Постанова

від 14.05.2025 по справі 420/33293/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/33293/24

Перша інстанція: суддя Хурса О. О.,

повний текст судового рішення

складено 19.02.2025, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді- Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

при секретарі - Філімович І.М.

за участю:

представника апелянта Євглевского А.В.

представника відповідача Сваха А.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) до Одеської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Кристал Південь» про визнання протиправним та скасування рішення,

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

28.10.2024 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) до Одеської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Кристал Південь», в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської обласної ради від 06.09.2024 №707-VIII «Про дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) товариству з обмеженою відповідальністю «Кристал Південь» у межах ландшафтного парку «Тилігульський» у 2024 році».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем неправомірно прийнято оскаржуване рішення, оскільки Проект створення та Проект організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів відсутні.

Представник відповідача в обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що заступником керівника Одеської обласної прокуратури не доведено належними та допустимими доказами ані сам факт завдання шкоди об`єкту природно-заповідного фонду (його природним ресурсам) оскаржуваним рішенням обласної ради, ані у чому конкретно вона полягає, ані її розмір.

Також відповідач звернув увагу, що разом із клопотанням ТОВ «КРИСТАЛ ПІВДЕНЬ» про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) у межах регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» обласній раді надавалася картосхема, на якій додатково визначено місце розташування ділянок, на яких має здійснюватись таке спеціальне використання природних ресурсів.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року у задоволенні позову заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу до Одеської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Кристал Південь» про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено повністю.

На вказане рішення суду Одеська обласна прокуратура подала апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року по справі №420/33293/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

За результатами вивчення питання наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері охорони навколишнього природнього середовища Одеською обласною прокуратурою встановлено порушення вимог природоохоронного законодавства України внаслідок прийняття Одеською обласною радою рішення від 06.09.2024 № 707-VIII «Про дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) товариству з обмеженою відповідальністю «Кристал південь» у межах регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» у 2024 році».

Рішенням Одеської обласної ради від 06.09.2024 № 707-VIII «Про дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) товариству з обмеженою відповідальністю «Кристал Південь» у межах ландшафтного парку «Тилігульський» у 2024 році»:

надано дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) Товариству з обмеженою відповідальністю «КРИСТАЛ ПІВДЕНЬ» у межах регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» у 2024 році обсягом згідно з додатком 1;

затверджено умови дозволу на спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) на території регіонального ландшафтного парку Тилігульський у 2024 році згідно з додатком 2.

Додатком 1 до вказаного рішення визначено обсяги спеціального використання природних ресурсів (рибальства) ТОВ «Кристал Південь» у межах регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» у 2024 році за наступними видами водних біоресурсів та їх обсягами використання: камбала-глоса до 0,047 тонн, атерина не лімітується, хамса чорноморська не лімітується, кефалеві не лімітується, бички не лімітується, піленгас не лімітується, креветки 0, інші види риб 0.

Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) листом від 10.10.2024 № 5037/1.2 повідомлено, що заходи позовного характеру щодо скасування рішення Одеської обласної ради Інспекцією у судовому порядку не вживались.

Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні, діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

За правилами частини 3 статті 5 КАС України, до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Частинами 3, 4 та 5 статті 53 КАС України визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

За правилами частини 1 статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про прокуратуру» (Закон - №1697-VII) прокурором органу прокуратури, серед інших, є перший заступник та заступник керівника обласної прокуратури.

Відповідно до вимог частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Постановою КМУ від 19 квітня 2017 р. № 275 затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію України, де зазначено, що Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів та яка відповідно до покладених на неї завдань: звертається до суду із позовом щодо, зокрема: визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб.

Оскільки орган уповноважений здійснювати контроль та нагляд за виконанням відповідачем охоронного законодавства та забезпечення режиму охорони навколишнього природного середовища, а саме Державна екологічна інспекція у відповідності до своїх повноважень зазначених у Положенні, не здійснювала ніяких заходів, чим допустила бездіяльність, то прокурор в інтересах держави у відповідності до підстав ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вжив заходи представницького характеру і звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави.

Колегія суддів зазначає, що ключовою підставою для визначення права прокурора на звернення до суду з цим позовом є встановлення факту невжиття компетентним органом заходів щодо захисту інтересів держави.

Як встановлено, з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді обласною прокуратурою до Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Одеська та Миколаївська області) було направлено лист від 08.10.2024 №12-1251ВИХ-24, яким повідомлено про обставини порушення вимог законодавства при надання Одеською обласною радою дозволу на спеціальне використання природних ресурсів в межах регіонального ландшафтного парку Тилігульський, та також запропоновано надати інформацію про вжиті Інспекцією заходи або намір їх вжити, у тому числі шляхом звернення з позовом до суду до обласної ради про скасування прийнятого рішення.

Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) листом від 10.10.2024 № 5037/1.2 повідомлено, що заходи позовного характеру щодо скасування рішення Одеської обласної ради Інспекцією у судовому порядку не вживались.

Зазначені обставини свідчать про невжиття Державною екологічною інспекцією Піденно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) дій щодо захисту інтересів держави, а отже подання прокурора адміністративного позову мало на меті захист «інтересів держави».

Щодо порушення вимог природоохоронного законодавства відповідачем, суд апеляційної інстанції дослідивши обставини справи приходить до наступних висновків.

Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів визначає Закон України «Про природно-заповідний фонд України» №2456-ХІІ (надалі Закон №2456-ХІІ зі змінами). Преамбулою вказаного Закону №2456-ХІІ визначено, що природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

У зв`язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Завданням законодавства України про природно-заповідний фонд України є регулювання суспільних відносин щодо організації, охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, відтворення їх природних комплексів, управління у цій галузі. (ст. 1 Закону № 2456-XII).

У відповідності до ст.3 Закону №2456-ХІІ до природно-заповідного фонду України належать також регіональні ландшафтні парки.

Як встановлено колегією суддів предметом спору у вказаній справі є дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів, які знаходяться в межах акваторії Тилігульського лиману.

Відповідно до преамбули Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» від 08.07.2011 № 3677-VI (далі Закон № 3677-VI) цей Закон визначає основні засади діяльності та державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів, порядок взаємовідносин між органами державної влади, органами місцевого самоврядування і суб`єктами господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у водних об`єктах (їх частинах), внутрішніх морських водах і територіальному морі, континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні України та відкритому морі.

Статтею 1 вказаного Закону № 3677-VI визначено, що водні біоресурси (водні біологічні ресурси) - сукупність водних організмів (гідробіонтів), життя яких неможливе без перебування (знаходження) у воді. До водних біоресурсів належать прісноводні, морські, анадромні та катадромні риби на всіх стадіях розвитку, круглороті, водні безхребетні, у тому числі молюски, ракоподібні, черви, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку, водорості та інші водні рослини.

Положеннями вказаної статті також визначено, що ліміт спеціального використання водних біоресурсів - обсяг добування (вилову) конкретних видів (груп видів) водних біоресурсів на відповідному рибогосподарському водному об`єкті (його частині), встановлений на календарний рік з метою ощадливого використання та запобігання перевищенню граничного обсягу вичерпання запасів водних біоресурсів, які інтенсивно експлуатуються та/або характеризуються незадовільним станом.

Згідно зі статтею 28 Закону №3677-VI спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється відповідно до лімітів спеціального використання водних біоресурсів. Порядок встановлення лімітів спеціального використання водних біоресурсів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 2 та 3 статті 29 Закону №3677-VI підставою для встановлення лімітів спеціального використання водних біоресурсів є науково-біологічні обґрунтування, розроблені науковими установами, що належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, науковими установами, що належать до сфери управління Національної академії наук України та Національної академії аграрних наук України, на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, які подаються щороку, до 15 серпня, до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства. Ліміти спеціального використання водних біоресурсів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2023 р. №1347 затверджений Порядок здійснення спеціального використання водних біоресурсів (далі Порядок № 1347).

Відповідно до п. 1 Порядку №1347 останній визначає механізм встановлення лімітів спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), внутрішніх морських водах, територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні та континентальному шельфі України (далі - рибогосподарські водні об`єкти (їх частини) для здійснення промислового рибальства та дослідного вилову та їх затвердження.

Відповідно до п. 6 Порядку №1347 встановлення лімітів здійснюється на підставі науково-біологічних обґрунтувань, розроблених науковими установами, що належать до сфери управління Держрибагентства, науковими установами, що належать до сфери управління Національної академії наук або Національної академії аграрних наук, на замовлення Держрибагентства на конкурсних засадах відповідно до Порядку проведення конкурсного відбору наукових, науково-технічних робіт, що плануються до виконання за рахунок коштів державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 2018 р. № 739.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 09 листопада 2023 року №1939, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 листопада 2023 р. за № 2027/41083 затверджені Ліміти спеціального використання водних біоресурсів загальнодержавного значення у причорноморських лиманах для здійснення промислового рибальства та дослідного вилову на 2024 рік на території Тилігульського лиману, яким визначені ліміти зокрема для промислового рибальства у наступних обсягах: глось - 0,475 т, бички - 4,750 т., атерина піщана - 171,000 т., піленгас - 4,750 т., креветка - 85,500 т. та інші види. Жодна з позицій не визначена, як безлімітна. В примітці до вказаних лімітів визначено, що спеціальне використання водних біоресурсів на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду здійснюється відповідно до статті 9-1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Отже, вказані ліміти спеціального використання водних біоресурсів на 2024 рік на території Тилігульського лиману, затверджені наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 09 листопада 2023 року №1939 були встановлені у повній відповідності до встановленого діючим законодавством механізму встановлення лімітів спеціального використання водних біоресурсів.

Наказом Міністерство охорони навколишнього природного середовища України від 24.01.2008 № 27 було затверджено Інструкцію про застосування порядку установлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, пунктом 4 якого було визначено, що якщо використання водних біоресурсів здійснюється у межах території або об`єкту природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, який є частиною водного об`єкту загальнодержавного значення, ліміт на таке використання встановлюється із врахуванням ліміту або прогнозу допустимого спеціального використання водних біоресурсів загальнодержавного значення, затвердженого Міндовкілля для цього водного об`єкту, і не повинен його перевищувати.

Досліджуючи матерілами адміністративної справи, вбачається, що відповідно до відповідно до додатку 1 до рішення Обласної ради від 06.09.2024 року № 707 VIII про обсяги

спеціального використання природних ресурсів (рибальства) товариством з обмеженою відповідальністю «Кристал Південь» у межах регіонального ландшафтного парку Тилігульський у 2024 році, зазначено: камбала глоса до 0,047, атерина не лімітується, хамса чорноморська не лімітується, кефалеві не лімітується, бички не лімітується, піленгас не лімітується, креветки 0, інші види риб 0.

Таким чином, на переконання колегії суддів визначення відповідачем можливості безлімітного вилову відповідних видів водних біоресурсів не відповідає вимогам Закону України «Про природно-заповідний фонд України», Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів».

Зазначене свідчить про порушення відповідачем механізму встановлення лімітів спеціального використання водних біоресурсів.

Щодо посилання позивача в обґрунтування протиправності оскаржуваного рішення на положення ст. 14 та 24 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» колегія суддів зазначає наступне.

Згідно частини 2 статті 24 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» проект організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів і порядок його реалізації затверджуються державним органом, який прийняв рішення про організацію парку.

Вказані норми Закону не містять прямої вказівки на те, що здійснення господарської діяльності в межах регіональних ландшафтних парків є можливим виключно після затвердження Проекту організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів і порядок його реалізації.

Згідно з ч.2 ст.24 Закону №2456-ХІІ, Проект організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів і порядок його реалізації затверджуються державним органом, який прийняв рішення про організацію парку.

П.3.4, 3.5 Положення про РЛП Тилігульський закріплено положення про те, що на території Парку встановлюється диференційований режим охорони, відновлення та використання природних комплексів згідно з функціональним призначенням, визначеним проектом організації території парку. Зонування території Парку виконується відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України». Межі та режим зон визначаються проектом організації території Парку.

Отже, у розумінні вимог ч.4 ст.7 Закону №2456-ХІІ, межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Між тим, як було встановлено під час розгляду даної справи, на теперішній час Проект створення та Проект організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів відсутні.

Колегія суддів рахує правовий висновок сформований у постанові Верховного Суду від 27 червня 2024 року у справі №990/305/23, відповідно до якого для публічно-правових спорів, що вирішуються адміністративними судами, властивим є принцип легітимних очікувань, який у сукупності з принципами правової визначеності та належного урядування створює надійну основу для гарантування реалізації в Україні основної ідеї/мети системи адміністративних судів, а саме захист «малої людини» від «великої держави» в особі її численних суб`єктів владних повноважень, які наділені множинністю повноважень та низкою механізмів владного примусу.

У взаєминах із державою в особі відповідних суб`єктів владних повноважень суд має застосовувати правило пріоритету правової норми за найбільш сприятливим тлумаченням для особи - суб`єкта приватного права.

Отже, у разі визнання неможливості здійснення господарської діяльності в межах регіональних ландшафтних парків до затвердження Проекту організації території регіонального ландшафтного парку, фактично буде заблоковано будь-яку господарську діяльність землекористувачів та інших суб`єктів господарювання на території РЛП Тилігульський.

Окрім того, суд зауважує, що предметом спору у вказаній справі є дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів, які знаходяться в межах акваторії Тилігульського лиману.

При цьому, як було встановлено судом апеляційної інстанції додатком 2 до рішення обласної ради від 06.09.2024 року №707-VIII умови дозволу на спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) товариству з обмеженою відповідальністю «Кристал Південь» на території регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» у 2024 році визначено:

п.3 місця використання (вилову) водних біоресурсів визначаються адміністрацією регіонального парку «Тилігульський»;

п. 4 забороняється рибальство та перебування на території орнітологічного заказника загальнодержавного значення «Коса стрілка».

п.5 забороняється рибальство протягом усього року в Тилігулському лимані та на р.Тилігул на північ від лінії, що з`єднує південну частину с.Гуляївка та північної околиці с.Волкове, до гирла р.Тилігул та в заплаві цієї річки від гирла до автошляху, що з`єднує села Косівка і Мар`янівка.

З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що позивачем не наведено жодних норм діючого законодавства, яка передбачає необхідність та можливість визначення в натурі меж акваторій (водного простору) відповідного водного об`єкту, в свою чергу відповідачем визначено відповідні обмеження щодо місць вилову риби з прив`язкою до місцевості.

Стосовно вимоги про скасування рішення Одеської обласної ради від 06.09.2024 № 707-VIII «Про дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) приватному підприємству «Тилігул плюс» у межах регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» у 2024 році» суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Пунктом 19 ч. 1 ст. 4 КАС визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Як встановлено, рішення Одеської обласної ради від 06.09.2024 № 707-VIII «Про дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) приватному підприємству «Тилігул плюс» у межах регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» у 2024 році» як акт індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень станом на час вирішення справи реалізований, а отже враховуючи вичерпав свою дію.

У питанні скасування акту індивідуальної дії, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (зокрема, таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 травня 2021 року у справі № 9901/286/19, від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, Касаційний адміністративний суд у рішеннях від 14 липня 2021 року у справі № 9901/96/21, від 27 жовтня 2022 року у справі № П/9901/97/21).

Таким чином, провівши правовий аналіз обставин даної адміністративної справи крізь призму законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

При обґрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Надаючи оцінку всім доводам апеляційної скарги, колегія суддів приймає до уваги рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, згідно з яким рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно зі ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга Одеської обласної прокуратури підлягає задоволенню частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року - скасуванню із прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) до Одеської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Кристал Південь» про визнання протиправним та скасування рішення.

Щодо стягнення судових витрат.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки позивач не надав доказів понесення судових витрат пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, тому відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 308; 310; 315; 317; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року скасувати, постановити у справі нову постанову, якою адміністративний позов заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) до Одеської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Кристал Південь» про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Одеської обласної ради від 06.09.2024 №707-VIII «Про дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів (рибальство) товариству з обмеженою відповідальністю «Кристал Південь» у межах ландшафтного парку «Тилігульський» у 2024 році».

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 26.05.2025 року.

Суддя-доповідач О.В. ДжабуріяСудді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко