Рішення від 19.05.2025 по справі 756/10640/24

Справа № 756/10640/24

Провадження № 2/756/672/25

оболонський районний суд міста києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2025 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Пукала А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пологовий будинок "Лелека" про стягнення грошових коштів,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Оболонського районного суду м. Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просила стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 116 836,53 грн та судові витрати.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12.01.2022 між ОСОБА_1 та ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» укладено Договір № 8РП/01/2022 про надання медичних послуг з ведення одноплідних пологів (пакет «Люкс»).

За умовами п. 2.1 та п. 3.1 Договору Медичний заклад зобов`язався надати позивачу якісну та кваліфіковану медичну допомогу при пологах відповідно до чинних нормативних документів МОЗ України, обов`язкових стандартів і протоколів МОЗ України, а також стандартів і протоколів Медичного закладу, а позивач у свою чергу зобов`язалася оплатити такі послуги.

Пунктами 8.1, 8.2 Договору встановлено загальну вартість медичних послуг у сумі 90 800 грн, які підлягають одноразовій 100 % оплаті шляхом передоплати у день підписання договору. Позивач зазначила, що 12.01.2022 в день укладення Договору сплатила повну суму у розмірі 90 800 грн.

Разом з тим, після початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України Медичний заклад припинив здійснення своєї діяльності. У зв`язку з цим послуги за Договором позивачу фактично надані не були, і вона була вимушена звернутися для надання медичної допомоги при пологах до іншого медичного закладу. ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач народила дитину - ОСОБА_2 у м. Біла Церква Київської області.

На думку позивача, вказані обставини підтверджують ненадання відповідачем послуг за укладеним договором та є підставою для повернення сплаченої суми коштів у розмірі 90 800 грн.

Позивач також звернула увагу, що відповідно до п. 10.1 Договору він може бути розірваний з ініціативи пацієнта шляхом направлення письмового повідомлення з обґрунтуванням причин такого розірвання. У цьому випадку Договір є припиненим через п`ять робочих днів з дня отримання повідомлення, а Медичний заклад зобов`язаний повернути пацієнту сплачені ним кошти за вирахуванням фактично наданих послуг.

06.05.2022 на електронну адресу Медичного закладу позивач направила повідомлення з вимогою розірвати Договір та повернути сплачені кошти, оскільки пологи відбулися 16.03.2022 у іншому лікувальному закладі.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 04 вересня 2024 року відкрито провадження у справі.

Судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в порядку письмового провадження).

27 лютого 2025 року від відповідача надійшов відзив, в якому він зазначив, що 12.01.2022 було укладено договір № 8РП/01/2022 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність), пакет «Люкс».

Відповідач вказав, що позивачем було сплачено вартість договору у розмірі 90 800 грн. Вказана вартість складається з основної суми договору ведення - вартість із 13% знижкою складає 89 000 грн; страхового платежу «Безпечні пологи розширена», Програма 1, - вартість 1 800 грн.

Відповідач зазначив, що 12.01.2022 між позивачем та ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» укладено договір добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби № 7619/999/318/210003240, за яким позивачем сплачено 1 800 грн.

З 06.03.2024 відповідач був вимушений зупинити роботу через ведення воєнних дій, будівля пологового будинку була пошкоджена, діяльність відповідача була зупинена. У зв`язку з викладеним відповідач зазначив, що наведені обставини є форс-мажорними, що виключає нарахування втрат від інфляції і трьох процентів річних.

Також відповідач надав клопотання про розстрочення виконання рішення суду на 3 місяці, пославшись на скрутне фінансове становище.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

12.01.2022 між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» укладено Договір № 8РП/01/2022 про надання медичних послуг з ведення пологів (одноплідна вагітність) пакет «Люкс».

Відповідно до п. 2.1 Договору, медичний заклад приймає на себе зобов?язання надати позивач кваліфіковану медичну допомогу, що полягає у веденні пологів, на основі діючих нормативних документів МОЗ, обов?язкових протоколів і стандартів медичної допомоги та стандартів і протоколів прийнятих в Медичному закладі, в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором та додатками до нього, а пацієнт зобов?язується прийняти медичну допомогу за даним договором та забезпечити її оплату у строк та спосіб, визначені договором.

Згідно з п. 8.1, 8.4 договору вартість послуг, наданих за цим договором становить 90 800 грн та сплачується пацієнтом одноразово у формі 100% передоплати у день підписання вказаного договору.

Відповідно до п. 3.1 договору медичний заклад зобов`язаний надати якісну і кваліфіковану медичну допомогу

Згідно з п. 3.3 договору пацієнт зобов`язаний оплатити вартість наданої медичної допомоги, що надається відповідно до умов цього договору самостійно або забезпечити оплату медичної допомоги платником у разі якщо умовами договору платником визначено іншу особу.

Пунктом 8.8 договору закріплено, що факт надання медичним закладом (медичної допомоги/медичних послуг) та факт отримання їх пацієнтом підтверджується відповідною медичною документацією та оформлюється актом приймання-передачі медичних послуг.

Пунктами 9.1, 9.3, 9.4 договору передбачена відповідальність згідно чинного законодавства та умов цього договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором. Сторони не несуть відповідальності за невиконання або неналежне виконання цього договору у разі виникнення особливих обставин з об`єктивних причин (форс-мажорні обставини), які сторони не могли передбачити і що перешкоджають сторонам виконати свої обов`язки. До таких обставин віднесено, зокрема, війну та воєнні дії.

Відповідно до п. 9.5 договору сторона, яка не може виконувати свої договірні відносини внаслідок обставин, зазначених у п. 9.4 договору повинна проінформувати про це іншу сторону, а також належним чином цей факт підтвердити.

Пунктом 11.2 договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами із врахуванням вимог п. 8.4 договору та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

12.01.2022 в день укладення Договору позивачем було сплачено повну суму у розмірі 90 800 грн, що підтверджується відміткою на рахунку-фактурі № 70061 від 12.01.2022.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач народила дитину - ОСОБА_2 у м. Біла Церква Київської області, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 05.04.2022.

06.05.2022 на електронну адресу відповідача позивач направила повідомлення з вимогою розірвати Договір та повернути сплачені кошти, оскільки пологи відбулися 16.03.2022 у іншому лікувальному закладі. У відповідь 31.05.2022 відповідач повідомив позивача про можливість використати ці кошти для інших медичних послуг. 16.06.2022 відповідач підтвердив отримання звернення позивача, втім кошти повернуті не були.

28.08.2024 позивач повторно направила письмове повідомлення відповідачу про припинення Договору з вимогою повернути кошти, проте відповіді також не отримала.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

За змістом ст. 509, 526 ЦК України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості та виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 598, 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно зі ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Судом встановлено, що відповідачем не виконано умови договору та не повернуто сплачену суму коштів у повному обсязі.

При цьому, умовами Договору передбачено право позивача відмовитись від договору в односторонньому порядку, у такому випадку зобов`язання є припиненим, і пацієнту на його вимогу повертається сплачена сума вартості Договору.

Судом встановлено, що позивач народила дитину в іншому медичному закладі і зверталася до відповідача з вимогою про повернення сплачених коштів.

Надаючи оцінку аргументам відповідача щодо причин невиконання умов договору, суд погоджується із тим, що таке невиконання могло бути наслідком поважних та навіть об`єктивних причин, як ведення бойових дій та військова агресія проти України з боку російської федерації. Суд також враховує, що такі обставини офіційно визнані форс-мажорними (непереборними обставинами), які сторони не могли передбачити.

Проте, суд зазначає, що обставини непереборної сили, відповідно до статті 617 ЦК України, звільняють сторони лише від відповідальності за невиконання умов договору, проте не звільняють від виконання самого зобов`язання та наслідків його припинення.

Наявність форс-мажорних обставин у відповідача не позбавляє позивача права на повернення сплачених грошових коштів з підстав припинення зобов`язання та ненадання відповідних послуг.

За таких умов, суд вважає, що оспорюваний договір між сторонами слід вважати припиненим у зв`язку з односторонньою відмовою від нього, ст. 611, 907 ЦК України.

Водночас, у зв`язку з відмовою від договору і припиненням зобов`язання, позивач має право на повернення сплачених грошових коштів, що також передбачено умовами договору.

Відповідно до п. 10.1 договору дія договору може бути достроково припинена, зокрема, з ініціативи пацієнта, за умови письмового повідомлення медичного закладу шляхом написання заяви на ім`я головного лікаря медичного закладу із зазначенням причин розірвання договору. В такому випадку договір вважається розірваним через 5 робочих днів з моменту отримання відповідного повідомлення пацієнта. В такому випадку пацієнту на його вимогу повертається сплачена за договором сума, за відрахуванням вартості фактично наданої медичної допомоги пацієнту.

Оскільки 06.05.2022 позивач звернулася з вимогою до ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» про повернення коштів, суд вважає, що Договір між сторонами слід вважати припиненим з 16.05.2022 року, тобто через 5 робочих днів (п. 10.1 Договору) з дня отримання відповідачем повідомлення позивача, у зв`язку з односторонньою відмовою від нього, згідно ст. 611, 907 ЦК України.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог. Враховуючи, що на рахунок відповідача було сплачено авансовий платіж у сумі 90 800 грн, з яких 1800 грн складали страховий платіж, який у подальшому було перераховано на рахунок ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія», з відповідача слід стягнути грошові кошти у розмірі 89 000 грн.

Окрім того, згідно приписів ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені ст. 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, а тому наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 3-1462гс16 та підтримана Верховним Судом у постанові від 20.06.2018 у справі № 913/869/14.

Оскільки відповідач прострочив виконання зобов`язань, зокрема щодо повернення позивачу грошових коштів, а тому у відповідача виник обов`язок сплатити позивачу разом з сумою основного боргу, 3% річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Позивачем у позовній заяві наведено розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що розмір 3% річних за період з 16.05.2022 по 29.08.2024 становить 6 241,60 грн. Разом з тим, враховуючи встановлений судом розмір заборгованості, яка складає 89 000 грн, 3% річних за вказаний період становить 6 117,88 грн (89 000,00 x 3 % x 595 : 365 : 100%).

З аналогічних міркувань, враховуючи, що за вказаний період сукупний рівень інфляції становить 1.21800585, розмір інфляційних витрат становитиме 19 402,52 грн (89 000,00 x 1.21800585 - 89 000,00).

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у сумі 1 186,99 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 1, 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

- ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

На підтвердження витрат, які поніс позивач на отримання професійної правничої допомоги суду позивачем надано договір про надання правової (правничої) допомоги № 22/08-24 від 22.08.2024, додаткову угоду № 1 до договору № 22/08-24 про надання правової (правничої) допомоги від 22.08.2024, платіжну інструкцію № 9352-6539-6408-8778 від 27.08.2024.

Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Відповідач у відзиві просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 3 000 грн.

Зважаючи на викладене, з огляду на перелік послуг, що був наданий адвокатом позивачу, з огляду на зміст позовної заяви та докази, долучені до неї, враховуючи категорію справи, її складність, суд дійшов висновку, щодо наявності підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення правничої допомоги у розмірі 15 000 грн.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду на 3 місяці суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно з ч. 1-5 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом),- встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим цивільним судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 435 ЦПК, ця стаття не вимагає. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Рішенням Суду у справі Глоба проти України № 15729/07 від 05.07.2012 р. суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.

Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися цивільними судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018.

Водночас обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 9901/598/19, який згідно положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд застосовує до спірних правовідносин.

У зв`язку з наведеним, посилання представника відповідача на наявність в країні військового стану, велику суму щомісячного платежу за кредитами, велику кількість судових рішень, за якими з відповідача стягнуто заборгованість, не може слугувати підставою для розстрочення виконання рішення суду, оскільки відповідачем не надано доказів впливу цих обставин на його матеріальний стан та спроможність виконати рішення суду. При цьому суд врахував, що минуло вже два роки з моменту відновлення відповідачем господарської діяльності, товариство надає медичні послуги та отримує прибуток, а посилання на велику кількість судових рішень, за якими з відповідача стягнуто заборгованість, є абстрактними.

На підставі викладеного, керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пологовий будинок "Лелека" про стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором № 8РП/01/2022 від 12 січня 2022 року про надання медичної допомоги в розмірі 89 000 грн, 3% річних в сумі 6 117,88 грн, інфляційні втрати в сумі 19 402,52 грн, судовий збір в сумі 1 186,99 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» про розстрочку виконання рішення - відмовити.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Пологовий будинок "Лелека", ЄДРПОУ 39155132, адреса: м. Київ, вул. Квітки Цісик, буд. 56.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Суддя Андрій ПУКАЛО