Рішення

від 15.05.2025 по справі 904/5787/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2025м. ДніпроСправа № 904/5787/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (м. Київ)

до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпро (Дніпропетровська обл., м. Дніпро)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення неустойки та відшкодування комунальних витрат

Представники:

від позивача: Суденко Р.В.;

від відповідача: Савченко О.Ю.;

від третьої особи: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпро про стягнення заборгованості в загальному розмірі 266452,94грн, з якої: 7549,70грн неустойки в розмірі подвійної орендної плати, 233642,75грн заборгованості з відшкодування комунальних витрат, 4462,19грн трьох відсотків річних, 20798,30грн інфляційних втрат. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди нерухомого майна та відшкодування витрат за споживання електроенергії №20/09-17 від 21.12.2017 в частині повернення нерухомого майна з оренди та своєчасної і повної оплати розміру відшкодування витрат за електроенергію.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Вирішено залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов`язано відповідача надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

28.02.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В своїх поясненнях зазначає, що 27.11.2023 між сторонами був укладений договір про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію №23362 до якого був підписаний акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2023 по 01.02.2023 де сторонами погоджено заборгованість за даний період в загальному розмірі 18574,12грн. Тому вважає, що заявлені позивачем суми не підлягають задоволенню. Також повідомив, що 04.02.2025 відповідно до спільної Директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.10.2024 №Д-321/101/дск та Директиви Командувача Сил логістики Збройних Сил України від 01.11.2024 №Д-23/ДСК Дніпровське квартирно-експлуатаційне управління переформовано у Квартирно-експлуатаційний відділ міста Дніпро.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2025 змінено найменування відповідача з Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління на Квартирно-експлуатаційний відділ міста Дніпро, вирішено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №904/5787/24 за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 27.03.2025.

05.03.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі з урахуванням письмових пояснень відповідача.

В своїх поясненнях зазначає, що посилання відповідача на договір про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію №23362 від 27.11.2023 та акт звіряння взаємних розрахунків є безпідставним, оскільки спірні правовідносини виникли на підставі іншого договору та фактичних обставин, що підтверджуються матеріалами справи. Також зазначає, що вимогу про стягнення заявлено позивачем за період з 01.01.2019 по 09.10.2022, актом приймання-передачі (повернення з оренди нежитлового приміщення) від 09.10.2022 відповідач визнав заборгованість з відшкодування електроенергії станом на 09.10.2022 в сумі 235234,34грн.

25.03.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника третьої особи надійшли письмові пояснення щодо позову, в яких третя особа просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В своїх поясненнях зазначає, що за відсутності зробленої протягом місяця заяви про припинення, договір оренди (найму) в силу приписів статті 764 Цивільного кодексу України, статті 284 Господарського кодексу України має вважатися продовженим (поновленим) на такий саме строк. Щодо відшкодування комунальних витрат зазначає, що згідно з актом від 09.10.2022 приймання-передачі майна з оренди було зафіксовано розмір заборгованості відповідача перед позивачем з відшкодування електроенергії у розмірі 235234,36грн. Натомість, відповідно до рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2025 у справі №904/5273/24 (вже після складання вищевказаного акту) з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість за жовтень-грудень 2018 року в загальному розмірі 5272,20грн, у зв`язку з чим, приймаючи до уваги визначену станом на 09.10.2022 суму заборгованості за спожиту електроенергію з урахуванням вищевказаного судового рішення, залишкова заборгованість мала б дорівнювати 229962,16грн. Додатково зазначає, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму заборгованості є безпідставним, так як умовами договору оренди не передбачено строку оплати відшкодування електричної енергії.

27.03.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі з урахуванням письмових пояснень третьої особи.

В своїх поясненнях на заперечення третьої особи зазначає, що 29.01.2020 позивач 29.01.2020 направив на адресу відповідача та третьої особи лист №05-2/14 щодо повернення з оренди нерухомого майна банку, в якому вимагав негайно звільнити неправомірно зайнятий об`єкт оренди та повернути його за актом приймання-передачі відповідно до п. 6.1 договору, таким чином, договір оренди припинив свою дію, а подальше користування об`єктом оренди відповідачем може розглядатися як неправомірне володіння майном, що тягне за собою відповідні правові наслідки. Також зазначає, що у межах цієї справи позивач заявляє вимогу про стягнення заборгованості у розмірі 233642,75грн, яка включає: заборгованість за період з 01.01.2019 по 09.10.2022 у розмірі 233642,75грн. Різниця між визнаною відповідачем сумою та заявленою позивачем становить 3680,59грн (233642,75 - 229962,16), яка утворилась за період з 01.10.2022 по 09.10.2022, оскільки позивач отримав рахунок №250000752953 (послуги електричної енергії) за жовтень 2022 року лише 31.10.2022, що унеможливило своєчасне проведення остаточних розрахунків за період 01.01.2019 09.10.2022.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2025 відкладено підготовче засідання на 08.04.2025.

04.04.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника третьої особи надійшли додаткові пояснення у справі.

В своїх поясненнях заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що розмір заборгованості за електроенергію, обрахований в даній справі, має бути зменшений на розмір заборгованості, стягнення якої відбулося в межах судової справи №904/5273/24. Також вважає, що договір оренди №20/09-17 від 21.12.2017 є припиненим 31.12.2019, а не 31.12.2018, як то вказує позивач.

07.04.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що лист №05-02/14 від 29.01.2020 з вимогою повернути з оренди нерухоме майно відповідач отримав 01.02.2020, що підтверджується трекінгом поштового відправлення 0100174954504 та третя особа отримала даний лист 18.02.2020, що підтверджується трекінгом поштового відправлення 0100174954490. Таким чином, у зв`язку з висловленням позивачем незгоди з продовженням дії договору №20/09-17 від 21.12.2017 та вимогою звільнити спірне нерухоме майно, вказаний договір припинив свою дію 18.02.2020. З огляду на викладене, відповідач вважає, що нарахування позивачем неустойки у вигляді подвійної орендної плати за період з 01.01.2019 по 18.02.2020 у розмірі 2333,24грн є неправомірним та позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню. Заперечення відповідача щодо нарахування та стягнення витрат за електроенергію аналогічні тим, що викладені раніше в письмових поясненнях по справі.

08.04.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про проведення підготовчого засідання без участі представника відповідача.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2025 відкладено підготовче засідання на 22.04.2025.

11.04.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

В своїх поясненнях на заперечення відповідача зазначає, що договір оренди не містить положень про автоматичну пролонгацію, у зв`язку з чим вважає, що договорі припинив свою дію 31.12.2018. Інші пояснення позивача аналогічні тим, що викладені раніше.

У судове засідання 22.04.2025 третя особа не забезпечила явку свого представника, про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 15.05.2024.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, а також обізнаність відповідача про судовий розгляд справи, суд вважає, що ним були створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

У судовому засіданні 15.05.2025 проголошене скорочене рішення суду.

Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

21.12.2017 між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі позивач, орендодавець), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі третя особа, орендар) та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Дніпро (далі відповідач, платник) було укладено договір оренди нерухомого майна та відшкодування витрат за споживання електроенергії №20/09-17 (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець передає а орендар приймає у строкове платне користування будівлю, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Першотравенськ, вул. Кобзаря (Карла Маркса), 3-б, загальною площею - 1033,5кв.м.

Приміщення належить орендодавцю на праві власності (пункт 1.2 договору).

Орендар буде використовувати приміщення для розташування та діяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 (пункт 1.4 договору).

Орендну плату за користування орендарем приміщення сплачує платник (пункт 1.5 договору).

Згідно з пунктом 2.1 договору передача приміщення здійснюється за актом приймання-передачі, що підписується уповноваженими представниками сторін і є невід`ємною частиною цього договору, за формою відповідно до додатка 1 до цього договору.

Пунктом 2.3 договору визначено, що майно вважається переданим в оренду з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі приміщення.

Строк оренди складає 12 місяців з моменту прийняття приміщення орендарем за актом приймання-передачі приміщення (пункт 3.1 договору).

Строк оренди згідно з цим договором може бути змінений сторонами шляхом укладення договору про внесення змін до цього договору (пункт 3.2 договору).

Відповідно до пункту 4.1 орендна плата за користування приміщенням в місяць складає всього 100,00грн (сто гривень 00 коп.), у тому числі ПДВ, нарахований у відповідності до чинного законодавства України. Загальна сума оренди за цим договором складає 1200,00грн з урахуванням ПДВ.

Пунктом 4.2 визначено, що щомісячно орендар сплачує орендну плату в розмірі передбаченому в п. 4.1, крім того відшкодовує орендодавцю фактичні витрати, пов`язані з утриманням приміщення:

4.2.1. Орендна плата.

Щомісячно до 15 числа поточного місяця орендодавець нараховує орендну плату за звітний місяць та надає орендарю рахунки в порядку визначеному в п.10.7 договору, а орендар на підставі отриманих від орендодавця рахунків сплачує нараховану орендну плату за звітний місяць не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендну плату за перший місяць користування приміщення орендар сплачує протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку від орендодавця в порядку, визначеному в п. 10.7 договору.

4.2.2. Витрати пов`язані з утриманням приміщення.

Орендар на підставі виставлених орендодавцем рахунків протягом 5 робочих днів, з дня їх отримання в порядку, визначеному у п. 10.7 цього договору, відшкодовує фактичні витрати орендодавця по комунальним послугам та іншим послугам, пов`язаним з утриманням приміщення, а саме: за споживання електроенергії - відповідно до показників лічильника. Загальна сума коштів на відшкодування витрат за споживання електричної енергії за цим договором складає 14000,00грн, з урахуванням ПДВ. Загальна сума за договором складає 15200,00грн, з урахуванням ПДВ. Витрати, що не передбачені п. 4.2.2 договору, входять до складу орендної плати. На суми відшкодувань передбачених цим пунктом, орендодавцем нараховується ПДВ у відповідності до чинного законодавства України. Орендна плата не включає вартість комунальних послуг та витрат на утримання приміщення. Оплата комунальних послуг та витрат пов`язаних з утриманням приміщення здійснюється орендарем на підставі самостійно укладених договорів з постачальниками відповідних послуг.

Відповідно до пункту 4.3 договору розмір орендної плати та інших платежів за цим договором за неповний календарний місяць користування приміщенням нараховується пропорційно фактичній кількості календарних днів у місяці, в якому відбулось користування приміщенням.

Згідно з пунктом 4.4 договору орендар сплачує орендодавцю орендну плату та інші платежі за цим договором з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення уповноваженими представниками сторін до моменту підписання акту приймання-передачі (повернення приміщення з оренди) уповноваженими представниками сторін згідно з п. 6.1 цього договору.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов`язань згідно з цим договором (пункт 10.1 договору).

Договір підписаний сторонами без зауважень та заперечень до нього.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що договір чи його окремі пункти визнавалися недійсним в судовому порядку.

Відповідно до акту приймання-передачі об`єкта оренди від 01.01.2018 (а.с. 78 том 1) орендодавець передав, а орендар прийняв у користування нежитлове приміщення, за адресою: Дніпропетровська область, м. Першотравенськ, вул. Кобзаря (Карла Маркса), 3-б, загальною площею - 1033,5кв.м.

Як зазначає позивач 29.12.2018 Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (споживач) підписав заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, яку зареєстровано за №09/14-1706/10/21. Постачальником електричної енергії є Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги». Також позивач зазначає, що за період з січня 2019 по жовтень 2022 (включно) позивач отримував електричну енергію за об`єктом оренди, на підтвердження чого надав акти приймання-передачі товарної продукції та довідки до них (а.с. 84-130 том 1).

29.01.2020 позивач направив на адресу орендаря (третьої особи у справі) та платника (відповідача у справі) лист №05-2/14 (а.с. 217 том 1) щодо повернення з оренди нерухомого майна відповідно до змісту якого, позивач вимагав здійснити повернення об`єкту оренди відповідно до п. 6.1 та п. 6.2 договору.

Даний лист отримано орендарем (третьою особою у справі) 18.02.2020, платником (відповідачем у справі) 01.02.2020, що підтверджується інформацію із офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» за трек-номером 0100174954490 та 0100174954504 відповідно (а.с. 218, 219 том 1). Зазначена обставина відповідачем та третьою особою не заперечується.

09.10.2022 між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі позивач, орендодавець), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі третя особа, орендар) та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Дніпро (далі відповідач, платник) підписано акт приймання-передачі (повернення з оренди) нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Першотравенськ, вул. Кобзаря (Карла Маркса), 3-б, загальною площею - 1033,5кв.м. В зазначеному акті сторонами підтверджено наявність заборгованості платника (відповідача у справі) перед орендодавцем (позивачем у справі) з відшкодування електроенергії за договором станом на дату цього акту у розмірі 235234,36грн.

Позивач зазначає, що у зв`язку з невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди нерухомого майна та відшкодування витрат за споживання електроенергії №20/09-17 від 21.12.2017 в частині повернення нерухомого майна з оренди та своєчасної і повної оплати розміру відшкодування витрат за електроенергію, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 7549,70грн неустойки в розмірі подвійної орендної плати, 233642,75грн заборгованості з відшкодування комунальних витрат, 4462,19грн трьох відсотків річних та 20798,30грн інфляційних втрат.

Відповідач проти цього заперечує.

Зазначене і є причиною виникнення спору.

Предметом доказування є обставини укладання договору, строк дії договору, наявність акту приймання-передачі орендованого майна, наявність акту приймання-передачі повернення орендованого майна, наявність/відсутність підстав для стягнення неустойки в розмірі подвійної орендної плати, наявність/відсутність підстав для стягнення заборгованості з відшкодування комунальних витрат.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

В силу частини шостої статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За умовами частин першої, п`ятої статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини третьої статті 285, частин першої та четвертої статті 286 Господарського кодексу України, орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України обумовлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно з частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Отже, виходячи із змісту частини першої статті 759 та частини першої статті 785 Цивільного кодексу України, договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Матеріали справи не містять доказів того, що після закінчення строку оренди (01.01.2019), відповідач звільнив орендоване приміщення та повернув його позивачу за актом приймання-передачі саме відповідно до пункту 6.1 договору.

У зв`язку з чим, позивач заявляє до стягнення з відповідача неустойку у розмірі подвійної орендної плати у загальному розмірі 7549,70грн, розраховану за період з 02.01.2019 по 09.10.2022.

Згідно зі статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (частина четверта статті 284 Господарського кодексу України).

Як встановлено судом позивач повідомив листом №05-2/14 від 29.01.2020 відповідача (як платника за договором) та третю особу (орендар за договором), що не має наміру продовжувати дію договору оренди нерухомого майна та відшкодування витрат за споживання електроенергії №20/09-17 від 21.12.2017, та просив повернути орендоване майно (а.с. 217 том 1).

Даний лист отримано орендарем (третьою особою у справі) 18.02.2020, платником (відповідачем у справі) 01.02.2020, що підтверджується інформацію із офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» за трек-номером 0100174954490 та 0100174954504 відповідно (а.с. 218, 219 том 1). Зазначена обставина підтверджена відповідачем у відзиві.

З урахуванням пункту 6.1 договору, приписів статті 764 Цивільного кодексу України, статті 284 Господарського кодексу України та користування орендарем майном після закінчення дії договору (01.01.2019), договір оренди нерухомого майна та відшкодування витрат за споживання електроенергії №20/09-17 від 21.12.2017 був продовжений строком на 12 місяців до 01.01.2020 і припинив свою дію з 18.02.2020, у зв`язку з отриманням орендарем листа позивача про повернення об`єкту оренди.

Таким чином, неправомірне користування майном орендарем є лише за період з 19.02.2020 по 09.10.2022.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільного кодексу України.

Частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як встановлено судом та що не заперечувалось відповідачем під час розгляду справи судом, орендар після закінчення строку дії договору (18.02.2020) не повернув орендоване майно позивачу.

Відповідач та третя особа доказів вжиття ним заходів щодо своєчасного повернення об`єкта з оренди після закінченням строку договору, а саме: у спірний період з 19.02.2020 по 09.10.2022, чи вчинення позивачем перешкод у його поверненні, суду не надав.

Суд відзначає, що відповідачем не доведено відсутність своєї вини в порушенні зобов`язань орендаря негайно повернути орендодавцю майно, яке є предметом оренди, після закінчення строку дії відповідного договору оренди.

Отже, відсутні підстави для звільнення відповідача від цивільно-правової відповідальності за таке порушення.

Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що неповернення об`єкта оренди за договором у період після закінчення строку дії договору, а саме з 19.02.2020 по 09.10.2022, відбулося виключно з вини самого орендаря, а тому існують усі правові підстави для застосування до відповідача відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України неустойки, розрахованої за безпідставне користування спірним об`єктом оренди після закінчення строку дії договору.

Так, відповідно до вимог частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

З урахуванням викладеного, а також встановлений господарським судом період неправомірного користування об`єктом оренди з 19.02.2020 по 09.10.2022 (що становить 31 повний календарний місяць, 11 днів вересня 2022 року та 9 днів жовтня 2022 року), виходячи із бази нарахування подвійної орендної плати без урахування ПДВ у сумі 166,66грн, судом здійснено перерахунок заявленої до стягнення суми неустойки.

За результатами здійсненого перерахунку, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність стягнення неустойки у розмірі 5275,96грн за відповідний період неправомірного користування об`єктом оренди.

Також позивач заявляє до стягнення з відповідача заборгованість з відшкодування комунальних витрат (електричну енергію) за договором оренди у загальній сумі 233642,75грн розраховану за період з 01.01.2019 по 09.10.2022.

Судом встановлено, що 09.10.2022 між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі позивач, орендодавець), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі третя особа, орендар) та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Дніпро (далі відповідач, платник) підписано акт приймання-передачі (повернення з оренди) нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Першотравенськ, вул. Кобзаря (Карла Маркса), 3-б, загальною площею - 1033,5кв.м. В зазначеному акті сторонами підтверджено наявність заборгованості платника (відповідача у справі) перед орендодавцем (позивачем у справі) з відшкодування електроенергії за договором станом на дату цього акту у розмірі 235234,36грн.

Пунктом 4.2.2 договору визначено, що орендар на підставі виставлених орендодавцем рахунків протягом 5 робочих днів, з дня їх отримання в порядку, визначеному у п. 10.7 цього договору, відшкодовує фактичні витрати орендодавця по комунальним послугам та іншим послугам, пов`язаним з утриманням приміщення, а саме: за споживання електроенергії - відповідно до показників лічильника. Загальна сума коштів на відшкодування витрат за споживання електричної енергії за цим договором складає 14000,00грн, з урахуванням ПДВ. Загальна сума за договором складає 15200,00грн, з урахуванням ПДВ. Витрати, що не передбачені п. 4.2.2 договору, входять до складу орендної плати. На суми відшкодувань передбачених цим пунктом, орендодавцем нараховується ПДВ у відповідності до чинного законодавства України. Орендна плата не включає вартість комунальних послуг та витрат на утримання приміщення. Оплата комунальних послуг та витрат пов`язаних з утриманням приміщення здійснюється орендарем на підставі самостійно укладених договорів з постачальниками відповідних послуг.

Відповідно до пункту 4.3 договору розмір орендної плати та інших платежів за цим договором за неповний календарний місяць користування приміщенням нараховується пропорційно фактичній кількості календарних днів у місяці, в якому відбулось користування приміщенням.

Згідно з пунктом 4.4 договору орендар сплачує орендодавцю орендну плату та інші платежі за цим договором з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення уповноваженими представниками сторін до моменту підписання акту приймання-передачі (повернення приміщення з оренди) уповноваженими представниками сторін згідно з п. 6.1 цього договору.

Позивач направив 08.04.2024 на адресу відповідача рахунок-акт №4 від 07.11.2023 про відшкодування витрат по електроенергії за період з 01.01.2019 по 09.10.2022 на суму 233642,75грн (а.с. 17-19 том 1).

Позивач зазначає, що даний рахунок-акт, відповідач отримав 25.04.2024, що підтверджується інформацію із офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» за трек-номером 0100114188284.

Зазначене відповідачем не спростовано.

Враховуючи пункт 4.2.2 договору, а також дату отримання рахунку відповідачем, строк оплати за рахунком-актом №4 від 07.11.2023 настав 02.05.2024, прострочення з 03.05.2024.

Доказів оплати рахунку-акту №4 від 07.11.2023 матеріали справи не містять, відповідачем протягом розгляду справи таких доказів не надано.

Разом з цим, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2025 у справі №904/5273/24 стягнуто з Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" заборгованість з відшкодування електроенергії за договором оренди нерухомого майна та відшкодування витрат за споживання електроенергії №20/09-17 від 21.12.2017 у сумі 5272,20грн.

Крім того, як вбачається з рахунку №250000752953 від 31.10.2022, виставленого електропостачальною організацією, позивачу нараховано до сплати грошові кошти в сумі 10564,66грн за спожиту електричну енергію за об`єктом оренди у жовтні 2022 року (а.с. 220 том 1).

Таким чином, приймаючи до уваги підтверджену сторонами суму заборгованості з відшкодування електроенергії за договором, станом на дату складання акту про повернення майна (09.10.2022), у розмірі 235234,36грн, з урахуванням уже стягнутої суми 5272,20 грн за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2025 у справі №904/5273/24, а також вартості електроенергії за жовтень 2022 року пропорційно періоду користування об`єктом оренди у сумі 3067,16грн (розраховано відповідно до пункту 4.3 договору), суд дійшов висновку, що обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, є вимога позивача про стягнення з відповідача залишку заборгованості з відшкодування витрат на електроенергію за договором оренди в розмірі 233029,32грн (235234,36 - 5272,20 = 229962,16 + 3067,16грн (електрична енергія за користування об`єктом за 9 днів у жовтні 2022 року) = 233029,32грн).

Зазначена сума підтверджується належними та допустимими доказами, не спростована відповідачем, відповідає умовам договору та підлягає задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення заборгованості з відшкодування електроенергії за договором позивач просить стягнути з відповідача три відсотки річних 4462,19грн за загальний період з 06.05.2024 та інфляційні втрати 20798,30грн за період з травня 2024 року по листопад 2024 року, відповідно до розрахунку наведеного в позовній заяві (а.с. 8-9 том 1). Зазначені суми нараховані на заборгованість з відшкодування електроенергії за договором із суми 233642,75грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що судом визнано обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню вимогу позивача про стягнення з відповідача залишку заборгованості з відшкодування витрат на електроенергію за договором оренди в розмірі 233029,32грн, саме ця сума є правомірною базою для нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат за визначений позивачем період.

За результатами здійсненого судом перерахунку, правомірними є позовні вимоги про стягнення з відповідача трьох відсотків річних у розмірі 4450,48грн за загальний період з 06.05.2024 по 24.12.2024 та 20743,69грн інфляційних втрат за загальний період з травня 2024 року по листопад 2024 року.

За таких обставин законними й обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача 5275,96грн неустойки в розмірі подвійної орендної плати, 233029,32грн заборгованості з відшкодування комунальних витрат, 4450,48грн трьох відсотків річних, 20743,69грн інфляційних втрат. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Стосовно інших доводів сторін суд зазначає наступне.

Враховуючи положення частини першої статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень судом до уваги не береться, оскільки вони не спростовують наведених вище висновків.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (стаття 4 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року становить 3028,00грн.

Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті (в тому числі позовної заяви), в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

При зверненні з позовом до суду через систему "Електронний суд", позивач сплатив судовий збір у сумі 3996,79грн, що підтверджується платіжною інструкцією №122535 (№4124587901) від 27.12.2024 (а.с. 12 том 1), замість 3197,43грн.

Таким чином, при зверненні з позовом до суду позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 799,36грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таке клопотання позивачем до суду подано не було. Тому суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що надмірно сплачений судовий збір в розмірі 799,36грн підлягає поверненню з державного бюджету України, для чого позивачу необхідно звернутися до суду з відповідним клопотанням.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову всі судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин судовий збір покладається на відповідача у сумі 3161,99грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпро про стягнення заборгованості в загальному розмірі 266452,94грн, з якої: 7549,70грн неустойки в розмірі подвійної орендної плати, 233642,75грн заборгованості з відшкодування комунальних витрат, 4462,19грн трьох відсотків річних, 20798,30грн інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпро (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Феодосіївська, буд. 13, ідентифікаційний код 08004581) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, вул. Малопідвальна, 8, ідентифікаційний код 00039002) 5275,96грн - неустойки в розмірі подвійної орендної плати, 233029,32грн - заборгованості з відшкодування комунальних витрат, 4450,48грн - трьох відсотків річних, 20743,69грн - інфляційних втрат та 3161,99грн - витрат по сплаті судового збору.

Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпро на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" ?2273,74грн - неустойки в розмірі подвійної орендної плати, 613,43грн - заборгованості з відшкодування комунальних витрат, 11,71грн - трьох відсотків річних, 54,61грн - інфляційних втрат.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 26.05.2025.

Суддя В.О. Татарчук