Рішення
від 15.05.2025 по справі 918/190/25
ГОЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2025 р. Справа № 918/190/25

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А.,

за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом заступника керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ВЕЛЕСОВО НЕРО",

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, Рівненської обласної державної адміністрації,

про припинення права володіння на комплекс гідротехнічних споруд (дамби захисні),

у судовому засіданні приймали участь:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - Тисевич Л.В., ордер серія АІ № 1860369 від 28.03.2025 р. (в режимі відеоконференції);

від третьої особи - не з`явився;

від прокуратури - Котяй І.В.

Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

У судовому засіданні 15 травня 2025 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2025 року заступник керівника Вараської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ВЕЛЕСОВО НЕРО" (далі - відповідач), в якій просить припинити право володіння та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ВЕЛЕСОВО НЕРО" на комплекс гідротехнічних споруд (дамби захисні), загальною площею 170 859 кв.м., що знаходиться за адресою: Більськовільська сільська рада, Володимирецького р-ну, Рівненської обл. та складається з наступних об`єктів: Дамба захисна - 1 (35 275,6 кв.м.); Дамба захисна - 2 (22 753,1 кв.м.); Дамба захисна - 3 (10 545,6 кв.м.); Дамба захисна - 4 (15 043,4 кв.м.); Дамба захисна - 5 (27 924,5 кв.м.); Дамба захисна - 8 (14 311,7 кв.м.); Дамба захисна - 9 (13 794 кв.м.); Дамба захисна - 10 (4 181,3 кв.м.); Дамба захисна - 11 (2 955,5 кв.м.); Дамба захисна - 12 (4 644 кв.м.); Дамба захисна - 13 (2 968,8 кв.м.); Дамба захисна - 14 (3 060,4 кв.м.); Дамба захисна - 15 (3 074,4 кв.м.); Дамба захисна - 16 (1 243,6 кв.м.); Дамба захисна - 17 (3 032,4 кв.м.); Дамба захисна - 18 (2 985,5 кв.м.); Дамба захисна - 19 (2 982,4 кв.м.); Шлюз - а1; Шлюз - а2; Шлюз - а3; Шлюз - а4; Шлюз - а5; Шлюз - а1; Шлюз - а11; Шлюз - а12; Шлюз - а13; Шлюз - а14; Шлюз- а15; Шлюз - а16; Шлюз - а17; Шлюз - а18; Шлюз - а19; Шлюз - а20; Шлюз - а21; Шлюз - а22; Шлюз - а23; Шлюз - а24; Шлюз - а25; Шлюз - а26; Шлюз - а27; Шлюз - а28; Рибовловлювач - а29 (82,8 кв.м.), із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи об`єкта нерухомого майна 936824856208.

В прохальній частині позовної заяви міститься клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Рівненської обласної державної адміністрації (33028, м. Рівне, майдан Просвіти, буд. 1, код ЄДРПОУ 13986712). Також позовна заява від 12.03.2025 року містить обґрунтування необхідності залучення вказаної особи. Зокрема заступником керівника Вараської окружної прокуратури зазначено, що земельна ділянка, на якій розташований спірний комплекс гідротехнічних споруд (дамби захисні), які є складовими ставка № 1, ставка № 2, ставків накопичувачів, незавершеного капітального будівництва ставка № 4 підсобного с/г с. Березина, перебувала у постійному користуванні ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії РВ 00020 від 20.02.1996 року. У подальшому, розпорядженнями Володимирецької РДА від 23.12.2003 року № 462 та від 03.12.2010 року № 492 припинено право постійного користування земельними ділянками ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та передано їх до земель запасу Більськовільської сільської ради Володимирецького району. Зокрема, розпорядженнями Володимирецької РДА від 03.12.2010 року № 492 віднесено до земель запасу, окрім інших земель, землі водного фонду - 212,0902 га, з них: забудовані землі (під гідротехнічними спорудами) площею 13,5053 га; відкриті заболочені землі (болота низинні) - 21,5195 га; під штучними водотоками - 3,3541 га; ставками - 173,7103 га. На даний час, земельна ділянка під водними об`єктами, які розташовані поблизу с. Березина, Вараського району, в Державному земельному кадастрі не сформована, кадастровий номер не присвоєний, її межі в натурі (на місцевості) не встановлені, що підтверджується листами Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 21.12.2023 року №10-17-0.2-6407/2-23, Вараської РДА від 30.01.2024 року №10-15/03. Пунктом 24 "Перехідних положень" Розділу ЗК України встановлено, що з 27.05.2021 землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема, під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності. Згідно із ст. 122 ЗК України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених ч. 3, 4 і 8 цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб. Відповідно до листа Вараської міської ради від 12.02.2024 № 4100-197-3110-37-05-24, земельна ділянка під згаданими ставками розташована за межами населеного пункту с. Березина на території Вараської міської ради. Відповідно, Вараська міська рада не є розпорядником таких земель згідно із частиною першою статті 122 ЗК України. Таким чином, з огляду на те, що власниками ставків № № 1, 2, ставка накопичувача, літньо-ремонтних ставків і магістральних каналів, незавершеного капітального будівництва ставка № 4 є держава, розпорядником земель водного фонду під вказаними водними об`єктами є Рівненська обласна державна адміністрація. Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Статтею 321 ЦК України встановлено непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Однак, внаслідок реєстрації речових прав на спірний комплекс гідротехнічних споруд (дамб захисних) за Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ВЕЛЕСОВО НЕРО" порушено право власності держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації на вказану земельну ділянку.

Крім того в позовній заяві прокурор просить стягнути з відповідача на користь Рівненської обласної прокуратури сплачений за пред`явлення позовної заяви до суду судовий збір в розмірі 2 422 грн 40 коп..

До позовної заяви заступником керівника Вараської окружної прокуратури долучено платіжну інструкцію від 10 березня 2025 року № 371 про оплату судового збору за подання даної позовної заяви до Господарського суду Рівненської області в розмірі 2 422 грн 40 коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на те, Вараською окружною прокуратурою на підставі ст. 131-1 Конституції України та ст. ст. 23, 24 Закону України "Про прокуратуру" під час вивчення матеріалів кримінального провадження № 12021186230000187 від 07.10.2021 року встановлено порушення інтересів держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.

Так, наказом Фонду державного майна України від 25.07.2016 року № 1421 прийнято рішення про приватизацію Державного підприємства "Тепличний комбінат", (код ЄДРПОУ 39583662), що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Вишгород, вул. Ватутіна, 69.

В подальшому наказом Фонду від 29.12.2016 року № 2341 затверджено план приватизації єдиного майнового комплексу державного підприємства.

Відповідно до затвердженого плану під час приватизації ДП "Тепличний комбінат" не ввійшло до статутного капіталу та залишилось на балансі новоствореного Публічного акціонерного товариства "Тепличний комбінат" (код ЄДРПОУ 39583662), що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Вишгород, вул. Ватутіна, 69, майно визначене п. 3.6 розділу III "Оцінка об`єкта приватизації" Плану приватизації єдиного майнового комплексу ДП "Тепличний комбінат". Органом управління вказаного майна є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.

Зокрема, в ході приватизації не ввійшли до статутного капіталу та залишились на балансі ПАТ "Тепличний комбінат": ставок № 1 (інвентарний номер 10320026), ставок № 2 (інвентарний номер 10320027), ставок накопичувач (інвентарний номер 10320028), незавершене капітальне будівництво ставка № 4, що знаходяться в с. Березина, Володимирецького р-ну, Рівненської обл.

В зв`язку з розпочатою процедурою ліквідації ПАТ "Тепличний комбінат", на підставі наказу Регіонального відділення від 12.07.2019 року № 457, згідно з Договором № 3 безоплатного зберігання державного майна, акту приймання-передачі від 15.07.2019 року з балансу ПАТ "Тепличний комбінат" на безоплатне зберігання, без права використання Товариству з обмеженою відповідальністю "НІДБІЛД" передане державне майно, в тому числі ставок № 1 (інвентарний номер 10320026), ставок № 2 (інвентарний номер 10320027), ставок накопичувач (інвентарний номер 10320028), незавершене капітальне будівництво ставка № 4.

Відповідно до наказу Регіонального відділення від 04.08.2022 року № 356-вс, способом управління державним майно, яке в процесі приватизації ДП "Тепличний комбінат" не увійшло до статутного капіталу ПАТ "Тепличний комбінат", але залишилось у нього на балансі, в тому числі щодо ставка № 1, ставка № 2, ставка-накопичувача, незавершеного капітального будівництва ставка № 4 підсобного с/г с. Березина, визначено передання в оренду.

Згідно паспорту рибного господарства в с.Березина, Володимирецького р-ну, Рівненської обл., виготовленого ДП "Проектно-вишукувальний інститут "Рівнедіпроводгосп" в 2005 році, наданого Регіональним офісом водних ресурсів у Рівненській області встановлено, що для регулювання і підтримання на заданому рівні об`ємів води в складі рибного господарства до якого входять ставок № 1 (інвентарний номер 10320026), ставок № 2 (інвентарний номер 10320027), ставок накопичувач (інвентарний номер 10320028), незавершене капітальне будівництво ставка № 4 функціонують дамби обвалування, водозабірні, перепускні та скидні споруди, які є складовими ставків.

Разом з тим, 28.03.2016 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Володимирецького районного управління юстиції Рівненської області Русіним Олександром Віталійовичем прийнято рішення 29135991, яким проведено державну реєстрацію права власності на комплекс гідротехнічних споруд (дамби захисні), що знаходяться за адресою: с. Березина, Володимирецького р-ну, Рівненської обл., які є складовими частинами ставка № 1, ставка № 2, ставка накопичувана, незавершеного капітального будівництва ставка № 4, що в процесі приватизації ДП "Тепличний комбінат" не увійшли до статутного капіталу ПАТ "Тепличний комбінат", але залишилось у нього на балансі.

Зокрема державним реєстратором зареєстровано право власності на наступні об`єкти: Дамба захисна - 1 (35 275,6 кв.м.); Дамба захисна - 2 (22 753,1 кв.м.); Дамба захисна - 3 (10 545,6 кв.м.); Дамба захисна - 4 (15 043,4 кв.м.); Дамба захисна - 5 (27 924,5 кв.м.); Дамба захисна - 8 (14 311,7 кв.м.); Дамба захисна - 9 (13 794 кв.м.); Дамба захисна - 10 (4 181,3 кв.м.); Дамба захисна - 11 (2 955,5 кв.м.); Дамба захисна - 12 (4 644 кв.м.); Дамба захисна - 13 (2 968,8 кв.м.); Дамба захисна - 14 (3 060,4 кв.м.); Дамба захисна - 15 (3 074,4 кв.м.); Дамба захисна - 16 (1 243,6 кв.м.); Дамба захисна - 17 (3 032,4 кв.м.); Дамба захисна - 18 (2 985,5 кв.м.); Дамба захисна - 19 (2 982,4 кв.м.); Шлюз - а1; Шлюз - а2; Шлюз - а3; Шлюз - а4; Шлюз - а5; Шлюз - а1; Шлюз - a11; Шлюз - а12; Шлюз - а13; Шлюз - а14; Шлюз - а15; Шлюз - а16; Шлюз - а17; Шлюз - а18; Шлюз - а19; Шлюз - а20; Шлюз - а21; Шлюз - а22; Шлюз - а23; Шлюз - а24; Шлюз - а25; Шлюз - а26; Шлюз - а27; Шлюз - а28; Рибовловлювач - а29 (82,8 кв.м.), з одночасним відкриттям розділу щодо об`єкту нерухомого майна - реєстраційний номер 895689656208.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підставою для державної реєстрації об`єкту нерухомості слугував технічний паспорт виданий Комунальним підприємством "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" Рівненської обласної ради № 268 від 07.11.2013 року.

Разом з тим, відповідно до листа КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" POP № 84 від 28.06.2022 року, встановлено що технічний паспорт за № 268 від 07.11.2013 року по с. Березина нинішнього Вараського та колишнього Володимирецького району Рівненської області не виготовлявся.

Право приватної власності на об`єкт нерухомості - комплекс гідротехнічних споруд (дамби захисні), державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_1 , було зареєстровано за ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

В подальшому 11.05.2016 року ОСОБА_2 , як засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕ ТОРГ ЗАХІД" (код ЄДРПОУ 40412202), внесено комплекс гідротехнічних споруд (дамби захисні) до статутного капіталу товариства. В зв`язку з цим, на підставі акту оцінки вартості та приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ "РІВНЕ ТОРГ ЗАХІД" від 11.05.2016 року, державним реєстратором прийнято рішення № 29625935 від 17.05.2016 року про зміну власника комплексу гідротехнічних споруд (дамби захисні) на ТОВ "РІВНЕ ТОРГ ЗАХІД".

02.06.2016 року державним реєстратором Русіним О.В., прийнято рішення № 29860653 про поділ вказаного об`єкту нерухомого майна. Також, в той же день, тобто 02.06.2016 року державним реєстратором Русіним О.В. прийнято рішення № 29860134 про реєстрацію об`єкту нерухомого майна - комплекс гідротехнічних споруд (дамби захисні) загальною площею 170 859 кв.м, що знаходиться за адресою: Більськовільська сільська рада, Володимирецького р-ну, Рівненської обл. та складається з наступних об`єктів: Дамба захисна - 1 (35 275,6 кв.м.); Дамба захисна - 2 (22 753,1 кв.м.); Дамба захисна - 3 (10 545,6 кв.м.); Дамба захисна - 4 (15 043,4 кв.м.); Дамба захисна - 5 (27 924,5 кв.м.); Дамба захисна - 8 (14 311,7 кв.м.); Дамба захисна - 9 (13 794 кв.м.); Дамба захисна - 10 (4 181,3 кв.м.); Дамба захисна - 11 (2 955,5 кв.м.); Дамба захисна - 12 (4 644 кв.м.); Дамба захисна - 13 (2 968,8 кв.м.); Дамба захисна - 14 (3 060,4 кв.м.); Дамба захисна - 15 (3 074,4 кв.м.); Дамба захисна - 16 (1 243,6 кв.м.); Дамба захисна - 17 (3 032,4 кв.м.); Дамба захисна - 18 (2 985,5 кв.м.); Дамба захисна - 19 (2 982,4 кв.м.); Шлюз - а1; Шлюз - а2; Шлюз - а3; Шлюз - а4; Шлюз - а5; Шлюз - а1; Шлюз - a11; Шлюз - а12; Шлюз - а13; Шлюз - а14; Шлюз - а15; Шлюз - а16; Шлюз - а17; Шлюз - а18; Шлюз - а19; Шлюз - а20; Шлюз - а21; Шлюз - а22; Шлюз - а23; Шлюз - а24; Шлюз - а25; Шлюз - а26; Шлюз - а27; Шлюз - а28; Рибовловлювач - а29 (82,8 кв.м.), з одночасним відкриттям об`єкту нерухомого майна - реєстраційний номер 936824856208.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "РІВНЕ ТОРГ ЗАХІД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ВЕЛЕСОВО НЕРО", (код ЄДРПОУ 41056950) 24.03.2017 року укладеного договір купівлі-продажу № 371 про продаж частки комплексу гідротехнічних споруд (дамби захисні), а також договір № 374 про продаж частки комплексу гідротехнічних споруд (дамби захисні), які були посвідчені приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Самсонюк О.А.

Внаслідок цього право власності на об`єкт нерухомого майна - комплекс гідротехнічних споруд (дамби захисні) загальною площею 170 859 кв.м. перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ВЕЛЕСОВО НЕРО".

Окрім цього встановлено, що 02.06.2016 року державним реєстратором Русіним О.В. також прийнято рішення № 29859904 про реєстрацію іншої частини поділеного комплексу гідротехнічних споруд (дамби захисні) загальною площею 49 715 кв.м., з одночасним відкриттям об`єкту нерухомого майна - реєстраційний номер 936791356208.

В подальшому ТОВ "РІВНЕ ТОРГ ЗАХІД" шляхом укладення договору купівлі-продажу № 545 про продаж частки гідротехнічної споруди (дамби захисної), та договору купівлі-продажу № 547 про продаж А частки гідротехнічної споруди (дамби захисної), вказана частина поділеного комплексу гідротехнічних споруд (дамби захисні) загальною площею 49 715 кв.м. була відчужена на користь Дейнеки Ю.В.

16.02.2023 року рішенням Володимирецького районного суду по справі № 556/2824/22, за позовом Вараської окружної прокуратури вказане майно було витребуване з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Зокрема в ході розгляду судом вказаної справи було встановлено, що 28.03.2016 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Володимирецького районного управління юстиції Рівненської області Русіним О.В. прийнято рішення 29135991, яким проведено державну реєстрацію права власності на комплекс гідротехнічних споруд (дамби захисні), що знаходяться за адресою: с. Березина, Володимирецького р-ну, Рівненської обл., які є складовими частинами ставка № 1, ставка № 2, ставка накопичувана, незавершеного капітального будівництва ставка № 4 виключно лише на підставі підробленого технічного паспорту, який не входить до переліку документів встановленого ч. 1 ст. 27 Закону України № 1952-IV, які є підставою державної реєстрації права власності. Як наслідок, прокурор зазначає, що державне майно протиправно вибуло з власності держави.

Ухвалою суду від 17 березня 2025 року позовну заяву заступника керівника Вараської окружної прокуратури прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі та призначено підготовче засідання на 14 квітня 2025 року на 11:40 год. Одночасно вказаною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, залучено Рівненську обласну державну адміністрацію.

1 квітня 2025 року від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнає. Зазначає, що як інженерна (гідротехнічна) споруда, дамба не є частиною чи приналежністю головної речі, не включена до переліку споруд, передбачених ч. 4 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а відтак можна дійти обґрунтованого висновку, що дамба належить до нерухомого майна, щодо якого має проводитися державна реєстрація прав. Відповідач зазначає, що аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 05.03.2024 року по справі № 300/3657/22. Також відповідач зазначає, що відповідно до висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 21.06.2024 року по справі № 420/19870/21 дамба є видом гідротехнічних та інженерних споруд, не належить до будівель та приміщень, проте за інженерним задумом розміщується на земельній ділянці, призначена для спеціальних технічних функцій, пов`язаних з використовуванням водних ресурсів, зокрема для запобігання шкідливій дії вод. Переміщення такої споруди призводить до втрати її призначення. Таким чином, як зазначає відповідач, право власності на гідротехнічну споруду може бути зареєстроване, оскільки гідротехнічна споруда (дамби захисні) існує як окремий об`єкт права власності. Як зазначає відповідач, відповідно до висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 21.06.2024 року по справі № 420/19870/21 дамба є видом гідротехнічних та інженерних споруд, не належить до будівель та приміщень, проте за інженерним задумом розміщується на земельній ділянці, призначена для спеціальних технічних функцій, пов`язаних з використовуванням водних ресурсів, зокрема для запобігання шкідливій дії вод. Переміщення такої споруди призводить до втрати її призначення. Відповідач звертає увагу суду, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, що ставок 1 та ставок 2 передавалися органом державної влади на баланс ДП "Тепличний комбінат" як і не надано доказів подальшої їх передачі АТ "Тепличний комбінат". Крім того доказів про реєстрацію прав власності на ставок 1 та 2 суду не надано як і не надано паспортів водного об`єкту. Як зазначає відповідач, органом прокуратури як доказ реєстрації водного об`єкта Паспорту рибного господарства Рівненського відділення ВП АПК ДП НАЕК в с. Березина, Володимирецького району, Рівненської області (наданого позивачем), в якій визначена відомча належність ставків - Більськовільська сільська рада. Також відповідач зазначає, що нормами Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 742 від 16.12.2013 року "Про затвердження порядку розроблення паспорту рибогосподарської технологічної водойми" визначено, що відомча належність означає балансоутримувача ставків. Відповідно до доказів наданих позивачем балансоутримувачем ставків у с. Березина є орган місцевого самоврядування, який не залучений до участі у справі. Враховуючи вищевикладене, відповідач стверджує, що органом прокуратури не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позиції, що на сьогоднішній день належним чином проведена реєстрація водного об`єкту, до якого відносяться гідротехнічні споруди. Відповідач зауважує, що є добросовісним набувачем комплексу гідротехнічних споруд (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 936824856208), розташованих на території Більськовільської сільської ради Володимирецького району Рівненської області і не може відповідати за порушення інших осіб допущенних в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Оскільки державна реєстрація права власності на спірні гідротехнічні споруди має бути здійснена у Державному реєстрі речових прав і вони належать на праві приватної власності відповідачу, як добросовісному набувачу, органом прокуратури обрано невірний спосіб захисту. Крім того на думку відповідача, органом прокуратури в порушення вимог чинного законодавства та уставленої практики Верховного Суду не дотримано принципу розумності строків для реагування компетентним органом державної влади на звернення щодо можливого порушення норм чинного законодавства і відповідно не надано належних та допустимих доказів підтвердження підстав для представництва. Крім того у відзиві на позовну заяву зазначено, що відповідно до ст. 124 ГПК України відповідач планує понести судові витрати у розмірі 20 000 грн 00 коп., а саме: витрати на правничу допомогу (докази сплати будуть додані додатково в порядку 129 ГПК України).

Також 1 квітня 2025 року від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання від 31.03.2025 року, в якому просив надати можливість представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ВЕЛЕСОВО НЕРО" приймати участь у судовому засіданні у справі № 918/190/25, призначеному на 14.04.2025, та всіх наступних засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 2 квітня 2025 року клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ВЕЛЕСОВО НЕРО" від 31.03.2025 року задоволено та постановлено підготовче засідання у справі № 918/190/25, призначене на "14" квітня 2025 року на 11:40 год., провести в режимі відеоконференції за участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ВЕЛЕСОВО НЕРО". Крім того постановлено всі подальші судові засідання у справі № 918/190/25 провести в режимі відеоконференції за участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ВЕЛЕСОВО НЕРО".

8 квітня 2025 року від заступника керівника Вараської окружної прокуратури через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої підтримує позовні вимоги в повному обсязі. Зокрема прокурор зазначає, що з аналізу ст. ст. 181, 182, 186, 187 ЦК України та Закону України "Про аквакультуру" вбачається, що гідротехнічна споруда рибогосподарської технологічної водойми (ставка), яка за своєю функцією призначена для управління сільськогосподарською діяльністю із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури, є інженерною спорудою, яка нерозривно пов`язана з водним об`єктом і земельною ділянкою, на якій вона розташована. Тобто, як зазначає прокурор, окреме функціонування такої споруди як складової частини водойми неможливе без існування водного об`єкта. Таким чином, прокурор зазначає, що гідротехнічна споруда не може бути окремим об`єктом права власності, оскільки є приналежністю (складовою частиною водойми) та слідує за головною річчю. Як вказує прокурор, гідротехнічна споруда є інженерною спорудою, що виконує допоміжну функцію у здійсненні певних водогосподарських заходів як щодо використання водних ресурсів, так і для захисту від шкідливої дії води, і не наділена тими технічними характеристиками, не має тих відомостей, які підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру речових прав. Отже, як зазначає прокурор, право власності на гідротехнічну споруду не може бути зареєстроване ні за ким, оскільки гідротехнічна споруда як окремий об`єкт права власності насправді не існує. Таким чином, реєстрація права власності на такий вид гідротехнічної споруди окремо від водного об`єкта, до якого вона відноситься, не передбачена вимогами законодавства. При цьому, на противагу посиланням представника відповідача на постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05.03.2024 року у справі № 300/3657/22 стосовно належності гідротехнічних споруд до нерухомого майна щодо якого має проводитися державна реєстрація прав, прокурор вказує, що Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду та Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду зроблено протилежні правові висновки та вказано, що гідротехнічна споруда не може бути окремим об`єктом права власності, оскільки є приналежністю (складовою частиною водойми) та слідує за головною річчю, а тому право власності на такий об`єкт не підлягає державній реєстрації (постанова від 05.03.2024 року у справі № 125/1227/22, від 17.08.2023 року у справі № 911/30/22, від 17.07.2024 у справі № 918/791/23). Прокурор звертає увагу суду на те, що окружною прокуратурою до позовної заяви було додано належним чином оформлений паспорт рибного господарства, що розташоване в с. Березина, Володимирецького р-ну, Рівненської обл., виготовлений Державним підприємством "Проектно-вишукувальний інститут "Рівнедіпроводгосп" в 2005 році. При цьому, зазначений паспорт виготовлявся на замовлення Рівненського відділення ВП "Агропромисловий комплекс" ДП "НАЕК "Енергоатом", оскільки саме відокремленим підрозділом "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" проводились роботи щодо будівництва водного господарства та саме у власності Рівненського відділення ВП "Агропромисловий комплекс" ДП "НАЕК "Енергоатом" перебувало рибне господарство на момент виготовлення паспорту, що зокрема підтверджується листом філії "ВП "Рівненська АЕС" АТ "НАЕК "Енергоатом" № 22-1271/001-юр від 21.01.2025 року та додатками до нього. В подальшому, вказане майно, було передане у власність Державного підприємства "Тепличний комбінат", що підтверджується планом приватизації ДП "Тепличний комбінат", затвердженого наказом Фонду державного майна України від 29.12.2016 року № 2341, який був долучений до позовної заяви. Так, відповідно до вказаного плану приватизації не ввійшли до статутного капіталу та залишились на балансі ПАТ "Тепличний комбінат" наступне державне майно, а саме: ставок № 1 (інвентарний номер 10320026), ставок № 2 (інвентарний номер 10320027), ставок накопичувач (інвентарний номер 10320028), незавершене капітальне будівництво ставка № 4, що знаходяться в с. Березина, Володимирецького району, Рівненської області. Органом управління вказаного майна є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях. При цьому, прокурор звертає увагу, що доводи представника відповідача стосовно того, що балансоутримувачем ставків є Більськовільська сільська рада, оскільки згідно Паспорту рибного господарства в графі "відомча належність ставків" вказано орган місцевого самоврядування, є абсолютно безпідставними та надуманими. Зокрема, як зазначає прокурор, графа "відомча належність ставків" знаходиться в розділі "Загальні відомості" та містить в собі дані щодо місця розташування, загальних характеристик об`єкта, а не його балансоутримувача, як помилково зазначає представник відповідача. Також прокурор зазначає, що недобросовісна поведінка набувача майна у приватну власність як його, так і відчужувача відповідного майна, не є набуттям права приватної власності під впливом помилки органу влади та не зумовлює таке набуття. Більше того, прокурор зазначає, що повернення власникові майна від недобросовісної особи не може становити для останньої індивідуальний і надмірний тягар.

9 квітня 2025 року від позивача на адресу суду надійшли пояснення від 02.04.2025 року № 52-07-946, відповідно до яких просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та розгляд справи здійснювати без участі представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях за наявними в матеріалах справи документами. Зокрема позивач пояснює, що у зв`язку з розпочатою процедурою ліквідації ПАТ "Тепличний комбінат" на підставі наказу Регіонального відділення від 12.07.2019 р. № 457 та згідно з договором № 3 безоплатного зберігання державного майна та актом приймання-передачі від 15.07.2019 року. Товариству з обмеженою відповідальністю "НІДБІЛД" з балансу ПАТ "Тепличний комбінат" на безоплатне зберігання, без права використання передане державне майно, в тому числі ставок № 1 (інвентарний номер 10320026), ставок № 2 (інвентарний номер 10320027), ставок накопичувач (інвентарний номер 10320028), незавершене капітальне будівництво ставка № 4. 28.03.2016 року державним реєстратором проведено державну реєстрацію права власності на комплекс гідротехнічних споруд (дамби захисні), які знаходяться за адресою с. Березина Володимирецького р-ну Рівненської області і які є складовими частинами ставка № 1, ставка № 2, ставка накопичувана, незавершеного капітального будівництва ставка № 4, що в процесі приватизації ДП "Тепличний комбінат" не увійшли до статутного капіталу ПАТ "Тепличний комбінат", але залишилось у нього на балансі. Доводить, що державне майно, яке під час приватизації ДП "Тепличний комбінат" не ввійшло до статутного капіталу та залишилось на балансі новоствореного ПАТ "Тепличний комбінат", органом управління якого є Регіональне відділення, було незаконно відчужене та вибуло з державної власності. Посилається на Закон України "Про Фонд державного майна України" та стверджує, що суб`єктом владних повноважень, уповноваженим представляти інтереси держави у даних спірних правовідносинах, є Регіональне відділення Фонду державного майна по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.

Ухвалою суду від 14 квітня 2025 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 28 квітня 2025 року на 13:00 год.

28 квітня 2025 року від відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю з`явитися у судове засідання 28.04.2025 року, оскільки директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ВЕЛЕСОВО НЕРО" перебуває на лікарняному.

Крім того 28 квітня 2025 року від представника відповідача через систему "Електронний суд" також надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю з`явитися у судове засідання 28.04.2025 року, оскільки представник відповідача - адвокат Тисевич Л.В. перебуває на лікарняному.

Ухвалою суду від 28 квітня 2025 року розгляд справи відкладено на 12 травня 2025 року на 13:00 год.

Ухвалою суду від 12 травня 2025 року розгляд справи відкладено на 15 травня 2025 року на 13:00 год.

У судовому засіданні 15 травня 2025 року прокурор у справі підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні 15 травня 2025 року позов заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Позивач у судове засідання 15 травня 2025 року не з`явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою за підписом відповідального працівника суду про доставку електронного листа, а саме ухвали суду від 12.05.2024 року, до електронного кабінету Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (а.с. 191). В той час в поясненнях від 02.04.2025 року № 52-07-946 позивач просить розгляд справи здійснювати без участі представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях за наявними в матеріалах справи документами.

Крім того третя особа у судове засідання 15 травня 2025 року також не з`явилася, про дату, час і місце даного засідання була повідомлена належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою за підписом відповідального працівника суду про доставку електронного листа, а саме ухвали суду від 12.05.2025 року, до електронного кабінету Рівненської обласної державної адміністрації (а.с. 193). В той час про причини неявки суд не повідомила.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

Враховуючи належне повідомлення позивача та третьої особи про судове засідання, призначене на 15.05.2025 року, а також заяву позивача, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та Рівненської обласної державної адміністрації.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора у справі та представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України органи прокуратури здійснюють представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 ст. 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Згідно ч. 5 ст. 53 ГПК України, у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Обираючи форму представництва прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту. Про це йдеться у рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі про представництво інтересів в арбітражному судочинстві, яке відповідно до ст. 69 Закону України "Про Конституційний Суд України" є обов`язковим. Згідно з вказаним рішенням інтереси держави можуть збігатися, так і не збігатися з інтересами державних органів. Поняття "інтереси держави" є оціночним і у кожному конкретному випадку прокурор самостійно визначає, в чому саме відбулося або має відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Поняття "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 806/1000/17).

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/WestAllianceLimited" проти України" від 23 січня 2014 року) також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Як зазначено в позовній заяві, в ході приватизації ДП "Тепличний комбінат" не ввійшли до статутного капіталу та залишились на балансі ПАТ "Тепличний комбінат": ставок № 1 (інвентарний номер 10320026), ставок № 2 (інвентарний номер 10320027), ставок накопичувач (інвентарний номер 10320028), незавершене капітальне будівництво ставка № 4, що знаходяться в с. Березина, Володимирецького р-ну, Рівненської обл. Органом управління вказаного майна є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі - Регіональне відділення).

Також прокурором зазначено, що державним реєстратором 28.03.2016 року за Лук`янчуком М.В., без відома власника, зареєстровано право власності на комплекс гідротехнічних споруд, що знаходяться за адресою: Рівненська обл., Володимирецький р-н, с. Березина, які є складовими вказаних ставків.

Державне майно, що під час приватизації ДП "Тепличний комбінат" не ввійшло до статутного капіталу та залишилось на балансі новоствореного ПАТ "Тепличний комбінат", органом управління якого є Регіональне відділення було незаконно відчужене та вибуло з володіння держави.

За таких обставин "суспільним", "публічним" інтересам відповідає звернення прокурора до суду з вимогою про припинення права власності відповідача на комплекс гідротехнічних споруд (дамби захисні) з метою відновлення порушеного права держави на належне їй майно.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Поняття "орган уповноважений державою здійснювати відповідні повноваження" визначено, як орган державної влади або орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається, а здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у справі № 822/1169/17 від 19.07.2018 року, а також у Довідці за результатами узагальнення судової практики застосування суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду законодавства, що визначає особливості правового статусу прокурора в господарському процесі, з 01.01.2018 по 06.11.2018.

Частинами 2 та 3 статті 326 ЦК України передбачено, що від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Встановлено, що комплекс гідротехнічних споруд, що знаходяться за адресою: Рівненська обл., Володимирецький р-н, с. Березина, право власності на які 28.03.2016 року зареєстровано державним реєстратором за Лук`янчуком М.В. є складовими ставка № 1 (інвентарний номер 10320026), ставка № 2 (інвентарний номер 10320027), ставка накопичувач (інвентарний номер 10320028), незавершеного капітального будівництва ставка № 4, які в ході приватизації ДП "Тепличний комбінат" не ввійшли до статутного капіталу та залишились на балансі ПАТ "Тепличний комбінат".

Відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" визначено, що суб`єктами управління об`єктами державної власності є, в тому числі, Фонд державного майна України.

Фонд державного майна України (далі - Фонд) є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності (ст. 1 Закону України "Про Фонд державного майна України").

Абзацом 13 пункту 2 частини 1 статті 5 Закону України "Про Фонд державного майна України" визначено, що Фонд у сфері приватизації державного майна бере та передає функції управління майном державних підприємств.

Відповідно до п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про Фонд державного майна України", до основних завдань Фонду належить реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності; здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування; повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління.

Положенням про регіональне відділення Фонду державного майна України, яке затверджене наказом Фонду державного майна України 15.05.2012 року № 678, визначено, що Регіональне відділення Фонду державного майна України (далі - регіональне відділення) утворюється в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і є територіальним органом Фонду державного майна України, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління.

Регіональні відділення підпорядковуються Фонду. Фонд, регіональні відділення та представництва становлять єдину систему державних органів приватизації.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях є територіальним органом Фонду державного майна України, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління (ч. 1 Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 42.08.2019 року № 810).

Пунктом 5 частини 4 Положення визначено, що одним із основних завдань Регіонального відділення є здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування; повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління.

Окрім цього відповідно до наказу Фонду державного майна України від 05.03.2001 року № 357 на регіональні відділення Фонду державного майна України покладені функції з управління державним майно, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств, але залишилось на їх балансі, за територіальною ознакою - місцем розташування господарських товариств.

Фонд державного майна України листом від 19.12.2017 року № 10-21-2428 надав Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській області копію плану приватизації єдиного майнового комплексу ДП "Тепличний комбінат", затвердженого наказом Фонду державного майна України від 29.12.2016 року № 2341, та перелік майна, яке у процесі приватизації ДП "Тепличний комбінат" не увійшло до статутного капіталу ПАТ "Тепличний комбінат".

Таким чином, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях є органом управління державним майном, яке під час приватизації ДП "Тепличний комбінат" не увійшло до статутного капіталу ПАТ "Тепличний комбінат".

З огляду на викладене, у правовідносинах що виникли, саме Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях є органом, уповноваженим здійснювати захист порушених інтересів держави.

Вараською окружною прокуратурою у відповідності до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" скеровано на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України відповідний лист № 52-129вих-25 від 27.01.2025 року, яким повідомлено про наявні порушення та наявність підстав для припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ВЕЛЕСОВО НЕРО" на комплекс гідротехнічних споруд (дамб захисних).

У відповідь на лист Вараської окружної прокуратури № 52-129вих-25 від 27.01.2025 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях листом № 51-03:02-456 від 19.02.2025 року повідомлено, що листом від 13.12.2023 № 51-04.01-4323 Регіональним відділенням з приводу вказаних обставин повідомлено, що в зв`язку з недостатністю фінансування з Державного бюджету України витрат пов`язаних зі сплатою судового збору Регіональне відділення просило Вараську окружну прокуратуру вжити заходів прокурорського реагування.

Зі змісту листа окружної прокуратури від 26.12.2023 № 52-2031вих-23 Регіональному відділенню повідомлено про те, що Вараською окружною прокуратурою підготовлено позовну заяву в інтересах держави, в водночас відомості щодо подальшого розвитку позовної справи у Регіональному відділенні відсутні.

Разом з тим, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.08.2024 у справі № 918/5/24 скасовано рішення Господарського суду Рівненської області від 08.04.2024 та відмовлено у задоволенні позову Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях до ТОВ "Агрофірма "Велесово Неро" про витребування з незаконного володіння комплексу гідротехнічних споруд (дамби захисної).

Підставою для прийняття такого рішення апеляційним судом слугувало те, що заявлені в цій справі Вараською окружною прокуратурою позовні вимоги про витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Велесово Неро" на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях комплекс гідротехнічних споруд (дамби захисні) як об`єктів нерухомого майна не є належним способом захисту порушеного права, враховуючи характер порушення та наслідки.

При цьому у Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях наявний електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, а отже останньому було достовірно відомо про прийняття апеляційним судом вказаного рішення. Однак будь-яких заходів, щодо належного захисту інтересів держави, зокрема подання до суду позовної заяви з належним способом захисту РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях вжито не було.

Вказане свідчить про бездіяльність органів, уповноважених на захист інтересів держави у даних правовідносинах, а тому наявні підстави для вжиття заходів представницького характеру Вараською окружною прокуратурою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 зробила правовий висновок про те, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва інтересів держави в суді, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (п. 37 Постанови).

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (п. 38).

Аналогічні правові висновки зазначено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 30.07.2020 року у справі № 904/5598/18.

Отже, достовірно знаючи про факт вибуття з державної власності державного майна, що під час приватизації ДП "Тепличний комбінат" не ввійшло до статутного капіталу та залишилось на балансі новоствореного ПАТ "Тепличний комбінат", Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, протягом тривалого часу не вживало заходів щодо витребування з незаконного володіння комплексу гідротехнічних споруд (дамб захисних) за відсутністю поважних причин, що свідчить про його бездіяльність.

Крім цього Велика Палата Верховного Суду України у рішеннях від 16.04.2019 року у справі № 910/3486/18, від 15.10.2019 року у справі № 903/129/18 та від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 зазначає, що сам факт не звернення до суду уповноваженого органу державної влади з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити державні інтереси, свідчить про наявність у прокурора обґрунтованих підстав для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 20.10.2020 року у справі № 915/1022/18 зазначив, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

З огляду на зазначене, суд зробив висновок, що, звертаючись до суду із позовом у даній справі, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, які, попри те, не здійснює захист прав та інтересів держави у спірних правовідносинах.

Згідно з правилами статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно паспорту рибного господарства в с.Березина, Володимирецького р-ну, Рівненської обл., виготовленого ДП "Проектно-вишукувальний інститут "Рівнедіпроводгосп" в 2005 році, наданого Регіональним офісом водних ресурсів у Рівненській області встановлено, що для регулювання і підтримання на заданому рівні об`ємів води в складі рибного господарства до якого входять ставок №1 (інвентарний номер 10320026), ставок № 2 (інвентарний номер 10320027), ставок накопичувач (інвентарний номер 10320028), незавершене капітальне будівництво ставка № 4 функціонують дамби обвалування, водозабірні, перепускні та скидні споруди, які є складовими ставків.

Разом з тим 28.03.2016 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Володимирецького районного управління юстиції Рівненської області Русіним Олександром Віталійовичем прийнято рішення 29135991, яким проведено державну реєстрацію права власності на комплекс гідротехнічних споруд (дамби захисні), що знаходяться за адресою: с. Березина, Володимирецького р-ну, Рівненської обл., які є складовими частинами ставка № 1, ставка № 2, ставка накопичувана, незавершеного капітального будівництва ставка № 4, що в процесі приватизації ДП "Тепличний комбінат" не увійшли до статутного капіталу ПАТ "Тепличний комбінат", але залишилось у нього на балансі.

Разом з тим відповідно до листа КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" POP № 84 від 28.06.2022 року, встановлено що технічний паспорт за № 268 від 07.11.2013 року по с. Березина нинішнього Вараського та колишнього Володимирецького району Рівненської області не виготовлявся.

Право приватної власності на об`єкт нерухомості - комплекс гідротехнічних споруд (дамби захисні) державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_1 було зареєстровано за ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

В подальшому 11.05.2016 року ОСОБА_2 , як засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕ ТОРГ ЗАХІД" (код ЄДРПОУ 40412202), внесено комплекс гідротехнічних споруд (дамби захисні) до статутного капіталу вказаного товариства. В зв`язку з цим, на підставі акту оцінки вартості та приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ "РІВНЕ ТОРГ ЗАХІД" від 11.05.2016 року, державним реєстратором прийнято рішення № 29625935 від 17.05.2016 року про зміну власника комплексу гідротехнічних споруд (дамби захисні) на ТОВ "РІВНЕ ТОРГ ЗАХІД".

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "РІВНЕ ТОРГ ЗАХІД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ВЕЛЕСОВО НЕРО", (код ЄДРПОУ 41056950) 24.03.2017 року укладено договір купівлі-продажу № 371 про продаж частки комплексу гідротехнічних споруд (дамби захисні), а також договір № 374 про продаж частки комплексу гідротехнічних споруд (дамби захисні), які були посвідчені приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Самсонюк О.А.

Зокрема в ході розгляду судом вказаної справи було встановлено, що 28.03.2016 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Володимирецького районного управління юстиції Рівненської області Русіним О.В. прийнято рішення 29135991, яким проведено державну реєстрацію права власності на комплекс гідротехнічних споруд (дамби захисні), що знаходяться за адресою: с. Березина, Володимирецького р-ну, Рівненської обл., які є складовими частинами ставка № 1, ставка № 2, ставка накопичувана, незавершеного капітального будівництва ставка № 4 виключно лише на підставі підробленого технічного паспорту, який не входить до переліку документів встановленого ч. 1 ст. 27 Закону України № 1952-IV, які є підставою державної реєстрації права власності. Як наслідок, державне майно протиправно вибуло з власності держави.

Статтею 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) унормовано, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого особою речового права на нерухомість та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При цьому реєстрація права власності хоча і є необхідною умовою, з якою закон пов`язує виникнення речових прав на нерухоме майно, однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові права, тобто державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право.

Аналогічні правові висновки сформульовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27.06.2018 року у справі № 921/403/17-г/6, від 08.08.2019 року у справі № 909/472/18, від 14.12.2021 року у справі № 911/1455/19, від 21.01.2020 року у справі № 910/10987/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Крім того законодавством визначені подільні та неподільні речі.

Так, ст. 183 ЦК України встановлено, що подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення, а неподільною відповідно, яку не можна поділити без втрати такого призначення. Річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю.

Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 186 ЦК України).

Складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення (ч. 1 ст. 187 ЦК України).

Якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ) (ч. 1 ст. 188 ЦК України).

Окрім того ст. 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У свою чергу згідно зі ст. 190 ЦК України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

За змістом ст. ст. 186, 190, 316 ЦК України право власності особи виникає на окрему, самостійну річ, тоді як приналежність не може бути окремим об`єктом права власності, а лише слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом (аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС від 14.02.2018 року справа № 910/8903/16).

Також не можуть бути самостійними об`єктами права власності окремі із складових частин речі, які при переході права на річ не підлягають відокремленню (ст. 187 ЦК України).

Відповідно до пункту 1.9.18 Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів, затвердженої наказом Держкоммістобудування № 252 від 19.12.1995, гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Згідно із ДСТУ 3517-97 "Гідрологія суші. Терміни та визначення основних понять", гідротехнічна споруда - це інженерна споруда, що допомагає здійснювати певні водогосподарські заходи як щодо використання водних ресурсів, так і для захисту від шкідливої дії вод.

ДБН В.2.4-3:2010 "Гідротехнічні споруди. Основні положення" визначає, що гідротехнічні споруди - це споруди, що підпадають під вплив водного середовища, призначені для використання і охорони водних ресурсів, а також захисту від шкідливого впливу вод.

У подальшому, визначення гідротехнічних споруд закріплено в Законі України "Про аквакультуру" (набрав чинності 01.07.2013), який визначає принципи державної політики, основні засади розвитку і функціонування аквакультури, правові основи діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у сфері аквакультури.

Законом України "Про аквакультуру" уведено поняття гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми (гідротехнічні споруди).

Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про аквакультуру", гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми - об`єкти нерухомого майна державної власності (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.

Крім того згідно з ДБН В.2.4-3: 2010, п. 1.3 Положення про організацію та порядок здійснення технічного нагляду за гідротехнічними спорудами воднотранспортного комплексу, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 16.01.2014 № 21, (далі - Положення) гідротехнічна споруда - споруда, що підпадає під вплив водного середовища, призначена для використання і охорони водних ресурсів, а також для захисту від шкідливого впливу вод.

У Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженому наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507, визначено, що споруди це будівельні системи, пов`язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.

З викладеного слідує, що гідротехнічна споруда не може бути окремим об`єктом права власності, оскільки є приналежністю (складовою частиною водойми) та слідує за головною річчю.

Крім того відповідно до положень ст. 107 Водного кодексу України (далі - ВК України), шкідливою дією вод є, зокрема: 1) наслідки повені, що призвели до затоплення і підтоплення земель та населених пунктів; 2) руйнування берегів, захисних дамб та інших споруд.

В даному випадку штучні водойми - ставки утворені спірними гідротехнічними спорудами, які забезпечують як використання водного об`єкта шляхом формування та наповнення ставків, так і захист від шкідливої дії води, який полягає в забезпеченні тримання нормального підпірного рівня води у ставку завдяки можливості водоскиду та водонапуску, попередження можливості переповнення водойми, здійснення пропусків води та спорожнення водойми.

З аналізу ст. ст. 181, 182, 186, 187 ЦК України та Закону України "Про аквакультуру" вбачається, що гідротехнічна споруда рибогосподарської технологічної водойми (ставка), яка за своєю функцією призначена для управління сільськогосподарською діяльністю із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури, є інженерною спорудою, яка нерозривно пов`язана з водним об`єктом і земельною ділянкою, на якій вона розташована.

Тобто, окреме функціонування такої споруди як складової частини водойми неможливе без існування водного об`єкта.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів; ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Також, згідно з положенням ст. 4 ВК України, до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

З огляду на вищезазначені норми права, землі, зайняті гідротехнічними спорудами, належать до земель водного фонду.

Гідротехнічна споруда є інженерною спорудою, що виконує допоміжну функцію у здійсненні певних водогосподарських заходів як щодо використання водних ресурсів, так і для захисту від шкідливої дії води, і не наділена тими технічними характеристиками, не має тих відомостей, які підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру речових прав.

А тому реєстрація права власності на такий вид гідротехнічної споруди окремо від водного об`єкта, до якого вона відноситься, не передбачена вимогами законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.08.2023 року у справі № 911/30/22.

Частиною 4 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії, крім меліоративних мереж, складових частин меліоративної мережі.

Отже, право власності на гідротехнічну споруду не може бути зареєстроване ні за ким, оскільки гідротехнічна споруда як окремий об`єкт права власності насправді не існує.

Таким чином, державна реєстрація права власності на комплекс гідротехнічних споруд (дамби захисні), що розташовані за адресою: Рівненська обл., Володимирецький р-н., с. Березина з використанням неіснуючого, а фактично підроблений документ, яким є технічний паспорт № 268 від 07.11.2013, подальший їх поділ та реєстрація на підстав договорів купівлі-продажу № 371 та № 374 речових прав на їх частину загальною 170 859 кв.м за ТОВ "АГРОФІРМА "ВЕЛЕСОВО НЕРО" є неправомірною.

Окрім цього необхідно зазначити, що відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до положень ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Перелік документів, які є підставою для державної реєстрації права власності встановлений ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон). Так, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться виключно на підставі документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Особливості процедури державної реєстрації прав власності на нерухоме майно визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 року (далі - Порядок № 1127). Так п. п. 41-72 Порядку № 1127 встановлено перелік документів, що надаються додатково окрім документів встановлених ст. 27 Закону.

Пунктами 41, 43, 44, 52, 54, 63, 64, 65 Порядку № 1127 визначено випадки коли для державної реєстрації права власності поміж іншого додатково надається технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, що затверджена Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24.05.2001, технічний паспорт - документ, що складається на основі матеріалів технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, містить основні відомості про нього (місцезнаходження (адреса), склад, технічні характеристики, план та опис об`єкта, ім`я/найменування власника/замовника, відомості щодо права власності на об`єкт нерухомого майна, відомості щодо суб`єкта господарювання, який виготовив технічний паспорт тощо) та видається замовнику.

Таким чином, технічний паспорт не є правовстановлюючим документом, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна а лише описує об`єкт та визначає його складові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.02.2022 року у справі № 752/9104/22.

Технічний паспорт не входить до переліку документів встановлених ч. 1 ст. 27 Закону, які є підставою для державної реєстрації прав власності та інших речових прав, при цьому технічний паспорт є документом, що в випадках встановлених Порядком № 1127 надається разом з іншими документами для проведення державної реєстрації прав власності.

Згідно з п. 1-3 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом.

Однак, зазначені вимоги не були виконані державним реєстратором, про що свідчить прийняте ним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації за ОСОБА_2 комплексу гідротехнічних споруд (дамби захисні), що розташовані за адресою: Рівненська обл., Володимирецький р-н., с. Березина, лише на підставі технічного паспорту.

Окрім цього встановлено, що технічний паспорт за № 268 по с. Березина нинішнього Вараського та колишнього Володимирецького району, Рівненської області не виготовлявся.

Таким чином, для реєстрації права власності на комплекс гідротехнічних споруд (дамби захисні), що розташовані за адресою: Рівненська обл., Володимирецький р-н, с. Березина було використано неіснуючий, а фактично підроблений документ, яким є технічний паспорт № 268 від 07.11.2013.

Вказані обставини, зокрема були встановленні рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області, справа № 556/2824/22, від 16.02.2023 року.

Як наслідок, державним майном, що під час приватизації ДП "Тепличний комбінат" не ввійшло до статутного капіталу та залишилось на балансі новоствореного ПАТ "Тепличний комбінат", органом управління якого є Регіональне відділення, без законних на те підстав незаконно заволодів ОСОБА_2 . Окрім цього, в наслідок наступних незаконних правочинів одна частина майна перейшла в володіння до Дейнеки Ю.В. а інша в володіння ТОВ "АГРОФІРМА "ВЕЛЕСОВО НЕРО".

Відповідно до абзацу 3 ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Частиною 1 ст. 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ.

Разом з тим необхідно зазначити, що ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є процедурною нормою і не містить та й не може містити приватноправових способів захисту.

Аналогічний правовий висновок сформовано в постанові Верховного Суду від 01.02.2023 року у справі № 316/2082/19.

Відтак, посилання у ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" на скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування державної реєстрації прав не є встановленням приватно-правових способів захисту прав.

При цьому, законами України не встановлено способу захисту для випадків, коли за особою зареєстроване право власності чи інше речове право, яке не може бути зареєстроване за жодною особою. Тобто у законах наявна прогалина, яка має бути заповнена за аналогією закону чи права (ст. 8 ЦК України).

Функцією державної реєстрації права є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам).

Подібні висновки неодноразово сформульовано Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 07.11.2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 96), від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 06.07.2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 48).

Принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 653/1096/16-ц) передбачає, що відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається, виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 100).

Відповідно до висновків сформульованих у постановах Верховного Суду від 19.04.2023 року у справі № 904/7803/21 (пункт 6.45), від 01.11.2023 року у справі № 910/7987/22 (пункт 5.27), якщо зареєстроване право власності чи інше речове право на певний об`єкт насправді не існує і нікому не належить, то належному способу захисту відповідає вимога про припинення володіння відповідача відповідним правом.

Верховним Судом у постанові від 19.04.2023 року у справі № 904/7803/21 також зроблено висновок, що судове рішення про задоволення позовних вимог про припинення володіння відповідача відповідним правом є підставою для внесення до Державного реєстру запису про відсутність права. Якщо на відповідний об`єкт, право на який не може бути зареєстроване за жодним суб`єктом, був відкритий розділ Державного реєстру прав, таке судове рішення є також підставою для закриття розділу Державного реєстру прав на цей об`єкт.

Враховуючи наведене, право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ВЕЛЕСОВО НЕРО" на комплекс гідротехнічних споруд (дамби захисні) загальною площею 170 859 кв.м (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 936824856208) підлягає припиненню на підставі рішення суду шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування державної реєстрації права із закриттям розділу та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 936824856208.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Частиною 3 статті 30 ГПК України встановлено, що спори, які виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Враховуючи викладене, зокрема те, що право власності на нерухоме майно, що є предметом позову на даний час зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ВЕЛЕСОВО НЕРО" та знаходиться на території Більськовільської сільської ради Вараського району (раніше Володимирецького району) Рівненської області вказаний позов підсудний Господарському суду Рівненської області.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги заступника керівника Вараської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ВЕЛЕСОВО НЕРО" про припинення права володіння та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на комплекс гідротехнічних споруд (дамб захисних) є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 5 ст. 236 ГПК України передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Усталена практика Європейського суду з прав людини відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, залишаються поза увагою як такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

В позовній заяві прокурор просить стягнути з відповідача на користь Рівненської обласної прокуратури сплачений за пред`явлення позовної заяви до суду судовий збір в розмірі 2 422 грн 40 коп.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу з 1 січня складає 3 028 грн 00 коп.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи, що прокурором заявлено одну вимогу немайнового характеру, за яку судовий збір становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3 028,00 грн., та позовну заяву подано через систему "Електронний суд", відповідно останній зобов`язаний був сплатити при поданні позову до суду, судовий збір в розмірі 2 422 грн 40 коп., так як у даному випадку застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (3 028,00*0,8).

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні даного позову Рівненською обласною прокуратурою було сплачено 2 422 грн 40 коп. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією від 10 березня 2025 року № 371.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп. покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Припинити право володіння та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ВЕЛЕСОВО НЕРО" на комплекс гідротехнічних споруд (дамби захисні), загальною площею 170 859 кв.м., що знаходиться за адресою: Більськовільська сільська рада, Володимирецького р-ну, Рівненської обл. та складається з наступних об`єктів: Дамба захисна - 1 (35 275,6 кв.м.); Дамба захисна - 2 (22 753,1 кв.м.); Дамба захисна - 3 (10 545,6 кв.м.); Дамба захисна - 4 (15 043,4 кв.м.); Дамба захисна - 5 (27 924,5 кв.м.); Дамба захисна - 8 (14 311,7 кв.м.); Дамба захисна - 9 (13 794 кв.м.); Дамба захисна - 10 (4 181,3 кв.м.); Дамба захисна - 11 (2 955,5 кв.м.); Дамба захисна - 12 (4 644 кв.м.); Дамба захисна - 13 (2 968,8 кв.м.); Дамба захисна - 14 (3 060,4 кв.м.); Дамба захисна - 15 (3 074,4 кв.м.); Дамба захисна - 16 (1 243,6 кв.м.); Дамба захисна - 17 (3 032,4 кв.м.); Дамба захисна - 18 (2 985,5 кв.м.); Дамба захисна - 19 (2 982,4 кв.м.); Шлюз - а1; Шлюз - а2; Шлюз - а3; Шлюз - а4; Шлюз - а5; Шлюз - а1; Шлюз - а11; Шлюз - а12; Шлюз - а13; Шлюз - а14; Шлюз- а15; Шлюз - а16; Шлюз - а17; Шлюз - а18; Шлюз - а19; Шлюз - а20; Шлюз - а21; Шлюз - а22; Шлюз - а23; Шлюз - а24; Шлюз - а25; Шлюз - а26; Шлюз - а27; Шлюз - а28; Рибовловлювач - а29 (82,8 кв.м.), із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи об`єкта нерухомого майна 936824856208.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ВЕЛЕСОВО НЕРО" (код ЄДРПОУ 41056950) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. 16 липня, буд. 52, код ЄДРПОУ 02910077, р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету 2800, банк: Державна казначейська служба м. Київ) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. витрат по оплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 26 травня 2025 року.

Суддя Політика Н.А.


Суд	Гощанський районний суд Рівненської області
Дата ухвалення рішення	15.05.2025
Оприлюднено	27.05.2025
Номер документу	127603866
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них

Політика Н.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 15.05.2025 по справі 918/190/25ГОЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —918/190/25

Рішення від 15.05.2025

Рішення від 15.05.2025

Ухвала від 12.05.2025

Ухвала від 28.04.2025

Ухвала від 14.04.2025

Ухвала від 02.04.2025

Ухвала від 17.03.2025

Рішення
від 15.05.2025 по справі 918/190/25
ГОЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ