Рівненський окружний адміністративний суд
Новинка
Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.
РеєстраціяРІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
26 травня 2025 року м. Рівне№460/4497/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 доВійськова частина НОМЕР_1 Військова частина НОМЕР_2 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач 1), Військової частини НОМЕР_2 (далі відповідач 2), в якому просив:
-Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо врахування грудня 2015 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року.
-Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).
-Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 року по 31.12.2019 року.
-Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 31.12.2019 року, із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
-Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.01.2020 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 12.02.2025 року.
-Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 12.02.2025 року, із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
-Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при обрахунку та виплаті грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 роки ОСОБА_1 .
-Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).
-Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування індексації грошового забезпечення із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при обрахунку та виплаті грошової допомоги на оздоровлення за 2018, 2019 роки ОСОБА_1 .
-Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2018, 2019 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
-Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо не врахування індексації грошового забезпечення із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при обрахунку та виплаті грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2024, 2025 роки ОСОБА_1 .
-Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2024, 2025 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
-Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо не врахування індексації грошового забезпечення із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 за січень 2025 року при обрахунку та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 .
-Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 за січень 2025 року.
-Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо не врахування індексації грошового забезпечення із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 за січень 2025 року при обрахунку та виплаті грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки ОСОБА_1 .
-Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 за січень 2025 року.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що позивач з 29.06.1997 проходив військову службу в Збройних Силах України, а саме з 07.12.2007 по 12.02.2025 проходив військову службу на посадах у військовій частині НОМЕР_1 під час проходження служби перебував на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_2 з 01.01.2020 року. Наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 10 лютого 2025 року № 123 його було звільнено з військової служби, а 12.02.2025 наказом Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) № 43, його було виключено із списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення. З 01 січня 2020 року військову частину НОМЕР_1 (оперативне командування ІНФОРМАЦІЯ_1 ) було виключено з мережі розпорядників бюджетних коштів Міністерства оборони України та зараховано на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_2 , у зв`язку з чим грошове та інші види забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 починаючи з січня 2020 року нараховувались фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_2 . Крім того, первинна документація щодо нарахування грошового та інших видів забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 за попередні (до 2020 року) періоди встановленим порядком була передана до військової частини НОМЕР_2 . У зв`язку з вказаним військова частина НОМЕР_2 є належним відповідачем по справі. Виходячи відомостей які були надані Військовою частиною НОМЕР_2 від 24.02.2025 №39/401, №39/401/1, №39/400/2 а саме довідок про суму нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення за період січень 2014 року по листопад 2019 року та за період з 01 грудня 2019 року по 12 лютого 2025 року та карток особового рахунку ДОЦЯКА ОСОБА_2 було встановлено, що Відповідачі:
у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 протиправно застосовували грудень 2015 року як місяць за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць);
у період з 01.03.2018 по 12.02.2025 протиправно ігнорували вимоги абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
протягом 2016, 2017 років при нарахуванні та виплаті грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" протиправно не враховували щомісячну додаткову грошової винагороду та індексацію грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін;
протягом 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2024, 2025 років при нарахуванні та виплаті грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" протиправно не враховували індексацію грошового забезпечення з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
при нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні протиправно не враховували індексацію грошового забезпечення з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 за січень місяць 2025 року;
при нарахуванні та виплаті грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки протиправно не враховували індексацію грошового забезпечення з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 за січень місяць 2025 року.
Такі протиправні дії відповідачів призвели до того, що позивачу в неповному обсязі здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, яка є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення, у зв`язку зі зростанням споживчих цін, є обов`язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, в неповному обсязі здійснено нарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2024, 2025 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, а також грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки та щорічної основної відпустки. Позивач вважає, що такими діями відповідач порушив одну з основоположних трудових гарантій на оплату праці, а тому просив суд позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 24.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №460/4497/25. Цією ж ухвалою суду вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.
На адресу суду надійшли відзиви на позовну заяву, у яких відповідачі позовні вимоги не визнали. На обґрунтування заперечень вказали, що встановлюючи місяць обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць), відповідачами не порушено вимог законодавства і чітко його дотримано. Поряд з цим, пояснили, що позивачу виплачено індексацію грошового забезпечення та при виплаті індексації грошового забезпечення дотримано вимог норм чинного законодавства, тому для перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, грошової допомоги на оздоровлення та інших одноразових додаткових видів грошового забезпечення з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, та врахуванням індексації грошового забезпечення підстав не має. а тому підстави для задоволення позову відсутні. З огляду на наведене, відповідачі просили суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Згідно з вимогами частини четвертої статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 29.06.1997 проходив військову службу в Збройних Силах України, а з 07.12.2007 по 12.02.2025 проходив військову службу на посадах у військовій частині НОМЕР_1 під час проходження служби перебував на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_2 з 01.01.2020 року. Є учасником бойових дій.
Наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 10 лютого 2025 року № 123 його було звільнено з військової служби, а 12.02.2025 наказом Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) № 43, його було виключено із списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення.
З 01 січня 2020 року військову частину НОМЕР_1 (оперативне командування ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на підставі наказу Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 28.122019 № 821 було виключено з мережі розпорядників бюджетних коштів Міністерства оборони України та зараховано на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_2 , у зв`язку з чим грошове та інші види забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 починаючи з січня 2020 року нараховувались фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_2 . Крім того, первинна документація щодо нарахування грошового та інших видів забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 за попередні (до 2020 року) періоди встановленим порядком була передана до військової частини НОМЕР_2 .
Позивач 18.02.2025 звернувся з запитом на отримання публічної інформації до військової частини НОМЕР_1 у якому просив надати інформацію про суми нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.12.2019, а також просив повідомити чи виплачувалась грошова допомога на оздоровлення за 2014 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення; грошова допомога на оздоровлення за 2015, 2016, 2017 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення з застосуванням січня 2008 як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексація грошового забезпечення; грошова допомога на оздоровлення за 2018, 2019, 2020 рік з урахуванням індексації грошового забезпечення з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Крім того, оскільки первинна документація щодо нарахування грошового та інших видів забезпечення військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_1 знаходяться у Військовій частині НОМЕР_2 , у лютому 2025 року позивач звернувся до відповідача із запитом, у якому просив надати інформацію про суми нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення за період з січня 2014 по день виключення зі списків особового складу військової частини, довідки про розмір нарахованої та виплаченої грошової допомоги на оздоровлення.
На вказаний запит, Військова частина НОМЕР_2 листом від 24.02.2025 надала відповідь №39/401, в якій зазначено, що підстави для включення індексації до складу грошового забезпечення яке враховується при обчисленні одноразових видів грошового забезпечення відсутні, а також надала довідки №39/401/1, №39/400/2 про суму нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення за період січень 2014 року по листопад 2019 року та за період з 01 грудня 2019 року по 12 лютого 2025 року та картки особового рахунку позивача.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо порядку нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2024, 2025 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, а також грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки та щорічної основної відпустки, які розраховувалися без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, та без врахування індексації грошового забезпечення позивач звернувся до суду. На підставі викладеного просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі..
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Основного Закону України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Частиною першоюстатті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»від 25.03.1992 №2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (…).
За змістом преамбули Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі Закон №2011-XII), цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній та політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з частиною першою статті 1-2 вказаного Закону, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Положеннями частини другої статті 9 Закону №2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 цього ж Закону).
Щодо періоду з 01.12.20215 до 28.02.2018.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі Закон №1282-XII).
Так, відповідно до статті 1 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
За приписами статті 2 Закону №1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об`єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 3 Закону №1282-ХІІ передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
У свою чергу, підстави для проведення індексації визначені статтею 4 Закону №1282-ХІІ.
При цьому, судом установлено, що частина перша вказаної статті у початковій редакції передбачала, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII (далі Закон №911-VIII), який набрав чинності 01.01.2016, у частині першій статті 4 Закону №1282-ХІІ цифри «101» замінено цифрами «103».
Тож, з 01.01.2016 індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотки.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини друга-четверта статті 4 Закону №1282-XII).
Частиною першою статті 5 Закону №1282-XII визначено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частина друга статті 5 Закону №1282-XII).
Положеннями частини сьомої статті 5 Закону №1282-XII передбачено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відповідно частин першої та другої статті 6 Закону №1282-XII, у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників (далі Порядок №1078).
Пунктом 1-1 Порядку №1078 (у редакції до 15.12.2015) передбачалося, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
А нормами пункту 5 Порядку №1078 (у редакції до 15.12.2015) було установлено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці населення. За вимогами вказаних вище нормативно-правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, в тому числі й для військовослужбовців.
Поряд з тим, у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі Постанова №1013), яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015, істотно змінився порядок індексації заробітної плати та інших доходів населення. Серед іншого, внесеними змінами передбачено ряд новел в порядку проведення індексації грошових доходів населення.
Згідно з Пояснювальною запискою до проекту Постанови №1013, мета цього акта полягала у внесенні змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.
Пунктом 2 Постанови №1013 внесені зміни, зокрема, до Порядку №1078. За змістом згаданої вище Пояснювальної записки, ці зміни передбачали:
- «здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Отже, змінюється механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати, при цьому вилучається застосування терміну «базовий місяць»;
- «зменшення розміру індексації заробітної плати у разі підвищення тарифних ставок (окладів), якщо розмір їх підвищення не перевищує величину індексації (чинний механізм передбачає зменшення індексації не тільки при підвищенні тарифних ставок (окладів), а і у разі збільшення доплат та надбавок, що призводить до нарахування різних сум індексації для працівників, які займають однакові посади)».
Крім цього, пунктами 1, 3 Постанови №1013 установлено, зокрема, що:
- підвищуються посадові оклади з 01.12.2015 працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери;
- підвищуються з 01.12.2015 на 10 відсотків посадові оклади працівників, розміри яких затверджено відповідними постановами Уряду;
- у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, за рахунок виплат, пов`язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено відповідними розпорядженнями й постановами Уряду;
- міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 01.12.2015 розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року;
- для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку №1078.
Отже, Постановою №1013 з 01.12.2015 були підвищені посадові оклади окремих працівників бюджетної сфери. Пунктом 3 цієї постанови вирішено підвищити розміри посадових окладів, тарифних ставок, заробітної плати, а також переглянути постійні додаткові виплати, щоб розмір підвищення у грудні 2015 року перевищив суму індексації у грудні 2015 року. За рахунок цього мала б «обнулитися» індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого непідвищення доходу працівників. У такому випадку для подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається із січня 2016 року відповідно до Порядку №1078, який уже діяв зі змінами, внесеними Постановою №1013.
У цьому контексті системний та цільовий способи тлумачення норм Постанови №1013 дають підстави для висновку про те, що січень 2016 року визначений для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації саме заробітної плати працівникам, яким були підвищені оклади з 01.12.2015.
Водночас, норми Постанови №1013 не встановлювали підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовцям, а отже січень 2016 року не став для позивача «місяцем підвищення доходу», з якого починається обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації грошового забезпечення, для цілей застосування Порядку №1078 (зі змінами, внесеними Постановою №1013).
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 21.03.2023 у справі №620/7687/21, від 22.03.2023 у справі №380/1730/22 та від 23.03.2023 у справі №400/3826/21.
Разом з тим, до числа основних змін, які внесені Постановою №1013 до Порядку №1078 та пов`язані з індексацією грошового забезпечення військовослужбовців, слід віднести нову редакцію пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, окремими положеннями яких було установлено таке:
- у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків;
- обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення;
- для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Порівняльний аналіз наведених положень свідчить про те, що внаслідок змін, запроваджених Постановою №1013, з 01.12.2015 почали діяти єдині правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації для всіх працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення чи виходу на роботу.
Внаслідок таких змін Порядок №1078 у редакції, що застосовується з 01.12.2015, не містить поняття «базовий місяць» та передбачає уніфікований підхід до обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації всіх працівників.
Суд зауважує, що для проведення індексації з 01.12.2015 замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст.
Місяць підвищення доходу це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Таке визначення висновується із системного аналізу пункту 5 Порядку №1078 у редакції Постанови №1013.
Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Тож, з 01.12.2015 зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.
У цьому полягає одна з основних відмінностей поняття «місяць підвищення доходу» від терміну «базовий місяць», оскільки визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.
Водночас, вилучення терміну «базовий місяць» та запровадження поняття «місяць підвищення доходу» не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у «базовому місяці», так і у «місяці підвищення доходу» індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця.
Отже, з урахуванням наведених нормативних положень, відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.
При цьому, системний спосіб тлумачення приписів Постанови №1013, у взаємозв`язку із запровадженими нею змінами до пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, дають суду підстави дійти висновку про те, що для проведення подальшої індексації грошового забезпечення позивача відповідачу з 01.12.2015 належало переглянути «базовий місяць», визначений за старими правилами, змінивши його на «місяць підвищення доходу», тобто на місяць останнього підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, займаною позивачем.
Суд звертає увагу, що у період спірних правовідносин (2015-2025 роки) посадові оклади військовослужбовців визначалися двома постановами Кабінету Міністрів України.
Так, у період з 01.01.2015 до 28.02.2018 схеми посадових окладів військовослужбовців визначались постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Вказана постанова була чинною з 01.01.2008 до 01.03.2018.
Суд констатує, що від січня 2008 року посадовий оклад ОСОБА_1 не змінювався. Останній змінився лише у березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (далі Постанова №704), якою були установлені нові розміри окладів військовослужбовців.
З урахуванням місяця підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078 (у редакції Постанови №1013), суд дійшов висновку про те, що саме січень 2008 року є місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації його грошового забезпечення (базовим місяцем) за період з 01.12.2015 до 28.02.2018.
Наведене узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 06.04.2023 у справі №380/166/21.
З аналізу змісту відзиву відповідача від 09.04.2025 судом установлено, що у період з грудня 2015 року до лютого 2018 року індексація грошового забезпечення позивача розраховувалася із застосуванням базового місяця грудня 2015 року, а не січня 2008 року.
Наведене узгоджується зі змістом довідки Військової частини НОМЕР_2 від 24.02.2025 №39/400/1 про нараховану та виплачену ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2014 року по листопад 2019 року, згідно з якою у період з 01.01.2016 до 28.02.2018 індексація грошового забезпечення позивача відповідачем взагалі не нараховувалася і не виплачувалася, що дає суду підстави для висновку про обґрунтованість позовних вимог у цій частині та наявність підстав для їх задоволення.
При цьому, суд зауважує, що у цій справі повноваження відповідача не є дискреційними, оскільки у даному випадку є лише один правомірний і законно-обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.
З даного приводу Верховний Суд неодноразово зазначав, що дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
На основі усталеної практики тлумачення поняття «дискреційних повноважень» та з огляду на об`єкти, підстави й умови для проведення індексації, що встановлені статтями 2, 4 Закону №1282-XII, пунктами 1-1, 2, 5, 10-2 Порядку №1078, суд дійшов висновку про те, що повноваження відповідача стосовно визначення січня 2008 року місяцем підвищення доходу позивача, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації його грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018, не є дискреційними.
Цей висновок пояснюється тим, що місяць підвищення доходу для такої індексації визначається нормативно і залежить тільки від місяця підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займав позивач. Відповідно, зростання інших постійних складових грошового забезпечення, без підвищення таких ставок (окладів), не має наслідком зміну місяця підвищення доходу позивача у спірний період. Відтак, відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи місяцем підвищення доходу інакший місяць, ніж той, у якому востаннє відбулося підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймав позивач.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо врахування грудня 2015 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018, та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати й виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період із застосуванням базового місяця січня 2008 року, є обґрунтованими і підлягають задоволенню судом.
Що стосується періоду з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 по 12.02.2025, суд враховує наступне.
Як зазначалося вище судом, з 01.03.2018 відбулась зміна грошового забезпечення військовослужбовців у зв`язку з набранням чинності Постановою №704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Це стало підставою для зміни місяця підвищення доходу (базового місяця) у цілях нарахування індексації військовослужбовцям з січня 2008 року на березень 2018 року.
Суд звертає увагу, що Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи «поточної» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.
Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотки (абзац другий пункту 1-1, абзац шостий пункту 5 Порядку №1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци другий, п`ятий пункту 4 Порядку №1078).
У свою чергу, що стосується «фіксованої» суми індексації, то слід зазначити, що Закон №1282-XII і Порядок №1078 такого терміну не містять.
Цей термін містився у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 №526, де наводились приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Проте, Постановою №1013 вказаний додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 у ньому, як і у Порядку №1078 загалом, поняття «фіксованої» суми індексації не згадується.
Натомість, з 01.12.2015 в абзацах четвертому-шостому пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про «індексацію-різницю», право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
При цьому, абзаци третій та четвертий пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися у період з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац третій);
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац четвертий).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац шостий пункту 5 Порядку №1078 додатково вказує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку №1078 дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми «індексації-різниці» мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів, зокрема, військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації його грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21 та від 06.04.2023 у справі №420/11424/21.
Таким чином, з огляду на положення абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078, позивач має право на отримання суми «індексації-різниці» за умови, якщо розмір підвищення його доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної позивачу індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення його доходу.
Отже, для правильного вирішення справи, з урахуванням заявлених позивачем вимог, необхідно з`ясувати, чи має останній право на отримання щомісячної індексації-різниці за період з 01.03.2018 до 19.04.2023.
Суд враховує, що для правильного застосування абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку №1078 необхідно встановити:
- розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А);
- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача у березні 2018 року (Б);
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
При цьому, розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (абзац п`ятий пункту 5 Порядку №1078).
А сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати його звільнення зі служби. У такому випадку, відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078, сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Зазначені висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеній у згаданих вище постановах, яка враховується судом в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України.
Так, відповідно до картки особового рахунку ОСОБА_1 за 2018 рік, розмір грошового забезпечення (грошовий дохід) позивача (без урахування виплат разового характеру) у 2018 році становив:
- у лютому 12283,41грн;
- у березні 12896,95 грн.
Тобто, розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А) становив 613,54 грн (12896,95 - 12283,41)
Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 №2246-VIII визначено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у період з 01.01.2018 до 30.06.2018 установлювався в розмірі 1762,00 грн.
За змістом листа Міністерства соціальної політики України від 28.09.2021 №5211/0/290-21/5, та, виходячи із розмірів індексів споживчих цін у період лютий-березень 2018 року, величина приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, порівняно із місяцем попереднього підвищення доходу (січень 2008 року), складає 253,3% (353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) - 100%).
Отже, сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (В) становить 4463,15 грн (1762,00 грн х 253,3 % / 100 = 4463,15 грн).
Враховуючи, що підвищення доходу позивача в березні 2018 року склало 613,54 грн, а сума можливої індексації грошового забезпечення за березень 2018 року 4463,15 грн, то сума можливої індексації грошового забезпечення позивача за березень 2018 року перевищує розмір підвищення його доходу у вказаному місяці.
Таким чином, з огляду на приписи абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078, позивач має право на отримання індексації-різниці в сумі 3849,61 грн (4463,15 613,54) щомісячно, починаючи з 01.03.2018 і до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати його звільнення зі служби.
Водночас, щодо нарахування позивачу індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) за період 01.01.2023 до 31.12.2023 (день звільнення з військової служби), суд враховує, що відповідно до абзацу вісімнадцятого пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-IX (далі Закон №2710-IX), зупинено на 2023 рік дію Закону №1282-XII.
Суд звертає увагу, що вказана норма є чинною та не визнавалась неконституційною.
Отже, підприємства, установи, організації у 2023 році звільнені від обов`язку здійснювати нарахування та виплату індексації доходів, зокрема, оплати праці (грошового забезпечення). Обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 році не здійснюється.
Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і, відповідно до закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті, однак це не спростовує факту того, що на 2023 рік зупинено дію Закону №1282-XII на підставі приписів абзацу вісімнадцятого пункту 3 Прикінцевих положень Закону №2710-IX, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин у даній справі.
При цьому, оскільки дію Закону №1282-XII зупинено на 2023 рік, то підзаконний нормативно-правовий акт Порядок №1078, прийнятий на виконання вимог частини другої статті 6 Закону №1282-XII, також не застосовується протягом 2023 року.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.06.2024 у справі №200/2319/23.
Водночас щодо виплати позивачу «фіксованої» індексації (індексації-різниці) суд враховує, що позивач у період з 01.01.2024 по 12.02.2025 продовжував проходити військову службу у відповідачів, чергового підвищення тарифних ставок у військовослужбовців не відбулося, тому враховуючи абзац шостий пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці повинна виплачуватися позивачу, починаючи з 01.01.2024.
Матеріалами справи підтверджується, що у період з 01.03.2018 до 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 12.02.2025 індексація (індексація-різниця) грошового забезпечення ОСОБА_1 або взагалі не нараховувалася і не виплачувалася, або в окремі місяці нараховувалася та виплачувалася у менших розмірах, ніж встановлений вище судом (довідки від 24.02.2025 №№39/400/1, 39/400/2)
Наведені обставини не заперечуються й відповідачем у відзиві на позовну заяву.
А тому, суд дійшов висновку, що Військова частина НОМЕР_1 та Військова частина НОМЕР_2 , не нараховуючи та не виплачуючи ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 12.02.2025, діяла не на підставі, не у межах та не у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, що свідчить про невідповідність поведінки суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Відтак, належним способом захисту порушених прав, свобод та охоронюваних законом інтересів позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо неврахування вимог абзаців четвертого, п`ятого та шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 12.02.2025.
Поряд з цим, належним та ефективним способом відновлення порушених прав позивача суд вважає зобов`язання відповідача здійснити нарахування і виплату позивачу індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 12.02.2025 у розмірі 3849,61 грн щомісячно, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2024, 2025 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що під час проходження служби позивачу було виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2024, 2025 роки, одноразову грошову допомогу при звільненні, грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки та грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки. Однак, вказані виплати проведено без врахування індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди.
Відповідачі в ході судового розгляду не надали жодних доказів на спростування зазначених обставин та заперечили як таку можливість врахування індексації та щомісячної додаткової грошової допомоги при обрахунку одноразових видів грошового забезпечення позивача.
При визначенні складу грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога на оздоровлення, одноразова грошова допомога при звільненні, грошова компенсація за невикористані дні додаткової та щорічної відпустки, суд виходить з такого.
Статтею 9 Закону №2011-XII обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів. Час для проїзду до місця проведення зазначеної відпустки і назад не надається. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.
Згідно з частиною третьою статті 15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім`ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) було установлено щомісячну додаткову грошову винагороду: 1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 3) особам начальницького складу, які проходять службу на посадах льотного складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій, - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 4) військовослужбовцям Національної гвардії (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 5) військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 6) співробітникам кадрового складу (військовослужбовцям) Служби зовнішньої розвідки - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Згідно з пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Згідно з підпунктом 2.2 пункту 2 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 №595 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 05.12.2012 № 825), яка була чинною до 16.12.2016), щомісячна додаткова грошова винагорода для військовослужбовців, (крім зазначених у підпункті 2.1 цього пункту: з 1 квітня 2013 року - у розмірі до 20 % місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року у розмірі до 40 % місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі до 60 % місячного грошового забезпечення.
На виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій Міністр оборони України наказом від 24.10.2016 року № 550 затвердив Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України.
Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України від 24.10.2016 року № 550 визначені умови та порядок виплати особам офіцерського складу винагороди, окреслено перелік військовослужбовців, яким вона виплачується, регламентовано повноваження командира (начальника) військової частини (організації, установи) щодо підстав та розміру її виплати.
Відповідно до пункту 3 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України від 24.10.2016 року № 550 до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов`язків за якою він допущений).
Згідно з пунктом 5 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України від 24.10.2016 року № 550 винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).
Відповідно до пункту 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України від 24.10.2016 року № 550 встановлено, що грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 9 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України від 24.10.2016 року № 550 розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.
Відповідно до положень пункту 10 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України від 24.10.2016 року № 550 командир військової частини за наявності обставин, передбачених у цьому пункті, має право зменшувати розмір винагороди.
З урахуванням зазначеного, оскільки додаткова грошова винагорода нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця, тому відсутні підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення.
Однак відповідачами не включено додаткову грошову винагороду в розмірі, передбаченому постановою №889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено грошову допомогу на оздоровлення.
Суд встановив, що позивачу нараховувалася та виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода, тобто мала постійний (систематичний) характер. Вказане не заперечується відповідачем 2 у відзиві на адміністративний позов.
Згідно з преамбулою Закону України Про індексацію грошових доходів населення від 03.07.1991 №1282-XII (надалі - Закон №1282-XII), цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
В силу вимог статті 1 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно з абз. 2 частини третьої статті 9 цього ж Закону грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Тобто, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до статті 4 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Згідно з статтею 6 Закону №1282-XII, у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 18 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Кабінетом Міністрів України затверджено Постанову Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення від 17.07.2003 №1078 (надалі - Порядок №1078), згідно з п. 2 якої, - індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Проаналізувавши положення Порядку №1078 та наведені вище правові вимоги, можна дійти висновку про те, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.
З системного аналізу вищевикладених норм вбачається, що спеціальним законодавством, яке регламентує соціальні гарантії військовослужбовців, передбачено необхідність включення до складу грошового забезпечення особи, з якого здійснюється обчислення її одноразової грошової допомоги при звільненні, всіх видів додаткового забезпечення, які отримувалися нею на постійній основі (не одноразово та не періодично).
Тож, індексація є складовою частиною додаткового грошового забезпечення, яке особа отримує щомісячно, а тому також підлягає включенню до складу грошового забезпечення, з якого обраховується одноразова грошова допомога при звільненні.
Аналогічна правова позиція була неодноразово викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 19 березня 2020 року у справі № 820/5286/17.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд звертає увагу, що за правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 31.07.2019 року у справі №826/3398/17, індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, що забезпечує дотримання прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист (Закон України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ Про індексацію грошових доходів населення).
Правовий висновок щодо систематичного характеру індексації грошового забезпечення та включення індексації, зокрема, до розміру одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовця, викладено у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 року по справі №240/10130/19.
Суд з матеріалів справи вбачає, що така складова грошового забезпечення не була включена до розрахунку та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової та щорічної відпустки, грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2025 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні.
Факту невключення індексації у вказані виплати відповідачі не заперечують та доказів протилежного суду не надали.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової та щорічної відпустки, грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2025 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, без урахування індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди, яку позивач отримував під час проходження військової служби є протиправною.
Інші доводи та аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи по суті.
Положеннями частини першої статті 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
За приписами частини другої статті 6 КАС України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Також, згідно з пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
За правилами частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд пам`ятає, що згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
На підставі вищевикладеного, зважаючи на встановлені у ході судового розгляду справи обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність своєї поведінки у спірних правовідносинах. У той же час, доводи та аргументи позивача, якими останній обґрунтовував заявлені ним позовні вимоги, також знайшли своє підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України, у суду відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат не надано.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо врахування грудня 2015 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 року по 31.12.2019 року.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 31.12.2019 у розмірі 3849,61 грн щомісячно, із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.01.2020 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 12.02.2025.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 12.02.2025 року у розмірі 3849,61 грн щомісячно, із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при обрахунку та виплаті грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 роки ОСОБА_1 .
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування індексації грошового забезпечення із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при обрахунку та виплаті грошової допомоги на оздоровлення за 2018, 2019 роки ОСОБА_1 .
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2018, 2019 роки з урахуванням індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 3849,61 грн. із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо не врахування індексації грошового забезпечення із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при обрахунку та виплаті грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2024, 2025 роки ОСОБА_1 .
Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2024, 2025 роки з урахуванням індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 3849,61 грн із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо не врахування індексації грошового забезпечення із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 за січень 2025 року при обрахунку та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 .
Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації-різниці грошового забезпечення із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 у розмірі 3849,61 грн.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо не врахування індексації грошового забезпечення із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 за січень 2025 року при обрахунку та виплаті грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки ОСОБА_1 .
Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки з урахуванням індексації-різниці грошового забезпечення із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 у розмірі 3849,61 грн
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 ) Відповідач - Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )
Суддя Д.Є. Махаринець
Суд | Рівненський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 26.05.2025 |
Оприлюднено | 28.05.2025 |
Номер документу | 127626070 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо проходження служби, з них |
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Качмар Володимир Ярославович
Адміністративне
Рівненський окружний адміністративний суд
Д.Є. Махаринець
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні