Рішення від 22.05.2025 по справі 204/2820/25

Справа № 204/2820/25

Провадження № 2/204/2202/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2025 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого судді Черкез Д.Л.,

за участю секретаря судового засідання Борсук А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, та компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, -

В С Т А Н О В И В:

17 березня 2025 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на свою користь заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, у розмірі 60832,00 грн., та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 9044,56 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказала на те, що вона перебувала у трудових відносинах з Державним підприємством «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» у період з 10.09.2004 по 27.12.2024 року. З підприємства звільнилася за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України. Під час перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем їй не виплачувалася заробітна плата у повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 60832,00 грн. Також зазначила, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Відповідно до ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Зазначає, що в даному випадку стягненню на користь позивача підлягає компенсація втрати частини грошових доходів у розмірі 9044,56 грн. На підставі викладеного позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 24 березня 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам було направлено копію ухвали від 24 березня 2025 року, а також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками.

15квітня 2025року відпредставника відповідача НовакК.А.до судунадійшов відзивна позовнузаяву.Відповідач позовнівимоги невизнав тапросив судвідмовити узадоволенні позову.В обґрунтуваннясвоїх запереченьзазначив,що суманевиплаченої заробітноїплати становить60844,00грн. Несвоєчасна виплата заробітної плати обумовлена складною економічною ситуацією та фінансовою кризою, а також розірванням контрактів з РФ, що призвело до великих фінансових збитків. Звертає увагу, що на протязі 2019-2023 року та на даний час підприємство працює в одноденному режимі роботи. Також вважає, що позивач пропустив встановлений статтею 233 КЗпП України строк на звернення до суду з даним позовом. Крім того просила не стягувати середній заробіток за час затримки розрахунку.

Виклик сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України у порядку спрощеного провадження не здійснювався, справа розглядалася за наявними у справі матеріалами.

Суд розглядає справу у відповідності до ч. 2ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено,що ОСОБА_1 працювала у Державному підприємстві «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на різних посадах, наказом № 1156 вк від 27.12.2024 року звільнена за власним бажанням, згідно зі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією її трудової книжки (а.с. 13-20).

Звернувшись досуду позивачзазначила,що відповідачне виплачував їй нараховану заробітну плату, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по заробітній платі та при звільненні відповідач не провів з нею розрахунок.

Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

У частині 1 статті 116 КЗпП України закріплено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Однак, відповідач при звільненні так і не провів з позивачем остаточний розрахунок та не виплатив позивачу нараховану їй заробітну плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Нормами ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Аналогічні положення має ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Разом з тим, відповідач не в повному обсязі виплачував позивачу нараховану йому заробітну плату.

Відповідно до статті 233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбаченихчастиною другоюцієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Згідно здовідкою №186/8від 04квітня 2025року,виданою Державнимпідприємством «Виробничеоб`єднання Південниймашинобудівний заводім.О.М.Макарова»,вбачається,що Державнепідприємство «Виробничеоб`єднання Південниймашинобудівний заводім.О.М.Макарова» маєперед позивачем заборгованість звиплати заробітноїплати за період з травня 2021 року по грудень 2024 року включно у загальному розмірі 60 844,00 грн. (а.с. 93).

За таких обставин, суд приходить до переконливого висновку, що зДержавного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь позивача слід стягнути нараховану, але не виплачену заробітну плату, у розмірі 60832,00 грн. (в межах заявлених позовних вимог), а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Таким чином, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Вирішуючи питаннящодо розмірузаробітної плати,яка повиннабути стягнутаза рішеннямсуду шляхомнегайного виконання,суд виходитьз наступнихрозрахунків:розмір заборгованостіпо заробітнійплаті,який стягнутосудом 60832,00грн.;період стягненнядорівнює 28повних місяців.Отже,розмір заробітноїплати якийпідлягає стягненнюшляхом негайноговиконання заодин місяцьстановить:60832,00грн. / 28 = 2172,57 грн.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 9044,56 грн. суд виходить з наступного.

Статтею 1Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Уст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

Згідно довідки ДП «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» № 186/8 від 04 квітня 2025 року вбачається, що заборгованість з виплати заробітної плати виникла за період з травня 2021 року по грудень 2024 року та становить 60 844,00 грн., і станом на день ухвалення рішення позивачу не виплачена.

Таким чином, позивач має право на стягнення з відповідача як роботодавця на свою користь як працівника компенсації втрати частини заробітку у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Відповідно дост.4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»).

Відповідно до п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Заборгованість утворилась з травня 2021 року по грудень 2024 року, та на теперішній час не виплачена. Позивач просив стягнути компенсацію у розмірі 9044,56 грн., що підтверджується відповідним розрахунком наведеним у позові (а.с. 9-11). Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що стягненню підлягає компенсація втрати частини заробітку в розмірі 9044,56 грн.

У зв`язкуз викладеним суд приходить до переконливого висновку, що з Державногопідприємства «Виробничеоб`єднання Південниймашинобудівний заводім.О.М.Макарова» накористь позивача слід стягнути суму компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 9044,56 грн., а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Щодо тверджень відповідача про пропуск позивачем строку на звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбаченихчастиною другоюцієї статті (ч. 1 ст. 233 КЗпПУ).

Частиною 2 статті 233 КЗпПУ визначено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Судом встановлено, що позивач з підприємства звільнилася 27 грудня 2024 року після чого 17 березня 2025 року звернулася до суду з даним позовом, а отже встановлений законом строк для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі нею не пропущено. З огляду на наведене доводи відповідача в цій частині судом визнаються неприйнятними.

Оцінюючи усукупності усіінші аргументисторін,наведені нимив обґрунтуваннясвоїх вимогабо заперечень,суд доуваги їхне бере,оскільки вони не відносяться до предмета спору та є явно необґрунтованими.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно дост. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить довисновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а порушені права позивача судовому захисту.

Крім того, відповідно до ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги майнового характеру про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати задоволені на загальну суму 69876,56 грн., та позивач був звільнений від сплати судового збору за цими позовними вимогами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 968,96 грн. (1211,20 грн. мінімальна ставка судового збору із застосуванням коефіцієнту 0,8 за звернення до суду через електронний суд).

На підставі ст.ст. 115, 233 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 279, 352, 430 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, та компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» (місцезнаходження:49008,м.Дніпро,вул.Криворізька,1,ЄДРПОУ -14308368) накористь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (місце проживання: : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 60832,00 грн. (шістдесят тисяч вісімсот тридцять дві гривні, 00 копійок), компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 9044,56 грн. (дев`ять тисяч сорок чотири гривні, 56 копійок).

Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» (місцезнаходження: 49008, м. Дніпро, вул. Криворізька, 1, ЄДРПОУ - 14308368) судовий збір у розмірі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень, 96 копійок) на користь держави.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в межах суми платежу за один місяць, у розмірі 2172,57 грн. (дві тисячі сто сімдесят дві гривні, 57 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Д.Л. Черкез