Ухвала від 23.05.2025 по справі 296/5317/25

Справа № 296/5317/25

2/296/2389/25

У Х В А Л А

Іменем України

23 травня 2025 рокум. Житомир

Суддя Корольовського районного суду міста Житомира Пилипюк Л.М., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради про захист порушених цивільних прав та інтересів,

ВСТАНОВИЛА:

19 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Корольовського районного суду м. Житомира з позовною заявою до виконавчого комітету Житомирської міської ради, в якій просить:

- відшкодувати їй за рахунок Житомирської міської ради моральну шкоду, заподіяну порушеннями законодавства в розмірі 220 000 гривень;

- прийняти виклад порушень законодавства, заподіяних Житомирською міською радою при складанні виконавчим комітетом Житомирської міської ради апеляційної скарги на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 16 лютого 2016 року.

В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 зазначає, що виконавчий комітет Житомирської міської ради порушив її цивільні права, адже у своїй діяльності неодноразово допускає порушення законодавства. ОСОБА_1 вказує про 22 випадки порушення законодавства відповідачем, які пов`язані зі складанням та поданням до суду апеляційної скарги на постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 16 лютого 2016 року. Позивач вважає, що при складанні апеляційної скарги на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 16 лютого 2016 року відповідачем допущено порушення законодавства, зокрема: до апеляційної скарги не було долучено копію оскаржуваної постанови; апеляційну скаргу подано однією особою в інтересах двох відповідачів: виконавчого комітету Житомирської міської ради та Житомирської міської ради; подана апеляційна скарга не відповідає вимогамст. 356 ЦПК України. Також позивач зазначає, що викладені в апеляційній скарзі доводи необґрунтовані, оскільки представник відповідача не брав участі у судовому засіданні, аргументи апеляційної скарги не відповідають висновкам викладеним у постанові Корольовського районного суду м. Житомира від 16 лютого 2016 року, генеральному плану, плану «червоних ліній». Апеляційна скарга відповідачем подана з порушенням строку. На думку позивача, виконавчий комітет Житомирської міської ради, подаючи апеляційну скаргу, зловживав своїми процесуальними правами. А тому, внаслідок таких неправомірних дій відповідача їй спричинено моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 220 000 гривень, адже вона зазнала погіршення стану здоров`я, перенесла душевні страждання та була позбавлена можливості реалізовувати звички та бажання, що призвело до погіршення стосунків з оточуючими та інші негативні наслідки.

Вирішуючи питання відкриття провадження у справі, приходжу до висновку, що у відкритті провадження слід відмовити, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

За змістом частини 1 статті 19 Цивільного процесуального України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

У частині першій статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України зазначено, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які саме приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22, провадження № 61-5252сво23).

Завданням цивільного судочинства є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, провадження № 61-2417сво19).

Таким чином, правом на звернення до суду з позовом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи законних інтересів та, відповідно, таке цивільне право або інтерес може бути захищено судом у спосіб, який, зокрема, не суперечить чинному законодавству, договору та має бути ефективним.

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи). Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, неналежним або недопустимим. Такі позови не підлягають судовому розгляду. У відкритті провадження за ними слід відмовляти на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, а у разі, якщо провадження було відкрите, - закривати його на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Приписи закону «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (див.: аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц, провадження № 14-477цс19; від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18, провадження № 11-36апп1; від 28 квітня 2020 року у справі № 607/15692/19, провадження № 14-39цс20).

Поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18, від 06 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц та від 20 листопада 2019 року у справі № 591/5619/17.

Право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов, за яких суд повноважний розглядати позовну заяву. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Зазначені правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17 (провадження № 14-87цс20).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Установлено, що в поданій позовній заяві ОСОБА_1 просить відшкодувати їй моральну шкоду, завдану відповідачем внаслідок незаконного складання та подання апеляційної скарги на рішення суду, ухвалене в іншій справі.

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 16 лютого 2016 року (справа №296/12002/13-а) задоволено позов ОСОБА_1 до Житомирської міської ради, Виконавчого комітету Житомирської міської ради про визнання незаконним і скасування рішення, відшкодування моральної шкоди. Вказаним рішенням суду визнано нечинним рішення-висновок №185-П-2013 Управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого комітету Житомирської міської ради; стягнуто з виконавчого комітету Житомирської міської ради на користь ОСОБА_1 100 000 гривень моральної шкоди; визнано нечинним рішення-рекомендацію постійної депутатської комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування Житомирської міської ради від 23.05.2013; визнано нечинним рішення 24 сесії шостого скликання Житомирської міської ради від 11.07.2013 №587.

07 червня 2016 року Житомирська міська рада на вказану вище постанову подала апеляційну скаргу.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року вищевказане рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 16 лютого 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 пов`язує порушення її прав з тим, що відповідач в 2016 році подав апеляційну скаргу в справі №296/12002/13-а.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, оскільки нормами законодавства не передбачено такого способу захисту як звернення із позовною заявою з вимогами про відшкодування моральної шкоди, завданої поданням апеляційної скарги в іншій справі. Незгода позивача із апеляційною скаргою повинна бути висловлена у процесуальний спосіб, тобто відповідно до норм процесуального законодавства під час розгляду судом безпосередньо тієї справи, у межах якої така апеляційна скарга подана. Тоді як, відсутність спору виключає можливість звернення до суду, адже відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Наведене вище узгоджується з висновками, викладеними у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 січня 2025 року у справі № 296/12456/23 (провадження №61-2165сво24).

Керуючись ст.ст.2,4,19,186,353 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради про захист порушених цивільних прав та інтересів.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Корольовського районного суду

міста Житомира Лілія ПИЛИПЮК