Рішення від 26.05.2025 по справі 640/19091/21

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 травня 2025 року справа № 640/19091/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Григоров Д.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Київській області (вул. Хороброго Святослава, буд. 5А,м. Київ,03151, код ЄДРПОУ44096797) визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу(недоїмки),-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив :

- визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Київській області №Ф-11473-54 від 31 травня 2019 року про сплату боргу ( недоїмки) по єдиному внеску.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.10.2021р. відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі, поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовними вимогами в цій справі.

На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу її «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399 справа №640/19091/21 передана Харківському окружному адміністративному суду.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2025р. у справі визначено суддю Григорова Д.В.

Ухвалою суду від 20.03.2025р. справу прийнято до розгляду суддею Григоровим Д.В.

Згідно Відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1262998 від 03.04.2025р. відповідач ГУ ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43005393) має статус зареєстрованої юридичної особи на час розгляду справи.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказував, що вважає оскаржувану вимогу про сплату боргу незаконною, оскільки позивач з 28.10.1999р. зареєстрований КДКА в Київській області як такий, що має право займатися адвокатською діяльністю. З вересня 2015 року позивач здійснює адвокатську діяльність у формі адвокатського бюро, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру адвокатів України. Також позивач з 10.06.2013р. по 21.07.2017р. перебував у трудових відносинах з ТОВ «Ін-Джаз» (код ЄДРПОУ 38607747), а з 04.12.2017р. по 26.04.2019р. з ТОВ «Старфудс» (ЄДРПОУ 39489544).

Таким чином, як вказував позивач, відсутніми були підстави для сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та, відповідно, недоїмка за цим платежем відсутня.

Відповідач з позовними вимогами не погодився та надав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Стосовно заявленого у відзиві на позовну заяву клопотанні про заміну відповідача у справі ГУ ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) на ГУ ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ ВП44096797), суд звертає увагу, що згідно позовної заяви відповідачем у справі було визначено саме ГУ ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ ВП44096797), як правонаступника ГУ ДФС у Київській області, з огляду на що підстави для заміни відповідача відсутні.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Контролюючий орган, вважаючи наявною з боку позивача заборгованість станом на 30.04.2019р. по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, сформував та направив позивачу оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 31.05.2019р. № Ф-11473-54 на суму 5211,36 грн.

Позивач, вважаючи оскаржувану вимогу незаконною, звернувся до суду з позовом у цій справі.

Суд зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, визначені Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Крім того, пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено поняттю «працівник», яким є фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Порядок нарахування та сплати єдиного внеску врегульовано, зокрема, Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до п. 1 ч. ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою -підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що метою сплати збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вказана мета досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску, зокрема, в разі перебування особи в трудових відносинах з роботодавцем (підприємством, установою, організацією, іншою юридичною особою, утвореними відповідно до законодавства України) цим роботодавцем в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску з боку такої особи.

Судом в цій справі встановлено, що позивач з 1999 року є адвокатом, про що свідчить копія Витягу з Єдиного реєстру адвокатів України. На час виникнення спірних правовідносин позивач мав вказаний статус. Так само, з копії трудової книжки позивача, а також витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування вбачається, що позивач з 10.06.2013р. по 21.07.2017р. перебував у трудових відносинах з ТОВ «Ін-Джаз» (код ЄДРПОУ 38607747), а з 04.12.2017р. по 26.04.2019р. з ТОВ «Старфудс» (ЄДРПОУ 39489544), за нього сплачувались відповідні внески з загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Із врахуванням вищевикладеного, суд вважає помилковими доводи відповідача, що Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" допускає одночасну сплату єдиного внеску як самим застрахованим, так і страхувальником, оскільки вказане тлумачення норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на якому наполягає ГУ ДПС, щодо необхідності сплати єдиного внеску самозайнятими особами, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Таким чином суд погоджується з доводами позовної заяви про відсутність обов`язку позивача щодо сплати ним у відповідному періоді внесків з загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Зазначене свідчить про те, що позовні вимоги є обгрунтованими.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено належними та допустимими доказами законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення (вимоги).

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку. Інші доводи висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного та керуючись статтями 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Київській області №Ф-11473-54 від 31 травня 2019 року про сплату боргу ( недоїмки) по єдиному внеску.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ: 43983495) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень) 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.В. Григоров