Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації, і саме з моменту такої реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно виникає право власності на це майно у нового власника.

Господарський суд зазначає, що матеріали справи не містять ні акту приймання-передачі з комунальної у державну власність об`єкта нерухомості за адресою м. Херсон, вул. Преображенська, 30, складеного Херсонською міською радою та Державною судовою адміністрацією, ні доказів проведення державної реєстрації права державної власності за Державною судовою адміністрацією України.

Враховуючи наведене вище, суд погоджується із доводом позивача, що зазначене нерухоме майно залишається у комунальній власності Херсонської міської територіальної громади, яка, у розумінні ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, продовжує мати повне право володіння, користування та розпорядження цим майном, у тому числі шляхом передачі його в оренду.

Разом з тим, матеріали справи містять заяву ТОВ «Харп Плюс», у якій відповідач повідомляє Управління комунальної власності Херсонської міської ради щодо неможливості користуватись орендованим приміщенням, так як там знаходяться речі судової адміністрації та воно знаходиться під її охороною.

Вищевказана заява отримана позивачем 09.09.2020р. про що свідчить відбиток штампу Управління комунальної власності Херсонської міської ради.

Відповідно до ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Беручи до уваги вищенаведене, преюдиціально встановлені факти, господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для звільнення ТОВ «Харп Плюс» від сплати орендної плати у період з 21.01.2020р. по 24.12.2020р. у звязку з неможливістю використання обєкта оренди з незалежних від нього причин.

Водночас, відповідачем не надано доказів неможливості користування орендованим приміщенням після 24.12.2020р.

Господарський суд погоджується із доводом позивача, що в акті прийняття-передачі сторонами жодних зауважень не відображено, що свідчить про те, що Орендар фактично вступив у кристування майном з 21.01.2020р. та взяв на себе зобов`язання, визначені умовами Договору.

З огляду на зазначене вище, з 25.12.2020р. відповідачем зобовязання щодо сплати орендної плати за договором повинно було виконуватись належним чином.

Разом із тим, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022р. «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією рф проти України введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.

Відповідно до пп. 1 п.1 зазначеної Постанови Кабінету Міністрів України у редакції, чинній на час існування спірних правовідносин до 07.05.2024р., на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі до 31.12.2022р., за договорами оренди державного і комунального майна, чинними станом на 24.02.2022р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24.02.2022р. або раніше, звільняються від орендної плати орендарі державного і комунального майна:

- фізичні особи та фізичні особи - підприємці, які були призвані або прийняті на військову службу після оголошення воєнного стану;

- які використовують майно, розташоване в адміністративно-територіальних одиницях, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану (Донецька область; Запорізька область в межах Бердянського, Василівського, Мелітопольського, Пологівського районів; Луганська область; Миколаївська область в межах Баштанського, Вознесенського районів (крім селищ міського типу Доманівка, Братське, м. Южноукраїнська), Миколаївського району (крім м. Миколаєва); Харківська область в межах Богодухівського району (крім мм. Валків, Богодухова, смт Краснокутськ), Ізюмського району, Куп`янського і Харківського районів (крім м. Мерефи, смт Нова Водолага, м. Харкова), Чугуївського району (крім м. Змієва); Херсонська область; Автономна Республіка Крим; м. Севастополь) (далі - визначені території).

Відповідно до пп.5 п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022 р. звільнення або перерахунок орендної плати відповідно до цього пункту здійснюється без окремого рішення орендодавця.

Виходячи з вищезазначених положень Постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022р. в редакції до 07.05.2024, тобто в редакції чинній протягом всього періоду заявленої до стягнення заборгованості (з січня по грудень 2023р.), приймаючи до уваги місцезнаходження орендованого нерухомого майна м. Херсон, з огляду на те, що законодавець не пов`язує звільнення від орендної плати з окремим рішенням орендодавця, суд вважає, що відповідач у період з 01.01.2023р. по 31.12.2023р. був звільнений від орендної плати за орендоване нерухоме майно, оскільки в цей період тривав воєнний стан в Україні.

При цьому, слід зауважити, що положення Постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022р. не містять обмеження щодо кінцевої дати звільнення від сплати орендної дати 31.12.2022р., наявність правової конструкції «але у будь-якому разі до 31.12.2022р.» свідчить, що така дата вказана як кінцева лише у разі припинення воєнного стану раніше 31.12.2022 р.

Крім того, слід зауважити, що на момент прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови №634 від 27.05.2022р. діяв наказ Міністерства юстиції України від 01.04.2022р. №1307/5 «Про затвердження Переліку адміністративно-територіальних одиниць, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, в умовах воєнного стану», згідно з яким (в редакції станом на дату винесення Постанови Кабінету Міністрів України від №634 від 27.05.2022р.) до переліку адміністративно-територіальних одиниць, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, в умовах воєнного стану, включено Херсонську область.

Наказом Міністерства юстиції України від 17.11.2022р. №5152/5 внесено зміни до Переліку адміністративно-територіальних одиниць, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, в умовах воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 01.04.2022р. № 1307/5, та до вказаного Переліку адміністративно-територіальних одиниць, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, в умовах воєнного стану включено Херсонський район (крім смт Білозерка, сіл Дар`ївка, Музиківка, Станіслав, міста Херсон, села Чорнобаївка).

Наказ Міністерства юстиції України від 01.04.2022р. №1307/5 «Про затвердження Переліку адміністративно-територіальних одиниць, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, в умовах воєнного стану» втратив чинність на підставі Наказу Міністерства юстиції №5840/5 від 27.12.2022р., який набрав чинності 13.01.2023р.

Нового нормативно-правового акту, який визначає перелік адміністративно-територіальних одиниць, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, в умовах воєнного стану, не прийнято.

Крім того, до Постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022р. неодноразово вносились зміни, зокрема, згідно з Постановами Кабінету Міністрів України №1026 від 13.09.2022р., №1236 від 18.10.2022р., №280 від 24.03.2023р. та №35 від 16.01.2024р., і в жодній із зазначених редакцій не було змінено положення пп.1 п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022р..

Вказаний підпункт Постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022р. було змінено лише на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2024р. №512, тобто лише після 08.05.2024 р. було виключено положення щодо звільнення від орендної плати орендарів комунального майна, яке розташоване в адміністративно-територіальних одиницях, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану із визначеним переліком таких адміністративно-територіальних одиниць.

Приймаючи до уваги, що законодавець після втрати чинності наказу Міністерства юстиції України від 01.04.2022р. №1307/5 « Про затвердження Переліку адміністративно-територіальних одиниць, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, в умовах воєнного стану», тобто після 13.01.2023р., неодноразово вносив зміни до Постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022р., а саме на підставі Постанов Кабінету Міністрів України №280 від 24.03.2023р. та №35 від 16.01.2024р., та залишав редакцію підпункту 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022р. : на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі до 31.12.2022р., за договорами оренди державного і комунального майна, чинними станом на 24.02.2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24.02.2022р. або раніше, звільняються від орендної плати орендарі державного і комунального майна:

- фізичні особи та фізичні особи - підприємці, які були призвані або прийняті на військову службу після оголошення воєнного стану;

- які використовують майно, розташоване в адміністративно-територіальних одиницях, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану (Донецька область; Запорізька область в межах Бердянського, Василівського, Мелітопольського, Пологівського районів; Луганська область; Миколаївська область в межах Баштанського, Вознесенського районів (крім селищ міського типу Доманівка, Братське, м. Южноукраїнська), Миколаївського району (крім м. Миколаєва); Харківська область в межах Богодухівського району (крім мм. Валків, Богодухова, смт Краснокутськ), Ізюмського району, Куп`янського і Харківського районів (крім м. Мерефи, смт Нова Водолага, м. Харкова), Чугуївського району (крім м. Змієва); Херсонська область; Автономна Республіка Крим; м. Севастополь).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що такий перелік адміністративно-територіальних одиниць, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, в умовах воєнного стану визначений в самому підпункті 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №634 від 27.05.2022р.

З огляду на зазначене, відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за період січень - грудень 2023р.

Щодо посилання відповідача на неповідомлення позивачем про зміну юридичної особи, як на причину невиконання зобов`язань за Договором з внесення орендної плати, суд зазначає, що п. 5.10. Договору містить зобов`язання щодо повідомлення про зміну назви, телефону, юридичної адреси та платіжних реквізитів саме для Орендаря, а не для Орендодавця.

Враховуючи наведене, господарський суд приходить до висновку про часткове задоволення позовної вимоги, у звязку із чим з відповідача підлягає стягненню заборгованість зі сплати орендної плати за період з 25.12.2020р. по 23.02.2022р.

Судом здійснено власний розрахунок заборгованості за вищезазначений період, яка складає 142 221 грн 44 коп.

Щодо розірвання Договору оренди №2149 від 21.01.2020р. суд зазначає наступне.

Згідно з п. 7.3 Договору Орендодавець має право відмовитись від Договору у разі, якщо заборгованість Орендаря з орендної плати становить загалом не менше ніж три місяці.

Відповідно до п. 10.4. Договір оренди може бути розірвано за згодою сторін. На вимогу Орендодавця, договір оренди може бути достроково розірваний з підстав не внесення орендної плати у повному обсязі протягом 3-х місяців поспіль.

Як вбачається із матеріалів справи, та все встановлено судом, відповідач має заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 142 221 грн 44 коп. за період з 25.12.2020р. по 23.02.2022р.

Згідно Акту обстеження №21/24 обєктів нерухомості, що належать до комунальної власності Херсонської міської територіальної громади, по вул. Преображенська (Декабристів), 30, м. Херсон від 23.02.2024р. виявлено, що доступ до приміщення відсутній, загальний стан обєкта задовільний, слідів використання орендарем приміщення не виявлено, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України (обстрілів) вибуховою хвилею пошкоджено скло у трьох віконних отворах та навіс над вхідними дверима, збереження комунального майна користувачем не забезпечено

Судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача направлялась вимога №01-23-1060-вих. Від 31.07.2024р. щодо розірвання договору оренди комунального майна, що підтверджується фіскальним чеком, описом вкладення та поштовим повідомленням №7300300088090. Відповіді на вищезазначену вимогу матеріали справи не містять.

У відповідності зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Враховуючи те, що не сплата орендної плати є істотним порушенням договору оренди, адже, саме на отримання цих платежів розраховував Орендодавець при укладення Договору оренди №2149, на думку суду, наявні підстави для розірвання зазначеного Договору.

Враховуючи все викладене вище, позовна заява Департаменту розвитку об`єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради підлягає частковому задоволенню.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача пропорційно задоволених вимог згідно ст. ст. 123, 129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Департаменту розвитку об`єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Харп-Плюс» про розірвання договору оренди комунального майна міської територіальної громади №2149 від 21.01.2020р., посвідченого приватним нотаріусом та зареєстрованого в реєстрі за №52, укладеного між Управлінням комунальної власності Херсонської міської ради, правонаступником якого є Департамент розвитку об`єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Харп-Плюс», та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Харп-Плюс» на користь Департаменту розвитку об`єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради заборгованості за договором оренди комунального майна міської територіальної громади №2149 від 21.01.2020р. у розмірі 409 551 грн 03 коп. задовольнити частково.

2. Розірвати Договір оренди комунального майна міської територіальної громади №2149 від 21.01.2020р., укладений між Управлінням комунальної власності Херсонської міської ради, правонаступником якого є Департамент розвитку об`єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Харп-Плюс».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Харп-Плюс» (73003, м. Херсон, вул. Лютеранська, буд. 14А, код ЄДРПОУ 43375829) на користь Департамента розвитку об`єктів комунальної власності територіальної громади Херсонської міської ради (73003, м. Херсон, просп. Незалежності, буд. 37, код ЄДРПОУ 44279728) заборгованість за договором оренди комунального майна міської територіальної громади №2149 від 21.01.2020р. у розмірі 142 221 грн 44 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 159 грн 71 коп.

4. У решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили

Повне рішення складено 23 травня 2025 р.

Суддя Н.В. Рога