Рішення

від 27.05.2025 по справі 910/12391/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.05.2025Справа № 910/12391/24

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "МОНОЛІТ БУДСЕРВІС"доТовариства з обмеженою відповідальністю "АЛМАЗ СК"простягнення 223 868, 90 грн Суддя Підченко Ю.О.Представники сторін:

без виклику.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МОНОЛІТ БУДСЕРВІС" (далі також - позивач, ТОВ "МОНОЛІТ БУДСЕРВІС") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмаз СК» (далі також - відповідач, ТОВ «Алмаз СК») про стягнення загальної суми заборгованості в розмірі 223 868,90 грн за договором підряду № 04/02-ПР/21-3П4 від 04.02.2021.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 відкрито провадження у справі № 910/12391/24, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

12.11.2024 від позивача надійшла заява про стягнення з відповідача 35 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд враховує припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

При цьому суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Так, ухвала суду була надіслана за адресою відповідача, яка містяться у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Окрім того, суд зауважує, що ухвала суду про відкриття провадження у даній справі була офіційно оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень - на сайті за посиланням https://reyestr.court.gov.ua, а також знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет на інших відповідних веб-сайтах.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення про повернення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 14.10.2024.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, відповідних клопотань про продовження процесуальних строків, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище припису ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ «МОНОЛІТ БУДСЕРВІС» (як Генпідрядник) та ТОВ «АЛМАЗ СК» (як Підрядником ) укладено Договір підряду № 04/02-ПР/21-ЗП4 від 04.02.2021 (надалі - Договір) на виконання Підрядником комплексу підрядних будівельно-монтажних робіт з улаштування стяжки підлоги у житловому будинку № 4 (надалі - «Роботи») при будівництві Об`єкту - «Будівництво IІІ (третьої) черги житлового комплексу з об`єктами соціально-побутового призначення за адресою: пров. Заводський, 1, 1/2, 2 вул. Причальна, 1/5, 5 у Дарницькому районі м. Києва. (Житловий будинок № 4)», в обсягах та за цінами, визначеними у Додатку до даного Договору.

Роботи, що виконуються Підрядником за цим Договором визначені у п. 1.2. цього Договору.

Генпідрядник серед іншого зобов`язаний:

- Здійснювати оплату виконаних Робіт в обсягах та в строки, що передбачені Договором (п. 2.1.6 Договору);

- Після завершення виконання Підрядником Робіт в повному обсязі, прийняти їх за кінцевим Актом приймання-передачі виконаних будівельних робіт (п. 2.1.7 Договору);

- Розглянути та підписати Довідку про вартість виконаних підрядних робіт та витрати по формі № КБ-3 (надалі за текстом - Довідка № КБ-3) та Акт приймання виконаних будівельних робіт по формі № КБ-2в (надалі за текстом - Акт № КБ-2в) протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту їх отримання та/або в цей же строк надати Підряднику обґрунтовані заперечення (мотивовану відмову), забезпечити оплату Робіт Підрядника у термін 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання Акту № КБ-2в та Довідки № КБ-3 (п. 2.1.8. Договору).

Підрядник серед іншого зобов`язаний:

- Виконувати Роботи якісно, в повному обсязі, у відповідності з умовами Договору та до Проектної документації, Законодавства та в строки, що передбачені Договором (п. 2.3.5. Договору).

- Подавати щомісячно Генпідряднику виконані роботи по Акту № КБ-2в та Довідку № КБ-3. Підрядник надає на розгляд Генпідряднику оформлені Акти № КБ-2в та Довідки № КБ-3 в 3-х примірниках для перевірки у термін не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа звітного місяця. Акти № КБ-2в та Довідки N КБ-3 повинні бути підписані представником технічного нагляду Замовника будівництва в частині обсягів та якості виконаних робіт та керівником будівництва Об`єкту (начальником дільниці) від Генпідрядника. Акти № КБ-2в та Довідки № КБ-3, що не підписані вказаними уповноваженими особами від Генпідрядника, до розгляду не приймаються. Разом з Актами № КБ-2в та Довідками КБ-3 Підрядник зобов`язаний передати повний комплект виконавчої документації згідно п. 2.3.22. Договору. (п. 2.3.18 Договору).

Після підписання Договору, та у продовж виконання Робіт, перед кожною закупівлею матеріальних ресурсів Підрядник зобов`язаний подавати у рахунки-фактури відповідних постачальників Ресурсів, необхідних для виконання Робіт, для погодження їх ціни Генпідрядником (п. 2.3.19 Договору).

Відповідно до п. 4.4. Договору остаточна ціна Договору складається на підставі фактично виконаного Підрядником обсягу Робіт, твердих одиничних розцінок на виконання Робіт, погоджених цін на матеріальні Ресурси Підрядника та відображається в Актах № КБ-2в та довідках № КБ-3. Остаточна загальна ціна Договору визначається як сума усіх підписаних сторонами Договірних цін та/або Актів № КБ-2в та Довідок № КБ-3.

Оплата за Договором здійснюється наступним чином:

- Аванси на закупівлю Підрядником Ресурсів та виконання Робіт, що є необхідними для виконання Робіт, сплачуватимуться Генпідрядником Підряднику на підставі листів-заявок останнього, поданих та погоджених Підрядником із Генпідрядником у відповідності до п. 2.3.19. Договору (п. 4.5.1. Договору).

- Решту грошових коштів за виконані Роботи, за винятком сплачених авансів, Генпідрядник сплачує на підставі Актів № КБ-2в та Довідки № КБ-3, які підписуються уповноваженими представниками Сторін щомісячно. Акт № КБ-2в та Довідку № КБ-3 Підрядник передає Генпідряднику не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа звітного місяця. Генпідрядник протягом 10 (десяти) днів після отримання акту перевіряє його реальність та підписує в частині фактично виконаних обсягів робіт. Оплата виконаних робіт здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання Акту приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма № КБ-3) (п. 4.5.2. Договору).

Розмір плати за виконання Генпідрядником функцій генпідрядника, що передбачена даним Договором (3% (три відсотки) від Ціни монтажних Робіт (без урахування ціни Ресурсів Підрядника)), визначається у Актах виконаних (наданих) генпідрядних послуг, що складаються Генпідрядником та підписуються Сторонами одночасно з Актами № КБ-2в та Довідками № КБ-3. Оплата за виконання Генпідрядником функцій генпідрядника, що передбачена даним Договором, здійснюється Підрядником шляхом взаємозаліку зустрічних однорідних вимог по взаємним зобов`язанням Генпідрядника (із суми, належної до сплати Підряднику за кожним Актом № КБ-2в та Довідкою № КБ-3) і Підрядника (у сумі, належної до сплати за кожним Актом наданих генпідрядних послуг) (п. 4.6. Договору).

Як стверджує позивач, на виконання умов Договору ним було сплачено на користь відповідача авансові платежі на загальну суму 7 500 000,00 грн. Також, Генпідрядником нараховано витрати за виконання Генпідрядником функції оперативної координації процесу виконання Робіт на будівельному майданчику (функції генерального підрядника) в розмірі 3% (три відсотки) від Ціни монтажних Робіт (без урахування Ціни Ресурсів Підрядника) згідно п. 4.6. Договору в загальній сумі 41 207,74 грн. по Актах за травень 2021, червень 2021, серпень-жовтень 2021 та липень 2022.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що Роботи Підрядником були виконані лише на загальну суму в розмірі 7 367 338,84 грн, а заборгованість відповідача перед позивачем за Договором складає 223 868, 90 грн.

Відповідач відзив на позов не подав, викладених у позовній заяві обставин не спростував.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду, а відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (частина 2 статті 837 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Частинами 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України закріплено, що в договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, на виконання умов Договору позивачем було сплачено відповідачу авансовані платежі в розмірі 7 500 000,00 грн., з яких:

- 1 400 000,00 грн. від 05.03.2021;

- 900 000,00 грн. від 27.04.2021;

- 200 000,00 грн. від 03.06.2021;

- 300 000,00 грн. від 08.06.2021;

- 1000 000,00 грн. від 29.06.2021;

- 1 800 000,00 грн. від 05.07.2021;

- 1 000 000,00 грн. від 02.08.2021;

- 900 000,00 грн. від 20.09.2021.

Також, Генпідрядником нараховано витрати за виконання Генпідрядником функції оперативної координації процесу виконання Робіт на будівельному майданчику (функції генерального підрядника) в розмірі 3% (три відсотки) від Ціни монтажних Робіт (без урахування Ціни Ресурсів Підрядника) згідно п. 4.6. Договору в загальній сумі 41 207,74 грн. по Актах за травень 2021, червень 2021, серпень-жовтень 2021 та липень 2022.

Роботи Підрядником були виконані на загальну суму в розмірі 7 367 338,84 грн., з яких:

- Акт № КБ-2в та Довідку N КБ-3 за травень 2021 на загальну суму в розмірі 1 278 737,40 грн.;

- Акт № КБ-2в та Довідку N КБ-3 за червень 2021 на загальну суму в розмірі 1 819 907,03 грн.;

- Акт № КБ-2в та Довідку N КБ-3 за серпень 2021 на загальну суму в розмірі 2 751 408,86 грн.;

- Акт № КБ-2в та Довідку N КБ-3 за вересень 2021 на загальну суму в розмірі 694 498,43 грн.;

- Акт № КБ-2в та Довідку N КБ-3 за жовтень 2021 на загальну суму в розмірі 774 201,00 грн.;

- Акт № КБ-2в та Довідку N КБ-3 за липень 2022 на загальну суму в розмірі 48 586,12 грн.

Доказів виконання підрядником робіт на більшу суму (на всю суму авансу та відсотків) під час дії Договору матеріали справи не містять.

Отже, враховуючи, що генпідрядником здійснена оплата за договором у більшій сумі, ніж фактична вартість робіт, визначена в актах форми № КБ-2в та довідках форми КБ-3, з урахуванням плати за виконання функцій генпідрядника, у відповідача виникла заборгованість в сумі 223 868,90 грн.

Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з вимогою вих. № 1430 від 11.09.2024 про повернення грошових коштів, в якій з посиланням на ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України просив повернути грошові кошти в сумі 223 868,90 грн.

Втім, доказів сплати грошових коштів у розмірі 223 868,90 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт переплати вартості виконаних робіт за договором підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, або свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення кошти, як і не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000, 00 грн.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Як встановлено судом, правова допомога надавалася позивачу на підставі договору (угоди) про надання правової допомоги від 26.02.2024, (далі - договір про надання правової допомоги), укладеним між адвокатом Пановим Дмитром Ігоровичем (далі - клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МОНОЛІТ БУДСЕРВІС" (далі - клієнт), за умовами пункту 1.1. клієнт в порядку і на умовах, визначених цією угодою, надає завдання, а адвокат бере на себе зобов`язання відповідно до завдання клієнта надавати йому правові (адвокатські) послуги, які споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, в обсязі та на умовах, визначених цією угодою. Предметом надання правової допомоги є захист прав інтересів клієнта.

Згідно пункту 4.1. договору про надання правової допомоги вартість послуг, передбачених п. 1.1. договору узгоджується окрема, про що сторони укладають додаткову угоду.

Додатковою угодою № 8 від 20.09.2024 до договору про надання правової допомоги сторонами погоджено, що адвокат надає правову допомогу клієнту у справі про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмаз СК» за договором підряду № 04/02-ПР/21-ЗП4 від 04.02.2020 (пункт 1).

На умовах п. 4.1. договору сторони домовилися, що вартість послуг адвоката за ведення цієї справи складатиме 5 000, 00 грн (пункт 2).

Вартість послуг може переглядатися в залежності від складності справи, кількості процесуальних дій у справі (заяви, клопотання, адвокатські запити, участь у судовому засіданні), що зазначається у акті наданих послуг (пункт 3).

На умовах п. 4.2. договору сторони домовилися, що клієнт здійснює оплату послуг впродовж 30 календарних днів з дня набрання рішення суду по справі законної сили. При цьому результат рішення (позитивний чи негативний) не впливає на обов`язок клієнта по оплаті наданих послуг (пункт 4).

За актом наданих послуг від 12.11.2024 адвокат надав, а клієнт прийняв юридичні послуги в рамках надання правничої допомоги стосовно представництва інтересів та захисту прав клієнта під час розгляду справи № 910/12391/24.

Таким чином, загальний розмір винагороди за договором (угодою) про надання правової допомоги склав 35 000, 00 грн.

Судом встановлено, що Панов Дмитро Ігорович є адвокатом в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №7280/10 від 07.12.2018 та інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.

Частиною 4-5 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (п. 2 ч. 5 ст. 129 ГПК України).

Так, судом враховано, що дана справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки ціна позову не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не є складною, зважаючи, що предметом спору є стягнення попередньо сплаченої суми авансу за договором підряду, вартість яких встановлювалася на підставі підписаних між сторонами актів приймання виконаних будівельних № КБ-2в та довідок № КБ-3, а відтак обставини даної справи не потребували додаткових даних, на підставі яких суд би встановлював наявність або відсутність заборгованості, тобто дана справа є звичайним розрахунковим спором.

За таких обставин, виходячи з критеріїв складності справи, ціни позову, обсягу матеріалів, кількості підготовлених документів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для обмеження такого розміру з огляду на розумну необхідність судових витрат в даній справі та необхідність покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу у розмірі 15 000, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНОЛІТ БУДСЕРВІС" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛМАЗ СК" (02125, м. Київ, просп. Визволителів, 3; код ЄДРПОУ 41739641) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МОНОЛІТ БУДСЕРВІС" (04112, м. Київ, вул. Парково-Сирецька (Тимофія Шамрило), 4-В, прим. 295; код ЄДРПОУ 39778632) заборгованість в розмірі 223 868,90 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн та судовий збір в розмірі 2 686,42 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.05.2025 року.

Суддя Ю.О.Підченко