Постанова від 22.05.2025 по справі 524/7569/16-ц

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/7569/16-ц Номер провадження 22-ц/814/631/25Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д.Д. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Чумак О.В.,

суддів Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.,

за участю секретаря Галушко А.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника стягувача ОСОБА_1 адвоката Ганги Дмитра Григоровича на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19 вересня 2024 року, ухвалене суддею Андрієць Д.Д., у справі за поданням державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби у м. Кременчуці Кременчуцького району Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції В.Сухини про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_2 , в якому зареєстровані малолітні діти,

В С Т А Н О В И В :

Державний виконавець Автозаводського відділудержавної виконавчоїслужби ум.Кременчуці Кременчуцькогорайону Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиціїСухина В. звернувся до суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_2 , в якому зареєстровані малолітні діти.

В обґрунтування подання зазначає, що у державного виконавця перебуває на виконанні зведене виконавче провадження № 55452931 відносно боржника ОСОБА_2 , до складу якого входять дев`ять виконавчих проваджень.

У ході проведення виконавчих дій встановлено, що за боржником обліковується нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1 .

У вказаній квартирі зареєстровані, в тому числі, малолітні діти, а тому державний виконавець звернувся до Органу опіки та піклування з метою отримання дозволу на реалізацію нерухомого майна.

18.04.2023 орган опіки та піклування відмовив у наданні такого дозволу.

Просив надати дозвіл на реалізацію квартири в якій зареєстровані малолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні подання державного виконавця Автозаводського ВДВС у м.Кременчуці Кременчуцького району Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції В.Сухинипро звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_2 , в якому зареєстровані малолітні діти.

Не погодившись з ухвалою суду її в апеляційному порядку оскаржив представник стягувача ОСОБА_1 адвокат Ганга Д.Г. Просить ухвалу скасувати та задовольнити подання державного виконавця.

В апеляційній скарзі посилається на те, що судом не було надано належну оцінку доказам, порушено норми матеріального та процесуального права.

Зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на недобросовісні дії боржника, який намагався відчужити своє нерухоме майно. Зазначає, що спірна квартира не є власністю зареєстрованих в ній осіб, тоді як сім`я ОСОБА_5 має інше нерухоме майно або може винаймати житло. При цьому, саме на батьків покладається обов`язок щодо піклування та забезпечення дітей. Крім того звертає увагу, що сім`я ОСОБА_6 не має жодних родинних відносин з боржником ОСОБА_2 .

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Державний виконавець, ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 будучи належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи до суду не з`явилися, про причини неявки не повідомили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника стягувача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні в Автозаводському відділі державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває зведене виконавче провадження № АСВП 55452931, до якого входять виконавчі провадження:

Виконавче провадження № 55043323 з примусового виконання виконавчого листа

№ 524/7569/16, від 19.09.2017, виданого Автозаводським районним судом м. Кременчука про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» заборгованості в розмірі 102 150,85 грн.

Виконавче провадження № 58268710 з примусового виконання виконавчого листа

№ 635/7174/16-ц, від 16.10.2018, виданого Харківським районним судом Харківської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 10,01 грн.

Виконавче провадження № 58266924 з примусового виконання виконавчого листа №

635/7174/16-ц від 16.10.2018, виданого Харківським районним судом Харківської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 12 630,00 доларів США (USD).

Виконавче провадження № 58268368 з примусового виконання виконавчого листа

№ 635/7174/16-ц, від 16.10.2018, виданого Харківським районним судом Харківської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 2 000,00 грн.

Виконавче провадження № 58269478 з примусового виконання виконавчого листа

№ 635/7174/16-ц, від 16,10.2018, виданого Харківським районним судом Харківської області, про розмірі з 432,16 грн. стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів у

Виконавче провадження № 58269831 з примусового виконання виконавчого листа

№ 635/7174/16-ц, від 16.10.2018, виданого Харківським районним судом Харківської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 19 724,92 грн.

Виконавче провадження № 58270262 з примусового виконання виконавчого листа

№ 635/7174/16-ц, від 16.10.2018, виданого Харківським районним судом Харківської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 5 363,21 грн.

Виконавче провадження № 58270908 з примусового виконання виконавчого листа

№ 635/7174/16-ц, від 16.10.2018, виданого Харківським районним судом Харківської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 57,54 грн.

Виконавче провадження № 59052603 з примусового виконання постанови № 53533458,

від 08.05.2019, виданої Автозаводським відділом державної виконавчої служби у м. Кременчуці, про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави виконавчого збору у розмірі 41 543,32 грн.

Неодноразово державним виконавцем здійснено виходи за місцем проживання боржника ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 , та місцем його реєстрації за адресою АДРЕСА_3 , проте боржника за вказаними адресами не виявлено та встановлено, що квартира знаходиться у користуванні іншої особи.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири.

Згідно відповіді на звернення наданої директором Автозаводської районної адміністрації № 4529/01-32 від 06 квітня 2021 року за адресою: АДРЕСА_4 , зареєстровані: з 22 лютого 2017 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 23 червня 2017 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

06 квітня 2023 року орган опіки та піклування Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області ухвалив рішення про відмову у наданні дозволу на реалізацію квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 129Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема обов`язковість судового рішення.

Статтею129-1КонституціїУкраїни визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна людина має право на справедливий судовий розгляд.

ЄСПЛ вказував у своїх рішеннях, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», № 18357/91, § 40).

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції.

Саме такий принцип застосовує ЄСПЛ у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.

ЄСПЛ неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень (рішення у справах «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Ясіун`єне проти Литви» від 06 березня 2003 року, «Руйану проти Румунії» від 17 червня 2003 року, «Півень проти України» від 29 червня 2004 року).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За приписами частин 1, 6 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник.

У зв`язку з відсутністю у боржника ОСОБА_2 достатніх коштів та рухомого майна, на яке можна звернути стягнення, державний виконавець звернувся до суду із поданням, у якому просив надати дозвіл на реалізацію нерухомого майна боржника,у якому зареєстровані малолітні діти.

Згідно з частиною 3 статті 17 Закону України «Про охорону дитинства»(в редакції, чинній на момент звернення виконавця до суду) батьки або інші законні представники не мають права без дозволу органу опіки та піклування, наданого відповідно до закону, вчиняти від імені малолітньої дитини правочини, визначенічастиною другоюстатті 177 Сімейного кодексу України.

За змістомстатті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей»в редакції, чинній на момент звернення головного державного виконавця до суду, держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості. Зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо житлових приміщень не допускається. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав, інших прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке належить дитині, а у випадках, визначених законом, - також щодо нерухомого майна, право користування яким належить дитині, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Звернення державного виконавця із поданням про надання дозволу на реалізацію нерухомого майна боржника,в якому зареєстровані діти, узгоджується з пунктом 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 червня 2016 року № 2831/5, яким передбачено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копією дозволу органів опіки та піклуванняабо відповідним рішенням суду.

Отже, враховуючи вимоги Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», а також положення Порядку реалізації арештованого майна, державний виконавець або приватний виконавець зобов`язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, які, зокрема, додаються до заяви на реалізацію арештованого майна.

Схожі висновки містяться у постановах Верховного Суду відід 25 листопада 2019 року в справі № 718/482/15-ц (провадження № 61-16089св19) від 10 жовтня 2019 року в справі №751/15667/15-ц (провадження № 61-12151св19).

Пункт 1 частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Частиною восьмою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Під час розгляду такої заяви (подання) суд повинен оцінювати через призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні; чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення; чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання; чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання; яка ступінь споріднення має місце між дітьми та боржником та інші обставини.

При розгляді справи встановлено, що на виконанні з 2017 року перебувають виконавчі листи, видані на підставі судових рішень, боржником за якими є ОСОБА_2 . Однак рішення суду не виконаються. У боржника відсутні кошти на банківських рахунку та майно, яке може бути реалізоване в процесі виконання судових рішень. Сам ОСОБА_2 перебуває в розшуку.

Єдине нерухоме майно, яке знаходиться у власності ОСОБА_2 є квартира за адресою: АДРЕСА_2 .

З наданих матеріалів вбачається, що у вказаній квартирі зареєстровані двоє малолітніх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

У поясненні приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Баглай А.В. № 176 від 09 жовтня 2019 року, зазначено, що 21 вересня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_5 є покупцем квартири АДРЕСА_1 .

Однак провести державну реєстрацію права власності на вказану квартиру виявилося неможливим у зв`язку з тим, що 12 вересня 2016 року на квартиру АДРЕСА_1 , в базі даних заяв приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу було зареєстровано заяву про державну реєстрацію права власності.

Також вказано, що на момент подання пояснень на розгляді у Автозаводському районному суді м. Кременчука Полтавської області перебувала справа № 524/5397/19 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_10 про визнання права власності та звільнення майна з-під арешту.

При перевірці вказаної інформації у ЄДРСР колегією суддів встановлено, що рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 вересня 2020 року залишеним без змін постановами Полтавського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року та Верховного Суду 24 січня 2022 року позов ОСОБА_5 залишено без задоволення.

Судом встановлено, що зареєстровані у квартирі неповнолітні діти ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не є дітьми боржника та не є власниками квартири.

При цьому, відповідно до рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 06 квітня 2023 року № 545 державному виконавцю Автозаводського відділудержавної виконавчоїслужби ум.Кременчуці Кременчуцькогорайону Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиціїСухині В,було відмовленоу наданнідозволу нареалізацію квартирина підставіпунктів 66-67Порядку провадженняорганами опікита піклуваннядіяльності,пов`язаноїіз захистомправ дитини,затвердженого постановоюКабінету МіністрівУкраїни від24вересня 2008року №866, відповідно дояких до органів опіки та піклування мають звертатися батьки або особи, які їх замінюють, тобто особи, які є власниками майна або законними представниками дитини, у разі якщо остання є власником, й заінтересовані в укладенні правочину.

Однак особливістю примусової реалізації майна в межах виконавчого провадження з метою забезпечення виконання судового рішення є те, що власник майна не є заінтересованою в його реалізації особою й, відповідно, свою волю не виявляє. Продаж такого майна ініціюється державним або приватним виконавцем через спеціальну установу, при цьому зацікавленою особою виступає є стягувач у виконавчому провадженні, а не боржник. Разом з тим, стягувач не має права вчиняти дії, пов`язані з передачею майна боржника на примусову реалізацію. В свою чергу боржник, як зазначалося, не є зацікавленою особою, що має наслідком ухилення його від звернення до органів опіки та піклування за отриманням дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке або право користування яким мають діти. В той же час, чинним законодавством не передбачено механізмів зобов`язання батьків або осіб, які їх замінюють, отримувати такий дозвіл у примусовому порядку.

За вказаних обставин зазначене рішення не свідчить про реальне дослідження органом опіки та піклування факту проживання у спірній квартирі дітей та порушення їх прав в наслідок надання дозволу на реалізацію квартири.

Разом зцим,у судувідсутні жоднідокази фактичногопроживання малолітніхдітей заадресою:АДРЕСА_2 .

Більше того, при розгляду справи як судом першої інстанції так і апеляційної інстанції поштові відправлення, що направлялися на імя ОСОБА_7 , ОСОБА_5 за зазначеною вище адресою поверталися до судів з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Враховуючи зазначене, дослідивши обставини справи та надавши аналіз наявним доказам в їх сукупності колегія суддів приходить до висновку, що сам факт реєстрації малолітній дітей, за відсутності доказів їх проживання у спірній квартирі, та порушення їх прав наданням дозволу на її реалізацію, беручи до уваги, що власник квартири не є батьком чи близьким родичем малолітніх дітей, не може перешкодити забезпеченню виконання судового рішення.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19 вересня 2024 року слід скасувати.

Подання державного виконавця Автозаводського ВДВС у м.Кременчуці Кременчуцького району Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції В.Сухинипро звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_2 задовольнити.

Дозволити реалізацію квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , право користування якою мають неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника стягувача ОСОБА_1 адвоката Ганги Дмитра Григоровича задовольнити.

Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19 вересня 2024 року скасувати.

Подання державного виконавця Автозаводського ВДВС у м.Кременчуці Кременчуцького району Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції В.Сухинипро звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_2 задоволено.

Дозволити реалізацію квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , ІПН: НОМЕР_1 , право користування якою мають неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 травня 2025 року

Головуючий О.В. Чумак

Судді Ю.В. Дряниця

Л.І. Пилипчук