Рішення від 27.05.2025 по справі 904/1306/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2025м. ДніпроСправа № 904/1306/25

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В., розглянувши справу

за позовом Департаменту з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради, Дніпропетровська область, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Будсервіс", Дніпропетровська область, м. Дніпро

про стягнення 201 860,00 грн

Без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Департамент з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради звернувся до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Будсервіс" про стягнення 201 860,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 449 від 15.05.2024.

Суд ухвалою від 24.03.2025 позовну заяву Департаменту з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради залишив без руху. Запропонував Департаменту з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви з уточненням прохальної частини позовної заяви, а саме: вказати окремо суму ймовірного завищення вартості товарів та суму оплаченого ПДВ у строк до 07.04.2025 включно.

26.03.2024 до господарського суду від позивача надійшла уточнена позовна заява, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 201 860,00 грн, з яких: 101 860,00 грн - ймовірне завищення вартості товарів, 100 000,00 грн - оплачене ПДВ.

В прохальній частині позовної заяви позивач просить суд розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 28.03.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Задовольнив клопотання позивача та постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

16.04.2025 відповідач подав до суду відзив, в якому зазначив, що позивач не надав жодних доказів (експертних висновків, порівняльних аналізів, прайс-листів тощо), які б підтверджували завищення цін. Відповідно до умов договору, ціна була визначена як тверда і не підлягала зміні. Позивач погодився з цією ціною під час укладення договору, що підтверджується його підписом. Закупівля матеріалів здійснювалася відповідачем за ринковими цінами, чинними на момент виконання робіт, що підтверджується висновком експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи № 24-02-01/2025 від 10.03.2025. Відсутність конкретних доказів завищення цін робить вимогу позивача необґрунтованою. Предметом договорів, укладених між позивачем та відповідачем, є капітальний ремонт. Капітальний ремонт не підпадає під визначення "будівництва доступного житла" або "будівництва за державні кошти", отже, вказані операції оподатковуються за загальною ставкою ПДВ (20%). Контрагенти не підпадають під дію зазначеної пільги. Відповідач нараховував ПДВ за ставкою 20% відповідно до п. 194.1 ст. 194 ПКУ та умов договору. Позивач сплатив ПДВ у складі загальної суми без заперечень. Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПКУ відповідач складав і реєстрував податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, як того вимагає закон, позивач не оскаржував ці накладні. За результатами аналізу законодавства та умов договору немає підстав вважати, що відповідач мав право на пільгу за п. 197.15 ст. 197 ПКУ. Капітальний ремонт не підпадає під визначення «будівництва», а відповідач не відповідає умовам для застосування пільги. Таким чином, у спірних правовідносинах відповідач є виконавцем робіт з капітального ремонту (утеплення фасадів) і не є суб`єктом, який має право на пільгу. Операції оподатковувалися за загальною ставкою ПДВ (20%), що відповідає нормам ПКУ. Також відповідач зазначив, що з умов договору не вбачається обов`язку підрядника надавати на вимогу замовника, оригінали документів, які б підтверджували закупівлю матеріалів, виробів та комплектів, які укладені з іншими контрагентами. До того ж, позивач не довів, що кошти були сплачені без правової підстави. Тверда договірна ціна та ПДВ були погоджені сторонами, а оплата здійснена відповідно до умов договору після виконання всіх робіт та їх прийняття. У зв`язку із чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

21.04.2025 позивач подав до суду відповідь на відзив.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

15.05.2024 між Департаментом з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Будсервіс" (підрядник) було укладено договір № 449 (далі - договір).

Замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до проектно-кошторисної документації, затвердженої наказом замовника від 01.03.2024 № 22кр та умов договору виконання робіт з капітального ремонту (п.1.1. договору).

Об`єкт капітального ремонту: «Капітальний ремонт з утеплення фасадів, капітальний ремонт покрівлі житлової будівлі за адресою: віл. Інженерна, б. 1 у м. Дніпрі» - заходи з енергозбереження, Код ДК 021:2015:45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація (далі - роботи) (п. 1.2. договору).

Загальна вартість робіт визначається на основі кошторису, що є невід`ємною частиною договору (додаток № 2), є твердою і складає 41 631 322,30 грн, у тому числі ПДВ 6 938 553,72 грн (п.2.1. договору).

Договірна ціна може корегуватися тільки за взаємною згодою сторін (п. 2.3. договору).

Джерелом фінансування робіт є кошти міського бюджету. Зміна або поява додаткового джерела фінансування у період дії договору регулюється укладенням додаткової угоди до договору із зазначенням джерела фінансування та суми (п. 2.8. договору).

Бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюється лише за наявності відповідного бюджетного призначення згідно ст. 23 (частини 1) Бюджетного кодексу України (п. 2.9. договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2024 (п. 9.1. договору).

Договір вважається виконаним після закінчення всіх взаєморозрахунків між сторонами за цим договором (п. 9.3. договору).

03.07.2024 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору (т. 1 а.с. 121), в якій дійшли згоди зменшити суму договору на 4 149 521,02 грн, в т.ч. ПДВ 691 586,84 грн, та викласти п. 2.1. договору в наступній редакції: « 2.1. Загальна вартість робіт визначається на основі договірної ціни, що є невід`ємною частиною договору (додаток № 2), є твердою і складає 37 481 801,28 грн, у тому числі ПДВ 6 246 966,88 грн.».

На виконання умов договору відповідач виконав роботи на загальну суму 12 265 400,60 грн з ПДВ, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками актами приймання виконаних будівельних робіт:

- № 1 від 24.07.2024 за липень 2024 року про виконання робіт на суму 3 680 077,49 грн з ПДВ (т. 2 а.с. 6-11);

- № 2 від 26.07.2024 за липень 2024 року про виконання робіт на суму 4 765 690,22 грн з ПДВ (т. 2 а.с. 19-32);

- № 3 від 23.08.2024 за серпень 2024 року про виконання робіт на суму 3 819 632,89 грн з ПДВ (т. 2 а.с. 40-53) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3:

- від 24.07.2024 за липень 2024 року про виконання робіт на суму 3 680 077,49 грн з ПДВ (т. 2 а.с. 5);

- від 26.07.2024 за липень 2024 року про виконання робіт на суму 4 765 690,22 грн з ПДВ (т. 2 а.с. 18);

- від 23.08.2024 за серпень 2024 року про виконання робіт на суму 3 819 632,89 грн з ПДВ (т. 2 а.с. 39).

Позивач зазначає, що здійснив оплату в повному обсязі відповідно до умов договору, на підтвердження чого надав скриншоти з офіційного сайту «https://spending.gov.ua/» (т. 2 а.с. 59-61), з яких вбачається, що:

- 29.07.2024 позивачем сплачено відповідачу 4 765 690,22 грн (а.с. 59);

- 29.07.2024 позивачем сплачено відповідачу 3 680 077,49 грн (а.с. 60);

- 24.08.2024 позивачем сплачено відповідачу 3 819 632,89 грн (а.с. 61).

07.11.2024 сторони уклали додаткову угоду № 3 до договору (т. 1 а.с. 135), в якій вирішили розірвати договір № 449 від 15.05.2024. Відповідно до довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3 остаточна вартість фактично виконаних робіт становить 12 265 400,60 грн, у т.ч. ПДВ 20% 2 044 233,43 грн. Також сторони дійшли згоди зменшити суму договору на 25 216 400,68 грн, в т.ч. ПДВ 4 202 733,45 грн, та викласти п. 2.1. договору в наступній редакції: « 2.1. Загальна вартість робіт визначається на основі договірної ціни, що є невід`ємною частиною договору (додаток № 2), є твердою і складає 12 265 400,60 грн, у тому числі ПДВ 2 044 233,43 грн.».

Сторони підписали акт звірки взаємних розрахунків по договору № 449 від 15.05.2024 за період з 15.05.2024 по 07.11.2024 (т. 1 а.с. 192), відповідно до якого за період з 15.05.2024 по 07.11.2024 відповідачем виконано роботи на загальну суму 12 265 400,60 грн, а позивачем сплачено 12 265 400,60 грн. Так, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 07.11.2024 становить 0,00 грн.

Позивач зазначає, що договір було укладено сторонами із додержанням всіх норм чинного законодавства України, оскільки відповідачем було надано найбільш економічно вигідну пропозицію та тверду договірну ціну. Вказаний вище договір був виконаний в повному обсязі, як замовником, так й виконавцем. На підставі чого замовником здійснено оплату за договором, яка включає основну суму вартості виконаних послуг, яка відповідає договірній ціні без урахування податку на додану вартість (ПДВ), та ПДВ, що є складовою загальної суми відповідно до чинного законодавства України. Позивачем не оскаржувались ані договір, ані акти, ані інші документи. Будь-яких зауважень або претензій зі сторони позивача щодо виконання укладеного договору не надходило, оскільки договір виконаний відповідачем в повному обсязі. Проте, як зазначає позивач, у 2025 році він виявив, що відповідач теоретично мав змогу закупити будівельні матеріали за іншою вартістю, що відповідала би середньоринковим цінам та теоретично мав бути звільнений від оподаткування ПДВ, на підставі п. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України.

Позивач наголошує, що відповідач відповідно до укладеного договору, здійснював капітальний ремонт, тож до нього може теоретично застосовуватися пільга на звільнення від оподаткування ПДВ, передбачена п. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України, оскільки ця пільга стосується будівництва доступного житла. Позивач розуміє, що капітальний ремонт не є будівництвом нового житла. Проте відповідач ймовірно міг застосувати пільговий режим на такі операції або принаймні спробувати отримати цю пільгу. Якщо ремонт фінансується 100% з державного бюджету, це не змінює характер робіт. Звільнення від ПДВ застосовується тільки для будівництва нового житла, а не для ремонтних робіт. Тож, якщо роботи з капітального ремонту (наприклад - ремонт з утеплення фасадів, тощо) виконуються за комерційні чи державні кошти, пільга на ПДВ не застосовується. Проте імовірно могла бути застосована відповідачем. Капітальний ремонт не підпадає під визначення "будівництва доступного житла" або "будівництва за державні кошти", отже, такі операції мають оподатковуватись за загальною ставкою ПДВ (20%). Проте імовірно може бути застосована пільга, визначена в п. 197.15 ст. 197 ПКУ. Відповідач не відповідає цим умовам. Проте імовірно міг застосувати пільгу, визначену в п. 197.15 ст. 197 ПКУ. Таким чином, на підставі аналізу правовідносин відповідач імовірно є суб`єктом господарювання, який станом на 2024р. має право на пільгу, визначену н. 197.15 ст. 197 ПК України. Таким чином, підсумовуючи вищенаведене, відповідач уявно мав право на застосування пільги щодо ПДВ, встановлену п. 197.15 ПКУ.

Позивач зазначає, що відповідачу було направлено вимогу про надання інформації та документів № 3/1-158 від 12.03.2025 (т. 1 а.с. 19-22). Відповідач надіслав відповідь № 158 від 13.03.2025 (т. 1 а.с. 24-25). але в цій відповіді він не надав жодних документів чи пояснень, які позивач просив, а лише формально відписався; фактично відповідач залишив вимогу без виконання. Позивач вважає, що ненадання інформації та документів - це серйозне порушення зі сторони відповідача. Ненадання документів на вимогу позивача є неприпустимим. Дії відповідача створюють перешкоди для реалізації права позивача на отримання документів та інформації, що унеможливлює належний контроль за виконанням договірних зобов`язань, з приводу ймовірного права на пільгу, визначену п. 197.15 ст. 197 ПК України, та на закупівлю матеріалів по іншим цінам. Позивач вважає, що відповідач не виконав своїх обов`язків, і це дає підстави вимагати відшкодування через суд.

Позивач звертає увагу, що ним в повному обсязі було виконано договір та оплачені надані послуги, у тому числі ПДВ. Проте через той факт, що відповідач не надав позивачу додаткові запитувані документи в оригіналах або в належним чином завірених копіях, позивач вважає правильним, справедливим та достатнім стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 201 860,00 грн (з яких: 101 860,00 грн - ймовірне завищення вартості товарів, оскільки не відповідає середньоринковим цінам, 100 000,00 грн - оплачене ПДВ) в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України. Також позивач зазначає, що наразі подається даний позов на суму 201 860,00 грн, а позов на залишкову суму, буде поданий додатково, після набрання рішенням законної сили щодо розгляду даної позовної заяви).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір на виконання капітального ремонту з утеплення фасадів та ремонту покрівлі житлової будівлі є договором підряду.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

За договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України).

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта (ч. 2 ст. 875 Цивільного кодексу України).

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України).

Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (ч. 3 ст. 843 Цивільного кодексу України).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Господарський суд зазначає, що укладаючи договір №449 від 15.05.2024 сторони погодили його умови, зокрема, ціну та спосіб її визначення.

Позивач зазначає, що відповідач імовірно є суб`єктом господарювання, який станом на 2024р. має право на пільгу, визначену п. 197.15 ст. 197 ПК України. Таким чином, відповідач уявно мав бути звільнений від оподаткування ПДВ на підставі п. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України.

Підпунктом 9.1.3. пункту 9.1. ст. 9 Податкового кодексу України (далі ПК України) передбачено, що до загальнодержавних податків належать податок на додану вартість (далі ПДВ).

У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що ПДВ непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно підпункту 1 пункту 180.1. ст. 180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, яка провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Відповідно до підпункту б пункту 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу першого пункту 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Пунктом 194.1 статті 194 Податкового кодексу України встановлено, що операції, зазначені у статті 185 розділу V ПКУ, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною у підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 розділу V ПКУ, яка є основною.

Пунктом 193.1. ст. 193 Податкового кодексу України передбачено, що ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: 20 відсотків (основна ставка), 0 відсотків та 7 відсотків.

Відповідно до підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання житла (об`єктів житлового фонду), крім їх першого постачання. У цьому підпункті перше постачання житла (об`єкта житлової нерухомості) означає операції з першого постачання доступного житла та житла, що будується із залученням державних коштів, звільняються від оподаткування.

Згідно з пунктом 197.15 статті 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти.

Згідно з роз`ясненнями Міністерства доходів і зборів від 17.12.2013 №20121/5/99-99-19-04-02-16 застосовувати податкову пільгу щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла, встановлену пунктом 197.15 статті 197 Кодексу, мають право лише ті суб`єкти господарювання - платники податку на додану вартість, які є забудовниками та визначені виконавцями регіональної цільової програми будівництва (придбання) доступного житла у відповідному регіоні (вказані у паспорті такої програми) і безпосередньо здійснюють будівельно-монтажні роботи. При цьому земельні ділянки, на яких здійснюється таке будівництво, мають бути включені до відповідного переліку, а саме: будівництво має відповідати всім перерахованим вище вимогам щодо фінансування, технічних та інших умов, визначених як Законом № 800, так і відповідними нормативно-правовими актами, розробленими на виконання цього Закону. Інші суб`єкти господарювання - платники податку на додану вартість, які виконують роботи для забезпечення будівництва доступного житла за договорами субпідряду з виконавцями регіональної цільової програми будівництва (придбання) доступного житла, права на використання пільги з оподаткування не мають та надають послуги виконавцям з нарахуванням податку на додану вартість за повною ставкою за загальновстановленими правилами.

Пункт 30.2 статті 30 Податкового кодексу України встановлює, що підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

За результатами розгляду справи судом не встановлено обставин, які б свідчили, що відповідач відповідає усім умовам застосування пільги щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з виконання капітального ремонту ліфтового обладнання в житлових будинках.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не звільнений від оподаткування ПДВ, на підставі п. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України, будь-які правові підстави для стягнення з нього сплаченої суми ПДВ, зокрема, в розмірі 100 000,00 грн відсутні.

Також, позивач зазначає, що відповідач теоретично мав змогу закупити будівельні матеріали за іншою вартістю, що відповідала би середньоринковим цінам, у зв`язку із чим вважає правильним, справедливим та достатнім стягнути з відповідача суму ймовірного завищення вартості товарів у розмірі 101 860,00 грн.

Як вказано вище, укладаючи спірний договір сторони погодили його умови, зокрема ціну та спосіб її визначення.

Більше того, сам позивач зазначає, що договір було укладено сторонами із додержанням всіх норм чинного законодавства України, оскільки відповідачем було надано найбільш економічно вигідну пропозицію та тверду договірну ціну. Вказаний вище договір був виконаний в повному обсязі, як замовником, так й виконавцем, на підставі чого замовником здійснено оплату договору, яка включає основну суму вартості виконаних послуг, яка відповідає договірній ціні; позивачем не оскаржувались ані договір, ані акти, ані інші документи; будь-яких зауважень або претензій зі сторони позивача щодо виконання укладеного договору не надходило, оскільки договір виконаний відповідачем в повному обсязі.

Господарський суд зауважує, що жодних належних та достовірних доказів, які свідчать про те, що використані відповідачем будівельні матеріали не відповідали середньоринковим цінам, тощо позивачем до суду не надано.

В той же час відповідач надав до суду висновок судового експерта Дятлової Н.В. за результатом проведення судової товарознавчої експертизи № 24-02-01/2025 від 10.03.2025, відповідно до якого вартість будівельних матеріалів, які відображені у підсумковій відомості ресурсів до акту виконаних робіт № 1, підписаного сторонами 24.07.2024, за договором № 449 від 15.05.2024, акту виконаних робіт № 2, підписаного сторонами 26.07.2024, за договором № 449 від 15.05.2024, акту виконаних робіт № 3, підписаного сторонами 23.08.2024, за договором № 449 від 15.05.2024, укладеного між Департаментом з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради та ТОВ «Дніпро - Будсервіс», станом на відповідний місяць приймання виконаних будівельних робіт, відповідала рівню середньоринкових цін.

Враховуючи викладене, твердження позивача стосовно того, що використані відповідачем будівельні матеріали не відповідали середньоринковим цінам є недоведеними, необґрунтованими та безпідставними.

Як вказано вище, позивач зазначає, що відповідачу було направлено вимогу про надання інформації та документів № 3/1-158 від 12.03.2025 (т. 1 а.с. 19-22). Відповідач надіслав відповідь № 158 від 13.03.2025 (т. 1 а.с. 24-25), але в цій відповіді він не надав жодних документів чи пояснень, які позивач просив, а лише формально відписався; фактично відповідач залишив вимогу без виконання. Як зазначає позивач, відповідач фактично не надав відповіді на вимогу. Такі дії (або бездіяльність) є прямим порушенням вимог ст. 235 Господарського кодексу України, яка регламентує обов`язок сторони договору надавати необхідну інформацію іншій стороні у визначені строки. Позивач вважає, що ненадання інформації та документів - це серйозне порушення зі сторони відповідача. Ненадання документів на вимогу позивача є неприпустимим. Дії відповідача створюють перешкоди для реалізації права позивача на отримання документів та інформації, що унеможливлює належний контроль за виконанням договірних зобов`язань, з приводу ймовірного права на пільгу, визначену п. 197.15 ст. 197 ПК України та на закупівлю матеріалів по іншим цінам. Позивач вважає, що відповідач не виконав своїх обов`язків, і це дає підстави вимагати відшкодування через суд.

Господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 9.1. договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2024.

Договір вважається виконаним після закінчення всіх взаєморозрахунків між сторонами за цим договором (п. 9.3. договору).

07.11.2024 сторони уклали додаткову угоду № 3 до договору (т. 1 а.с. 135), в якій вирішили розірвати договір № 449 від 15.05.2024.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Господарський суд зазначає, що укладеним між сторонами договором не передбачено обов`язку підрядника надавати на вимогу замовника оригінали документів, які б підтверджували закупівлю матеріалів, виробів та комплектів, які укладені з іншими контрагентами, в тому числі після припинення договору.

Жодним нормативно-правовим актом України не передбачений обов`язок підрядника надавати на вимогу замовника, оригінали документів, які б підтверджували закупівлю матеріалів, виробів та комплектів, які укладені з іншими контрагентами, в тому числі після припинення договору підряду.

Також відповідно до ч. 1 ст. 235 Господарського кодексу України, на яку посилається позивач, за порушення господарських зобов`язань до суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов`язання, що використовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку.

До суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором (ч. 2 ст. 235 Господарського кодексу України).

Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання (ч. 3 ст. 235 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Разом із тим, посилаючись в позові на вчинення відповідачем правопорушення у сфері господарювання, позивач не заявляє вимог про відшкодування збитків, стягнення штрафних санкцій, або застосування до відповідача оперативно-господарських санкцій.

Позивач не доводить існування самих умов для застосування наведених господарських санкцій, зокрема, не доводить наявність в діях відповідача повного складу господарського правопорушення для стягнення збитків, не наводить умов договору, якими встановлено розмір штрафної санкції або передбачено вид оперативно-господарської санкції за ненадання додаткових документів на вимогу сторони договору.

Також господарський суд зазначає, що звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить стягнути спірні кошти як безпідставно отримане чи збережене майно в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами Глави 83 Цивільного кодексу України.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

Якщо поведінка набувача, потерпілого не свідчить про існування та виконання договірного зобов`язання, то у разі виникнення між ними спору щодо повернення майна, яке знаходиться у набувача, на спірні правовідносини поширюються положення статті 1212 Цивільного кодексу України.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2024 між Департаментом з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Будсервіс" (підрядник) було укладено договір № 449 (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до проектно-кошторисної документації, затвердженої наказом замовника від 01.03.2024 № 22кр та умов договору виконання робіт з капітального ремонту.

На виконання умов договору відповідач виконав роботи на загальну суму 12 265 400,60 грн з ПДВ, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками актами приймання виконаних будівельних робіт. Позивач здійснив оплату в повному обсязі відповідно до умов договору.

Враховуючи вищевикладене, укладений сторонами договір підряду є достатньою та належною правовою підставою сплати позивачем відповідачу грошових коштів у розмірі 12 265 400,60 грн, до складу яких, зокрема, входять грошові кошти у розмірі 201 860,00 грн, які позивач просить стягнути з відповідача.

З огляду на викладене, сплачені позивачем відповідачу грошові кошти у розмірі 201 860,00 грн не можуть вважатися безпідставно набутими в розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки сплачені на виконання договору поставки, укладеного сторонами, а отже, положення ст. 1212 Цивільного кодексу України, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 201 860,00 грн, з яких: 101 860,00 грн - ймовірне завищення вартості товарів, 100 000,00 грн - оплачене ПДВ, є необґрунтованими, недоведеними та безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у розмірі 3028,00 грн.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 27.05.2025

Суддя І.В. Мілєва