Ухвала від 20.05.2025 по справі 916/730/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

"20" травня 2025 р. Справа № 916/730/25Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Букарова Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ),

до: Обслуговуючого кооперативу "ЗОЛОТІ КЛЮЧІ-1" (67571, Одеська обл., Одеський р-н, с. Фонтанка, вул. Горіхова, буд. 7; код ЄДРПОУ 26364069),

про стягнення 169317,19 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - Жердецький О.Ф., адвокат Теплякова Т.Є.;

від відповідача - адвокат Гудима І.Б..

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Обслуговуючого кооперативу "ЗОЛОТІ КЛЮЧІ-1" про стягнення 97688,00 грн, що були сплачені в якості членських внесків за період із січня 2018 року по січень 2022 року та стягнення пені у розмірі 71629,19 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2025 справу № 916/730/25 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

Ухвалою суду від 10 березня 2025 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрити провадження у справі № 916/730/25. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 08.04.2025 о 10:30 год. Викликано учасників справи у судове засідання на 08.04.2025 о 10:30 год.

24 березня 2025 року до суду від Обслуговуючого кооперативу "ЗОЛОТІ КЛЮЧІ-1" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

03 квітня 2025 року до суду від ОСОБА_1 надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.

Вказані заперечення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 08.04.2025 суд протокольною ухвалою відмовив відповідачу у задоволенні клопотання (24.03.2025 вх. №9451/25) про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 08.04.2025 суд протокольною ухвалою відклав судове засідання у справі на 14:10 год. 06.05.2025.

06 травня 2025 року до суду від Обслуговуючого кооперативу "ЗОЛОТІ КЛЮЧІ-1" надійшла заява про закриття провадження у справі, в якій відповідач просить суд закрити провадження у справі № 916/730/25, оскільки спір не підлягає вирішенню у господарських судах.

Вказану заяву суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 06.05.2025 судом було оголошено перерву до 16:00 год. 20.05.2025.

15 травня 2025 року до суду від ОСОБА_1 надійшли заперечення на заяву про закриття провадження у справі.

Вказані заперечення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Позивач та його представник у судовому засіданні 20.05.2025 заперечили проти задоволення заяви відповідача про закриття провадження у справі.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.05.2025 підтримав та просив задовольнити заяву про закриття провадження у справі.

У судовому засіданні 20.05.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали про закриття провадження у справі.

Суд, розглянувши заяву відповідача про закриття провадження у справі, заслухавши аргументи та заперечення представників сторін, дійшов до таких висновків.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) визначені підстави закриття провадження у справі, згідно яких господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Застосування наведеної вище норми пов`язано з необхідністю вилучати з процесу господарського судочинства справи, відкриті за позовами, що подані внаслідок помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду у випадках, коли предмет спору чи суб`єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією господарських судів, чи право або інтерес не підлягають судовому захисту.

Відповідно до ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

Так, в силу ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст. 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Статтею 17 Закону України Про судоустрій і статус суддів встановлено, що судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності. Найвищим судом у системі судоустрою є Верховний Суд. Систему судоустрою складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) Верховний Суд.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України Про судоустрій і статус суддів місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів у силу прямої вказівки закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.

В основу визначення підвідомчості покладено два критерії: суб`єктний склад правовідносин і характер діяльності суб`єктів (характер спірного правовідношення).

Відповідно до першого критерію господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, організаціями (юридичними особами), а також громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;

Критеріями визначення юрисдикції спору (корпоративний це спір або спір про право цивільне) визнаються:

а) характер спірних правовідносин корпоративні відносини мають бути пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням юридичної особи корпоративного типу, набуттям, здійсненням та припиненням корпоративних прав як різновиду суб`єктивних цивільних прав; а цивільні із захистом цивільного права;

б) суб`єктний склад сторін сторонами спору є юридична особа корпоративного типу, її учасники (засновники, акціонери, члени), у тому числі учасник, який вибув (носій корпоративних прав), посадова особа; чи особа не має у цій юридичній особі корпоративних прав;

в) предмет спору захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, порушеного певними діями (бездіяльністю) у процесі створення, діяльності, управління або припинення юридичної особи корпоративного типу, набуття, здійснення або припинення корпоративних прав та обов`язків учасників (засновників, акціонерів, членів) такої юридичної особи, чи захист цивільних прав і інтересів, що випливають з інших цивільних правовідносин, зокрема правовідносин інвестування або споживчих правовідносин

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що фізична особа може бути стороною спору у господарському судочинстві лише у разі, якщо розгляд такого спору в господарському суді прямо передбачено Господарським процесуальним кодексом України та відповідним законом, а коло господарських спорів, у яких стороною може бути фізична особа, законом обмежене.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (аналогічна норма права закріплена ст. 20 Господарського кодексу України).

За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Статтею 25 ЦК України встановлено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

Статтею 26 ЦК України встановлено, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Так, зі змісту позовної заяви слідує, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 1/2 частини земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (за межами населеного пункту), площею 0, 0978 га, кадастровий номер 5122786400:01:001:1220, що підтверджується Договором купівлі-продажу земельної ділянки від 25.01.2012, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу за реєстр. № 75.

26 січня 2012 року на підставі заяви та відповідно до рішення Загальних зборів членів Кооперативу № 01 від 26.01.2012 ОСОБА_1 було прийнято в асоційовані члени до складу Житлово-будівельного кооперативу «Дачно-будівельного кооперативу «Золоті ключі».

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб ДБК ««Золоті ключі» станом на 25.01.2012 (на дату подачі заяви ОСОБА_1 до Кооперативу) та із ст. 1 Статуту Кооперативу (затвердженого Протоколом № 5 від 22.09.2011, діючого на 26.01.2012) за своєю організаційно-правовою формою він був «житлово-будівельним кооперативом» (згідно до Державного класифікатора ДК 002:2004 «Класифікація організаційно-правових форм господарювання» (КОПФГ).

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» організаційно-правова форма юридичної особи визначається відповідно до класифікації організаційно-правових форм господарювання, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері технічного регулювання.

02 березня 2023 року відповідно до рішення Загальних зборів членів ДБК ««Золоті ключі» № 01/03/23 від 01.03.2023, кооператив змінив свою назву на Обслуговуючий кооператив «Золоті ключі-1».

Позивач вказує, що на теперішній час, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб станом на 30.01.2025 організаційно-правовою формою ОК «Золоті ключі -1» - є «обслуговуючий кооператив». Тобто у період із вступу позивача у Кооператив (26.01.2012) та на даний час, була проведена зміна організаційно-правовою форми Житлово-будівельного кооперативу «Дачно-будівельного кооперативу «Золоті ключі».

Суд зазначає, що відповідно до ст. 13 ЗУ «Про кооперацію» членство в кооперативу припиняється у разі: добровільного виходу з нього; припинення трудової участі в діяльності виробничого кооперативу; несплати внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу; смерті члена кооперативу - фізичної особи; ліквідації члена кооперативу - юридичної особи; припинення діяльності кооперативу.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Відповідно до приписів ст. 28 ЗУ «Про кооперацію» реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) кооперативу відбувається за рішенням загальних зборів членів кооперативу у порядку, визначеному законодавством та статутом кооперативу. У разі реорганізації права та обов`язки кооперативу переходять до його правонаступників.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у разі перетворення юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичної особи, що припиняється у результаті перетворення, та державна реєстрація новоутвореної юридичної особи. Перетворення вважається завершеним з дати державної реєстрації новоутвореної юридичної особи.

Тобто, процедура перетворення проходить в два етапи: перший - державна реєстрація припинення діючої юридичної особи та другий - державна реєстрація новоутвореної юридичної особи (правонаступника).

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, 24.03.2017 Кооператив змінив організаційно-правову форму з «житлово-будівельного кооперативу» на «обслуговуючий кооператив».

Отже, зважаючи на вищенаведені норми права, щодо порядку проведення реорганізації перетворення юридичної особи, відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦКУ України діяльність ЖБК «ДБК «ЗОЛОТІ КЛЮЧІ» було припинено 24.03.2017, а згідно ст. 13 ЗУ «Про кооперацію», це автоматично спричинило втрату асоційованого членства ОСОБА_1 у такому кооперативі.

Таким чином, оскільки в результаті реорганізації Кооперативу, ОСОБА_1 втратив членство у ЖБК «ДБК «ЗОЛОТІ КЛЮЧІ», та не подавав заяв про вступ до новоствореного кооперативу ОК «ДБК «Золоті ключі», суд вважає, що членство ОСОБА_1 у Кооперативі припинилось 24.03.2017 (дата державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу зміна організаційно-правової форми).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що спір між ОСОБА_1 та Обслуговуючим кооперативом "ЗОЛОТІ КЛЮЧІ-1" щодо стягнення 169317,19 грн, не пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності цього Кооперативу.

Проаналізувавши надані позивачем в обґрунтування позову докази, суд дійшов висновку, що між ОСОБА_1 та Обслуговуючим кооперативом "ЗОЛОТІ КЛЮЧІ-1" відсутній спір, що виник з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі. А тому такий спір слід розглядати за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістом вимог ст.ст. 15, 20 Цивільного кодексу України, гл. 4 ГПК України особа здійснює право на захист на свій розсуд, а тому позивачеві належить право визначати особу, яка повинна відповідати за його позовом.

Суд роз`яснює позивачу, що спір згідно підстав і предмета позову та визначеного складу сторін згідно поданої у даній справі позовної заяви підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом.

Разом з тим, враховуючи вищезазначені обставини щодо наявності приватноправового спору, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі, оскільки спір за вказаними позовними вимогами не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити заяву Обслуговуючого кооперативу "ЗОЛОТІ КЛЮЧІ-1" про закриття провадження у справі.

2. Закрити провадження у справі № 916/730/25.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга у відповідності до частини 1 статті 256 ГПК України.

Повну ухвалу складено 26.05.2025.

Суддя Нікітенко С.В.