Рішення

від 26.05.2025 по справі 380/5680/25

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2025 рокусправа № 380/5680/25

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп`як Оксана Орестівна, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання протиправними дій, -

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Личаківського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління МЮУ (пр. Чорновола,39, м. Львів, 79019; код ЄДРПОУ 35009358) про скасування постанови від 04.11.2024 року про закінчення виконавчого провадження №76365253, зобов"язання відновити виконавче провадження №76365253.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Карп`як О.О.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що державний виконавець діяв недобросовісно та не пересвідчився в повноті виконання боржником у виконавчому провадженні рішення суду у справі №380/544/23, що перебувало на примусовому виконанні. Сума коштів, що надійшла позивачу як стягувачу у виконавчому провадженні, є суттєво меншою, аніж розрахована. Проте державний виконавець не з`ясовував в боржника, яким чином ним проведено розрахунки на виконання рішення суду, натомість прийняв передчасне та незаконне рішення про закінчення виконавчого провадження № 76365253.

Ухвалою від 07.04.2025 року було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Личаківський ВДВС подав відзив на позов, позовні вимоги ОСОБА_1 , не визнає, просить суд в задоволенні позову відмовити повністю. Повідомив, що боржник скерував державному виконавцю повідомлення про виконання рішення суду в повному обсязі у справі №380/544/23. З огляду на це державний виконавець мав визначені ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» підстави для закінчення виконавчого провадження № 76365253.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.03.2023 у справі №380/544/23 яке набрало законної сили 18.07.2023, позов задоволено повністю:

- визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII та постановою Кабінету Міністрів України № 702 від 01.08.2012, за період з 27.04.2018 по 05.10.2022.

- зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військову частину НОМЕР_2 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, передбачену ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII та постановою Кабінету Міністрів України № 702 від 01.08.2012 за період з 27.04.2018 по 05.10.2022, виходячи з її грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

03.11.2023 на примусове виконання рішення суду в цій частині суд видав стягувачу виконавчий лист №380/544/23.

22.10.2024 державний виконавець Личаківського ВДВС виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №76365253.

19.09.2023 позивач отримала на банківську картку від ВЧ НОМЕР_2 кошти в сумі 5 425, 61 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у відповідь адвокатський запит від 31.10.2023 року у листі від 03.11.2023 року № 11/18288-23, повідомив що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.03.2023 року у справі № 380/544/23, виконано у повному обсязі у вересні 2023 року.

Згідно розрахунку компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки (Постанова КМУ від 01.08.2012, № 702) за період з 27.04.2018 року по жовтень 2022 року згідно рішення суду № 380/544/23 від18.07.2023 року, становить 6739, 89 грн.

04.11.2024 державний виконавець прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження №76365253 на підставі п. 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», обґрунтовану так: « Рішення суду виконано боржником відповідно до наданих документів розрахункового листа, довідки про виплачені суми згідно рішення суду за серпень 2023 року, платіжну інструкцію від 18.09.2024 року».

При прийнятті рішення суд керується такими нормами права та мотивами їх застосування при оцінці встановлених обставин справи та аргументів сторін:

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України Про виконавче провадження від 02.06.2016р. №1404-VIII (далі Закон №1404).

Відповідно до ст.1, ч.1 ст.3, ч.1 ст.5 Закону №1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до статті 18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1). Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (пункт 3); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (пункт 10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно ст.39, ст.40, ст.41 Закону №1404 виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (пункт 9).

У разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

Відповідно до ст.63 Закону України «Про виконавче провадження», за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Аналіз наведених вище норм закону дозволяє зробити висновок, що державний виконавець зобов`язаний вживати усіх заходів, необхідних для своєчасного виконання судового рішення в повному обсязі. Для досягнення цієї мети наділений широким обсягом повноважень, в тому числі витребовувати у боржника належні та достатні докази на підтвердження факту виконання вимог виконавчого документа, а також застосовувати штрафні санкції у випадку, якщо боржник не виконує рішення без поважних причин.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстави, передбаченої визначених у п.9 частини першої статті 39 Закону № 1404, приймається лише у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. При цьому про закінчення виконавчого провадження з цієї підстави приймається вмотивована постанова, яка має містити виклад встановлених виконавцем обставини, що свідчать про фактичне виконання судового рішення, а також засоби їхнього встановлення.

Суд, перевіривши постанову державного виконавця Личаківського ВДВС про закінчення виконавчого провадження №76365253 на відповідність критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 КАС України, керується такими мотивами:

державний виконавець перед прийняттям оскарженої постанови був зобов`язаний пересвідчитися, що боржник виконав відповідне зобов`язання відповідно до резолютивної частини рішення суду, наведеної у виконавчому листі. Джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом є будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид і форма яких залежить від суті та змісту покладеного на боржника зобов`язання, а обов`язок надання таких доказів виконавцю законом покладено на боржника у виконавчому провадженні. У випадку наявності сумнівів щодо змісту рішення державний виконавець міг звернутися до суду з поданням про роз`яснення судового рішення та/або встановлення порядку та способу його виконання.

Рішенням суду, на виконання якого видано виконавчий лист № 380/544/23, що є предметом спірного виконавчого провадження, боржника було зобов`язано здійснити перерахунок та виплату компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за період 27.04.2018 по 05.10.2022., передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII та постановою Кабінету Міністрів України № 702 від 01.08.2012.

Звертаючи виконавчий лист до примусового виконання, представником стягувача, звернено увагу державного виконавця у заяві від 18.10.2024 щодо факту невиконання рішення суду у справі № 380/544/23, зокрема щодо того, що грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки згідно постанови КМУ № 702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах» виплачена ОСОБА_1 лише за 9 календарних днів. Наголошено також на те, що оскільки у присудженому періоді згідно рішення суду у справі № 380/544/23 налічується 4 роки 5 місяців, то кількість днів, за яких повинна нараховуватися компенсація відпустки повинна становити 31 день ( (4 *7 днів = 28 днів та 3 дні за 5 місяців). Тобто обрахунок компенсації повинен проводитися згідно розрахунку 7 календарних днів за кожен рік проходження військової служби.

Здійснюючи перевірку стану виконання рішення суду у справі від 28.03.2023 № 380/544/23 державний виконавець зазначила, що «Рішення суду виконано боржником відповідно до наданих документів-розрахункового листа, довідки про виплачені суми згідно рішення суду за вересень 2023 року, платіжної інструкції від 18.09.2024».

Проте, позивач вказує, що підтав вважати виконання рішення відбулося у повному обсязі немає підстав, оскільки Військова частина НОМЕР_2 долучає державному виконавцю ті самі докази щодо виконання рішення, які були подані нею на стадії добровільного виконання рішення. Натомість, державний виконавець приймаючи оскаржувану постанову, просто констатувала виплату боржником стягувачу коштів на виконання рішення суду (навіть не вказавши їх суму), та не пересвідчилася у правильності здійсненого нарахування та виплати компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки. Натомість про неправильність здійснення нарахувань представник стягувача наголосив державному виконавцю ще перед відкриттям виконавчого провадження у справі № 76365253 у заяві від 18.10.2024 (а.с.15).

Отже, ВЧ НОМЕР_2 з метою виконання рішення №380/544/23 була зобов`язана вчинити певні дії з метою перерахунку розміру грошового забезпечення стягувача за вказаний період та виплати різниці, а саме:

1) обчислити розмір посадового окладу стягувача за вказаний в рішенні період, виходячи із визначеної судом бази нарахування (6739,89 грн. замість 5425,61 грн.);

2) визначити розмір усіх інших складових грошового забезпечення стягувача за вказаний в рішенні період, що обчислюються у відсотковому відношенні (кратно) до розміру його посадового окладу;

3) визначити різницю між обчисленим на виконання рішення суду розміром грошового забезпечення стягувача за вказаний в рішенні період, та фактично виплаченим забезпеченням за цей же період;

4) виплатити різницю, визначену у наведеному вище порядку, стягувачу;

5) повідомити державного виконавця про вчинені на виконання рішення суду дії та надати докази (розрахунок, підписаний уповноваженою особою ВЧ, платіжні документи, що підтверджують перерахування стягувачу коштів у сумі, що відповідає розрахунку тощо).

Оскаржена постанова обґрунтована отриманням від боржника розрахункового листа, довідки про виплачені суми згідно рішення суду за серпень 2023 року, платіжну інструкцію від 18.09.2024 року про виконання рішення суду в повному обсязі. Разом з тим, аналіз змісту повідомлення боржника свідчить про те, що такий не містить будь-яких розрахунків, проведених на виконання рішення суду.

Оскільки державний виконавець не надав суду доказів вчинення дій для витребування в боржника (ВЧ НОМЕР_2 ) розрахунку грошового забезпечення стягувача, виконаного на виконання рішення суду у справі № 380/544/23, то це підтверджує обґрунтованість аргументів позивача про протиправну бездіяльність виконавця, що призвела до прийняття необґрунтованого рішення про закінчення виконавчого провадження. Адже виконавець, приймаючи оскаржувану постанову, просто констатував виплату боржником стягувачу коштів на виконання рішення суду (навіть не вказавши їх суму), проте не пересвідчитися у правильності здійсненого перерахунку грошового забезпечення відповідно до резолютивної частини рішення суду. За таких обставин постанова про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно, - за відсутності доказів, які б підтверджували факт належного повного виконання судового рішення боржником.

Підсумовуючи наведені мотиви суд дійшов висновку, що відповідач ухилився від виконання своїх обов`язків та реалізації наданих законом повноважень щодо контролю за виконанням боржником вимог зобов`язального характеру; як наслідок, виконавець зробив нічим не обґрунтований висновок про фактичне виконання рішення суду без належної перевірки цієї обставини, що призвело до прийняття незаконного рішення про закінчення виконавчого провадження. Це рішення порушує права стягувача у виконавчому провадженні та підлягає скасуванню. Отже, позовні вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача відновити виконавче провадження №76365253, то суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону №1404-VIII, У разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Враховуючи вищезазначене, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження тягне за собою обов`язок державного виконавця відновити виконавче провадження не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення про скасування постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження.

Враховуючи відсутність підстав вважати, що державним виконавцем у встановлений законом строк не будуть вчинені дії, визначені ст. 41 Закону №1404-VIII, суд дійшов висновку, що така вимога є передчасною, а тому задоволенню не підлягає.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 19-22,25-26,90,139,229,241-246,250,251,255,287,295 КАС України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП- НОМЕР_1 ) до Личаківського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління МЮУ (пр. Чорновола,39, м. Львів, 79019; код ЄДРПОУ 35009358) про скасування постанови, зобов"язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Личаківського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 04.11.2024 про закінчення виконавчого провадження № 76365253.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Личаківського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління МЮУ на користь ОСОБА_1 968,86 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяКарп`як Оксана Орестівна