Рішення від 05.05.2025 по справі 160/6681/25

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2025 рокуСправа №160/6681/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу № 160/6681/25 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південрембуд» про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

28.02.2025 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить стягнути податковий борг з Товариства з обмеженою відповідальністю «Південрембуд» (ЄДРПОУ 41941961) до бюджету у розмірі 145 299,38 грн шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що на теперішній час в інтегрованих картках платника податків по відповідачу обліковується не заявлений до суду податковий борг на загальну суму 145 299,38 грн. Враховуючи несплату такого боргу відповідачем у добровільному порядку, він підлягає стягненню до Державного бюджету України в судовому порядку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/6681/25. Розглядати справу постановлено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

20.03.2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Південрембуд», подано відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач зазначає, що вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Вказує , що матеріали справи містять нерозбірливі копії доказів направлення позивачу акту про результати камеральної перевірки щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість від 24.11.2023 року з яких неможливо встановити чи було направлено на підписання зазначений акт у строк, передбачений пунктом 86.2. ПКУ. Матеріали справи не містять доказів направлення на адресу позивача податкових повідомлень-рішень Nє30037770412 та Nє0037780412 від 25.01.2024 року. Також, надані позивачем рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень не підтверджують отримання позивачем оскаржуваних рішень, оскільки не містять опису документів, що відправлялись позивачу, що унеможливлює встановлення змісту поштового відправлення. Оскільки рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень не містять відбитки календарних штемпелів відділень поштового зв?язку, вважає що наявні підстави вважати, що ці листи не були прийняті відповідними відділеннями поштового зв?язку. Також вказує, що тимчасово, на період дії воєнного стану, починаючи з 27.05.2022, переважають норми в частині звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання платником податків податкових обов`язків у випадках та за умов, передбачених п. 69 підрозд. 10 озд. ХХ ПКУ. А тому норма п. 521 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ щодо мораторію (зупинення застосування штрафних санкцій за порушення термінів нарахування, декларування та сплати податків і зборів на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовується з 27.05.2022 на період дії воєнного стану. Отже податкові повідомлення рішення та пеня є необґрунтованими та протиправними.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Південрембуд» перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.

За відповідачем станом на день звернення з позовною заявою обліковується податковий борг на загальну суму 145 299,38 грн., а саме: заборгованість по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт,послуг), яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов`язань у розмірі 144300,96 грн., згідно: податкового повідомлення-рішення №0141590412 вiд 02.04.2024 на загальну суму 28000,00 грн.; податкового повідомлення-рішення №0141570412 вiд 02.04.2024 на загальну суму 4550,00 грн.; податкового повідомлення-рішення №0037780412 вiд 25.01.2024 на загальну суму 75484,25 грн.; податкового повідомлення-рішення №0037770412 вiд 25.01.2024 на загальну суму 17750,46 грн.; податкового повідомлення-рішення №0693460412 вiд 08.11.2024 на загальну суму 2885,88 грн; пені, яка нарахована згідно зі ст. 129 ПК України у сумі 15630,37 грн.; заборгованість по податку на прибуток приватних підприємств, яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов`язань у розмірі 998,42 грн., згідно: податкового повідомлення-рішення №0673810412 вiд 31.10.2024 на загальну суму 998,42 грн.

Відповідачем інформації щодо оскарження у судовому порядку податкових повідомлень - рішень, або сплати податкового боргу, надано не було.

Несплата відповідачем податкового боргу в добровільному порядку стала підставою для звернення позивача з даним позовом до адміністративного суду.

Вирішуючи позовні вимоги по суті спору, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 16 Податкового кодексу України, платники податків зобов`язані сплачувати належні суми податків у встановлені законом терміни.

Згідно з пунктами 36.1, 36.2 статті 36 Податкового кодексу України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Відповідно до підпунктів 54.3.3, 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених ПКУ або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Пунктом 54.5 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, якщо згідно з нормами статті 54 Податкового кодексу України, сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

В абзаці 1 пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України зазначено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з пунктом 56.15 статті 56 Податкового кодексу України скарга, подана із дотриманням строків, визначених абзацом першим пункту 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Відповідно до абзацу восьмого пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків, крім випадку, передбаченого підпунктом 108-1.2.2 пункту 108-1.2 статті 108-1 цього Кодексу.

Отже, грошові зобов`язання за вищевказаними податковими повідомленнями - рішеннями є узгодженими.

Податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Оскільки податкові зобов`язання відповідачем не сплачено в установлений чинним законодавством строк, таке зобов`язання набуло статусу податкового боргу.

За підпунктом 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

На виконання пунктів 59.1, 59.4 статті 59 Податкового кодексу України, відповідачу було направлено з повідомленням про вручення податкову вимогу від 05.03.2024 року № 0005482-1310-0436 на суму 188 454,20 грн., яку було отримано 20.03.2024 року.

Доказів оскарження відповідачем даної податкової вимоги матеріали справи не містять.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Статтею 20 Податкового кодексу України визначені права контролюючих органів.

Так, згідно з підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючий орган має право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Отже, податковому органу надано право звертатись з позовами про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно з пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Щодо аргументу відповідача, що позивачем не було доведено існування податкового боргу, суд вказує наступне.

Так, у спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, зокрема і самостійно визначеного платником податку, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №817/4186/13-а, від 21.08.2019 у справі №2340/4023/18, від 05.03.2020 у справі №804/8630/16, від 12.07.2022 у справі №160/7345/20 та інших.

При цьому суд наголошує, що межах розгляду справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань, що визначені (нараховані) платнику податковим повідомленням - рішенням, аналогічно суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати і оцінку правильності нарахування пені. Правомірність та правильність такого нарахування має здійснюватися судом також у провадженні саме за позовом платника податків про оскарження дій контролюючого органу з нарахування пені, або у межах справи про стягнення податкового боргу, де заявлено зустрічний позов.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 року у справі №160/13436/22.

Суд звертає увагу, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв`язаний предметом та підставами заявлених позивачем вимог.

Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач не подавав до суду жодних доказів оскарження товариством правомірності нарахування податкових зобов`язань та пені в окремому судовому процесі, чи пред`явлення зустрічного позову в межах цієї справи.

З урахуванням вищевказаного правового регулювання спірних правовідносин та встановлених обставин у справі, зокрема, що за відповідачем обліковується податковий борг, зокрема з пені у загальній сумі 145 299,38 грн, наявність якої та її розмір товариством не заперечувалось (доказів оскарження в матеріалах справи відсутні) та доказів слати якої також надано не було, при цьому контролюючим органом дотримано порядок стягнення такого боргу, зокрема було направлено податкову вимогу, яка отримана відповідачем і також не оскаржена, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог контролюючого органу та стягнення такої заборгованості в сумі 145 299,38 грн.

На підставі викладеного позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки доказів понесення судових витрат, які пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз позивачем не надано, відсутні підстави для стягнення таких витрат з відповідача.

Керуючись статтями 139, 205, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А; ЄДРПОУ 44118658) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південрембуд» (50011, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Магнітогорська, буд. 1Б, ЄДРПОУ 41941961) про стягнення податкового боргу задовольнити.

Стягнути податковий борг з Товариства з обмеженою відповідальністю «Південрембуд» до бюджету у розмірі 145 299,38 грн. шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська