Рішення

від 23.05.2025 по справі 640/5905/22

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2025 року Справа№640/5905/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Ліо С» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Ліо С» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської митниці, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 28.01.2022 №UA100380/2022/0000028/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач вважає рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 28.01.2022 №UA100380/2022/0000028/2 протиправним та просить його скасувати з таких підстав.

Позивач зазначає, що ним надано всі необхідні документи для митного оформлення товару, і його митна вартість визначена із застосуванням основного методу - за ціною контракту.

Відповідачем не обґрунтовано необхідність надання додаткових документів для визначення митної вартості товару; зі змісту оскаржуваного рішення є незрозумілим, які складові митної вартості не підтверджено.

Використання відповідачем для визначення митної вартості додаткового методу з посиланням на вартість аналогічного товару не може бути визнане обґрунтованим, оскільки характеристики навіть аналогічного товару можуть відрізнятися.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2022 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).

Від відповідача - Київської митниці (правонаступник Київської митниці Держмитслужби) надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, стверджував про правомірність прийнятого рішення адже, прайс-лист не містить інформації щодо валюти розрахунку та умов поставки, тобто, документально не підтверджена (не включена) така складова митної вартості як витрати на навантаження/завантаження; відповідно до пункту 6 зовнішньоекономічного контракту, ціна вказується на кожну партію товару та включає в себе вартість упаковки. При цьому, відомості щодо того, хто несе витрати на маркування товару, доставки до місця загрузки, на навантаження відсутні. Тобто, документально не підтверджена (не включена) така складова митної вартості, як витрати на навантаження/завантаження; не надано розрахунку-проформа згідно з пункту 8.2 Контракту від 01.11.2019 № 019PL; до митного оформлення не надано документи підтверджуючі наявність чи відсутність страхування вантажу, тобто, документально не підтверджена (не включена) така складова митної вартості, як страхування; заявлені за МД товари торговельної марки «BRADAS», надані документи не містять відомостей щодо наявності/відсутності ліцензійних платежів за користування такою торгівельною маркою; Декларація країни відправлення надана без дотримання вимог ст.254 МК України.

Від представника позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, в якій останнім додатково наголошено на обґрунтованості заявлених позовних вимог із зазначенням безпідставності висновків відповідача, покладених в основу оскаржуваного рішення. Також, наголошено, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Відповідно до пункту 2 розділу II Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» справу №640/5905/22 передано на розгляд Донецькому окружному адміністративному суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.03.2025 адміністративну справу прийнято до провадження, позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20.03.2025 продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано сторонам у разі зміни фактичних обставин по даній справі, вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, повідомити суду про таке протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня отримання цієї ухвали шляхом направлення додаткових пояснень в електронній формі через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (особистий кабінет в системі «Електронний суд») з використанням власного (уповноваженої особи) електронного підпису або у паперовій формі. Витребувано від відповідача додаткові докази по справі.

Представником відповідача повідомлено суд, що всі документи вже подавались до суду, митний орган підтримує свої доводи, що викладені у відзиві на позовну заяву, в зв`язку з чим просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представником позивача подано додаткові пояснення, в яких останній навів перелік справ із схожими обставинами, в яких він також виступав позивачем. Просив визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці № UА100380/2022/0000028/2 від 28.01.2022 про коригування митної вартості товарів.

Судом встановлені такі фактичні обставини у справі.

Як убачається з наявних у матеріалах справи доказів, між ТОВ «Компанія Ліо С» (покупець) та BRADAS Sp z o.o. Spolka komandytowa, Poland (продавець) укладено контракт від 01.11.2019 №019PL та доповнення №№ 1-7 до нього, на підставі якого продавець продає, а покупець купує товар: частини поливальних систем та систем зрошення для сільського та присадибного господарства, садові та промислові шланги, фітинги, садові інструменти, хомути для шлангів, муфти та інше у різних формах, кількості та різноманітності за цінами, зазначеними у рахунках-фактурах до контракту. Умови поставки: FCA м. Олесно, Польща («Інкотермс 2010»), або буде визначатись додатковими письмовими угодами до контракту, або буде прямо вказуватись у рахунках.

З метою здійснення митного оформлення ТОВ «Компанія Ліо С» оформлено та подано до митного органу митну декларацію № UA100380/2022/302184 від 28.01.2022, якою до митного оформлення за основним методом за ціною контракту в режимі імпорт заявлений товар.

На підтвердження митної вартості товару відповідачу були надані документи, які передбачені частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України, а саме: контракт № 019PL від 01.11.2029 між ТОВ «Компанія Ліо С», Україна, м. Київ і BRADAS Sp z о. о. Spolka komandytowa, Poland, доповнення 1 від 01.11.2019; доповнення 2 від 25.04.2020; доповнення 3 від 14.05.2020; доповнення 4 від 03.06.2020; доповнення 5 від 03.07.2020; доповнення 6 від 26.11.2020; доповнення 7 від 17.01.2022; інвойс EX/HU/11/2022 від 25.01.2022; переклад інвойсу ЕХ/HU/11/2022 від 25.01.2022; пакінг-лист (специфікація) до інвойсу ЕХ/HU/11/2022 від 25.01.2022; експортна митна декларація Республіки Польща №22PL331020E0070605 від 25.01.2022; сертифікат походження № PL/MF/AS 0034887 від 25.01.2022; сертифікат походження EUR-1 № PL/MF/AS 0034890 від 25.01.2022; заявку на перевезення вантажу від перевізника - ФОП ОСОБА_1 № 02 від 20.01.2022; довідка про транспортні витрати від 25.01.2022 на заявку № 02 від 20.01.2022; рахунок на сплату транспортування вантажу № 8 від 25.01.2022 на суму 45000 грн.; CMR А № 825999 (міжнародна транспортна декларація) від 25.01.2022.

28.01.2022 Київська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2022/000028/2, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів за резервним методом.

Як убачається зі змісту графи 33 оскаржуваного рішення, митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а саме:

1) відповідно до пункту 6 зовнішньоекономічного контракту ціна вказується на кожну партію товару та включає в себе вартість упаковки. При цьому відомості щодо того, хто несе витрати на маркування товару, доставки до місця навантаження та розвантаження відсутні. Тобто, документально не підтверджена (не включена) така складова митної вартості як витрати на навантаження/розвантаження;

2) відповідно до пункту 8.2 контракту від 01.11.2019 № 019PL продавець надсилає після відвантаження товару рахунок-проформу, яка не надана до митного оформлення;

3) прайс-лист від 25.04.2020 не містить інформації щодо валюти розрахунку та умов поставки. Тобто, документально не підтверджена (не включена) така складова митної вартості як витрати на навантаження/завантаження;

4) до митного оформлення не надано документи, підтверджуючі наявність чи відсутність страхування вантажу, тобто документально не підтверджена (не включена) така складова митної вартості як страхування;

5) заявлені за МД товари торговельної марки «BRADAS». Надані документи не містять відомостей щодо наявності/відсутності ліцензійних платежів за користування такою торгівельною маркою;

6) декларація країни відправлення надана без дотримання вимог статті 254 Митного кодексу України.

При цьому, джерелом інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно з наступними деклараціями: товар №1 митна декларація від 25.08.2020 № UA100020/2020/38699 (вартість товару згідно джерела інформації - 6,83 USD/кг); товар №28 митна декларація від 22.09.2021 № UA100380/2021/024350 (вартість товару згідно джерела інформації - 5,96 USD/кг); товар №44 митна декларація від 09.12.2021 № UA500020/2021/223069 (вартість товару згідно джерела інформації - 3,87 USD/кг).

У подальшому, скасовано декларацію № UA100380/2022/302184 від 28.01.2022, заповнено нову митну декларацію (після коригування ) № UA100380/2022/302256 від 28.01.2022.

Уважаючи спірне рішення протиправним, позивач звернувся з позовом до суду про їх скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив із такого.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Частиною 1 ст. 318 Митного кодексу України (далі - МК України) передбачено, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

За приписами п.п. 23-24 ч. 1 ст. 4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Положеннями ст.ст. 49, 50 МК України закріплено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно ч.ч. 1-2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 2 ст. 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

В силу вимог ч.ч. 1-2 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Нормами ч. 3 ст. 53 МК України закріплено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

У відповідності до ч.ч. 5-6 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

За приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Згідно вимог ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч.ч.2, 4, 5 та 10 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Отже, із викладених правових норм убачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Так, судом встановлено, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України було надано повний пакет документів відповідно до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України.

У той же час, під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товарів підставою для висновку відповідача про неможливість визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору стала наявність у документах, наданих декларантом, розбіжностей, зокрема, відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та з доданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

Зокрема митним органом оскаржуване рішення обґрунтовано тим, що:

1) відповідно до пункту 6 зовнішньоекономічного контракту ціна вказується на кожну партію товару та включає в себе вартість упаковки. При цьому відомості щодо того, хто несе витрати на маркування товару, доставки до місця навантаження та розвантаження відсутні. Тобто, документально не підтверджена (не включена) така складова митної вартості як витрати на навантаження/розвантаження;

2) відповідно до пункту 8.2 контракту від 01.11.2019 № 019PL продавець надсилає після відвантаження товару рахунок-проформу, яка не надана до митного оформлення;

3) прайс-лист від 25.04.2020 не містить інформації щодо валюти розрахунку та умов поставки. Тобто, документально не підтверджена (не включена) така складова митної вартості як витрати на навантаження/завантаження;

4) до митного оформлення не надано документи, підтверджуючі наявність чи відсутність страхування вантажу, тобто документально не підтверджена (не включена) така складова митної вартості як страхування;

5) заявлені за МД товари торговельної марки «BRADAS». Надані документи не містять відомостей щодо наявності/відсутності ліцензійних платежів за користування такою торгівельною маркою;

6) декларація країни відправлення надана без дотримання вимог статті 254 Митного кодексу України.

Між тим, суд зазначає, що відповідно до підпункту 3.1.2 пункту 3.1 контракту на кожну окрему поставку товару в специфікаціях будуть зазначені кількість, розважування товару. Ціна, сортність та кількість товару на кожну поставку зазначається в специфікаціях до даного контракту. В загальному випадку такою специфікацією є рахунок-фактура на партію товару.

Позивачем при митному оформленні товарів надано відповідачу рахунок-фактуру на партію товару - інвойс EX/HU/11/2022 від 25.01.2022, тобто Товариством надано відомості щодо ціни товару у відповідності до вимог зовнішньоекономічного контракту, тоді як відповідачем не наведеного жодного обґрунтування, яким чином вказані недоліки вплинули на визначення митної вартості імпортованого товару.

До переліку додаткових документів, визначених ч. 3 ст. 53 МК України, входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

До контролюючого органу в якості додаткового документу для підтвердження заявленої митної вартості подаються прейскуранти (прайс-листи) саме від виробника товару, який оцінюється. У першу чергу, при розгляді наданих декларантом каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару контролюючий орган має упевнитись, що інформацію, яка містяться в зазначених документах, можна ідентифікувати з поставкою оцінюваних товарів.

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, який на практиці частіше використовується для зазначення цін на перелік послуг.

Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

Каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару.

Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чи вимог до її складання чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.

Тобто, ТОВ «Компанія Ліо С» надано відомості щодо ціни товару відповідно до вимог зовнішньоекономічного контракту. Разом із цим, відповідачем не наведено жодного обґрунтування, яким чином вказані недоліки вплинули на визначення митної вартості. Таким чином, наведені доводи, як підстави для коригування митної вартості, на думку суду, є безпідставними.

Крім того, щодо доводів відповідача про те, що прайс-лист не містить інформації щодо валюти розрахунку та умов поставки, тому даний прайс-лист не може розглядатись у якості підтвердження заявленої митної вартості та являє собою форму комерційної пропозиції даному покупцю, слід зазначити наступне.

У відповідності до пункту 6.1 Контракту №019PL від 01.11.2019, валютою контракту є долари США.

Згідно пункту 6 Контракту №019PL, дія прайс-листа не обмежена строком. Якщо прайс-лист буде оновлено, буде видано відповідне нове доповнення.

Відповідно до змісту Доповнення № 1 до Контракту №019PL, сторони домовились визначити прайс-лист від 25.04.2019 (додаток 1) діючим прайс-листом до Контракту № 019PL від 01.11.2019 від " 01" листопада 2019р ".

Отже, продавець товару та позивач умовами підписаного між ними контракту визнали дійсність прайс-листа.

Виконуючи вимогу митного органу, позивачем було надано відповідачу прайс-лист виробника товару, який містить дату його складання, найменування товару, одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну із зазначенням валюти, інформацію щодо виробника/виробників, умови поставки, контактну інформацію про виробника - продавця, а також адресований необмеженому колу потенційних покупців, а отже, такий документ є належним підтвердженням правильності зазначеної ним митної вартості товару із застосуванням основного методу.

З огляду на зазначене, доводи митного органу в цій частині є необґрунтованими.

Також, необґрунтованим є посилання відповідача на те, що прайс-лист не містить інформації щодо валюти розрахунку та умов поставки, оскільки, така валюта вказана у пункті 6.1 Контракту №019PL від 01.11.2019.

Також суд зауважує, що відповідно до пункту 6 зовнішньоекономічного контракту ціна вказується на кожну партію товару та включає в себе вартість упаковки.

За умовами контракту поставка товару здійснюється на умовах Інкотермс FCA та передбачає здійснення завантаження товару за рахунок продавця (пункт 5 Контракту).

Згідно офіційного тлумачення торговельних термінів Міжнародних правил торгівлі Інкотермс термін FCA, або Франко перевізник (...назва місця) означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Слід зазначити, що вибір місця постачання вплине на зобов`язання з навантаження й розвантаження товару в даному місці. Якщо постачання здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе.

Зі змісту зазначеного терміну вбачається, що базис поставки на умовах FCA покладає зобов`язання по завантаженню на продавця.

А тому, така складова митної вартості товару, що був поставлений, як витрати на навантаження/вивантаження у даному конкретному випадку не потребують додаткового підтвердження.

Відповідно, твердження відповідача про те, що позивачем документально не підтверджено (не включено) таку складову митної вартості як витрати на навантаження/завантаження, є безпідставним.

Щодо доводів відповідача про те, що до митного оформлення не подано рахунок-проформу, слід зазначити, що Товариством подано до митного органу інвойс, який і є таким рахунком. Доказів того, що рахунок-проформа має бути за іншою формою чи має чітко встановлену форму відповідачем не надано.

Стосовно доводу відповідача про те, що декларація країни відправлення надана без дотримання вимог ст. 254 МК України, то суд зазначає наступне.

Суд зауважує, що митна декларація країни відправлення в розумінні ч. 2 ст. 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до ч. 6 ст. 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням.

Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

За вказаних обставин, суд відхиляє даний довод відповідача.

Щодо посилання відповідача на те, до митного оформлення не надано документи підтверджуючі наявність чи відсутність страхування вантажу, тобто документально не підтверджена (не включена) така складова митної вартості як страхування, суд зазначає, що В доповненні 6 від 26-1-2020 зазначено наступне: Сторони домовились про наступне: Внести зміни до пункту 5 чинного контракту та визначити умови поставки для інвойсу EX/HU/260/2020 від 26-листопада-2020 року як ФОБ (Олесно, Польща). Ця зміна стосується тільки вказаного інвойсу. В подальшому умови поставки будуть визначатися згідно даного контракту або додатковим доповненням.

В міжнародному визначенню умов поставки FOB вказується наступне, FOB( (free on board): товар доставляється на транспортний засіб покупця, перевалку та завантаження оплачує продавець. В визначенні умов поставки FOB не вказується про необхідність страхування вантажу на відміну від інших умов поставки як СІР або CFR. По даному перевезенню страхування вантажу не проводилось. Відповідно документів про вартість страхування вантажу не надавалось, тому що страхування не проводилось.

З приводу не надання декларантом до митного оформлення доказів на підтвердження наявності/відсутності сплати ліцензійних платежів за користування торгівельною маркою BRADAS, суд звертає увагу, що вказані платежі не включені до митної вартості, доказів зворотного відповідачем до суду не надано, з огляду на що, посилання відповідача на ці обставини, як підстави для коригування митної вартості є необґрунтованими. Визначення терміну поставки FCA не включає ліцензійні платежі за торгову марку, а роялті можуть виставлятись тримачем торгової марки, але до митної вартості такі витрати не мають відношення.

На думку суду, якщо за твердженням декларанта страхування не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту, чого відповідачем зроблено не було.

Наведена позиція суду узгоджується із правовими висновками, викладеними, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18.01.2018 по справі № 814/1204/15.

Митний кодекс України не містить чіткого переліку документів, які зобов`язаний подати декларант для підтвердження числових значень витрат на транспортування з чого слідує, що такі витрати можуть підтверджуватися такими доказами, які містять відомості, що дозволяють визначити розмір транспортних витрат та ідентифікувати їх з конкретним вантажем.

Подібну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 31.01.2018 у справі №810/2839/17, у якій зазначено про помилковість доводів митного органу про необхідність підтвердження транспортних витрат виключно фінансовими та/або бухгалтерськими документами, і дійшов висновку про те, що довідка про транспортні витрати в даних правовідносинах є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Таким чином, з огляду на те, що розмір транспортних витрат, понесених позивачем під час перевезення оцінюваного товару, підтверджується документально, суд дійшов висновку про відсутності у митного органу підстав вважати непідтвердженими числові значення складових митної вартості в частині транспортних витрат.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така позиція суду узгоджується із обов`язковою для врахування практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема у постанові від 04.04.2018 по справі № 826/27058/15 (№К/9901/35148/18).

Разом із тим, суд зауважує, що при вирішенні спору по суті не враховує посилання митного органу на наявність у митного органу інформації про імпортування подібних (аналогічних) товарів за вищою митною вартістю, оскільки при здійсненні коригування митної вартості в рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які ним використовувалися при визначенні митної вартості за відповідним методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості імпортованих позивачем товарів, відповідач повинен був навести конкретну інформацію та критерії, за якими він порівнював відповідних товар з тим, який був імпортований позивачем (період постачання, країну відправлення, умови поставки тощо). У спірних рішеннях про коригування митної вартості такі дані відсутні.

Водночас, у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен був зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися.

Разом із тим, у спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні.

Ураховуючи викладене, суд доходить висновку, що позивачем надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 МК України, які повною мірою ідентифікують оцінюваний товар та містять об`єктивні і достовірні дані, які підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно вимог частин ч.ч. 4 та 5 ст. 58 МК України.

Натомість, відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами правомірність своїх дій при винесенні оскаржуваного рішення. Відповідачем жодним чином не доведено, що документи, подані позивачем для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, відповідачем не було доведено, що подані позивачем документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, на які вказував відповідач, та які спростував позивач.

Крім того, спірне рішення не містить обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості.

Відсутність обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для скасування рішення про коригування митної вартості товарів.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товарів за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів.

Отже, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості № UA 100380/2022/000028/2 від 28.01.2022 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приписами ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки відповідачем не доведені підстави коригування митної вартості товару за резервним методом, в зв`язку із чим неправомірно та безпідставно було відмовлено позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, відмовлено у митному оформленні товару та прийнято оскаржувані рішення, суд вбачає підстави для задоволення позову.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як убачається з наявних у матеріалах справи доказів, під час звернення позивача із цим позовом до суду останнім сплачено судовий збір за заявлені позовні вимоги у розмірі 2481,00 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 11.02.2022 № 43, який підлягає стягненню з відповідача на користь останнього у повному обсязі.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Ліо С» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби України № UА100380/2022/0000028/2 від 28.01.2022 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Ліо С» (код ЄДРПОУ: 40062633; місцезнаходження: 03148, м. Київ, вул. Тимофія Строкача, буд. 1) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2481, 00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) гривня 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ ВП: 43997555; місцезнаходження: 03124, м. Київ, бул. Гавела Вацлава, буд. 8-А).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.С. Зеленов