Постанова від 24.04.2025 по справі 910/6004/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2025 р. Справа № 910/6004/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сибіги О.М.

суддів: Шапрана В.В.

Станіка С.Р.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 24.04.2025

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд»

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2023

повний текст рішення складено та підписано 06.11.2023

у справі № 910/6004/23 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Переселенське - К»

до Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд»

про стягнення 24 803 250,73 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Приватне сільськогосподарське підприємство "Переселенське - К" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" (відповідач) про стягнення 24 803 250,73 грн., з них: основного боргу - 23 345 590,44 грн., пені - 1 375 151,22 грн., 3% річних - 82 509,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки від 08.11.2021 № 60516987 в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару.

Короткий зміст судових рішень та мотиви їх прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 у справі № 910/6004/23, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024, позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Переселенське - К" 23 345 590,44 грн. основного боргу, 1 375 151,22 грн. пені, 82 509,07 грн. 3% річних та здійснено розподіл судових витрат.

В обґрунтування прийнятих рішень судами зазначено, що відповідач порушив договірні зобов`язання в частині своєчасного та повного проведення розрахунків за поставлений товар за договором. Зокрема, суди визнали обґрунтованим розрахунок сум, заявлених до стягнення, та погодилися з позивачем, який в основу розрахунку остаточної ціни товару поклав середню ринкову ціну насіння соняшнику станом на 04.05.2022, відображену у висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення комплексного товарознавчого та економічного дослідження від 21.11.2022 № 22861/22-53/22862/22-72.

Постановою Верховного Суду від 03.09.2024 касаційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 у справі № 910/6004/23 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/6004/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Сибіга О.М., судді: Агрикова О.В., Тищенко О.В.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відрядженні.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2024 справу № 910/6004/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Сибіга О.М., судді Станік С.Р., Агрикова О.В.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2024 справу № 910/6004/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Сибіга О.М., судді Кравчук Г.А., Агрикова О.В.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. на лікарняному.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2024 справу № 910/6004/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Сибіга О.М., судді Скрипка І.М., Агрикова О.В.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з перебуванням судді Агрикової О.В. у відпустці.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2024 справу № 910/6004/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Сибіга О.М., судді Скрипка І.М., Козир Т.П.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з перебуванням судді Скрипки І.М. у відпустці.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2024 справу № 910/6004/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Сибіга О.М., судді Станік С.Р., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 прийнято справу № 910/6004/23 за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 до провадження та призначено до розгляду на 08.01.2025.

26.12.2024 до Північного апеляційного господарського суду від представника Приватного сільськогосподарського підприємства "Переселенське - К" надійшли пояснення з урахуванням висновків Верховного суду, викладених у постанові від 03.09.2024, в яких проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.

02.01.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" надійшли пояснення з урахуванням висновків Верховного суду, викладених у постанові від 03.09.2024, в яких доводи апеляційної скарги підтримує, просить задовольнити апеляційну скаргу та відмовити у задоволенні позову.

Розпорядженням В.о. Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 06.01.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з відпусткою суддів Козир Т.П. та Станіка С.Р.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2025 справу № 910/6004/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Шапран В.В., Ходаківська І.П.

06.01.2025 ухвалою Північного апеляційного господарського суду новоутвореною колегією суддів прийнято до свого провадження справу № 910/6004/23 за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 та призначено до розгляду на 08.01.2025.

В судовому засіданні 08.01.2025 оголошувалася перерва до 06.02.2025.

31.01.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Приватного сільськогосподарського підприємства "Переселенське - К" надійшли заперечення на пояснення.

05.02.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" надійшли узагальнені пояснення.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 у зв`язку з перебуванням судді Ходаківської І.П., яка входить до складу колегії суддів і не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/6004/23.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2025 для розгляду справи № 910/6004/23 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду, у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Станік С.Р., Шапран В.В.

11.02.2025 ухвалою Північного апеляційного господарського суду новоутвореною колегією суддів прийнято до свого провадження справу № 910/6004/23 за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 та призначено до розгляду на 05.03.2025.

05.03.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Приватного сільськогосподарського підприємства "Переселенське - К" надійшли заперечення на узагальнені пояснення.

В судовому засіданні 05.03.2025 оголошувалася перерва до 27.03.2025.

21.03.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" надійшли пояснення щодо розрахунку остаточної ціни товару та розміру доплати згідно з умовами договору поставки.

27.03.2025 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді Сибіги О.М. з 27.03.2025 на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 розгляд справи призначено на 24.04.2025.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 у справі № 910/6004/23 без змін, з наступних підстав.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 08.11.2021 між Приватним сільськогосподарським підприємством "Переселенське - К" (надалі - позивач, продавець) та Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією "Сантрейд" (надалі - відповідач, покупець) укладено договір поставки № 60516987 (надалі - договір), за умовами якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов`язується оплатити і прийняти товар - соняшник високоолеїновий, українського походження, врожаю 2021 року, насипом відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 3.1. договору продавець зобов`язується поставити 2800 метричних тонн товару. За вибором продавця до кількості товару може бути застосовано опціон +3,0/-3,0%.

08.11.2021 між сторонами укладено додаткову угоду UNPRICED до договору, якою внесено низку змін та доповнень до договору.

За змістом п. 4.1. договору (в редакції додаткової угоди UNPRICED) на момент укладення договору сторони визначають попередню базову ціну товару, яка складається з попередньої базової ціни для насіння соняшнику стандартного, яка без ПДВ за цим договором становить 8080,08 грн. за одну метричну тонну та базової надбавки, яка дорівнює 681,85 грн. за одну метричну тонну.

Попередня базова ціна для насіння соняшника стандартного визначена, виходячи з наступних базових параметрів якості: вологість - 8%, сміттєва домішка - 3%, олійна домішка - 15%.

Попередня базова ціна товару підлягає зміні на дату фактичної поставки кожної партії товару за результатами перевірки показників якості товару у пункті поставки.

Перерахунок попередньої базової ціни товару не здійснюється, якщо за даними вантажоодержувача показник сміттєвої домішки у товарі не перевищує 3,8%, а показник вологості не перевищує 8,5%, вміст олеїнової кислоти становить не менше 82%.

У строк до 04.05.2022 (надалі - гранична дата фіксації ціни) продавець зобов`язується здійснити фіксацію остаточної базової ціни на увесь обсяг товару за договором на умовах та в порядку, які визначені в підпункті 4.1.2. договору.

На підставі остаточної базової ціни для насіння соняшнику стандартного, яка визначається для відповідної партії згідно з підпунктом 4.1.2. договору, автоматично визначається остаточна ціна партії товару на підставі підпункту 4.1.3. договору.

У п. 4.1.2. договору (в редакції додаткової угоди UNPRICED) визначено, що фіксація остаточної базової ціни для насіння соняшнику стандартного щодо поставленого товару здійснюється після поставки всієї кількості товару за договором. Фіксація остаточної базової ціни здійснюється на партії товару в розмірі не менше 1000 метричних тонн.

Наявними у матеріалах справи товарно-транспортними накладними, лабораторними дослідженнями поставленого товару ТОВ "Грінтур-Екс", яке було визначене відповідачем як вантажоодержувач насіння соняшнику, видатковими накладними, актами перерахунку ціни партії товару підтверджується відвантаження позивачем відповідачеві соняшника у кількості 2711,26 т.

Відповідач у період із 15.11.2022 по 17.12.2022 здійснив часткову оплату за товар у сумі 26 878 680,24 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (копії містяться у матеріалах справи).

Предметом позову у даній справі є вимоги ПСП "Переселенське - К" про стягнення з ДП "Сантрейд" 23 345 590,44 грн. боргу, 1 375 151,22 грн. пені, 82 509,07 грн - 3% річних за договором поставки від 08.11.2021 № 60516987.

За доводами позивача, оскільки у строк до 04.05.2022 не здійснено фіксації остаточної базової ціни на увесь обсяг товару, то остаточною базовою ціною для насіння соняшнику стандартного, виходячи з умов договору, мала би вважатися ціна товару за даними на сайті http://agro.mhp.com.ua/ru/mhp_orders станом в пункті приймання, найближчому до пункту поставки за спірним договором, станом на граничну дату фіксації ціни.

Однак, внаслідок розпочатої 24.02.2022 збройної агресії російської федерації проти України ціни на сільськогосподарську продукцію на сайтах агропідприємств перестали відображатися. Зокрема, ПрАТ "МХП" також перестало відображати закупівельні ціни на своєму сайті, у тому числі, і для насіння соняшнику стандартного. Оскільки станом на 04.05.2022 сайт вказаного товариства не працював, позивач 16.06.2022 звернувся до ПрАТ "МХП" з листом з метою встановлення закупівельної ціни зазначеного товару, відповіді на який ПрАТ "МХП" не надало.

Вказані обставини стали підставою для звернувся ПСП "Переселенське - К" до КНДІСЕ для визначення вартості товару станом на 04.05.2022 та встановлення суми коштів, належної до оплати відповідачем за спірним договором.

Відповідно до висновку експертів КНДІСЕ за результатами проведення комплексного товарознавчого та економічного дослідження від 21.11.2022 № 22861/22-53/22862/22-72 ринкова вартість товару (з урахуванням ПДВ) станом на 04.05.2022 становила 19 075,00 грн. за 1 тонну.

31.01.2023 позивач звернувся до відповідача з листом з додатковою угодою та актом визначення остаточної ціни товару до договору, відповідно до яких остаточна базова ціна соняшнику високоолеїнового українського походження 2021 року урожаю зафіксована у сумі 19 075,00 грн. за тонну. Остаточна ціна товару у кількості 2711,26 метричних тонн, поставлених позивачем відповідачу, визначена у розмірі 50 224 270,68 грн. Однак, зазначений лист було залишено відповідачем без відповіді та задоволення.

01.02.2023 позивач звернувся до відповідача з листом № 01/02-23, в якому зазначив, що доплаті за поставлений згідно з договором товар підлягають грошові кошти у сумі 23 345 590,00 грн. Разом з листом направлено рахунок на оплату від 01.02.2023 № 4 на відповідну суму. Вказану кореспонденцію повернуто оператором поштового зв`язку АТ "Укрпошта" відправнику із зазначенням причини повернення "за закінченням встановленого терміну зберігання".

У зв`язку з непроведенням відповідачем остаточних розрахунків за отриманий за спірним договором товар, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 у справі № 910/6004/23, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024, позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Переселенське - К" 23 345 590,44 грн. основного боргу, 1 375 151,22 грн. пені, 82 509,07 грн. 3% річних та здійснено розподіл судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 03.09.2024 касаційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 у справі № 910/6004/23 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Направляючи справу № 910/6004/23 на новий розгляд Верховний Суд виходив з того, що переглядаючи справу в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції обмежився виключно дослідженням питання правомірності визначення позивачем остаточної ціни товару, проте на порушення вимог процесуального законодавства не врахував усіх умов договору поставки; не дослідив та не з`ясував обставин, пов`язаних з настанням строку виконання сторонами своїх зобов`язань за спірним договором; не надав оцінки, зокрема, умовам, порядку і строку проведення остаточної оплати за товар, обумовлених сторонами у такому договорі (пункт 6.1), не встановив чи настав визначений договором строк (термін) остаточного розрахунку відповідачем за поставлений позивачем товар, хоча від встановлення зазначених обставин залежить результат вирішення спору у цій справі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 691 Цивільного кодексу України унормовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частина 1 ст. 632 Цивільного кодексу України передбачає, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору (ч. 4 ст. 632 Цивільного кодексу України).

Підпунктом 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Проаналізувавши наведені норми підставним є висновок, що договір поставки товару за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. У таких правовідносинах обов`язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару відповідає обов`язок покупця з прийняття та оплати цього товару.

Судом встановлено, що матеріалами справи підтверджується здійснення позивачем господарських операцій з поставки товару відповідачу у загальній кількості 2711,26т та його прийняття відповідачем, а отже - і виникнення у відповідача обов`язку з оплати повної ціни постановленого товару.

Зі змісту договору слідує, що на момент його укладення сторони у грошовому еквіваленті визначили тільки попередню базову ціну насіння соняшнику, узгодивши при цьому способи та граничну дату фіксації грошового еквіваленту остаточної базової ціни поставленого товару, належної до сплати покупцем за поставлений товар.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру остаточної базової ціни товару станом на вказану в договорі граничну дату її фіксації позивачем надано висновок експертів КНДІСЕ за результатами проведення комплексного товарознавчого та економічного дослідження № 22861/22-53/22862/22-72 від 21.11.2022, позаяк внаслідок розпочатої збройної агресії російської федерації проти України станом на 04.05.2022 визначити остаточну базову ціну товару способами, погодженими у договорі, у тому числі, і через ціну закупки ПрАТ "МХП" за даними сайту https://agro.mhp.com.ua/ru/mhp_orders, не вбачалося за можливе, враховуючи, що ПрАТ "МХП" повністю зупинило закупки аграрної продукції та не відображало закупівельні ціни на своєму сайті, який протягом березня - червня 2022 року взагалі не працював.

За висновками експертів КНДІСЕ середня ринкова вартість насіння соняшнику високоолійного, українського походження, урожаю 2021 року з урахуванням ПДВ станом на 04.05.2022 складала 19 075,00 грн. за 1 тону.

Виходячи із зазначеної середньоринкової вартості насіння соняшника, позивачем здійснено розрахунок повної ціни переданого товару у кількості 2711,26 т та, враховуючи здійснені відповідачем часткові оплати (по базовій ціні), - заявлено до стягнення суму заборгованості у розмірі 23 345 590,44 грн.

Відповідно до пп. 6.1.3 п. 6.1. договору покупець здійснює остаточний розрахунок протягом 2 (двох) робочих днів після визначення остаточної ціни у відповідності до п. 4.1.2. та п. 4.1.3. на підставі доказів реєстрації коригувань у ЄРПН, виставленого рахунку та акту визначення остаточної ціни.

Проаналізувавши зміст пп. 6.1.3 п. 6.1. договору, суд дійшов висновку, що вказані у цьому пункті документи (докази реєстрації коригувань у ЄРПН, виставлення рахунку та акту визначення остаточної ціни) є підставою проведення розрахунку, однак не є моментом з якого виникає зобов`язання по оплаті.

Крім того, конструкція пп. 6.1.3 п. 6.1. договору визначена так, що вказаний пункт договору підлягає застосуванню виключно у разі реалізації встановленого порядку визначення остаточної ціни, тоді як у спірному випадку остаточна ціна не визначалася у відповідності до пп. 4.1.2. договору, остаточна ціна для проведення остаточного розрахунку за товар повинна визначатися на підставі ч. 4 ст. 632 Цивільного кодексу України.

Верховний Суд у постанові від 12.03.2018 у справі № 918/216/17 виснував, що обов`язок здійснити реєстрацію податкової накладної у ЄРПН не є господарським зобов`язанням.

Отже, ненадання зареєстрованих податкових накладних не є невиконанням господарських зобов`язань продавцем та не є підставою для невиконання своїх зобов`язань зі сторони покупця. Вбачається можливість у стягненні без ПДВ суми боргу відповідача за невиконання своїх господарських зобов`язань. Питання дотримання податково законодавства, стягнення сум ПДВ може бути предметом окремих спорів.

На переконання суду, відповідач набув право власності на товар, тому його зобов`язання по оплаті виникає в силу закону (ст. 655, 692, 712 Цивільного кодексу України) та не залежить від факту надання позивачем доказів коригувань у ЄРПН.

Згідно зі статтями 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам із застосуванням стандарту доказування, колегія суддів дійшла висновку, що висновок експертів КНДІСЕ за результатами проведення комплексного товарознавчого та економічного дослідження № 22861/22-53/22862/22-72 від 21.11.2022, в якому визначено середню ринкову вартість насіння соняшнику високоолійного, українського походження, урожаю 2021 року станом на 04.05.2022 у розмірі 19 075,00 грн. (з урахуванням ПДВ) за 1 тону, свідчить про обґрунтованість виконаного позивачем розрахунку остаточної (повної) вартості поставлених 2 711,26 метричних тон товару на загальну суму 50 224 270,68 грн., та спростовує твердження відповідача щодо застосування закупівельної ціни у розмірі 13 000,00 грн. за 1 тону, зазначеної на сайті ПрАТ "МХП", внесення відомостей про яку мало місце після настання визначеної договором граничної дати фіксації остаточної базової вартості товару більше, ніж 2 місяці, що виключає їх актуальність та достовірність.

Позаяк, посилання відповідача на консультативний висновок з рецензування висновку експерта № 22861/22-53/22862/22-72 від 21.11.2022, виконаний 09.06.2023 судовим експертом Дуць Д.Л., не спростовує обґрунтованості визначення позивачем остаточної вартості поставленого товару, виходячи із розрахунку 19 075,00 грн. за 1 тону соняшнику, оскільки в силу положень п. 2 Порядку проведення рецензування висновків судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03.02.2020 № 335/5, рецензування висновків судових експертів не проводиться з метою їх спростування чи підтвердження, а спрямоване винятково на вдосконалення професійної майстерності експертів, поліпшення якості та обґрунтованості їх висновків.

Враховуючи підтверджений матеріалами справи факт поставки позивачем відповідачу обумовленого договором товару у кількості 2711,26 т на загальну суму 50 224 270,68 грн., а також відсутність доказів оплати товару у розмірі 23 345 590,44 грн., суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки № 60516987 від 08.11.2021 у розмірі 23 345 590,44 грн.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

В п. 7.2. договору визначено, що у випадку несвоєчасного виконання грошових зобов`язань за цим договором сторона, що порушили таку зобов`язання, зобов`язується сплатити іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов`язання за кожен день прострочення, але в сумі не більше 10% від загальної суми простроченого зобов`язання.

Перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку пені, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що він виконаний арифметично вірно, відтак, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 1 375 151,22 грн.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

Також здійснивши перевірку правильності здійснення розрахунку 3% річних, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що він виконаний арифметично вірно, відтак, сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача становить 82 509,07 грн.

Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Колегія суддів апеляційного суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Колегія суддів зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Отже, в задоволенні апеляційної скарги Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 залишити без змін.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "Сантрейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 у справі № 910/6004/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 у справі № 910/6004/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.

4. Матеріали справи № 910/6004/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з перебуванням суддів Шапрана В.В. та Станіка С.Р. у відпустці, повний текст постанови складено та підписано 26.05.2025.

Головуючий суддя О.М. Сибіга

Судді В.В. Шапран

С.Р. Станік