Рішення

від 27.05.2025 по справі 343/219/25

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 343/219/25

Провадження №: 2/343/260/25

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2025 року м.Долина

Долинський районний суд Івано - Франківської області в складі:

головуючого судді - Андрусіва І.М.,

з участю: секретарів судового засідання - Нікіфорової К.В., Семків В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Долинського районного суду Івано - Франківської області, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу № 343/219/25, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , законною представницею якої є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Долинської міської ради, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

за участю: позивачки ОСОБА_1 та її представника - адвоката Керницького В.М.,

законної представниці відповідачки ОСОБА_2 ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій сторін:

позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Керницький В.М., звернулась до суду із позовом (а.с. 1-2) до відповідачів: ОСОБА_2 , законною представницею якої є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Долинської міської ради, в якому просить визначити їй додатковий строк тривалістю два місяці, з моменту набрання рішення суду законної сили, для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті її матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мама ОСОБА_5 , яка за життя склала заповіт на її користь. Право на обов`язкову частку у спадщині мав її рідний брат ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у Данії. Таким чином вона є спадкоємицею за заповітом, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є спадкоємцями за законом першої черги, як діти померлого ОСОБА_6 . Станом на даний час, у встановленому законом порядку до нотаріуса з метою прийняття спадщини після смерті її матері ОСОБА_5 , ніхто не звертався.

Зазначає, що вона пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини із поважних причин. Одразу після смерті матері, вона звернулась до нотаріуса, однак підготовка затребуваних нотаріусом документів та оплата вартості нотаріальних послуг потребувала значного часу. В цей час трагічно загинув її чоловік, у зв`язку із чим та враховуючи смерть матері, у неї погіршився стан здоров`я, вона перебувала у депресивному стані, відчувала неспокій, страх. Пізніше, у 2020 році був запроваджений карантин, а у 2022 році розпочалась війна, що також перешкодило їй звернутись до нотаріуса. В період 2020 - 2025 років перешкоди у зверненні до нотаріуса полягали у тому, що через карантинні обмеження були великі черги, а після початку війни реєстри не працювали.

Вважаючи наведені вище обставини пропуску строку для прийняття спадщини поважними, просить визначити їй додатковий строк, достатній для подання нею заяви про прийняття спадщини.

Законна представниця відповідачки ОСОБА_2 ОСОБА_3 подала відзив (а.с. 40-44), в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечення проти позову обґрунтовує тим, що позивачкою ОСОБА_1 жодними доказами не підтверджено факт звернення до нотаріуса з метою прийняття спадщини одразу після смерті її матері. Також неправдивою є та інформація, що одразу після смерті матері загинув чоловік позивачки, оскільки такий помер ще у 2015 році. Вказує, що карантинні обмеження та початок війни також не є достатньою підставою для визначення позивачці додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки спадщина відкрилась ще у 2017 році, а карантинні обмеження були запроваджені у 2020 році, а війна розпочалась у 2022 році. Таким чином, навіть за наявності черг до нотаріальної контори, позивачка не була позбавлена можливості направити пакет документів поштою. Зазначає, що позивачка ОСОБА_1 свідомо, без будь яких поважних на те причини, не звернулась до нотаріуса вчасно.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та пояснила, що їй було відомо, що мама ходила до нотаріуса. В 2020 році вона знайшла заповіт, однак в тому році був запроваджений карантин, а у 2022 році розпочалась війна, що також перешкодило їй звернутись до нотаріуса. В період 2020 - 2025 років перешкоди у зверненні до нотаріуса полягали у тому, що через карантинні обмеження були великі черги, а після початку війни не працювали реєстри.

Представник позивачки - адвокат Керницький В.М. позовні вимоги підтримав, пославшись на обставини викладені у позовній заяві, просив їх задовольнити.

Законна представниця відповідачки ОСОБА_2 ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечила щодо задоволення даного позову за безпідставністю такого. Окрім обставин викладених у відзиві також послалась на обставини викладені в письмових пояснення, а саме те, що поховання померлої ОСОБА_5 фактично здійснила вона. Крім того, позивачці достовірно було відомо про складений заповіт, оскільки вона принесла їй копію такого і без позивачки, померла ОСОБА_5 не могла самостійно скласти заповіт, оскільки була неписемною.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, на електронну пошту суду 18.03.2025 надіслав заяву (а.с. 62), в якій просить розгляд справи проводити без його участі. Зазначив, що позовні вимоги не визнає.

Представник відповідача Долинської міської ради Креховецький І.М. на електронну пошту суду надіслав клопотання (а.с. 25), про розгляд справи без його участі та про відсутність заперечень щодо задоволення позовних вимог.

ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

ухвалою суду від 07.02.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання.

06 березня 2025 року на електронну пошту суду представник відповідача Долинської міської ради Креховецький І.М. надіслав клопотання про розгляд справи без його участі та про відсутність заперечень щодо задоволення позовних вимог.

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Керницький В.М. 07.03.2025, 08.04.2025 через канцелярію суду подав додаткові письмові пояснення.

Законна представниця відповідачки ОСОБА_2 ОСОБА_3 через канцелярію суду 12.03.2025 подала відзив, а 17.03.2025, 08.05.2025 додаткові письмові пояснення.

18 березня 2025 року відповідач ОСОБА_4 на електронну пошту суду надіслав заяву про розгляд справи без його участі та про невизнання позовних вимог.

Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Керницький В.М. 19.03.2025 на електронну пошту суду надіслав заяву про відкладення судового засідання у зв`язку із його зайнятістю в іншій справі.

Позивачка ОСОБА_1 31.03.2025 через канцелярію суду подала заяву про відкладення судового засідання у зв`язку із її неможливістю бути присутньою в такому.

08 квітня 2025 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

позивачка ОСОБА_7 (дошлюбне прізвище « ОСОБА_8 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (повторне) серії НОМЕР_1 (а.с. 9)) ОСОБА_9 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 . Її матір`ю була ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 8).

За життя, 04.12.2008, ОСОБА_5 склала заповіт (а.с. 13, зворотна сторона), який посвідчений приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Тимків Н.В., зареєстрований в реєстрі за №1025, яким належну їй праві власності частку квартири АДРЕСА_1 , заповіла позивачці ОСОБА_1 . Даний заповіт було посвідчено у присутності свідків, оскільки ОСОБА_5 була неписемною.

Згідно із довідкою міського голови Долинської міської ради Диріва І. від 04.02.2025 №13/05-07/592 (а.с. 15), на день смерті ОСОБА_5 за адресою проживання останньої був зареєстрований ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до копії свідоцтва про смерть (повторне) серії НОМЕР_3 (а.с. 10), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Звернувшись до нотаріуса з метою оформлення своїх спадкових прав, позивачці ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій у зв`язку із пропущенням нею шестимісячного строку для прийняття спадщини (а.с. 12).

Згідно із Витягом із Спадкового реєстру №79923546 (а.с. 11), за параметром запиту: « ОСОБА_5 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 », інформація в Спадковому реєстрі відсутня.

Як на підтвердження фактичного прийняття спадщини представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Керницький В.М. подав квитанції про оплату комунальних послуг (а.с. 29-33).

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 суду пояснила, що вона є рідною сестрою позивачки. Вона знала про існування заповіту складеного на користь позивачки ОСОБА_1 .

Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 суду пояснили, що померла ОСОБА_5 запросила їх бути свідками при складанні заповіту, оскільки вона була неписемною. На кого був складений заповіт вони нікому не говорили. Позивачка ОСОБА_1 не була присутня при складанні заповіту.

Як на поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини позивачка ОСОБА_1 вказує: необхідність часу для підготовки документів та коштів для оплати нотаріальних послуг; смерть близьких людей (матері та чоловіка), що вплинуло на її стан здоров`я; запровадження у 2020 році карантинних обмежень, а у 2022 році початок війни.

Таким чином, між сторонами виник спір з приводу поважності причин пропуску позивачкою ОСОБА_1 строку для прийняття спадщини після смерті спадкодавиці ОСОБА_5 .

ІV. Оцінка суду:

заслухавши пояснення учасників судового засідання, покази свідків, дослідивши письмові докази в їх сукупності, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, суд приходить такого висновку.

Частиною 1 статті 2 Цивільно процесуального кодексу України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За загальним правилом положення про спадкування, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

З аналізу наведених вище норм, можна зробити висновок, що право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 3 ст. 46 цього Кодексу).

Згідно з ч. 3 ст. 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.

Подібний висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 23.08.2017 у справі № 6-1320цс17. З вказаним висновком погодився Верховний Суд у постанові від 01.04.2019 у справі № 643/3049/16-ц, провадження № 61-39398св18.

Вирішуючи по суті спори про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, обов`язковому встановленню підлягають факт смерті фізичної особи і час відкриття спадщини.

Вказаний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 17.03.2021 у справі № 638/17145/17, провадження № 61-17764св20.

Враховуючи наведене, можна зробити висновок, що якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Однак, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.

При цьому, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Так, судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 була дочкою померлої ОСОБА_5 і їй достовірно було відомо про смерть матері, та про те, що мама ходила до нотаріуса. В 2020 році вона знайшла заповіт, що нею самою не заперечується. Більше того, позивачка ОСОБА_1 та її померла матір ОСОБА_5 проживали в одному місті, навіть, зі слів позивачки, на час відкриття спадщини, в одній квартирі, яка і увійшла в склад спадщини. За твердженням сторони позивачки, у встановлений ст. 1270 ЦК України, строк вона звернулась до нотаріуса, однак на той час не мала повного пакету документів та достатньо коштів для оплати нотаріальних послуг. Після цього, за твердженням сторони позивачки, у неї загинув чоловік, у зв`язку із чим, враховуючи ще і смерть матері, в неї погіршився стан здоров`я. У 2020 році були запровадженні карантинні обмеженні і через великі черги вона не могла потрапити до нотаріуса, а у 2022 році розпочалась війна і не працювали реєстри, що також перешкодило їй подати заяву про прийняття спадщини. Фактично до нотаріуса вона звернулась у 01 лютого 2025 року.

Суд звертає увагу сторони позивачки, що у відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред`явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред`явлених вимог, то у випадку їх неспростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню.

Як зазначалось вище, як на поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, сторона позивачки посилалась на стан здоров`я, загибель чоловіка, вчасне звернення до нотаріуса, проте відсутність необхідних документів та коштів на оплату вартості нотаріальних послуг. Досліджуючи дані обставини, суд зазначає, що стороною позивачки на обґрунтування даних обставин не надано жодних доказів. Більше того, стороною позивачки навіть не надано даних про те, коли саме загинув її чоловік, як і не надано жодних даних про її стан здоров`я в той період.

Водночас, слід зазначити, що спадщина відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , кінцевою дату на звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини було 23.11.2017.

У даному випадку визначальне значення має дотримання спадкоємцем строків на реалізацію права на прийняття спадщини, що за нормами законодавства існує протягом 6-ти місяців з моменту відкриття спадщини.

При цьому, вказуючи про звернення до нотаріальної контори у встановлений ст. 1270 ЦК України, позивачка ОСОБА_1 не надає жодних доказів такого звернення, як і не надає доказів того, чому нотаріусом не було прийнято її заяву про прийняття спадщини і подальше вчинення необхідних нотаріальних дій.

Водночас, суд погоджується із доводами сторони позивачки, що встановлення карантину на території України у зв`язку з поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а також запровадження воєнного стану в Україні, внесло певні труднощі і перешкоди у зверненні до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Однак, враховуючи, що спадщина відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 і як зазначалось вище, важливим є обставини які перешкодили звернення до нотаріуса саме в шестимісячний строк з моменту відкриття спадщини, а карантинні обмеження були запровадженні лише в 2020 році, війна розпочалась у 2022 році, суд не може вважати дані обставини поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини.

Більше того, не надано доказів і про необізнаність позивачки про наявність заповіту, оскільки у разі її звернення протягом встановленого законом шестимісячного строку до нотаріуса, їй було б повідомлено нотаріусом про наявність такого.

Безпідставними є доводи представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Керницького В.М. про те, що позивачка фактично прийняла спадщину, оскільки чинне законодавство не предбачає такої умови прийняття спадщини як «фактичне прийняття». У разі, якщо представник позивачки вважає, що його довірителька у порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину, позивачка не позбавлена можливості подати нотаріусу докази про це.

За таких обставин, суд приходить висновку, що стороною позивачки не надано безспірних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, не доведено наявності об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали їй поданню заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк, що у силу ст. 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком, а тому відсутні обставини, передбачені ч. 3 ст. 1272 ЦК України, для визначення позивачці додаткового строку для прийняття спадщини, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, ч. 3 ст. 2 ЦПК України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21.01.1999), зокрема, зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому, за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не вбачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у даній справі.

На підстав вищевикладеного, ст. 15, 1216, 1217, 1220, 1223, 1261, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, ст. 4, 13, 81 ЦПК України, та керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , законною представницею якої є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Долинської міської ради, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано - Франківського апеляційного суду.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителька АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_5 , законною представницею якої є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , жителі АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 ;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , житель АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_7 ;

Долинська міська рада, місцезнаходження: м. Долина, просп. Незалежності, 5 Калуського району Івано - Франківської області, код ЄДРПОУ 04054317.

Суддя: І.М.Андрусів