Рішення від 21.05.2025 по справі 922/4852/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/4852/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Тонкій Є.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21, пов. 8-9, м. Харків, 61165) до 1-ого відповідача Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області (64801, Харківська обл., Лозівський р-н, с-ще Близнюки, вул. Незалежності, 39), 2-ого відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), 3-ого відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Селянське (фермерське) господарство «РІТА» (64811, Харківська обл., Лозівський р-н, с. Алісівка, вул Степова, буд. 1) про визнання недійсним договору та припинення права власності за участю представників:

позивача - Чернявського А.В. (в порядку самопредставництва),

першого відповідача (Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області) - Бреуса В.В. (в порядку самопредставництва),

другого відповідача ( ОСОБА_1 ) - Свистуна А.В. (ордер серія АХ №1237625 від 03.02.2025),

третього відповідача ( ОСОБА_2 ) - Свистуна А.В. (ордер серія АХ №1169539 від 27.01.2024),

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якій просить суд:

1. Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 02.02.2023 року, укладений між ОСОБА_1 та Близнюківською селищною радою Лозівського району Харківської області на підставі рішення XXXVII сесії VIII скликання БлизнюкІвської селищної ради Лозівського району Харківської області № 884-VIII від 26.01.2023 року, предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 6320680300:04:000:0778.

2. Припинити право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 6320680300:04:000:0778 та зобов`язати Близнюківську селищну раду Лозівського району Харківської області прийняти земельну ділянку з кадастровим номером 6320680300:04:000:0778 у комунальну власність.

3. Стягнути з відповідачів судові витрати на користь Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

4. Залучити до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідачів Селянське (фермерське) господарство «РІТА» (Код ЄДРПОУ: 31378554).

Судом здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо відомостей про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані стосовно відповідачів.

Судом отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру щодо відповідача ОСОБА_2 , згідно з даними якої остання з 05.07.2023 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Проте стосовно відповідача ОСОБА_1 інформації в реєстрі не знайдено, у зв`язку з цим судом засобами поштового зв`язку направлено запит до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області щодо ОСОБА_1 .

13 січня 2025 року судом отримано відповідь Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, згідно з якою станом на 06.01.2025 місце проживання ОСОБА_1 з 29.05.2003 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_4 .

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.01.2025 позовну заяву Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вх.№ 4852/24) залишено без руху. Встановлено Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області строк на усунення недоліків позовної заяви - 5 (п`ять) днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху. Встановлено Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області спосіб усунення недоліків позовної заяви: уточнити адресу місця проживання чи перебування відповідача ОСОБА_2 та надати докази направлення позовної заяви з додатками на адресу відповідача; надати належним чином засвідчені копії документів, доданих до позовної заяви; надати докази на підтвердження повноважень особи, що засвідчила копії документів, доданих до позовної заяви.

20.01.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх.№ 1449/25), де позивач надав уточнену позовну заяву з вказанням актуальної адреси відповідача ОСОБА_2 , докази направлення уточненої позовної заяви учасникам справи та належним чином засвідчені копії документів, додані до позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/4852/24. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато підготовче провадження і призначено підготовче засідання 12 лютого 2025 року о 12:00. Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Селянське (фермерське) господарство «РІТА» (64811, Харківська обл., Лозівський р-н, с. Алісівка, вул Степова, буд. 1, код ЄДРПОУ 31378554).

03.02.2025 від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 2945/25), де відповідач просить відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, виходячи з наступного.

По-перше, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не має повноважень звертатися самостійно з таким позовом, адже не являється розпорядником земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів.

По-друге, ОСОБА_2 є добросовісним набувачем. Земельна ділянка з кадастровим номером 6320680300:04:000:0778 придбана виключно у законний спосіб. Будь-яких заборон, обмежень чи обтяжень щодо даної земельної ділянки не існувало на момент набуття земельної ділянки.

По-третє, діями Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області не порушено жодної норми чинного законодавства і рішення XXX сесії VIII скликання Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області № 884-VIII від 26.01.2023 року про надання дозволу на викуп ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 6320680300:04:000:0778 відповідає нормам законодавства, чинного на момент прийняття рішення. Крім того, Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим ПКМУ № 1127 від 25.12.2015 року, не було передбачено порядку реєстрації земельних ділянок, виділених фізичній особі для створення в майбутньому фермерського господарства, яка звернулась для проведення реєстрації права користування на юридичну особу (фермерське господарство). Пункт 81-10 у вищевказаному Порядку, в якому вказано, що державна реєстрація прав на земельні ділянки, надані для ведення фермерського господарства, у зв`язку із створенням юридичної особи з організаційно-правовою формою фермерське господарство проводиться за відповідною юридичною особою на підставі документів, необхідних для такої реєстрації, передбачених Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, іншими законами України та цим Порядком, виданих на ім`я засновника, члена такого фермерського господарства, з`явився тільки 02.05.2023 року на підставі ПКМУ № 432. Тобто реєстрація в Державному реєстрі ОСОБА_1 права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6320680300:04:000:0778, яка відбулась 07.09.2017 року, в повному обсязі відповідала вимогам чинного на той момент законодавства. Якщо б ОСОБА_1 прийшов зареєструвати право користування вказаною земельною ділянкою на юридичну особу, йому б було відмовлено, так як до 02.05.2023 року не існувало порядку такої реєстрації.

По-четверте, обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним.

05.02.2025 від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 3237/25), де відповідач просить відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, виходячи з наступного.

По-перше, діями Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області не порушено жодної норми чинного законодавства і рішення XXX сесії VIII скликання Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області № 884-VIII від 26.01.2023 року про надання дозволу на викуп ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 6320680300:04:000:0778 відповідає нормам законодавства, чинного на момент прийняття рішення. Крім того, Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим ПКМУ № 1127 від 25.12.2015 року, не було передбачено порядку реєстрації земельних ділянок, виділених фізичній особі для створення в майбутньому фермерського господарства, яка звернулась для проведення реєстрації права користування на юридичну особу (фермерське господарство). Пункт 81-10 у вищевказаному Порядку, в якому вказано, що державна реєстрація прав на земельні ділянки, надані для ведення фермерського господарства, у зв`язку із створенням юридичної особи з організаційно-правовою формою фермерське господарство проводиться за відповідною юридичною особою на підставі документів, необхідних для такої реєстрації, передбачених Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, іншими законами України та цим Порядком, виданих на ім`я засновника, члена такого фермерського господарства, з`явився тільки 02.05.2023 року на підставі ПКМУ № 432. Тобто реєстрація в Державному реєстрі ОСОБА_1 права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6320680300:04:000:0778, яка відбулась 07.09.2017 року, в повному обсязі відповідала вимогам чинного на той момент законодавства. Якщо б ОСОБА_1 прийшов зареєструвати право користування вказаною земельною ділянкою на юридичну особу, йому б було відмовлено, так як до 02.05.2023 року не існувало порядку такої реєстрації.

По-друге, ОСОБА_2 є добросовісним набувачем. Земельна ділянка з кадастровим номером 6320680300:04:000:0778 придбана виключно у законний спосіб. Будь-яких заборон, обмежень чи обтяжень щодо даної земельної ділянки не існувало на момент набуття земельної ділянки.

По-третє, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не має повноважень звертатися самостійно з таким позовом, адже не являється розпорядником земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів.

По-четверте, обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним.

06.02.2025 від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшли відповідь на відзив відповідача ОСОБА_2 (Документ сформований в системі «Електронний суд» 05.02.2025, вх.№ 3287/25) та відповідь на відзив відповідача ОСОБА_1 (Документ сформований в системі «Електронний суд» 06.02.2025, вх.№ 3389/25), де позивач не погоджується з доводами, викладеними відповідачами у відзивах на позовну заяву.

Доводи відповідачів про неналежність позивача представник позивача вважає хибними, оскільки відповідно до підпункту 37 пункту 4 Положення Головне управління звертається до суду з позовами про визнання недійсними угод, укладених із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок державної, комунальної власності. До того ж, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за використанням та охороною земель в межах Харківської області відповідно до статті 4 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».

Щодо тверджень про добросовісність набувача ОСОБА_2 позивач вказує, що витребування земельної ділянки у добросовісного набувача - ОСОБА_2 , необхідність у якому виникла через протиправні дії Близнюківської селищної ради Харківської області та ОСОБА_1 , не порушуватиме принцип пропорційності втручання у її право власності, натомість, свідчитиме про дотримання принципу верховенства права у державі, а ОСОБА_2 не позбавлена можливості пред`явити до попереднього набувача спірної земельної ділянки позов про відшкодування необхідних витрат на утримання та збереження останньої, здійснених з часу, з якого власникові належить право на її повернення, а у разі здійснення поліпшень земельної ділянки, які не можуть бути відокремлені від неї без завдання їй шкоди, - позов про відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість земельної ділянки.

Щодо хибності тверджень про законність дій Близнюківської селищної ради Харківської області позивач зазначає, що сутність порушення у діях Близнюківської селищної ради Харківської області полягає у тому, що при прийнятті рішення XXXVII сесії VIII скликання Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області № 884-VIII від 26.01.2023 року «Про надання дозволу на викуп земельної ділянки для ведення фермерського господарства» не в повному обсязі досліджено вимоги чинного законодавства та не враховано обов`язкові до врахування висновки Великої Палати Верховного Суду, зокрема те, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. За таких умов, викуп земельної ділянки в даній ситуації мав відбуватись не фізичною особою, а юридичною особою користувачем. Тобто, ОСОБА_1 не мав законних підстав реєструвати за собою, як фізичною особо, право постійного користування земельною ділянкою, оскільки це право в силу приписів законодавства з моменту створення ним Селянського (фермерського) господарства перейшло до останнього.

Щодо тверджень відповідачів про обрання позивачем неефективного способу захисту права, то Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області враховано принцип процесуальної економії та обрано належний та ефективний спосіб захисту права, який полягає у припиненні права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 6320680300:04:000:0778 та зобов`язання Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області прийняти земельну ділянку з кадастровим номером 6320680300:04:000:0778 у комунальну власність, що буде реалізовано шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав про припинення права власності за ОСОБА_2 та вказання власника земельної ділянки - Близнюківської селищної ради Харківської області.

07.02.2025 від відповідача Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області надійшов відзив на позовну заяву (Документ сформований в системі «Електронний суд» 05.02.2025, вх.№ 3439/25), де відповідач просить у позові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області відмовити в повному обсязі. Відповідач наголошує на тому, що Близнюківська селищна рада Лозівського району Харківської області діяла в межах та в спосіб, передбачений законом. ОСОБА_1 отримав спірну земельну ділянку в 2001 році на підставі рішення Близнюківської районної ради на праві постійного користування для ведення фермерського господарства. Також в 2001 році зареєстрував Селянське (фермерське) господарства «РІТА». ОСОБА_1 на підставах, визначених Законом (п.6-1 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України), звернувся про викуп земельної ділянки, як громадянин України, якому належить право постійного користування для ведення селянського (фермерського) господарства. Близнюківська селищна рада відповідно до ст. 122,127 Земельного Кодексу здійснила продаж земельної ділянки комунальної власності гр. ОСОБА_1 на підставах та в порядку, встановлених Законом.

07.02.2025 від відповідача Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (Документ сформований в системі «Електронний суд» 07.02.2025, вх.№ 3450/25), де відповідач просить залишити позову заяву Головного управління Держгеокадастру у Харківській області без розгляду у зв`язку з тим, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах.

У підготовчому засіданні 12.02.2025 постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 05.03.2025 на 11:00.

В порядку ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України сторони повідомлені про наступне підготовче засідання ухваламивід12.02.2025.

12.02.2025 від представника відповідача ОСОБА_2 надійшло заперечення (вх.№ 3878/25), в якому представник відповідача зазначає таке. Вивченням позовних вимог та їх обґрунтування не можливо встановити, де в позові зазначено, що з боку відповідачів було допущено помилки щодо порядку укладення угоди на викуп земельної ділянки з кадастровим номером 6320680300:04:000:0778, угода відповідає нормам законодавства, чинного на момент прийняття рішення. Протиправність дій відповідачів не доведена позивачем, а є його оціночним судженням, яке грунтується тільки на його бажаннях, а не на вимогах чинного законодавства. Витребування земельної ділянки у ОСОБА_2 можливе тільки попереднім власником, а позивач ним не є, тому його міркування про дотримання принципу верховенства права є недоречними і хибними. Також відповідач звертає увагу, що скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за відповідачами позивач не просить, що унеможливлює відновлення оспорюваного права.

13.02.2025 від позивача через систему "Електронний суд" надійшло заперечення на клопотання Близнюківської селищної ради Харківської області про залишення позовної заяви без розгляду по справі № 922/4852/24 (Документ сформований в системі «Електронний суд» 13.02.2025, вх.№ 4031/25), в якому позивач вважає доводи відповідача щодо неналежності позивача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області хибними, адже позов пред`явлений компетентним органом у межах його повноважень, що свідчить, на переконання позивача, про належність позивача.

17.02.2025 від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області через систему "Електронний суд" надійшли письмові пояснення (Документ сформований в системі «Електронний суд» 17.02.2025, вх.№ 4270/25), де позивач додатково звертає увагу на те, що Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», де частину 1 статті 6 було доповнено пунктом "д-1" згідно із Законом № 2698-ІХ від 19.10.2022 та віднесено до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин було віднесено звернення до суду з позовами про визнання недійсними угод, укладених із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок державної, комунальної власності. При цьому, законодавство не містить чіткого визначення терміну «порядок укладення договору купівлі-продажу», натомість, в даному випадку, під «порядком укладення договору купівлі-продажу» слід розуміти відповідність процесу укладення договору (поетапність) та відповідність такого правочину та змісту договору вимогам чинного законодавства. Головне управління Держгеокадастру у Харківській області вбачає порушення при укладенні оспорюваного договору саме у тому, що його укладено із неналежною стороною, а саме фізичною особою замість фермерського господарства.

19.02.2025 від представника відповідача Чмихало О.С. надійшло письмове пояснення (Документ сформований в системі «Електронний суд» 19.02.2025, вх.№ 4566/25), де представник відповідача зазначає, що твердження позивача про невідповідність законодавству дій ОСОБА_1 при реєстрації права на постійне користування земельною ділянкою є хибними, так як вони не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Міркування, викладені позивачем, ґрунтуються тільки на правових позиціях ВСУ, які орієнтують на обов`язкове створення ФГ після отримання земельної ділянки в постійне користування. Але при цьому позивач не враховує, що механізми цієї реєстрації були прописані в нормативних актах вже після укладення угоди між відповідачами.

У підготовчому засіданні 05.03.2025 представник позивача заперечував проти клопотання відповідача Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області про залишення позову без розгляду, заперечував проти усного клопотання представника Близнюківської селищної ради про витребування доказів.

Присутній у підготовчому засіданні 05.03.2025 представник відповідача Близнюківської селищної ради заявив усне клопотання про витребування у Головного управління Держгеокадастру в Харківській області матеріалів перевірки, плану здійснення заходів державного нагляду, наказу Головного управління Держгеокадастру в Харківській області, на підставі якого здійснювалась перевірка, акту перевірки. Також представник відповідача підтримав клопотання про залишення позову без розгляду.

Представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у підготовчому засіданні 05.03.2025 підтримав позицію, викладену ним у процесуальних документах, та заявив усне клопотання про участь в наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, свого представника у підготовче засідання, призначене на 05.03.2025 о 11:00, не направила, повідомлена своєчасно та належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.03.2025 відмовлено в задоволенні усного клопотання представника Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області про витребування доказів. Відмовлено в задоволенні клопотання Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області про залишення позовної заяви без розгляду (Документ сформований в системі «Електронний суд» 07.02.2025, вх.№ 3450/25). Продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Підготовче засідання відкладено на 25 березня 2025 року о 12:00. Постановлено задовольнити усне клопотання представника відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвоката Свистуна Андрія Володимировича про участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У підготовчому засіданні 25.03.2025 постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу підготовчого засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 22.04.2025 на 11:00. Постановлено задовольнити усне клопотання представника відповідачів про участь в наступному судовому засіданні в режимі ВКЗ.

В порядку ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України сторони повідомлені про наступне судове засідання ухвалами від 25.03.2025.

21.04.2025 від представника Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області надійшла заява про долучення до матеріалів справи листа Близнюківської селищної ради до В.о голови Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 24.02.2025 року, листа Головного управління держгеокадастру у Харківській області від 18.03.2025 року.

У судовому засіданні 22.04.2025 постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу судового засідання, про перерву в судовому засіданні до 21.05.2025 до 11:30. Постановлено задовольнити усне клопотання представника відповідачів про участь в наступному судовому засіданні в режимі ВКЗ.

В порядку ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України сторони повідомлені про наступне судове засідання ухвалами від 22.04.2025.

У судовому засіданні 21.05.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Присутній у судовому засіданні 21.05.2025 представник Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області проти позову заперечував підстав, викладених у відзиві.

Представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просив суд відмовити у задоволенні позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, свого повноважного представника у судове засідання, призначене на 21.05.2025 об 11:00, не направила.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Копія ухвали від 22.04.2025 направлялась третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, за адресою, зазначеною у позовній заяві, що кореспондується із даними, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та отримана представником Селянського (фермерського) господарства "Ріта" 29.04.2025, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Отже, враховуючи положення Господарського процесуального кодексу України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

В ході розгляду справи Господарським судом Харківської області, відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Судом в повному обсязі досліджено письмові докази у справі відповідно до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

У судовому засіданні 21.05.2025 відповідно до ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 серпня 2001 року на підставі рішення Близнюківської районної Ради народних депутатів XIV сесії XXIII скликання від 13 квітня 2001 року ОСОБА_1 видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 40,0000 гектарів, розташованою на території Алісівської сільської Ради. Землю надано для ведення селянського фермерського господарства. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за номером II - XP № 019027.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 26.09.2001 року створено Селянське (фермерське) господарство «РІТА».

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 04.11.2024 року, номер довідки 402117557 на земельну ділянку з кадастровим номером 6320680300:04:000:0778, 07.09.2017 року на підставі Державного акту на право постійного користування землею у Державному реєстрі речових прав здійснено запис про право постійного користування земельною ділянкою, правокористувачем зазначено ОСОБА_1 , на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області зареєстровано право власності.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 02.04.2021 на підставі наказу про передачу земельних ділянок у комунальну власність, серія та номер 14-ОТГ, виданий 10.12.2020 прав власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6320680300:04:000:0778 зареєстровано за територіальною громадою, Близнюківською селищною радою.

Рішенням XXXVII сесії VIII скликання Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області № 884-VIII від 26.01.2023 року «Про надання дозволу на викуп земельної ділянки для ведення фермерського господарства» надано згоду гр. ОСОБА_1 на викуп земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 40,00 га, що знаходиться за межами населених пунктів Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області (колишня Алісівська сільська рада Близнюківського району Харківської області), кадастровий номер 6320680300:04:000:0778, вартістю 1 099 600,91 гривень. Затверджено умови розрахунків при продажу гр. ОСОБА_1 на викуп земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 40,00 га, що знаходяться за межами населених пунктів Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області (колишня Алісівська сільська рада Близнюківського району Харківської області) зокрема, з кадастровим номером 6320680300:04:000:0778.

У подальшому, 02.02.2023 на підставі Рішення XXXVII сесії VIII скликання Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області № 884-VIII від 26.01.2023 року між Близнюківською селищною радою Лозівського району Харківської області та ОСОБА_1 укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки (далі - Договір), відповідно до якого Близнюківська селищна рада Лозівського району Харківської області (далі - Продавець) передала за плату у власність ОСОБА_1 (далі - Покупець), а ОСОБА_1 прийняв у власність земельну ділянку з кадастровим номером 6320680300:04:000:0778, розташовану на території Алісівської сільської ради Лозівського (кол. Близнюківського) району Харківської області загальною площею 40,00 гектарів, у тому числі рілля 40,00 гектарів. Вид цільового призначення земельної ділянки: для ведений фермерського господарства, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до пункту 3 Договору цей договір згідно ст. 657 Цивільного кодексу України підлягає нотаріальному посвідченню. Право власності на земельну ділянку виникає у «Покупця» відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України та ч.4 ст. 334 Цивільного Кодексу України, з моменту державної реєстрації права на нерухоме майно, відповідно до закону.

Пунктом 4.1 Договору Продавець засвідчив, що на момент укладання цього договору вказана земельна ділянка нікому іншому не продана, не подарована, іншим способом не відчужена, під забороною, арештом та під заставою (у тому числі податковою) не перебуває, земельна ділянка не надана в іпотеку, судового спору щодо неї, а також прав у третіх осіб (у тому числі за договорами найму чи шлюбним договором), як у межах так і за межами України немає, завдатків за цю земельну ділянку від інших осіб не отримано, питання права власності на земельну ділянку не є предметом судового розгляду, будь-які спори щодо зазначеної земельної ділянки відсутні, земельна ділянка вільна від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, про які в момент укладання нього договору «Продавець» не міг не знати, земельні сервітути, як постійні, так і строкові, відсутні. Відсутність будь-якої заборони відчуження, арешту, податкової застави підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності па нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, перевірено факт відсутності заборони (арешту) та податкової застави на вищезазначену земельну ділянку. Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25 січня 2023 року, номер витягу НВ-9903232382023, обтяження у використанні земельної ділянки не зареєстровані. Зареєстровано обмеження охоронна зона навколо об`єкта енергетичної системи, 0,4817 га, Закон України «Про електроенергетику» від 16.10.1997 року.

Згідно з п. 7.2 Договору Продавець та Покупець підтверджують, що договір не носить характеру уявного та удаваного правочину, відповідає дійсним намірам сторін створити для себе юридичні наслідки, укладається відповідно до справжньої волі Сторін, без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску. Сторони підтверджують, що договір вчиняється за відсутності тяжкої обставини та обставин, що спонукають вчинити даний договір на вкрай невигідних умовах, а також відсутність будь-яких заперечень щодо кожної з умов договору. При укладенні Договору відсутній будь-який обман чи інше приховування фактів, які б мали істотне значення та були свідомо приховані, договір укладається на вигідних для Сторін умовах і не є результатом впливу тяжких обставин.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 04.11.2024 року, номер довідки 402117557 на земельну ділянку з кадастровим номером 6320680300:04:000:0778 02.02.2023 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на підставі Договору купівлі-продажу № 93, виданого 02.02.2023 року.

В подальшому, 22.03.2023 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис 49648363 про те, що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, реєстровий номер 258, виданий 22.03.2023 року, стала власником земельної ділянки з кадастровим номером 6320680300:04:000:0778.

На переконання позивача, Близнюківською селищною радою Лозівського району Харківської області при прийнятті Рішення XXXVII сесії VIII скликання Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області № 884-VIII від 26.01.2023 року «Про надання дозволу на викуп земельної ділянки для ведення фермерського господарства» та укладенні відповідного договору купівлі-продажу земельної ділянки порушено вимоги земельного законодавства, а ОСОБА_1 протиправно отримав земельну ділянку у власність та безпідставно передав її у власність ОСОБА_2 .

Вказані обставини стали підставою звернення позивачем до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Судом встановлено, що 08.08.2001 Альнікову Олексію Павловичу видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 40,0000 гектарів, розташованою на території Алісівської сільської Ради.

Відповідно до статті 3емельного кодексу України (чинного на час видачі ОСОБА_1 . Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, в редакції від 12.07.2000) власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними. Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

Статтею 4 Земельного кодексу України (в редакції від 12.07.2000) передбачено, що у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Землі, що перебувають у державній власності, можуть передаватися в колективну або приватну власність і надаватися у користування, у тому числі в оренду, за винятком випадків, передбачених законодавством України і Республіки Крим.

Згідно зі ст. 7 Земельного кодексу України (в редакції від 12.07.2000) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України (в редакції від 12.07.2000) сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.

Статтею 23 Земельного кодексу України (в редакції від 12.07.2000) визначено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Статтею 27 Земельного кодексу України (в редакції від 12.07.2000) передбачено порядок припинення користування земельною ділянкою. Так, право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості грунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

Статтею 39 Земельного кодексу України (в редакції від 12.07.2000) закріплено право власника земельних ділянок і землекористувача самостійно господарювати на землі.

Відповідно до ст. 47 Земельного кодексу України (в редакції від 12.07.2000) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для потреб сільського господарства або призначені для цих цілей.

Згідно зі ст. 50, 51 Земельного кодексу України (в редакції від 12.07.2000) громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, передаються за їх бажанням у власність або надаються в користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки, включаючи присадибний наділ. Передача земельної ділянки у приватну власність або надання її в користування здійснюється із земель запасу, а також земель, вилучених у встановленому порядку. Громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Згідно статті 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (в редакції від 02.12.2000) селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

Частина 2 статті 4 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (в редакції від 02.12.2000) передбачає, що земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передаються у приватну власність і надаються в користування, в тому числі на умовах оренди.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подають до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства. У заяві зазначаються: бажані розмір і місце розташування ділянки, кількість членів селянського (фермерського) господарства, документально підтверджується їх досвід роботи в сільському господарстві та наявність кваліфікації або спеціальної підготовки, обгрунтування щодо розмірів земельної ділянки і перспектив діяльності селянського (фермерського) господарства. Заяву громадянина про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування за погодженням з сільською, селищною Радою народних депутатів розглядає у місячний термін районна (міська) конкурсна комісія та районна, міська, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Рада народних депутатів, і в разі проходження конкурсного відбору та згоди відповідна Рада замовляє за рахунок Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств державній землевпорядній організації проект відведення ділянки, який розробляється в першочерговому порядку. Проект відведення земельної ділянки погоджується із власником землі або землекористувачем (за винятком випадків відведення земельної ділянки із земель запасу) відповідно районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами та органом архітектури. Рішення щодо передачі і надання земельних ділянок громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства відповідні Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії.

Отже, ОСОБА_1 набув право постійного користування земельною ділянкою відповідно до чинних на той час норм земельного кодексу України та Закону України "Про селянське (фермерське) господарство". Суд констатує, що Селянське (фермерське) господарство "Ріта" створене лише 26.09.2001, в той час, як Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видано ОСОБА_1 08.08.2001.

Щодо реєстрації 07.09.2017 права постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції від 04.06.2017) заявником є, зокрема, власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

Статтею 4 вказаного Закону передбачено, що державній реєстрації прав підлягають, зокрема, речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону.

Стаття 28 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції від 04.06.2017) закріплює особливості державної реєстрації прав на земельні ділянки державної та комунальної власності. Так, рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або користування (постійне користування, оренду, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) можуть прийматися за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав. Під час проведення державної реєстрації права користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) земельними ділянками державної чи комунальної власності, право власності на які не зареєстровано в Державному реєстрі прав, державний реєстратор одночасно з проведенням такої реєстрації проводить також державну реєстрацію права власності на такі земельні ділянки без подання відповідної заяви органами, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування. Державна реєстрація права власності на земельні ділянки державної чи комунальної власності проводиться з обов`язковим урахуванням пунктів 3 та 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності".

Відповідно до п. 47 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції від 27.07.2017) для державної реєстрації права власності та права постійного користування на земельну ділянку, права на яку набуваються шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у постійне користування із земель державної або комунальної власності, подається рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у постійне користування або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність чи надання у постійне користування.

Суд зауважує, що постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015 не було передбачено порядку реєстрації земельних ділянок, виділених фізичній особі для створення в майбутньому фермерського господарства, яка звернулась для проведення реєстрації права користування на юридичну особу (фермерське господарство).

Постановою Кабінету Міністрів України від 2 травня 2023 р. № 432 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України у сферах державної реєстрації" Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень доповнено пунктом 81-10 такого змісту: 81-10. Державна реєстрація прав на земельні ділянки, надані для ведення фермерського господарства, у зв`язку із створенням юридичної особи з організаційно-правовою формою фермерське господарство проводиться за відповідною юридичною особою на підставі документів, необхідних для такої реєстрації, передбачених Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, іншими законами України та цим Порядком, виданих на ім`я засновника, члена такого фермерського господарства..

Таким чином, реєстрація ОСОБА_1 права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6320680300:04:000:0778, яка відбулась 07.09.2017 року, в повному обсязі відповідала вимогам чинного на той момент законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно зі статями 1, 12, 13, частини 1 статті 14, статей 19, 22 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону. Головою сімейного фермерського господарства може бути лише член відповідної сім`ї. Землі фермерського господарства можуть складатися із: 1) земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування; 2) земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Частина 4 статті 13 Закону України «Про фермерське господарство» вказує, що громадяни України, які до 01.01.2002 отримали в постійне користування або оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства, мають переважне право на придбання (викуп) земельних ділянок розміром до 100 гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі до 50 гектарів ріллі, у власність з розстрочкою платежу до 20 років.

Фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право, зокрема: а) продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину; б) самостійно господарювати на землі; в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію.

До складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити, зокрема право користування землею. Фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, у тому числі, передане до складеного капіталу. За рішенням членів фермерського господарства відповідно до закону фермерське господарство як цілісний майновий комплекс може бути відчужене на підставі цивільно - правових угод громадянам України, які мають право на створення фермерського господарства, або юридичним особам України, але вже з іншим цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Громадяни, які придбали майно фермерського господарства як цілісного майнового комплексу на підставі цивільно - правової угоди, подають у встановленому порядку Статут фермерського господарства на державну реєстрацію.

Системний аналіз вказаних положень вказує на те, що земельні ділянки для фермерського господарства мають правовий зв`язок не лише з самим фермерським господарством як з юридичною особою, але й із засновником, який є громадянином України та який має право на створення фермерського господарства.

Відповідно до п. 6-1 розділу Х Земельного кодексу України(в редакції від 19.11.2022) громадяни України, яким належить право постійного користування, право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою державної чи комунальної власності, а також юридичні особи, яким на момент набрання чинностіЗаконом України"Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель" належало право постійного користування земельними ділянками державної чи комунальної власності, та які відповідно достатті 92цього Кодексу не можуть набувати земельні ділянки на праві постійного користування, орендарі земельних ділянок, які набули право оренди земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства шляхом переоформлення права постійного користування щодо зазначених земельних ділянок до набрання чинностіЗаконом України"Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів", мають право на купівлю таких земельних ділянок без проведення земельних торгів. Купівля земельних ділянок відповідно до цього пункту здійснюється за ціною, що дорівнює: нормативній грошовій оцінці земельної ділянки - для земель сільськогосподарського призначення; експертній грошовій оцінці земельної ділянки - для земель несільськогосподарського призначення.

Згідно з частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни набувають права власності земельними ділянками із комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 1 статті 127 Земельного кодексу України передбачено, що органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок комунальної власності громадянам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Водночас, повноваження сільських, селищних, міських рад щодо передачі земельних ділянок у власність із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб передбачено частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України. Згідно із вказаною нормою права сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною 1 статті 128 Земельного кодексу України встановлено, що продаж громадянам земельних ділянок комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Частинами 2, 3 та 5 цієї статті врегульовано, що громадяни, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до сільської, селищної, міської ради. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

До заяви (клопотання) додаються: а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд); б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу; г) копія свідоцтва про реєстрацію постійного представництва з правом ведення господарської діяльності на території України - для юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства іноземної держави.

Орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Підставами для відмови в продажу земельної ділянки є: а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки; б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; в) якщо щодо суб`єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності; г) встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність; ґ) відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Згідно з частиною 6 зазначеної статті рішення сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 був наділений правом, передбаченим положеннями пункту 6-1 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, а Близнюківська селищна рада Лозівського району Харківської області при прийнятті рішення XXXVII сесії VIII скликання № 884-VIII від 26.01.2023 року діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені чинним на той сам законодавством, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.02.2023 року, укладеного між ОСОБА_1 та Близнюківською селищною радою Лозівського району Харківської області на підставі рішення XXXVII сесії VIII скликання БлизнюкІвської селищної ради Лозівського району Харківської області № 884-VIII від 26.01.2023 року, предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 6320680300:04:000:0778.

Щодо позовної вимоги про припинення права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 6320680300:04:000:0778 та зобов`язання Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області прийняти земельну ділянку у комунальну власність суд вказує таке.

Статтею 387 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно з ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

За змістом частини п`ятої статті 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (пункти 28, 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18).

В аспекті викладеного суд звертає увагу на правову позицію ВП ВС, висловлену у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі 922/3537/17, де зазначено, що добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (п. 38 постанови). Такого ж висновку дійшли Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 487/1398/15, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 27 травня 2020 року у справі № 905/2947/17.

Крім того, вирішуючи спір, суд опирається на принципи розумності (міркування здорового глузду) і справедливості.

Так, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).

Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними.

Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18)).

З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 463/13099/21 (провадження № 61-11609сво23), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (пункт 220 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 917/1212/21 (провадження № 12-24гс23)).

Якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача, крім приписів Цивільного кодексу України, слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Подібні висновки містять постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16.

В такий спосіб добросовісна особа, тобто та, яка не знала та не могла знати про існування обтяжень речових прав на це майно або про наявність на нього речових прав третіх осіб, при придбанні нерухомого майна у власність або при набутті іншого речового права на нього вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на це нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не могла знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16, від 21.09.2022 у справі № 908/976/19.

При цьому добросовісність набувача передбачає не лише співставлення відомостей про права на нерухоме майно з інформацією, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також розумну обачність набувача. Така розумна обачність включає перевірку, виявлення та докладання інших зусиль для визначення наявності прав інших осіб стосовно нерухомого майна. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на важливості встановлення розумної обачності як критерію добросовісності набувача, зокрема у постановах від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 30.01.2019 у справі № 357/9328/15-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 15.05.2018 у справі № 372/2180/15-ц.

Отже, враховуючи висновки Верховного Суду, на час укладення між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Договору купівлі-продажу земельної ділянки Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно, Державний реєстр Іпотек, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна не містив відомостей, з яких би вбачалась нелегітимність придбання земельної ділянки з кадастровим номером 6320680300:04:000:0778 ОСОБА_1 .

Таким чином, судом не встановлено, а позивачем не наведено обставин, що б свідчили про придбання ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 6320680300:04:000:0778 без проявлення розумної обачності, а тому ОСОБА_2 є добросовісним набувачем цієї земельної ділянки.

У постанові від 05 червня 2024 року в cправі № 922/461/22 Верховний Суд виклав висновок, що добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.

Отже останній набувач Чмихало О.С. придбала спірну земельну ділянку з кадастровим номером 6320680300:04:000:0778 у ОСОБА_1 , який мав право її відчужувати, у зв`язку з чим ОСОБА_2 набула статусу повноправного власника зазначеної земельної ділянки, що в повній мірі захищається нормами інституту захисту права власності.

Так, відповідно до статті 312 Цивільного України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

За вимогами статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 24.06.2003 у справі Стретч проти Сполученого Королівства та рішенні ЄСПЛ від 20.10.2011 у справі Рисовський проти України щодо принципів застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема, зазначено щодо необхідності додержання принципу "належного урядування" при втручанні держави у право особи на мирне володіння своїм майном.

У пункті 71 рішення від 20.10.2011 у справі Рисовський проти України ЄСПЛ зазначив, що принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому помилку не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

За таких умов позовна вимога про припинення права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 6320680300:04:000:0778 та зобов`язання Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області прийняти земельну ділянку у комунальну власність не підлягає задоволенню.

Згідно з п. 1ст. 2 ГПК Українизавданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частина перша статті 4 Господарського процесуального кодексу Українивизначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Положеннями частин 1-4статті 13 ГПК Українивизначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу Українивизначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно зіст. 73 Господарського процесуального кодексу Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до вимог частини 2статті 76 ГПК Українипредметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зіст. 78 Господарського процесуального кодексу Українидостовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу Українивстановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2статті 86 ГПК України).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, відповідно до яких у зв`язку з відмовою в позові судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21, пов. 8-9, м. Харків, 61165, код ЄДРПОУ 39792822).

Відповідач: Близнюківська селищна рада Лозівського району Харківської області (64801, Харківська обл., Лозівський р-н, с-ще Близнюки, вул. Незалежності, 39, код ЄДРПОУ 04400021).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Селянське (фермерське) господарство «РІТА» (64811, Харківська обл., Лозівський р-н, с. Алісівка, вул Степова, буд. 1, код ЄДРПОУ 31378554).

Повне рішення складено "27" травня 2025 р.

СуддяО.О. Присяжнюк