Постанова від 27.05.2025 по справі 916/92/25

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/92/25Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Богацької Н.С.,

Діброви Г.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Херсонміськсвітло" Херсонської міської ради

на ухвалу Господарського суду Одеської області про відмову у видачі судового наказу

від 21 січня 2025 року (повний текст складено 21.01.2025)

у справі № 916/92/25

за заявою Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Херсонміськсвітло" Херсонської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза"

про стягнення заборгованості у розмірі 3 939,23 грн..-

суддя суду першої інстанції: Щавинська Ю.М.

місце винесення ухвали: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

В С Т А Н О В И В:

У січні 2025 Комунальне підприємство електромереж зовнішнього освітлення "Херсонміськсвітло" Херсонської міської ради звернулося до Господарського суду Одеської області із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Плаза" заборгованості у розмірі 3 939,23 грн та судового збору.

Заяву обґрунтовано невиконанням боржником укладеного між сторонами договору №03/15 від 21.10.2009 в частині внесення повної та своєчасної оплати за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.01.2025 у справі №916/92/25 (суддя Щавинська Ю.М.) у задоволенні заяви Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Херсонміськсвітло" Херсонської міської ради про видачу судового наказу (вх.№98/25 від 13.01.2025) відмовлено.

Так, суд першої інстанції зауважив, що докази, додані до заяви про видачу судового наказу, повинні бути подані державною (українською) мовою.

Разом з тим, місцевий господарський суд зазначив, що надана заява про видачу судового наказу подана всупереч приписів процесуального закону, оскільки заявником подано без нотаріально засвідченого перекладу на українську мову договір №03/15 від 21.10.2009, який є підставою для заявлення відповідних вимог.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про невідповідність поданої заяви про видачу судового наказу вимогам п.3 ч.3 ст.150 ГПК України.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Комунальне підприємстве електромереж зовнішнього освітлення "Херсонміськсвітло" Херсонської міської ради звернулось 31.01.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.01.2025 у справі №916/92/25 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скаржник зазначає, що відповідно до ч.3 ст.10 Конституції України, в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. На дату укладання договору заявника з боржником діяв Закон Українською Радянської Соціалістичної Республіки «Про мови в Українській РСР». Відповідно до частини 2 статті 3 зазначеного Закону в роботі державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ і організацій, розташованих у місцях проживання більшості громадян інших національностей (міста, райони, сільські і селищні Ради, сільські населені пункти, їх сукупність), можуть використовуватись поряд з українською і їхні національні мови. Частиною 2 статті 11 зазначеного Закону передбачалось, що у випадках, передбачених у частині другій статті 3 цього Закону, мовою роботи, діловодства і документації поряд з українською мовою може бути і національна мова більшості населення тієї чи іншої місцевості, а у випадках, передбачених у частині третій цієї ж статті, - мова, прийнятна для населення даної місцевості

Так, скаржник зауважує, що на дату укладання зазначеного договору на території Херсонської області прийнятною була російська мова, відповідно укладання договорів російською мовою заборонено не було і в силу історичних подій та фактів російську мову розуміли та використовували як на території Херсонської області так і на території Одеської області органи влади, місцевого самоврядування, підприємства та організації.

З огляду на що скаржник вважає, що необхідність нотаріального перекладу договору №03/15 від 21.10.2009, який укладений між Комунальним підприємством електромереж зовнішнього освітлення "ХЕРСОНМІСЬКСВІТЛО" Херсонської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-Плаза», з російської на українську мову не потрібен, оскільки російська мова розповсюджена на території як Херсонської так і Одеської областей, а тому є зрозуміла без перекладу.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 31.01.2025, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Богацької Н.С., Діброви Г.І.

Враховуючи те, що апеляційна скарга подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Херсонміськсвітло" Херсонської міської ради було відкладене до надходження витребуваних цією ж ухвалою з Господарського суду Одеської області матеріалів справи №916/92/25 до суду апеляційної інстанції.

10.02.2025 матеріали справи №916/92/25 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 апеляційну скаргу Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Херсонміськсвітло" Херсонської міської ради на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.01.2025 року у справі №916/92/25 залишено без руху; встановлено апелянту строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у сумі 2 422,40грн., протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

03.03.2025 від апелянта до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додані докази сплати судового збору у вищезазначеному розмірі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою апеляційною скаргою Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Херсонміськсвітло" Херсонської міської ради на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.01.2025 у справі №916/92/25. Вирішено розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Судова колегія звертає увагу, що відзив на апеляційну скаргу з боку ТОВ "Авто-Плаза" до суду не наданий, що, в свою чергу, відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

За нормами ч.1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Апеляційний суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Разом з цим Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

З огляду на зазначене, з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням в Україні воєнного стану постійні тривали повітряні тривоги, відключення електропостачання та інші чинники тощо; приймаючи до уваги навантаження суду, тривале перебування судді-члена-колегії Колоколова С.І. на лікарняному, принцип незмінності складу суду, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Херсонміськсвітло" Херсонської міської ради розглядається у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи.

Згідно зі ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, дійшла наступних висновків.

Згідно з частиною першою статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарське судочинство здійснюється відповідно до правил, встановлених цим Кодексом, у таких формах:

1.наказне провадження;

2.позовне провадження (загальне або спрощене).

Частина друга цієї ж статті визначає, що наказне провадження застосовується для розгляду заяв про стягнення незначних сум коштів у випадках, коли відсутній спір або заявнику невідомо про його існування.

Відповідно до статті 147 ГПК України, судовий наказ є особливим видом судового рішення, яке виноситься судом після розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. З відповідною заявою може звернутися особа, яка має право на вимогу. У наказному провадженні заявником і боржником можуть бути як юридичні особи, так і фізичні особи-підприємці. Виконання судового наказу здійснюється згідно з загальними правилами виконання судових рішень, встановленими законом.

Частина перша статті 148 ГПК України встановлює, що судовий наказ може бути видано виключно за вимогами щодо стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (у тому числі й електронній) формі, якщо розмір вимоги не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Згідно з частиною третьою статті 150 цього Кодексу, до заяви про видачу судового наказу необхідно додати копію договору, укладеного в письмовій (або електронній) формі, за яким висунуто вимоги, а також інші документи або їхні копії, що підтверджують обставини, на які посилається заявник у обґрунтування своїх вимог.

Згідно зі статтею 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус судів» судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

При цьому, згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.

За положеннями частин першої, другої, четвертої, п`ятої статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

При цьому, до письмових доказів, викладених недержавною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат». Пунктом 2.1. глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №296/5 від 22.02.2012, визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком. Переклад має бути зроблений з усього тексту документа, що перекладається, і закінчуватися підписами. Під текстами оригіналу та перекладу вміщується підпис перекладача у разі здійснення перекладу перекладачем. Посвідчувальний напис викладається під текстами документа і перекладу з нього. Переклад, розміщений на окремому від оригіналу чи копії аркуші, прикріплюється до нього, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса і його печаткою.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що докази, не перекладені з російської мови (недержавної мови) на українську мову та не засвідчені належним чином в порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат» не є належними документами, оскільки не оформлені в установленому законом порядку.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.03.2025 у справі № 910/20940/21 (910/19964/23).

Близька за змістом позиція про те, що використання документів, викладених іноземною (російською) мовою без їх засвідченого у встановленому порядку перекладу українською мовою, суперечить положенням Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» та частини першої статті 9 ЦПК України (мова цивільного судочинства), міститься у постанові від Верховного Суду 18.09.2024 у справі №751/1620/23.

Колегія суддів зауважує, що поданий заявником договір №03/15 від 21.10.2009, який є підставою для заявлення відповідних вимог, не містить перекладу у встановленому законодавством порядку на державну мову, що унеможливлює для суду оцінку такого документу як доказу у справі, зокрема, достовірно встановити зміст такого документу та дії, які вчинені на підставі вказаного документу особами.

Таким чином, враховуючи, що заявником в обґрунтування заявлених вимог надано договір, складений іноземною мовою без належним чином засвідченого перекладу на українську мову, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав про відмову у видачі судового наказу.

Окремо судова колегія звертає увагу на те, що, як зазначалось вище, позивач у даній справі звернувся до суду про стягнення відповідного боргу у порядку наказного провадження, яке є самостійним та спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, специфічною формою захисту прав кредитора за допомогою письмових доказів проти сторони боржника, яка не виконує або неналежним чином виконує свої зобов`язання. У наказному провадженні можливе задоволення лише документально підтверджених і безспірних вимог. При цьому, судовий наказ є особливою формою господарського судочинства, в межах якої суд позбавлений можливості додатково збирати докази та додатково з`ясовувати обставини правовідносин.

Отже, з огляду на особливість цієї форми судового провадження та враховуючи положення п. 6 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, апеляційна колегія вказує, що позивач мав діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію ще на стадії звернення до суду з відповідною заявою таким чином, щоб забезпечити можливість суду виконати свої обов`язки з розгляду даної справи та прийняття відповідного рішення щодо видачі наказу про стягнення заборгованості саме на підставі наданих позивачем документів у такому вигляді, який вимагається нормами чинного законодавства.

Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а цитування скаржником окремих норм законодавства не є належним правовим обґрунтуванням, що свідчать про непрравильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на вищевикладене колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Одеської області від 21.01.2025 у справі №916/92/25 є законною, обґрунтованою та такою, що прийнята з додержання норм матеріального та процесуального права та приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за перегляд ухвали місцевого господарського суду в апеляційному порядку, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.01.2025 у справі №916/92/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Херсонміськсвітло" Херсонської міської ради без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяБогацька Н.С.

СуддяДіброва Г.І.