Ухвала від 26.05.2025 по справі 755/8848/25

Справа №:755/8848/25

Провадження №: 2-о/755/413/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову у відкритті провадження

"26" травня 2025 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Хромова О.О., перевіривши матеріали заяви окремого провадження ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Дніпровська районна у місті Києві державна адміністрація, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

До Дніпровського районного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Дніпровська районна у місті Києві державна адміністрація, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Вивчивши зміст поданої заяви з доданими до неї документами, суд приходить до таких висновків.

У поданій заяві заявник просить встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

На обґрунтування заяви зазначила, що заявник та ОСОБА_2 спільно проживали за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, займалися благоустроєм квартири, мали спільний відпочинок та свята, однак, шлюб між ними не був зареєстрований. У жовтні 2024 року ОСОБА_2 був призваний на військову службу за мобілізацією. У листопаді 2024 року місце проживання ОСОБА_2 зареєстровано у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . У березні 2025 року вирішили зареєструвати шлюб, звернулися із заявою про державну реєстрацію шлюбу, реєстрація шлюбу була призначена на

16 жовтня 2025 року. Однак, ОСОБА_2 зник безвісті під час виконання бойового завдання.

З огляду на викладене просила встановити факт, що має юридичне значення, а саме: проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. Мету встановлення такого факту не зазначає.

За змістом частини першої статті 15 ЦК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

За змістом частин першої, другої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні;

3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;

8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що суди розглядають справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Такий правовий висновок висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від

10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18.

Юридичний факт, по своїй суті, це передумова правовідносин, встановлення якого може бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження лише за умови, що він має юридичний характер, тобто відповідно до закону викликає юридичні наслідки такі як - виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій, в іншому ж випадку, тобто у разі наявності в заяві будь-яких вказівок на породження спору, такі заяви розглядаються в порядку позовного провадження.

Згідно із пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року

№ 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Спір про право пов`язаний виключно з порушенням або оспорюванням суб`єктивного права, тобто коли відсутнє порушення права, то не може бути також і спору про право цивільне. Звернення особи за судовим захистом у такому випадку зумовлюється неможливістю здійснити своє право через неможливість його довести відповідному органу (РАГСу, нотаріусу та ін.) або громадянам та на підставі її впевненості в існуванні права. Характерним для справ окремого провадження є положення, коли звернення особи до суду зумовлюється неможливістю здійснити своє право через недоведеність певної юридичної обставини, з існуванням якої закон надає особі відповідні права. Якщо у справі беруть участь заінтересовані особи, які позитивно ставляться до встановлення даного факту у суді, спір про право не може виникнути.

Як уже зазначалось раніше, заявник не зазначає мету встановлення факту. Разом з тим, із загального змісту заяви вбачається, що від встановлення факту спільного проживання як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу для ОСОБА_1 виникнуть, зміняться або припиняться особисті та/або майнові права як дружини військовослужбовця, серед іншого, право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, а також право на спадкування за законом майна померлого спадкодавця тощо.

Крім того, Європейський Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 цієї статті. Надання у справі повної, детальної інформації щодо заявлених вимог та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду. Право бути поінформованим про характер і підставу позову потрібно розглядати у світлі права мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» пунктом 3 статті 6 Конвенції.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки вбачається спір про право. З метою захисту порушених прав та інтересів ОСОБА_1 має право звернутись до місцевого загального суду з відповідною заявою в порядку позовного провадження, що дає правові підстави відмовити у відкритті провадження у даній справі на підставі частини четвертої статті 315 Цивільного процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене та керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від

31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», статтями 15, 1217, 1268 ЦК України, статтями 260, 293, 315, 353, 354 ЦПК України, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Дніпровська районна у місті Києві державна адміністрація, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення.

Роз`яснити заявнику, що із вказаними вимогами, слід звернутися до суду в порядку позовного провадження.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя О.О. Хромова