Рішення

від 08.05.2025 по справі 757/32829/24-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/32829/24-ц

пр. 2-3220/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2025 року

Печерський районний суд м. Києва

в складі:

головуючого судді Ільєвої Т.Г.

при секретарі Кошелюк Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні цивільну справу 757/32829/24-ц за позовом ОСОБА_1 до Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Мністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 позивач звернувся до суду з даним позовом до Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Мністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна.

Позов обґрунтовано тим, що на початку червня 2024 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 дізнався про те, що на його майно накладений арешт.

Тобто, як стверджує сторона позивача, то за відомостями у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у 2008 році на все нерухоме майно, належне позивачеві, постановою ВДВС Оболонського районного управління юстиції у м. Києві АК 428694 за № 103/5 від 05.06.2008 було накладено арешт.

Позивач стверджує, що йому не було відомо правові підстави прийняття ВДВС Оболонського районного управління юстиції у м. Києві постанови про накладення арешту на все його майно та реєстрації відповідного обтяження у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, а згодом - перенесення записів про обтяження до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відтак, позивачеві не відомі фактичні та правові підстави арешту нерухомого майна, накладеного постановою Оболонського відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві від 05.06.2008 №АК 428694.

Окрім цього, листом відповідача від 26 червня 2024 року за № 102327 була надана представникові позивача відповідь про те, що, згідно даних автоматизованої системи виконавчих проваджень, на виконанні відповідача не перебувають виконавчі провадження, за якими боржником є ОСОБА_1 .

На переконання позивача, продовження існування арешту його майна, яке було накладено на підставі постанови, є таким, що непропорційно порушує право власності позивача та створює йому істотні обмеження та перешкоди у реалізації його права власності.

Відтак, представник позивача вказує, що метою позову є припинення обтяження майна позивача у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень задля можливості вільного розпорядження позивачем своєю власністю.

Таким чином, позивач звернувся до суду з метою відновлення своїх прав та просить суд з урахуванням виправленої позовної заяви:

- припинити (зняти) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна арешт з майна ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), накладений на підставі постанови Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві серія та номер АК 428694, № 103/5 від 5 червня 2008 року, скасувавши державну реєстрацію обтяжень:

- щодо земельної ділянки за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 491538832214 (кадастровий номер земельної ділянки 3221487300:02:006:0068), номер запису про обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: 7546367, дата, час державної реєстрації: 12.06.2008 15:02:27;

- щодо земельної ділянки за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 475283832214 (кадастровий номер земельної ділянки 3221487300:02:015:0049), номер запису про обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: 7312744; дата, час державної реєстрації: 12.06.2008 15:02:27;

- щодо земельної ділянки за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 475174232214 (кадастровий номер земельної ділянки 3221487300:02:014:0083), номер запису про обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: 7311538, дата, час державної реєстрації: 12.06.2008 15:02:27;

- щодо квартири за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 338340080000, адреса: АДРЕСА_2 , номер запису про обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: 7311487 (спеціальний розділ), дата, час державної реєстрації: 12.06.2008 15:02:27; номер запису про обтяження, дата, час державної реєстрації у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна: 7380793, 12.06.2008 15:02:27.

26.07.2024 ухвалою суду було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

06.11.2024 судом було направлено лист до Міністерства юстиції України та Оболонського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ м. Київ, в якому суд просив надати інформацію стосовно обставин справи,а саме: надати інформацію про те, чи перебувають в провадженні державний та/або призваних виконавців виконавчі провадження, за якими боржником є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ; надати інформацію про те, чи наявне в провадженні державних виконавців Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУ Міністерства юстиції України (м. Київ) виконавче провадження, по якому виносилася постанова від 05.06.2008 №АК 428694; вказати правові підстави існуючого на сьогодні арешту нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладеного постановою Оболонського відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві від 05.06.2008 №АК 428694.

03.12.2024 Оболонським відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Мністерства юстиції (м. Київ) були подані письмові пояснення.

У зазначених поясненнях представник відповідача зазначив, що згідно з даними системи вбачається, що на примусовому виконанні у відділі перебували виконавчі провадження, боржником за якими виступав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_3 , а саме:

- № 154764874 за постановою Управління патрульної поліції у м.Києва ДПП серії АР № 501344 віл 20.05.2017 про стягнення адміністративного штрафу в сумі 510 грн.

В ході здійснення виконавчого провадження НОМЕР_2, 28.03.2018 державним виконавцем Гусєвою Я.А., керуючись пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VII винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення.

- № 57286503 за постановою Управління патрульної поліції У м.Києва ДПП ссрії НК№ 959624 від 18.05.2018 (відкрите 25.09.2018 року). В ході здійснення виконавчого провадження, 04.12.2018 державним виконавцем Рудьковською О.С. керуючись пунктом 9 частини статті 39 Закону №1404-VL, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення.

Іншої інформації про надходження до відділу або перебування у відділі виконавчих проваджепь стосовно позивача автоматизована система не містить, а надання інформації щодо виконавчих проваджень, які перебували у відділі до її провадження не вбачається за можливе.

З врахуванням зазначеного, відповідач поклався на розсуд суду щодо розгляду позовної заяви.

05.12.2024 ухвалою суду було залишено позов без руху.

17.12.2024 представником позивача було подано заяву на виконання вимог ухвали та позовну заяву з виправленими недоліками.

03.01.2025 від Міністерства юстиції України надійшов лист в якому зазначено, що за інформацією Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) встановлено, що станом на 05.12.1024 виконавчі провадження , за якими боржником є ОСОБА_1 , на виконанні у Оболонського районного відділу управління у м. Києві не перебувають.

Також надати інформацію щодо перебування на виконанні у Оболонського районного відділу управління у м. Києві виконавчого провадження, в ході якого постановою виконавця від 05.06.2008 року №АК 428694, 103/5, є не можливим, оскільки виконавчі провадження та журнали реєстрації вхідної кореспонденції вказаного відділу знищено, за закінченням строків зберігання.

24.03.2025 ухвалою суду було закрито підготовче судове засідання та перейдено до розгляду справи по суті.

В судове засідання представник позивача подав заяву про розгляд справи без фіксування технічними засобами.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення судових повісток та розміщенням інформації на сайті Печерського районного суду м. Києва.

Разом з цим, в матеріалах справи наявне клопотання та у поясненнях зазначено про розгляд справи у відсутність представника відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.

Судовим розглядом встановлено, що позивач у своїй позовній заяві посилається на те, що на початку червня 2024 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 дізнався про те, що на все його майно накладений арешт, а саме:

- щодо земельної ділянки за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 491538832214 (кадастровий номер земельної ділянки 3221487300:02:006:0068) наявне обтяження наступного змісту: номер запису про обтяження: 7546367дата, час державної реєстрації: 12.06.2008 15:02:27.

Державний реєстратор: Марченко Ольга Миколаївна, Реєстраційна служба Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області, Київська обл.

Документи, подані для державної реєстрації: постанова, серія та номер: АК 428694, 103/5, виданий 05.06.2008, видавник: ВДВС Оболонського районного управління юстиції у м. Києві.

Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 16912326 від 03.11.2014 11:18:01, Марченко Ольга Миколаївна, Реєстраційна служба Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області, Київська обл.

Місце розташування земельної ділянки: 08681, Київська область, Васильківський район, Рославичівська сільська рада, площа: 19123 кв.м., оціночна вартість: 65330,85 гривень.

- щодо земельної ділянки за реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 475283832214 (кадастровий номер земельної ділянки 3221487300:02:015:0049) наявне обтяження наступного змісту: номер запису про обтяження: 7312744, дата, час державної реєстрації: 12.06.2008 15:02:27.

Державний реєстратор: Гордієнко Вікторія Вікторівна, Реєстраційна служба Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області, Київська обл.

Документи, подані для державної реєстрації: постанова, серія та номер: АК 428694, 103/5, виданий 05.06.2008, видавник: ВДВС Оболонського районного управління юстиції у м. Києві.

Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 16436801 від 13.10.2014 16:10:42, Гордієнко Вікторія Вікторівна, Реєстраційна служба Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області, Київська обл.

Місце розташування земельної ділянки: 08681, Київська область, Васильківський район, Рославичівська сільська рада, площа: 15340 кв.м., оціночна вартість: 36078,64 гривень;

- щодо земельної ділянки за реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 475174232214 (кадастровий номер земельної ділянки 3221487300:02:014:0083) наявне обтяження наступного змісту:номер запису про обтяження: 7311538, дата, час державної реєстрації: 12.06.2008 15:02:27.

Державний реєстратор: Гордієнко Вікторія Вікторівна, Реєстраційна служба Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області, Київська обл.

Документи, подані для державної реєстрації: постанова, серія та номер: АК 428694, 103/5, виданий 05.06.2008, видавник: ВДВС Оболонського районного управління юстиції у м. Києві

Місце розташування земельної ділянки: 08681, Київська область, Васильківський район, Рославичівська сільська рада, площа: 3187 кв.м., оціночна вартість: 23521,88 гривень;

- щодо квартири за реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 338340080000, адреса: АДРЕСА_2 , наявне обтяження наступного змісту: номер запису про обтяження: 7311487 (спеціальний розділ), дата, час державної реєстрації: 12.06.2008 15:02:27.

Державний реєстратор: Гордієнко Вікторія Вікторівна, Реєстраційна служба Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області, Київська обл.

Документи, подані для державної реєстрації: постанова, серія та номер: АК 428694, 103/5, виданий 05.06.2008, видавник: ВДВС Оболонського районного управління юстиції у м. Києві

Місце розташування квартири: АДРЕСА_2, площа: 170 кв.м., оціночна вартість: 26763229,93 гривень.

Таким чином, вбачається, що за відомостями, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у 2008 році на все нерухоме майно, належне позивачеві, постановою ВДВС Оболонського районного управління юстиції у м. Києві АК 428694 за № 103/5 від 05.06.2008 було накладено арешт.

Позивач стверджує, що йому не було відомо правові підстави прийняття ВДВС Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, постанови про накладення арешту на все його майно та реєстрації відповідного обтяження у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, а згодом - перенесення записів про обтяження до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відтак, представник позивача з метою з`ясування підстав арешту майна позивача та вжиття заходів щодо його зняття, звернувся до Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУ Міністерства юстиції України (м. Київ) з адвокатським запитом від 18 червня 2024 року за № 18/06/24-АЗ-1.

Листом відповідача від 26 червня 2024 року за № 102327 була надана відповідь представникові позивача про те, що згідно даних автоматизованої системи виконавчих проваджень на виконанні відповідача не перебувають виконавчі провадження, за якими боржником є ОСОБА_1 . На даний час у провадженні відповідача не перебуває виконавче провадження, по якому виносилась постанова від 5 червня 2008 року № АК 428694. Надати більш детальну інформацію щодо правових підстав виникнення обтяження нерухомого майна, накладеного постановою від 5 червня 2008 року № АК 428694, не виявляється можливим, у зв`язку зі знищенням матеріалів справи за строками зберігання.

Таким чином, представник позивача стверджує, що позивачеві та відповідачеві не відомі фактичні та правові підстави арешту нерухомого майна, належного позивачеві, накладеного постановою Оболонського відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві від 05.06.2008 №АК 428694.

З врахуванням зазначеного, позивач звернувся до суду з метою припинення обтяження майна його майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень задля можливості вільного розпорядження позивачем своєю власністю.

З врахуванням встановлених обставин справи, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За правилами ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з положеннями ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав. (правова позиція Верховного Суду України від 16.11.2016 року у справі № 6-709цс16).

Відповідно до Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Постанова № 5) від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Частиною 2 цього Закону передбачено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Згідно ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувана про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Згідно з абз. 1 п. 20 р. ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 р. у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувану чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа (зняття арешту тощо).

Про зняття арешту з майна виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Згідно до вимог ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З врахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку про не переконливість доводів позивача, оскільки матеріалами справи належним чином необґрунтовано, яким саме чином позивач встановив наявність обтяження та докази, що стало перевіркою наявності обтяжень на його майно.

Окрім цього, арешт, накладений ще у 2008 році, а позивач звернувся до суду у липні 2024 році, що, на думку суду ставить під сумнів незнання останнього про виконавче провадження, так як накладення арешту на все майно позивача свідчить про наявність у нього на момент накладення певних зобов`язань, про які позивач не вказує або ж не надає суду підтверджень їх відсутності.

Інформація, яку було встановлено в ході розгляду справи, стосовно знищення виконавчого провадження в рамках якого постановою було накладено арешт, підтверджує наявність виконавчого провадження відносно позивача, однак не вказує про те, що стало підставою для його відкриття, який процесуальний статус мав позивач та чому було накладено арешт на його майно, яка була стадія виконавчого провадження.

Таким чином, суд прийшов до висновку про недостатність на момент розгляду справи доказів та обгрунтувань, які вказують про підстави для зняття арешту з його майна, накладеного постановою ВДВС Оболонського районного управління юстиції у м. Києві АК 428694 за № 103/5 від 05.06.2008.

Пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає

Пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У пунктах 46,48,51,53,54 рішення від 15.10.2009 р. у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява №40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, щовід особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання (див. рішення у справі «Метаксас проти Греції», N 8415/02, п. 19, від 27 травня 2004 року; та у справі «Лізанец проти України» N 6725/03, п. 43, від 31 травня 2007 року). У таких справах відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання.Суд вважає, що заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Суд повторює, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції», від 19 березня 1997 року, п. 40). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (див. рішення у справі «ІммобільяреСаффі проти Італії», N 22774/93, п. 66). Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції (див. рішення у справі «Бурдовпроти Росії» N 59498/00, ECHR 2002-III). Суд також повторює, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (див. рішення у справі Войтенка; рішення у справі «Ромашов проти України», N 67534/01, від 27 липня 2004 року; у справі «Дубенко проти України» N 74221/01, від 11 січня 2005 року; та у справі «Козачек проти України»N 29508/04, від 7 грудня 2006 року). Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою (див. рішення у справі «Шмалько проти України» N 60750/00, п. 44, від 20 липня 2004 року). Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (див. рішення у справі «Сокур проти України» N 29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі «Крищук проти України» N 1811/06, від 19 лютого 2009 року).

З врахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку про те, що стороною позивача не наведено підстав та не надано доказів, які переконали суду у беззаперечності його доводів та вказували на те, що наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Таким чином, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Керуючись, ст.. 316, 321, 328, 391 ЦК України, ст.ст. 2, 141, 259, 264, 263-265, 273, 280,354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Оболонського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Мністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 08.05.2025.

Суддя Тетяна ІЛЬЄВА