Рішення від 26.05.2025 по справі 754/4465/25

Номер провадження 2/754/4059/25

Справа №754/4465/25

РІШЕННЯ

Іменем України

26 травня 2025 року м.Київ

Деснянський районний суд міста Києва

під головуванням судді Бабко В. В.

за участю секретаря судового засідання Краснощока О. В.

за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадженняу відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 14.13.2016 по 19.09.2024 він знаходився в трудових відносинах з ДП «Укрспирт», перебував на посаді провідного інженера відділу внутрішнього аудиту. 19.09.2024 за власним бажанням був звільнений, що підтверджується наказом про звільнення № 165-к. Виплата всіх належних сум в день звільнення та по день подання позову до суду відповідачем не здійснена. Відповідач має заборгованість по виплаті заробітної плати в суму 144586,53грн. Судовим наказом Броварського міськрайонного суду від 16.12.2024 № 361/12335/24 стягнуто з ДП «Укрспирт» на користь ОСОБА_1 144586,53грн нарахованої, але не виплаченої заробітної плати. У зв`язку з викладеним позивач просить суд стягнути з ДП «Укрспирт» на користь позивача середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільнені за період з 20.09.2024 по 20.03.2025 суму 143241,80грн = 130 робочих днів х 1101,86грн - середньоденна заробітна плата.

Ухвалою Деснянського районного суму м. Києва від 28.03.2025, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач ДП «Укрспирт» про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін повідомлялись належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення (за довіреністю отримано - Шевченко, 01.05.2025) копії ухвали суду та позовної заяви з додатками до неї.

Однак, відповідачемДП «Укрспирт» у встановлений законом строк до суду не подано заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та не подано відзиву на позовну заяву.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні просив захистити його порушені права та задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач ДП «Укрспирт» належним чином повідомлялися про дату, час та місце проведення судових засідань, свого представника до суду не направляли, причини нез`явлення представника в судових засіданнях суду не повідомлено.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення у відсутності належним чином повідомленого відповідача.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, вислухавши пояснення позивача, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Суд установив такі факти та їх правовідносини.

З 14.13.2016 по 19.09.2024 ОСОБА_1 знаходився в трудових відносинах з Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", на час звільнення перебував на посаді провідного інженера відділу внутрішнього аудиту управління організації захисту та контролю ДП «Укрспирт», що підтверджується відомостями про роботу з трудової книжки НОМЕР_1 .

19.09.2024 позивач ОСОБА_1 був звільнений з роботи у зв`язку з виходом на пенсію (ст. 38 КЗпП України), згідно Наказу № 165-к.

Судовим наказом від 16.12.2024 по справі № 361/2121/24 Броварським міськрайонним судом Київської області стягнуто з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на користь ОСОБА_1 заборгованість по нарахованій, але невиплаченій заробітній платі за період з травня по вересень 2024 року на загальну суму 144586,53грн.

10.02.2025 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Боярчуком О. В. відкрито виконавче провадження, на підставі Судового наказу № 361/2121/24, виданого 13.01.2025, про стягнення з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на користь ОСОБА_1 заборгованість по нарахованій, але невиплаченій заробітній платі за період з травня по вересень 2024 року на загальну суму 144586,53грн.

Відповідно до правової позиції, викладеній у рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, в аспекті конституційного звернення положення ч. 1 ст. 233 КУпП у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

З матеріалів справи беззаперечно встановлено, що Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" не погасили заборгованість перед позивачем, фактично з ним не розрахувалися.

Стаття 43 Конституції України регламентує, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України.

За змістом частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також заохочувальних та компенсаційних виплат.

До останніх належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Стаття 94 КЗпП України визначає термін «заробітна плата» - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розрахунок розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні має бути здійснений відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Згідно із п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» № 100 від 08 лютого 1995 року (з подальшими змінами і доповненнями), нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Позивач ОСОБА_1 зазначив, що середній заробіток за час затримки у виплаті заробітної плати за період з 20.09.2024 по 20.03.2025 становить сума 143241,80грн.

Згідно із довідки про доходи від 10.01.2025, виданою ДП «Укрспирт», визначено, що середньоденна заробітна плата працівника, а саме ОСОБА_1 з розрахунку на 1 робочий день, становить 1101,86грн.

Отже, кількість днів прострочення за період з 20.09.2024 по 20.03.2025 складає 130 робочих днів, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за цей період становить 143241,80грн = (130 х 1101,86грн).

Відповідачем не надано до суду доказів на спростування розрахунку, наведеного позивачем або належного виконання Судового наказу від 16.12.2024 по справі № 361/2121/24.

Отже з аналізу статей 116 та 117 КЗпП України, вбачається, що закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку виникають передбачені ст. 117 КЗпП України правові підстави для застосування матеріальної відповідальності.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Таким чином з наведених норм матеріального права можна дійти до висновку про те, що передбачений ч.1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Разом із тим, встановлений ст. 117 КЗпП України правовий механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Суд нагадує, що працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас, у таких правовідносинах працівник також має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а тому необхідно стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні в розмірі 143241,80грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача сплачений під час подання позовної заяви до суду судовий збір у розмірі 1145,94грн, оскільки позов задоволено повністю.

Керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України «Про оплату праці», Кодексом законів про працю України, статтями 7, 10, 76-81, 133, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільнені за період з 20.09.2024 по 20.03.2025 в розмірі 143241,80грн.

Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1145,94грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", ЄДРПОУ 37199618, місцезнаходження за адресою: Київська область, м. Бровари, вулиця Героїв України, 16.

Повний текст рішення складено та підписано 26.05.2025.

Суддя В. В. Бабко