Постанова від 23.05.2025 по справі 420/27528/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/27528/24

Суддя першої інстанції: Харченко Ю.В.

Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м. Одеса

Повний текст судового рішення складений 16.12.2024

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Єщенка О.В., Яковлєва О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

30.08.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій щодо обчислення та виплати йому грошового забезпечення з 22.01.2021 по 04.07.2024, грошової допомоги для оздоровлення за 2021-2024 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021-2024 роки, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2022 рік, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2023, 2024 роки, одноразової грошової допомоги по звільненню відповідно до п.1 ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 3 повних років служби, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України про Державний бюджет на відповідний рік станом на 01 січня відповідного року;

зобов`язання здійснити перерахунок та виплату йому з урахуванням раніше виплачених сум грошового забезпечення з 22.01.2021 по 04.07.2024 включно, грошової допомоги для оздоровлення за 2021-2024 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021-2024 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України про Державний бюджет на відповідний рік станом на 01 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;

зобов`язання здійснити перерахунок та виплату йому з урахуванням раніше виплачених сум грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2023, 2024 роки, одноразової грошової допомоги по звільненню відповідно до п.1 ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 3 повних років служби з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України «Про Державний бюджет на 2024 рік» станом на 01.01.2024, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;

зобов`язання нарахувати і виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-111 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» за період з 22.01.2021 по дату фактичної виплати грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», тобто, з 29.01.2020 відновлено дію п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції, що діяла до 21.02.2018, однак, відповідачем протиправно відмовлено у здійсненні перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення та інших виплат за 2021-2024 роки, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Також, позивач вважає, що здійснення нарахування та виплати сум грошового забезпечення повинно здійснюватися із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до ч.2 Порядку №44.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу з 22.01.2021 по 19.05.2023 посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та як наслідок щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), розмір яких залежить від розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, а також матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу з 22.01.2021 по 19.05.2023 посадовий оклад, оклад за військовим званням, визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та як наслідок щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), розмір яких залежить від розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, з урахуванням раніше виплачених сум, та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань, компенсацію за невикористану відпустку за 2021-2023 роки, з розрахунку місячного грошового забезпечення, в якому посадовий оклад, оклад за військовим званням визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та як наслідок щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які входять до складу місячного грошового забезпечення та розмір яких залежить від розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, з урахуванням раніше виплачених сум; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо розрахунку грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 04.07.2024, та як наслідок матеріальної допомоги для оздоровлення, грошової компенсації за невикористану відпустку за вказаний період, одноразової грошової допомоги при звільненні, оскільки з дати набрання чинності 20.05.2023 Постановою КМУ №481 від 12.05.2023 визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762грн.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, сторони подали апеляційні скарги, в яких просять: позивач - рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити у цій частині нове про задоволення позовних вимог; відповідач - рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на помилкове застосування судом першої інстанції постанови Кабінету Міністрів України №481 від 12.05.2023 (набрала чинності 20.05.2023), якою п.4 Постанови №704 викладено в новій редакції, яка не передбачає застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, при розрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовим (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб. На думку позивача, постанова КМУ №481 від 12.05.2023 звужує його право на належне грошове забезпечення як військовослужбовця. Разом з тим, позивач посилається на пояснювальну записку Мінекономіки від 19.04.2023 №4707-02/17343-01 до проекту Постанови КМУ «Про скасування пп.1 п.3 змін, що вносяться до постанов КМУ, та внесення зміни до п.4 постанови КМУ від 30.08.2017 №704» з пропозицією визначення розрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу виходячи з 1762грн. шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає про відсутність підстав застосування при визначенні складових грошового забезпечення позивача (за період з 22.01.2021 по 19.05.2023) п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, відповідно до якого розміри окладів за військовим званням військовослужбовців визначається шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1січня календарного року.

Розгляд апеляційної скарги у справі здійснюється апеляційним судом у змішаній формі відповідно до п.112 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішення Вищої ради правосуддя 17.08.2021 №1845/0/15-21.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 22.01.2021 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби від 04.07.2024 №448-ОС виключений зі списків військової частини НОМЕР_1 у зв`язку із звільнення в запас Збройних Сил України за пп.«д» п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (у зв`язку зі звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Як стверджує позивач та не заперечується відповідачем, розмір посадового окладу та окладу за військовим званням у період з 22.01.2021 по 04.07.2024 визначався позивачу, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до Постанови №704.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати у період з 22.01.2021 по 04.07.2024 грошового забезпечення, а також додаткових видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, судова колегія приходить до наступних висновків.

Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно ч.ч.2,3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Відповідно до ч.4 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (надалі - Постанова №704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Згідно Пункту 4 Постанови №704 (в редакції, чинній на момент прийняття постанови), розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.

Додатки 1 та 14 до Постанови №704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.

Як вбачається з примітки 1 Додатку 1 до Постанови №704, посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103) до Постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 було викладено у новій редакції, а саме: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови №704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови.

Відповідно до Постанови №704, в редакції Постанови №103, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.

Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п.6 Постанови №103, яким було внесено зміни до п.4 Постанови №704.

Відповідно до ч.1 ст.325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Відтак, з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18 діє редакція п. 4 Постанови №704, яка була чинною до зазначених змін.

Таким чином, саме з 30.01.2020 - з наступного дня з дати набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 виникли підстави для визначення, на підставі первинної редакції Постанови №704, розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.

Разом з тим, відповідно до п.3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні Положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 за №1774-VІІІ, встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.

Оскільки приписи п.3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VІІІ не втратили чинності і за юридичною силою є вищою за положення п.4 Постанови №704, то в даному випадку не встановлено правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою заявника та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 (надалі Постанова №481) внесено зміну до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Як наслідок, до дня набрання чинності Постановою №481 (20.05.2023) абзац перший пункту 4 Постанови №704 був чинний у первинній редакції, тобто без врахування змін, що вносились до цього пункту Постановою №103.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо протиправності дій відповідача у проведенні нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення, а також додаткових видів грошового забезпечення у період 22.01.2021 по 19.05.2023, без врахування розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023.

Разом з тим, оскільки відповідачем не допущено протиправних дій щодо виплати позивачу грошового забезпечення у період з 20.05.2023 до 04.07.2024, а також грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, одноразової грошової допомоги при звільненні без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, 01.01.2024, суд першої інстанції дійшов вірних висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Доводи позивача в апеляційній скарзі з посиланням на пояснювальну записку Мінекономіки від 19.04.2023 №4707-02/17343-01 до проекту Постанови КМУ «Про скасування пп.1 п.3 змін, що вносяться до постанов КМУ, та внесення зміни до п.4 постанови КМУ від 30.08.2017 №704» з пропозицією визначення розрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, виходячи з 1762грн. шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ст.3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Так, на момент виникнення спірних правовідносин в частині стосовно періоду з 20.05.2023 по 04.07.2024 Постанова КМУ №481 від 12.05.2023 набрала законної сили, була чинною, її положення підлягають застосуванню при вирішенні спору в даній справі.

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому у відповідності до ст.316 КАС України не вбачає підстав для його скасування.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на військову частину НОМЕР_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Суддя-доповідач А.В. КрусянСудді О.В. Єщенко О.В. Яковлєв