Постанова від 22.05.2025 по справі 910/13325/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2025 рокум. ОдесаСправа № 910/13325/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді С.І. Колоколова,

суддів: Г.І. Діброви, Я.Ф. Савицького,

секретар судового засідання: Р.О. Кратковський,

за участю представників:

від скаржника: Д.А. Малога,

від позивача: В.В. Ковалик,

від відповідачів-1, 3, 8, 9: Е.В. Гончаров,

від відповідачів-2, 5, 6, 7: М.Ю. Волкова,

від відповідача-4: не з`явився,

від третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Міністерства юстиції України

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.10.2024, повний текст складено 01.11.2024 про задоволення скарги на дії державного виконавця

у справі №910/13325/21

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до відповідачів:

1) ОСОБА_1 ;

2) ОСОБА_2 ;

3) ОСОБА_3 ;

4) ОСОБА_4 ;

5) ОСОБА_5 ;

6) ОСОБА_6 ;

7) ОСОБА_7 ;

8) ОСОБА_8 ;

9) ОСОБА_9 ;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ЗОКЕМА-ІНВЕСТ

про стягнення 142 301 156,20 грн,

суддя суду першої інстанції: М.Б. Сулімовська

місце прийняття ухвали: Господарський суд Одеської області

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Господарського суду Одеської області перебуває справа №910/13325/21 за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про відшкодування шкоди в розмірі 142301156,20 грн., завданої Публічному акціонерному товариству "Фінбанк" рішеннями відповідачів, як пов`язаними посадовими особами та членами керівних органів.

18.03.2024 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.03.2024 у задоволені заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про забезпечення позову у справі №910/13325/21 відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.03.2024 скасовано, заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про забезпечення позову задоволено.

27.09.2024 до суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшла скарга на дії Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича, в якій Фонд просить суд:

- скасувати повідомлення Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича про повернення виконавчого документа (постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 року по справі № 910/13325/21) стягувачу без прийняття до виконання від 30.07.2024 №75641553/6-20.1;

- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження щодо примусового виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 року по справі № 910/13325/21.

Ухвалою від 30.09.2024 вказану заяву прийнято до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.10.2024 скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на дії Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича задоволено частково. Скасовано повідомлення Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича №75641553/6-20.1 від 30.07.2024 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання. Зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вирішити питання про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 у справі №910/13325/21 про забезпечення позову. В іншій частині скарги відмовлено.

Приймаючи вказану ухвалу, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що дії Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. щодо відмови у прийнятті до виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 у справі №910/13325/21 є неправомірними та такими, що суперечать принципу обов`язковості виконання судових рішень.

При цьому, суд зазначив, що належним способом захисту заявника у даному випадку є зобов`язання Відділу примусового виконання рішень вирішити питання про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови ПЗАГС від 28.05.2024 у справі №910/13325/21.

Не погодившись з ухвалою суду, Міністерство юстиції України звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.10.2024 у справі №910/13325/21 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити в повному обсязі.

Апелянт вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального права та процесуального права, судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Скаржник вказує, що частиною 2 статті 26 Закону «Про виконавче провадження» чітко встановлено, що у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Апелянт зазначає, що статтею 4 Закону встановлено вимоги до виконавчого документа, зокрема частиною другою статті 4 Закону визначено, що у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами. Керуючись п.6 частини четвертої статті 4 Закону, повертається виконавчий документ без прийняття до виконання. Керуючись, вказаними нормами Закону, державним виконавцем винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 30.07.2024 №75641553/6-20.1.

Враховуючи вищенаведене, апелянт вважає, що державний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом, також повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 30.07.2024, винесено у відповідності до вимог чинного законодавства, що, з урахуванням вказаної вище норми Закону, не позбавляє права Скаржника/Стягувача повторного пред`явлення виконавчого документу до виконання з урахуванням вказаних вище норм Закону.

У відзиві на апеляційну скаргу Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Апеляційну скаргу Південно-західним апеляційним господарським судом зареєстровано 21.11.2024 за вх.№4377/24.

Одночасно скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду та про відстрочення сплати судового збору.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді С.І. Колоколова, суддів: Н.С.Богацької, Г.І. Діброви, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2024.

25.11.2024 за розпорядженням керівника апарату суду №460 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/13325/21, у зв`язку із перебуванням судді із складу суду Богацької Н.С. у відпустці.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2024 для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді С.І. Колоколова, суддів: Я.Ф. Савицького, Г.І. Діброви.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали оскарження ухвали від 30.10.2024 у справі №910/13325/21. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.10.2024 у справі №910/13325/21 до надходження матеріалів оскарження з Господарського суду Одеської області.

03.12.2024 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали від 30.10.2024 у справі №910/13325/21.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Міністерства юстиції України про відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.10.2024 у справі №910/13325/21 залишено без руху. Встановлено скаржнику строк протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, для усунення наступних недоліків апеляційної скарги: надати докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2422,40 грн; надати докази надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів листом з описом вкладення на адреси ОСОБА_1 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; надати докази надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів Товариству з обмеженою відповідальністю ,,ЗОКЕМА-ІНВЕСТ у вигляді відомостей (квитанції) про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС з описом документів.

19.12.2024 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 поновлено Міністерству юстиції України пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 30.10.2024 у справі №910/13325/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.10.2024 про задоволення скарги на дії державного виконавця у справі №910/13325/21. Встановлено учасникам справи строк до 27.01.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу. Роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 27.01.2025 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Розгляд апеляційної скарги Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.10.2024 про задоволення скарги на дії державного виконавця у справі №910/13325/21 призначено на 06.02.2025 о 12:00 год.

30.01.2025 від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшов відзив на апеляційну скаргу (поданий засобами поштового зв`язку у строк, встановлений судом).

07.02.2025 від представника відповідачів 2, 5, 6, 7 надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу.

Колегія суддів виснує, що вказані пояснення за своїм змістом є відзивом на апеляційну скаргу, який подано поза межами строку, встановленого судом, без клопотання про його продовження, а відтак, залишаються судом апеляційної інстанції без розгляду.

Судове засідання, призначене на 06.02.2025, не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання у справі №910/13325/21 з розгляду апеляційної скарги Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.10.2024 відбудеться 27.03.2025 о 12:00 год. Задоволено відповідні заяви представника ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 адвоката Волкової Марини Юріївни, та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Судове засідання, призначене на 27.03.2025, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Діброви Г.І. у відрядженні.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання у справі №910/13325/21 відбудеться 24.04.2025 о 10:00 год.

Між тим, судове засідання, призначене на 24.04.2025, не відбулось у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Колоколова С.І. з 02.04.2025 по 01.05.2025.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання у справі №910/13325/21 з розгляду апеляційної скарги Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.10.2024 про задоволення скарги на дії державного виконавця відбудеться 15.05.2025 об 11:30 год.

При цьому, колегією суддів враховувалось наступне.

Згідно з приписами статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи необхідність повного та всебічного розгляду апеляційної скарги із забезпеченням принципу змагальності та створення сторонам, які беруть участь у справі, необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, судова колегія постановила розглянути вказану апеляційну скаргу у розумний строк.

У судовому засіданні 15.05.2025 колегія суддів протокольною ухвалою оголосила перерву до 22.05.2025 о 12:45 год, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 16.05.2025.

В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали оскарження, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція дійшла наступних висновків.

За приписами ч.1 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст.339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 340 ГПК України).

Так, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 було задоволено заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про забезпечення позову; накладено арешт на все майно (нерухоме, рухоме в тому числі корпоративні права, акції, будь-які інші цінні папери) та грошові кошти, що належать на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_6 ) ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_7 ), ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_8 ), ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_9 ) у межах суми позову 142301156,20 грн.; заборонено державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", (нотаріусам (приватним та державним); громадянам України, які мають вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідають кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебувають у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав - виконавчими органами сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міської, районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації; державними та/або приватними виконавцями - у разі накладення таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону) вчиняти дії щодо проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_6 ) ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_7 ), ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_8 ) ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_9 ); заборонено всім та будь-яким суб`єктам державної реєстрації, в тому числі державним реєстраторам, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (нотаріусам (державним та приватним); особам, які перебувають у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації (Міністерство юстиції України та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська та Севастопольська міські районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації) вчиняти реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осі6, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань щодо внесення змін до відомостей щодо корпоративних прав, належних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_6 ), ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_7 ), ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_8 ), ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_9 ); заборонено реєстраторам державного реєстру обтяжень рухомого майна, визначеним наказом Міністерства юстиції України № 57/5 від 07.07.2006 "Про визначення реєстраторів Державного реєстру обтяжень рухомого майна" (державні, приватні нотаріуси та їх помічники, державні та приватні виконавці, податкові керуючі, а також адміністратор Державного реєстру обтяжень рухомого майна (державне підприємство "Національні інформаційні системи") та його філії) вчиняти дії щодо внесення записів про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження, яке належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_6 ), ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_7 ), ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_8 ), ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_9 ).

Рішення державного виконавця про повернення виконавчого документа без виконання було обґрунтовано тим, що постанова суду не відповідає вимогам ч.2 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки в ній зазначено декілька боржників, не зазначено, в якій частині вона підлягає виконанню.

Згідно ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтями 6, 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, в тому числі виконавчої, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

За приписами ст.2 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Статтею 19 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа:

1)за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;

2)за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3)у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;

4)в інших передбачених законом випадках.

Частиною 1 п. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з п.2 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Відповідно до вимог частини першої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред`явлення рішення до виконання.

У пункті 6 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, зокрема, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею.

Скаржник зазначає, що рішення державного виконавця про повернення без виконання постанови апеляційного суду про вжиття заходів забезпечення позову мотивовано тим, що постанова суду від 28.05.2024 не відповідає вимогам ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", а саме в постанові суду зазначено декілька боржників, в той час як, на думку державного виконавця, у виконавчому документі має бути зазначений один стягувач та один боржник; в постанові не визначено, в якій саме частині вона підлягає виконанню.

Зокрема, скаржник посилається на приписи ч. 2 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

За змістом ч.5 ст.327 Господарського процесуального кодексу України, якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів чи проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях чи рішенням передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька наказів, у яких зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Тобто, як вимоги ч. 2 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", так і ч. 5 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України стосуються саме виконання рішень суду, ухвалених за наслідками розгляду справи по суті, про що правильно зазначено місцевим господарським судом.

В той же час, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

За змістом ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Отже, ухвали про вжиття заходів забезпечення позову, постановлені у відповідності до приписів ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, не є рішеннями, ухваленими на користь позивача або проти відповідача, а відтак посилання скаржника на необхідність дотримання при складанні ухвал про забезпечення позову вимог ч. 2 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" є безпідставним.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що в даному випадку пред`явлений до виконання стягувачем виконавчий документ (постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 у справі №910/13325/21) повністю відповідав вимогам, що містяться у ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", а відтак підстави для його повернення без прийняття до виконання у державного виконавця були відсутні

При цьому, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції цілком правильно зауважив, що у разі, якщо державному виконавцю було незрозуміло в якій частині необхідно виконати рішення, останній не був позбавлений можливості звернутись до суду із заявою про роз`яснення судового рішення в порядку ст.245 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду, а згідно частини 5 статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

При цьому, будь-яких виключень або делегування регулювання даних правовідносин іншим нормам законодавства Конституція України не містить.

Наведені приписи ст.124 та 129 Конституції України були розглянуті Конституційним Судом України, який у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Отже, судом першої інстанції правомірно зазначено, що державним виконавцем не були використані в повній мірі права та дотримані обов`язки, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", що призвело до незаконності винесеного повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, по суті відмови у відкритті виконавчого провадження.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дії Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. щодо відмови у прийнятті до виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 у справі №910/13325/21 є неправомірними та такими, що суперечать принципу обов`язковості виконання судових рішень.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №910/7310/20 дійшла висновку, що визнання неправомірними дій державного виконавця щодо винесення рішення, яке перешкоджає стягувачу реалізувати свої права на виконання остаточного судового рішення, без скасування відповідного акту державного виконавця не відповідає критеріям ефективності такого виконання.

Таким чином, в цій ситуації ефективним засобом, здатним відновити право стягувача на примусове виконання остаточного судового рішення, є скасування Повідомлення №75641553/6-20.1 від 30.07.2024 Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

При цьому, колегія суддів також зазначає, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що належним способом захисту заявника щодо пункту другого прохальної частини скарги у даному випадку є зобов`язання Відділу примусового виконання рішень вирішити питання про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови ПЗАГС від 28.05.2024 у справі №910/13325/21.

Відтак, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою та такою, що ухвалена з правильним застосуванням норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269-271, 276, 281-284 ГПК України,

апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.10.2024 про задоволення скарги на дії державного виконавця у справі №910/13325/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 26.05.2025.

Головуючий суддяС.І. Колоколов

СуддяГ.І. Діброва

СуддяЯ.Ф. Савицький