Постанова

від 06.12.2010 по справі 22/256-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2010 року                                    Справа №  22/256-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лисенко О.М. (доповідача)    

суддів: Джихур О.В., Виноградник О.М.

при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Мельник О.В., довіреність № 92-д від 02.02.2010 року,  представник;

від відповідача: представник у судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу дочірнього підприємства “Трансгарант-Україна”, м.Київ на ухвалу господарського суду Дніпропетровської  області від  01.10.2010р.  у  справі № 22/256-10

за позовом: дочірнього підприємства “Трансгарант-Україна”, м.Київ

до: державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м.Дніпропетровськ

про стягнення 19 437, 53 грн.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2010 року дочірнє підприємство “Трансгарант-Україна”, м.Київ звернулося в господарський суд Дніпропетровської області з позовом до державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м.Дніпропетровськ про визнання дій державного підприємства “Придніпровська залізниця”, які мали місце 07.04.2009 року, порушенням та посяганням на приватну власність дочірнього підприємства “Трансгарант-Україна”, а також про стягнення 4 712, 53 грн. збитків, яку було сплачено позивачем за технічне обслуговування (ремонт) вагону, 14 725 грн. неотриманого прибутку за 155 календарних днів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2010 року по справі № 22/256-10 (суддя Пуппо Л.Д.) провадження у справі припинено у зв`язку з тим, що вимоги позивача про стягнення коштів у розмірі 4 712,53 грн. вартості технічного обслуговування (ремонту) вагону №56517915 та 14 725,00 грн. недоотриманого ДП “Трансгарант-Україна” прибутку були вже предметом розгляду по справі господарського суду Дніпропетровської області № 17/106-09.  03.06.10 року Вищим господарським судом України у справі 17/106-09 винесена постанова, зі смислу якої видно, що позовні вимоги ДП “Трансгарант-Україна” відхилені у повному обсязі.

Не погодившись із вказаною ухвалою, позивач подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу скасувати, а справу передати на розгляд місцевого господарського суду, посилаючись на те, що предметом спору у справі № 22/256-10 є захист права власності скаржника, яке було порушено державним підприємством “Придніпровська залізниця”, а матеріальне право, яке необхідно було застосовувати у даних правовідносинах –це норми Цивільного кодексу України, а не норми Статуту залізниць України.

Також скаржник зауважує, що у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2010 року у справі 17/106-09 чітко зазначено, що “Доводи скаржника про порушення його прав як власника спірного вантажу (ст. 319 Цивільного кодексу України) не можуть бути взяті до уваги, оскільки позовні вимоги було обґрунтовано саме нормами Статуту залізниць України, які передбачають відповідальність залізниці за незбереження, в т.ч. пошкодження вантажу, прийнятого до перевезення залізницею”.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, представник у судове засідання не з`явився.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з наступними позовними вимогами:

- про визнання дій державного підприємства “Придніпровська залізниця”, які мали місце 07.04.2009 року, порушенням та посяганням на приватну власність дочірнього підприємства “Трансгарант-Україна”:

- про стягнення 4 712, 53 грн. збитків, яку було сплачено позивачем за технічне обслуговування (ремонт) вагону, 14 725 грн. неотриманого прибутку за 155 календарних днів.

Згідно з ч. 2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2009 року по справі № 17/106-09, в якій брали участі ті самі сторони що і у дані справі, позовні вимоги дочірнього підприємства “Трансгарант-Україна” про стягнення з відповідача 4 712, 53 грн. –суму збитків, яку було сплачено позивачем за технічне обслуговування (ремонт) вагону, 14 725 грн. неотриманого прибутку за 155 календарних днів задоволено частково у сумі вартості ремонту вагона 4 712, 53 грн. В задоволенні 14 725 грн. неотриманого прибутку відмовлено, так як позивачем не підтверджений факт понесення грошових витрат у вигляді неотриманого прибутку під час простою спірного вагону.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.03.2010 року по справі № 17/106-09, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 03.06.2010 року, апеляційну скаргу державного підприємства "Придніпровська залізниця" задоволено частково; апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Трансгарант-Україна" залишено без задоволення. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2009 року у справі №17/106-09 скасовано в частині стягнення 4 712,53 грн. вартості технічного обслуговування. У задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено. В решті рішення залишено без змін. Стягнуто з дочірнього підприємства "Трансгарант-Україна" на користь державного підприємства "Придніпровська залізниця" 51,00 грн. державного мита за перегляд справи за апеляційною скаргою.

Так, наведеними вище судовими рішеннями встановлено, наступне.

27.10.2008 р. між ТОВ "Скіф Шиппінг" (клієнт) та дочірнім підприємством "Трансгарант-Україна" (експедитор), який є позивачем у справі, було укладено договір транспортно-експедиційного обслуговування №134/10-08, відповідно до п. 1.2 якого позивач у справі на умовах письмових заявок клієнта зобов'язується надавати останньому транспортно-експедиторські послуги з організації та оплати перевезень залізницями України і держав СНД у власних (орендованих) вагонах експедитора.

Відповідно до квитанції про приймання вантажу №51088791 від 06.04.2009 р. ст.Єнакієво Донецької залізниці прийняла до перевезення від ВАТ "Єнакіївський металозавод" на адресу ВАТ "Інгулецький ГЗК" 57 вагонів, у т.ч. й спірний вагон №56517915.

Відповідно до акта загальної форми станції Верхівцеве від 07.04.2009 р. вагон №56517915 було відчеплено у зв'язку з технічною несправністю (навар на поверхні катання). Також в акті зазначено, що вагон буде відправлений по досилочній накладній №45817379.

Вказаний акт загальної форми було передано вантажоодержувачу 11.04.2009 р. з залізничною накладною №51088791 при видачі вантажу.

Телеграмою від 07.04.2009 р. №201 відокремлений структурний підрозділ "Служба вагонного господарства" ДП "Придніпровська залізниця" повідомив позивача про відчеплення вагону та вирішення питання про ремонт.

Повторна телеграма про вирішення питання про ремонт спірного вагону була надіслана залізницею позивачу 13.04.2009 р.

16.04.2009 р. працівником позивача сумісно з працівниками ПТО ВЧД Верхів цеве при огляді вагону №56517915 було встановлено, що причиною утворення наварів на колісних парах вагону є несправна робота гальмівних приладів вагону, а саме головної частини ум. №270, ремонт якої виконували працівники ВЧД Волноваха (клеймо А-142 від 16.02.2008 р.), що підтверджено наявним в матеріалах справи актами комісійної перевірки В/Р, знятих з вагону №56517915 ДР (КР), та комісійного огляду.

03.09.2009 р. комісією у складі представників ВЧД-13, ВЧДЗэ-13, ВАТ "Лем транс" і позивача було складено акт огляду технічного стану вагону №56517915 —власність ДП "Трансгарант-Україна", який було відчеплено на ст.Верхівцеве 07.04.2009 р. з причин несправності колісних пар. У той же день позивач звернувся до вагонного депо ст.Верхівцеве ДП "Придніпровська залізниця" з гарантійним листом №532, в якому просив провести технічне обслуговування вагону №56517915.

Позивач платіжним дорученням від 04.09.2009 р. №5731 повністю оплатив виставлений відповідачем рахунок №358 на суму 4 712,53 грн., з урахуванням ПДВ, за виконані роботи з технічного обслуговування вагону, який згідно з актом №183 приймання-здачі виконаних робіт від 08.09.2009 р. було відремонтовано з подальшим відправленням його для цільового використання.

02.06.2009 р. позивач звернувся до відповідача з претензією-вимогою №310 про проведення технічного обслуговування вагону, в якій просив відповідача провести технічне обслуговування вагону №56517915, який знаходиться на ст.Верхівцеве, за рахунок залізниці (винної сторони); після проведення технічного обслуговування зазначеного вагону — відправити його за попередньо оформленим документам для подальшої його роботи.

З огляду на залишення відповідачем претензії без задоволення Дочірнє підприємство "Трансгарант-Україна" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" про зобов'язання відповідача провести технічне обслуговування вагону №56517915, який знаходиться у ВЧД "Верхівцевське вагонне депо" —ст.Верхівце ве, за рахунок ДП "Придніпровська залізниця", після проведення технічного обслуговування (ремонту) зазначеного вагону —відправити його по раніше оформленим документам для подальшої його роботи на підставі ст. ст. 31, 113, 126–127 Статуту залізниць України, ст.ст. 525–526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 218 Господарського кодексу України.

13.10.2009 р. позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з заявою про зміну предмету позову в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача 4 712,53 грн. суми збитків, яку було сплачено позивачем за технічне обслуговування (ремонт) вагону; 14 725,00 грн. суми недоотриманого прибутку за 155 календарних днів на підставі ст. ст. 31, 113, 119, 126–127 Статуту залізниць України, ст.ст. 193, 218 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.3.7 Роз`яснення Вищого арбітражного суду від 18.09.197 року № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (із змінами і доповненнями) зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача.

Як вже було зазначено вище, вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 712, 53 грн. збитків, яку було сплачено позивачем за технічне обслуговування (ремонт) вагону, 14 725 грн. неотриманого прибутку за 155 календарних днів вже були предметом розгляду по справі № 17/106-09. Вина залізниці у пошкодженні вагону позивача при перевезенні не встановлена. Обов`язок залізниці безоплатно ремонтувати вагони позивача, позивачем не доведений.

У даній справі позивач не змінює обставин, якими обґрунтовує свої вимоги про стягнення з відповідача 4 712, 53 грн. збитків, яку було сплачено позивачем за технічне обслуговування (ремонт) вагону, 14 725 грн. неотриманого прибутку за 155 календарних днів. У позовній заяві описує ті самі обставини, які вже були досліджені судами по справі № 17/106-09. Отже, у даній справі позивач не змінив підстави позову.

Викладені у апеляційній скарзі доводи і зауваження скаржника, до уваги судовою колегією не приймаються, оскільки звертаючись з вимогою про стягнення з відповідача 4 712, 53 грн. збитків, яку було сплачено позивачем за технічне обслуговування (ремонт) вагону, 14 725 грн. неотриманого прибутку за 155 календарних днів як у справі № 17/106-09, так і у даній справі № 22/256-10 позивач саме як власник вагону просив стягнути збитки і неотриманий прибуток; при цьому збитки виникли саме при перевезенні.

Згідно з Роз`ясненнями Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року № 04-5/601 “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажі залізницею” (із змінами і доповненнями) у вирішенні спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею, господарським судам необхідно керуватися: Законом України "Про транспорт"; Законом України "Про залізничний транспорт"; статтями 908 - 928 ЦК України, статтями 306 - 315 ГК України; Статутом; Правилами планування перевезень вантажів; Правилами приймання вантажів до перевезення; Правилами пломбування вагонів і контейнерів; Правилами оформлення перевізних документів; Правилами обчислення термінів доставки вантажів; Правилами користування вагонами і контейнерами; Правилами зберігання вантажів; Правилами видачі вантажів; Правилами переадресування вантажів; Правилами реалізації вантажів; Правилами розрахунків за перевезення вантажів; Правилами обслуговування залізничних під'їзних колій; Правилами перевезення вантажів з оголошеною вартістю; Правилами перевезення вантажів навалом і насипом; Правилами перевезення вантажів у вагонах відкритого типу; Правилами перевезення вантажів, які змерзаються; Правилами перевезення вантажів маршрутами відправника; Правилами перевезення вантажів у супроводі провідників відправників (одержувачів); Правилами перевезень швидкопсувних вантажів; Правилами перевезення тварин, птиці та інших вантажів, які підлягають державному ветеринарно-санітарному контролю; Правилами перевезення вантажів, які підлягають фітосанітарному контролю; Правилами перевезення вантажів у транспортних пакетах; Правилами перевезення вантажів в універсальних контейнерах; Правилами перевезень вантажів у спеціальних та спеціалізованих контейнерах відправників і одержувачів; Правилами перевезення вантажів дрібними відправками; Правилами перевезення вантажів залізничними лініями вузької колії; Правилами перевезення вантажів у прямому змішаному залізнично-водному сполученні; Правилами складання актів; Правилами заявлення та розгляду претензій, затвердженими наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 N 644 (з подальшими змінами і доповненнями), Правилами перевезення наливних вантажів (частина друга Правил перевезень вантажів, затверджених наказом Мінтрансу від 18.04.2003 N 299); Правилами реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Мінтрансзв'язку України від 28.09.2004 N 856; Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України - Тарифним керівництвом N 1, затвердженим наказом Мінтрансу України від 15.11.99 N 551 (далі - Тарифне керівництво N 1); Правилами перевезення небезпечних вантажів, затвердженими 05.04.96 на п'ятнадцятому засіданні Ради залізничного транспорту держав - учасниць СНД; іншими нормативними документами, затвердженими Мінтрансом (Мінтрансзв'язку) України у встановленому порядку.

Враховуючи викладене, та оскільки справа 17/106-09 була розглянута до відповідача - державного підприємства “Придніпровська залізниця” з урахуванням укладеного залізницею договору перевезення, яким є залізнична накладна № 51088791, вагон прийнятий залізницею для перевезення по повним перевізним документам від ВАТ “Єнакіївський металозавод” на адресу ВАТ “Інгулецький ГЗК”; при розгляді справи № 17/106-09 і відмові в покладанні відповідальності на перевізника враховувалася підстава позову –право власності позивача на спірний вагон; недоведеність позивачем порушення залізницею права власності позивача, відсутність обов`язку залізниці по безоплатному ремонту вагону позивача, а також порядок відповідальності перевізника, передбачений наведеним чинним законодавством, що встановлено постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.03.2010 року по справі № 17/106-09, яка набрала законної сили, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про припинення провадження по справі відносно позовних вимог про стягнення з відповідача 4 712, 53 грн. збитків та 14 725 грн. неотриманого прибутку на підставі п.2 ст.80 Господарського процесуального кодексу України  за наведених обставин.

Підстави для скасування оскаржуваної ухвали в цій частині, які передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Щодо позовних вимог стосовно визначення дій відповідача про відчеплення вагону № 56517915 07.04.2009 року порушенням та посяганням на приватну власність дочірнього підприємства “Трансгарант-Україна” слід зазначити, що вказана вимога не була предметом розгляду справи № 17/106-09 по суті. Отже, вказана позовна вимога повинна бути розглянута по суті.

Згідно з статтею 31 Статуту залізниць України, залізниця зобов`язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках –продезінфіковані вагони та контейнери.

Згідно до п.7.7.1 “Інструкції з технічного обслуговування вагонів в експлуатації”, затвердженої наказом Укрзалізниці від 25.09.2008 року № 417ц, забороняється подавати під навантаження, посадку пасажирів, ставити в поїзд вагони з несправним гальмовим обладнанням.

При виявленні несправності залізницею правомірно відчеплений спірний вагон для подальшого вирішення питання про його ремонт з вантажовідправником, у зв`язку з чим позовні вимоги про визнання дій відповідача про відчеплення несправного вагону № 56517915 07.04.2009 року порушенням та посяганням на приватну власність дочірнього підприємства “Трансгарант-Україна” задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 101-103, 105-106 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства “Трансгарант-Україна”, м.Київ –задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2010 року по справі № 22/256-10 в частині визнання дій державного підприємства “Придніпровська залізниця” по відчепленню вагона 07.04.2009 року порушенням та посяганням на приватну власність дочірнього підприємства “Трансгарант-Україна” скасувати; в цій частині в позові відмовити.

В решті ухвалу залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                 О.М.Лисенко   

Суддя                                                                                      О.В.Джихур

Суддя                                                                                      О.М.Виноградник

Повний текст постанови підписаний  09.12.2010 року.