Постанова

від 26.05.2025 по справі 906/676/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2025 р. Справа№ 906/676/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Тищенко О.В.

без виклику сторін

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2024

у справі № 906/676/24 (суддя -Карабань Я.А.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"

до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

про стягнення 19 562, 00 грн,

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" (надалі - скаржник, позивач ПрАТ "СК "Універсальна") звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (надалі - відповідач, ПрАТ "АК"Київводоканал") про стягнення суми збитків у розмірі 19 562,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 19.06.2024 позовну заву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення 19 562,00 грн передано за територіальною юрисдикцією до Господарського суду міста Києва.

09.07.2024 матеріали вказаного позову надійшли до Господарського суду міста Києва та за результатами автоматизованого розподілу передані судді Карабань Я.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі №906/676/24, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 28.11.2024 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку) Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2024 у справі № 906/676/24, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2024 у справі №906/676/24 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що до матеріалів справи надані пояснення страхувальника при зверненні до страховика, лист Дніпровського УП ГУНІ у м. Києві від 23.12.2022 за вих. №63085/125/50-22, лист ТОВ за адресою АДРЕСА_1. «ЖК СЕРВІС ГРУП» від 20.10.2023 з вих. №188/23, який надає послуги з управління будинком, тобто в даному випадку, суд, відмовляючи, у задоволенні позову взагалі не звернув увагу на надані докази щодо доведеності пошкодження транспортного засобу, який перебував на парковці за адресою АДРЕСА_1.

Апелянт звертає увагу суду, що до відзиву на позовну заяву Відповідачем було надано, що вказана труба водопостачання Д=200мм перебувала на гарантійному обслуговуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Ягуар», а отже це вказує, що ПрАТ «АК «Київводоканал» прийняло на баланс дану трубу, а не надання доказів Відповідачем щодо перебування вказаної труби на балансі лише вказує на недобросовісність дій Відповідача та покладання всіх обов?язків з доведення на сторону Повивача, що суперечить принципам змагальності та рівності сторін, а у суду першої інстанції були всі підстави залучити вказаний доказ, який було отримано для спростування тверджень вказаних, що відповідач не несе відповідальність за вказаний прорив труби.

Також скаржником до апеляційної скарги долучено докази, які були предметом дослідження в суді першої інстанції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2024, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 906/676/24 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2024 у справі № 906/676/24 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

26.12.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 906/676/24.

Головуючий суддя Гончаров С.А. з 23.12.2024 по 31.12.2024, з 01.01.2025 по 03.01.2025 та з 06.01.2025 по 20.01.2025 перебував у відпустці.

Суддя Тищенко О.В. 21.01.2025 перебувала у відпустці.

У зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л., який входив до складу суду, на лікарняному, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2025, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 прийнято справу № 906/676/24 до провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2024 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Тарасенко К.В. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2024 у справі № 906/676/24 залишено без руху. Роз`яснено Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Універсальна", що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у встановленому законодавством розмірі та надати докази надсилання апеляційної скарги з додатками Приватному акціонерному товариству "Акціонерна компанія "Київводоканал".

14.02.2025 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку) від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025, а саме докази сплати судового збору на суму 4 542, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №6090 від 12.02.2025, та докази направлення апеляційної скарги з додатками Приватному акціонерному товариству "Акціонерна компанія "Київводоканал".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2024 у справі № 906/676/24. Відмовлено у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" про участь в судовому засіданні з повідомленням (викликом) представників учасників справи. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2024 у справі № 906/676/24 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

27.02.2025 (згідно дати звернення до системи «електронний суд») Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до суду з відзивом на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів апеляційної скарги вважає її необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Зокрема, відзив вмотивовано тим, що позивач має довести, серед іншого, протиправність поведінки відповідача та те, що саме протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною завдання збитків, які виникли у власника транспортного засобу «TOYOTA» державний номер НОМЕР_1 , як безумовний наслідок такої протиправної поведінки.

Відповідач вказує, що з долучених пояснень ОСОБА_1 від 19.12.2022 вбачається, що він 18.12.2022 залишив свій автомобіль біля під`їзду за адресою АДРЕСА_1 на гостьовій парковці. Зранку 19-го грудня виявив затоплений автомобіль. Від сусідів дізнався, що вночі був прорив труби с горячою водою. Однак, Відповідачем не надаються послуги з водопостачання гарячої води, що додатково свідчить про неналежність ПрАТ «АК «Київводоканал» в якості Відповідача.

Відповідач звертає увагу суду апеляційної інстанції, що апелянтом ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі не доведено: по-перше, яким чином і яка вода (холодна/гаряча) потрапила до автомобіля страхувальника, з огляду на суперечливість наданих Позивачем доказів; по-друге, якими доказами підтверджується те, що залиття застрахованого автомобіля відбувся внаслідок порушень саме Відповідачем своїх обов`язків (протиправність дій та причинно-наслідковий зв`язок) а не будь-яких інших осіб.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

Пункт 1 статті 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Таким чином, зазначеною статтею проголошено "право на суд", одним з аспектів якого є право на розгляд справи упродовж розумного строку.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (Заяви №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012 (пункт 29) Суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шульга проти України" (Заява № 16652/04) від 02.12.2010 (пункт 28) Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними.

Суд вбачає за необхідне зазначити, що суддя Гончаров С.А. перебував у відряджені з 12.04.2025 по 15.04.2025, у відпустках з 16.04.2025 по 25.04.2025, з 28.04.2025 по 09.05.2025, з 12.05.2025 по 18.05.2025, суддя Тищенко О.В. перебувала у відряджені з 12.04.2025 по 15.04.2025, у відпустках з 16.04.2025 по 25.04.2025 та 28.04.2025 по 09.05.2025, суддя Тарасенко К.В. у відрядження з 08.04.2025 по 13.04.2025, з 14.04.2025 по 17.04.2025 та у відпустках 18.04.2025, 21.04.2025, 22.04.2025, 23.04.2025, 25.04.2025, з 28.04.2025 по 02.05.2025, 05.05.2025 по 09.05.2025, з 12.05.2025 по 16.05.2025 та з 19.05.2025 по 23.05.2025.

Таким чином, постанова суду апеляційної інстанції прийнято з врахуванням вищезазначених обставин та протягом розумного строку.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 03.11.2022 між позивачем (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник), укладено сертифікат/заяву-акцепт №3014/258/003232 добровільного страхування наземного транспорту (надалі - договір страхування) предметом якого відповідно до п. 1.1. є страхування транспортного засобу "TOYOTA" державний номер НОМЕР_1 , 2017 року випуску.

Згідно п.1.3. договору страхування страхова сума складає 500 000,00 грн.

Строк дії договору з 00 год. 00 хв. 06.11.2022 до 24 год. 00 хв. 05.11.2023 (пункт 1.12. договору страхування).

Як зазначає позивач 19.12.2022 стався страховий випадок, а саме на ділянці дороги за адресою: АДРЕСА_1, було затоплено транспортний засіб "TOYOTA" державний номер НОМЕР_1 внаслідок прориву труби.

19.12.2022 страхувальник звернувся до позивача з заявою про сплату страхового відшкодування згідно договору страхування.

Відповідно до рахунку на оплату №0000001230 від 27.12.022 вартість ремонту автомобіля "TOYOTA" державний номер НОМЕР_1 складає 19 812, 00 грн.

Позивач з урахуванням умов договору страхування, склав страховий акт №119821/1, згідно з якими пошкодження автомобіля "TOYOTA" державний номер НОМЕР_1 визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 19 562, 00 грн (- 1 250, 00 грн франшиза та + 1 000, 00 грн евакуація транспортного засобу з місця настання випадку до станції обслуговування).

На підставі складеного страхового акту позивач сплатив на користь страхувальника суму страхового відшкодування в загальному розмірі 19 562, 00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №32136 та №32135 від 10.01.2023.

Як зазначає позивач, шкода заподіяна майну внаслідок прориву труби за адресою: АДРЕСА_1, яка перебуває на балансі відповідача, а тому відповідач має відшкодувати таку шкоду, яка у відповідності до вимог ст.27 Закону України "Про страхування" та ст.993 Цивільного кодексу України, підлягає стягненню на користь позивача.

Позовні вимоги з посиланням на ст.979, 993, 1166 Цивільного кодексу України, ст.27 Закону України "Про страхування", обґрунтовані тим, що внаслідок прориву труби, яка перебуває на балансі відповідача, було затоплено застрахований позивачем транспортний засіб "TOYOTA" державний номер НОМЕР_1 , чим завдано шкоди, суму якої було виплачено позивачем, як страховиком у зв`язку з чим він звертається до суду з даним позовом у порядку суброгації.

Розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно статті 8 вказаного Закону, страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Статтею 5 Закону України "Про страхування" передбачено, що залежно від вольового характеру страхування може бути добровільним або обов`язковим. Суд зауважує, що саме залежно від виду укладеного договору страхування потерпілою стороною страховик і набуде можливості застосувати право вимоги в порядку суброгації чи регресу.

Поняття добровільного майнового страхування розкривають положення статті 6 Закону України "Про страхування" та статей 979, 982 Цивільного кодексу України. Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страховиком і страхувальником.

Основним призначенням добровільного страхування є майновий захист інтересів страхувальника, що покликаний зменшити шкідливі для власника (володільця) наслідки пошкодження чи знищення його майна.

Варто зазначити, що в процесі реалізації прав та обов`язків, які виникають з таких договорів, також має місце делікт (деліктна відповідальність), внаслідок настання якого і виникає страховий випадок, коли страхувальник зазнає майнової шкоди, а в подальшому можуть виникнути і відносини суброгації.

Статтями 512, 514 Цивільного кодексу України передбачено, що в установлених законом випадках кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою. Ці норми кореспондуються з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування".

Статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. В таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

Отже, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов`язанні (зміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов`язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).

Правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем, в зв`язку із виплатою на користь потерпілого страхового відшкодування, засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої сторони у деліктному зобов`язанні.

Для правильного вирішення питання щодо стягнення в порядку суброгації (відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування", статті 993 Цивільного кодексу України) суми шкоди, завданої внаслідок страхової події, важливим є встановлення особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

Пунктом 3 частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частина ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України визначає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України).

З огляду на зазначені норми законодавства, для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність чотирьох умов: протиправної поведінки боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявності збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення зобов`язання боржником, а не якихось інших обставин, зокрема, дій самого кредитора або третіх осіб; вини боржника.

Відсутність будь-якої з зазначених умов виключає настання цивільно-правової відповідальності виконавця у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

У даному випадку, позивач має довести, серед іншого, протиправність поведінки відповідача та те, що саме протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною завдання збитків, які виникли у власника транспортного засобу "TOYOTA" державний номер НОМЕР_1 , як безумовний наслідок такої протиправної поведінки.

Так, позивачем на підтвердження позовних вимог до позову долучено: пояснення власника транспортного засобу "TOYOTA" державний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_1 , що надані оперуповноваженому ВКП Дніпровського УП ГУНП у м.Києві, у яких зазначено наступне: " ОСОБА_1 18.12.0222 залишив свій автомобіль о 20 годин вечора біля шостого під`їзду за адресою АДРЕСА_1 на гостьовій парковці. Зранку 19 грудня виявив затоплений автомобіль. Від сусідів дізнався що в ночі був прорив труби з гарячою водою."

Згідно листа Дніпровського УП ГУНП у м. Києві від 23.12.2022 за вих.№63085/125/50-22 управлінням розглянуто звернення ОСОБА_1 відносно пошкодження автомобіля "TOYOTA" державний номер НОМЕР_1 , що мало місце 19.12.2022 за адресою АДРЕСА_1, а саме затоплено водою кузов автомобіля в результаті прориву труби поруч з будинком, яке зареєстровано до Єдиного обліку. За даним фактом проведено перевірку за результатами якої ознак вчинення кримінального правопорушення не виявлено.

Відповідно до листа ТОВ "ЖК СЕРВІС ГРУП" від 20.10.2023 з вих.№188/23, який надає послуги з управління будинком за адресою АДРЕСА_1, вказаний будинок не підключений до централізованої системи гарячого водопостачання. Зовнішні мережі холодного водопостачання знаходяться на балансі ПрАТ "Київводоканал".

Відповідач, заперечуючи проти позову зазначає, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що страховий випадок настав саме у зв`язку з пошкодження водопровідної труби та з вини відповідача.

Статтею 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:

забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Відповідно до положень ст. 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є:

1) споживачі (індивідуальні та колективні);

2) управитель;

3) виконавці комунальних послуг.

Виконавцями комунальних послуг є:

1) послуг з постачання та розподілу природного газу - постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об`єкти газоспоживання споживача;

2) послуг з постачання та розподілу електричної енергії - енергопостачальник або інший суб`єкт, визначений законом;

3) послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація;

4) послуг з постачання гарячої води - суб`єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води;

5) послуг з централізованого водопостачання - суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання;

6) послуг з централізованого водовідведення - суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення;

7) послуг з управління побутовими відходами - адміністратор послуги з управління побутовими відходами, а у разі його відсутності - визначений у встановленому законодавством порядку суб`єкт господарювання, який здійснює збирання та перевезення побутових відходів.

Отже, відповідач є виконавцем комунальних послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Відповідно до п. 1, 2, 3, 4 розд. II Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 № 190:

- виконавець послуги з централізованого водопостачання централізованого водовідведення обслуговує вуличні, квартальні та дворові мережі водопостачання та водовідведення, споруди і обладнання, а також технологічні прилади й пристрої на них, які перебувають у нього на балансі або на які є відповідний договір на обслуговування зі споживачем;

- мережі водопостачання та водовідведення споживача експлуатуються та обслуговуються споживачем. Обслуговування мереж споживача може здійснюватися виконавцем послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення на умовах окремого договору;

- межею розподільчих мереж, які обслуговує виконавець послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення, є перший колодязь із запірною арматурою у місці приєднання до водопровідної мережі споживача відповідно до акта розмежування майнової належності та експлуатаційної відповідальності сторін (додаток 1).

- водопровідні вводи до теплових пунктів (далі - ТП), котелень, окремо побудованих насосних станцій для підвищення тиску, а також розподільчі мережі від цих об`єктів експлуатують підприємства, на балансі або в користуванні яких перебувають ці об`єкти. Експлуатацію мереж водопостачання та водовідведення. утримання їх у належному стані в межах ТП та котелень здійснюють організації, на балансі або в користуванні яких перебувають ці об`єкти.

При цьому, відповідно до п. 8 розд. II Правил № 190 за стан водопровідних мереж, які проходять у технічних підвалах і до яких приєднані внутрішньобудинкові мережі, відповідають юридичні та фізичні особи, у яких вони знаходяться у власності або користуванні (управлінні, господарському віданні, оренді), або які здійснюють фактичне користування такими мережами.

Крім того, саме на споживача покладено обов`язок із забезпечення експлуатації, ремонту та усунення аварійних ситуацій на об`єктах мережах водопостачання та водовідведення, які йому належать (перебувають у користуванні), власними силами або із залученням інших суб`єктів господарювання (п. 9 розд. II Правил № 190).

Так, з пояснень страхувальника позивача ( ОСОБА_1 ), зокрема, вбачається, що від сусідів він дізнався, що вночі був прорив труби с гарячою водою. Разом з тим, як установлено судом вище відповідач є надавачем послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення, відтак відповідач не є теплопостачальною організацією та не відповідає за обслуговування мереж централізованого опалення.

Наданий позивачем до позову лист Дніпровського УП ГУНП у м.Києві від 23.12.2022 за вих.№63085/125/50-22 не встановлює будь-яких фактів щодо пошкодження автомобіля "TOYOTA" державний номер НОМЕР_1 , а лише дублює звернення ОСОБА_1 .

Разом з тим, будь-яких доказів, що в період настання страхової події, відповідачем проводились планові чи аварійні ремонтні роботи за адресою АДРЕСА_1 матеріали справи не містять та позивачем, у порядку, передбаченому ГПК України, таких доказів суду не надано.

Також матеріали справи не містять доказів того, що за вказаною адресою був здійснений виклик працівників відповідача для фіксації факту залиття та пошкодження автомобіля "TOYOTA" державний номер НОМЕР_1 . Доказів складання акту про пошкодження автомобіля чи про прорив труби позивачем суду не надано.

При цьому лист ТОВ "ЖК СЕРВІС ГРУП" від 20.10.2023 з вих.№188/23 в якому зазначено, що будинок за адресою АДРЕСА_1 , не підключений до централізованої системи гарячого водопостачання не спростовує факту того, що інші будинки поруч також не підключені до системи гарячого водопостачання чи труби не проходять поруч з будинком, оскільки як установлено судом вище страхувальник ОСОБА_1 у поясненнях зазначив, що залишив свій автомобіль біля шостого під`їзду за адресою АДРЕСА_1 на гостьовій парковці.

Крім цього, матеріали справи не містять доказів щодо того чи відбулося зазначене затоплення саме внаслідок пошкодження водопроводу, а не в внаслідок опадів чи несправності водотоку (дощоприймального колектора), оскільки як зазначає страхувальник пошкодження транспортного засобу відбулося на гостьовій парковці, тобто в межах дорожнього покриття призначеного для руху колісних транспортних засобів. Однак матеріали справи не містять доказів належного виконання своїх зобов`язань балансоутримувачем такої парковки, зокрема обладнання парковки зливостоками та підтримання їх роботоздатності в належному стані.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами не підтверджується те, що спірне затоплення сталось саме внаслідок винних дій відповідача.

Як вже зазначалось судом, позивач має довести, серед іншого, протиправність поведінки відповідача та те, що саме протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною завдання збитків, які виникли у власника транспортного засобу, як безумовний наслідок такої протиправної поведінки.

Суд звертає увагу, що позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає в позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки алгоритму розгляду спорів викладено у постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17 та від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

Так, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: "8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Разом з тим позивачем не доведено: по-перше, яким чином і яка вода (холодна/гаряча) потрапила до автомобіля страхувальника, оскільки в поясненнях останній зазначає, що затоплення відбулося через прорив труби з гарячою водою, а по-друге, не надано доказів того, що залиття автомобіля сталося внаслідок порушень відповідачем своїх обов`язків та саме з вини відповідача.

Отже, враховуючи зазначене позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про протиправність поведінки відповідача та те, що саме протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною завдання збитків, які виникли у власника автомобіля, як безумовний наслідок такої протиправної поведінки.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ч. 1 ст. 219 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 та ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Як зазначалось судом вище відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова (господарсько-правова) відповідальність не настає. При цьому, у спорах, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, на кредитора покладений обов`язок доведення факту неправомірності (протиправності) поведінки відповідача, прямого (безпосереднього) причинного зв`язку між неправомірними діями або бездіяльністю особи, яка заподіяла шкоду, і самою завданою шкодою та обґрунтування його розміру. Тобто, відшкодування шкоди включає в себе не тільки поняття "шкоди", але й покладення обов`язку на потерпілу сторону щодо доведення її розміру.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то:

протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи;

шкідливий результат такої поведінки (збитки);

причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками;

вина правопорушника.

Кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов`язання, розмір збитків, причинний зв`язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

Позивачем не було доведено за допомогою належних, допустимих та достатніх доказів, що саме внаслідок дій або відповідача відбулось затоплення автомобіля, та як наслідок, наявності відповідальності відповідача за завдання збитків власнику автомобіля, що свідчить про відсутність складу цивільного правопорушення.

Враховуючи викладене, встановивши відсутність достовірних доказів, які свідчили б про наявність з боку відповідача повного складу цивільного правопорушення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку, що позовні вимоги про стягнення збитків у цій справі не підлягають задоволенню.

Щодо долучених доказів до апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що

Приписами ч.1 ст. 118 ГПК України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Згідно з ч. 2 ст. 119 ГПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 80 ГПК України).

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч. 5 ст. 80 ГПК України).

З відповіді на адвокатські запити, які представник позивача просить суд долучити до матеріалів справи, вбачається, що вони направлялись представником позивача вже після звернення до суду з даним позовом та після відкриття провадження в справі, однак з клопотання про встановлення додаткового строку для подання вказаних доказів позивач до суду не звертався, матеріали справи не містять.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано та правомірно відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку на подання доказів та залишив подані ним 27.09.2024 документи без розгляду.

Відповідно до ч. 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Враховуючи відмову у поновлені строку та залишення доказів без розгляду судом першої інстанції, відсутність клопотання про поновлення строку на подання вказаних доказів на стадії апеляційного провадження, колегія суддів розглядає справу за наявними та прийнятими до розгляду доказами на момент винесення оскаржуваного рішення.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірно висновку про відмову у задоволені позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення суми збитків у розмірі 19 562,00 грн.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2024 у справі №906/676/24 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2024 у справі № 906/676/24 - залишити без змін.

Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна".

Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді К.В. Тарасенко

О.В. Тищенко