Постанова від 26.05.2025 по справі 320/4042/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2025 року

м. Київ

справа №320/4042/22

адміністративне провадження № К/990/12854/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.

розглянув у письмовому провадженні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАЙЛ КОНСТРАКШН»

на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2024 року (колегія у складі суддів Карпушової О.В., Губської Л.В., Епель О.В.)

у справі № 320/4042/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАЙЛ КОНСТРАКШН»

до Відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Бориспільської міської ради

про визнання протиправним та скасування постанов.

У С Т А Н О В И В:

1. У квітні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СМАЙЛ КОНСТРАКШН" (далі - ТОВ "СМАЙЛ КОНСТРАКШН"; позивач) звернулося до суду з позовом до Відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Бориспільської міської ради (далі - відділ ДАБК Бориспільської міської ради; відповідач), у якому після уточнення позовних вимог просило:

- визнати протиправними та скасувати постанови: від 28.12.2021 № 02-10/12/21-16 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 223290.00 грн, № 02-10/12/21-17 про накладення на за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 89360.00 грн, № 02-10/12/21-18 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 24810.00 грн, № 02-10/12/21-19 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 917970.00 грн;

- стягнути на користь позивача з відповідача (за рахунок коштів місцевого бюджету, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку через Державну казначейську службу України) матеріальну шкоду у загальному розмірі 1 382 449.00 грн;

- визнати протиправним та скасувати припис № 02-09/11/21-19 від 14.12.2021 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, виданий Відділом державного архітектурно - будівельного контролю Бориспільської міської ради щодо ТОВ "СМАЙЛ КОНСТРАКШН" та № 02-09/11/21-10-3 від 14.12.2021 про зупинення підготовчих та будівельних робіт, виданий Відділом державного архітектурно-будівельного контролю Бориспільської міської ради щодо ТОВ "СМАЙЛ КОНСТРАКШН".

2. Київський окружний адміністративний суд рішенням від 30.06.2023, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2024, позов задовольнив частково:

- визнав протиправною та скасував постанову Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Бориспільської міської ради від 28.12.2021 №02-10/12/21-19 про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "СМАЙЛ КОНСТРАКШН" штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 917970 грн 00 копійок;

- стягнув сплачений судовий збір у розмірі 4707 грн. 86 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАЙЛ КОНСТРАКШН" за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Бориспільської міської ради;

- у задоволенні решти позовних вимог - відмовив.

3. 11.03.2024 через систему "Електронний суд" адвокатом Грицаєнко О.П. сформовано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

4. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2024 заяву залишено без розгляду з підстав, передбачених абз. 3 ч. 7 ст. 139 КАС України.

5. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що зазначення у відзиві на апеляційну скаргу вимоги про стягнення судових витрат не має сприйматися судом як звернення до суду із окремою заявою, оскільки заява про відшкодування судових витрат, що подається в письмовому вигляді, має бути оформлена у відповідності до вимог, визначених у статті 166 КАС України, або заявлена до закінчення судових дебатів у судовому засіданні.

6. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутня відповідна заява, яка б відповідала вимогам КАС України та заявлена до закінчення судових дебатів, тому до заяви товариства про ухвалення додаткового рішення підлягають застосуванню правові наслідки, що передбачені абз. 3 ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме - заява залишається без розгляду.

7. ТОВ "СМАЙЛ КОНСТРАКШН" у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2024 та передати справу в частині вирішення питання про розподіл судових витрат до суду апеляційної інстанції.

8. Як на підставу касаційного оскарження покликається на висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у додатковій постанові від 18.01.2024 у справі № 9901/459/21.

9. Зазначає про те, що ним у спосіб, строки та порядку, передбаченому КАС України було надано суду апеляційної інстанції належні та достатні докази витрат на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з апеляційним розглядом справи, а суд апеляційної інстанції не мав підстав, передбачених ст. 139 КАС України для залишення заяви без розгляду.

10. Ухвалою Верховного Суду від 23.05.2024 відкрито касаційне провадження.

11. Відповідач у відзиві, покликаючись на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 26.07.2023 у справі № 16/16902/20, зазначає, що навіть якщо позивачем було зазначено про стягнення понесених судових витрат у відзиві на апеляційну скаргу Відділу ДАБК та апеляційній скарзі ТОВ «СМАЙЛ КОНСТРКШН», то це не позбавляє її права подати відповідні докази. Позивачем не було надано докази понесення судових витрат протягом встановленого строку, а було надано з порушенням ст. 139 КАС України, а тому суд апеляційної інстанції правильно залишив заяву без розгляду.

12. Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов таких висновків.

13. Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

14. Частина третя статті визначає, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

15. Відповідно до статті 134 КАС витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

16. Стаття 139 КАС України врегульовує питання розподілу судових витрат в адміністративному судочинстві. Згідно абзацу 1 частини першої вказаної норми при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

17. Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

18. Частина сьома статті 139 КАС України визначає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

19. Отже, зі змісту частини сьомої статті 139 КАС України випливає, що умовою для ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги, є обов`язкова наявність відповідної заяви/клопотання особи про те, що нею будуть понесені відповідні судові витрати.

20. Поряд з цим, відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

21. Згідно з частиною третьою статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

22. За частиною п`ятою статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

23. У випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143 КАС України).

24. За текстом частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

25. Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 07.07.2023 у справі № 340/2823/21 дійшов наступних висновків:

«Частина сьома статті 139, частини третя, четверта статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів. Вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останнім етапом - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду касаційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України».

26. В ухвалах та постанові від 25.07.2023 у справі № 340/4492/22, від 08.01.2024 у справі № 580/3758/19, від 23.01.2024 у справі № 380/12348/22 Верховний Суд дійшов висновку що, за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині. Зазначення ж у прохальній частині касаційної скарги узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами касаційного розгляду не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.

27. Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується протоколом судового засідання від 04.03.2024, під час ухвалення постанови по суті позовних вимог, представник позивача Наконечний В.Л. був присутній в судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Проте до закінчення судових дебатів у даній справі питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу ним у судовому засіданні не порушувалось.

28. У заяві про прийняття додаткового рішення адвокатом Грицаєнко О.П. зазначено, що про необхідність стягнення на їх користь понесених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача було заявлено у відзиві на апеляційну скаргу Відділу ДАБК та апеляційній скарзі ТОВ «СМАЙЛ КОНСТРАКШН».

29. Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що зазначення у прохальній частині апеляційної скарги та у відзиві на апеляційну скаргу узагальненої вимоги про стягнення судових витрат у зв`язку з розглядом апеляційної скарги не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.

30. У постанові від 19.09.2024 у справі №200/2125/23, застосовуючи наведені вище правові висновки, Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки позивачем не було заявлено до ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення по справі про неможливість подання доказів на підтвердження судових витрат, а також, про стягнення з відповідача судових витрат, понесених саме при апеляційному розгляді справи, чи що такі витрати будуть понесені, заява про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу правомірно була залишена без розгляду на підставі частини сьомої статті 139 КАС України.

31. Щодо посилань скаржника на висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у додатковій постанові від 18.01.2024 у справі № 9901/459/21, то колегія суддів зазначає наступне.

32. У постанові від 18.01.2024 у справі № 9901/459/21 Велика Палата Верховного Суду переглядала додаткове рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.06.2023 про часткове задоволення заяви представника позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у зв`язку з наданими доказами та належним їх обґрунтуванням, а також за відсутності належного заперечення від відповідача, заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу від позивача є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

33. Проте, у справі, що розглядається, заяву представника залишено без розгляду, оскільки до ухвалення у справі судом апеляційої інстанції постанови не надано доказів на підтвердження понесення таких витрат, як і не вказано будь-яких причин, які унеможливлюють подання ним вчасно відповідних доказів; не повідомлено про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення судових рішень, тобто, не подано заяви, яка б у розумінні положень частини 7 статті 139, частини 3 статті 143 КАС України давала суду підстави для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу.

34. Тому висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 18.01.2024 у справі № 9901/459/21 не є релевантними для вирішення питання розподілу судових витрат у справі, яка розглядається.

35. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування ухвали суду апеляційної інстанції.

36. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАЙЛ КОНСТРАКШН» залишити без задоволення.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2024 року у справі №320/4042/22 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та її не може бути оскаржено.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Суддя О.П. Стародуб