Ухвала від 26.05.2025 по справі 907/593/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"26" травня 2025 р. м. УжгородСправа № 907/593/25

Суддя Господарського суду Закарпатської області Сисин С.В., розглянувши заяву про забезпечення позову, подану одночасно з пред`явленням позову у справі

за позовом: фізичної особи підприємця Мисло Василя Васильовича, РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження АДРЕСА_1 ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Платі Юкрейн Лімітед», код ЄДРПОУ 30005041, місцезнаходження 90300, Закарпатська область, Берегівський район, місто Виноградів, вулиця Івана Франка, будинок 129,

про стягнення заборгованості за договором перевезення, 3% річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 2361502,77 грн,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

1. Фізична особа підприємець Мисло Василь Васильович (далі позивач), від імені та в інтересах якого діє представник адвокат Сабов Іван Іванович (згідно ордеру серії АО №1176513 від 22.05.2025) звернулась до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою від 22.05.2025 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Платі Юкрейн Лімітед» (далі відповідач) грошових коштів у розмірі 2361502,77 грн, з яких: 2227599,00 грн заборгованість за сервісним договором з міжнародних перевезень №02/01/2024-PL від 02.01.2024, 29255,48 грн 3% річних та 104648,29 грн інфляційних втрат за невиконання зобов`язання за договором.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у справі, ФОП Мисло В.В. стверджує, що на підставі укладеного 02.01.2024 між позивачем та відповідачем сервісного договору з міжнародних перевезень №02/01/2024-PL (далі договір), ним було виконано в повному обсязі послуги з міжнародного транспортного перевезення вантажів. Однак, у встановлений договором строк ТОВ «Платі Юкрейн Лімітед» не виконало своїх зобов`язань з оплати позивачу за надані послуги, що є підставою звернення в суд з позовною заявою до відповідача з позовними вимогами про стягнення заборгованості за договором у розмірі 2227599,00 грн, 3% річних у сумі 29255,48 грн (нарахованих за період з 04.11.2024 по 20.05.2025) та інфляційних втрат у сумі 104648,29 грн (нарахованих за період з 04.11.2024 по 19.05.2025).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/593/25 визначено головуючого суддю Сисин С.В. що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2025.

2. Одночасно з пред`явленням позову у даній справі фізична особа підприємець Мисло Василь Васильович, від імені та в інтересах якого діє представник адвокат Сабов Іван Іванович (згідно ордеру серії АО №1176513 від 22.05.2025) звернулась до Господарського суду Закарпатської області із заявою про забезпечення позову (далі - заява), у якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову про стягнення заборгованості за договором перевезення, 3% річних та інфляційних втрат, у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах та на майно, які належать відповідачу в межах заявлених позовних вимог стягнення грошових коштів в розмірі 2361502,77 грн.

У заяві наведено ті ж обставини справи, що і в позовній заяві, про надання у період з вересня 2024 року по січень 2025 року включно послуг з міжнародного транспортного перевезення вантажів за заявками-договорами, в межах укладеного 02.01.2024 між сторонами сервісного договору з міжнародних перевезень №02/01/2024-PL.

З посиланням на долучені до позовної заяви копії заявок-договорів, міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR), актів надання послуг та рахунків-фактур, а також направлення відповідачу 03.03.2025 досудової претензії, позивач стверджує, що відповідно до вказаних доказів на час подачі позовної заяви та заяви про забезпечення позову в ТОВ «Платі Юкрейн Лімітед» наявна заборгованість перед ФОП Мисло В.В. у розмірі 2257599,00 грн, на яку позивачем нараховано 3% річних у розмірі 29255,48 грн та інфляційні втрати у розмірі 104648,29 грн.

Навівши положення статей 136 138 ГПК України та практику Верховного Суду; обґрунтовуючи прохання про вжиття заходів забезпечення позову в даній справі шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах та на майно, які належать відповідачу в розмірі 2361502,77 грн, представник позивача зазначає, що такий захід забезпечення позову пропонується ним у межах заявлених позовних вимог.

На переконання представника позивача, такий захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, оскільки при його застосуванні буде забезпечено: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Представник позивача у заяві просив врахувати постанову від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, в якій Касаційний господарський суд в складі Верховного Суду відступив від правового висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 05.08.2022 у справі №905/447/22 щодо можливості забезпечення позову шляхом накладення арешту одночасно на кошти і на майно відповідача щодо кожного виду майна в межах повної суми позову та висловив наступну правову позицію: за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення доцільно накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.

При цьому, представник позивача зазначає, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів (у разі набрання останнім законної сили) безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості, що свідчить про наявність підстав для застосування запропонованих ним заходів забезпечення позову.

Такі заходи забезпечення позову, на думку представника позивача, будуть адекватними межам ціни позову та у подальшому забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

До заяви про забезпечення позову відповідно до ч. 5 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) долучено квитанцію про сплату судового збору за подання заяви.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.05.2025 заяву про забезпечення позову передано для розгляду судді Сисину С.В.

3. Згідно з ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У даному випадку суд не вбачає необхідності здійснення виклику учасників справи для з`ясування додаткових обставин, з огляду на вказані заявником підстави та спосіб забезпечення позову, а також зважаючи на процесуально стислі строки розгляду заяви.

Розглянувши заяву про забезпечення позову у справі №907/593/25, суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з такого.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні, у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки, щодо застосування статей 136, 137 ГПК України, викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначено у ст. 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

За змістом ст. 136 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

4. Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

У пункті 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду, зокрема заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Під забезпеченням позову у даному випадку слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. При цьому забезпечення позову має бути спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

У свою чергу, суд при вирішенні питання про забезпечення позову має здійснити оцінку обґрунтованості таких доводів заявника, щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить, окрім іншого оцінити розумність, обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Водночас, ч. 4 ст. 137 ГПК України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).

З огляду на викладене, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. При цьому такі заходи забезпечення позову мають відповідати принципам розумності, обґрунтованості і адекватності їх застосування.

5. Судом встановлено, що предметом спірних правовідносин є заявлена позивачем вимога майнового характеру про стягнення 2361502,77 грн, з яких: 2227599,00 грн заборгованість за сервісним договором з міжнародних перевезень №02/01/2024-PL від 02.01.2024, 29255,48 грн 3% річних та 104648,29 грн інфляційних втрат за невиконання зобов`язання за договором.

Отже, позивач звернувся до суду з позовною вимогою майнового характеру.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 28.08.2019 у справі №910/4491/19.

Отже, виконання судового рішення у справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.

У цьому контексті варто зауважити, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача у будь-який момент як розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За наведених умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача у будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Такого висновку дійшла об`єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 917/805/23, від 11.10.2023 у справі № 916/409/21, від 15.09.2023 у справі № 916/2359/23, від 08.08.2023 у справі № 922/1344/23, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 22.04.2024 у справі № 922/3929/23, що свідчить про усталеність судової практики з цього питання.

6. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору. Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у справах № 914/2157/19 від 20.07.2020, № 910/19256/16 від 10.04.2018, № 910/20479/17 від 14.05.2018, № 922/1605/18 від 11.09.2018, № 909/526/19 від 14.01.2019, № 925/288/17 від 25.01.2019, № 904/1417/19 від 26.09.2019).

Отже, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Водночас не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Згідно позовної заяви від 22.05.2025 ФОП Мисло В.В. про стягнення з ТОВ «Платі Юкрейн Лімітед» 2361502,77 грн, такі позовні вимоги обґрунтовані позивачем з посиланням на укладення сторонами сервісного договору з міжнародних перевезень №02/01/2024-PL від 02.01.2024, в межах якого згідно заявок-договорів позивачем було надано послуги з міжнародного транспортного перевезення вантажів. У позовній заяві позивач стверджує, що після отримання 03.03.2025 відповідачем досудової претензії від 03.03.2025 про оплату заборгованості за надані послуги, всупереч умов договору ТОВ «Платі Юкрейн Лімітед» не здійснило оплату ФОП Мисло В.В., а тому позивач просить стягнути з відповідача 2227599,00 грн основної заборгованості за сервісним договором з міжнародних перевезень №02/01/2024-PL від 02.01.2024, 29255,48 грн 3% річних та 104648,29 грн інфляційних втрат, нараховані позивачем відповідно до статті 625 ЦК України за невиконання відповідачем грошового зобов`язання за договором.

Представник позивача ФОП Мисло В.В. адвокат Сабов І.І. в межах означеної позовної заяви, просить вжити заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на все майно та грошові кошти, які належать ТОВ «Платі Юкрейн Лімітед», що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах у межах суми стягнення 2361502,77 грн.

За таких обставин, суд вбачає підстави для задоволення заяви про забезпечення позову, враховуючи, що накладення арешту на все майно та грошові кошти, які належать ТОВ «Платі Юкрейн Лімітед», що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах у межах суми стягнення, є адекватним, розумним, та співмірним із заявленими позовними вимогами та пов`язаними з ними заходами забезпечення позову, адже попередить можливе подальше порушення прав позивача щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду (у разі задоволення позовних вимог про стягнення грошових коштів). Такі заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо їх співмірності, розумності та обґрунтованості, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретними заходами забезпечення позову і предметом позовної вимоги, адже враховують фактичні обставини, які є предметом розгляду справи, відповідно до яких відповідач (згідно доводів позовної заяви) не сплачує позивачу грошові кошти в розмірі 2227599,00 грн, які нараховані за надані послуги з міжнародних транспортних перевезень згідно сервісного договору з міжнародних перевезень №02/01/2024-PL від 02.01.2024.

7. При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначити обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами (пункт 8.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20).

Суд наголошує, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Європейським судом з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Щодо цього, враховуючи предмет та підстави заявленого позову майнового характеру, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі за позовом про стягнення грошових коштів у сумі 2361502,77 грн, суд зазначає, що у разі задоволення позовних вимог, подальше виконання рішення безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього на рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

8. Що стосується посилань представника позивача на необхідність накладення арешту на майно, належне ТОВ «Платі Юкрейн Лімітед», суд зауважує наступне.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22).

При цьому, Верховний Суд неодноразово наголошував (у постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до правових висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22, накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача, причому окремо на те і на інше у повній сумі спору, матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що також суперечить наведеним вимогам закону (ч. 4 ст. 137 ГПК України) стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Щодо цього, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 зазначено, що за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення коштів доцільно накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.

Отже, за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення 2361502,77 грн, доцільно, на переконання суду, накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.

При цьому, можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є за встановлених судом обставин справи для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).

9. При цьому, суд, з урахуванням приписів ст. 141 ГПК України, дійшов висновку про відсутність обставин, з якими законодавець пов`язує необхідність застосування зустрічного забезпечення.

Разом з тим, суд зауважує, що виходячи із приписів ст. 141 ГПК України, ухвалення рішення про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічне забезпечення не позбавляє заявника звернутись із клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подане після застосування судом заходів забезпечення позову.

Щодо цього судом враховано постанову від 14.01.2025 у справі № 915/559/24, у якій Касаційний господарський суд в складі Верховного Суду зазначив, що ст. 141 ГПК України передбачає право господарського суду застосувати зустрічне забезпечення до особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову. Метою зустрічного забезпечення є співмірне вжиття судом заходів, спрямованих на забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову відповідно до ст. 146 ГПК України.

Інститут зустрічного забезпечення спрямований на реалізацію таких основних засад господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та пропорційність, адже забезпечення позову певною мірою обтяжує відповідача і у випадку незадоволення вимог позивача зустрічне забезпечення гарантує можливість відшкодувати збитки.

На відміну від забезпечення позову, що застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача та виконання судового рішення та вживається судом виключно за заявою учасника справи, зустрічне забезпечення має на меті зберегти певний баланс сторін та мінімізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів, і може застосовуватися судом за власною ініціативою. Такі висновки сформовані у постановах Верховного Суду від 28.07.2023 у справі № 911/2797/22, від 17.09.2024 у справі № 927/997/23.

Частиною 1 ст. 141 ГПК України передбачено право суду, а не обов`язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), а тому розгляд судом заяви про забезпечення позову без вирішення питання зустрічного позову не є порушенням наведених вимог законодавства. Зазначені висновки викладено Верховним Судом у постанові від 04.07.2024 у справі № 916/770/24.

Крім цього, зважаючи на положення ч. 4 ст. 141 ГПК України, ухвалення рішення про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічне забезпечення не позбавляє заявника права звернутися до суду із клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подано після застосування судом заходів забезпечення позову. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №916/1572/19.

За таких обставин у постанові від 14.01.2025 у справі № 915/559/24 Касаційний господарський суд в складі Верховного Суду зазначив, що у випадку існування обґрунтованих ризиків настання для скаржника негативних наслідків від застосування судом забезпечувальних заходів, останній не позбавлений права ініціювати перед судом питання щодо застування зустрічного забезпечення.

10. Частиною 6 ст. 140 ГПК України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву про забезпечення позову фізичної особи підприємця Мисло Василя Васильовича, подану представником адвокатом Сабов І.І. від 22.05.2025 задовольнити.

2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Платі Юкрейн Лімітед» (код ЄДРПОУ 30005041, місцезнаходження 90300, Закарпатська область, Берегівський район, місто Виноградів, вулиця Івана Франка, будинок 129), які знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Платі Юкрейн Лімітед», у межах суми позову в розмірі 2361502,77 грн.

Стягувач: Фізична особа підприємець Мисло Василя Васильовича (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження АДРЕСА_1 ).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Платі Юкрейн Лімітед» (код ЄДРПОУ 30005041, місцезнаходження 90300, Закарпатська область, Берегівський район, місто Виноградів, вулиця Івана Франка, будинок 129).

Ухвала набирає законної сили з 26.05.2025, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 26.05.2028.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені статтями 254 256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу складено та підписано 26 травня 2025 року.

Суддя С.В. Сисин