Ухвала від 26.05.2025 по справі 915/604/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

УХВАЛА

про забезпечення позову

26 травня 2025 року Справа № 915/604/25

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши матеріали заяви (вх. № 7754/25 від 22.05.2025) про вжиття заходів забезпечення позову по справі

за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Коларівський кар`єр, провулок Юності, буд. 1-А, селище Каравелове, Вітовський район, Миколаївська область, 57242 (код ЄДРПОУ 39537613)

до відповідача ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 )

до відповідача ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 (код РНОКПП НОМЕР_3 )

про визнання недійсним рішення загальних зборів, визнання недійсним договору купівлі-продажу

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

1. Предмет та підстави позову.

До Господарського суду Миколаївської області звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Коларівський кар`єр», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якій просить суд:

1. Визнати недійсним рішення загальних зборів ТОВ «Коларівський кар`єр» від 31.03.2025 № 1-2025.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами № 6840 від 21.02.2025 року з ТОВ «Коларівський пісок» (код 45882051).

Позивач просить суд судові витрати покласти на відповідачів.

Підставою позову зазначено наступні обставини.

ТОВ Коларівський кар`єр (код ЄДРПОУ 39537613) створено 09.12.2014. Учасниками ТОВ Коларівський кар`єр станом на 01.04.2024 була позивач ОСОБА_1 , що володіла часткою у статутному капіталі в розмірі 51 %, номінальна вартість частки становила 122 400, 00 грн. та ОСОБА_2 , що володіла часткою в статутному капіталі в розмірі 49 %, номінальна вартість частки становила 117 600, 00 грн.

Основним видом діяльності є 08.12 Добування піску, гравію, глин і каоліну (основний).

Для здійснення господарської діяльності ТОВ Коларівський кар`єр отримано 21.02.2025 спеціальний дозвіл на користування надрами на родовище Коларівське, що розташовано в Миколаївській області, Миколаївський район, 1.0 км на захід від селища Каравелове на площу 61, 68 га.

Позивач зазначає, що директор ТОВ Коларівський кар`єр Леонтович О.М., перебуваючи в зговорі з учасником ТОВ Коларівський кар`єр ОСОБА_2 , діючи протиправно, маючи намір неправомірного заволодіння основним активом ТОВ, а саме спеціальним дозволом на користування надрами, вчинено дії на шкоду інтересам товариства, а саме:

- директором ТОВ Коларівський кар`єр ОСОБА_3 спільно з іншим учасником товариства Коларівський кар`єр ОСОБА_2 створено та зареєстровано 24.01.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Коларівський пісок" (код ЄДРПОУ 45882051), яке, як вважає заявник, є повною копією існуючого ТОВ Коларівський кар`єр, оскільки: 1) керівником в обох товариствах є ОСОБА_3 ; 2) прямий вирішальний вплив має ОСОБА_2 ; 3) вид діяльності в обох товариств ідентичний; 4) адреса місцезнаходження в обох товариствах ідентична.

- директором ОСОБА_3 від імені ТОВ Коларівський кар`єр укладено договір купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами № 6840 від 21.02.2025, з ТОВ Коларівський пісок (код ЄДРПОУ 45882051) та у зв`язку з цим підписано 25.02.2025 лист-згоду надрокористувача на внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами № 6840 від 21.02.2025.

- директором ТОВ Коларівський пісок подано до Державної служби геології та надр України заяви на внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами, зокрема від 27.03.2025, від 31.03.2025 з метою передачі цього спеціального дозволу саме ТОВ Коларівський пісок, позбавивши цього дозволу ТОВ Коларівський кар`єр.

Щодо недійсності оспорюваного договору купівлі-продажу, то заявник зазначає, що вказаний правочин є правочином, вчиненим внаслідок зловмисної домовленості директора ОСОБА_3 , що вчинені ним в зговорі з іншим учасником ОСОБА_2 на шкоду ТОВ Коларівський кар`єр (ст. 232 ЦК України).

Заявник також зазначає, що укладення вказаного договору купівлі-продажу прав на користування надрами є відповідно до положень ст. 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та п.п. 14 п. 11.2 розділу 11 чинного Статуту ТОВ Коларівський кар`єр угодою, яка потребує затвердження загальних зборів товариства, однак, загальні збори не проводились, згода загальних зборів ТОВ Коларівський кар`єр на вчинення директором вказаних дій не надавалась.

Відчуження прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами, позбавить ТОВ Коларівський кар`єр можливості здійснювати свою основну діяльність, що заподіє значну матеріальну шкоду як товариству, так і його учасникам, що однозначно свідчить про вчинення таких дій на шкоду товариству.

Щодо визнання недійсними рішення учасників загальних зборів Товариства від 31.03.2025, то заявником зазначено наступне.

Рішенням загальних зборів учасників товариства, оформленим протоколом загальних зборів учасників Товариства від 31.03.2025 № 1-2025 (без повідомлення ОСОБА_1 ), вирішено виключити із складу учасників ТОВ «Коларівський кар`єр» учасника з 51 % статутного капіталу - ОСОБА_1 , у зв`язку з повною не оплатою нею внеску до статутного капіталу в розмірі 51%, що становить 122 400, 00 грн.

Позивач вважає вказане рішення протиправним, зазначаючи, що одним з засновників (учасників) Товариства визначена ОСОБА_1 , внесок якої на момент створення ТОВ встановлений в розмірі 12,5% статутного капіталу Товариства, що становив 30 000, 00 грн. У встановлений вказаним рішенням строк, а саме протягом року з моменту державної реєстрації Товариства, ОСОБА_1 внесла свій внесок до статутного капіталу.

В подальшому ОСОБА_1 набувала право на долі в статутному капіталі шляхом укладення договорів купівлі-продажу та отримувала частку на підставі нотаріально посвідчених актів приймання передачі, про що містяться записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За характером правовідносин, придбання частки у статутному капіталі Товариства за договором купівлі-продажу, укладеним з учасником такого Товариства, не передбачає внесення покупцем внеску до статутного капіталу Товариства в розмірі відчуженої частки, а в Товаристві відбувається виключно заміна суб`єктного складу учасників.

Інформація про вище перелічені зміни складу засновників (учасників), їх часток містилась в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - станом на 02.04.2025 громадянка України ОСОБА_1 являлась учасником ТОВ «Коларівський кар`єр», що володіла часткою у статутному капіталі якого в розмірі 51 %, номінальна вартість частки становила 122 400, грн.

Отже, направлена директором вимога учаснику ОСОБА_1 про внесення вкладу в розмірі 51 % статутного капіталу на суму 122 400 грн. є неправомірною, оскільки станом на дату направлення вказаної вимоги доля ОСОБА_1 складалась із 12,5% - отриманих нею і оплачених під час створення ТОВ, а 38,5 % статутного капіталу отримано в результаті купівлі-продажу долей за нотаріально посвідченими актами приймання-передачі.

Прийняття оскаржуваного рішення порушило законні права та інтереси позивача, оскільки позивач була виключена із числа учасників ТОВ «Коларівський кар`єр», що призвело до втрати майна (корпоративних прав) в значному розмірі.

Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст. 55 Конституції України, ст. 89, 97, 98, 167 ГК України, ст. 100, 232 ЦК України, ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ст. 15, 29, 31, 44 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, судовою практикою та положеннями статуту товариства.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.04.2025 частково задоволено заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову до пред`явлення позову (вх. № 5959/25 від 21.04.2025).

Вжито заходи забезпечення позову у справі № 915/604/25, а саме: заборонено Державній службі геології та надр України, вул. Антона Цедіка, 16, м. Київ, 03057 (код ЄДРПОУ 37536031) до ухвалення остаточного рішення у цій справі вносити зміни у частині зміни власника (надрокористувача) до спеціального дозволу на користування надрами № 6840 від 21.02.2025 на родовище Коларівське, що розташовано в Миколаївській області, Миколаївський район, 1.0 км на захід від селища Каравелове на площу 61,68 га, що отриманий ТОВ «Коларівський кар`єр» 21 лютого 2025 року.

В решті заяви відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.04.2025 призначено розгляд заяви ТОВ «Коларівський кар`єр» про скасування заходів забезпечення позову в судовому засіданні на 30.04.2025.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.04.2025 відмовлено в скасуванні заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.04.2025 по справі № 915/604/25.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.05.2025 позовну заяву (вх. № 6850/25 від 06.05.2025) ОСОБА_1 до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю Коларівський кар`єр, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення загальних зборів, визнання недійсним договору купівлі-продажу залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання по справі на 23.06.2025.

2. Заява про забезпечення позову.

22.05.2025 до Господарського суду Миколаївської області через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява (вх. № 7754/25 від 22.05.2025) про вжиття заходів забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- заборони державним реєстраторам, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити реєстраційні дії, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Коларівський кар`єр» ЄДРПОУ 39537613 (юридична адреса: Україна, 57242, Миколаївська обл., Миколаївський район, селище Каравелове, провулок Юності, будинок 1-А), а саме: вносити зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про зміну часток засновників (учасників) у статутному капіталі, зміну розміру статутного капіталу товариства;

- накладення арешту на корпоративні права відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОВ «Коларівський кар`єр» ЄДРПОУ 39537613 (юридична адреса: Україна, 57242, Миколаївська обл., Миколаївський район, селище Каравелове, провулок Юності, будинок 1-А) у розмірі 100%, що у грошовому еквіваленті складає 117 600, 00 грн.

Підставами подання заяви про забезпечення позову зазначено наступні обставини.

Позивач зазначає, що між позивачем ОСОБА_1 і відповідачами ТОВ «Коларівський кар`єр», ОСОБА_2 і ОСОБА_3 існує спір стосовно незаконного виключення позивача зі складу учасників вказаного ТОВ.

Позивач ОСОБА_1 зазначає, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчиняють неодноразові протиправні дії, направлені на позбавлення позивача належних їй корпоративних прав на ТОВ «Коларівський кар`єр», реалізуючи системно свій протиправний намір: для початку направлено лист позивачу про необхідність внесення грошовими коштами на розрахунковий рахунок вже раніше сплаченої долі у статутному капіталі, ігноруючи звернення ОСОБА_1 про доступ до документів і вимоги про скликання зборів продовжують реалізовувати свій протиправний намір та проводять загальні збори без дотримання встановленого законом і чинним Статутом порядку і приймають рішення про виключення позивача зі складу учасників, отримавши відмову від державного реєстратора Миколаївської міської ради, направляються в іншу область (Одеська область) до державного реєстратора виконавчого комітету Південнівської міської ради, який вчиняє реєстраційну дію по виключенню зі складу учасників позивача, дізнавшись про звернення ОСОБА_1 до суду з позовом по цій справі вчиняють подальші незаконні дії, направлені на утруднення здійснення захисту порушених прав позивача, шляхом продажу відповідачем ОСОБА_2 частини долі в статутному капіталі ТОВ «Коларівський кар`єр» ОСОБА_3 та вчиняють відповідні реєстраційні дії.

Вказане, на думку позивача, однозначно свідчить про реалізацію злочинного наміру, направленого на порушення прав та законних інтересів позивача та підтверджує наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити а то і унеможливити виконання рішення суду або здійснити ефективний захист, спрямований на поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача в майбутньому.

Так, учасниками ТОВ «Коларівський кар`єр» станом на 01.04.2024 року була позивач ОСОБА_1 , що володіла часткою у статутному капіталі в розмірі 51%, номінальна вартість частки становила 122 400 грн. та ОСОБА_2 , що володіла часткою в статутному капіталі в розмірі 49% номінальна вартість частки становила 117 600, 00 грн.

31.03.2025 ОСОБА_1 стало відомо, що другим учасником ТОВ «Коларівський кар`єр» ОСОБА_2 , разом з директором ТОВ «Коларівський кар`єр» ОСОБА_3 , складено протокол загальних зборів учасників Товариства від 31.03.2025 №1-2025 (без повідомлення ОСОБА_1 ), згідно якого вирішено виключити із складу учасників ТОВ «Коларівський кар`єр» учасника з 51% статутного капіталу - ОСОБА_1 у зв`язку з повною не оплатою нею внеску до статутного капіталу в розмірі 51%, що становить 122 400, 00 грн.

06.05.2025 року о 18:10:16 за № 1005111070012008597 здійснено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - ТОВ «Коларівський кар`єр», а саме відбулась зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 19.05.2025 року вбачається, що учасником з часткою 50% статутного капіталу є ОСОБА_3 .

В подальшому здійснено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу ТОВ «Коларівський кар`єр», а саме відбулась зміна кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника, про що в реєстрі вчинено запис № 1005111070013008597 від 12.05.2025. Так, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань від 19.05.2025 року вбачається, що кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи зазначено ОСОБА_3 , тип бенефіціарного володіння: прямий вирішальний вплив, відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 50.

Позивач вважає, що учасник ТОВ «Коларівський кар`єр» ОСОБА_2 набула права на частку у статутному капіталі вказаного ТОВ в розмірі 100 % на підставі підроблених документів та оскаржуваного протоколу від 31.03.2025 року та довідки без номера від 02.04.2025 року, а тому не мала права в подальшому відчужувати частку у статутному капіталі. Усі наступні дії є похідними (наслідковими) від первинного порушення та здійснювались за відсутності законних підстав, оскільки вихідна реєстраційна дія -виключення ОСОБА_1 з числа учасників - була незаконною.

На думку позивача, ці дії вчинялись із явним наміром ускладнити розгляд цієї справи та з метою отримання незаконного контролю над активами Товариства та заподіяння позивачу і товариству шкоди.

Обраний захід забезпечення позову є співмірним позовній вимозі, оскільки при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Позивач вважає, що даному випадку є обґрунтованою підстава для забезпечення позову, оскільки існує очевидна загроза порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття таких заходів, що пов`язано з тим, що відповідачами вже вчинено дії, які порушують інтереси позивача.

В даному випадку невжиття таких заходів призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, оскільки існування загрози порушення прав позивача має очевидний та об`єктивний характер. Оскільки відповідачі можуть продовжити вчиняти незаконні дії на шкоду позивачу, що змусить позивача до подання додаткових інших позовів, на захист своїх інтересів.

Позивач зазначає, що оскільки позовні вимоги направлені на захист корпоративних прав позивача та існування обставин його виключення з ТОВ свідчать про те, що ТОВ може приймати будь-які рішення щодо діяльності і майна ТОВ без участі позивача, який мав у власності частку статутного капіталу у розмірі 51 %, вартістю 122 400 грн. і його було виключено зі складу учасників ТОВ спірним рішенням, правомірність якого оскаржується у даній справі, тому існує реальна загроза вчинення відповідачами подальших дій, направлених на відчуження корпоративних прав, передачу їх у заставу, прийняття рішення про вихід учасників зі складу ТОВ та виведення активів на користь інших осіб, ліквідації ТОВ. Про реальність намірів учасників (відповідачів) свідчать вже вчинені відповідачами дії, які призвели до зміни складу учасників і подальші реєстраційні дії.

Отже, у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи корпоративні права на ТОВ «Коларівський кар`єр», будуть відчужені чи передані в заставу відповідачами на користь інших осіб чи будуть вчинені інші дії, позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся з позовом у цій справі.

На думку позивача, заходи забезпечення, про застосування яких просить позивач, є співмірними, не порушують нічиїх прав та законних інтересів, не позбавляють відповідачів їх прав власності, не заподіюють жодної майнової чи немайнової шкоди ні сторонам цієї справи ні іншим особам.

На виконання ст. 141 ГПК України позивачем запропоновано в якості зустрічного забезпечення внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом.

Повідомлено, що на думку заявника в даному випадку для відповідачів відсутні будь- які негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення і тому не виникнуть можливі збитки у відповідачів, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

Заява обґрунтована приписами ст. 136, 137, 141 ГПК України та судовою практикою.

До заяви про вжиття заходів забезпечення позову позивачем надано докази сплати судового збору у сумі 1 514, 00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 8752-2434-2849-2413 від 21.05.2025.

3. Розгляд заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 140 ГПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Системний аналіз положень ст. 140 ГПК України дозволяє дійти висновку, що за загальним правилом розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється судом без повідомлення учасників справи. Виклик особи, що подала заяву про забезпечення позову, за нормами ч. 3 ст. 140 ГПК України здійснюється судом у разі необхідності вчинення додаткових дій: отримання пояснень, доказів. В свою чергу у випадку недостатності наданих заявником пояснень та доказів - призначається судове засідання (ч. 4 ст. 140 ГПК України).

Враховуючи викладені в позовній заяві та заяві про вжиття заходів забезпечення позову обставини справи, проаналізувавши подані заявником докази, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

4. Правове регулювання питання вжиття заходів забезпечення позову.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.

Згідно рішення ЄСПЛ від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні ЄСПЛ від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 1, 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема:

- накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

- забороною відповідачу вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ГПК України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ГПК України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони:

1) проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору;

2) Центральному депозитарію цінних паперів та депозитарній установі надавати емітенту реєстр власників іменних цінних паперів для проведення загальних зборів акціонерів;

3) участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства;

4) здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

Відповідно до ч. 9 ст. 137 ГПК України суд, який вирішує спір про право власності на акції (частки, паї) товариства, права акціонера (учасника), реалізація яких залежить від відносної вартості акцій (розміру частки) в статутному капіталі товариства, може постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом встановлення заборони на внесення змін до статуту цього товариства щодо розміру статутного капіталу.

Відповідно до ч. 10 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев`ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов`язаних з предметом спору.

Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.

За змістом ст. 136 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову (постанова КГС ВС від 17.11.2020 № 922/2419/20).

Позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (постанова КГС ВС від 25.09.2020 № 910/1762/20).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 15.01.2020 по справі № 915/1912/19).

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Правові висновки щодо застосування ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19, від 23.12.2020 № 911/949/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії. При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/13985/19, від 25.09.2020 у справі № 925/77/20.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно існує спір та наявна реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати зміст позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У випадку звернення до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 року № 910/1040/18.

Суд не приймає до уваги доводи скаржників, з посилання на відповідні постанови Верховного Суду, про те, що позивач обрав неефективний спосіб захисту, оскільки питання належності та ефективності обраного позивачем способу захисту своїх прав суд має вирішити за результатами розгляду справи по суті, а не на стадії вирішення питання щодо забезпечення позову (постанова КГС ВС від 10.09.2021 у справі № 910/18567/20).

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (постанова КГС ВС від 04.05.2023 у справі № 916/3710/22).

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (постанова ВП ВС від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, постанова КГС ВС від 06.12.2023 № 917/805/23).

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнавати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору (постанова КГС ВС від 09.09.2022 у справі № 904/7630/21).

Під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів; при цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору (постанова КГС ВС від 12.07.2022 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21)). Подібні правові позиції викладено у постановах Верховного суду від 14 серпня 2018 року у справі № 916/10/18, від 13 жовтня 2020 року у справі № 917/273/20, від 16 лютого 2021 року у справі №910/16866/20, від 09 червня 2021 року у справі №10/5026/290/2011(925/1502/20); при цьому такий вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним (постанова КЦС ВС від 24.01.2024 у справі № 755/12931/23).

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб (постанова КГС ВС від 06.12.2023 № 917/805/23).

Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова КГС ВС від 06.12.2023 № 917/805/23).

Відповідно до Конституції України та загальновизнаних принципів і норм міжнародного права визнання, дотримання і захист права власності є обов`язком держави (абзац перший пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16.10.2008 № 24-рп/2008). Конституційний імператив щодо непорушності права приватної власності скеровано насамперед на убезпечення власника від протиправного втручання у здійснення ним своїх прав щодо володіння, користування та розпорядження належним йому майном вільно та на власний розсуд" (друге речення абзацу одинадцятого пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 22.06.2022 № 6-р(ІІ)/2022).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, 2, 6 ст. 96-1 ЦК України права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.

Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

Корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.

Відповідно до абз. 4,5 п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі:

заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій;

накладення/зняття арешту корпоративних прав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» підстави для відмови у державній реєстрації: у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії.

Комплексний аналіз законодавства, що регулює відповідні правовідносини, дає можливість дійти висновку, що частка (вклад) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю є активом (майном) учасника такого товариства, яким він може розпорядитися у порядку, визначеному законом, та який може бути виражений у грошовому еквіваленті у статуті товариства як номінальна вартість, проте має і свою дійсну (ринкову) вартість.

Тобто, акції та частки у статутному капіталі товариства є майном у розумінні статті 190 ЦК, а отже на таке майно може бути звернене стягнення за наслідком вирішення судового спору (постанова КГС ВС від 07.01.2025 у справі № 910/1/21).

Акції та частки у статутному капіталі є особливим майном, на що неодноразово вказував Верховний Суд. Вартість корпоративних прав будь-якого товариства зумовлена вартістю його активів. Якщо товариство з метою уникнення відповідальності відчужує всі свої активи, то його корпоративні права повністю втрачають свою ринкову вартість (п. 168 постанови ВС від 10.01.2024 у справі № 910/268/23).

У виключних випадках позов може бути забезпечений шляхом накладення арешту/заборони відчуження корпоративних прав (акцій, часток, тощо), щодо яких відповідач є кінцевим бенефіціарним власником (постанова КГС ВС від 10.01.2024 у справі № 910/268/23).

Такий спосіб забезпечення позову як накладення арешту на майно у корпоративному спорі може узгоджуватися, зокрема, з такою вимогою майнового характеру як стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю (постанови КГС ВС від 15.04.2021 у справі № 911/2780/20, від 29.03.2021 у справі № 910/16800/20).

Такий захід забезпечення позову як накладення арешту на майно обмежує право особи користуватися та розпоряджатися майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу (постанова КГС ВС від 29.03.2021 у справі № 910/16800/20).

Такий спосіб забезпечення позову як накладення арешту на майно у корпоративному спорі може узгоджуватися, зокрема, з такою вимогою майнового характеру як стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову.

Оскільки позовні вимоги, заявлені в цій справі, є вимогами немайнового характеру, то такий захід забезпечення позову як накладення арешту на майно не є співмірним з предметом спору в цій справі.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вжиті господарськими судами заходи забезпечення позову не мають правового зв`язку з предметом позовних вимог (розірвання договору купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі товариства; визнання недійсним акта приймання-передачі частини частки в статутному капіталі товариства; визнання недійсним договору дарування частки у статутному капіталі товариства; визнання недійсним акта приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства; скасування реєстраційних дій; визнання права власності на частку), під час розгляду яких судами буде досліджуватися саме питання щодо наявності правових підстав для розірвання договору, визнання договору недійсним та скасування реєстраційних дій (постанова КГС ВС від 29.03.2021 у справі № 910/16800/20).

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 902/774/20, від 25.01.2021 у справі № 902/775/20.

Відтак оскільки такий захід забезпечення позову як накладення арешту на майно обмежує право учасника товариства користуватися та розпоряджатися таким майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, зокрема, з такою вимогою майнового характеру як стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю (постанова КГС ВС від 07.09.2021 у справі № 910/6481/21). Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/16800/20.

Заборона державним реєстраторам вносити відповідні зміни до реєстру є тимчасовою та не має своїм наслідком будь-якого перешкоджання господарській діяльності товариства. Тобто вжиття спірних заходів забезпечення позову спрямоване на запобігання імовірним порушенням корпоративних прав позивача, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін (постанови КГС ВС від 10.09.2021 у справі 910/18567/20, від 25.03.2019 у справі № 920/622/18).

Заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (постанова від 15.04.2021 у справі № 911/2780/20).

Для цілей вжиття заходів забезпечення позову, побудова судового рішення на припущені є допустимою, за умови, що таке припущення було достатньо обґрунтованим (постанова КГС від 14.10.2024 у справі № 915/534/24).

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

5. Висновки суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

Предметом спору у даній справі є вимоги про визнання недійсним рішення учасників ТОВ Коларівський кар`єр від 31.03.2025, а також про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами № 6840 від 21.02.2025.

Отже, предметом позову є вимоги немайнового характеру. Оскільки у даному випадку позивач звернулась до суду з немайновими позовними вимогами, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не повинна взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а повинна застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Судом встановлено наступні обставини.

Відповідно до відомостей з ЄДРЮОФОПГФ станом на 01.04.2025 засновниками ТОВ Коларівський кар`єр (код ЄДРПОУ 39537613) були: ОСОБА_1 , розмір частки статутного капіталу 122 400, 00 грн., відсоток частки статутного капіталу 51 % та ОСОБА_2 , розмір частки статутного капіталу 117 600, 00 грн., відсоток частки статутного капіталу 49 %. Керівником Товариства був ОСОБА_3 .

Відповідно до відомостей з ЄДРЮОФОПГФ станом на 03.04.2025 засновником ТОВ «Коларівський кар`єр» (код ЄДРПОУ 39537613) є ОСОБА_2 , розмір частки статутного капіталу 117 600, 00 грн., відсоток частки статутного капіталу 100 %. Кінцевий бенефіціарний власник - ОСОБА_2 . Керівником Товариства є ОСОБА_3 .

Відповідно до відомостей з ЄДРЮОФОПГФ станом на 19.05.2025 засновниками ТОВ Коларівський кар`єр (код ЄДРПОУ 39537613) є ОСОБА_2 , розмір частки статутного капіталу 58 800, 00 грн., відсоток частки статутного капіталу 50 %, та ОСОБА_3 , розмір частки статутного капіталу 58 800, 00 грн.; відсоток частки статутного капіталу 50 %. Кінцеві бенефіціарні власники: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Керівником Товариства є ОСОБА_3 .

Позивач зазначає, що між позивачем ОСОБА_1 і відповідачами ТОВ «Коларівський кар`єр», ОСОБА_2 і ОСОБА_3 існує спір стосовно незаконного виключення позивача зі складу учасників вказаного ТОВ, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам проводити реєстраційні дії щодо ТОВ «Коларівський кар`єр», а саме: вносити зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про зміну часток засновників (учасників) у статутному капіталі, зміну розміру статутного капіталу товариства, а також про накладення арешту на корпоративні права відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОВ «Коларівський кар`єр».

Отже, метою поданого позову є, зокрема, намір позивача у поновленні у корпоративних правах в Товаристві.

Пунктами 1, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.04.2025 вжито заходи забезпечення позову у справі № 915/604/25, а саме: заборонено Державній службі геології та надр України до ухвалення остаточного рішення у цій справі вносити зміни у частині зміни власника (надрокористувача) до спеціального дозволу на користування надрами № 6840 від 21.02.2025.

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 137 ГПК України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Суд дійшов висновку про наявність зв`язку між заявленим до застосування заходом забезпечення позову у вигляді заборони державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Коларівський кар`єр», а саме: вносити зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про зміну часток засновників (учасників) у статутному капіталі, зміну розміру статутного капіталу товариства і предметом спору, адекватність та співмірність заходу із позовними вимогами, адже існує спір щодо правомірності / неправомірності виключення позивача зі складу учасників ТОВ "Коларівський кар`єр". При цьому, судом враховано, що матеріалами справи підтверджено факт зміни складу учасників (засновників) товариства та реєстрації відповідних змін у ЄДРЮОФОПГФ (витяги з реєстру станом на 03.04.2025, 19.05.2025).

При цьому, судом враховано, що заборона державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії носить тимчасовий характер, не завдасть шкоди та збитків ні відповідачам (учасникам товариства), ні самому Товариству та не позбавить можливості здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплати податків тощо, спрямоване на запобігання ймовірним порушенням корпоративних прав позивача, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін.

Заходи забезпечення позову, про які просить позивач, фактично спрямовані на незмінність спірних правовідносин та їх суб`єктного складу. При цьому, суд враховує, що заходи забезпечення позову діятимуть тимчасово, виключно на час розгляду справи в суді.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 137 ГПК України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

Заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

В спірному випадку заборона державним реєстраторам проводити реєстраційні дії щодо ТОВ «Коларівський кар`єр», а саме: вносити зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про зміну часток засновників (учасників) у статутному капіталі, зміну розміру статутного капіталу товариства стосується виключно питання тимчасової заборони державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії щодо зміни розміру та часток у статутному капіталі ТОВ "Коларівський кар`єр", тобто заборона вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

Оскільки позовні вимоги, заявлені в цій справі, є вимогами немайнового характеру, то такий захід забезпечення позову як накладення арешту на майно, яким є частки (акції), тобто арешту на корпоративні права, не є співмірним з предметом спору в цій справі. Відтак, в частині заяви про накладення арешту на корпоративні права відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОВ «Коларівський кар`єр» судом відмовлено.

Суд наголошує, що під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 5, абз. 1 ч. 6 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Керуючись ст. 137, 140, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Частково задовольнити заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову (вх. № 7754/25 від 22.05.2025).

2. Вжити заходи забезпечення позову у справі № 915/604/25, а саме:

Заборонити державним реєстраторам, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити реєстраційні дії, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Коларівський кар`єр» ЄДРПОУ 39537613 (юридична адреса: Україна, 57242, Миколаївська обл., Миколаївський район, селище Каравелове, провулок Юності, будинок 1-А), а саме: вносити зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про зміну часток засновників (учасників) у статутному капіталі, зміну розміру статутного капіталу товариства.

3. В решті заяви відмовити.

Стягувач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю Коларівський кар`єр, провулок Юності, буд. 1-А, селище Каравелове, Вітовський район, Миколаївська область, 57242 (код ЄДРПОУ 39537613)

Ухвала є виконавчим документом відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Строк пред`явлення ухвали до виконання відповідно до вимог ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (ч. 1 ст. 144 ГПК України).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 255, 256, 257, 258 ГПК України.

СуддяЕ.М. Олейняш