Постанова

від 15.05.2025 по справі 920/32/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2025 м. Дніпро Справа № 920/32/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Паруснікова Ю.Б.,

суддів: Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,

секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Грін Енерджі Солар І» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2024 у справі № 920/32/24 (суддя Ярошенко В.І.), повний текст рішення складено 07.08.2024

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Грін Енерджі Солар І», м. Тростянець, Сумської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕДС-Інжиніринг», м. Дніпро

про відшкодування збитків завданих невиконанням договору підряду, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

В січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Грін Енерджі Солар І» звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕДС-Інжиніринг» про стягнення збитків у формі упущеної вигоди з квітня 2021 по липень 2022 роки у сумі 34845115,70 грн.

Позовна заява мотивована тим, що між ТОВ «Глобал Грін Енерджі Солар І» та ТОВ «ЕДС-Інжиніринг» був укладений договір генерального підряду на будівництво сонячної електростанції, проте відповідач не виконав у повному обсязі передбачені договором роботи та неналежно здійснював охорону об`єкта, що спричинило крадіжку обладнання й унеможливило введення електростанції в експлуатацію, внаслідок чого позивач не зміг реалізовувати електроенергію за «зеленим тарифом» та зазнав збитків у формі упущеної вигоди за період з квітня 2021 по липень 2022 року, які, за висновком експерта, становлять 34 845 115,70 грн.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 12.01.2024 матеріали позовної заяви у справі № 920/32/24 передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Дніпропетровської області.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі від 05.08.2024 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору за подання позову в сумі 522 676,74 грн та витрати пов`язані із замовленням висновку економічної експертизи у сумі 67 000,00 грн покладено на позивача ТОВ «Глобал Грін Енерджі Солар І».

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погоджуючись з рішенням суду ТОВ «Глобал Грін Енерджі Солар І» оскаржує його в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду та просить: скасувати оскаржуване рішення по справі № 920/32/24 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апелянт оскаржує рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2024 у справі № 920/32/24, вважаючи висновки суду першої інстанції юридично необґрунтованими, такими, що ґрунтуються на припущеннях і не відповідають фактичним обставинам справи.

Апеляційна скарга мотивована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності потужності електростанції, відсутності упущеної вигоди та збитків, а також належного виконання відповідачем умов договору генерального підряду.

Апелянт вказує, що суд безпідставно проігнорував надані позивачем документи щодо незмінності потужності станції, факту крадіжки обладнання внаслідок неналежної охорони майданчика відповідачем, а також невиконання повного обсягу будівельно-монтажних і пусконалагоджувальних робіт, зокрема впровадження системи АСКОЕ, що унеможливило запуск об`єкта в експлуатацію. Позивач наполягає на наявності всіх елементів господарського правопорушення з боку відповідача, що на його думку є підставою для стягнення упущеної вигоди.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- суд фактично поклав в основу рішення консультаційний висновок від 07.06.2024, який не був визнаний допустимим доказом, не має юридичної сили експертного висновку і підготовлений неатестованим спеціалістом. Водночас, належний висновок атестованого експерта (№1041/61301 від 27.12.2023), поданий позивачем, був безпідставно відхилений. Це суперечить принципам змагальності та об`єктивності і свідчить про перевищення судом повноважень щодо оцінки доказів;

- суд помилково визнав недопустимим розрахунок упущеної вигоди через відсутність врахування податків. Такий підхід суперечить ст. 225 ЦК України, згідно з якою упущена вигода це дохід, який особа мала законні підстави отримати. Податки не впливають на сам факт збитку у вигляді втраченої можливості.

Суд першої інстанції проігнорував правові позиції Верховного Суду (справи № 922/3928/20 та № 908/2486/18), які підтверджують, що упущена вигода має бути обґрунтована розрахунками, що базуються на реальних документах, але не вимагають включення податкового навантаження;

- суд помилково вказав на відсутність технічної можливості виробництва електроенергії, хоча потужність електростанції позивача становила 5,7 МВт протягом усього спірного періоду. Це підтверджується офіційними технічними документами, поданими до ДІАМ. Натомість суд надав перевагу листам Тростянецької міської ради, яка не має відповідних повноважень у сфері енергетики;

- апелянт зазначає, що отримання ліцензії НКРЕКП і статусу виробника за «зеленим тарифом» стало неможливим саме через недобросовісні дії Генпідрядника, зокрема крадіжку обладнання та незавершення будівництва. Без завершеного об`єкта позивач не міг пройти відповідні дозвільні процедури;

- суд безпідставно відкинув докази викрадення майна. Згідно з договором, саме Генпідрядник відповідав за охорону об`єкта після передання будівельного майданчика. Позивач надав підтвердження збитків на суму понад 4,7 млн грн, включаючи кошторисну експертизу та довідку про втрати;

- апелянт вважає помилковим висновок суду про повне виконання договору та доводить, що пусконалагоджувальні роботи не були завершені: відсутні акти випробувань, наладок та підтвердження введення в експлуатацію системи АСКОЕ. АТ «Сумиобленерго» офіційно спростувало факт впровадження цієї системи;

- апелянт вказує на наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: протиправну поведінку Генпідрядника, факт і розмір збитків (упущеної вигоди), причинний зв`язок між діями відповідача і шкодою, а також вину у формі грубого порушення договірних зобов`язань.

З огляду на викладене, позивач просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач заперечує проти доводів позивача, вказуючи на повне та належне виконання зобов`язань за договором, що підтверджується підписаними без зауважень актами виконаних робіт, у тому числі щодо пуско-налагоджувальних робіт, системи АСКОЕ та благоустрою. Зазначається, що форми актів були погоджені сторонами, позивач їх підписав, частково оплатив роботи, не заявивши про будь-які недоліки, як того вимагає ст. 853 ЦК України.

Крім того, отримання позивачем сертифіката ДАБІ підтверджує повне завершення будівництва відповідно до проєкту, що унеможливлює твердження про невиконання чи непередання необхідної документації.

Відповідач також стверджує, що мав підстави призупинити виконання робіт через систематичну несплату з боку позивача, однак продовжив роботи, що свідчить про добросовісне виконання зобов`язань з його боку.

Щодо АСКОЕ, доведено, що система була змонтована, прийнята в експлуатацію і пошкоджена вже після передачі об`єкта позивачеві. Отже, доводи позивача, відповідач вважає необґрунтованими та спростованими як документально, так і юридично.

Позовні вимоги про невиконання відповідачем умов договору в частині охорони об`єкта та пов`язані з цим збитки, відповідач вважає безпідставними, оскільки відповідач виконав свої зобов`язання в межах договору, що підтверджено самим позивачем. Територія СЕС була огороджена, доступ сторонніх осіб був унеможливлений. Будь-яких конкретних умов щодо режиму чи способу охорони в договорі не передбачено. Окрім того, факти викрадення майна зафіксовано вже після передачі об`єкта позивачу, а звернення до правоохоронних органів зроблено із значною затримкою. Також позивачем не доведено факту викрадення обладнання саме працівниками відповідача.

Щодо вимог про упущену вигоду, вони не відповідають дійсності, оскільки станція фактично не функціонувала в заявлений період. Позивач змінив проєктну потужність СЕС (з 5,7 МВт на 5,28 МВт), проводив реконструкцію та не забезпечив приєднання електроустановки до мережі через невиконання технічних умов. Це підтверджується як документами самого позивача, так і публікаціями в ЗМІ та рішенням органів місцевого самоврядування. Без підключення до мережі отримання доходу було неможливим, а отже розрахунок упущеної вигоди ґрунтується на недостовірних даних і не може вважатися доказом збитків, спричинених діями відповідача.

Відповідач також категорично не погоджується з твердженням позивача про те, що суд першої інстанції неправомірно врахував недоведеність потужності електростанції та реалістичність розрахунків обсягів генерації електроенергії. Навпаки, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив у своєму рішенні, що: «матеріали справи не містять, а також позивачем не надано доказів того, що у спірний період відповідна електростанція мала відповідну потужність виробити і ввести, застосований у розрахунку, обсяг електроенергії в загальну електромережу». Вказане є ключовим, оскільки саме розрахункова величина виробленої електроенергії становить базу розрахунку упущеної вигоди, тому має бути належним чином підтверджена.

Розрахунок позивача побудовано на умовних, гіпотетичних показниках, без урахування змін потужності СЕС, впливу погодних умов, військової агресії та відсутності технічної можливості подачі електроенергії в мережу. Жоден із критичних чинників не був врахований у поданому експертному висновку. Також не подано доказів ліцензування діяльності, підключення об`єкта до мереж або навіть заходів з відновлення станції після ймовірного пошкодження у 2021 році, що повністю спростовує саму можливість отримання доходу.

Додатково відповідач заперечує проти прийняття нових доказів, поданих позивачем на стадії апеляції, оскільки останній не обґрунтував неможливість їх подання в суді першої інстанції, як цього вимагає ч. 3 ст. 269 ГПК України. Прийняття таких доказів без наявності об`єктивних причин є порушенням принципів правової визначеності та змагальності сторін.

Таким чином, апеляційна скарга є необґрунтованою та не спростовує об`єктивні й законні висновки суду першої інстанції, а подані до неї нові докази мають бути залишені без розгляду.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

20.12.2018 між ТОВ «ЕДС-Інжиніринг» (генеральний підрядник) та ТОВ «Глобал Грін Енерджі Солар І» (замовник) було укладено договір генерального підряду № 2012-001 (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1. Договору, предметом Договору є виконання генеральним підрядником (позивачем) робіт з будівництва об`єкта та надання пов`язаних з цими роботами послуг за дорученням замовника (відповідача), а також оплата замовником вартості таких робіт та послуг.

Об`єктом будівництва за Договором є сонячна (фотовольтаїчна) електростанція (об`єкт альтернативної енергетики), що розташована за адресою: Сумська область, Тростянецький район, м. Тростянець, вул. Набережна, 55, 55А, 55Б. Потужність об`єкта становить 5,7 МВт (АС) та 8,3 МВт (DC).

Згідно з п. 2.2. Договору, склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання позивачу, визначаються на підставі вихідних даних, наданих відповідачем, а саме: Технічного завдання, Технічних умов, Завдання на проектування, Містобудівних умов та обмежень, які є додатками до цього Договору, а також правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Позивач зобов`язується виконувати зазначені роботи відповідно до графіка виконання робіт, що є додатком № 3 до Договору.

01.04.2019 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, в якій сторони внесли зміни в п. 19.1. договору щодо строку дії договору, визначивши строк дії з 01.04.2019, з дати отримання генпідрядником першого платежі згідно графіку фінансування і до закінчення строку перебігу гарантійних зобов`язань генерального підрядника, але в будь-якому випадку не більше 2 років з моменту підписання акту приймання передачі об`єкта, а також внесли зміни у п. 6.1. договору стосовно строку початку підготовчих робіт.

01.10.2020 між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору, відповідно до якої вартість робіт за договором становить в гривневому еквіваленті 2 600 812,29 доларів США, з урахуванням ПДВ, та визначена у договірній ціні (додаток № 1 до цього договору), розрахованої на підставі Локального кошторису. Договірна ціна є звичайною, справедливою, ринковою та динамічною.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що оплата вартості робіт здійснюється у національній валюті шляхом банківського переведення на розрахунковий рахунок позивача на підставі рахунків, наданих позивачем. У разі не надання позивачем рахунку, то це ніяким чином не звільняє відповідача від зобов`язання здійснити відповідний (черговий) платіж відповідно до строків узгоджених сторонами у графіку фінансування. Відповідач здійснює чергові платежі у відповідності до графіку фінансування.

Пунктом 4.1. договору сторони узгодили, що до обов`язків генерального підрядника входить виготовлення та затвердження проектної документації. Генеральний підрядник виконує роботи відповідно до проектної документації.

У розділі 5 договору сторони передбачили забезпечення робіт матеріалами, обладнанням, устаткуванням та послугами:

- п. 5.1.: генеральний підрядник виконує роботи, використовуючи власні матеріали та устаткування, з урахуванням положень цього договору та проектної документації, якщо інше не вказано у цьому договорі або окремою домовленістю сторін;

- п. 5.3.: сторони домовились, що замовник передає в монтаж генеральному підряднику наступне обладнання: сонячні (фотовольтаїчні модулі) (панелі), інвертори з суматорами постійного струму;

- п. 5.5.: в момент поставки обладнання, яким вважається момент доставки обладнання на об`єкт, уповноважений представник замовника та генерального підрядника проводять огляд обладнання;

- за результатами огляду обладнання уповноваженими представниками замовника та генерального підрядника складається акт приймання передачі обладнання для виконання монтажу на об`єкті замовника;

- п. 5.12.: ризики випадкової загибелі, що можуть виникнути, переходять від генерального підрядника до замовника з дати підписання замовником акту виконаних робіт та акту приймання передачі пуско-налагоджувальних робіт.

Також, у розділі 6 договору сторони обумовили порядок організації виконання робіт та порядок здійснення контролю за якістю робіт, зокрема у п. 6.5. передбачили, що за результатами виконання генеральним підрядником будівельних робіт складається акт про завершення будівельних робіт (за погодженою сторонами формою), який надсилається замовнику, який протягом 5 робочих днів з моменту отримання акту про завершення будівельних робіт підписує його і надсилає і екземпляр генеральному підряднику, а у п.п. 6.5.1. - 6.5.6. сторони обумовили порядок дій у випадку незгоди з поданими на підпис актами.

У розділі 7 договору сторони обумовили порядок виконання монтажних робіт, зокрема п.7.3., п. 7.4. документи, які генеральний підрядник передає замовнику після виконання таких (акти прихованих робіт; акти на скриті роботи по прийманню траншеї для кабелів 0,4кв і 10кв; акти на скриті роботи по прокладанню азбестоцементної, металевої або гофротруби; акти на влаштування котловану під монолітний фундамент будівлі (КТП); акти на бетонування будівель, виконавче креслення прокладання кабельних ліній 0,4кв і 10кв в землі, контур заземлення в масштабі М1:500 з прив`язками, сертифікати на кабельно-провідникову продукцію, труби, кінцеві і з`єднувальні муфти, бетон та інші матеріали, паспорта, сертифікати якості та інструкції на обладнання та матеріали, паспорти, сертифікати, креслення та опис на столи; акти на влаштування колодязів та їх герметизація).

У розділі 8 договору сторони обумовили виконання пуско-налагоджувальних робіт, і зокрема у п. 8.3. визначили, що пуско-налагоджувальні роботи вважаються завершеними з моменту підписання замовником акта приймання пуско-налагоджувальних робіт або його погодження за процедурою, аналогічною встановленій у п.п. 6.5.3., 6.5.6. цього договору.

Розділом 9 договору сторони узгодили порядок прийняття об`єкта, зокрема:

- п. 9.1.: за результатами виконання пуско-налагоджувальних робіт, у випадку їх успішного завершення і погодженням замовником всіх необхідних документів за АСКОЕ, сторони переходять до прийняття об`єкту в цілому;

- п 9.4: прийняття об`єкта в цілому здійснюється на підставі акта приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в і довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3 з додатком всієї виконавчої документації (включаючи актів на приховані роботи, актів передачі виконаних робіт під наступні роботи, геодезичних зйомок та інше, відповідно до вимог ДБН), якщо інша форма акту письмового не погоджена між сторонами; остаточне приймання всього комплексу робіт, виконаних на підставі цього договору, проводиться на підставі акта готовності будівельно-монтажних робіт, або іншого документа, який оформлюється сторонами і підтверджує завершення виконання всього комплексу робіт за договором.

Розділом 10 договору сторони узгодили порядок впровадження автоматизованої системи комерційного обліку електричної енергії (АСКОЕ), а саме:

- п. 10.1.: генеральний підрядник зобов`язується самостійно здійснити розробку, встановлення, випробування та введення в промислову експлуатацію автоматизованої системи комерційного обліку електричної енергії (АСКОЕ), у т.ч. погодження АСКОЕ в ПАТ «Сумиобленерго», НЕК «Укренерго» та будь-яких інших організаціях , необхідних для реєстрації АСКОЕ в ДП «Енергоринок».

Згідно з п. 11.1. договору детальний порядок, етапи та строки виконання робіт та послуг за цим договором визначені сторонами у графіку виконання робіт (Додаток № 3 до цього договору).

Відповідно до графіку виконання робіт в редакції додаткової угоди № 2 від 01.10.2020 роботи повинні бути завершені до 31.01.2021.

Пунктом 12.1. договору передбачено, що розрахунки за договором за графіком платежів (Додаток № 4 до договору) здійснюються на підставі виставлених рахунків позивача, протягом 5 (П`яти) банківських днів з дня його отримання відповідачем. Направлення позивачем рахунку на оплату здійснюється шляхом його надіслання на електронну пошту відповідача або направлення його поштою. Сторони обумовили, що у разі не отримання відповідачем рахунку від позивача, це не звільняє відповідача від обов`язку здійснити платежі у строки встановлені у графіку платежів (Додаток № 4 до договору) та не може бути причиною відмови у здійсненні чергового платежу з боку відповідача.

Оплата за виконані роботи здійснюється на підставі актів виконаних робіт (надання послуг). Переказ коштів здійснюється протягом 5 (П`яти) банківських днів з моменту підписання акта виконаних робіт (надання послуг).

Розділом 13 Договору сторони визначили відповідальність сторін за порушення умов договору, зокрема п. 13.3. визначено, що у випадку порушення генеральним підрядником строків закінчення будівництва об`єкта (надання замовнику Акта КБ-2в та довідки КБ-3, якщо інша форма не передбачена сторонами) та надання замовнику акта готовності об`єкта до експлуатації понад 5 робочих днів включно, понад строки встановлені в графіку виконання робіт, генеральний підрядник сплачує на користь замовника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від вартості невиконаних в строк робіт.

Також графіком фінансування комплексу робіт (Додаток № 4 до договору у редакції додаткової угоди № 2 від 01.10.2020) передбачений наступний графік розрахунків:

- 01-10 квітня 2019 року - 20 802, 92 дол. США,

- 01-10 жовтня 2020 року - 1 071 086, 53 дол. США,

- 20-30 жовтня 2020 року - 54 000, 00 дол. США,

- 20-30 листопада 2020 року - 350 000, 00 дол. США,

- 20-30 грудня 2020 року - 885 000, 00 дол. США,

- після завершення будівництва - 219 922, 84 дол. США.

Крім того, до договору сторонами було узгоджено технічне завдання на проектування схеми видачі потужності сонячної електростанції (Додаток № 5), технічне завдання на проектування сонячної електростанції (Додаток № 6), а також позивачем подано у справу зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва

Матеріали справи містять докази, що:

- 25.11.2020 сторони підписали двосторонній акт виконаних робіт № 586 (з додатком) на суму 30 540 000,00 грн, що підлягали сплаті до 02.12.2020;

- 15.12.2020 сторони підписали двосторонній акт виконаних робіт № 639 (з додатком) на суму 12 496 800,00 грн, що підлягали сплаті до 22.12.2020.

- 22.01.2021 сторони підписали двосторонній акт виконаних робіт № 42 (з додатком) на суму 6 432 687,36 грн, що підлягали сплаті до 29.01.2021.

- 22.01.2021 сторони підписали двосторонній акт виконаних робіт № 31 (з додатком) на суму 8 855 067,36 грн, що підлягали сплаті до 29.01.2021.

- 15.01.2021 сторони підписали двосторонній акт виконаних робіт № 21 (з додатком) на суму 15 616 538,88 грн, що підлягали сплаті до 22.01.2021.

- виконано відповідачем та прийнято позивачем підрядні роботи по об`єкту на загальну суму 73 941 093,60 грн.

Також позивачем до матеріалів справи подано листування між сторонами стосовно договору:

- Листом № 16/01-1 від 16.01.2021 відповідач повідомив позивача про невідповідність поставлених панелей розмірам металоконструкцій, на які їх треба встановлювати; відсутність мереж на представленій геології, невідповідність поставлених панелей маркуванню, недотримання графіку платежів, та просив здійснити часткову оплату, обумовлену договором (885 000,00 дол США);

- листом № 2601-001Т від 26.01.2021 відповідач повідомив позивача про хід виконання робіт за договором та строки завершення;

- листом від 16.02.2021 № 16/01-2 відповідач повідомив позивача про необхідність пролонгації строку дії договору;

- повідомленням від 16.02.2021 № 06 позивач повідомив відповідача про намір розмістити власну службу охорони на території будівництва сонячної (фотовольтаїчної) електростанції (об`єкт альтернативної енергетики) в Сумській області, Тростянецький район, м. Тростянець, вул. Набережна, 55, 55А, 55Б, та просив забезпечити доступ відповідних осіб на будівельний майданчик;

- заява позивача № 10 від 12.02.2021, в якій позивач повідомив відповідача про неможливість потрапляння на будівельний майданчик об`єкту будівництва, зокрема і для розміщення охорони, і просив усунути відповідні перешкоди та додав наказ № 1 від 17.02.2021 про призначення уповноважених осіб замовника, акт приймання - передачі будівельного майданчика від 07.10.2020.

Також позивачем до матеріалів справи подано в обґрунтування підстав стягнення збитків в частині доводів щодо викрадення майна на об`єкті:

- довідку від 06.12.2021 щодо вартості викраденого обладнання СЕС «Тростянець-1» в Сумській області, Тростянецький район, м. Тростянець, вул. Набережна, 55, 55А, 55Б, визначивши його в сумі 4 715 839,28 грн, і вказану довідку підписано директором позивача Савочка А.А.;

- акт обстеження технічного стану майна від 19.02.2021, складений комісією за участю представників позивача, якою встановлено відсутність комплектності КТП-1600/10кв, РП10кв та РП10кв, без відновлення якої та встановлення систем моніторингу, телемеханіки, АСКОЕ, відеоспостереження, запуск та належна робота сонячної (фотовольтаїчної) електростанції (об`єкт альтернативної енергетики) в Сумській області, Тростянецький район, м. Тростянець, вул. Набережна, 55, 55А, 55Б - не є можливим;

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № кримінального провадження № 12021200000000049, порушеного 03.03.2021 за ч. 3 ст. 185 КК України за заявою позивача , в якій він стверджував, що працівниками підрядної організації здійснено крадіжку обладнання на будівельному майданчику в Сумській області, Тростянецький район, м. Тростянець, вул. Набережна, 55, 55А, 55Б;

- постанову ГУ Національної поліції в Сумській області Національної поліції України від 04.03.2020, згідно якої директора позивача Савочку А.А. визнано представником потерпілого у кримінальному провадженні № 12021200000000049.

При цьому, в обґрунтування факту наявності збитків, позивачем подано також до матеріалів справи наступні документи (належним чином засвідчені копії):

- Лист висновок від 30.04.2021 № 19, складений інженером-проектувальником Басанцем В.М.;

- Проекту мережевої сонячної електростанції;

- Копії штатних розписів з визначеною заробітною платою ТОВ «Глобал Грін Енерджі Солар І»;

- Договір надання фізичної охорони від 18.02.2021 № 144/С (з додатками);

- Договори оренди нежитлового приміщення від 27.12.2018, від 04.06.2021, 04.02.2022;

- Договір на технічне обслуговування від 04.01.2021 № 04012021 СЕС;

- Договір на технічне обслуговування та експлуатацію ТП від 01.05.2021 № 05-33/ТО-21;

- Договори на технічне обслуговування та експлуатацію ТП та внутрішніх мереж власних потреб від 04.01.2022 № 01-10/ТО-22, від 02.01.2023 № 01-10/ТО-23;

- Акти приймання-передачі активної електричної енергії за період червень 2021 травень 2023 роки;

- Копії рахунків на оплату послуг фізичної охорони за квітень 2021 вересень 2023 роки;

- Рахунки ПАТ «Київстар» щодо надання послуг зв`язку;

- Договори суборенди землі від 01.06.2017, від 01.06.2017, від 01.06.2017.

До матеріалів справи позивачем подано висновок судової економічної експертизи № 1041/61301 від 28.12.2023, складений судовим експертом Чирко Л.Ф. (свідоцтво № 35-21/П, видане Міністерством юстиції України 07.07.2021, строк дії до 07.07.2024). У вказаному висновку, підготовленому відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, зазначено, що експерт попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків згідно з вимогами ст. ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.

Згідно з висновком експерта, загальний розмір збитків у формі упущеної вигоди, спричиненої невведенням сонячної електростанції в промислову експлуатацію та, як наслідок, неотриманням доходу від продажу електричної енергії за «зеленим тарифом» у період з квітня 2021 року по вересень 2023 року, становить 68 473 584,10 грн.

Суд встановив, що позивач у позовній заяві, здійснюючи розрахунок збитків у формі упущеної вигоди, визначив період їх нарахування з квітня 2021 року по липень 2022 року, та, посилаючись на зазначений висновок експерта, обґрунтував заявлену до стягнення суму у розмірі 34 845 115,70 грн. Цей розмір розрахований як різниця між очікуваною вартістю від продажу електроенергії (визначеною шляхом множення «зеленого тарифу», чинного в кожному місяці відповідного періоду, на прогнозований обсяг відпущеної в мережу електроенергії) та сукупними витратами на її виробництво, включаючи: амортизаційні відрахування, витрати на оплату праці, витрати на фізичну охорону, витрати на технічне управління та обслуговування електростанції, оренду земельної ділянки, оренду нежитлових приміщень, технічну експлуатацію підстанції, електроенергію, мобільний зв`язок тощо.

Поквартальний (помісячний) розрахунок чистого доходу від реалізації електроенергії за вказаний період складає: квітень 2021 2 937 238,96 грн, травень 2021 3 413 516,37 грн, червень 2021 3 429 711,34 грн, липень 2021 3 483 248,82 грн, серпень 2021 3 071 893,29 грн, вересень 2021 2 241 169,58 грн, жовтень 2021 1 135 636,97 грн, листопад 2021 211 843,38 грн, грудень 2021 1 187,93 грн, січень 2022 380 576,67 грн, лютий 2022 746 049,30 грн, березень 2022 1 977 448,57 грн, квітень 2022 2 413 370,25 грн, травень 2022 3 117 030,17 грн, червень 2022 3 128 528,43 грн, липень 2022 3 156 665,67 грн.

Позивач стверджує, що за відсутності порушень з боку відповідача, електростанція була б введена в експлуатацію вчасно, і з березня 2021 року розпочався б продаж електроенергії Державному підприємству «Гарантований покупець» відповідно до укладеного між сторонами договору № 502/01 від 07.08.2019 та додаткової угоди від 01.06.2020, згідно з якими виробник електроенергії за «зеленим тарифом» зобов`язувався продавати, а Гарантований покупець купувати всю відпущену виробником електроенергію.

У свою чергу, згідно з Консультаційним висновком від 07.06.2024, проведено науково-методичний аналіз висновку експерта № 1041/61301 від 27.12.2023. Рецензент, спеціаліст експертно-дослідної служби України Віхляєв О.К., встановив, що висновки експертизи є необґрунтованими через низку порушень. Зокрема: в експертизі відсутні обов`язкові дані про особу, яка її призначила, номер справи, що ускладнює встановлення її обґрунтованості; не дотримано вимог щодо повноти дослідження і правильності застосованих методик; використано методику, що не відповідає поставленим питанням, і відсутні документи бухгалтерського обліку; висновки ґрунтуються на неповних або неправдивих даних, методи розрахунку збитків є некоректними та не враховують усіх необхідних витрат; невраховані важливі аспекти розрахунку упущеної вигоди, такі як витрати на зберігання, страхування та технічне обслуговування обладнання, що в сукупності ставить під сумнів правильність висновку експертизи і його відповідність законодавчим вимогам.

Відповідачем також в обґрунтування заперечень проти позову подано в підтвердження виконання ним умов договору:

- Сертифікат Держаної архітектурно-будівельної інспекції України № IV122210202955 від 18.02.2021;

- Акт вводу в дослідну експлуатацію автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії (АСКОЕ) та акт вводу в постійну (промислову експлуатацію) автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії (АСКОЕ), які підписані зокрема позивачем та відповідачем;

- відповідь ДП «Гарантований покупець» від 04.06.2024 № 15/3161 стосовно статусу укладеного між позивачем та ним договору від 07.08.2019 № 502/01, в якому зазначено, що вказаний договір було укладено як з кандидатом у виробники за «зеленим тарифом», який на момент укладення договору не мав статусу учасника ринку та йому не було встановлено «зелений тариф»;

- з відповіді Національної комісії , що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 07.05.2024, наданої на запит відповідача, вбачається, що позивач з питання отримання ліцензії на право впровадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії - не зверталось та ліцензії не отримувало.

Крім того, судом встановлено, що рішенням Господарського суду Сумської області від 14.06.2022 у справі № 920/457/21 задоволено позов ТОВ «ЕДС-Інжиніринг» та стягнуто з ТОВ «Глобал Грін Енерджі Солар І» на користь позивача заборгованість за договором генерального підряду № 2012-001 від 20.12.2018 в сумі 31 411 503,60 грн, а також додаткові кошти: 3% річних 219691,15 грн, збитки від інфляції 860 223,40 грн, пеню 927 818,16 грн, штраф 3141150,36 грн та витрати на сплату судового збору 548 405,80 грн. Суд визнав вимогу позивача щодо стягнення заборгованості правомірною, оскільки введення об`єкта в експлуатацію підтверджує завершення робіт.

В свою чергу, судом в межах розгляду даної справи, враховано, що:

- ТОВ «Глобал Грін Енерджі Солар І» оскаржило рішення Господарського суду Сумської області від 14.06.2022, звернувшись з апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду, де просило скасувати рішення та відмовити в позові щодо стягнення 36 560 386,67 грн;

- Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження 19.09.2022 та призначив справу до розгляду;

- у справі була призначена судова будівельно-технічна експертиза для визначення відповідності виконаних робіт умовам договору, проектній документації та нормативним вимогам;

- провадження у справі № 920/457/21 було зупинено.

Станом на момент розгляду даної справи № 920/32/24 в суді першої інстанції, судом апеляційної інстанції провадження у справі не поновлювалось і, відповідно, справу № 920/457/21 не розглянуто.

5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Як вже зазначалося вище, спір у даній справі полягає у вимозі ТОВ «Глобал Грін Енерджі Солар І» про стягнення з ТОВ «ЕДС-Інжиніринг» 34 845 115,70 грн збитків у формі упущеної вигоди за період з квітня 2021 по липень 2022 року, що, на думку позивача, виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем договору генерального підряду на будівництво сонячної електростанції, зокрема через невиконання робіт, недотримання графіка, порушення зобов`язань щодо охорони об`єкта та, як наслідок, неможливість введення електростанції в експлуатацію й отримання доходу за «зеленим тарифом».

Верховний Суд неодноразово підкреслював важливість застосування стандартів доказування в судових справах, зазначаючи, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Суд зазначає, що сторони повинні довести свої твердження таким чином, щоб вони мали більшу вагу, ніж протилежні докази, і це підлягає оцінці судом через стандарт вірогідності доказів.

Згідно зі змінами до Господарського процесуального кодексу України, стандарт доказування змінився з «достатності доказів» на «вірогідність доказів», що вимагає від суду порівняння доказів сторін для оцінки їх вірогідності. Це означає, що суд має визначити, чи є певні обставини більш ймовірними, ніж їх заперечення.

Такий підхід відповідає практиці ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt») Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Аналогічний підхід до стандарту доказування «вірогідність доказів» висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 2 ст. 317 ГК України визначено, що будівництво об`єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб`єктами господарювання для інших суб`єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду. Для здійснення робіт, зазначених у частині першій цієї статті, можуть укладатися договори підряду: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші договори. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Частинами 1 ст. 318 ГК України визначено, що за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов`язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об`єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов`язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об`єкти і оплатити їх.

Частина 1 ст. 322 ГК України визначає, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором підряду на капітальне будівництво винна сторона сплачує штрафні санкції, а також відшкодовує другій стороні збитки (зроблені другою стороною витрати, втрату або пошкодження її майна, неодержані доходи) в сумі, не покритій штрафними санкціями, якщо інший порядок не встановлено законом.

Статтею 838 ЦК України визначено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов`язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов`язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред`являти один одному вимоги, пов`язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до ст. 882 ЦК України, замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття (ч. 1). Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами (ч. 2). Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника (ч. 3). Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими (ч. 4). Прийняття робіт може здійснюватися після попереднього випробування, якщо це передбачено договором будівельного підряду або випливає з характеру робіт. У цьому випадку прийняття робіт може здійснюватися лише у разі позитивного результату попереднього випробування (ч. 5). Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою (ч. 6).

Частиною 2 ст. 883 ЦК України визначено, що за невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитки включають втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки (damnum emergens)) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода (lucrum cessans)).

Реальними збитками підкреслюється наявність фактичних втрат майнової сфери потерпілої особи.

Другою складовою збитків є упущена вигода, як рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки, суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

У цивільному праві протиправною є поведінка, яка порушує закон чи умови договору та завдає шкоди іншій особі. Збитки це матеріальні втрати або зменшення немайнового блага. Для настання цивільної відповідальності необхідно довести чотири елементи: 1) протиправну поведінку, 2) наявність збитків, 3) причинний зв`язок між ними, 4) вину особи. Причинний зв`язок має бути прямим і невідворотним. Лише такі збитки підлягають відшкодуванню. За відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність не настає. У випадку упущеної вигоди додатково потрібно підтвердити, що постраждала сторона вживала заходів для її отримання.

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх шкода з боржника не стягується.

Упущена вигода - це лише можлива, а не фактична втрата, тому її розмір визначається орієнтовно з урахуванням звичайних умов ринку, розумності витрат та реальних очікувань на прибуток. Суд не визнає лише теоретичну можливість отримання доходу підставою для стягнення збитків. Важливо, щоб відшкодування мало компенсаційний характер і не призводило до збагачення потерпілої сторони.

Отже, пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті доходи, які могли б бути реально отримані при належному виконанні боржником зобов`язання за договором.

Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (постанова Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18)).

З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (ст. 614 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази як окремо, так і в їх сукупності, на думку колегії суддів дійшов правильних висновків, що для обґрунтованого визначення розміру упущеної вигоди необхідне використання виключно достовірних, документально підтверджених даних, які беззаперечно свідчать про реальну можливість отримання позивачем грошових коштів або інших матеріальних цінностей у випадку не порушення його прав. Суд підкреслив, що розрахунки можливих доходів, які не підтверджені належними доказами, не можуть бути враховані при визначенні збитків.

При цьому суд зазначив, що розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням тривалості протиправних дій або бездіяльності відповідача, а також розумних витрат, які позивач змушений був би понести для отримання відповідного доходу в разі належного виконання зобов`язань. Така шкода у формі упущеної вигоди, як підкреслено судом, має грошове вираження і повинна бути відображена у конкретних кількісних показниках.

У даній справі суд встановив, що згідно з висновком судової економічної експертизи № 1041/61301 від 28.12.2023, проведеної судовим експертом Чирко Л.Ф. (свідоцтво № 35-21/П, видане Міністерством юстиції України 07.07.2021, чинне до 07.07.2024), загальний розмір збитків у формі упущеної вигоди, спричиненої невведенням в промислову експлуатацію сонячної електростанції (СЕС) та, відповідно, втратою можливості отримання доходів від генерації електроенергії за «зеленим тарифом», за період з квітня 2021 року по вересень 2023 року склав 68 473 584,10 грн. З цієї суми, 34 845 115,70 грн становить розмір чистого доходу, який позивач міг би отримати за період з квітня 2021 по липень 2022, якби порушення не відбулося.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи судове рішення у межах поданої апеляційної скарги, здійснив повторну оцінку доказів, досліджених судом першої інстанції, та дійшов таких висновків, що відповідно до ст. 101 ГПК України, учасник справи має право подавати до суду висновок експерта, підготовлений на його замовлення, за умови дотримання вимог до форми та змісту таких висновків, передбачених ст. 98 ГПК України. Разом з тим, у силу ст. 104 ГПК України, такий висновок не має наперед установленої сили і має бути оцінений судом разом з іншими доказами, відповідно до принципу допустимості, достовірності, належності та взаємного узгодження доказів.

Суд першої інстанції правильно встановив, що наданий експертний висновок не є достатнім, допустимим та переконливим доказом у розумінні статей 76-79 ГПК України. Так, хоча експерт надав деталізований розрахунок, він визначив розмір збитків як різницю між гіпотетичними доходами від продажу е/е та витратами, що не підтверджені ані первинними бухгалтерськими документами, ані фінансовою звітністю підприємства.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що компенсація упущеної вигоди можлива лише за умови її реальної прогнозованості, безумовної вірогідності та економічного обґрунтування, чого в даному випадку не доведено з боку позивача.

Суд встановив, що подані позивачем документи (зокрема, копії договорів з контрагентами, рахунки-фактури, акти виконаних робіт, а також штатні розписи підприємства) не є належними і допустимими доказами у розумінні ст.ст. 76 79 ГПК України щодо підтвердження понесення заявлених витрат у відповідному розмірі та в спірний період з огляду на наступне:

- копії договорів та рахунків не супроводжуються підтвердженням їх фактичного виконання. В матеріалах справи відсутні платіжні документи або інші докази, які б свідчили, що оплата за цими договорами та рахунками дійсно була здійснена у спірний період;

- акти виконаних робіт не засвідчують реального надання послуг чи постачання товарів, які враховані при розрахунку упущеної вигоди. Також не встановлено, чи ці акти були пов`язані з діяльністю, яка могла б призвести до отримання прибутку саме від продажу електроенергії;

- штатні розписи як внутрішні організаційні документи з визначеною заробітною платою ТОВ «Глобал Грін Енерджі Солар І» не є доказом понесення витрат на заробітну плату у конкретному періоді без надання супровідних документів (наказів, платіжних відомостей, банківських виписок тощо), які б підтверджували реальні виплати;

- відсутні докази причинно-наслідкового зв`язку між зазначеними витратами та заявленими збитками у вигляді упущеної вигоди. Зокрема, не доведено, що саме ці витрати мали б бути компенсовані прибутком, який, за твердженням позивача, не було отримано через дії відповідача.

Таким чином, надані позивачем документи не підтверджують факт здійснення витрат, які враховані в обрахунку експертом розміру упущеної вигоди, і не можуть бути використані як належні докази для встановлення її складу і суми. Відповідно, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову через відсутність належного доказового підтвердження заявлених збитків, оскільки не підтверджено фактичне здійснення витрат, які враховані при визначенні розміру упущеної вигоди.

Таким чином, надані документи не доводять ані реального понесення витрат, ані їх безпосереднього зв`язку з діями або бездіяльністю відповідача, що виключає можливість їх врахування при визначенні упущеної вигоди як збитків у розумінні господарського процесуального законодавства.

Також, судом першої інстанції правильно враховано, що складова розрахунку, як вартість електричної енергії, визначена шляхом добутку зеленого тарифу, діючого у відповідний період на обсяги введеної електроенергії в мережу, проте, матеріали справи не містять, а також позивачем не надано доказів того, що у спірний період відповідна електростанція мала відповідну потужність виробити і ввести, застосований у розрахунку, обсяг електроенергії в загальну електромережу.

Згідно з відповіддю ДП «Гарантований покупець» від 04.06.2024 № 15/3161, договір з позивачем було укладено як з кандидатом у виробники за «зеленим тарифом», який на момент укладення не мав статусу учасника ринку та не мав встановленого тарифу. Крім того, згідно з відповіддю НКРЕКП від 07.05.2024, позивач не звертався за отриманням ліцензії на виробництво електричної енергії і такої ліцензії не отримував. У сукупності ці обставини свідчать про відсутність у позивача реальної можливості отримання доходу без вчинення необхідних дій щодо запуску електровиробництва, а отже спростовують доводи про реальність розрахованої упущеної вигоди.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відхилення висновку експерта за результатами проведення судової економічної експертизи № 1041/61301 від 28.12.2023 як неналежного та недопустимого доказу в підтвердження заявленої позивачем до стягнення суми упущеної вигоди в розмірі 34845115,70 грн. Висновок не відповідає вимогам статей 76 79 ГПК України, оскільки не підтверджує реальність понесених витрат та можливість отримання доходу у спірний період, не враховує податкове навантаження та не ґрунтується на належних первинних бухгалтерських документах.

Колегія суддів також вважає обґрунтовано відхиленим місцевим господарським судом консультаційного висновку від 07.06.2024, складеного спеціалістом Експертно-дослідної служби України Віхляєвим О.К. з рецензування висновку експерта № 1041/61301 від 28.12.2023, з підстав його невідповідності, неналежності та недопустимості як доказу у розумінні ст. ст. 86, 101, 104 ГПК України. У зазначеному консультаційному висновку викладена суб`єктивна оцінка фахівця, тоді як повноваження щодо оцінки висновку експерта належать виключно суду, що і було здійснено при розгляді справи.

Крім того, доводи відповідача про ініціювання звернення до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз з метою проведення експертного дослідження щодо розміру упущеної вигоди розцінені судом як реалізація стороною свого процесуального права. Водночас це не вплинуло на оцінку вже поданих до справи доказів і не змінює правових висновків суду.

Відповідно до ч. 1 та ч. 6 ст. 226 ГК України, учасник господарських відносин зобов`язаний вживати заходів для запобігання або мінімізації збитків іншим учасникам, а також має право самостійно або через третіх осіб виконати зобов`язання, якщо інша сторона їх не виконує, та вимагати відшкодування.

Разом з тим, доводи позивача про завдання йому збитків у зв`язку з викраденням майна через неналежне забезпечення охорони об`єкта відповідачем, місцевим господарським судом визнано необґрунтованими, оскільки подані позивачем докази, зокрема:

- довідка від 06.12.2021 щодо вартості викраденого обладнання, складена односторонньо, без обґрунтувань та підтверджуючих розрахунків (а.с. 128-131 т1);

- акт обстеження технічного стану майна від 19.02.2021 складений виключно позивачем, без участі відповідача або третьої незаінтересованої сторони (а.с. 132-133 т 1);

- витяг з ЄРДР та постанова про визнання представника потерпілим, лише підтверджують факт досудового розслідування, однак не встановлюють вину відповідача (а.с. 67-68 т 2)

не є належними і допустимими доказами у розумінні ГПК України. Відсутність обвинувального вироку в кримінальному провадженні виключає можливість покладення на відповідача відповідальності за викрадення майна.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені збитки у зв`язку з викраденням майна не доведені належними та допустимими доказами, а тому не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог.

Судом також відхилено доводи позивача про те, що саме невиконання відповідачем всього комплексу робіт на об`єкті спричинило неможливість його експлуатації за функціональним призначенням, що, у свою чергу, стало причиною неотримання позивачем прибутку від продажу електроенергії та є підставою для стягнення збитків у формі упущеної вигоди згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України.

Такі твердження позивача не підтверджені належними та допустимими доказами, які б свідчили про факт невиконання відповідачем комплексу робіт у такому обсязі чи якості, що об`єкт не може функціонувати. Натомість, в матеріалах справи наявні більш вірогідні докази відповідно до ст. 79 ГПК України, які свідчать про виконання відповідачем робіт та їх прийняття позивачем, а саме:

- Акти виконаних робіт з Додатками № 1: № 586 від 25.11.2020 на суму 30 540 000,00 грн; № 639 від 15.12.2020 на суму 12 496 800,00 грн; № 42 від 22.01.2021 на суму 6 432 687,36 грн;№ 31 від 22.01.2021 (з додатком) на суму 8 855 067,36 грн; № 21 від 15.01.2021 (з додатком) на суму 15 616 538,88 грн (а. с. 108-117 т 1);

- Сертифікат Державної архітектурно-будівельної інспекції України № IV122210202955 від 18.02.2021 (а. с. 155 т 3);

- Акт вводу в дослідну експлуатацію та Акт вводу в промислову експлуатацію автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії (АСКОЕ), підписані обома сторонами (а. с. 156 157 т 3).

З огляду на вказане, відсутні правові та фактичні підстави вважати, що об`єкт не введено в експлуатацію саме з вини відповідача, а тому вимоги позивача про відшкодування упущеної вигоди є необґрунтованими.

Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано відхилено доводи позивача щодо порушення відповідачем умов договору (зокрема п.п. 6.5, 7.4 7.4.9, 8.1, 8.3, 9.4, 10.1) як підставу для стягнення упущеної вигоди в сумі 34 845 115,70 грн, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами: протиправну поведінку відповідача; факт завдання збитків у вигляді упущеного прибутку; причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та збитками; наявність наміру чи вини відповідача в завданні шкоди, а також з огляду на те, що заявлена сума збитків не покривається штрафними санкціями, передбаченими договором.

У підсумку, позов про стягнення збитків у формі упущеної вигоди залишено місцевим господарським судом без задоволення як недоведений і необґрунтований.

Щодо технічної можливості виробництва електроенергії, то суд першої інстанції правильно врахував технічні документи та оцінку можливості виробництва електроенергії. Визначення потужності електростанції базується на реальних технічних документах, а не на листах органів місцевого самоврядування, які не мають відповідних повноважень у сфері енергетики. Тому суд правомірно визнав, що технічна можливість виробництва електроенергії була недоведеною.

Матеріали справи не містять жодного належного доказу на підтвердження того, що саме дії або бездіяльність відповідача спричинили затримку введення об`єкта в експлуатацію. Навпаки, сертифікат ДАБІ, акти введення в експлуатацію та акти погодження АСКОЕ підтверджують завершення об`єкта та готовність до функціонування.

Докази щодо крадіжки майна не були належним чином підтверджені, і суд правомірно відхилив їх як недостатні для прийняття рішення. Оскільки Генпідрядник відповідав за охорону об`єкта після передачі будівельного майданчика, позивач мав надати достовірні докази втрати обладнання саме з вини відповідача, чого не було зроблено.

Щодо невиконання пусконалагоджувальних робіт, то суд першої інстанції правильно встановив, що пусконалагоджувальні роботи не були завершені, оскільки позивач не надав достатніх доказів про підтвердження їх виконання. Відсутність актів випробувань за підтвердження введення в експлуатацію системи АСКОЕ може свідчити лише про те, що об`єкт не був готовий до запуску, а отже, претензії позивача про можливість отримання «зеленого тарифу» є необґрунтованими.

Вирішальним є те, що позивач не мав ліцензії на виробництво електроенергії та не був зареєстрований виробником у НКРЕКП. Таким чином, навіть за умови введення об`єкта в експлуатацію, позивач не мав права реалізовувати електроенергію, а отже, не міг понести упущену вигоду з причин, пов`язаних з поведінкою відповідача.

Крім того, суд у справі № 920/457/21 вже підтвердив належне виконання відповідачем зобов`язань за договором підряду, що виключає можливість покладення на відповідача відповідальності за неотримання прибутку позивачем у подальшому періоді.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні клопотання апелянта про долучення нових доказів, оскільки вони не були подані у суді першої інстанції без поважних причин, а заявник не довів об`єктивної неможливості їх подання раніше. Відповідно до статей 207 та 269 ГПК України, нові докази приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках. Подання нових доказів на цій стадії без належного обґрунтування суперечить принципам змагальності та процесуальної економії, а тому такі докази залишаються без розгляду.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є безпідставними і не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є правильним, законним і обґрунтованим, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

6. Висновки за результатами апеляційного перегляду справи

За результатами апеляційного перегляду матеріалів справи, з урахуванням меж, визначених ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції встановив, що рішення місцевого господарського суду відповідає вимогам законності та обґрунтованості у розумінні ст. 236 ГПК України.

Доводи апелянта не знайшли свого підтвердження та не спростовують висновків суду першої інстанції, який повно, всебічно й об`єктивно дослідив надані сторонами докази, правильно застосував норми матеріального та процесуального права та надав належну оцінку обставинам справи.

Порушень норм процесуального права, які б могли призвести до ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення, суд апеляційної інстанції не встановив. Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду.

Таким чином, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 275 та ст. 276 ГПК України, апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

7. Здійснення апеляційним судом розподілу судових витрат.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Грін Енерджі Солар І» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2024 у справі № 920/32/24 залишити без змін.

Судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги по даній справі покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Грін Енерджі Солар І».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27.05.2025.

Головуючий суддяЮ.Б. Парусніков

Судді:Т.А. Верхогляд

О.Г. Іванов