Рішення

від 26.05.2025 по справі 480/3647/24

СУМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2025 року Справа № 480/3647/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Опімах Л.М.,

розглянувши у спрощеному провадженні без повідомлення сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3647/24 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, Державної судової адміністрації України, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

03 березня 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області (далі - відповідач 1), Державної судової адміністрації України (далі - відповідач 2), в якій просить:

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області щодо нарахування та виплати судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за квітень 2024 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2024 року у розмірі 2102 грн 00 коп.;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області здійснити нарахування та виплату судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за квітень 2024 року у відповідності до вимог ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого з 1 січня 2024 року складає 3028 грн 00 коп, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області у повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за квітень 2024 року, виходячи із встановленого станом на 1 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн 00 коп;

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за квітень 2024 року, виходячи із встановленого станом на 1 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що працює на посаді судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області. Вказує, що відповідач 1 протиправно здійснював нарахування і виплату позивачу суддівської винагороди за квітень 2024 року, виходячи не із розміру встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028,00 грн), а виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" у розмірі 2102,00 грн. На переконання позивача, нарахування та виплати суддівської винагороди у зазначений період виходячи із спеціального розміру прожиткового мінімуму, що застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, є протиправним, оскільки положеннями частини другої, третьої статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII передбачено інший порядок для визначення розміру прожиткового мінімуму, що застосовується під час розрахунку суддівської винагороди. Наголошує, що ці норми мають пріоритет і не можуть бути обмежені іншими законодавчими актами. Посилаючись на те, що під час прийняття нових законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та Законом № 1402-VIII гарантій незалежності судді, а законами про державний бюджет визначено іншу розрахункову величину, через що розмір його суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення безпідставно зменшено, позивач просив позов задовольнити.

Крім того, позивач зазначає про протиправну бездіяльність Державної судової адміністрації України як головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо невиділення коштів на виплату належної позивачу винагороди розпорядникам нижчого рівня.

Відповідач 1, Територіальне управління Державної судової адміністрації в Сумській області, подав відзив на позов, в якому проти задоволення вимог заперечив, зазанчивши, що територіальне управління, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня не мало правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування вимог статтті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", якою визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня у розмірі 2102 гривні.

Згідно з вимогами ст.146 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів відповідно до Конституції України. Забезпечення функціонування судової влади передбачає:

окреме визначення у Державному бюджеті України видатків на утримання судів не нижче рівня, що забезпечує можливість повного і незалежного здійснення правосуддя відповідно до закону;

законодавче гарантування повного і своєчасного фінансування судів;

гарантування достатнього рівня соціального забезпечення суддів.

Видатки на утримання судів визначаються з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Відповідно до вимог ст. 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» засади фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.

Ст. 23 Бюджетного кодексу України визначено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Станом на час розгляду даної справи норми ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет» на 2024 рік не визнані неконституційними, тому підстави для її незастосування відповідачем відсутні.

Відповідач 2, Державна судова адміністрація України, у своєму відзиві на позов також заперечив проти його задоволення з аналогічних підстав.

Третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області надала пояснення, зазначивши що не є учасником спірних правовідносин.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює суддею Конотопського міськрайонного суду Сумської області з 07.07.2020, що підтверджується копією наказу голови Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07.07.2020 №3-б (а.с.5).

Наказом голови Конотопського міськрайонного суду Сумської області Про встановлення щомісячної доплати за вислугу років ОСОБА_1 від 30.07.2020 № 8-б позивачу встановлено щомісячну доплату за вислугу років в розмірі 20 посадового окладу, як такій, що має стаж роботи понад 5 років (а.с. 6).

Відповідно до розрахункового листа за квітень 2024 року суддівська винагорода ОСОБА_1 у спірний період була нарахована і виплачена виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму у розмірі 2102 грн. (а.с. 36 на звороті), що також визнається відповідачем у відзиві.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосудця. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

За змістом частин першої та другої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VШ ( далі Закон № 1402-VІІІ) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.

Згідно з ч. 9 ст. 135 Закону № 1402-VІІІ обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків

Відповідно до статті 148 Закону № 1402-VІІІ Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів (крім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів), Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони, ДСА України та її територіальних управлінь.

Законом України № 1402-VІІІ визначений базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду, який становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року ( ч.3 ст.135 Закону № 1402-VІІІ) .

При цьому, суд зауважує, що норма ч. 3 ст. 135 Закону України 1402-VІІІ є бланкетною, оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді місцевого суду (30), але не встановлює розміру прожиткового мінімуму, який необхідний для цього.

Положеннями частини другої статті 146 Закону визначено, що забезпечення функціонування судової влади передбачає:

1) окреме визначення у Державному бюджеті України видатків на утримання судів не нижче рівня, що забезпечує можливість повного і незалежного здійснення правосуддя відповідно до закону;

2) законодавче гарантування повного і своєчасного фінансування судів;

3) гарантування достатнього рівня соціального забезпечення суддів.

Видатки на утримання судів визначаються з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Положеннями частини другої статті 4 Бюджетного кодексу України визначено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України.

Пунктом 2 частини першої статті 7 Бюджетного кодексу України визначено принцип збалансованості Державного бюджету України, відповідно до якого повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень бюджету на відповідний бюджетний період.

Положеннями статей 148, 149 Закону № 1402-VІІІ визначено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Згідно з частинами першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено Законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються Законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Статтею 22 Бюджетного кодексу України передбачено, що для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Частина перша статті 48 Бюджетного кодексу України визначає, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань.

Приписами пункту 1 частини 3 ст.135 Закону №1402-VІІІ встановлено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Законами України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», « Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що базовий розмір для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня - 2102 гривні.

Отже, переліченими законами запроваджено розрахункову величину для визначення базового розміру посадового окладу судді на відповідний рік , яка у 2021-2024 роках складала 2102 гривні. Інакше кажучи, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина у грошовому виразі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який повинен застосовуватися для визначення базового розміру посадового окладу судді. Наведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24.

З огляду на викладене, суд вважає, що визначаючи розмір суддівської винагороди за квітень 2024 року, обчисленого з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2102,00 грн, відповідач 1 діяв у відповідності з критеріями, визначеними у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства, відтак в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області (вул. Українських Перемог, буд. 4, м. Суми, Сумська область, 40002, код ЄДРПОУ 26270240), Державної судової адміністрації України ( вул.Липська,18/5, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795), третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області ( вул.Воскресенська,7, м.Суми, 40000 код ЄДРПОУ 37970404) ) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Опімах