Ухвала від 21.05.2025 по справі 626/3781/24

Справа № 626/3781/24 провадження № 1-кп/632/91/25

У Х В А Л А

21 травня 2025 року місто Златопіль

Златопільський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , представника потерпілої юридичної особи - адвоката ОСОБА_7 , розглядаючи у підготовчому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

06 листопада 2024 року, згідно із ухвалою Харківського апеляційного суду від 28 жовтня 2024 року, до Первомайського міськрайонного суду Харківської області (назва на даний час Златопільський міськрайонний суд Харківської області) надійшло кримінальне провадження за обвинувальним актом щодо ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Ухвалою судді від 15 листопада 2024 року призначено підготовче судове засідання.

В підготовчому судовому засіданні у відповідності до вимог Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) на обговорення учасників судового провадження поставлено питання щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта (ч. 2 ст. 314 КПК України).

Прокурор доповів про можливість призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта, оскільки це процесуальне рішення складене відповідно до вимог КПК України, підстав для повернення обвинувального акта прокурору не має, підсудність визначена за Златопільским міськрайонним судом Харківської області судом апеляційної інстанції, підстав для закриття провадження, його зупинення не встановлено.

Таким чином, немає процесуальних перешкод для призначення судового розгляду в цьому кримінальному провадженні.

У свою чергу обвинувачений ОСОБА_4 та його захисники проти призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта заперечували.

При цьому захисники ОСОБА_5 і ОСОБА_6 звернулися до суду із відповідними письмовими клопотаннями з яких вбачається, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору через те, що його зміст не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, у тому числі п. 5 ч. 2, зокрема висунуте ОСОБА_4 обвинувачення, яке сформульоване в обвинувальному акті є неповним і неконкретним. Кваліфікація дій ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 191 КПК України є неправильною, оскільки обвинувачення, що викладене у обвинувальному акті не відповідає фактичним обставинами встановленим під час досудового розслідування.

Так, в обвинуваченні не зазначено: коли, де та яким чином ОСОБА_4 було здійснено привласнення майна та товарно-матеріальних цінностей; не вказано коли, де та яким чином ОСОБА_4 здійснив розтрату майна; не вказано коли саме та яким чином майно було розтрачено й вибуло із законного володіння потерпілого; на чию користь обернене розтрачене майно та хто отримав це майно; не вказано мотив вчинення ОСОБА_4 протиправних дій; не підтверджено умислу, корисливого мотиву та мети інкримінованого кримінального правопорушення із правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 5 ст. 191 КК України., а саме: збагачення чи поліпшення майнового стану ОСОБА_4 або інших осіб за його рахунок, не вказано осіб кому ОСОБА_4 передав ввірене йому майно.

До того ж із обвинувального акта щодо ОСОБА_4 , у тому числі із сформульованого і висунутого йому обвинувачення, не вбачається: місце вчинення злочину; місце укладення договору про повну матеріальну відповідальність від 10 листопада 2011 року укладеного між УБМР «Укрспецмонтаж» ПАТ «Уркгазвидобування» в особі ОСОБА_8 та працівником викон.роб ОСОБА_4 , де стоїть підпис невідомої особи за працівника ОСОБА_4 .

Окрім того, в записах трудової книжки ОСОБА_4 відсутній запис переводу його на посаду виконавця робіт, відсутня заява ОСОБА_4 про призначення його на посаду виконавця робіт, відсутнє посилання саме на наказ №129-к від 10.11.2011 про переведення його з посади майстра бази виробничого цеху з капітального будівництва, облаштування свердловин та будівництва газоводів на посаду виконавця робіт дільниці з капітального будівництва, облаштування свердловин та будівництва газопроводів між УБМР «Укрспецмонтаж» ПАТ «Уркгазвидобування», відсутній сам наказ переводу №129-к від 10.11.2011, в формі ОК-7 Пенсійного Фонду України, де відображені дані застрахованої особи Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, відсутні записи про перевід за наказом №129-к.

У задоволенні клопотань сторони захисту про залучення експерта для проведення експертного дослідження (криміналістичної почеркознавчої експертизи) щодо справжності чи несправжності підпису ОСОБА_4 , слідчим суддею було відмовлено.

Також в обвинувальному акті не зазначено місце зберігання товарно-матеріальних цінностей, не вказано відповідальних осіб за охорону та зберігання цих матеріальних цінностей, не зазначено нормативно-правових актів щодо збереження та охорони товарно-матеріальних цінностей на об`єктах - дільницях для будівництва газопроводів.

В обвинувальному акті не вбачається час вчинення злочину.

Разом із цим у обвинуваченні є посилання на те, що злочин вчинений ОСОБА_4 у період з 10.11.2011 по 13.06.2016, однак щорічна фінансова звітність за 2011, 2012, 2013, 2014, 2015 роки не виявляла нестач чи залишків товарно-матеріальних цінностей за майже п`ять років виробничої діяльності підприємства.

Із обвинувального акта не вбачається: у який спосіб був вчинений злочин, тоді як до викраденого належить велико габаритне та великої важкості майно; яким чином ОСОБА_4 був реалізований корисливий мотив, чи відбулося збагачення або поліпшення його майнового стану або/чи інші особи отримали матеріальну вигоду; яке саме майно було ним розтрачено, а яке привласнено.

Водночас, захисник ОСОБА_5 зазначила, що в обвинувальному акті є суттєві порушення щодо невідповідності реєстру матеріалів досудового слідства вимогам закону.

У даному випадку наявні порушення у складанні реєстру матеріалів досудового слідства, де слідчий не зазначив та зазначив не в повному обсязі про прийняті процесуальні рішення, про осіб, які приймали такі рішення, тощо.

За постановою заступника керівника Красноградської окружної прокуратури від 19 вересня 2022 року, більше ніж через п`ять років, була сформована група прокурорів по вказаному кримінальному провадженню, яка призначена не керівником органу прокуратури, а його заступником, що є порушення вимог ч. 1, ч. 2 ст. 37 КПК України.

У період з 2017 року по 19 вересня 2022 року повноваження прокурора у кримінальному провадженні за Реєстром відсутнє. Більше п`яти років розслідування та нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, в тому і числі і при проведенні слідчим процесуальних заходів, а саме здійснення вимог КПК України щодо обшуку, порядку вилучення речей та документів, порядку залучення експертів до справи та проведення судово-економічних експертиз, ніхто не здійснював.

Крім того, захисник ОСОБА_5 у своєму клопотанні зазначила, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору ще й тому, що це процесуальне рішення хоча й складене слідчим та затверджене прокурором, однак підпис останнього не скріплений печаткою, що є порушенням вимог до реквізитів офіційного документу.

З огляду на викладене захисники вважають, що обвинувальний акт не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зокрема ст. 291 КПК України, у зв`язку із чим судовий розгляд на його підставі призначений бути не може, а обвинувальний акт повинен бути повернутий прокурору для усунення недоліків.

У судовому засіданні як обвинувачений, так і його захисники підтримали зазначені клопотання із наведених у них підстав та просили їх задовольнити.

Прокурор заперечуючи проти задоволення клопотань, наголосив, що зміст обвинувального акта повністю відповідає вимогам ч. 1 - ч. 4 ст. 291 КПК України, зокрема у ньому зазначені виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

До обвинувального акта доданий реєстр матеріалів досудового розслідування.

Представник потерпілої юридичної особи адвокат ОСОБА_7 також заперечував проти задоволення клопотання захисників.

Вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, зокрема й щодо формулювання обвинувачення, яке є достатньо зрозумілим.

Заслухавши думку учасників судового провадження та дослідивши обвинувальний акт, суд дійшов таких висновків.

Згідно із ч. 3 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

При цьому законодавець надає суду право, а не встановлює обов`язок під час підготовчого судового засідання повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України (постанова Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 520/8135/15-к).

За змістом вищевказаної норми для ухвалення рішення про повернення обвинувального акта суд має встановити невідповідність відомостей, що фактично наявні у обвинувальному акті, тим відомостям, які він має містити, згідно з вимогами КПК України. При цьому повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акта вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків та порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд та які не можуть бути усунені під час судового розгляду.

Перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт, закріплено у ч. 2 ст. 291 КПК України.

До них належать: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); розмір пропонованої винагороди викривачу; дату та місце його складення та затвердження.

Тож суд враховує, що визначення обсягу фактичних обставин кримінального правопорушення, що викладаються у обвинувальному акті, належить до дискреційних повноважень прокурора.

До того ж, як прямо передбачено законом, фактичні обставини кримінального правопорушення викладаються в такій формі і в такому об`ємі, які прокурор вважає встановленими за результатами проведеного досудового розслідування.

При цьому, в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого кримінального правопорушення, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) це правова модель кримінального правопорушення, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно (ч. 3 ст. 291 КПК України).

Крім цього, за змістом ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акта додається реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.

Дослідивши поданий у даному кримінальному провадженні обвинувальний акт, суд дійшов висновку, що вищевказані вимоги до обвинувального акта стороною обвинувачення дотримані в тій мірі, яка не перешкоджає суду призначити судовий розгляд.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017220350000399 від 01 липня 2017 року містить відомості, що передбачені ч. 2 ст. 291 КПК України, він підписаний слідчим та прокурором, який його затвердив, і до нього додано передбачені кримінальним процесуальним законом додатки.

Разом із цим, ст. 291 КПК України не передбачає такої вимоги до обвинувального акту, як скріплення підпису прокурора, що його затвердив, печаткою.

Водночас обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні затверджений та підписаний прокурором, при цьому його підпис, в обох видках, скріплений печаткою.

Таким чином, на думку суду, обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні складений відповідно до вимог ст. 291 КПК України, оскільки за змістом п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України усі необхідні відомості обвинувального акта, направленого до суду у цьому кримінальному провадженні, зазначені у його тексті слідчим та прокурором, який затверджував зазначений акт, включаючи, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які орган досудового розслідування вважав встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення за нормами КК України та формулювання самого обвинувачення.

У реєстрі матеріалів до обвинувального акта викладено рух та сутність вчинених на стадії досудового розслідування слідчих та процесуальних дій у цьому кримінальному провадженні.

Щодо доводів сторони захисту про те, що сформульоване обвинувачення є неповним та неконкретним, до того ж не відповідає фактичним обставинам встановленим під час досудового розслідування, то суд зазначає наступне.

Пункт 5 частини 2 статті 291 КПК України прямо передбачає, що фактичні обставини кримінального правопорушення викладаються так, як прокурор це вважає встановленим. Більше того, кримінальний процесуальний закон не надає суду повноважень до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо, оскільки визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі N 273/1053/17). В обвинувальному акті зазначаються не будь-які фактичні обставини кримінального правопорушення, а ті, які прокурор (а не суд чи сторона захисту) вважає встановленими. До цього слід додати, що КПК України містить положення про зміну обвинувачення в суді, висунення додаткового обвинувачення, відмову від підтримання державного обвинувачення (частина 2 статті 337, статті 338 340 КПК України), а також передбачає право суду вийти за межі зазначеного в обвинувальному акті висунутого обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження (частина 3 статті 337 КПК України). В свою чергу, якщо під час розгляду обвинувального акта суд не зможе дійти висновку про те, що викладені в ньому відомості (в тому числі фактичні обставини кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення) не узгоджуються з представленими доказами або суперечать правилам кримінально-правової кваліфікації, він виносить виправдувальний вирок.

Особливістю підготовчого провадження є те, що на цій стадії суд не досліджує доведеність обставин, викладених в обвинувальному акті, не оцінює повноту пред`явленого обвинувачення та правильність кваліфікації діяння, інкримінованого особі. Закріпивши можливість повернення обвинувального акта прокурору на первісному етапі судового провадження, законодавець очевидно не мав наміру створити таким чином простір для попередньої судової оцінки правильності та об`єктивності позиції сторони обвинувачення у змагальному кримінальному процесі.

Отже, визначення обсягу фактичних обставин кримінального правопорушення, що викладаються у обвинувальному акті, і формулювання обвинувачення належить до дискреційних повноважень прокурора, а наведені в обвинувальному акті фактичні дані мають в своїй сукупності давати уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, а також можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

Формулювання обвинувачення, на думку суду, викладено в обвинувальному акті так, як це вважав за необхідне прокурор, при цьому суд не може вийти за межі підготовчого судового засідання, під час якого фактичні обставини справи не досліджуються.

Незгода сторони захисту із викладом фактичних обставин кримінального правопорушення, його правовою кваліфікацією, формулюванням обвинувачення, а також вчиненими процесуальними діями, за своїм змістом є запереченням проти висунутого обвинувачення, розгляд якого може бути здійснений на етапі судового розгляду кримінального провадження.

Таким чином обвинувальний акт щодо ОСОБА_4 відповідає вимогам КПК України, у зв`язку з чим суд не вбачає обґрунтованих підстав для повернення обвинувального акта прокурору, а тому відмовляє у задоволенні відповідних клопотань сторони захисту.

Керуючись ст. ст. 110, 291, 314 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про повернення обвинувального акта прокурору відмовити.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про повернення обвинувального акта прокурору відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя:ОСОБА_1