Рішення

від 26.05.2025 по справі 462/7813/24

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 462/7813/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2025 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого-судді - Гедз Б.М.,

за участю секретаря судових засідань - Ясниської В.Я.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Мукан Б.С.

відповідача ОСОБА_2

представника органу опіки та пілкування Данчак Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третіх осіб органу опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_4 , яка діє у своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_5 про визначення часток у квартирі, що є спільною сумісною власністю та встанволення порядку користування квартирою, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить визначити, що розмір частки у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є рівними та становлять по частині кожному; встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , а саме: надати ОСОБА_1 ізольовану кімнату, площею 19,3 кв.м., надати ОСОБА_3 ізольовану кімнату, площею 12,2 кв.м.; надати ОСОБА_2 ізольовану кімнату, площею 10.5 кв.м. з балконом, площею 1,7 кв.м. Залишити у спільному користуванні приміщення: кухні, площею 6,4 кв.м., ванної кімнати, площею 2,3 кв.м., вбиральні, площею 1,3 кв.м., коридору, площею 9,5 кв.м. В обгрунтування заявлених вимог позивач вказує, що відповідно до Свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_1 від 03.06.1996 та Свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.02.2009, яким виділено частку майна із спільної сумісної власності, є співвласником квартири АДРЕСА_1 . Йому належить 1/4 частина квартири (приватна спільна часткова) та 3/4 - у приватній спільній сумісній власності разом з колишньою дружиною ОСОБА_2 та сином ОСОБА_3 , який на даний час проживає за кордоном, а право на розпорядження своїм майном за довіреністю передав своїй сестрі ОСОБА_6 . Оскільки із колишньою дружиною відсутня згода щодо порядку користування зазначеною квартирою, просить визначити частки у квартирі, що перебує у їхній власності на праві спільної сумісної власності та встановити порядок користування нею. За результатами поділу майна, яке належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 правовий режим власності на квартиру змінииться із спільної сумісної вланості на спільну часткову власність із визначенням часток у квартирі у розмірі по на кожного із співвласників. З огляду на розмір часток по у квартирі кожного із її співвласників просить також встановити порядок користування вказаною квартирою, виділивши у користування ОСОБА_1 ізольовану кімнату, площею 19,3 кв.м., надати ОСОБА_3 ізольовану кімнату, площею 12,2 кв.м.; надати ОСОБА_2 ізольовану кімнату, площею 10.5 кв.м. з балконом, площею 1,7 кв.м. Залишити у спільному користуванні приміщення: кухні, площею 6,4 кв.м., ванної кімнати, площею 2,3 кв.м., вбиральні, площею 1,3 кв.м., коридору, площею 9,5 кв.м. Просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 15.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження.

17.12.2024 відповідач ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що у квартирі АДРЕСА_2 , окрім трьох співвласників про яких зазначає позивач зареєстровані також їхня донька ОСОБА_7 та її малолітній син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що спору щодо користування квартирою немає, оскільки за рахунок реконструкції квартири, проведеної позивачем після розірвання шлюбу між ними, шляхом обладнання окремого виходу та сходів із квартири через балкон та усної домовленості із позичем щодо передання їй із дітьми у користування середньої кімнати та кімнати з балконом замість сплати аліментів на дітей, між ними було досягнуто домовленості з приводу спільного користування квартирою та усна угода була дійсною до цього часу. Відтак, при вирішенні спору просить суд врахувати інтереси як їхніх дітей, зокрема той факт, що їхній син ОСОБА_3 немає іншого житла, окрім цього, так і малолітнього внука, який також зареєстрований у помешканні, а у разі відчуження/продажу часток у квартирі залишаться без житла.

20.12.2024 позивач у справі подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, у якому заявлені ним позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задоволити, вказавши при цьому, що наявність обладнаного окремого входу до спірної квартири через балкон жодним чином не впливає на суть спору та на площу кімнат, які заявлено позивачем на виділення у користування усім співвласникам квартири. На даний час квартира облаштована двома дверними проходами, а саме між кімнатою, площею 19.3 кв.м. та кімнатою, площею 10.5 кв.м., а також між кімнатою, площею 19,3 кв.м. та коридором.

03.01.2025 відповідач ОСОБА_2 подала до суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в якому вказує, що саме у результаті досягнення у 2004 році згоди між ними як співвласниками квартири щодо порядку користування нею, позивачем було самочинно здійснено фактично перепланування квартири, в результаті якого замуровано усі проходи в квартирі, які були у спільному користуванні та по суті розділена на дві різних квартири, одна з яких має парадний вхід через підїзд з ізольованою кімнатою, площею, 12.2 кв.м., з коридором, площею 9.5 кв.м., та облаштована кухня, із вбиральнею, об`єднаною із душовою кабіною. Саме цією площею квартири користується позивач. Інша площа квартири з окремим входом має дві кімнати, ізольовану, площею 19.3 кв.м. з`єднаною із прохідною кімнатою, площею 10.5 кв.м. через балкон із фактичним виходом на вулицю через пожежні сходи. За домовленістю позивача вказана квартира, в рахунок сплати аліментів на дітей після розірвання шлюбу, переходила у користування їй із дітьми та нею коритуються і станом на час звернення позивача до суду із вказаним позовом. Відтак, категорично заперечує щодо заявленої позивачем вимоги з приводу встановлення порядку користування квартирою, яка порушує їхню попередню домоленість щодо спільного користування квартирою.

У судовому засіданні позивач заявлені ним у позові вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених ним у позовній заяві та просив задовольнити. В доповнення до обставин, наведених у позовній заяві, вказав, що син ОСОБА_8 у згаданій квартирі не проживає, а він почав проживати у цій квартирі лише останні 10 днів, вже після його звернення до суду.

Представник позивача адвокат Мукан Б.С. у судовому засіданні заявлені позивачем позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, а також просила суд визнавши рівність часток співвласників у квартирі АДРЕСА_1 , водночас припинити їх право спільної сумісної власності у згаданій квартирі.

Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що фактично у спірній квартирі проживали всі, хто у ній і зареєстровані та порядок користування квартирою у них був чітко узгоджений протягом тривалого часу. Однак, на даний час донька тимчасово проживає зі своїм малолітнім сином разом із батьком дитини тому, що у спірній квартирі немає опалення, однак свого житла у них немає, договір оренди ними не офрмлено. Син ОСОБА_3 - інший співвласник квартири, після одруження проживав разом із дружиною та сином у м. Бориславі, а після розлучення, вона припускає, що він може тимчасово проживати за кордоном, але достовірно їй така інформація не відома.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради Данчак Т.П. при вирішення спору поклалась на розсуд суду, разом з тим, просить суд при прийнятті рішення враховувати факт реєстрації у квартирі малолітньої дитини, відтак виходити із найкращих інтересів саме малолітнього ОСОБА_5 .

Відповідач ОСОБА_3 належним чином повдіомлений про дату, час та місце проведення розгляду справи, у судове засідання не з`явився, однак подав до суду письмову заяву, в якій заявлені позовні вимоги щодо визначення рівних часток у спільній сумісній власності на квартиру АДРЕСА_1 підтримав та просив задовольнити. Розгляд спарви просив проводити за його відсутності.

Третя особа ОСОБА_4 , яка також представляє інтереси малолітнього ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилась, подала до суду письмову заяву, в якій вказала, що не заперечує проти заявлених позовних вимог про визначення часток співвласників у квартирі АДРЕСА_1 , розгляд справи просила проводити за її відсутності.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності, відтак суд вважає за можливе провести судове засідання у вказаній справі за відсутності відповідача та третьої особи.

Заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані до суду докази у їх сукупності, суд приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що згідно зі свідоцтвом про право власності на квартиру № НОМЕР_1 , виданого 03.06.1996 Львівським підприємством електричних мереж «Львівелектромережі», квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 63,2 кв.м., належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 16.02.2009, виданого державним нотаріусом Сьомої Львівської державної нотаріальної контори Гуділіною І.І., зареєстрованим в реєстрі за № 1-134, спадкоємцем в цілому до майна гр. ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 є його син ОСОБА_1 , зокрема спадкове майно складається з частини квартири АДРЕСА_1 .

Згідно з витягом Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 07.08.2024 квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної приватної власності: ОСОБА_1 у розмірі частки приватної спільної часткової власності та приватної спільної сумісної власності належить ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 .

Відповідно дост. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Згідност. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно дост. 370 ЦК України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідност. 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (ч. 2ст. 372 ЦК України).

У відповідності до ст.15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і має право звернутися до суду за захистом свого права та інтересу.

Відповідно до ч. 2ст. 369 ЦК Українирозпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, а відповідно дост. 361 ЦК Українирозпорядження часткою у праві спільної часткової власності співвласником може здійснюватися самостійно.

Позивач, звертаючись до суду із позовом, вказує на те, що для вільного розпорядження усіма співвласниками майном, що перебуває у їхній спільній власноті, зокрема і встановлення порядку користування таким майном, виникла необхідність у визначенні рівних часток по частки за кожним із співвласників у приватної спільної сумісної власності квартири АДРЕСА_1 .

В ході судового розгляду відповідач ОСОБА_3 визнав заявлені позовні вимоги у частині визначення часток у спільній сумісній власності, третя особа ОСОБА_4 не заперечила проти задоволення заявлених позивачем ОСОБА_1 позовних вимог, поруч з цим, відповідачка ОСОБА_2 категорично заперечила проти встановлення запропонованого позивачем порядку користування квартирою та визначення часток, покликаючись на існування протягом тривалого часу раніше визначеного та погодженого ними порядку користування квартирою шляхом її переобладнання з двома окремими виходами.

Частиною 1 ст. 206 ЦПК України передбачено право відповідача визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У відповідності до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що позивачу ОСОБА_1 , відповідачці ОСОБА_2 та відповідачу ОСОБА_3 , виходячи із принципу рівності часток у спільній сумісній власності, належить частка у розмірі по кожному із співвласників, а ОСОБА_1 ще належить і 1/4 частки на праві спільної часткової власності, яку успадкував після смерті батька.

Поруч з цим, щодо вимоги позивача про встановлення порядку користування спірною квартирою АДРЕСА_1 суд приходить до наступного висновку.

Статтею 41 Конституції Україниустановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно зі статтею 47 Конституції Україникожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною першою статті 2ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно достатті 358 ЦК Україниправо спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Зазначена норма регулює саме порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної часткової власності.

У постанові Верховного Суду України від17.02.2016 року у справі №6-1500цс15 зазначено,щостаття 358 ЦК Українисвідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд. При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників щодо спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном. Суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.

За приписами ч. 1ст. 369 ЦК Україниспіввласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

За приписамист. 150 ЖК Українигромадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно з частиною першоюстатті 156 ЖК України, члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповдіно дост. 156 ЖК Україничлени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другійстатті 64 цього Кодексу.

Відповідно дост. 64 ЖК Україничлени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Як встановлено судом, згідно відомостей із Реєстру Львівської міської територіальної громади про кількість зареєстрованих осіб № 186584 від 04.03.2025 у квартирі

АДРЕСА_1 зареєстровано 5 осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Відповідно дост. 18 Закону України «Про охорону дитинства»держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Звертаючись до суду із вимогою про встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 позивачем заявлено про надання ОСОБА_1 ізольованої кімнати, площею 19,3 кв.м., надати ОСОБА_3 ізольованої кімнати, площею 12,2 кв.м.; надати ОСОБА_2 ізольованої кімнати, площею 10.5 кв.м. з балконом, площею 1,7 кв.м. Залишити у спільному користуванні приміщення: кухні, площею 6,4 кв.м., ванної кімнати, площею 2,3 кв.м., вбиральні, площею 1,3 кв.м., коридору, площею 9,5 кв.м.

Згідно технічного паспорта на приватизовану квартиру

АДРЕСА_1 згадана квартира розташована на 2 поверсі 2-поверхового будинку та складається з 3-ох кімнат, житловою площею 42,0 кв.м., в тому числі 1-а кімната площею 12,2 кв.м., 2-га кімната 19,3 кв.м., 3-я кімната 10,5 кв.м., кухня площею 6,4 кв.м., ванної кімнати 2.3 кв.м., коридор - 9.5 кв. м.

З огляду на наведене, відсутності будь-яких належнимх та допустимих доказів щодо дійсної кількості осіб, які проживають у квартирі, як вбачається із запропонованого позивачем порядку користування квартирою, у такому жодним чином не враховано інтереси членів сім`ї, місце проживання яких зареєстрвоано у спірній квартирі, зокрема і малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.

Порядок користування житловими приміщеннями у квартирі (будинку), що належить на праві власності кільком особам, може бути встановлений у випадку, коли такі приміщення відповідають за розміром часткам цих осіб у квартирі (будинку).

Спірна квартира складається із трьох житлових кімнат, та як вбачається із відомостей технічного паспорта на вказану квартиру, без попереднього її переобладнання, встановлення порядку корристування такою, із врахуванням вимоги щодо дотримання адекватних розмірів часток співвласників у праві власності на спільне майно та при цьому без погіршення умов інших співвласників, членів сімї щодо володіння та користування квартирою, зокрема і малолітньої дитини, є неможливим.

Сторона відповідача під час судового розгляду справи покликається на проведення реконструкції та обладнання квартири окремим входом із виходом на вулицю через пожежні сходи з другого поверху, разом з тим суду не представлено жодних доказів на підтвердження проведених переобладнань, з чого вбачається, що самочинна реконструкція квартири сторонами не була узаконена.

Учасниками справ також не заявлялось клопотання про призначення та проведення у справі відповідної експертизи з метою визначення технічно можливих варіантів порядку користування спірною квартирою із врахуванням розмірів часток співвласників, безпосередньої технічної оцінки об`єкта нерухомості та водночас вимог нормативно-правових актів.

Відповідно дост. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наведеного, в межах визначених позивачем предмету спору та підстав позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність поданих суду доказів, їх взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині заявленої позовної вимоги про встановлення порядку користування квартирою.

На підставі ст.3,16,316, 317,319,321,356,358, 364, 368 ЦК України, керуючись ст.12,13,76-81,89, 258,259,263-265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третіх осіб органу опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_4 , яка діє у своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_5 про визначення часток у квартирі, що є спільною сумісною власністю та встановлення порядку користування квартирою задоволити частково.

Визначити, що розмір частки у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 співвласників ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є рівними та становлять по частки кожного із співвласників.

Припинити право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , паспорт: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , паспорт: НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_6 , паспорт: НОМЕР_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Третя особа: орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, ЄДРПОУ: 04056084, місцезнаходження за адресою: м. Львів, вул. Виговського, 34.

Третя особа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Повне рішення суду складено 26.05.2025.

Суддя (підпис) Б. М. Гедз

З оригіналом згідно.

Оригінал рішення міститься у справі № 462/7813/24.

Суддя Б.М.Гедз