Рішення від 12.05.2025 по справі 171/1361/25

Номер справи 171/1361/25

Номер провадження 2-о/171/50/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.25 року м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Ліпчанського С. М.,

при секретарі: Бахтіяровій Н. В.,

розглянувши заяву адвоката Бешулі Костянтина Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа: Боярський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту родинних відносин та встановлення факту смерті,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту родинних відносин та встановлення факту смерті. Заяву обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Петровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Донецького міського управління юстиції Міністерства юстиції Донецької народної Республіки видано свідоцтво про смерть від 23.12.2024 р. НОМЕР_1 .

Відповідно до свідоцтва про смерть № НОМЕР_2 , виданого 23.12.2024 року Петровським відділом ЗАГС Донецького міського управління юстиції, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Донецьк, про що 23.12.2024 року зроблено запис за № 828.

ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_1 , є громадянином

України, рідних в нього нікого крім сина не лишилось, оскільки його дружина ОСОБА_5 померла ще ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується доданими до матеріалів справи свідоцтвами про народження, доданими до заяви.

Оскільки документи, видані органами та установами, розташованими на тимчасово окупованій території, владою України не визнаються, заявник позбавлений можливості отримати свідоцтво про смерть встановленого зразку на території України.

Встановлення даного юридичного факту необхідно для реалізації права на реєстрацію факту смерті за українським законодавством.

Також, заявник через свого представника звертався до органів реєстрації актів цивільного для підтвердження родинних відносин із ОСОБА_3 . Йому було відмовлено, оскільки в актових записах різняться деякі літери прізвища, а саме: в свідоцтві про народження заявника вказано прізвище російською мовою ОСОБА_6 замість ОСОБА_7 ; в свідоцтві про народженні матері Заявника вказано ім`я ОСОБА_8 лля замість ОСОБА_8 лія; в свідоцтві про шлюб матері і батька заявника вказані прізвища російською мовою ОСОБА_6 замість ОСОБА_9 іжко, ім`я, по батькові матері ОСОБА_10 замість ОСОБА_11 , ім`я, по батькові батька ОСОБА_12 замість ОСОБА_13 . Таким чином, у зв`язку з вищевказаним, виникла необхідність встановити факт родинних відносин, а саме факт того, що ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_1 . Родинні відносини підтверджуються документами доданими до заяви.

З урахуванням викладеного заявник просить встановити факт родинних відносин,а самещо ОСОБА_3 є ОСОБА_1 та встановитифакт того, що його батько, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Донецьк.

В судове засідання заявник та його представник не з`явилися, справу просили розглядати за їх відсутності, свої вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи до суду не з`явився, про місце та час слухання справи повідомлений належним чином.

У відповідності до ч. 2 ст.247ЦПКУкраїни фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши докази по справі в їх сукупності, судом встановлено наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно достатті 293 Цивільного процесуального кодексу України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про становлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров`я або судово-медичної установи, - не пізніше п`яти днів. Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, визначені частиною другою цієї статті, та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі встановлення у судовому порядку факту смерті.

За правилами п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, в порядку цивільного судочинства розглядаються цивільні справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Відповідно до п. 13 Постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» за № 5 від 31.03.1995 року суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.

Відповідно до ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Розділом ІІ Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами відповідно Наказу 224 від 17 серпня 2023 року), затверджені території України, що тимчасово окуповані російською федерацією з 24.02.2022 року.

В силу положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» основою гуманітарної, соціальної та економічної політики держави Україна стосовно населення тимчасово окупованої території України є захист і повноцінна реалізація національно-культурних, соціальних та політичних прав громадян України, у тому числі корінних народів та національних меншин.

Відповідно до статті 9 вказаного Закону, будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв`язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Зі змісту ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону вбачається, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо оцінки зазначених доказів, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права. Так, суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини, зокрема «Лоізіду проти Туреччини», «Кіпр проти Туреччини», а також Молдови та Росії (зокрема, «Мозер проти Республіки Молдова та Росії»), де ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії, ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

У зв`язку з тим, що смерть ОСОБА_3 настала на території м. Донецьк, тобто на території якої нині жодний орган державної влади України не працює, реєстрація смерті ОСОБА_3 в органах реєстрації актів цивільного стану на території України не проводилась, то суд вважає за необхідне встановити такий факт, задовольнивши вимоги заявника, які є доведеними та обґрунтованими.

В силу вимогст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами, а також справи про встановлення інших фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як передбачено ч. 1ст. 319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Згідно роз`яснень п. 7Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо твердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до вимог п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.

Відповідно до п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв`язку із тимчасовою окупацією території України, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України.

Так, як дана справа, є справою за заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, яка подана у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, то заявник відповідно до п. 21 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст.259,264,265,268,273, 293, 315,317,319,430 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Заяву адвоката Бешулі Костянтина Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа: Боярський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту родинних відносин та встановлення факту смерті - задовольнити повністю.

Встановити фактсмерті громадянинаУкраїни ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,РНОКПП: НОМЕР_3 ,уродженця зернорадгосп«Калінінський» Кійминськогорайону Тургайськоїобласті,місце смерті-м.Донецьк,яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .Причина смерті: дилатаційна кардіоміопатія, хронічна серцева недостатність.

Встановити факт родинних відносин, а саме що громадянин України

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , уродженець зернорадгосп «Калінінський» Кійминського району Тургайської області, померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьк, є батьком громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Суддя С.М.Ліпчанський