Рішення від 22.05.2025 по справі 161/3297/24

Справа № 161/3297/24

Провадження № 2/161/498/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Присяжнюк Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Вегери Д.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житлово-комунального підприємства №2 виконавчого комітету Луцької міської ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Житлово-комунального підприємства №2 виконавчого комітету Луцької міської ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В позовній заяві зазначив, що на підставі наказу №2172 від 23.09.2013 року його було прийнято на посаду слюсаря-сантехніка по IVрозряду в Житлово-комунальне підприємство №2.

Наказом № 60/02-12 від 19.01.2024р. йогобуло звільнено із займаної посади.

Підставами винесення вказаного наказу, слугувало те, що він систематично не виконував без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Вказаний наказ позивач вважає протиправними та такими, що підлягає скасуванню, оскільки будь яких порушень він не допускав.

Тому позивач просив суд:

-визнати незаконним та скасувати наказ директора Житлово-комунальногопідприємства №2виконавчого комітетуЛуцької міськоїради № 60/02-12 від 19.01.2024р. про звільнення його з посади слюсаря-сантехніка на підставі п.3 ч.1 ст.40 .КЗпП України та поновити його на займаній посаді;

-стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу по день поновлення на роботі.

Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 лютого 2024 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати у загальному позовному провадженні.

Ухвалою суду від 24 липня 2024 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач відзив на позов не подавав.

В судових засіданнях позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Поліщук В.А. позов підтримали в повному обсязі, пославшись на обставини, викладені в позовній заяві та просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі.

В судове засідання 12 травня 2025 року сторони не з`явилися, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності, представник відповідача не з`явився з невідомих суду причин, а тому суд 12.05.2025 року здійснював розгляд справи у відсутності сторін.

Заслухавши учасників справи та їх представників, свідків, дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зістаттею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Основоположні засади реалізації права на працю визначені положеннямистатті 43 Конституції України, якою закріплено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 139 КЗпП Українивстановлено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Судом встановлено, що 23.09.2013 року позивача ОСОБА_1 було прийнято на посаду слюсаря-сантехніка IVрозряду в Житлово-комунальне підприємство №2, що підтверджується наказом №2172 від 23.09.2013 року.

19 січня 2024 року позивач був звільнений із зазначеної посади на підставі п.3 ст.40 КЗпП України, за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, що підтверджується наказом №60/02-12 від 19 січня 2024 року.

Підставою винесення цього наказу стали службові записки приймальника замовлень ОСОБА_2 , майстра з поточного ремонту ОСОБА_3 , головного інженера ОСОБА_4 , слюсаря сантехніка ОСОБА_5 та акт про відмову від написання пояснень від 18.01.2024р.

В службовій записці ОСОБА_3 , майстра з поточного ремонту, зазначено про те, що « ОСОБА_1 чергував 13.01. 2024р., згідно службової записки приймальника замовлень ОСОБА_2 відмовився від виконання своїх функціональних обов`язків».

В судовому засіданні свідок ОСОБА_2 вказувала про те, що вона особисто підходила до ОСОБА_1 та повідомила по заявках, які підлягали виконанню.

Однак, судом встановлено, що в наданій відповідачем посадовій інструкції слюсаря-сантехніка передбачено, що слюсар-сантехнік безпосередньо підпорядковується майстру поточного ремонту.

Зі службової записки майстра поточного ремонту ОСОБА_3 не вбачається, що він безпосередньо звертався до ОСОБА_1 та давав йому завдання, а останній відмовився його виконувати.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 повідомив, що ОСОБА_1 не вийшов на виконання завдання, яке йому передала приймальник замовлень, і на підставі її доповідної, він написав службову записку.

Інші докази на підтвердження систематичного порушення позивачем правил внутрішнього трудового розпорядку, зокрема порушення правил інструкції, на яку посилається відповідач, чи інші докази, сторони суду не надали.

Відповідно до ч. 3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост.139Кодексу законівпро працюУкраїни працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.

Як вбачається зі змісту наказу про звільнення позивача, підставоюдля винесення вказаного наказу про звільнення: службові записки приймальника замовлень ОСОБА_2 , майстра з поточного ремонту ОСОБА_3 , головного інженера ОСОБА_4 , слюсаря сантехніка ОСОБА_5 та акт про відмову від написання пояснень від 18.01.2024р.

Тому видано наказ про звільнення із займаної посади «у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, керуючись п. 3ст. 40 КЗпП України.

Зазначені обставини не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки безпосереднім керівником позивача є майстер поточного ремонту, який не давав 13 січня 2024 року ОСОБА_1 будь-яких завдань.

Частина шостастатті 43 Конституції Українигарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги про скасування наказу №60/02-12 від 19.01.2024 р. «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Відповідно достатті 235 КЗпП Українив разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Судом встановлено, що 19.01.2024 року позивач звільнений без законної підстави, у зв`язку з чим наявні підстави для поновлення його на роботі.

Тому позовні вимоги про поновлення на роботі підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд зазначає наступне.

Відповідно достатті 235 КЗпП Українипри винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-511цс16 та від 22 листопада 2017 року у справі № 299/967/15 і постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27Закону України«Про оплатупраці» та за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100(далі - Порядок № 100).

Згідно з абзацом третім та четвертим пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Таким чином передбачено, що середня заробітна плата працівника обраховується з заробітку за останні два повні місяці роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку № 100 основною для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньо годинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на час відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку № 100).

Згідно довідки про заробітну плату сума заробітку позивача за останні два календарні місяці роботи становить (8594,08+8203,44)=16797грн.52коп. У грудні позивач працював 21 робочий день, а в листопаді 22 робочих дні, а тому середньоденна заробітна плата становить 390 грн. 64 коп. (16797,52грн : 43 р.д.). Відповідно середня заробітна плата позивача за час вимушеного прогулу з 20 січня 2024 року по 21 травня 2025 року буде становити 390,64 х 347 (кількість днів за час вимушеного прогулу) = 135552 грн. 08 коп.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 135552 грн.08 коп.

Згідно п 4 ч. 1ст. 430ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Тому в цій частині рішення підлягає до негайного виконання.

Керуючись ст. ст.258, 263-265, 430 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимогиОСОБА_1 до Житлово-комунального підприємства №2 виконавчого комітету Луцької міської ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Скасувати наказ директора Житлово-комунальногопідприємства №2виконавчого комітетуЛуцької міськоїради № 60/02-12 від 19.01.2024р. «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 на роботі на слюсаря сантехніка з 22.05.2025р.

Стягнути з Житлово-комунальногопідприємства №2виконавчого комітетуЛуцької міськоїради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 135552(сто тридцять п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять) грн. 08 коп.

В частині поновлення на роботі рішення підлягає до негайного виконання.

Стягнути з Житлово-комунальногопідприємства №2виконавчого комітетуЛуцької міськоїради в дохід держави 2566 (дві тисячі п`ятсот шістдесят шість)грн. 72 коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 26.05.2025

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1

Відповідач: Житлово-комунальне підприємство №2 Виконавчого комітету Луцької міської ради, Волинська обл., м. Луцьк, б-р. Дружби Народів, 13а, ЄДРПОУ: 30473447

СуддяЛуцького міськрайонного суду

Волинської області Людмила Присяжнюк