Рішення

від 21.05.2025 по справі 922/4746/24

ДВОРІЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2025 року м. ХарківСправа № 922/4746/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Катречко Д.С.

розглянувши справи та заяви (вх. № 11552 від 13.05.2025 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОІНВЕСТ" про ухвалення додаткового рішення у справі № 922/4746/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОІНВЕСТ", 49044, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченко, буд. 17 до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", 61037, м. Харків, просп. Героїв Харкова, 199 простягнення 1 613 205,90 грн.за участю представників сторін:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОІНВЕСТ" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" про стягнення:

- індексу інфляції у розмірі 1 223 380,01 грн. та 3 % річних у розмірі 386 388,71 грн., що нараховані на заборгованість стягнену рішенням господарського суду Харківської області від 07.10.2020 року у справі № 922/2377/20;

- індексу інфляції у розмірі 2 608,42 грн. та 3 % річних у розмірі 828,76 грн., що нараховані на заборгованість стягнену додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 21.10.2020 року у справі № 922/2387/20.

Також, у пункті 4 прохальної частини позовної заяви позивача просить суд, порядку частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України зобов`язати орган, що здійснюватиме примусове виконання: нарахувати відповідачу інфляційні втрати, та 3 % річних як це передбачено частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за весь період прострочення оплати боргу, що не був врахований в рішенні суду, відповідно до визначених у прохальній частині періодів та розрахунків.

Також до стягнення заявлені судові витрати, а саме суму судового збору у розмірі 24 198,09 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Рішенням суду від 07.05.2025 року у позові відмовлено частково.

13.05.2025 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОІНВЕСТ" через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 11552) про ухвалення додаткового рішення у справі № 922/4746/24 у якій останній, просить суд, за результатами розгляду справи № 922/4746/24 здійснити розподіл витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОІНВЕСТ" на професійну правничу допомогу у розмірі 7 800,00 грн.

Ухвалою суду від 13.05.2025 року прийнято до розгляду заяву (вх. № 11552 від 13.05.2025 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОІНВЕСТ" про ухвалення додаткового рішення у справі № 922/4746/24. Розгляд заяви (вх. № 11548 від 13.05.2025 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОІНВЕСТ" про ухвалення додаткового рішення у справі № 922/4746/24 призначено на "21" травня 2025 р. о(об) 12:50 год. Запропоновано сторонам у справі надати письмові пояснення та заперечення щодо заяви заяву (вх. № 11548 від 13.05.2025 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОІНВЕСТ" про ухвалення додаткового рішення у справі № 922/4746/24 у строк по 21.05.2025 року до 12:00 год. (із описом вкладеного у цінний лист, або використання електронних кабінетів у ЄСІТС щодо направлення пояснень або заперечень на адресу інших учасників справи). Явку учасників справи у судове засідання визнано не обов`язковою.

Уповноважені представники сторін у призначене судове засідання з розгляду заяви (вх. № 11552 від 13.05.2025 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОІНВЕСТ" про ухвалення додаткового рішення у справі № 922/4746/24 не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить довідки

про доставку електронного листа, а саме документ в електронному вигляді "Ухвала" від 21.03.2025 року у справі № 922/4746/24 (суддя Ємельянова О.О.) було доставлено до Електронного кабінету:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОІНВЕСТ" - 13.05.25 о(б) 15:54 год.;

- Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" - 13.05.25 о(б) 15:54 год.;

- ОСОБА_1 - 13.05.25 о(б) 15:54 год.

Частиною 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання не перешкоджає розгляду заяви.

Оскільки уповноважені представники сторін у призначене судове засідання 21.05.2025 року не з`явились, судом 21.05.2025 року відповідно до вимог частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України було підписано скорочене додаткове рішення без його проголошення.

Розглянувши заяву (вх. № 11552 від 13.05.2025 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОІНВЕСТ" про ухвалення додаткового рішення у справі № 922/4746/24, суд виходить з наступного.

В обґрунтування наданої до суду заяви, заявник (позивач) зокрема зазначає, що рішенням суду від 07.05.21025 року у позові відмовлено частково. У позовній заяві позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 7 000,00 грн. Таким чином, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивач надає наступні документи: копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2024 року між ТОВ «ЄВРОІНВЕСТ» та Адвокатом Колодочкою Г.В., копія протоколу узгодження вартості правової (правничої) допомоги від 16.12.2024 року до договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2024 року між ТОВ «ЄВРОІНВЕСТ» та Адвокатом Колодочкою Г.В.; копію акту прийому-передачі наданої правової (правничої) допомоги від 08.05.2025 року;

Також зазначає, що як вбачається з пункту 1 Протоколу узгодження вартості правової (правничої) допомоги від 16.12.2024 року «Сторони домовились, що вартість гонорару Адвоката за надання правової (правничої) допомоги по справі Клієнта до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ» про стягнення індексу інфляції та трьох процентів річних, що нараховані на заборгованість стягнену рішенням господарського суду Харківської області від 07.10.2020 та додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 21.10.2020 у справі №922/2387/20, яка буде розглядатися у судовому порядку становить: 1200,00 грн. за одну годину надання послуги. Загальна тривалість надання послуги вказується в актах виконаних робіт. Остаточна вартість послуги встановлюються в актах виконаних робіт виходячи із тривалості надання послуги. Підписанням цього договору клієнт погоджується на зазначений в цьому пункті порядок остаточного визначення вартості послуги та приймає на себе обов`язок оплатити послугу в повному обсязі після підписання акта прийому-передачі наданої правової (правничої) допомоги». Акт прийому-передачі наданої правової допомоги по договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 01.07.2024 року між ТОВ «ЄВРОІНВЕСТ» та адвокатом було підписано 08.05.2025 року.

Щодо надання доказів оплати вказаних послуг, звертаємо увагу, що Господарським процесуальним кодексом України у редакції, чинній з 15.12.2017 року, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

За твердженнями заявника (позивача), не надання учасником справи доказів оплати послуг на професійну правничу допомогу не є підставою для відмови у відшкодуванні витрат на правничу допомогу, що цілком узгоджується з нормами чинного процесуального законодавства та правовою позицію визначеною у Постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі №813/481/18 та від 15.06.2021 року у справі № 159/5837/19. Отже ТОВ «ЄВРОІНВЕСТ» виконані всі вимоги законодавства щодо доведення фактично понесених ним витрат, пов`язаних з наданням йому правової допомоги

У зв`язку із чим, заявник (позивач) звернувся із відповідною заявою до суду, про стягнення із відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 7 800,00 грн.

Відповідно до вимог статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, як зазначено у частині 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно вимог частин 2, 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим, в частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви, позивачем у позовній заяві, позивачем було зазначено, що керуючись частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, позивач зазначив, що докази, які підтверджують фактичний розмір понесених позивачем судових витрат, зокрема витрат, пов`язаних з правничою допомогою, будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Крім того, позивачем у судовому засіданні 07.05.2025 року було зазначено, що витрати на правничу допомогу позивачем буде подано відповідну заяву після ухвалення судом рішення.

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Суд має оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На виконання вищевказаних вимог, заявником (позивачем) 13.05.2025 року через канцелярію суду надано заяву (вх. № 11552 від 13.05.2025 року) про ухвалення додаткового рішення у справі № 922/4746/24 про стягнення з відповідача на користь позивача 7800,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, разом із доказами у підтвердження заявленої до стягнення суми, а саме копії:

- копію довіреності № 1 від 02.01.2025 року на адвоката Колодочку Г.В.;

- копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2024 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроінвест» та Адвокатом Колодочкою Г.В.;

- копію протоколу від 16.12.2024 року узгодження вартості правової (правничої) допомоги до договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 01.07.2024 року;

- копію акту від 08.05.2025 року прийому - передачі наданої правової (правничої) допомоги до Договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 01.07.2024 року на загальну суму 7800,00 грн.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Зазначена позиція знайшла своє відображення в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

Судом, здійснено перевірку заявленої позивачем до стягнення із відповідача суми судових витрат у розмірі 7800,00 грн., та встановлено наступне.

Як вбачається із пункту 1.1. договору адвокат надає клієнту правову (правничу) допомогу, яка полягає у наступному:

1.1.1. Забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта в разі його участі у будь-якому судовому провадженні в якості позивача, відповідача, цивільного позивача, цивільного відповідача, кредитора, боржника, заявника, стягувача, третьої особи з самостійними вимогами та без самостійних вимог, заінтересованій особі чи іншій особі.

1.1.2. Представництво, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків Клієнта в разі його участі кримінальному провадженні в якості потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні:

1.1.3. Надання правової (правничої) допомоги клієнту як заявнику, заставодавцю у кримінальному провадженні:

1.1.4. Надання клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарга процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також сприяння їх відновленню в разі порушення.

1.1.5. Представництво, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському. адміністративному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними (у т.ч. фізичними особами-підприємцями та самозайнятими особами, з усіх питань щодо захисту прав та законних інтересів Клієнта), та юридичними особами в тому числі. але не виключно, у: - всіх судах України: - правоохоронних органах України, в тому числі, але не виключно, в органах Національної поліції України. Прокуратури України, податкової міліції, Служби безпеки України. Національного антикорупційного бюро України, органах Державного Бюро Розслідувань: - будь-яких контролюючих та наглядових органах: та - державній прикордонній службі України та її територіальних підрозділах. підрозділах Збройних сил України, органах державної фіскальної служби, будь-яких підприємствах. установах. організаціях незалежно від форми власності підпорядкування та ін., у зв`язку з проведенням зазначеними вище суб`єктами будь-яких дій, у тому числі але не виключно: перевірок та/або слідчих дій з участю, у присутності або за відсутності Клієнта, процесуальних дій, що можуть будь-яким чином та/або у будь-який спосіб порушити права та законні інтереси Клієнта.

Пунктом 2.1. договору визначено, що за отримання клієнтом від адвоката правової (правничої) допомоги за даним договором клієнт сплачує адвокату гонорар.

Розмір гонорару адвоката за цим договором, та строк його оплати визначається сторонами шляхом підписання протоколу узгодження вартості правової (правничої) допомоги (пункт 2.2. договору).

Згідно пункту 2.3. договору, окрім гонорару, клієнт здійснює оплату витрат адвоката, які пов`язані з виконанням адвокатом своїх обов`язків за даним договором, включаючи судовий збір, оплату витрат адвоката на поштові послуги пов`язані з надісланням адвокатських запитів адвокатом чи інших процесуальних документів, оплату витрат на зв`язок, оплату послуг спеціалістів та експертів при їх залученні, транспортні витрати, витрати на проживання, тощо (фактичні видатки, пов`язані з наданням правової (правничої) допомоги). Дані витрати оплачуються Клієнтом Адвокату по мірі необхідності шляхом попереднього авансування.

Протоколом від 16.12.2024 року узгодження вартості правової (правничої) допомоги до Договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 01.07.2024 року, сторони визначили, що вартість гонорару адвоката за надання правової (правничої) допомоги по справі Клієнта до Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» про стягнення індексу інфляції та трьох процентів річних, що нараховані на заборгованість стягнену рішенням господарського суду Харківської області від 07.10.2020 року та додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 21.10.2020 року у справі № 922/2387/20, яка буде розглядатися у судовому порядку становить: - 1200,00 за одну годину надання послуги. Загальна тривалість надання послуги вказується в актах виконаних робіт. Остаточна вартість послуги встановлюються в актах виконаних робіт виходячи із тривалості надання послуги. Підписанням цього договору клієнт погоджується на зазначений в цьому пункті порядок остаточного визначення вартості послуги та приймає на себе обов`язок оплатити послугу в повному обсязі після підписання акта прийому-передачі наданої правової (правничої) допомоги. Остаточна вартість гонорару дорівнює загальній вартості наданої правової (правничої) допомоги відповідно до укладених Сторонами актів прийому-передачі наданої правової (правничої) допомоги за договором

08.05.2025 року між адвокатом та позивачем було підписано прийому-передачі наданої правової (правничої) допомоги до Договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 01.07.2024 року на загальну суму 7800,00 грн.

З вищевикладеного слідує, що адвокатом у межах справи № 922/4746/24 було надано послуги на загальну суму 7800,00 грн.

Крім того, відповідачем у відзиві на позовну заяву (від 28.01.2025 року вх. № 2449/25) було зазначено щодо необґрунтованості вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, та заявлено клопотання про зменшення суми витрат на правничу допомогу (відмову у задоволенні), та зокрема зазначено, що позовна заява у даній справі є типовою у господарських правовідносинах. Її складання не могло зайняти багато часу. Справа не є складною для досвідченого правника, містить лише два розрахунки стягнення річних та два розрахунки стягнення інфляційних витрат. Вирішення справи не впливає на репутацію сторони, публічного інтересу до справи немає.

Тому, на думку відповідача визначений позивачем розмір гонорару адвоката у сумі 7000,00 грн. є істотно завищеним та є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), та із урахуванням предмета спору, обсягу зібраних доказів, складання лише однієї заяви по суті позову, як про це зазначив сам позивач, відсутності договору про правничу допомогу, який би міг мати додаткові докази щодо витрат адвоката (як фінансових так і часових) необхідного часу для складання позову, дійсного необхідного обсягу правничої допомоги, поведінки сторін, значення справи для сторін та подання позову до особи, яка не укладала спірний договір, а прийняла заборгованість у тому вигляді як є в якості правонаступника з метою збереження для держави унікального виробництва, вважаємо обґрунтованим відмовити позивачу у задоволенні вимоги про стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу, або принаймні - суттєво зменшити розмір такої задоволеної вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи, заяви (вх. № 11552 від 13.05.2025 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОІНВЕСТ" про ухвалення додаткового рішення у справі № 922/4746/24, та заяву відповідача викладену у відзиві на позовну заяву (від 28.01.2025 року вх. № 2449/25) про зменшення суми витрат на правничу допомогу (відмову у задоволенні), зазначає наступне.

Згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

З аналізу вищевикладеного слідує, що для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок іншої сторони, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і неспівмірність порівняно з ринковими цінами. Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта (постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 910/23210/17).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18.

Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Тому, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного Господарського суду Верховного Суду від 10.10.2018 року у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 року у справі № 921/2/18, 07.08.2018 року у справі № 916/1283/17, від 30.07.2019 року у справі № 902/519/18, додаткова постанова Касаційного Господарського суду Верховного Суду від 11.12.2018 року у справі № 910/2170/18, від 10.10.2019 року у справі № 909/116/19, від 18.03.2021 року у справі № 910/15621/19, постанова Велика Палата Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

З аналізу судової практики Верховного Суду (постанови КГС ВС від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18) вбачається, якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Зазначена позиція знайшла своє відображенні в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.

Судом здійснено перевірку розрахунку позивача зазначеного у наданому до суду акті від 08.05.2025 року прийому-передачі наданої правової (правничої) допомоги до Договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 01.07.2024 року, та встановлено, що адвокатом у межах справи № 922/4746/24 було надано послуги на загальну суму 7800,00 грн.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

При цьому, частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З аналізу вищевикладеного сліду, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із аналізу судової практики Верховного Суду (постанови Касаційного господарського суду Верховного Суду від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18), якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд також дотримується позиції, що визначаючи обсяг юридичної та технічної роботи за результатами розгляду відповідного клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу), суд ураховує, чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (постанови Касаційного господарського суду Верховного Суду від 04.12.2018 року у справі № 911/3386/17, від 11.12.2018 року у справі № 910/2170/18).

Також, як вбачається із аналізу судових рішень Верховного Суду, сторона у справі, крім заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, поданої відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має право подати заперечення щодо розподілу (співмірності) судових витрат (постанова КГС ВС від 03.10.2018 року у справі № 910/23017/17, додаткова постанова КГС ВС від 27.06.2018 року у справі № 911/1803/17).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта (постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 910/23210/17).

З аналізу вищевикладеного слідує, що для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок іншої сторони, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і неспівмірність порівняно з ринковими цінами. Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, за його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі (у рішення від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77)).

При цьому, частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За змістом частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із вищевикладеного, судом у позові відмовлено частково, а саме: стягнуто з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОІНВЕСТ" індекс інфляції у розмірі 1201715,23 грн., 1 % річних у розмірі 71362,53 грн., та судовий збір у розмірі 19096,17 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Враховуючи вимоги статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на адвоката покладаються у разі часткового задоволення позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 6155,45 грн. (1273077,76 грн. * 7800,00 грн. / 1613205,90 грн.).

З огляду на наведене, керуючись критеріями, що визначені частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, виходячи із загальних засад судочинства - справедливості, добросовісності та розумності, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і неспівмірність порівняно з ринковими цінами, та з метою забезпечення балансу інтересів сторін, суд, дослідивши заяву позивача (вх. № 11552 від 13.05.2025 року) про ухвалення додаткового рішення у справі № 922/4746/24, а також надані ним документи, суд дійшов висновку, про часткове задоволення заяви відповідача викладеної у відзиві на позовну заяву (від 28.01.2025 року вх. № 2449/25) про зменшення суми витрат на правничу допомогу (відмову у задоволенні), та зменшення заявлених відповідачем до стягнення із позивача витрат на професійну правничу допомогу а саме до 4000,00 грн.

При цьому, за висновком суду, вказане зменшення судом витрат позивача на професійну правничу допомогу, відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді першої інстанції.

У зв`язку із чим, заява позивача (вх. № 11552 від 13.05.2025 року) про ухвалення додаткового рішення у справі № 922/4746/24 підлягає до задоволення частково, а саме у розмірі 4 000.00 грн.

В частині стягнення розподіл витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 3 800,00 грн. у задоволенні заяви - відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 13, 42, 73, 74, 86, 129, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву відповідача викладену у відзиві на позовну заяву (від 28.01.2025 року вх. № 2449/25) про зменшення суми витрат на правничу допомогу - задовольнити частково.

Заяву позивача (вх. № 11552 від 13.05.2025 року) про ухвалення додаткового рішення у справі № 922/4746/24 задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (61037, м. Харків, просп. Героїв Харкова, 199, ЄДРПОУ 05762269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОІНВЕСТ" (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченко, буд. 17, ЄДРПОУ 25532809) витрати на правову допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Видати наказ після набранням рішенням (додатковим) законної сили.

В частині заяви (вх. № 11552 від 13.05.2025 року) позивача про ухвалення додаткового рішення у справі № 922/4746/24 у розмірі 3 800,00 грн. відмовити.

Рішення (додаткове) господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення (додаткове) може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.

Реквізити сторін:

заявник (позивач): Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОІНВЕСТ" (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченко, буд. 17, ЄДРПОУ 25532809);

відповідач: Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" (61037, м. Харків, просп. Героїв Харкова, 199, ЄДРПОУ 05762269).

Повне рішення (додаткове) складено 26 травня 2025 року

Суддя О.О. Ємельянова