Ухвала

від 20.05.2025 по справі 918/1221/20

ГОЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"20" травня 2025 р.м. РівнеСправа №918/1221/20

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О. за участі секретаря судового засідання Ярощук О.П., розглянувши у відкритому судовому засідання за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" (33023, м. Рівне, вул. Академіка Грушевського, 24, код ЄДРПОУ 39589441)

про стягнення 82 877 349, 09 грн.

у судове засідання з`явилися:

- від позивача: Пясецький Дмитро Васильович;

- від відповідача: Якимчук Ольга Михайлівна

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" про стягнення 82 877 349, 09 грн.

Позовні вимоги позивача ґрунтуються на тому, що відповідач не розрахувався у повному обсязі за переданий йому у квітні - липні 2020 року та отриманий по договору купівлі-продажу № 18-542-11 від 05.11.2018 природній газ у сумі 82 877 349,09 грн.

Ухвалою від 04.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 26.01.2021.

Ухвалою від 26.01.2021 підготовче засідання відкладено на 09.02.2021.

28 січня 2021 року від ТОВ "Рівнегаз збут" надійшов відзив. У поданому відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, покликаючись на те, що інформацію щодо обсягу спожитого газу населенням збирає та передає Оператор ГРМ - АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз", на підставі якої формуються акти приймання-передачі природного газу між ТОВ "Рівнегаз збут" та АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Однак, Оператором ГРМ скориговано (зменшено) обсяги спожитого газу по ряду особових рахунків, при тому, що за період січень-липень 2020 року акти приймання-передачі, які є підставою позовних вимог у даній справі, вже сформовані та в них закладені попередні більші обсяги спожитого газу. Відтак, внаслідок таких дій Оператора ГРМ, на думку відповідача, безпідставно збільшено грошові зобов`язання останнього перед АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". А тому, не погоджуючись з достовірністю спожитого природного газу населенням відображеною у актах приймання-передачі, ТОВ "Рівнегаз збут" звернулося до суду з позовом до АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" у справі №918/1223/20.

09 лютого 2021 року від ТОВ "Рівнегаз збут" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №918/1223/20.

09 лютого 2021 року ТОВ "Рівнегаз збут" супровідним листом подало судову практику на підтвердження позиції щодо зупинення провадження у справі.

Ухвалою від 09.02.2021 продовжено позивачу процесуальний строк на подачу відповіді на відзив до 12.02.2021 (включно). Розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено 18.02.2021.

15 лютого 2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив.

17 лютого 2021 року відповідачем супровідним листом подано судову практику на підтвердження позиції щодо зупинення провадження у справі.

18 лютого 2021 року до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення до клопотання про зупинення провадження у справі разом з долученими до нього документами.

18 лютого 2021 року від позивача надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі, у якому останній заперечив проти його задоволення з підстав недоведеності та необґрунтованості.

Ухвалою від 18.02.2021 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено провадження у справі № 918/1221/20 до набрання судовим рішенням законної сили у справі № 918/1223/20.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.05.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Рівненської області від 18.02.2021 у справі № 918/1221/20 - без змін.

09 квітня 2025 року від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 918/1221/20.

В обґрунтування означеного клопотання позивач вказав, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 16.12.2024 у справі № 918/1223/20 в задоволенні позову відмовлено. Постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 26.03.2025, апеляційну скаргу ТОВ «Рівнегаз збут» на вказане рішення залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Рівненської області від 16.12.2024 у справі № 918/1223/20 залишено без змін.

Ухвалою від 15.04.2025 поновлено провадження у справі № 918/1221/20. Підготовче засідання у справі № 918/1221/20 призначено на 01.05.2025.

30 квітня 2025 року від ТОВ "Рівнегаз збут" надійшла заява про закриття провадження у справі та додаткові пояснення.

01 травня 2025 року від ТОВ "Рівнегаз збут" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 918/1221/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №640/3438/21, що перебуває на розгляді Київського окружного адміністративного суду.

01 травня 2025 року до Господарського суду Рівненської області надійшло повідомлення про замінування приміщення суду. Внаслідок цього у визначений для розгляду справи час судове засідання по справі № 918/107/25 не відбулося. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про необхідність визначення наступної дати та часу проведення засідання з розгляду справи по суті.

Ухвалою від 01.05.2025 продовжено за ініціативою суду строк підготовчого провадження у справі № 918/1221/20 на 30 днів - до 30.05.2025. Повідомлено сторін, що підготовче засідання у справі № 918/1221/20 відбудеться 20.05.2025. Явку представників сторін - Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" у підготовче засідання визнано обов`язковою.

15 травня 2025 року від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшли заперечення:

- на заяву ТОВ "Рівнегаз збут" про закриття провадження у справі;

- на клопотання ТОВ "Рівнегаз збут" про зупинення провадження у справі.

20 травня 2025 року у судове засідання з`явилися представники позивача та відповідача.

Розглянувши заяву ТОВ "Рівнегаз збут" про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, судом враховується наступне.

ТОВ "Рівнегаз збут" просить суд закрити провадження у справі № 918/1221/20 у зв`язку із відсутністю предмету спору, а саме - через включення відповідача до Єдиного реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» № 1639, та що в результаті має наслідком те, що спірні кошти мають бути сплачені позивачу за рахунок державного бюджету. Вважає, що з урахуванням приписів Закону №1639, заборгованість ТОВ "Рівнегаз збут" перед АТ «НАК «Нафтогаз України» за Договором купівлі-продажу природного газу № 18-542-11 від 05.11.2018 підлягає врегулюванню в цілях погашення за рахунок видатків державного бюджету, а залишок боргу - реструктуризації згідно з визначеним Законом механізмом, тобто підстави припинення цього зобов`язання визначені в законі, що узгоджується з положеннями ст. 598 ЦК України та ст. 202 ГК України. З посиланням також на судову практику зауважує, що державою шляхом прийняття низки спеціальних Законів вже врегульовано механізм та джерела відшкодування позивачу грошових коштів, в тому числі тих, що є предметом розгляду даної справи, а відповідно можливе рішення на користь позивача у справі № 918/2120/20 буде прямо суперечити Закону № 1639, а тому ТОВ "Рівнегаз збут" наголошує, що провадження у даній справі підлягає закриттю у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки предмет спору у справі відсутній.

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заперечує проти закриття провадження у справі та вказує, що врегулювання заборгованості в рамках Закону № 1639 для учасників процедури врегулювання заборгованості, тобто для відповідача, здійснюється шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості. При цьому обсяг заборгованості учасника взаєморозрахунків, що зазначається у договорі взаєморозрахунків встановлюється рішенням НКРЕКП (на підставі висновку суб`єкта аудиторської діяльності) та актом звіряння заборгованості, складеного із зазначенням суми заборгованості станом на дату підписання договору про організацію взаєморозрахунків. Підстав для закриття провадження у справі немає, оскільки спірна заборгованість відповідача перед позивачем за Договором не погашена, договір про організацію взаєморозрахунків не укладався, відповідачем не було здійснено проведення взаєморозрахунків заборгованості або реструктуризації за Договором. Відповідач, як учасник процедури врегулювання заборгованості, частково виконав певні елементи процедури, яка направлена на врегулювання заборгованості (його включено до Реєстру), однак це не означає, що заборгованість вже врегульована (погашена), або належним чином відповідачем виконані умови договору купівлі- продажу природного газу, або зникнення предмета спору

Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» №1639-IX від 14.07.2021 (далі Закон №1639-ІХ) визначає процедуру врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу як заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) за природний газ та послуги з його транспортування шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, а також списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість у разі її погашення.

За положеннями ст. 1 Закону №1639-ІХ взаєморозрахунки - розрахунки з погашення заборгованості суб`єктів ринку природного газу, які проводяться за рахунок видатків державного бюджету учасниками процедури врегулювання заборгованості; договір про організацію взаєморозрахунків - договір, що укладається між учасниками процедури врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу для погашення заборгованості та є підставою для проведення взаєморозрахунків відповідно до цього Закону; реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу (далі - Реєстр) - відкритий загальнодоступний перелік підприємств та організацій, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; розрахункова дата - 31 грудня 2020 року.

Відповідно до ст. 2 Закону №1639-ІХ, дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за придбаний у НАК Нафтогаз України природний газ, послуги з його розподілу і транспортування та виключно на суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.

В частині 1 статті 3 Закону №1639-ІХ законодавець визначив, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості суб`єкти ринку природного газу включаються до Реєстру, який веде Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

З аналізу наведених норм чинного законодавства слідує, що сфера дії Закону №1639-ІХ, визначена у статті 2 останнього, поширюється виключно на суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру. Водночас лише при одночасному існуванні умов, визначених статтею 2 Закону №1639-ІХ, а саме: 1) правовідносини виникли із приводу врегулювання заборгованості за придбаний у НАК Нафтогаз України природний газ, послуги з його розподілу і транспортування; 2) суб`єкт ринку природного газу включений до Реєстру, і щодо нього підлягають реалізації заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування, передбачені статями 4, 5, 6 цього Закону.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 23.06.2022 у справі №904/92/20.

Так, у ч. 1 ст. 4 Закону №1639-ІХ визначено, що взаєморозрахунки в цілях погашення заборгованості та грошових зобов`язань, що визначені статтею 1 цього Закону, здійснюються за рахунок видатків державного бюджету для врегулювання, зокрема, неоплаченої вартості обсягів природного газу, відображеної в обліку постачальників природного газу у період з 1 жовтня 2014 року до розрахункової дати у зв`язку з визнанням судами незаконними та нечинними актів Кабінету Міністрів України про затвердження норм споживання природного газу населенням без лічильників, - в цілях погашення заборгованості включених до Реєстру суб`єктів ринку природного газу, у тому числі підтвердженої судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для постачання побутовим споживачам, укладеними з НАК "Нафтогаз України", а також за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, та/або особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року; сумнівної та/або безнадійної дебіторської заборгованості побутових споживачів перед постачальниками природного газу, внаслідок та за рахунок якої утворилася кредиторська заборгованість постачальників природного газу за договорами купівлі-продажу природного газу, - в цілях погашення заборгованості включених до Реєстру суб`єктів ринку природного газу, у тому числі підтвердженої судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для постачання побутовим споживачам, укладеними з акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а також за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, та/або особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, та за договорами, укладеними з товариством встановлюється рішенням НКРЕКП (на підставі висновку суб`єкта аудиторської діяльності) та актом звіряння заборгованості, складеного із зазначенням суми заборгованості станом на дату підписання договору про організацію взаєморозрахунків. Підстав для закриття провадження у справі немає, оскільки спірна заборгованість відповідача перед позивачем за Договором не погашена, договір про організацію взаєморозрахунків не укладався, відповідачем не було здійснено проведення взаєморозрахунків заборгованості або реструктуризації за Договором.

Взаєморозрахунки проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, у межах видатків спеціального фонду державного бюджету за цільовим призначенням та в обсягах, передбачених Законом України Про Державний бюджет України, із застосуванням рахунків, відкритих у Державному казначействі України, згідно з договором про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в обліку учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору, та в обсязі, що не перевищує підтверджену учасниками заборгованість (абз. 1 ч. 3 ст. 4 Закону №1639-ІХ).

Відповідно до положень частин 2, 6, 7 статті 5 Закону №1639-ІХ, реструктуризація заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, здійснюється після проведення розрахунків, передбачених статтею 4 цього Закону, шляхом розстрочення. Типовий договір про реструктуризацію заборгованості з оплати природного газу та послуги з його транспортування затверджується Кабінетом Міністрів України. Кожна із сторін зобов`язана укласти договір про реструктуризацію заборгованості у строк, що не перевищує 10 календарних днів з дня його отримання, якщо сума за таким договором підтверджена актами звіряння між учасниками процедури врегулювання заборгованості.

Верховним Судом у постанові від 15.06.2022 у справі №910/10142/21 сформовано правовий висновок щодо закриття провадження у справі за відсутності предмета спору у зв`язку із дією Закону №1639-ІХ та зазначено, що для застосування процедури врегулювання заборгованості згідно з положеннями Закону №1639-ІХ має вчинятися юридично значима дія, і за відсутності такої підстави для закриття провадження відсутні.

Верховним Судом у постанові від 18.04.2023 у справі №911/3195/21 наголошено, що у разі відсутності встановлення судами факту укладення договору про організацію взаєморозрахунків між учасниками спору, відсутні підстави для припинення спірних правовідносин між сторонами та для закриття провадження у справі.

Законом №1639-ІХ визначено процедуру врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, що являє собою заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) за природний газ та послуги з його транспортування шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, а також списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість у разі її погашення.

Водночас Законом №1639-ІХ не передбачено припинення зобов`язання щодо суми основного боргу за поставлений газ, а лише визначено певну процедуру (заходи), яка надає можливість в майбутньому врегулювати заборгованість у спосіб, визначений законом.

Тобто у даному випадку повинна бути вчинена юридично значима дія щодо фактичного погашення суми основного боргу за поставлений природний газ, зокрема, укладено договір про організацію взаєморозрахунків між учасниками спору та/або договір про реструктуризацію заборгованості з оплати природного газу та послуги з його транспортування тощо.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.07.2023 у справі №906/1357/20, від 05.09.2023 у справі №922/3220/20, від 16.01.2024 у справі №916/2168/22, від 23.04.2024 у справі №925/636/23.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), до обов`язків якої входить формування Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, 12.09.2022 на офіційному сайті НКРЕКП розмістила постанову № 1077 від 06.09.2022, якою включено ТОВ "Рівнегаззбут" до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.

Отже, матеріалами справи стверджується та не заперечується учасниками справи, що відповідача включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, тобто останній є учасником процедури врегулювання заборгованості відповідно до Закону №1639-ІХ та, відповідно, частково виконав певні умови процедури, яка направлена на врегулювання заборгованості, в цій частині.

Водночас доказів укладення Договору про організацію взаєморозрахунків або про реструктуризацію заборгованості учасниками справи не надано (відповідачем не було здійснено проведення взаєморозрахунків заборгованості або реструктуризації заборгованості за Договором).

Предметом спору у даній справі є майнова вимога про стягнення заборгованості та нарахувань за поставлений газ, така заборгованість може вважатися відсутньою лише у разі фактичного врегулювання заборгованості за поставлений газ та здійснення взаєморозрахунків згідно Закону та реструктуризації залишків заборгованості.

Як зазначалося вище, підстави для припинення зобов`язання щодо стягнення спірної заборгованості за Договором у силу Закону №1639-ІХ не можуть бути встановлені лише на підставі факту включення відповідача до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, оскільки допустимими доказами припинення відповідного зобов`язання є вчинення юридично значимої дії, а саме, укладення договору про організацію взаєморозрахунків або договору про реструктуризацію заборгованості тощо.

Крім того, Закон №1639-ІХ надає право врегулювати спірну заборгованість у визначеному ним порядку, проте не встановлює, що вчинення таких дій є обов`язковим. Разом з тим, така процедура здійснюється відповідним уповноваженим органом у порядку, обумовленому Законом. При цьому, відповідне списання заборгованості або відмова у її списанні жодним чином не звільняють суд від обов`язку встановити факт наявності/відсутності такої заборгованості, а її фіксування в судовому акті визначає лише її безспірність, і сторони жодним чином не позбавлені права здійснити подальше врегулювання своїх правовідносин стосовно спірної заборгованості з урахуванням приписів Закону №1639-ІХ.

Таким чином, з огляду на те, що саме лише включення відповідача до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, без вчинення юридично значимих дій щодо фактичного погашення суми основного боргу за поставлений природний газ (укладення договору про організацію взаєморозрахунків або договору про реструктуризацію заборгованості тощо), не є підставою для висновку про відсутність спірної у даній справі заборгованості, а тому суд відмовляє в задоволенні заяви ТОВ "Рівнегаз збут" від 30.04.2025 про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Розглянувши клопотання ТОВ "Рівнегаз збут" про зупинення провадження у справі, судом враховується наступне.

Відповідач просить суд зупинити провадження у справі № 918/1221/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №640/3438/21, що перебуває на розгляді Київського окружного адміністративного суду. У означеній справі Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, у якому просить суд: визнати протиправним і нечинним абз. 4 п. 2 постанови № 143 від 27.02.2019.

В обґрунтування клопотання про зупинення ТОВ "Рівнегаз збут" вказує, що результат розгляду справи №640/3438/21 безпосередньо впливатиме на підстави та розмір заявлених позовних вимог АТ «НАК «Нафтогаз України» у справі №918/1221/20, оскільки у випадку визнання судом нечинним абз.4 п.2 постанови КМУ № 143 (що є предметом розгляду справи №640/3438/21), позивач буде зобов`язаний здійснити відповідні коригування у розрахунках з ТОВ "РІВНЕГАЗ ЗБУТ" за спірним Договором, що відповідно вплине на підстави та розмір заявлених позовних вимог у справі №918/1221/20.

Позивач заперечує проти задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та вказує, що спірні правовідносини між учасниками справи №918/1221/20 виникли ще в момент чинності Постанови № 143, в тому числі всі документи на які посилається позивач та відповідач. Тому рішення у справі № 640/3438/21 не вплине на правовідносини сторін, що існували до часткової втрати чинності Постанови № 143. Крім цього, скасування постанови № 143 не матиме жодного впливу на поточну справу, оскільки такі документи, як коригуючі акти підписані лише з боку відповідача, а тому не є первинними бухгалтерськими документами та не створюють для сторін жодних наслідків.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

За наведеною нормою обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти неможливість господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

По своїй суті зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Враховуючи приписи пункту 5 частини першої ст. 227 ГПК України, суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Як встановлено судом із ухвали Київського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року №640/3438/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/125107620) предметом розгляду справи № 640/3438/21 є визнання протиправним і нечинним абз. 4 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 №143 "Питання споживання природного газу".

Відповідно до частини 2 статті 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, у випадку задоволення позовних вимог у справі № 640/3438/21, вказана Постанова № 143 в частині втратить чинність з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

При вирішенні клопотання про зупинення провадження у справі суд враховує висновки Верховного Суду у справі № 904/3173/19 (постанова від 12.11.2020), в якій Верховний Суд дійшов до наступних висновків з питань застосування положень Постанови № 143: «Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, відповідно до якого постанови від 30.01.2019 № 63 «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами» та від 27.02.2019 № 143 «Питання споживання природного газу» не покладають на АТ «НАК «Нафтогаз України» зобов`язання повернути ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» чи іншим суб`єктам господарювання будь-які грошові кошти, у тому числі, за виконаними господарськими договірними зобов`язаннями. Крім того, вказані постанови не наділяють суб`єктів господарювання правом вимоги до АТ «НАК «Нафтогаз України».

Тобто, Верховний Суд дійшов висновку, що навіть за чинності Постанови № 143, вона не покладає на НАК «Нафтогаз України» обов`язку щодо повернення відповідачу чи іншим суб`єктам господарювання будь-яких коштів.

Окрім цього, при вирішення клопотання про зупинення провадження у справі суд враховує висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладені у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20, правовідносини в якій та у справі № 918/1221/20 є релевантними. Так, у постанові від 01.03.2024 зазначено:

"8.15. Як вже зазначалось, предметом позову у справі, що розглядається, є стягнення з відповідача заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу за період з жовтня 2019 року по липень 2020 року, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість у розмірі 1 983 151 348,29 грн.

8.16. Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції встановив такі істотні обставини: наявність договірних відносин, зміст обов`язків сторін, в тому числі строки та порядок оплати, обсяг та вартість переданого газу, факт оплати, здійсненої відповідачем.

8.17. Ухвалюючи зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №640/3438/21 про визнання протиправним і нечинним абз. 4 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 №143 "Питання споживання природного газу", суд апеляційної інстанції у цій справі керувався тим, що вказаний пункт прямо впливає на розрахунки між сторонами у даній справі, проте ухвалою Окружного адміністративного суду від 19.02.2021 у справі №640/3438/21 відкрито провадження за позовом НАК «Нафтогаз України» до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та нечинним абз. 4 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 №143 "Питання споживання природного газу", з підстав незаконності постанови та прийняття її з перевищенням повноважень.

8.18. За висновком суду, вказане рішення безпосередньо впливає на спірні правовідносини сторін та розмір заявлених позовних вимог у даній справі, а господарський суд в межах вирішення даного спору не може самостійно встановити обставини, які є предметом розгляду адміністративного суду у справі №640/3438/21.

8.19. Відповідно до статті 1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

8.20. За частиною першою статті 5 цього Кодексу кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

8.21. Статтею 265 КАС України визначені наслідки визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним. Так, за частиною другою цієї статті нормативно - правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

8.22. Таким чином, процесуальним законодавством регламентовано порядок втрати чинності нормативно-правового акту в разі визнання його протиправним, а саме: з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду і практика щодо застосування положень частини другої статті 265 КАС України Верховним Судом є сталою. Так, у постанові від 21.09.2021 у справі №910/10374/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала: "Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова №662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10.12.2014, втратила чинність (у частині) 22.02.2017 з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі №826/20084/14".

8.23. Тобто, визнання постанови Кабінету Міністрів України нечинною означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

8.24. Наведеного суд апеляційної інстанції не врахував, а зі змісту ухвали суду не вбачається, яким чином ймовірне у майбутньому визнання нечинною адміністративним судом постанови Кабінету Міністрів України впливатиме на зміст правовідносин, що виникли та існували між сторонами у цій справі у попередній до втрати чинності цим актом період, обсяг та оцінку конкретних обставин, що мають суттєве значення для справи враховуючи предмет та підстави цього позову.

8.25. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати також приймає до уваги і зважує на те, що під час розгляду справи про визнання протиправним та нечинним нормативного-правового чи індивідуального акта суд адміністративної юрисдикції з`ясовує питання законності чи незаконності прийняття такого акта.

8.26. Під час ухвалення рішення адміністративний суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються (частина перша статті 244 КАС України). Відповідно, за загальним правилом, враховуючи приписи статті 264 КАС України, обставини, які з`ясовуються адміністративним судом під час ухвалення рішення у справі щодо оскарження нормативно-правового акта, зокрема, Кабінету Міністрів України, стосуються законності такого акта та порядку його прийняття, що не належать до обставин справи господарської юрисдикції.

8.27. Об`єднана палата, констатуючи вказане, звертається до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.06.2022 у справі №520/2098/19, у якій Велика Палата зазначила про те, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).

8.28. Питання застосовності (незастосовності) до встановлених господарським судом обставин справи певного нормативно-правового акта як джерела права жодним чином не належить до обставин господарської справи, які входять до кола доказування у справі та не є фактами, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, а підлягає вирішенню судом в порядку частини шостої статті 11 ГПК України.

8.29. Отже, в цій справі апеляційний господарський суд допустив не вірне тлумачення та не у повній мірі дотримався вищенаведених процесуальних норм та зупинив провадження у справі до вирішення в адміністративній справі спору щодо визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту, визначивши його чинність та дію як обставину, яка підлягає з`ясуванню в цьому випадку. Однак вирішення питання про чинність / нечинність нормативного-правового акту не є підставою для зупинення провадження в господарській справі, адже господарський суд в межах вирішення господарського спору не лише може, але й зобов`язаний самостійно, дотримуючись завдань та принципів господарського судочинства, закріплених у статті 2 ГПК України, в тому числі змагальності та диспозитивності, встановити обставини, які є предметом доказування у ній, застосувати джерела права та розглянути спір у відповідності зі статтями 2 та 11 ГПК України.

8.30. Об`єднана палата висновує, що не може свідчити про об`єктивну неможливість розгляду справи про стягнення заборгованості за договорами купівлі-продажу природного газу та/або пені, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання договірних зобов`язань до вирішення іншої справи, у даному випадку до вирішення справи №640/3438/21, оскільки підставами зупинення у такому випадку може бути неможливість суду встановити та оцінити певні конкретні обставини - факти, що мають суттєве значення для вирішення цього спору на підставі наявних у матеріалах справи доказів, неможливість здійснити перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, відповідно до викладених у ньому висновків.

8.31. Водночас, відповідно до частин сьомої, восьмої статті 11 ГПК України у разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили; у разі невідповідності правового акта міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір України. Отже, якщо суд дійде висновку про таку невідповідність під час розгляду справи, правовідносини в якій виникли до набрання законної сили рішенням суду про визнання протиправним та нечинним нормативного-правового акта, суд не застосовує такий нормативно-правовий акт.

8.32. З огляду на викладене, об`єднана палата дійшла висновку про те, що зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №640/3438/21, здійснене з порушенням приписів пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України, що призведе до безпідставного затягування розгляду справи, нездійснення розгляду справи упродовж розумного строку, що суперечитиме засадам господарського судочинства та вимогам Конвенції.»

Окрім цього, у постанові від 12.11.2020 у справі №904/3173/19 Верховним Судом зроблено висновок, відповідно до якого постанови від 30.01.2019 №63 «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами» та від 27.02.2019 №143 «Питання споживання природного газу» не покладають на АТ «НАК «Нафтогаз України» зобов`язання повернути ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» чи іншим суб`єктам господарювання будь-які грошові кошти, у тому числі, за виконаними господарськими договірними зобов`язаннями. Крім того, вказані постанови не наділяють суб`єктів господарювання правом вимоги до АТ «НАК «Нафтогаз України».

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі №918/1221/20 до набрання законної сили рішенням по справі № 640/3438/21 про визнання протиправним та нечинним абз. 4 п. 2 постанови КМУ №143 від 27.02.2019, оскільки Верховним Судом вже зроблено висновки про те, що постанова КМУ №143 не наділяє суб`єктів господарювання правом вимоги до НАК «Нафтогаз України» та не покладає на НАК «Нафтогаз України» зобов`язання повернути будь-які грошові кошти, у тому числі, за виконаними господарськими договірними зобов`язаннями. Верховний Суд встановив, що вимоги збутових організацій ґрунтуються на довільному тлумаченні змісту постанов КМУ.

Так, проаналізувавши підстави, зазначені відповідачем в обґрунтування необхідності зупинення провадження у справі, оцінивши згідно з статтею 86 ГПК України зібрані у справі докази на предмет можливості встановлення і оцінки обставин (фактів) які є предметом судового розгляду, суд відмовляє в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі застосовуючи пункт 5 частини першої статті 227 ГПК України, оскільки сама по собі пов`язаність справ не є достатньою підставою для зупинення провадження у справі, оскільки об`єктивна неможливість розгляду даної справи до вирішення спору у справі №640/3438/21 відсутня.

Керуючись ст.ст. 227, 231, 234, 235 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" від 30.04.2025 про закриття провадження у справі № 918/1221/20 у зв`язку із відсутністю предмета спору - відмовити.

2. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" від 01.05.2025 про зупинення провадження у справі № 918/1221/20 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Повний текст ухвали складено та підписано "26" травня 2025 року.

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О. Пашкевич