Рішення

від 20.05.2025 по справі 910/3565/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.05.2025Справа № 910/3565/25За позовом 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ СВІТСЕРВІС»

про стягнення 1 740 900, 00 грн

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судових засідань Севериненко К.Р.

представники учасників справи:

від позивача: Савел`єв А.А. (в режимі відеоконференції);

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

4 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ СВІТСЕРВІС» (надалі - відповідач) про стягнення суми штрафних санкцій в розмірі 1 740 900, 00 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.11, 16, 509, 526, 546, 549, 552, 598, 599, 612, 629, 663, 712 Цивільного кодексу України, ст.173-175, 179, 230, 265 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №77 закупівлі товарів за державні кошти від 14.06.2024, в частині своєчасної поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/3565/25, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 23.04.2025.

08.04.2025 від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій останній просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачу, які містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать відповідачу, в межах суми позовних вимог у розмірі 1 761 790,80 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 відмовлено в задоволені заяви позивача про забезпечення позову, з підстав наведених в ухвалі.

17.04.2025 від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні призначеному на 23.04.2025 та в усіх подальших засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2025 задоволено заяву представника позивача Савел`єва А.А. про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції та постановлено забезпечити участь останнього в підготовчому засіданні призначеному на 23.04.2025 та в усіх наступних засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У підготовче засідання 23.04.2025 з`явився представник позивача, представник відповідача в засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 відкладено підготовче засідання на 06.05.2025.

У підготовче засідання 06.05.2025 з`явився представник позивача, представник відповідача в засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлявся належним чином.

Враховуючи, що під час підготовчого провадження, та зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, сторонам надавалось достатньо часу для надання доказів та пояснень по суті спору, окрім того, не було зазначено про неможливості надання доказів чи заявлення клопотань і пояснень по справі, ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.05.2025.

У судовому засіданні 20.05.2025 представник позивача надав пояснення по суті позовних вимог та позов просив задовольнити. Представник відповідача в засідання не з`явився про день та час розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд зауважує, що він надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглядати спір за наявними матеріалами.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення в справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 20.05.2025 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.05.2024 на веб-порталі публічних закупівель «Prozorro» позивачем опубліковано оголошення про проведення торгів (ідентифікатор закупівлі в системі «Prozorro» - UA-2024-05-21-005556-a) на закупівлю гаражних складчастих воріт з монтажем.

Протоколом щодо прийняття рішення уповноваженою особою від 03.06.2024 №4 переможцем торгів (ідентифікатор закупівлі в системі «Prozorro» - UA-2024-05-21-005556-a) визнано відповідача з ціновою пропозицією у розмірі 6 963 600,00 грн.

14.06.2024 між позивачем (замовник) та відповідачем (постачальник) укладено договір №77 закупівлі товарів за державні кошти (надалі - договір), згідно п.1 якого в порядку та на умовах цього договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність замовника товар згідно коду ДК 021:2015 44220000-8 - Столярні вироби (Гаражні складчасті ворота з монтажем), (далі - товар), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити такий товар.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що найменування, асортимент, кількість та одиниця виміру товару визначається у специфікації (надалі - додаток № 1 до цього договору).

Згідно п.3.1. договору ціна цього договору становить 6 963 600,00 грн, у т.ч. ПДВ* 1 160 000,00 грн.

* Сума договору вказується з ПДВ у разі якщо контрагент є платникам податку на додану вартість на загальних підставах згідно із законодавством України.

Відповідно до п.3.3, 3.4. договору розрахунок здійснюється замовником за рахунок бюджетних коштів, у національній валюті України - гривні, в безготівковій формі на підставі ст. 49 Бюджетного кодексу України, шляхом перерахування належних до сплати сум коштів на розрахунковий рахунок постачальника лише після фактичної поставки товару його монтажу та пусконалагодження, на підставі видаткової накладної, протягом 7 робочих днів з дати одержання товару замовником, у межах відповідного бюджетного асигнування. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за договором здійснюється протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій розрахунковий рахунок.

Згідно із п.4.1. договору постачальник здійснює поставку товару на підставі відповідної заявки замовника, у строк що не перевищує 7 робочих днів, від дня отримання зазначеної заявки, яка може бути направлена замовником будь-якими засобами зв`язку (поштою, на електронну пошту, месенджери тощо), але не пізніше 25.12.2024.

У разі направлення заявки засобами електронного зв`язку або за допомогою месенджерів, датою отримання вважається дата доставки електронного листа та/або повідомлення Постачальнику.

Електронна адреса постачальника savsales01@gmail.com.

Засоби телефонного зв`язку постачальника з зазначенням месенджерів (крім VIBER) +380981616098.

Відповідно до п. 4.10. договору постачальник разом із товаром зобов`язується передати Замовнику наступні документи:

а) видаткову накладну;

б) копію сертифіката/декларації відповідності на товар, паспорт якості, якщо такі документи потрібні для певного виду товару за законодавством України;

в) товарно-транспортну накладну або інший рівнозначний документ у разі його наявності.

У разі якщо постачальник не є виробником товару, останній зобов`язаний надати копії документів, які підтверджують повноваження щодо права здійснювати постачання такого товару.

Зазначені документи повинні бути складені українською мовою, в іншому випадку постачальник зобов`язаний надати разом з документами їх автентичні переклади українською мовою, що здійсненні у відповідності з вимогами та правилами засвідчення перекладів.

Відповідно до п.4.14. договору доставка (транспортні витрати в повному обсязі) та розвантаження поставленого товару здійснюється за рахунок постачальника.

Згідно із п.4.15. договору датою поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткової накладної.

Відповідно до п.4.16. договору зобов`язання постачальника щодо поставки товару вважається виконаними у повному обсязі з моменту передачі якісного товару у власність замовника у місці поставки та підписання видаткових накладних.

У підпункті 5.2.1. пункту 5.2. договору передбачено, що замовник має право достроково розірвати цей договір у разі невиконання зобов`язань постачальником, повідомивши його, у строк не менш, ніж за 5 (п`ять) робочих днів до дати розірвання.

Згідно п.6.4. договору у разі порушення постачальником строків виконання зобов`язань за договором:

У разі порушення терміну поставки товару, що є предметом цього договору за заявкою замовника згідно п.4.1. постачальник зобов`язаний сплатити, на користь замовника пеню у розмірі 1% від вартості несвоєчасно поставленого товару, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять робочих днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % зазначеної вартості (п.6.4.1);

У разі порушення кінцевого терміну поставки товару, постачальник сплачує на користь замовника пеню у розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно поставленого товару, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять робочих днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % зазначеної вартості (6.4.2).

Відповідно до п.10.1. договору він набирає чинності з дати підписання його сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2024, а в частині розрахунків та виконання гарантійних зобов`язань - до повного їх виконання.

14.06.2024 до договору сторонами підписано специфікацію (додаток № 1).

08.11.2024 позивачем на електронну пошту відповідача savsales01@gmail.com згідно п.4.1. договору направлено заявку на поставку товару.

Відповідачем на вказану вище заявку позивача надано відповідь за вих.№121 від 11.11.2024, у якій, зокрема, зазначено, що внаслідок непередбачуваних обставин терміни виконання замовлення можуть бути дещо зсунуті. Просив не застосовувати штрафні санкції передбачені договором.

19.11.2024 позивачем направлено відповідачу листа за вих.№5322-35-2562/5322-35-17 від 19.11.2024, в якому позивач просив терміново здійснити поставку товару та сплатити суму штрафних санкцій.

06.12.2025 позивачем направлено відповідачу листа за вих.№5322-35-2700/5322-35 від 06.12.2024 про розірвання договору в односторонньому порядку. Дата розірвання - 13.12.2024.

19.12.2025 позивачем направлено відповідачу претензію за вих.№5322-35-2833/5322-35 від 19.12.2024 про сплату штрафних санкцій у розмірі 1 744 324,72 грн.

25.12.2024 відповідачем направлено позивачу вимогу за вих.№2512/03, у якій відповідач вимагав виконати зобов`язання за договором та прийняти товар.

Позивачем на вказану вимогу відповідача надано відповідь за вих.№5322-35-2914/5322-25 від 30.12.2024, у якій, зокрема, зазначено, що позивач скористався своїм правом на одностороннє розірвання договору з 13.12.2024, а також з 19.12.2024 бюджетні зобов`язання за договором закупівлі зняті з казначейського обліку.

Предметом даного спору є вимоги позивача до відповідача про стягнення 1 740 900, 00 грн пені.

Правочин укладений між позивачем та відповідачем, за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення в його сторін прав та обов`язків: майново-господарських зобов`язань згідно ст.173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст.629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із п.4.1. договору постачальник здійснює поставку товару на підставі відповідної заявки замовника, у строк що не перевищує 7 робочих днів, від дня отримання зазначеної заявки, яка може бути направлена замовником будь-якими засобами зв`язку (поштою, на електронну пошту, месенджери тощо), але не пізніше 25.12.2024.

Як установлено судом вище 08.11.2024 позивачем на електронну пошту відповідача savsales01@gmail.com згідно п.4.1. договору направлено заявку на поставку товару.

Отже, товар мав бути поставлений до 18.11.2024 включно.

Відповідачем на вказану вище заявку надано відповідь за вих.№121 від 11.11.2024, у якій, зокрема, зазначено, що внаслідок непередбачуваних обставин терміни виконання замовлення можуть бути дещо зсунуті.

19.11.2024 позивачем направлено відповідачу листа за вих.№5322-35-2562/5322-35-17 від 19.11.2024, в якому позивач просив терміново здійснити поставку товару та сплатити суму штрафних санкцій.

Разом з тим, доказів поставки товару, в тому числі в погоджений сторонами строк матеріали справи не містять.

06.12.2025 позивачем направлено відповідачу листа за вих.№5322-35-2700/5322-35 від 06.12.2024 про розірвання договору в односторонньому порядку. Дата розірвання - 13.12.2024.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов`язання за договором у частині своєчасної поставки товару позивачем заявлено до стягнення 1 740 900, 00 грн пені за загальний період з 19.11.2024 по 13.12.2024.

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із п.6.1.4. договору у разі порушення терміну поставки товару, що є предметом цього договору за заявкою замовника згідно п.4.1. постачальник зобов`язаний сплатити, на користь замовника пеню у розмірі 1% від вартості несвоєчасно поставленого товару, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять робочих днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % зазначеної вартості.

Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за порушення строків виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом чи договором, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно з ч.2 ст.653 Цивільного кодексу України в разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Відповідно до частини третьої статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни, то договірні санкції підлягають нарахуванню за весь період прострочення до дати розірвання договору. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно із частиною четвертою статті 631 Цивільного кодексу України закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Отже, договірні санкції підлягають нарахуванню за весь період прострочення зобов`язання та до дати розірвання договору.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.02.2025 у справі №904/3385/24.

Як убачається з матеріалів справи договір розірваний позивачем з 13.12.2024, а тому нарахування позивачем пені на підставі договору після припинення його дії, а саме за 13.12.2024, є неправомірним та безпідставним.

У зв`язку з чим судом було здійснено перерахунок пені за період з 19.11.2024 по 12.12.2024 та розрахунком суду розмір пені за вказаний період складає 1 671 264,00 грн, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі встановленому судом.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 1 671 264,00 грн пені.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ СВІТСЕРВІС» (03195, місто Київ, вулиця Вільямса академіка, будинок 6-Д, офіс 43/1, ідентифікаційний код 40901509) на користь 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (69096, місто Запоріжжя, вулиця Дніпрогесівська, будинок 7, ідентифікаційний код 38362980) 1 671 264 (один мільйон шістсот сімдесят одну тисячу двісті шістдесят чотири) грн 00 коп. пені та 20 055 (двадцять тисяч п`ятдесят п`ять тисяч) грн 17 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 27.05.2025.

Суддя Я.А.Карабань