Рішення від 26.05.2025 по справі 320/22069/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2025 року м. Київ справа №320/22069/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Об`єднана торговельна компанія «Європлюс»

до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Об`єднана торговельна компанія «Європлюс» (далі ТОВ ОТК «Європлюс») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.04.2023 №733/ж10/31-00-07-05-01-24.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків була проведена фактична перевірка магазину, який належить ТОВ ОТК «Європлюс», за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 50. За результатами даної перевірки складено акт фактичної перевірки від 08.03.2024 №419/ж5/31-00-07-05-01-24 та встановлено порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». З урахуванням висновків акта перевірки 12 жовтня 2023 року Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийняте податкове повідомлення-рішення форми «С» 15.04.2023 №733/ж10/31-00-07-05-01-24 про накладення штрафу в сумі 30 415,00 грн. Позивач категорично не погоджується із вказаним податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Просить суд задовольнити позов.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2024 позовна заява розподілена судді Жуковій Є.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року відкрито провадження у справі №320/22069/24, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та витребуваних документів.

Відповідно до довідок про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «Ухвала про відкриття спрощеного провадження без проведення судового засідання» від 24 травня 2024 року по справі №320/22069/24 доставлено до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю Об`єднана торговельна компанія «Європлюс» та Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків 27 травня 2024 року.

09 серпня 2024 року до відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків надійшов відзив на позов.

Відповідач із позовом не погоджується та вважає його необґрунтованим та такими, що не підлягає задоволенню. Вказує, що позивачем в ході проведення перевірки не підтверджено походження та відображення в обліку алкогольних напоїв, які знаходились в реалізації, а отже ТОВ ОТК «Європлюс» здійснювалась реалізація не облікованих алкогольних напоїв на суму 30 415 грн , що є порушенням вимог пункту 12 статті 3 Закону України №265 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Позивачем не було дотримано вищезазначених норм законодавства, а твердження, що ним надано всі витребувані документи відповіддю на запит від 29.02.2024, не відповідає дійсності, оскільки як чітко вбачається з даної відповіді позивач фактично відмовляється надати інші витребувані документи посилаючись на те, що «прибуткові накладні та товарно-транспортні накладні на внутрішнє переміщення щодо товару, знаходяться безпосередньо в магазині, доступ до яких у перевіряючих був». Просить суд відмовити у задоволенні позову.

З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків була проведена фактична перевірка магазину, який належить ТОВ ОТК «Європлюс», за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 50.

Під час перевірки позивачу був вручений запит про надання документів від 28.02.2024, в якому відповідач просив надати завірені належним чином копії документів, зокрема: копії прибуткових та видаткових документів на підакцизні товари, які були придбані та реалізовані у перевіряємому періоді, документи, які свідчать про відображення товарів в обліку підприємства.

Листом від 29.02.2024 №29/02/24-30 позивач надав запитувані документи, окрім прибуткових накладних та товарно-транспортних накладних на внутрішнє переміщення щодо товару, які охоплюються перевіряємим періодом, за вищевказаною адресою, оскільки обсяг таких документів був значним, вони знаходилися безпосередньо в магазині, доступ для ознайомлення з якими був вільним для контролюючого органу протягом часу проведення перевірки.

За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 08.03.2024 №419/ж5/31-00-07-05-01-24 та встановлено порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону України №265 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На вказаний акт подано заперечення, які листом від 08.04.2024 №237/Ж12/31-00-07-05-01-26 залишені без задоволення, а висновки акта перевірки без змін.

На підставі акта перевірки від 08.03.2024 №419/ж5/31-00-07-05-01-24 Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків винесене податкове повідомлення-рішення від 15.04.2023 №733/ж10/31-00-07-05-01-24, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 30 415 грн за порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням від 15.04.2023 №733/ж10/31-00-07-05-01-24, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).

Одним з видів податкового контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавств відповідно до статті 75 ПК України є право контролюючих органів на проведення камеральної, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичної перевірки.

Підпунктом 75.1.3. пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПК України.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР (далі Закон №265/95-ВР).

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

До суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) (стаття 20 Закону № 265/95-ВР).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996).

Статтею 1 Закону № 996 встановлено, що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

За визначенням частини другої статті 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статі 9 Закону № 996 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Приписами пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року (далі Положення № 88), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 встановлено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

При цьому, підставою для застосування штрафних санкцій за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, є встановлений факт наявності товарів в місцях їх реалізації та/або зберігання, які не обліковані у встановленому порядку, тобто виявлення товарів у надлишку (перевищення кількості товару в наявності над облікованим товаром).

Документами, що є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку є накладні, витратні накладні, товарно-транспортні накладні, тощо.

Зокрема, фінансова санкція, встановлена статтею 20 Закону №265/95-ВР, може бути застосована лише у тому випадку, коли особа не веде обліку товарів.

Натомість, у межах спірних правовідносин судом встановлено, що виявлені в магазині товарно-матеріальні цінності, з приводу яких інспекторами відповідача встановлено відсутність обліку, все ж обліковувалися, на підтвердження чого матеріали справи містять копії видаткових та транспортних накладних на підтвердження купівлі алкогольних напоїв.

Суд звертає увагу, що порушенням порядку ведення бухгалтерського обліку товару за місцем їх реалізації є, зокрема, відсутність у суб`єкта підприємницької діяльності первинних документів, які підтверджують рух таких товарів.

Тому, при відсутності зазначених документів, особи, що здійснювали перевірку повинні були встановити факт реалізації позивачем необлікованих товарів.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 15.04.2023 №733/ж10/31-00-07-05-01-24 винесено за порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Суд не погоджується з доводом податкового органу стосовно того, що санкція статті 20 вказаного Закону застосовується також у випадку не ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.

Відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані, не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону №265/95-ВР.

Ця позиція узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 07.08.2018 у справі №825/10/17, від 30.01.2018 у справі №810/1148/17, від 30.04.2020 у справі № 803/954/14, які згідно з частини п`ятої статті 242 КАС України враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Таким чином, із системного аналізу вказаних правових норм, суд дійшов висновку, що штрафна санкція застосовується виключно за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

Верховний Суд у постанові від 05.03.2019 у справі №806/2402/16 зазначив: «Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що застосування такої санкції можливо до підприємства, яке не облікувало товар та реалізувало його, не провівши розрахунки через реєстратор розрахункових операції».

Однак, судом встановлено, що в акті перевірки факту реалізації необлікованого товару не зафіксовано.

Таким чином, суд не погоджується з доводами відповідача про встановлені порушення позивачем вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки відповідачем не доведено суду факту продажу необлікованого товару.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків 15.04.2023 №733/ж10/31-00-07-05-01-24, яким до позивача застосовані фінансові санкції в розмірі 30 415 грн, є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 9 КАС України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою, другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відтак, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір в розмірі 3028грн згідно платіжної інструкції від 30.04.2024 №200608, згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено.

Отже, в силу приписів статті 139 КАС України сплачений судовий збір в розмірі 3 028 грн підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Об`єднана торговельна компанія «Європлюс» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 15.04.2023 №733/ж10/31-00-07-05-01-24, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю Об`єднана торговельна компанія «Європлюс» застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 30 415 гривень.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Об`єднана торговельна компанія «Європлюс» за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.