Рішення від 21.04.2025 по справі 640/2296/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2025 рокуСправа №640/2296/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №640/2296/19 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю НІКЕЯ-ЛТД (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, код ЄДРПОУ: 33546858) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ ВП: 44116011) про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю НІКЕЯ-ЛТД (далі позивач) до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

- рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 11.07.2018 вих. №5127/10/26-55-08-05 визнати незаконним та скасувати;

- зобов`язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийняти одержану податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць червень 2018 року з додатками та доповненням до неї ТОВ "Нікея-ЛТД" з введенням до інформаційних баз даних ДФС України відомостей з цих поданих позивачем документів від 11.07.2018.

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність рішення відповідача, яке є предметом оскарження. Стверджує, що відповідач протиправно не прийняв податкову декларацію позивача з посиланням на анулювання позивачу свідоцтва платника ПДВ. Наполягає на тому, що подана звітність оформлена належним чином, а тому існували усі правові підстави для її прийняття.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 640/2296/19 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Донець В.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №640/2296/19, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

20 березня 2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від відповідача надійшов відзив. Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що відповідачу було анульовано свідоцтво платника ПДВ, в зв`язку з чим правомірно відмовлено у прийнятті податкової декларації.

22 квітня 2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив. Посилається на неналежність доводів відзиву, в т.ч. в зв`язку з посиланнями на недіючі положення законодавства.

В зв`язку з реалізацією положень Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» дана адміністративна справа 17 лютого 2025 року надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, призначено до розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року замінено відповідача у справі в порядку правонаступництва.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року продовжено відповідачу строк для подання витребуваних судом документів у справі на п`ятнадцять днів, з моменту отримання даної ухвали.

21 березня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2018 року подана ТОВ «Нікея-ЛТД» на паперових аркушах в порушення вимог п. 49.4 ст. 49 Кодексу.

Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

11 липня 2018 року позивач нарочно подав контролюючому органу податкову звітність з ПДВ за червень 2018 року (а.с. 139).

Листом від 11.07.2018 року №5127/10/26-55-08-05 контролюючий орган відмовив у прийнятті звітності з посиланням на анулювання позивачу свідоцтва платника ПДВ (а.с. 157).

Суд враховує, що в даному листі податкова звітність позивача згадана як така, що подана за березень 2018 року, що є очевидною опискою виходячи зі змісту позовної заяви (яка звертає вимоги саме до цього листа контролюючого органу), доводів відповідача (який тлумачить подану звітність та вищевказаний лист як такі, що стосувались червня 2018 року), а також зважаючи на те, що відсутні будь-які докази подання позивачем 11.07.2018 року будь-якої іншої звітності. Також слід враховувати, що в цю дату найбільш ймовірним є звітування саме за червень 2018 року.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Суд зауважує, що виклад нормативно-правового регулювання здійснюється в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ст. 67 Конституції України, передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Податкова декларація, розрахунок, звіт - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. (п. 46.1 ст. 46 ПК України)

Відповідно до положень п. 48.1-48.2 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Згідно з приписами п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України, податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід`ємною частиною; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Положеннями п. п. 48.5.1 п. 48.5 ст. 48 Податкового кодексу України, встановлено, що податкова декларація повинна бути підписана: керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником. Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.

Відповідно до п. 48.7 ст. 48 Податкового кодексу України, податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Порядок подання податкової звітності до контролюючого органу визначається ст. 49 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до п. 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Водночас, п. 49.4 ст. 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису (дана правова норма набрала чинності 01.01.2015 згідно Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII та кореспондується із Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (чинний із 01.02.2016).

Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.

Передусім суд зауважує, що сама лише констатація протиправності бездіяльності не може ефективно захистити позивача, оскільки у такому разі можливість використання висновків суду може бути невиправдано ускладнене діями або подальшою бездіяльністю органів влади держави-відповідача, їх врахування цілковито залежить від відповідача. Це не сумісно з критеріями ефективності судового захисту.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 травня 2024 року у справі №580/2259/23.

При цьому ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття».

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.09.2024 року у справі №640/21435/22.

Вищевказане має визначальне значення в аспекті дослідження викладених самим контролюючим органом підстав для відмови у прийнятті звітності відповідача. Так, вказано єдину підставу для такої відмови анулювання свідоцтва платника з ПДВ.

Суд зауважує, що правовідносини між сторонами виникали неодноразово, в т.ч. були предметом правової оцінки Верховного Суду саме з тотожного питання (щомісячне звітування позивачем з ПДВ у паперовій формі і тотожні наявній у даній справі відмові контролюючого органу).

Так, дійсно, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Нікея-ЛТД» за ІПН 335468526557 було анульоване 25 травня 2016 року за рішенням контролюючого органу, що не заперечується Товариством.

Також необхідно зазначити, що Верховним Судом враховано, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року у справі №826/15293/16 частково задоволено позовні вимоги ТОВ «Нікея-ЛТД», визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 25.05.2016 р. № 485/26-55-12-05 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД». Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 23.06.2016 р. № 14028/10/26-15-12-01-09 про результати розгляду скарги. Визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України, яка полягала у нездійсненні розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» від 07.07.2016 р. № 217 протягом двадцятиденного строку, встановленого пунктом 56.8 статті 56 Податкового кодексу України, з дня її отримання. Зобов`язано Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві відновити в реєстрі платників податку на додану вартість запис про реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» (код за ЄДРПОУ 33546858, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 335468526557, свідоцтво № 100342672 про реєстрацію платника ПДВ).

Однак даний факт не впливає на ту обставину, що податкову декларацію з ПДВ за червень 2018 року було подано ТОВ "Нікея-ЛТД" у паперовій формі.

22 грудня 2015 року між позивачем та відповідачем укладено договір про визнання електронних документів №9258630649, предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з ПДВ та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДФС засобами телекомунікаційного зв`язку або на електронних носіях, як оригіналу. Доказів розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку зазначеного договору не надано.

Отже, наявність діючого договору про визнання електронних документів позбавляє платника податків можливість подавати податкову звітність у паперовому вигляді.

Тотожне правозастосування здійснено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.02.2023 року у справі №826/14369/17, при цьому вищевказані обставини встановлені саме щодо позивача та у спорі саме з цим же контролюючим органом.

Як наслідок, відсутні правові підстави для зобов`язання відповідача прийняти звітність позивача з ПДВ за червень 2018 року, оскільки обов`язковою передумовою для цього мало б бути існування усіх правових підстав для її прийняття. Лише в такому разі суд має повноваження зобов`язати відповідача прийняти рішення конкретного змісту. На противагу цьому, неналежне обґрунтування спірного рішення не є юридичним фактом, який самостійно створює права для позивача, оскільки останні походять від норм права та обставин, з якими ці норми права пов`язують свою дію. Якщо ж позивач не відповідає умовам законодавства, необхідним для застосування певного правила поведінки, то незалежно від того з яких підстав відповідач відмовив у застосуванні доп позивача такого правила поведінки, воно в будь-якому випадку не може бути застосоване.

Отже, відсутні правові підстави для визнання спірного рішення відповідача протиправним, оскільки, по-перше, податкова звітність позивача дійсно не могла бути прийнята через те, що була подана в паперовій формі всупереч вимогам законодавства, при цьому недоліки викладу обґрунтування у спірній відмові на вказане не впливають, а по-друге, оскільки суд не може зобов`язати відповідача вчинити дії, а сама лише констатація протиправності рішення не є ефективним способом захисту прав виходячи з вищевикладеного правового висновку Верховного Суду.

Тотожне правозастосування здійснене і Шостим апеляційним адміністративним судом у постановах від 03 листопада 2022 року у справі №826/6170/17, від 22.01.2020 року у справі №640/20560/18 (звітність за квітень 2018 року).

Враховуючи викладене, підстави для задоволення позовної заяви відсутні.

В зв`язку з відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат відсутні, також позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю НІКЕЯ-ЛТД до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко