Рішення

від 21.05.2025 по справі 149/3/25

ХМІЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 149/3/25

Провадження №2/149/143/25

Номер рядка звіту 76

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2025 р. м.Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Олійника І. В.

за участі секретаря Янюк А. Й.

сторін:

позивача - ОСОБА_1 , її представника адвоката Поворознюка Б. М.

представника відповідача - адвоката Чорного С. О., приймає участь у режимі відеоконференції

розглянувши у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення оплати праці за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з цивільним позовом до Вінницької регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 .

Короткий виклад позовних вимог

Позов мотивований тим, що позивач з 01.02.2018 працювала на посаді завідуючої лабораторією лікарем ветеринарної медицини ДЛВСЕ на ринку № 2 м. Хмільника, з 20.02.2023 переведена на посаду провідного лікаря ветеринарної медицини відділу ветеринарно-санітарної експертизи на ринках. 04.09.2024 було вручено письмове попередження про скорочення її посади, у зв`язку зі змінами в структурі та штатному розписі. 27.11.2024 позивачеві запропоновано посаду завідувача лабораторією лікаря ветеринарної медицини Лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи № 13 на ринку м. Погребище, проте не повідомлено про наявність вакантних посад у м. Хмільнику, за місцем її проживання. 27.11.2024 наказом відповідача № 228-К позивача звільнено з займаної посади, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП. Таке звільнення позивач вважає незаконним, оскільки відповідач не запропонував інші наявні у нього вакантні посади, також не врахував, що на утриманні позивача перебуває двоє дітей, одна з яких неповнолітня, а тому відповідно до ч. 2 ст. 42 КЗпП, позивач має переважне право залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників.

Враховуючи це, позивач просить визнати незаконним та скасувати наказ відповідача № 288-К від 27.11.2024 про її звільнення, поновити її на посаді провідного лікаря ветеринарної медицини відділу ветеринарно-санітарної експертизи на ринках Вінницької регіональної державної лабораторії Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту населення з 27.11.2024, стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27.11.2024 по день поновлення на роботі, а також стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Рух справи

Ухвалою суду від 03.01.2025 задоволено клопотання позивача, поновлено строк звернення до суду з даним позовом. Прийнято позовну заяву та відкрито провадження, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Визначено відповідачеві строк для подання відзиву, а позивачеві відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 12.03.2025 витребувано докази: копію посадової інструкції, перелік вакантних посад за період з 04.09.-27.11.2024.

24.01.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову вважаючи звільнення позивача правомірним. Відповідач виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 1, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП, своєчасно повідомив позивача про майбутнє скорочення та звільнення, запропонував посаду завідувача лабораторії у м. Погребище, від якої позивач відмовилася. Відповідач вважає безпідставними посилання позивача на ст. 42 КЗпП, яка застосовується при рівних умовах продуктивності праці. Посада позивача була скорочена та не передбачена новим штатним розписом, отже поновити позивача на раніше займаній нею посаді неможливо.

29.01.2025 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що скорочення посади позивача відбулося через приєднання міжрайонної державної лабораторії Держпродспоживслужби до Вінницької регіональної державної лабораторії і з 01.11.2024 була наявна посада завідувача лабораторії лікаря ветеринарної медицини Лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи № 36 на ринку у м. Хмільник. Аналогічну посаду позивач вже обіймала у період з 01.02.2018-20.02.2023 р. Проте, відповідач зазначену посаду запропонував ОСОБА_3 , який не перебував у трудових відносинах з відповідачем, а не позивачеві. Окрім того, за результатами проведеної перевірки Держпраці встановлено, що при звільненні позивача третьою особою було порушено ч. 1 ст. 41 КУпАП (справа № 127/1653/25).

04.02.2025 до суду надійшли заперечення (на відповідь на відзив) узагальнені доводи зводяться до того, що звільнення відбулося з дотримання норм трудового законодавства, також відповідачем було враховано, що ОСОБА_3 у період з 1997 по 2005 роки також займав посаду завідуючого ЛВСЕ № 2 м. Хмільник, а у 2018 році був переведений до Вінницької регіональної державної лабораторії, де займав посаду лікаря ВСЕ 1 категорії на ринку м. Вінниці. За фактом встановлення порушення прав позивача за результатами перевірки Держпраці відповідач надав Центрально-Західному міжрегіональному управлінню Державної служби з питань праці повідомлення про виконання припису.

Позиція учасників справи

Позивач та його представник у судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позову.

Третя особа не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила. Заяв, клопотань не подала. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлено завчасно і належним чином.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про задоволення позову, враховуючи наступне.

Фактичні обставини справи

На підставі наказу голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 475 від 16.07.2024 реорганізовано районні, міжрайонні державні лабораторії Держпродспоживслужби шляхом їх приєднання до регіональних державних лабораторій Держпродспоживслужби, які є правонаступниками попередніх. Додатком № 1 до цього наказу визначено, що до Вінницької регіональної державної лабораторії приєднуються Бершадська, Тульчинська, Хмільницька міжрайонні державні лабораторії (т. 1 а.с. 52, 53, 106-107, 108).

Наказом голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 576 від 09.08.2024 визначено, керівникам територіальних органів Держспоживслужби при затвердження штатних розписів врахувати показники граничної штатної чисельності працівників, зазначених у додатку № 1, привести її у відповідність згідно з додатком № 2 (для Вінницької регіональної лабораторії 214 штатних одиниць) (т. 1 а.с. 54, 109).

Наказом начальника Головного управління Держспоживслужби у Вінницькій області № 147-О від 13.12.2022, затверджено граничну чисельність працівників державних установ ветеринарної медицини (т. 1 а.с. 51).

Наказом в. о. директора Вінницької регіональної державної лабораторії № 59-О від 04.09.2024 попереджено про можливе наступне вивільнення усіх працівників цієї лабораторії (т. 1 а.с. 191, 192).

04.09.2024 року позивач попереджена про можливе майбутнє вивільнення, через скорочення посади, яку вона обіймає (т. 1 а.с. 10).

27.11.2024 у зв`язку з вищевказаною реорганізацією позивачеві запропоновано посаду завідувача лабораторії лікаря ветеринарної медицини Лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи № 13 на ринку м. Погребище (т. 1 а.с. 11).

Наказом в. о. директора Вінницької регіональної державної лабораторії Держпроджспоживслужби Глухової Т. № 66-О від 19.11.2024 введено в дію структуру та штатний розпис Вінницької регіональної державної лабораторії (т. 1 а.с. 110).

Наказом в. о. директора Вінницької регіональної державної лабораторії Держпроджспоживслужби Глухової Т. № 288-К від 27.11.2024 ОСОБА_1 звільнено з посади провідного лікаря ветеринарної медицини відділу ветеринарно-санітарної експертизи на ринках Вінницької регіональної державної лабораторії, у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (т. 1 а.с. 12, 122).

Наказом в. о. директора Вінницької регіональної державної лабораторії Держпроджспоживслужби Глухової Т. № 301-К від 29.11.2024 ОСОБА_3 прийнято на посаду завідувача лабораторії лікаря ветеринарної медицини Лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи № 35 на ринку ТК «Центральний» м. Хмільник з 29.11.2024 (т. 1 а.с. 111).

ОСОБА_1 звільнено з посади провідного лікаря ветеринарної медицини відділу ветеринарно-санітарної експертизи на ринках Вінницької регіональної державної лабораторії, у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (т. 1 а.с. 12).

Штатними розписами Вінницької регіональної лабораторії на 2024 рік затверджено штат 109 штатних одиниць (т. 1 а.с. 82-84, 85, 88-91, 92-94).

Посадовою інструкцією ветеринарної медицини (т. 1 а.с. 95-101), посадовою інструкцією завідуючого лабораторією лікаря ветеринарної медицини Державної лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи ринок ТК «Центральний» м. Хмільник визначено загальні вимоги, права, обов`язки, відповідальність (т. 1 а.с. 102-105).

Посадовою інструкцією завідуючого лабораторією лікаря ветеринарної медицини Державної лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи ринок ТК «Центральний» м. Хмільник, ділянка № 35 визначено права, обов`язки цього лікаря (т. 2 а.с. 10-13, 16-19).

Положення про Вінницьку регіональну державну лабораторію визначено завдання, компетенцію права та порядок здійснення діяльності лабораторією (т. 1 а.с. 113-121).

Структура Вінницької регіональної державної лабораторії (т. 1 а.с. 196-200).

Табелем обліку робочого часу за період з 01.11.-30.11.2024 (т. 1 а.с. 123-138, т. 2 а.с. 73-88), за період з 01.09.-30.09.2024 (т. 1 а.с. 139-153), за період з 01.10 31.10.2024 (т. 1 а.с. 154-168), підтверджено кількість робочих днів відпрацьованих позивачем.

Довідками № 01 від 08.01.2025, № 21 від 09.04.2025 підтверджено отримання позивачем заробітної плати за період з вересня по листопад 2024 (т. 1 а.с. 169, т. 2 а.с. 72).

В Акті за результатами проведення у Вінницькій регіональній державній лабораторії заходу державного нагляду щодо додержання вимог законодавства про працю № ЦЗ/ВН/25573/092 від 30.12.2024, зафіксовані порушення п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 40, ст. 42, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України при звільненні ОСОБА_4 , не врахування її переважного права залишення на роботі, не пропонування іншої роботу на тому самому підприємстві (т. 1 а.с. 174-182). Припис про усунення виявлених порушень від 30.12.2024 (т. 1 а.с. 201).

Повідомленням (т. 1 а.с. 217-218) інформовано про відсутність можливості виконати припис (т. 1 а.с. 217-218).

Листом в.о. директора Вінницької регіональної державної лабораторії щодо наявності вакансій за період роботи з 04.09-31.10.2024, з 01.11-27.11.2024, підтверджено наявність вакансій, у тому числі в м. Хмільнику (т. 2 а.с. 15).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

У статті 43 Конституції України закріплено право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовийзахист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до положень статті 9 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1982 року № 158 «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця» тягар доведення наявності законної підстави для звільнення лежить на роботодавці.

У справах, в яких оспорюється законність звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Вказаний висновок сформований у постанові Верховного Суду від 17 червня 2022 року у справі № 357/1330/21.

У пункті 19постанови Пленуму Верховного Суду України від 6листопада 1992року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»судам роз`яснено, що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1статті 40КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

У разі скорочення штату, послідовна процедура вивільнення працівника передбачає:

1) повідомлення працівників не пізніше, ніж за два місяці;

2) пропонування працівнику всіх наявних вакантних посад, які були наявними на момент попередження працівника про звільнення та з`явилися протягом періоду з дня попередження до дня звільнення, а також існували безпосередньо станом на день звільнення, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації;

3) перевірку наявності у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці, тобто здійснення їх порівняльного аналізу за такими критеріями.

Аналогічний правовий висновок зазначений у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 809/1353/16 та від 13 березня 2020 року у справі № 813/2688/16.

За обставин даної справи, відповідачем підтверджено процес реорганізації Бершадської, Тульчинської, Хмільницької міжрайонних державних лабораторій, шляхом їх приєднання до Вінницької регіональної державної лабораторії, яка є їх правонаступником. Також підтверджено зміни у штатному розписі працівників, скорочення посади, яку займала позивач. Позивач у визначені трудовим законодавством строки та в належний спосіб була попереджена про майбутнє вивільнення.

Згідно з ч. 1 ст. 40 КЗпП, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Як визначено у ч. 2 ст. 40 КЗпП, звільнення з підстав, зазначених упунктах 1, 2 і 6цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно (ч. 3 ст. 49-2 КЗпП).

Як встановлено судом, на день звільнення позивача 27.11.2024 у Вінницькій регіональній державній лабораторії була наявна вакантна посада завідувача лабораторії-лікаря ветеринарної медицини Лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи № 35 м. Хмільник на ринку ТК «Центральний». Проте, у письмові пропозиції від 27.11.2024 позивачеві була запропонована лише посада завідувача лабораторії-лікаря ветеринарної медицини Лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи у м. Погребище, вакантна аналогічна посада у м. Хмільник не пропонувалася, що є порушенням ч 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП.

Також призвільненні позивача,відповідачем небуло врахованонорми ч.1,п.1ч.2ст.42КЗпП,відповідно дояких прискороченні чисельностічи штатупрацівників узв`язкуіз змінамив організаціївиробництва іпраці переважнеправо назалишення нароботі надаєтьсяпрацівникам збільш високоюкваліфікацією іпродуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема, сімейним - при наявності двох і більше утриманців.

Свідоцтвами про народження (т. 1 а.с. 14, 15) підтверджено, що на утриманні позивача знаходиться двоє дітей, одна дитина малолітня.

Отже, при звільненні позивача відповідачем були порушені вимоги ч. 2 ст. 40, п. 1 ч. 2 ст. 42, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП, що підтверджує доводи позивача зазначені у позовній заяві.

Ці порушення встановлені та відображені в Акті за результатами проведення у Вінницькій регіональній державній лабораторії заходу державного нагляду щодо додержання вимог законодавства про працю № ЦЗ/ВН/25573/092 від 30.12.2024, у приписі про усунення виявлених порушень від 30.12.2024.

При цьому, постановою Вінницького міського суду від 13.03.2025 у справі про адміністративне правопорушення № 127/1653/25, яка набула законної сили 25.03.2025, ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 41 КУпАП (порушення вимог законодавства про працю), допущені при звільненні ОСОБА_5 .

Відтак порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання незаконним та скасуванням наказу про її звільнення, поновлення на посаді, яку вона займала.

Суд відхиляє заперечення відповідача про те, що поновити позивача на раніше займаній нею посаді неможливо.

Згідно з ч. 1 ст. 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимогЗакону України"Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Верховний Суд у справі № 640/154/20, провадження № К/9901/28583/20, № К/9901/30455/20 у постанові від 21 жовтня 2021 року, сформовав правову позицію, відповідно до якої реалізація судового рішення про поновлення працівника на попередній роботі фактично здійснюється шляхом повернення трудових відносин у попередній стан, який існував до внесення у трудову книжку запису про звільнення. Так, скасування наказу про звільнення працівника із займаної посади, у силу вимог частини першої статті 235 КЗпП України, є підставою для його поновлення на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту прав, ніж зазначений в частині першій статті 235 КЗпП України, а отже, установивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Відповідно довисновків ВерховногоСуду усправі №821/549/17провадження №К9901/8782/21у постановівід 11серпня 2021року у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розкладу - ввести скорочену посаду, а якщо підприємство, установу реорганізовано - рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником.

Частиною 2статті 235 КЗпП Українипередбачено, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудову функцію, що відповідає змісту ч. 2ст. 235 КЗпП України, оскільки вимушеним прогулом у розумінні вказаної статті є період часу з дня звільнення працівника по день ухвалення рішення суду про поновлення його на роботі.

З урахуванням обставин даної справи, для позивача вимушеним прогулом є період з 27.11.2024 по 21.05.2025 (день винесення рішення).

Загальний період вимушеного прогулу для ОСОБА_1 складає 124 день.

Відповідно до п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100(далі - Порядок № 100) цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується, зокрема, у випадках вимушеного прогулу.

Відповідно до п. 2 Порядку № 100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата (абзац третій пункту 2).

Верховний Суд України у постанові від 14.09.2016 у справі № 6-419цс16 сформував чинну правову позицію щодо розрахунку середньої зарплати за час вимушеного прогулу.

Так, з урахуванням норм, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку № 100, середньомісячна зарплата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, із якого пов`язана виплата, тобто до звільнення працівника з роботи.

Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 згаданого Порядку визначається діленням заробітної плата за фактично відпрацьовані протягом 2-х місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством,календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку № 100).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні 2 календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, установленим із дотриманням вимог законодавства.

Згідно з довідки про дохід № 21 від 09.04.2025 за час перебування на посаді провідного лікаря ветеринарної медицини, заробітна плата позивача у вересні 8376,81, у жовтні 11037,44, у листопаді 2024 8569,25 грн. 11037,44+8569,25=19606,69. Згідно табелю обліку використаного робочого часу кількість робочих днів ОСОБА_1 у жовтні 20, у листопаді 20, відтак середньоденна заробітна плата 19606,69/40=490,17.

Оскільки вимушений прогул складає 124 дні, з 28.11.2024-21.05.2025, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 60781,08 грн (490,17*124= 60781,08), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Наведений представником позивача розрахунок від 21.05.2025 суд вважає неточним, оскільки в табелі робочого часу (т. 2 а.с. 73-88) кількість робочих днів у листопаді 2024 року - 21, позивач відпрацювала 20 робочих днів, була звільнена 27.11.2024 року, отже залишився 1 робочий день, а не 2, як зазначено у розрахунку.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Розподіл судових витрат

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правничої допомоги від 25.12.2024 (т. 1 а.с. 23), детальний опис наданих послуг (т. 1 а.с. 25), чек (т. 1 а.с. 24), які підтверджують понесення позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплату судового збору.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені витрати на професійну правову допомогу - 10000 грн, а в дохід держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення суду в частині поновлення на роботі допустити до негайного виконання.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 76-81, 141, 263-265, 273, 354, 355, 430 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимогизадовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати наказ в.о. директора Вінницької регіональної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Глухової Т. А. від 27.11.2024 року № 288-К про звільнення ОСОБА_1 з посади провідного лікаря ветеринарної медицини відділу ветеринарно-санітарної експертизи на ринках Вінницької регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді провідного лікаря ветеринарної медицини відділу ветеринарно-санітарної експертизи на ринках Вінницької регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, з моменту звільнення, тобто з 27.11.2024 року.

Стягнути з Вінницької регіональної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27.11.2024 по 21.05.2025 у розмірі 60781 (шістдесят тисяч сімсот вісімдесят одна) грн 08 (вісім) коп.

Стягнути з Вінницької регіональної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) грн.

Стягнути з Вінницької регіональної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів у дохід держави судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп.

Рішення суду в частині поновлення на роботі допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована по АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Вінницька регіональна лабораторія Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, код ЄДРПОУ 00692009, вул. Праведників світу, буд. №9 м. Вінниця;

Третя особа ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення суду складено 26.05.2025.

Суддя Ігор ОЛІЙНИК