Рішення від 15.05.2025 по справі 403/373/21

Справа №403/373/21 провадження № 2/403/11/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2025 року с-ще Устинівка

Устинівський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді Атаманової С.Ю., при секретарі судового засідання Муляві В.В.,

з участю:

представника позивача - органу опіки та піклування Устинівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області Оковитої В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Устинівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом органу опіки та піклування Устинівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання дитини та передачу органу опіки та піклування подальшого влаштування дитини,

В С Т А Н О В И В:

Позивач орган опіки та піклування Устинівської селищної ради Кіровоградської області звернувся до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про: 1) позбавлення її, як матері, батьківських прав стосовно сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 2) стягнення з відповідача на користь того закладу, де в подальшому буде перебувати дитина, або особи, яка буде опікуватися дитиною, аліментів в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, та 3) передачу подальшого влаштування ОСОБА_2 органу опіки та піклування.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач по справі, являючись матір'ю малолітнього ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов'язків по відношенню до свого сина, який перебуває на обліку дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах, служби у справах дітей Устинівської селищної ради. Відповідач з 2018 року перебуває на «Д» обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога КНП «Устинівська лікарня» та двічі (з 11 по 21 березня 2019 року та з 05 квітня по 07 травня 2021 року) перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП «Кіровоградський обласний наркологічний диспансер Кіровоградської обласної ради», а з 21 березня по 05 квітня 2019 року перебувала в КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради» з приводу психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності. Відповідно до актів обстеження умов проживання, в будинку по АДРЕСА_1 , де проживала сім'я відповідача ОСОБА_1 , неналежний санітарний стан, дитина не має достатнього одягу та взуття, засобів особистої гігієни, а наявний дитячий одяг брудний і порваний, постільна білизна не випрана, будинок занедбаний. В подальшому актами обстеження умов проживання від 06 січня 2023 року та від 28 травня 2024 року зафіксовано, що будинок відповідача, розташований по АДРЕСА_2 , перебуває в аварійному стані, умови для проживання дитини відсутні. Відповідач не цікавилася успіхами дитини в школі, не відвідувала батьківські збори, не реагувала на зауваження класного керівника та зовсім не приділяла уваги вихованню сина. Враховуючи заяву малолітнього ОСОБА_2 від 07 вересня 2021 року про позбавлення його матері ОСОБА_1 батьківських прав, останнього було влаштовано на утримання та виховання в сім'ю ОСОБА_3 , а з 21 січня 2022 року - до Комунального закладу «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Кіровоградської обласної ради. З 30 травня 2023 року малолітнього ОСОБА_2 було влаштовано в сім'ю патронатного вихователя ОСОБА_4 та продовжено перебування в ній на період воєнного стану та протягом одного місяця після його припинення. За цей час відповідач жодного разу не відвідувала дитини, не цікавилася станом його здоров'я. Рішенням виконавчого комітету Устинівської селищної ради від 20 жовтня 2021 року за №222 затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 по відношенню до малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином, зазначені в позові обставини у відповідності з п.2 ч.1 ст.164 СК України є підставою для позбавлення відповідача ОСОБА_1 батьківських прав.

В судовому засіданні по розгляду справи представник позивача викладені в позовній заяви вимоги підтримала, прохала суд їх задоволити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання по розгляду справи по суті не з'явилась. Про місце, день і час розгляду справи повідомлялась у порядку, передбаченому ст.128 ЦПК України, тому вважається, що судовий виклик вручений їй належним чином. Згідно поданої до суду письмової заяви прохала розглянути цивільну справу без її участі та врахувати її позицію, викладену в заяві від 21 березня 2025 року (а.с.144-145 Том 2).

В заяві від 21 березня 2025 року відповідач ОСОБА_1 зазначила про те, що є військовослужбовцем та не має змоги з'являтися в судове засідання. Позовні вимоги не визнала та прохала суд в позові відмовити. Зазначила, що під час проходження служби більше усвідомила, що дитина для неї дуже важлива, син у неї єдиний і у неї нікого, крім нього, не має. На даний час вона збирає кошти на придбання будинку, в якому хоче, щоб вони із сином проживали, та відкладає кошти на його навчання в Чехії, оскільки хоче, щоб він отримав гарну освіту, та був забезпечений всім необхідним. Підтвердила, що за цей час вона змінилась і в майбутньому не надасть і найменшого приводу на виникнення причин щодо позбавлення її батьківських прав. Вона любить свого сина, а тому прохає суд не позбавляти її батьківських прав стосовно нього (а.с.116 Том 2).

Відповідно до положень ч.1 ст.223 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України) суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності відповідача.

На виконання вимог п.п.2, 3 ч.3 ст.265 ЦПК України суд зазначає заяви та клопотання, що подавались під час судового розгляду справи, а також процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 14 червня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження (а.с.186-187 Том 1).

Ухвалою суду від 16 липня 2024 року витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_2 інформацію щодо перебування відповідача ОСОБА_1 на військовій службі в складі Збройних Сил України (а.с.205-206 Том 1).

Ухвалою суду від 15 серпня 2024 року витребувано від Міністерства оборони України інформацію щодо перебування ОСОБА_1 на військовій службі в складі Збройних Сил України, зокрема військової частини, в складі якої вона проходить військову службу (а.с.229-230 Том 1).

Ухвалою суду від 27 листопада 2024 року про закриття підготовчого провадження цивільну справу було призначено до судового розгляду по суті (а.с.48-49 Том 2).

Заслухавши пояснення представника органу опіки та піклування Устинівської селищної ради, показання неповнолітнього ОСОБА_2 , дослідивши зміст письмових пояснень відповідача ОСОБА_1 та письмові докази по справі, судом встановлені наступні фактичні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, відповідач по справі ОСОБА_1 є матір'ю неповнолітнього (на дату звернення до суду - малолітнього) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про його народження, де в рядку мати зазначено « ОСОБА_1 » (а.с.65 Том1).

Батько неповнолітнього ОСОБА_2 - гр-н ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується наявною в матеріалах цивільної справи копією свідоцтва про його смерть (а.с.64 Том 1).

Згідно довідки виконавчого комітету Устинівської селищної ради №276/02-21/1 від 07 квітня 2021 року, до складу осіб, які проживають за адресою: АДРЕСА_1 , входять:голова домогосподарства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.55 Том 1).

Наказом завідуючої сектору служби у справах дітей від 03 лютого 2021 року за №1 «Про постановку на облік» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поставлено на облік дітей, які перебувають в складних життєвих обставинах (а.с.66-68 Том 1).

У зв'язку з утворенням служби у справах дітей Устинівської селищної ради, наказом №10 від 29 грудня 2023 року ОСОБА_2 поставлено на облік зазначеної Служби як дитини, яка опинилась в складних життєвих обставинах (а.с.69-71 Том 1).

Згідно з інформацією, наданою Степанівським старостинським округом Устинівської селищної ради Кіровоградської області №01/02-15/4 від 02 січня 2023 року, ОСОБА_1 не проживає в будинку по АДРЕСА_2 , оскільки він не придатний до проживання, а проживає у знайомих та родичів (а.с.56-60 Том 1).

Проживання відповідача у знайомих та родичів було підтверджено аналогічною інформацією Степанівського старостинського округу і в подальшому станом на 08 лютого 2023 року, 17 березня 2023 року, 12 квітня 2023 року та 17 травня 2023 року (а.с.57-60 Том 1).

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 06 січня 2023 року в житлі, розташованому по АДРЕСА_2 , яке є адресою проживання та реєстрації ОСОБА_1 , умови проживання не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, у будинку холодно, брудно, будинок в аварійному стані, умови для виховання та розвитку дитини відсутні (а.с.72-73 Том 1).

Актом обстеження умов проживання від 28 травня 2024 року, проведеного за адресою: АДРЕСА_2 , встановлено, що в будинку на момент обстеження ніхто не проживає, будинок в аварійному стані, двері відкриті, вікно вибите, подвір'я занедбане (а.с.75-76 Том 1).

Згідно з інформацією, наданою КНП «Устинівська лікарня» Устинівської селищної ради станом на 14 вересня 2021 року, відповідач ОСОБА_1 перебуває на «Д» обліку у лікаря-психіатра з 2018 року F41.2 та лікаря-нарколога з 2019 року F10.25 (а.с.77 Том 1).

Згідно з інформацією, наданою КНП «Устинівська лікарня» Устинівської селищної ради станом на 27 травня 2024 року, відповідач ОСОБА_1 перебуває на «Д» обліку у лікаря-психіатра з 2022 року з діагнозом F60.31 та лікаря-нарколога з 2019 року з діагнозом F10.21 (в 2021 році - F10.25 (а.с.78 Том 1).

У період часу з 11 березня по 21 березня 2019 року та з 05 квітня по 07 травня 2021 року відповідач ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП «Кіровоградський обласний наркологічний диспансер Кіровоградської обласної ради» з приводу психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю (а.с.79, 81 Том 1).

У період часу з 21 березня по 05 квітня 2019 року відповідач ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради» з приводу психічних і поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності (а.с.80 Том 1).

09 квітня 2021 року згідно з направленням сектору служби у справах дітей Устинівської селищної ради ОСОБА_2 було тимчасово влаштовано до Комунального закладу «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Кіровоградської обласної ради, враховуючи обставину перебування матері ОСОБА_1 на лікуванні в КНП «Кіровоградський наркологічний диспансер Кіровоградської обласної ради (а.с.85-86 Том 1).

Згідно з актом оцінки потреб сім'ї/особи ОСОБА_1 , що проводилась за період з 28 липня по 05 серпня 2021 року, встановлено, що: 1) дитина ОСОБА_2 почуває себе добре, харчування відповідає його віку, любить маму, забезпечений засобами гігієни для дитини відповідного віку; 2) мати ОСОБА_1 фізично здорова, але має ознаки психічних розладів та шкідливі звички - вживання алкоголю, працює не постійно, в частині виконання батьківських обов'язків - доглядає за дитиною, спілкується; 3) помешкання та його стан - в будинку є необхідні меблі, телевізор, плита; чисто, прибрано; частково забезпечені продуктами харчування; в дитини є окрема кімната, де є ліжко з чистою постільною білизною (а.с.95-100 Том 1).

За результатами оцінки потреб сім'ї ОСОБА_1 , що проводилась за період з 28 липня по 05 серпня 2021 року, основними чинниками, які спричиняють складні життєві обставини, є дуже низький батьківський потенціал, виховання сина однією матір'ю та вживання нею спиртних напоїв, куріння; потреби дитини переважно не задовольняються (а.с.101-103 Том 1).

07 вересня 2021 року відповідачем ОСОБА_1 на ім'я голови Устинівської селищної ради була написана заява про позбавлення її батьківських прав по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_2 (а.с.87 Том 1).

07 вересня 2021 року малолітнім ОСОБА_2 на ім'я голови Устинівської селищної ради була написана заява про позбавлення його мами ОСОБА_1 батьківських прав та надання ним згоди на проживання в сім'ї дядька ОСОБА_3 (а.с.88 Том 1).

На підставі наказу завідувача сектору служби у справах дітей Устинівської селищної ради №68 від 07 вересня 2019 року малолітнього ОСОБА_2 було тимчасово влаштовано в родину ОСОБА_3 (а.с.89 Том 1).

21 січня 2022 року у зв'язку з поданням до суду позовної заяви про позбавлення матері ОСОБА_1 батьківських прав малолітнього ОСОБА_2 знову було направлено до Комунального закладу «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Кіровоградської обласної ради (а.с.91-92 Том 1).

За час перебування ОСОБА_2 в даному комунальному закладі з 12 квітня по 21 травня 2021 року та з 21 січня 2022 по 30 травня 2023 року батьки та інші родичі ним не цікавились, не відвідували, письмових запитів на адресу закладу не надсилали (а.с.93 Том 1).

30 травня 2023 року малолітнього ОСОБА_2 у здоровому стані було передано начальнику ССД Устинівської селищної ради Кіровоградської області для подальшого влаштування (а.с.94 Том 1).

На підставі рішення виконавчого комітету Устинівської селищної ради Кіровоградської області «Про влаштування малолітньої дитини в сім'ю патронатного вихователя» №158 та договору про патронат над дитиною від 30 травня 2023 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було влаштовано в сім'ю патронатного вихователя ОСОБА_4 терміном на три місяці (а.с.104-109, 110-111 Том 1).

В подальшому строк перебування ОСОБА_2 в сім'ї патронатного вихователя ОСОБА_4 на підставі рішення виконавчого комітету Устинівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області «Про продовження терміну перебування дитини в сім'ї патронатного вихователя» №241 від 16 серпня 2023 року був продовжений на період до прийняття іншого рішення, у тому числі на період надзвичайного або воєнного стану та протягом одного місяця після його припинення (а.с.112-113 Том 1).

Згідно характеристики учня 6-го класу філії «Степанівська ЗШ І-ІІ ступенів» КЗ «Устинівське НВО «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» ОСОБА_2 , останній зарекомендував себе як доброзичливий учень, але з мінливою поведінкою, володіє учбовим матеріалом на середньому рівні. Виховується в неповній сім'ї, яка має низький матеріальний достаток. Дитина одягається скромно, але відповідно до сезонів. Шкільним приладдям забезпечений на дуже низькому рівні, стан речей - задовільний. Мати не цікавиться успіхами дитини, не відвідує батьківські збори, не бере участі у співпраці з навчальним закладом, не реагує на зауваження та запрошення класного керівника та зовсім не приділяє уваги вихованню сина (а.с.83-84 Том 1).

Зі змісту довідки Криничненської філії Устинівського ліцею Устинівської селищної ради №16 від 27 травня 2024 року судом встановлено, що ОСОБА_2 навчається у 7-му класі Криничненської філії з 01 вересня 2023 року та перебуває на вихованні у патронатній сім'ї ОСОБА_4 .. За весь період навчання біологічна мати ОСОБА_1 жодного разу не зверталась ні до класного керівника, ні до вчителів-предметників щодо навчання та виховання свого сина (а.с.114 Том 1).

Згідно характеристики ОСОБА_1 , наданої Степанівським старостинським округом за місцем її проживання в с.Степанівка Кропивницького району Кіровоградської області, відповідач ОСОБА_1 в 2023 році мобілізована до Збройних Сил України. Будинок по АДРЕСА_1 в якому раніше проживала із сином, продала внутрішньо переміщеним особам. Має будинок по АДРЕСА_2 , але в ньому не проживає, так як він не придатний для проживання. До мобілізації та під час приїзду в с.Степанівка проживала в знайомих та родичів, постійно зловживала спиртними напоями. Від жителів села неодноразово надходили скарги на її поведінку (а.с.62 Том 1).

Згідно з висновком органу опіки та піклування, затвердженого рішенням виконавчого комітету Устинівської селищної ради Кіровоградської області від 20 жовтня 2021 року №222, визнано доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 по відношенню до малолітнього ОСОБА_2 , 2010 року народження (а.с.116, 117-119 Том 1).

Судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_1 була призвана на військову службу під час мобілізації 09 березня 2022 року до військової частини НОМЕР_1 та звільнена з військової служби 10 червня 2022 року. В подальшому ОСОБА_1 з 27 вересня 2023 року була знята з військового обліку військовозобов'язаних у зв'язку із призивом на військову службу під час мобілізації до військової частини НОМЕР_2 (а.с.63, 221-222 Том 1).

Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_1 з 28 вересня 2023 року призначена кухарем їдальні взводу забезпечення медичної роти військової частини НОМЕР_2 (а.с.28 Том 2).

Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) №12 від 12 січня 2024 року солдата військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 , яка прибула з військової частини НОМЕР_2 , зараховано до списків військової частини та на всі види забезпечення (а.с.244 Том 1).

Як вбачається зі змісту довідки від 31 травня 2024 року за вих.№3770, солдат ОСОБА_1 дійсно в період з 12.01.2024 по 11.04.2024, з 23.04.2024 по 31.05.2024 брала участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в м.Костянтинівка Донецької області (а.с.34, 118 Том 2).

З 03 грудня 2024 року відповідач ОСОБА_1 згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_3 вибула з 03 грудня 2024 року на лікування до Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна наркологічна лікарня» м.Харків (а.с.60, 69 Том 2).

Згідно зі службовою характеристикою солдата ОСОБА_1 , наданою командиром 90 запасної роти військової частини НОМЕР_3 , за час проходження військової служби ОСОБА_1 зарекомендувала себе посередньо. Працює над підвищенням професійної підготовки. Спроможна самокритично оцінювати свої дії. Виявлені в собі недоліки прагне усунути. Почуття колективізму та товариськості розвинуті добре. Іноді порушує військову дисципліну, субординацію. Фізично розвинута добре (а.с.115 Том 2).

Згідно з довідкою про доходи загальна сума доходу відповідача ОСОБА_1 за період з 01 вересня 2024 року по 28 лютого 2025 року становить 154045,10 грн. (а.с.125 Том 2).

Під час безпосереднього дослідження доказів у справі судом, на виконання вимог ст.12 Конвенції про права дитини, в порядку ч.1 ст.171 Сімейного кодексу України (далі - СК України), ч.1 ст.232 ЦПК України був заслуханий син відповідача по справі - неповнолітній ОСОБА_2 , який надав суду показання з приводу позбавлення його матері батьківських прав.

Так, неповнолітній ОСОБА_2 суду показав, що коли розпочалась війна у 2022 році, його разом з іншими дітьми вивезли в Польщу і мати ОСОБА_1 перераховувала йому грошові кошти на картку, також вона писала йому у месенджері та у фейсбуці, однак він їй не відповідав, оскільки не мав такого бажання. Після повернення в Україну він проживає в патронатній сім'ї гр-нки ОСОБА_4 близько 1,5 року і йому там комфортно. В подальшому мама писала йому, запитуючи про те, як він, і щоб він їй відписав. Також написала і про те, що воює, і він їй за це подякував. Підтвердив вживання матір'ю алкогольних напоїв, яке посилилось після смерті його батька та призвело до того, що його, як сина, забрали від неї. На даний час він не може пробачити матері поведінку, яка була раніше, однак може спілкуватися з нею, якщо вона перестане пити і буде вести себе адекватно. На даний час він навчається у 8-му класі Криничненської філії Устинівського ліцею. Мама його навчанням не цікавиться. З приводу позбавлення матері батьківських прав стосовно нього не міг висловити свого однозначного ставлення, зазначивши, що йому все одно.

Суд відхиляє та не приймає до уваги при розгляді цивільної справи додані до позовної заяви письмові пояснення патронатного вихователя ОСОБА_4 від 28 травня 2024 року та надані до суду представником позивача аналогічні письмові пояснення від 13 травня 2025 року щодо поведінки ОСОБА_1 стосовно її сина ОСОБА_2 , оскільки згідно ч.2 ст.76 ЦПК України засобами доказування є показання свідків, виклик яких за приписами ч.1 ст.91 ЦПК України здійснюється судом за заявою учасника справи.

Враховуючи відсутність заяви представника органу опіки та піклування про виклик до суду як свідка патронатного вихователя, в сім'ї якої перебуває син відповідача, та положення ч.2 ст.78 ЦПК України, за змістом яких обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, викладені в письмовій формі пояснення ОСОБА_4 , які за своєю суттю є фактично показаннями з приводу обставин даної справи, є недопустимими та не беруться судом до уваги.

Також судовий розгляд справи здійснений без дослідження показань свідка ОСОБА_6 , яка неодноразово викликалася до суду за заявою відповідача ОСОБА_1 , оскільки за відсутності явки свідка в судові засідання під час розгляду справи та відсутності з цього приводу заяви відповідача щодо необхідності допиту цього свідка, як обов'язкового та необхідного, суд приходить до висновку про можливість розгляду цивільної справи по суті за наявними в ній іншими доказами в їх сукупності.

Виконуючи приписи ч.1 ст.264, ч.4 ст.265 ЦПК України та даючи мотивовану оцінку аргументам, наведеним учасникам справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, а також доказам, якими вони підтверджуються, з урахуванням засад змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, зазначаючи норми права, які були застосовані судом та мотиви їх застосування, суд приходить до наступного висновку.

За змістом ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.165 Сімейного кодексу України (далі - СК України) право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Судом по справі встановлено, що позивач по справі, як орган опіки та піклування, має право на звернення до суду з даним позовом.

У відповідності до ч.4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що звернення позивача до суду з позовом про позбавлення відповідача ОСОБА_1 батьківських прав, здійснено у спосіб, передбачений законом.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у п.п.15, 16 постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року №3 (з наступними змінами), позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Крім того, за змістом ст.150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Декларацією прав дитини, проголошеною Генеральною Асамблеєю ООН від 20 листопада 1959 року, у принципі 6 визначено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та моральної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своїми батьками. Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно до ст.18 Конвенції батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

За змістом ч.1 ст.9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки не піклуються про дитину.

Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З урахуванням викладеного, суд приймає до уваги, що Європейський суд з прав людини у п.п.47-49 рішення від 18 грудня 2008 року по справі «Савіни проти України» (заява №39948/06) зазначив, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкоджати цьому, є втручання у права, гарантовані ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на повагу до приватного і сімейного життя). Визначаючи, чи було конкретне втручання «необхідним у демократичному суспільстві», Суд повинен оцінити у контексті всієї справи загалом - чи були мотиви, наведені на виправдання втручання, доречними і достатніми для цілей п.2 ст.8 Конвенції і чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів, як того вимагає ст.8. Також Суд зазначив, що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

Також слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці, яка є частиною національного законодавства України, у п.54 рішення від 07 грудня 2006 року по справі «Хант проти України» (заява №31111/04) зазначив, що позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і такі інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага.

Статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Питання взаємовідносин між батьками та дитиною також регулюються ст.ст.151, 153, 157,158, 159 СК України, якими передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Згідно вимог ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Визначаючись з правовідносинами, які виникли між сторонами та їх змістом на підставі наданих сторонами доказів, суд відповідно до ст.89 ЦПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами доказування, як письмові докази.

Письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору (ч.1 ст.95 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч.1, 2 ст.77 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч.5 та 6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги вимоги закону, які регулюють спірні правовідносини сторін, суд приходить до висновку, що позивач по справі - орган опіки та піклування Устинівської селищної ради не надав суду належних та переконливих доказів того, що відповідач ОСОБА_1 свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками та не довів її винну поведінку щодо умисного ухилення від участі в забезпеченні фізичного та духовного розвитку сина ОСОБА_2 , з огляду на наступне. Нормами ч.ч.4, 5 ст.19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо позбавлення та поновлення батьківських прав, обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Дослідивши зміст висновку органу опіки та піклування Устинівської селищної ради, затверджений рішенням виконавчого комітету Устинівської селищної ради від 20 жовтня 2021 року за №222 року, яким визнано за доцільне позбавити відповідача ОСОБА_1 батьківських прав стосовно її малолітнього сина ОСОБА_2 , суд в порядку ч.6 ст.19 СК України не погоджується з даним висновком, як недостатньо обґрунтованим, виходячи з того, що:

1) висновок містить вибіркове посилання на зміст письмових доказів, покладених в його основу, які вказують на невиконання відповідачем своїх батьківських обов'язків (зокрема, акту обстеження умов проживання в будинку та характеристики філії «Степанівська ЗШ І-ІІІ ст.» КЗ «Устинівське НВО «Загальноосвітня школа І-ІІІ ст.», та одночасно не враховує наявність інших доказів та відомостей, відображених в них, які підтверджують протилежне, що може свідчити про порушення органом опіки та піклування в своїй діяльності принципу об'єктивності та неупередженості, а саме:

- у висновку міститься посилання на акт обстеження умов проживання (з доданої до первісної позовної заяви копії акту вбачається дата його складення 18.03.2021), згідно з яким сім'я ОСОБА_1 проживає в будинку, де неналежний санітарний стан, часткова забезпеченість продуктами харчування, дитина немає достатнього одягу та взуття, засобів особистої гігієни, наявний дитячий одяг брудний, постільна білизна на ліжку дитини не виправна, однак відсутнє посилання на інший акт обстеження умов проживання, складений пізніше в часі (28.07.2021), згідно з яким в будинку відповідача є необхідні меблі, чисто, прибрано, дитина проживає в окремій кімнаті, забезпечений ліжком з чистою постільною білизною, є сезонні одяг і взуття, засоби особистої гігієни;

- у висновку міститься лише часткове відображення змісту характеристики учня 6-го класу філії «Степанівська ЗШ І-ІІІ ступенів» КЗ «Устинівське НВО «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» ОСОБА_2 , оскільки поряд з інформацією щодо не відвідування відповідачем, як матір'ю, батьківських зборів та відсутність її участі у співпраці з навчальним закладом, характеристика містить також посилання і на те, що син відповідача зарекомендував себе як доброзичливий учень, який володіє учбовим матеріалом на середньому рівні, що у разі відсутності участі матері у навчальному процесі було б просто неможливо, а також те, що школяр одягається скромно, але відповідно до сезонів і стан речей - задовільний;

2) у висновку відсутнє посилання на письмові докази, які б у своїй сукупності були достатніми для твердження про ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків (зокрема, постанови про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов'язків по відношенню до свого сина, довідки медичних закладів про незадовільний стан здоров'я дитини тощо);

3) наявне у висновку органу опіки та піклування посилання на проходження відповідачем ОСОБА_1 лікування, за відсутності встановленого їй діагнозу, який би унеможливлював виконання нею батьківських обов'язків та (або) перебування в умовах повсякденного життя, в тому числі і за відсутності визнання її недієздатною в судовому порядку, оцінюється судом як обставина, яка свідчить про наявність у відповідача певного захворювання та усвідомлення нею необхідності його лікування в добровільному порядку;

4) висновок не містить обгрунтування доцільності позбавлення відповідача батьківських прав, виходячи саме з інтересів дитини та неможливості вжиття до відповідача інших заходів, не пов'язаних з позбавленням її батьківських прав з метою збереження сімейних відносин між нею та її сином;

5) висновок органу опіки та піклування не містить відомостей про вжиття до відповідача заходів попередження, спрямованих на зміну нею своєї поведінки по відношенню до свого сина у разі, якщо така поведінка суперечить його інтересам.

Крім того, відповідно до ч.ч.2, 3 ст.155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

З огляду на викладене, зазначену у висновку органу опіки та піклування обставину надходження від відповідача по справі ОСОБА_1 07 вересня 2021 року заяви про позбавлення її батьківських прав по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_2 , суд не бере до уваги як таку, що може бути підставою для задоволення позову, оскільки така згода є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини, а також повністю спростовується змістом поданих відповідачем до суду письмових заяв, в яких вона підтверджує усвідомлення нею важливості в її житті сина ОСОБА_2 та прохає не позбавляти її батьківських прав стосовно нього.

Наявне у висновку посилання на звернення 07 вересня 2021 року малолітнього ОСОБА_2 до органу опіки та піклування Устинівської селищної ради з письмовою заявою про позбавлення його матері ОСОБА_1 батьківських прав, суд, оцінює критично, як таке, що не може достовірно свідчити про усвідомлення дитиною, з урахуванням його малолітнього віку (11 років) такого юридичного терміну як «позбавлення батьківських прав» та його наслідків, а також з огляду на відсутність у цій заяві жодного посилання на обставини, які обумовили її написання дитиною в присутності представника Устинівської селищної ради. Отже, висновок органу опіки та піклування Устинівської селищної ради, затверджений рішенням виконавчого комітету від 20 жовтня 2021 року №222, є недостатньо обґрунтованим та таким, що має формальний характер, оскільки: не містить об'єктивних даних щодо наявності чи відсутності винних дій в ухиленні відповідача ОСОБА_1 , як матері, від виховання свого малолітнього сина ОСОБА_2 на дату його складання; в ньому не зазначається про доцільність втручання в життя дитини шляхом позбавлення відповідача батьківських прав та висновків про те, яким чином позбавлення її батьківських прав захистить інтереси дитини та які саме, а тому суд не погоджується з ним, що повністю узгоджується з висновками Верховного Суду про застосування норми ч.6 ст.19 СК України, викладених в постановах від 10 січня 2019 року у справі №200/21514/16-ц, від 14 січня 2019 року у справі №388/723/17 та від 11 лютого 2019 року у справі №643/7567/16-ц.

В матеріалах цивільної справи відсутні докази того, що відповідач ОСОБА_1 на дату складення висновку органу опіки та піклування притягувалась до кримінальної чи адміністративної відповідальності у зв'язку із неналежним її поводженням стосовно свого малолітнього сина, що свідчить про недоведеність позивачем винної поведінки відповідача, як його матері, яку неможливо змінити в кращу сторону.

Інші наявні в матеріалах цивільної справи письмові докази, які були зібрані та подані до суду в порядку усунення недоліків позовної заяви, тобто вже після затвердження висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав 20 жовтня 2021 року, не спростовують висновку суду про недоведеність ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов'язків по відношенню до свого сина ОСОБА_2 , оскільки: 1) акт обстеження умов проживання від 06 січня 2023 року був складений за місцем знаходження будинку по АДРЕСА_2 , яке не є зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 та в якому вона взагалі не проживає з огляду на його непридатність для цих цілей, що підтверджується інформацією Степанівського старостинського округу Устинівської селищної ради від 02 січня 2023 року; 2) акт обстеження умов проживання від 28 травня 2024 року був складений на дату, коли відповідач ОСОБА_1 вже була призвана на військову службу під час мобілізації до військової частини НОМЕР_2 (з 27 вересня 2023 року), а тому жодного доказового значення у справі мати не може; 3) довідка Криничненської філії Устинівського ліцею Устинівської селищної ради №16 від 27 травня 2024 року, згідно з якою за весь період навчання з 01 вересня 2023 року біологічна мати ОСОБА_1 жодного разу не зверталась ні до класного керівника, ні до вчителів-предметників щодо навчання та виховання свого сина ОСОБА_2 , охоплює період часу, коли відповідач ОСОБА_1 перебувала на військовій службі (з 27 вересня 2023 року і по даний час), а тому не береться судом до уваги, як доказ на обгрунтування викладених в позовній заяві обставин, оскільки чинним законодавством України передбачений обов'язок батьків забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, яку, як вбачається з матеріалів цивільної справи, неповнолітній ОСОБА_2 , здобуває, навчаючись у 8-му класі, а не обов'язок звернення батьків до класного керівника чи вчителів з приводу навчання та виховання дитини, враховуючи при цьому обставину виконання відповідачем, як громадянкою України, свого конституційного обов'язку по захисту Української держави від російського агресора, тим самим надаючи можливість сину навчатись, а його педагогам здійснювати у школі навчальний процес.

Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п.57, 58 рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини.

Відповідно до ч.3 ст.9 Конвенції про права дитини зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09, п.100) від 16 жовтня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у як найкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

З огляду на викладене судом встановлені обставини, які свідчать про прояв інтересу відповідача до життя сина ОСОБА_2 та її небайдужість по відношенню до нього, а саме: намагання підтримати з ним спілкування в телефонному режимі, переказ грошових коштів в період перебування сина за кордоном, а також неодноразове з'явлення відповідача до суду (в тому числі особиста участь в підготовчому засіданні 19.11.2024), її заперечення проти позбавлення батьківських прав, збирання та подання до суду з цією метою письмових доказів.

Неповнолітній ОСОБА_2 підтвердив в судовому засіданні по розгляду справи по суті можливість його спілкування з відповідачем, за умови зміни нею своєї поведінки, що свідчить про поступову зміну дитиною свого ставлення до відповідача, як матері, та його відкритість для налагодження з нею подальшого спілкування, як з рідною людиною.

За встановлених обставин, суд не вбачає наявності в поведінці відповідача ОСОБА_1 сукупності факторів, які б свідчили про її умисне ухилення від виконання батьківських обов'язків по вихованню сина та свідоме нехтування ними.

Такий висновок суду узгоджується з висновком Верховного Суду про застосування норм ст.ст.164, 166 СК України, викладеному в постанові від 30 січня 2019 року у справі №361/4928/17.

З огляду на викладене, судом враховується, що на дату розгляду спору по суті відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України, приймає безпосередню участь у заходах, спрямованих на забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що обумовлює її обмежену участь у житті сина, усвідомлює важливість його в своєму житті, як єдиної дитини, та необхідність у зв'язку з цим зміни своєї поведінки для нормалізації відносин із ним, а тому життєві обставини, які стали підставою для звернення органу опіки та піклування до суду з даним позовом, на даний час зазнали суттєвих змін та не можуть бути оцінені судом як такі, що є достатньою підставою для позбавлення відповідача батьківських прав стосовно її сина.

Крім того, перебування відповідача по справі ОСОБА_1 на військовій службі відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» надає неповнолітньому ОСОБА_2 підвищені соціальні та правові гарантії, як сину військовослужбовця, в сфері освіти, безоплатного проїзду, виплати грошового забезпечення військовослужбовця у випадках, визначених законом тощо.

За вказаних обставин, судом також враховується, що позивачем по справі не було доведено того, яким саме чином позбавлення відповідача ОСОБА_1 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, відповідатиме інтересам її неповнолітнього сина, з урахуванням не надання суду доказів винної поведінки відповідача, внаслідок якої правам та інтересам ОСОБА_2 була заподіяна шкода, та усунення якої можливе виключно шляхом застосування до відповідача такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав, або отримання її сином пільг чи інших державних гарантій внаслідок вжиття судом даного заходу, що, як наслідок, свідчить також і про недоведеність позивачем достатньо переконливими і зваженими аргументами того, що позбавлення відповідача батьківських прав виправдане саме інтересами її неповнолітнього сина та його захистом.

З огляду на викладене, детально проаналізувавши дійсні обставини справи, враховуючи, що під час судового розгляду позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про умисне ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків та її винну поведінку, а також приймаючи до уваги позицію відповідача, яка заперечила проти позбавлення її батьківських прав, посилаючись на своє бажання приймати участь у житті сина та здійснювати його забезпечення всім необхідним, суд приходить до висновку про відсутність достатніх правових підстав для застосування до відповідача ОСОБА_1 , як матері неповнолітнього ОСОБА_2 , передбаченого ст.164 СК України, крайнього заходу впливу у виді позбавлення її батьківських прав стосовно нього, що, виходячи із встановлених судом правовідносин сторін, не суперечить ст.9 Конвенції про права дитини та ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, у зв'язку з чим позов не підлягає до задоволення.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, участь відповідача ОСОБА_1 , як матері, у вихованні її сина ОСОБА_2 дійсно була недостатньою, а тому з урахуванням характеру поведінки відповідача щодо визначення порядку та способів її участі у вихованні сина, виходячи саме з інтересів останнього, суд, відмовляючи у задоволенні позову про позбавлення відповідача батьківських прав, приходить до висновку про можливість попередити відповідача ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виховання свого сина ОСОБА_2 в частині забезпечення належних умов для його нормальної життєдіяльності, здобуття ним освіти, розвитку його здібностей, поклавши на орган опіки та піклування - виконавчий комітет Устинівської селищної ради Кіровоградської області контроль за виконанням відповідачем батьківських обов'язків.

Такий висновок суду відповідає правовим позиціям, викладеним Верховним Судом в постановах №686/5138/17 від 05 грудня 2018 року та №676/6797/17 від 21 лютого 2019 року.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати, складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно положень п.14 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання заяви про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Позивач звернувся до суду з позовом, який складається з двох позовних вимог немайнового характеру: про позбавлення батьківських прав та передачу подальшого влаштування дитини органу опіки та піклування, а також однієї вимоги майнового характеру - про стягнення аліментів.

За змістом ч.1, п.п.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду. За подання юридичною особою до суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 01 січня 2021 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 2270 грн. 00 коп..

Отже, судовий збір, від сплати якого при поданні позову до суду був звільнений позивач по справі, становив 7945 грн. 00 коп. (3405 грн. 00 коп. + 2270 грн. 00 коп. + 2270 грн. 00 коп.).

На підставі викладеного, приймаючи до уваги відмову в задоволенні позову в повному обсязі заявлених вимог, а також положення ч.6 ст.141 ЦПК України, які передбачають порядок розподілу судових витрат у разі звільнення обох сторін від їх оплати, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 судового збору у зазначеному вище розмірі та компенсацію його за рахунок держави.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи, передбачені ч.3 ст.133 ЦПК України, відсутні.

Керуючись ст.ст.2, 3, 5, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В позові органу опіки та піклування Устинівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання дитини та передачу органу опіки та піклування подальшого влаштування дитини, - відмовити повністю.

Попередити ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виховання свого сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Покласти на орган опіки та піклування - виконавчий комітет Устинівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області контроль за виконанням ОСОБА_1 батьківських обов'язків стосовно сина ОСОБА_2 ..

Судовий збір компенсувати за рахунок держави.

Повне ім'я та найменування сторін:

Позивач: орган опіки та піклування Устинівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області, місцезнаходження: вул.Ювілейна, буд.№4 с-ще Устинівка Кропивницького району Кіровоградської області, поштовий індекс 28600, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04364549.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 26 травня 2025 року.

Суддя С.Ю.Атаманова